Про інформацію Комісії Верховної Ради Української РСР у справах жінок, охорони сімї, материнства і дитинства "Про додержання вимог законодавства про охорону здоровя в частині організації санаторного лікування дітей"

Президія Верховної Ради Української РСР

1. З висновками Комісії Верховної Ради Української РСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства, викладеними в інформації "Про додержання вимог законодавства про охорону здоров'я в частині організації санаторного лікування дітей", погодитись.

2. Враховуючи виняткову соціально-політичну значимість порушених Комісією питань, наявність серйозних недоліків у роботі органів державного управління в організації санаторно-курортної допомоги дітям, матеріали Комісії надіслати Раді Міністрів УРСР для вжиття необхідних заходів (додаються).

Комісія Верховної Ради Української РСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства разом з Міністерством охорони здоров'я УРСР, Міністерством народної освіти УРСР, Радою федерації незалежних професійних спілок України розглянула стан додержання вимог законодавства про охорону здоров'я в частині організації санаторного лікування дітей.

Члени Комісії зазначили, що, незважаючи на заходи, які вживаються в республіці на виконання прийнятих урядом постанов з цього питання, стан санаторно-курортної допомоги дітям залишається вкрай незадовільним.

Як свідчать факти, хронічна захворюваність дітей зростає. Протягом п'яти років число дітей, що перебувають під лікарським наглядом, збільшилося майже на півмільйона і досягло 2,7 млн. чоловік. Водночас мережа та ліжковий фонд дитячих санаторних закладів не тільки не збільшилися, а навіть скоротилися.

Наявний ліжковий фонд не відповідає потребам як за кількістю, так і за профілем і спеціалізацією. Лікувально-оздоровча база дитячих санаторіїв дозволяє нині охопити санаторним лікуванням лише 1 процент дітей із захворюваннями дерматологічної групи, близько 5 - психоневрологічної, 14 - ортопедичної, 15 - кардіологічної і 17 процентів гастроентерологічної груп.

Загострюється проблема забезпечення санаторним лікуванням дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Завдання, визначені постановами державних органів, щодо переведення 90 процентів будинків відпочинку і пансіонатів на обслуговування батьків з дітьми, в тому числі перепрофілювання 16 пансіонатів в оздоровниці для дітей раннього віку з матерями, не виконано. Із 508 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, розташованих на території республіки, до цього підготовлені тільки 8 на 5,8 тисячі ліжко-місць.

Практика організації влітку поточного року оздоровлення дітей з матерями навіть з потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС областей, ще раз засвідчила, що в республіці не створено умов для їх оздоровлення. Майже кожна третя путівка для матерів з дітьми і вагітних жінок пропонувалася на бази відпочинку, де відсутнє лікування і не забезпечується належний медичний нагляд. Тому значні матеріальні, фінансові, трудові затрати на проведення оздоровчих заходів у багатьох випадках виявились малоефективними.

Відсутність можливості оздоровити дітей у санаторних закладах призводить до постійного зростання числа сімей, які виїжджають на курорти самостійно, що не тільки ускладнює організацію їх лікування, харчування і побуту, а й призводить до загострення соціально-політичної ситуації в цих регіонах.

Майже дві третини санаторного ліжкового фонду розгорнуто в оздоровчих закладах місцевого підпорядкування, переважна більшість яких не має належної матеріальної і лікувальної бази. Близько 80 процентів дитячих санаторіїв розміщено в пристосованих приміщеннях, кожний четвертий заклад не має центрального водопостачання й опалення. Накреслені постановою Ради Міністрів УРСР від 14 листопада 1985 року заходи щодо поліпшення матеріальної бази дитячих санаторіїв кардинально цієї проблеми не вирішили. У багатьох випадках виконання постанови не забезпечено.

