Деякі питання реалізації статті 54 Закону України “Про вищу освіту”

Відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 54 Закону України "Про вищу освіту" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити такі, що додаються:

Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань;

зразки державних документів про присвоєння вчених звань.

2. Установити, що в Україні визнаються дійсними та не підлягають обміну атестати, видані:

атестаційними органами СРСР і Російської Федерації за рішеннями вчених рад до 1 вересня 1992 р.;

Вищою атестаційною комісією та Міністерством освіти і науки, молоді та спорту.

3. Міністерству освіти і науки затвердити протягом двох місяців порядок присвоєння вищими навчальними закладами та науковими установами вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань.

5. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

6. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2016 року.

1. Цей Порядок визначає механізм затвердження атестаційною колегією МОН рішень про присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника (далі - вчені звання) вченими радами закладів вищої освіти або вченими (науково-технічними) радами наукових установ (далі - вчені ради).

2. Вчені звання професора та доцента присвоюються особам, які професійно провадять науково-педагогічну або творчу мистецьку діяльність, а старшого дослідника - особам, які професійно провадять наукову або науково-технічну діяльність.

3. Вчені звання присвоюють вчені ради.

Рішення вчених рад затверджує атестаційна колегія МОН.

Головою атестаційної колегії МОН є Міністр освіти і науки, який затверджує склад атестаційної колегії в установленому законодавством порядку. Положення про атестаційну колегію МОН затверджується МОН.

4. Вчена рада закладу вищої освіти, якому в установленому порядку надано статус дослідницького, приймає остаточне рішення щодо присвоєння вченого звання, яке надсилається протягом двох тижнів МОН для затвердження (без розгляду атестаційної справи кандидата на присвоєння вченого звання (далі - атестаційна справа) на засіданні атестаційної колегії МОН) відповідно до цього Порядку.

5. Порядок присвоєння науковим і науково-педагогічним працівникам вчених звань вченими радами, основні критерії оцінки їх науково-педагогічної або наукової діяльності, а також порядок позбавлення вчених звань затверджує в установленому порядку МОН.

6. Науковим, науково-педагогічним працівникам (далі - працівники), які працюють у двох або більше закладах вищої освіти (наукових установах), вчені звання присвоюються за основним місцем роботи.

7. Строк розгляду атестаційних справ у МОН не перевищує трьох місяців.

8. Вчене звання професора присвоюється:

1) працівникам закладів вищої освіти (наукових установ):

які мають:

- науковий ступінь;

- вчене звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника);

- період роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників, визначений МОН;

- сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або кваліфікаційні документи, пов’язані з використанням іноземної мови (крім осіб з інвалідністю I групи);

- документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання (крім осіб з інвалідністю I групи);

які опублікували наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН, та які мають ISSN-номер, підтверджений на веб-сайті Міжнародного центру реєстрації періодичних видань, у кількості, визначеній МОН (крім видань держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором);

які підготували докторів філософії (кандидатів наук) у кількості, визначеній МОН;

2) діячам культури і мистецтв, які працюють у закладах вищої освіти та педагогічна робота яких відповідно до навчальних планів передбачає індивідуальну роботу з опанування мистецьких вмінь і навичок та безпосередньо впливає на формування професійної майстерності майбутнього митця:

які мають:

- відповідно почесне звання "Народний артист України", "Народний художник України", "Народний архітектор України", "Заслужений діяч мистецтв України";

- вчене звання доцента;

- період роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників, визначений МОН;

- значні особисті творчі досягнення;

- сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або кваліфікаційні документи, пов’язані з використанням іноземної мови;

які опублікували наукові праці у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав у кількості, визначеній МОН;

які підготували лауреатів міжнародних чи державних премій України, конкурсів, виставок, оглядів, фестивалів або осіб, яким присвоєно почесні звання України, у кількості, визначеній МОН.

9. Вчене звання доцента присвоюється:

1) працівникам закладів вищої освіти:

які мають:

- науковий ступінь;

- період роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників, визначений МОН;

- сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або кваліфікаційні документи, пов’язані з використанням іноземної мови (крім осіб з інвалідністю I групи);

- документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання (крім осіб з інвалідністю I групи);

які опублікували наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН, та які мають ISSN-номер, підтверджений на веб-сайті Міжнародного центру реєстрації періодичних видань, у кількості, визначеній МОН (крім видань держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором);

2) діячам культури і мистецтв, які працюють у закладах вищої освіти, педагогічна робота яких відповідно до навчальних планів передбачає індивідуальну роботу з опанування мистецьких вмінь і навичок та безпосередньо впливає на формування професійної майстерності майбутнього митця:

які мають:

- відповідно почесне звання "Народний артист України", "Народний художник України", "Народний архітектор України", "Заслужений діяч мистецтв України", "Заслужений артист України", "Заслужений художник України", "Заслужений архітектор України", "Заслужений працівник культури України", "Заслужений майстер народної творчості України" та/або освітньо-творчий ступінь доктора мистецтва;

- період роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників, визначений МОН;

- значні особисті творчі досягнення;

які опублікували наукові праці у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав у кількості, визначеній МОН (крім видань держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором);

які підготували лауреатів міжнародних чи державних премій України, конкурсів, виставок, оглядів, фестивалів у кількості, визначеній МОН.

10. Вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам закладів вищої освіти та наукових установ, які мають науковий ступінь; період роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників, визначений МОН; наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН, та які мають ISSN-номер, підтверджений на веб-сайті Міжнародного центру реєстрації періодичних видань, у кількості, визначеній МОН (крім видань держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором); сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або кваліфікаційні документи, пов’язані з використанням іноземної мови, та документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання (крім осіб з інвалідністю I групи).

