90. У разі надходження достовірної інформації про прибуття до аеропорту транзитних пасажирів з аеропорту, в якому неналежним чином проводився контроль на безпеку, керівник транзитного аеропорту забезпечує проведення повторного контролю на безпеку пасажирів, їх ручної поклажі та багажу з метою виявлення предметів і речовин, заборонених до перевезення повітряним судном.
91. Пасажири, які мають дипломатичний статус, проходять контроль на безпеку на загальних підставах.
Контроль на безпеку дипломатичної пошти та консульських валіз здійснюється тільки із застосуванням технічних засобів контролю на безпеку.
Дипломатична пошта та консульська валіза не підлягають розпечатуванню та затримці. Усі відправлення, що становлять дипломатичну пошту, та консульська валіза повинні мати видимі зовнішні ознаки, що визначають їх характер, та можуть містити лише дипломатичні документи, службову кореспонденцію або предмети, призначені для службового користування. У разі виявлення серйозних підстав вважати, що в дипломатичній пошті або консульській валізі міститься щось інше, уповноважені органи можуть вимагати, щоб дипломатична пошта або консульські валізи були розпечатані уповноваженим представником дипломатичного представництва або консульської установи іноземної держави в Україні. У разі, якщо такий представник відмовляється виконати цю вимогу, дипломатична пошта та консульська валіза повертаються відправнику.
92. Від проходження контролю на безпеку звільняються:
особи, що охороняються державою згідно із Законом України "Про державну охорону органів державної влади та посадових осіб";
офіційні особи іноземних держав, які згідно з протоколом перебування в Україні підлягають державній охороні;
ручна поклажа, багаж, що належать зазначеним особам.
93. Порядок організації, виконання та забезпечення повітряних перевезень осіб, зазначених у пункті 92, визначається Кабінетом Міністрів України.
94. Контроль на безпеку інвалідів та осіб, які їх супроводжують, а також ручної поклажі та багажу таких пасажирів проводиться окремо від основного потоку пасажирів.
Зазначені особи супроводжуються до повітряного судна безпосередньо після здійснення контролю на безпеку.
95. Пасажири, які мають електронні пристрої для стимуляції серцевої діяльності, підлягають особистому контролю на безпеку без використання технічних засобів.
96. Перевезення зброї регламентується інструкцією, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань транспорту за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України.
97. Агент авіаперевезень з реєстрації авіаквитків повідомляє службу авіаційної безпеки аеропорту та експлуатанта про реєстрацію пасажира, який на законних підставах має при собі зброю. Особи, які мають при собі вогнепальну або холодну зброю, повинні під час реєстрації авіаквитків заявити про це і здати холодну зброю, а також вогнепальну зброю в розрядженому стані і окремо набої до неї для збереження на період польоту відповідальній особі служби авіаційної безпеки аеропорту вильоту.
98. Відповідальна особа служби авіаційної безпеки аеропорту:
здійснює перевірку наявності в пасажира права на носіння зброї;
перевіряє, чи зброя розряджена;
заповнює картку за формою, встановленою спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, один примірник якої передає пасажиру, другий - агенту авіаперевезень з реєстрації авіаквитків, третій - командиру повітряного судна;
поміщає зброю та боєприпаси у встановленому місці повітряного судна.
99. Експлуатант повітряного судна, на якому перевозиться пасажир із зброєю:
забезпечує зберігання зброї на борту повітряного судна в місці, недоступному для пасажирів під час польоту;
сповіщає службу авіаційної безпеки аеропорту призначення про перевезення зброї для організації зустрічі даного рейсу;
не обслуговує спиртними напоями в польоті пасажирів, зброя яких перевозиться даним рейсом.
100. Відповідальна особа служби авіаційної безпеки аеропорту призначення:
отримує зброю від командира повітряного судна під розпис у картці;
видає зброю власнику в спеціальному приміщенні поза контрольованою зоною аеропорту під розпис у картці.
101. Перевезення пасажирів із зброєю в салоні повітряного судна допускається у випадках, передбачених законодавством (перевезення спеціальної пошти, вантажів, конвоювання осіб). Такі пасажири повинні мати спеціальний дозвіл уповноважених органів.
