Про самооподаткування сільського населення

Відповідно до статті 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 січня 1981 року "Про місцеві податки і збори" (Відомості Верховної Ради СРСР, 1981 р. N 5, ст. 121; 1983 р., N 10, ст. 154) Президія Верховної Ради Української РСР постановляє:

1. Встановити, що самооподаткування населення може проводитись у сільській місцевості з метою залучення додаткових коштів для здійснення заходів по благоустрою і соціально-культурному розвитку населених пунктів на території сільських Рад народних депутатів.

Рада Міністрів Української РСР може встановлювати, в яких областях, районах чи окремих населених пунктах самооподаткування не проводиться.

2. Самооподаткування організує сільська Рада народних депутатів. Рішення про самооподаткування приймають загальні збори (сход) громадян, які проживають у населеному пункті (його частині) чи в декількох населених пунктах на території сільської Ради народних депутатів.

Виконавчий комітет сільської Ради народних депутатів скликає загальні збори (сход) громадян і не пізніш як за десять днів сповіщає їх про час і місце скликання загальних зборів (сходу).

3. Загальні збори (сход), на яких розглядається питання про самооподаткування, є правомочними, якщо на них присутня більшість громадян, що досягли 18-річного віку.

Рішення про проведення самооподаткування приймається більшістю голосів громадян, присутніх на загальних зборах (сході).

4. Одночасно з прийняттям рішення про проведення самооподаткування загальні збори (сход) громадян встановлюють, на які заходи і в яких сумах повинні бути витрачені у поточному році кошти самооподаткування.

Кошторис витрачання коштів самооподаткування затверджує сільська Рада народних депутатів.

5. Примірний перелік заходів, на які можуть витрачатись кошти самооподаткування, встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

6. Загальні збори (сход) громадян затверджують розміри платежів по самооподаткуванню, які не повинні перевищувати для господарств колгоспників, а також робітників, службовців, пенсіонерів та інвалідів, що проживають у сільській місцевості, двох карбованців, і для інших господарств - чотирьох карбованців на рік на одне господарство.

7. По доповіді виконавчого комітету сільської Ради народних депутатів загальні збори (сход) громадян затверджують розміри платежів по самооподаткуванню по кожному господарству у межах, передбачених цим Указом, установлюють строки їх внесення та вирішують у разі необхідності питання про повне або часткове звільнення, як виняток, окремих господарств від самооподаткування.

8. Рішення загальних зборів (сходу) громадян про проведення самооподаткування негайно подається виконавчим комітетом сільської Ради народних депутатів у виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Рішення загальних зборів (сходу) громадян про проведення самооподаткування набирає чинності через 10 днів після його прийняття.

Виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів може скасувати рішення про проведення самооподаткування, якщо його прийнято з порушенням установленого цим Указом порядку.

9. Рішення загальних зборів (сходу) громадян про проведення самооподаткування є обов'язковим для всіх громадян, які проживають у населеному пункті (його частині) чи в декількох населених пунктах на території відповідної сільської Ради народних депутатів, де відбулися загальні збори (сход) громадян.

10. Платежі по самооподаткуванню вносяться громадянами у виконавчий комітет сільської Ради народних депутатів у строки, встановлені загальними зборами (сходом) громадян, але не пізніше 1 липня поточного року.

Суми платежів по самооподаткуванню, не внесені в установлені строки, стягуються виконавчим комітетом сільської Ради народних депутатів у порядку, встановленому Положенням про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, затвердженим Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 січня 1981 року, і Цивільним процесуальним кодексом Української РСР.

11. Виконавчий комітет сільської Ради народних депутатів забезпечує надходження від населення сум платежів по самооподаткуванню, веде на своїй території роботу по прийманню цих платежів і забезпечує своєчасну їх здачу до кредитно-розрахункових установ.

12. Кошти самооподаткування зберігаються на поточному рахунку сільської Ради народних депутатів. Вони не включаються до бюджету Ради, а витрачаються понад бюджет на заходи, затверджені загальними зборами (сходом) громадян.

13. Декілька сільських Рад народних депутатів, якщо визнають за необхідне, можуть здійснити за рахунок коштів самооподаткування спільні заходи. У цьому разі кожна Рада, що бере участь у таких заходах, приймає відповідне рішення.

14. Не використані в поточному році кошти самооподаткування залишаються на рахунку сільської Ради народних депутатів і можуть бути використані в наступному році.

Кошти, зібрані шляхом самооподаткування, не підлягають вилученню з рахунку сільської Ради народних депутатів.

15. Скарги на неправильне обчислення платежів по самооподаткуванню подаються до виконавчого комітету сільської Ради народних депутатів, який розглядає їх у п'ятиденний строк.

Рішення виконавчого комітету сільської Ради народних депутатів може бути оскаржене у десятиденний строк до виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, рішення якого є остаточним.

16. Виконавчий комітет сільської Ради народних депутатів забезпечує проведення за рахунок коштів самооподаткування заходів, затверджених загальними зборами (сходом) громадян, і звітує перед населенням про витрачання цих коштів.

17. Контроль за правильністю проведення самооподаткування покладається на районні, міські, районні у містах Ради народних депутатів.

18. Цей Указ вводиться у дію з 1 січня 1984 року.