11. Атестаційні справи надсилаються до МОН для розгляду атестаційною колегією МОН.

Формою роботи атестаційної колегії МОН є засідання, яке є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу.

Рішення атестаційної колегії оформляється протоколом, затверджується наказом МОН та оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОН.

12. Рішення вченої ради про присвоєння вченого звання набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення вченої ради та видачу відповідного державного документа про присвоєння вченого звання на підставі рішення атестаційної колегії МОН.

13. У разі недотримання вимог законодавства з питань присвоєння вчених звань, у тому числі за порушення академічної доброчесності, атестаційна колегія МОН скасовує рішення вченої ради та відмовляє у видачі державного документа про присвоєння вченого звання.

14. У разі скасування атестаційною колегією МОН рішення вченої ради про присвоєння вченого звання вчена рада може повторно прийняти рішення про присвоєння вченого звання не раніше ніж через один рік після скасування МОН рішення.

15. Державним документом про присвоєння вченого звання є атестат про вчене звання, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Зазначений атестат виготовляється відповідно до технічного опису, затвердженого МОН, оформляється і видається МОН.

Інформація про серію та номер атестата про вчене звання заноситься МОН до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Відшкодування витрат на виготовлення бланків атестатів про вчені звання здійснюється за рахунок коштів осіб, які їх отримують.

16. Особи, які отримали атестати про вчені звання до набрання чинності цим Порядком і отримують надбавку за вчене звання у розмірі, меншому за граничний розмір, за бажанням мають право пройти переатестацію з 1 січня 2017 р. відповідно до порядку, встановленого МОН.

Результати переатестації працівників враховуються керівниками закладів вищої освіти (наукових установ) під час встановлення доплат за вчене звання в межах фонду заробітної плати.

17. У разі втрати, знищення або пошкодження атестата про вчене звання МОН видає його дублікат з новим порядковим номером відповідно до раніше виданого атестата за рахунок коштів особи, яка отримує дублікат.

Для розгляду питання про видачу дубліката атестата до МОН подаються:

особиста заява особи;

довідка органу внутрішніх справ про втрату атестата (за наявності);

копія першої сторінки паспорта;

копія втраченого, знищеного або пошкодженого атестата (за наявності).

18. На рішення вченої ради про відмову у присвоєнні вченого звання до МОН може бути подана апеляція не пізніше ніж протягом двох місяців після прийняття вченою радою такого рішення.

19. У разі надходження апеляції МОН утворює із залученням фахівців відповідної галузі знань апеляційну комісію, крім випадків, коли апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків.

Апеляційна комісія формується у складі голови та членів комісії. Члени апеляційної комісії призначаються за пропозицією голови. Апеляційна комісія готує висновок, який підписується всіма членами комісії.

20. Рішення МОН щодо апеляції може бути оскаржене у судовому порядку.

21. У разі виявлення МОН порушення вимог законодавства з питань присвоєння вчених звань, у тому числі за порушення академічної доброчесності, особа, якій присвоєно вчене звання, може бути позбавлена такого звання шляхом:

затвердження атестаційною колегією МОН рішення вченої ради про позбавлення вченого звання в установленому МОН порядку;

скасування атестаційною колегією МОН рішення про затвердження рішення вченої ради про присвоєння вченого звання.

МОН має право одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали, необхідні для розгляду питання про позбавлення вченого звання.

22. Особа, яка має вчене звання, може добровільно відмовитися від відповідного вченого звання, подавши до МОН заяву в довільній формі, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально. Особа може надіслати заяву в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Протягом десяти робочих днів із дня надходження заяви МОН скасовує рішення про присвоєння вченого звання та визнає атестат недійсним, про що видається наказ, який розміщується на офіційному веб-сайті МОН.

Рішення про присвоєння особі вченого звання скасовується та визнається атестат недійсним у разі набрання чинності наказом МОН щодо добровільної відмови цієї особи від наукового ступеня.

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 р. № 1260 "Про документи про освіту та вчені звання" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 46, с. 84).

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. № 615 "Про документи про освіту" (Офіційний вісник України, 1999 р., № 16, ст. 642).

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня 2000 р. № 562"Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 р. № 1260" (Офіційний вісник України, 2000 р., № 13, ст. 520).

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня 2001 р. № 300 "Про затвердження нових зразків деяких документів про загальну середню освіту" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 13, ст. 559).

5. Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. № 979 "Про затвердження зразків документів про професійно-технічну освіту" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 32, ст. 1492).

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 419 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 р. № 1260" (Офіційний вісник України, 2004 р., № 13, ст. 902).

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 р. № 1149 "Про затвердження Порядку присвоєння вченого звання професора і доцента" (Офіційний вісник України, 2008 р., № 100, ст. 3339).

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2009 р. № 66 "Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 р. № 1260" (Офіційний вісник України, 2009 р., № 9, ст. 273).

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 р. № 265 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 р. № 1260" (Офіційний вісник України, 2010 р., № 17, ст. 791).

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 червня 2010 р. № 507 "Про внесення змін до Порядку присвоєння вченого звання професора і доцента" (Офіційний вісник України, 2010 р., № 48, ст. 1581).

11. Пункти 1 і 4 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2011 р. № 955 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 70, ст. 2649).

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2012 р. № 819 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Офіційний вісник України, 2012 р., № 67, ст. 2733).

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2012 р. № 979 "Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 р. № 1260" (Офіційний вісник України, 2012 р., № 81, ст. 3273).

15. Пункт 11 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 2013 р. № 538 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 63, ст. 2283).

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 вересня 2013 р. № 655 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 р. № 1260" (Офіційний вісник України, 2013 р., № 71, ст. 2610).

19. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2014 р. № 77 "Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 p. № 1260" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 28, ст. 791).

20. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 р. № 1260" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 35, ст. 930).