Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про реалізацію права на закордонну власність колишнього СРСР для цілей дипломатичних, консульських і торгових представництв

Уряд України і Уряд Російської Федерації, які надалі іменуються "Договірні Сторони",

визнаючи припинення існування Союзу РСР як держави - суб'єкта міжнародного права,

керуючись положеннями, що містяться у Договорі про правонаступництво у відношенні зовнішнього державного боргу і актів Союзу РСР від 4 грудня 1991 р., підписаному в м. Москві, Угоді Глав держав Співдружності Незалежних Держав про власність колишнього Союзу РСР за кордоном від 30 грудня 1991 року, підписаній в м.Мінську, Угоді між Україною і Російською Федерацією про подальший розвиток міждержавних відносин від 23 червня 1992 року, підписаній в м.Дагомисі, Угоді Глав держав Співдружності Незалежних Держав про розподіл всієї власності колишнього Союзу РСР за кордоном від 6 липня 1992 року, підписаній в м.Москві,

погодились про таке:

Договірні Сторони, підтверджуючи право України на володіння, користування і розпорядження, належною їй справедливою фіксованою часткою майна колишнього Союзу РСР за кордоном, домовились про передачу Україні окремих будівель і приміщень для розташування і нормального функціонування дипломатичних, консульських і торгових представництв з прилеглими до них земельними ділянками, а також іншого майна, пов'язаного з їх обслуговуванням та експлуатацією.

Будівлі і приміщення дипломатичних, консульських і торгових представництв колишнього Союзу РСР з прилеглими до них земельними ділянками, а також інше рухоме та нерухоме майно, яке було в наявності на час правонаступництва у розпорядженні колишнього Союзу РСР і знаходилось під його юрисдикцією та контролем, передається у володіння, користування і розпорядження Україні як частка належної їй власності, виходячи з агрегованого показника у відповідності з шкалою фіксованих часток (16,37%) в активах колишнього Союзу РСР.

Виділення зазначеного в статтях 1 і 2 майна для цілей дипломатичних, консульських і торгових представництв повинно здійснюватись з урахуванням забезпечення належного функціонування об'єктів власності Договірних Сторін.

Закордонна власність України визначається виходячи з загального обсягу закордонної власності колишнього Союзу РСР, яка може бути предметом розподілу на підставі узгоджених критеріїв і принципів в рамках фіксованої частки (16,37%).

Надання Україні у володіння, користування і розпорядження майна у межах її частки повинно здійснюватись з урахуванням місцевого законодавства.

Договірні Сторони погодились, що передача об'єктів буде здійснюватись поетапно шляхом підписання окремих Протоколів в рахунок належної Україні частки - 16,37% на підставі необхідної документації, що надається.

Передача об'єктів буде здійснюватись таким чином, щоб не було будь-якого розриву між реалізацією права України на встановлену для неї частку закордонної власності і виконанням нею своїх зобов'язань щодо погашення і обслуговування зовнішнього боргу.

Договірні Сторони підтверджують свою готовність знаходити взаємоприйнятні методи вирішення складних питань, що виникають у відношенні цих об'єктів, виходячи з специфіки зазначеного майна.

Врегулювання всіх питань, пов'язаних з реалізацією цієї Угоди, здійснюватиметься в рамках Змішаної Комісії, яка складається з рівної кількості представників Договірних Сторін.

Членам Комісії безперешкодно надається для ознайомлення вся необхідна документація, що стосується об'єктів передачі. В разі потреби членам Комісії, уповноваженим її представникам надається можливість виїзду в ту чи іншу державу для експертного вивчення і вирішення питань, які складають предмет цієї Угоди. Спільні поїздки членів Комісії в ту чи іншу державу для експертного вивчення зазначених питань здійснюються за рахунок відряджуючих країн.

З метою забезпечення наступництва встановлених міжнародних зв'язків і створення умов для їх найбільш сприятливого розвитку Договірні Сторони укладуть між собою інші угоди, що регулюватимуть різноманітні форми компенсацій за належну частку в майні колишнього Союзу РСР.

Положення цієї Угоди ніяким чином не торкатимуться прав інших держав - учасниць СНД на відповідну фіксовану справедливу частку у власності колишнього Союзу РСР за кордоном.

Всі спори між Договірними Сторонами про тлумачення або застосування цієї Угоди будуть вирішуватись шляхом переговорів. В разі неможливості їх вирішення Сторони залишають за собою право вирішувати їх у відповідності з процедурами, передбаченими міжнародним правом.

Угода набуває чинності з дати її підписання.

Здійснено в м.Ялті 3 серпня 1992 року в двох примірниках, кожний українською і російською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.