Пасажири, які перебувають із зброєю в салоні повітряного судна, попереджаються експлуатантом про порядок застосування зброї.
Екіпаж інформують про наявність озброєних пасажирів та їх місця в салоні.
102. Вогнепальну та холодну зброю військових нарядів (караулів, спортивних команд, геологічно-пошукових партій) дозволяється перевозити повітряним транспортом як зареєстрований багаж у разі наявності відповідних документів.
Зброя повинна бути в розрядженому стані та запакована окремо від набоїв. Така зброя перевозиться на повітряному судні в місці, недоступному для всіх осіб, у спеціальному контейнері.
103. Дозвіл на право ввезення та вивезення зброї повітряними суднами цивільної авіації за межі України надається у встановленому законодавством порядку.
104. У разі підвищеної загрози безпеці цивільної авіації на борту повітряного судна України під час виконання рейсу може знаходитись озброєна охорона з числа підготовлених співробітників правоохоронних органів, які мають відповідний дозвіл.
105. Контроль на безпеку зареєстрованого багажу здійснюється відповідно до вимог технології, затвердженої керівником аеропорту.
106. Багаж для перевезення повітряним транспортом приймається тільки від пасажирів, які мають авіаквитки на відповідний рейс.
107. Після реєстрації багажу відповідальність за його збереження і запобігання доступу до нього сторонніх осіб до завантаження у повітряне судно несуть відповідні служби аеропорту, а після завантаження - перевізник.
108. Доступ до зон накопичення багажу і до пунктів його перевантаження дозволяється тільки особам, яким надано дозвіл на перебування у відповідній зоні.
109. Багаж пасажирів доставляється на борт повітряного судна після здійснення контролю на безпеку. У разі надходження інформації про неналежне здійснення контролю на безпеку багаж пасажирів може бути вивантажений для проведення повторного контролю на безпеку, у тому числі в транзитному аеропорту.
110. Зареєстрований багаж у разі відмови пасажира від проходження контролю на безпеку підлягає поверненню його власнику.
Агент авіаперевезень зобов'язаний повідомити про такого пасажира відповідний підрозділ територіального органу Національної поліції в аеропорту.
( Частина друга статті 110 із змінами, внесеними згідно із Законом N 901-VIII від 23.12.2015 )
111. У кожному аеропорту створюються умови для зберігання засланого, незапитаного, невпізнаного багажу на період, необхідний для його досилання, запитання або знищення.
112. Вантаж, кур'єрські та поштові відправлення, призначені для перевезення пасажирськими рейсами, підлягають обов'язковому контролю на безпеку до завантаження їх на борт повітряного судна.
113. Вантаж, кур'єрські та поштові відправлення, призначені для перевезення пасажирськими рейсами, до яких не був застосований контроль на безпеку, не приймаються до перевезення та завантаження на борт повітряного судна.
114. Контроль на безпеку вантажу, призначеного для перевезення вантажними рейсами, здійснюється шляхом перевірки перевізних документів, фізичного огляду стану упаковки та визначення зареєстрованих агентів, експедиторів вантажу, але не обмежується цими заходами.
115. Затвердження зареєстрованих агентів, експедиторів вантажу здійснюється спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації за поданням експлуатантів та аеропортів.
116. Зареєстрований агент, експедитор вантажу визначає особу, яка відповідає за забезпечення авіаційної безпеки, що погоджується із спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.
117. Контроль на безпеку вантажу, кур'єрських і поштових відправлень здійснюється відповідно до вимог технології, затвердженої керівником аеропорту.
118. Центральний орган виконавчої влади з питань зв'язку забезпечує встановлення в місцях міжнародного поштового обміну відповідного обладнання для здійснення контролю за вкладеннями поштових відправлень та несе відповідальність за їх безпеку.
119. Багаж, вантаж, кур'єрські та поштові відправлення повинні оброблятися та зберігатися в захищених приміщеннях для запобігання вкладенню в них зброї, вибухових пристроїв та інших небезпечних предметів.