Особливо непокоїть те, що в умовах загострення екологічної ситуації, зростання захворюваності дітей під впливом наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в республіці слабо використовуються значні запаси унікальних мінеральних джерел Карпатського регіону, які можуть з успіхом застосовуватись для реабілітації здоров'я дітей, що отримали підвищені дози радіоактивного опромінення, а також тих, хто має гастроентерологічні та урологічні захворювання, порушення ендокринної та кровотворної систем. Не передбачає змін на краще з цих питань і постанова Ради Міністрів Української РСР від 23 серпня 1990 року N 228, згідно з якою переважна частина матеріальних і фінансових ресурсів спрямовується на дальший розвиток дитячих санаторних закладів у південному регіоні республіки, де вже зосереджено майже 50 процентів ліжко-місць дитячих санаторіїв. А будівництво жодного дитячого оздоровчого закладу на курортах Закарпатської, Івано-Франківської областей знову не планується.

Нераціонально, на думку Комісії, витрачати значні кошти, передбачені зазначеною постановою, на будівництво та реконструкцію оздоровниць для дітей і матерів з дітьми в областях, території яких радіаційно забруднені внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Результати безпосереднього вивчення на місцях стану справ свідчать про відсутність попиту населення на оздоровлення дітей у місцевих санаторіях, піонерських таборах санаторного типу цього регіону.

Не забезпечується виконання завдань, доведених постановами Ради Міністрів УРСР (постанова N 315 від 14 грудня 1989 року та N 127 від 9 червня 1990 року) виконкомам Житомирської, Київської, Ровенської, Черкаської, Чернігівської обласних Рад народних депутатів, по розміщенню оздоровниць в екологічно чистих зонах. Звернення зазначених виконкомів до органів державного управління інших областей з цього приводу не завжди знаходять підтримку.

На засіданні Комісії зазначалося, що незадовільний стан організації санаторно-курортної допомоги дітям значною мірою зумовлений тим, що Міністерство охорони здоров'я УРСР не має науково обгрунтованої, соціально й економічно виваженої концепції її становлення. Виконкоми обласних Рад народних депутатів, Міністерство охорони здоров'я УРСР і Міністерство народної освіти УРСР повільно усувають прояви формального, байдужого, а подекуди й безвідповідального ставлення до оздоровлення дітей. Уряд республіки по-примиренському ставиться до фактів невиконання своїх розпоряджень і не забезпечує організаційного виконання прийнятих рішень.

За наслідками обговорення зазначеного питання Комісія надіслала заінтересованим міністерствам і відомствам деякі рекомендації щодо поліпшення організації санаторного лікування дітей.

Водночас, враховуючи виняткову соціальну і політичну важливість порушеної проблеми, Комісія вважає за необхідне доручити Раді Міністрів УРСР розробити спеціальну програму розвитку в тринадцятій п'ятирічці санаторно-курортної допомоги дітям з цільовим фінансовим і ресурсним її забезпеченням.

Складовою частиною такої програми мають бути:

спорудження в кожній екологічно чистій області типового дитячого багатопрофільного санаторію з наступним утриманням його за рахунок місцевого бюджету. За попередніми підрахунками будівництво такого об'єкта становить 5-6 млн. карбованців;

будівництво оздоровниць для матерів з дітьми в Карпатському регіоні, передусім для жителів районів, що потерпіли від аварії на Чорнобильській АЕС. Забезпечення завершення довгобудов санаторіїв, що зводяться тут підприємствами союзних та республіканських міністерств і відомств, та відповідна їх спеціалізація. Затрати на проведення цих робіт доречно провести за рахунок програми "Діти Чорнобиля";

реорганізація значної частини загальноосвітніх шкіл-інтернатів, які виконали свою первинну соціальну роль, у санаторні школи-інтернати для хворих дітей та профілювання їх відповідно до структури дитячої захворюваності;

здійснення заходів по перепрофілюванню частини дитячих санаторіїв та санаторних шкіл-інтернатів туберкульозного профілю в оздоровчі заклади для дітей з найбільш поширеними нині захворюваннями.

Просимо розглянути.