120. У вантажних терміналах аеропортів з метою обмеження доступу до них сторонніх осіб вводиться пропускний режим.
121. Транспортування багажу, вантажу, кур'єрських і поштових відправлень у межах контрольованої зони аеропорту здійснюється в супроводі персоналу служби авіаційної безпеки спільно з поліцейськими, що працюють в аеропортах (на аеродромах) відповідно до правил супроводження в контрольованих зонах авіапідприємств матеріальних цінностей і пасажирів, що затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.
( Стаття 121 із змінами, внесеними згідно із Законом N 901-VIII від 23.12.2015 )
122. Бортове харчування і бортприпаси до завантаження на борт повітряного судна підлягають контролю на безпеку з метою запобігання перевезенню зброї, вибухових пристроїв та інших небезпечних предметів.
Відповідальність за якість бортового харчування, організацію запобігання його навмисному отруєнню несуть керівники підприємств, що його поставляють.
Розділ VI
ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ
123. В аеропортах України для забезпечення безпеки використовується таке обладнання:
для захисту від проникнення до контрольованої зони та об'єктів аеропорту - захисні огорожі, пропускні пункти, автоматизовані системи контролю за доступом, кодові замки тощо;
для виявлення та індексації випадків проникнення до контрольованої зони - сигналізація за периметром, охоронна сигналізація, замкнута телевізійна система спостереження тощо;
захисні укриття з насипом для знешкодження вибухонебезпечних предметів і речовин, транспортні засоби для перевезення вибухонебезпечних предметів і речовин тощо;
засоби зв'язку - телефонні апарати з функцією визначення номера абонента, інші засоби;
для проведення контролю на безпеку - рентгенотелевізійні інтроскопи, стаціонарні металошукачі, портативні (ручні) металодетектори, детектори вибухових речовин, інші засоби виявлення зброї і вибухових речовин.
124. Технічні засоби контролю на безпеку повинні мати сертифікат, визнаний спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.
125. Рентгенівське обладнання для контролю на безпеку застосовується відповідно до норм радіаційної безпеки.
126. Засоби вимірювальної техніки для обслуговування обладнання для забезпечення безпеки підлягають випробуванню відомчою метрологічною службою згідно з вимогами державних стандартів.
127. Технічні засоби контролю на безпеку повинні відповідати державним стандартам України. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації згідно із законодавством розробляє нові стандарти та в разі потреби вносить зміни до чинних.
128. У програмі авіаційної безпеки авіаційних суб'єктів повинні міститися дані про обладнання для забезпечення безпеки цивільної авіації, що використовується, періодичність його перевірок.
129. Авіаційні суб'єкти, які використовують технічні засоби контролю на безпеку, зобов'язані складати графіки профілактичного технічного обслуговування та ремонту цих технічних засобів і мати сертифікований персонал для їх здійснення.
Розділ VII
ПЕРСОНАЛ АВІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
130. Вимоги до персоналу з питань авіаційної безпеки стосовно його загальної і спеціальної освіти, віку, набутого досвіду та стану здоров'я визначаються положенням про службу авіаційної безпеки, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.
З метою якісного підбору персоналу, який виконує обов'язки у сфері авіаційної безпеки, уповноважені особи аеропортів, експлуатантів, орендарів, відповідальні за підбір цього персоналу, зобов'язані організувати перевірки кандидатів у порядку, визначеному законодавством, за напрямами:
за попереднім місцем роботи чи навчання;
у правоохоронних органах;
за станом здоров'я;
у пунктах наркологічного контролю.
131. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації організовує розроблення, реалізацію та контроль за виконанням програм підготовки персоналу з питань авіаційної безпеки.
132. Сертифікація навчальних закладів, які готують персонал з питань авіаційної безпеки, а також авіаперсоналу, який пройшов навчання в таких закладах, здійснюється відповідно до правил сертифікації, що розробляються спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації та затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.
133. Персонал, який не має відповідного сертифіката, не може бути допущений до виконання робіт, пов'язаних із забезпеченням авіаційної безпеки.
134. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації здійснює контроль та надає допомогу під час проведення навчальними закладами семінарів і курсів з питань авіаційної безпеки.
135. З метою визначення рівня підготовки персоналу з питань авіаційної безпеки спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації здійснює перевірки відповідності організації та проведення навчального процесу затвердженим програмам.
Розділ VIII
КООРДИНАЦІЯ ДІЙ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ
136. Операція щодо врегулювання кризової ситуації, пов'язаної із захопленням та угоном повітряних суден, здійснюється на підставі заходів щодо запобігання і припинення захоплення та угону повітряних суден цивільної авіації, затверджених центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.
137. У кожному аеропорту (на аеродромі) розробляється відповідний план на вирішення кризової ситуації.
138. У плані зазначаються керівники операції, склад керівного штабу, кількість особового складу від відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що залучається до операції, необхідне обладнання і засоби зв'язку, функції відповідного підрозділу та порядок їх дій за етапами операції.
139. У разі захоплення повітряного судна українського експлуатанта на території іншої держави або повітряного судна експлуатанта іншої держави на території України відповідна сторона керується положеннями як національного, так і міжнародного законодавства.
140. З метою визначення ефективності планів, призначених для врегулювання кризових ситуацій, і підтримання практичних навичок керування діями у відповідь на вчинення актів незаконного втручання проводяться практичні заняття, які є формою спільної підготовки підрозділів заінтересованих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
141. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації подає пропозиції щодо проведення практичних занять. Відповідальними за їх підготовку і проведення є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, зазначені в плані дій у відповідь на вчинення актів незаконного втручання в частині, що їх стосується.
142. Керівники авіаційних суб'єктів несуть відповідальність за підготовку свого персоналу до зворотних дій.
143. У ході врегулювання кризової ситуації всі запити щодо отримання інформації з урегулювання кризової ситуації повинні передаватися і опрацьовуватися уповноваженою особою.
144. Відповідна інформація стосовно повітряного судна іноземного експлуатанта, щодо якого вчинено акт незаконного втручання на території України, передається через Міністерство закордонних справ України:
державі реєстрації повітряного судна;
державі експлуатанта повітряного судна;
державі, громадяни якої загинули, поранені або затримані в результаті акту незаконного втручання.
145. У разі вчинення чи спроби вчинення акту незаконного втручання в діяльність цивільної авіації спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації готує та передає до Міжнародної організації цивільної авіації:
попереднє сповіщення про акт незаконного втручання протягом 30 діб з дня вчинення акту;
остаточне сповіщення про акт незаконного втручання протягом 60 діб з дня вчинення акту.
146. Після врегулювання кризової ситуації командир та члени екіпажу повітряного судна, щодо якого була вчинена спроба або акт незаконного втручання, письмово інформують керівника авіаційного суб'єкта про заходи, вжиті для запобігання або ліквідації наслідків такого акту.
Керівник авіаційного суб'єкта подає до спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації узагальнену інформацію про вчинення спроби або акту незаконного втручання.
Розділ IX
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАХИЩЕНОСТІ АВІАЦІЙНИХ СУБ'ЄКТІВ ВІД АКТІВ НЕЗАКОННОГО ВТРУЧАННЯ
147. З метою визначення захищеності авіаційних суб'єктів, підготовки персоналу до зворотних дій проводяться інспекційні перевірки стану авіаційної безпеки.
148. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації здійснює планові, комплексні, сертифікаційні та позапланові перевірки. У разі потреби можуть здійснюватися перевірки стану авіаційної безпеки групи або окремих авіаційних суб'єктів. Кожний авіаційний суб'єкт підлягає перевірці не більше одного разу на рік. Щорічні узагальнені звіти про підсумки перевірок стану авіаційної безпеки використовуються для розроблення заходів щодо підвищення рівня авіаційної безпеки та подаються до правоохоронних органів за їх запитом.
149. Планові перевірки стану авіаційної безпеки в авіаційних суб'єктах проводяться один раз на рік. Перевіряються наявність документації з питань авіаційної безпеки, її відповідність законодавству, а також ефективність практичних заходів із забезпечення авіаційної безпеки. За результатами перевірки складається звіт, який повинен містити:
відомості про стан реалізації програми забезпечення авіаційної безпеки авіаційних суб'єктів;
дані про стан огорожі між контрольованою та неконтрольованою зонами із зовнішнього та внутрішнього боків;
опис процедур регулювання доступу до контрольованої, стерильної зон та зони обмеженого доступу, а також функціонування пропускної системи;
заходи захисту контрольованої, стерильної зон та зони обмеженого доступу;
заходи, передбачені для охорони повітряних суден, об'єктів радіонавігаційного забезпечення, служби обслуговування повітряного руху, електрогенераторного та розподільного обладнання, авіаційних паливних складів, мережі водопостачання, засобів зв'язку тощо;
дані про ефективність систем сигналізації та спостереження;
дані про ефективність систем освітлення з огляду забезпечення безпеки вразливих точок;
результати контролю на безпеку пасажирів, їх ручної поклажі, багажу, а також захисту стерильної зони;
заходи безпеки, що застосовуються під час обробки та зберігання зареєстрованого багажу, кур'єрських і поштових відправлень та бортприпасів;
заходи безпеки в пунктах приготування бортового харчування і бортприпасів, що доставляються на повітряні судна;
опис процедур забезпечення авіаційної безпеки експлуатантів, що провадять свою діяльність в аеропорту;
опис процедур, запроваджених в аеропорту на випадок кризової ситуації;
дані про діяльність рухомого, основного (стаціонарного) аварійного оперативного центру аеропорту з огляду на їх розташування, доступ, наявність необхідних засобів, резервного забезпечення;
дані про організацію діяльності підрозділу, відповідального за забезпечення авіаційної безпеки в аеропорту;
програми навчання і підготовки співробітників служби авіаційної безпеки та іншого персоналу аеропорту;
дані про регулярність проведення навчань для відпрацювання заходів безпеки;
дані про потребу авіаційних суб'єктів у підготовці персоналу з питань авіаційної безпеки;
дані про періодичність проведення нарад, персональний склад і повноваження аеропортового комітету безпеки;
дані про реалізацію рекомендацій контролюючого органу, висловлених під час попередніх перевірок.
150. До звіту про підсумки перевірки стану авіаційної безпеки включаються також плани та графічні матеріали, що детально відображають функції та конфігурацію конкретних зон аеропорту.
151. Порядок проведення перевірки стану авіаційної безпеки в авіаційних суб'єктах здійснюється відповідно до інструкції, яка затверджується спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.
152. З метою визначення ефективності виконання програм забезпечення авіаційної безпеки авіаційних суб'єктів спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації проводяться комплексні перевірки дотримання авіаційної безпеки. Для цього складають поточні та перспективні плани комплексних перевірок, які охоплюють усі аспекти діяльності авіаційних суб'єктів стосовно забезпечення авіаційної безпеки.
153. Комплексні перевірки проводять один раз на три роки.
154. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації може залучати для проведення комплексних перевірок працівників служб авіаційної безпеки інших авіаційних суб'єктів, а також незалежних спеціалістів і експертів.
155. Порядок проведення комплексних перевірок авіаційних суб'єктів з питань забезпечення авіаційної безпеки затверджується спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації. Сертифікаційні перевірки стану авіаційної безпеки здійснюються згідно з правилами сертифікації авіаційних суб'єктів, затвердженими центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.
156. Позапланові перевірки здійснюються з метою оцінки стану готовності авіаційних суб'єктів до захисту від акту незаконного втручання, а також у разі отримання повідомлення про загрозу здійснення такого акту та в інших випадках.
157. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації згідно із законодавством застосовує санкції до авіаційних суб'єктів, які неналежним чином виконують вимоги програм забезпечення авіаційної безпеки.
158. Керівники авіаційних суб'єктів проводять перевірки стану забезпечення авіаційної безпеки щороку згідно з власними планами. За результатами перевірок визначаються заходи щодо усунення виявлених недоліків.
Керівники авіаційних суб'єктів забезпечують подання до спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації звітів про стан забезпечення авіаційної безпеки та результати роботи служб авіаційної безпеки:
щокварталу - до 5 числа першого місяця наступного кварталу;
щороку - до 10 числа першого місяця наступного року.
Заходи щодо забезпечення авіаційної безпеки повинні бути адекватними рівню існуючої загрози.
159. Аналіз та узагальнення інформації, визначення рівня забезпечення авіаційної безпеки здійснює спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.
160. Інформація про загрозу авіаційній безпеці, отримана з будь-якого джерела, терміново передається Службі безпеки України.
161. Інформація про загрозу авіаційній безпеці носить конфіденційний характер і доводиться спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації до кожної заінтересованої юридичної особи в частині, що її стосується.
162. Оцінка загрози авіаційній безпеці авіаційних суб'єктів здійснюється відповідним уповноваженим органом або особою на підставі інформації, отриманої від спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації, правоохоронних органів, з інших джерел, у тому числі анонімних.
163. Оцінка рівня загрози здійснюється на підставі Інструкції оцінки рівня загрози безпеці цивільної авіації (далі - Інструкція), де визначаються критерії загрози, включаючи інформацію про діяльність міжнародних і внутрішніх терористичних угруповань, а також перелік адекватних заходів, що вживаються спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації, аеропортом, експлуатантом для відповідного рівня загрози.
164. Інструкція розробляється спеціально уповноваженим органом з питань авіаційної безпеки цивільної авіації та затверджується центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.
165. Додаткові заходи щодо забезпечення авіаційної безпеки можуть бути вжиті як на постійній, так і на тимчасовій основі залежно від отриманої інформації про загрозу, а також щодо аеропорту, окремої його зони або об'єкта, повітряного судна.
166. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації призначає комісію для проведення розслідувань актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.
167. У разі спроби або вчинення акту незаконного втручання на території України щодо повітряних суден іноземних експлуатантів урядову комісію з розслідування такого акту призначає Кабінет Міністрів України.
168. Розслідування акту незаконного втручання проводиться відповідно до правил проведення службових розслідувань актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, що затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту.
169. У разі, якщо акт незаконного втручання в діяльність цивільної авіації стосується інтересів іншої держави, Кабінет Міністрів України за ініціативою спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації може дати дозвіл на участь у розслідуванні такого акту уповноваженим представникам цієї держави.
Висновки за результатами розслідування від імені України надаються цій державі в установленому порядку.
170. Розслідування акту незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, вчиненого за межами України проти повітряного судна, що знаходиться у державному реєстрі цивільних повітряних суден України, проводиться згідно із законодавством держави, на території якої вчинено акт незаконного втручання. За згодою уповноваженого органу такої держави для участі в розслідуванні можуть бути направлені уповноважені представники України.
171. Комісія, призначена для проведення розслідування акту незаконного втручання, після його закінчення складає акт за результатами розслідування з визначенням причин, заходів для підвищення рівня авіаційної безпеки, пропозицій щодо подальшого запобігання здійсненню таких актів та внесенням корективів до відповідних програм безпеки.
172. Спеціально уповноважений орган з питань авіаційної безпеки цивільної авіації доводить результати проведення розслідування акту незаконного втручання до відома всіх заінтересованих сторін у частині, що їх стосується.
Розділ X
ФІНАНСУВАННЯ ВИТРАТ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АВІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
173. Фінансування витрат на забезпечення авіаційної безпеки здійснюється відповідно до Положення про державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях, що затверджується Кабінетом Міністрів України, у межах коштів, що надходять до спеціального фонду державного бюджету на відповідний рік для забезпечення діяльності цивільної авіації в Україні та участі України в міжнародних організаціях, а також на утримання спеціально уповноваженого органу з питань авіаційної безпеки цивільної авіації.
174. Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність створюється за рахунок зборів, добровільних внесків та інших надходжень згідно з Положенням про цей фонд.
