Питання державної контрольно-ревізійної служби в Україні

Відповідно до Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" , постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" Кабінет Міністрів України

1. Ліквідувати Контрольно-ревізійне управління Міністерства фінансів України та його підрозділи на місцях. Визначити їх правонаступниками у частині майнових прав та обов'язків Головне контрольно-ревізійне управління України (ГоловКРУ України), контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах і районах у містах.

2. Затвердити Положення про державну контрольно-ревізійну службу в Україні і Порядок та умови державного обов'язкового особистого страхування службових осіб державної контрольно-ревізійної служби, що додаються.

3. Установити на 1993 рік граничну чисельність працівників державної контрольно-ревізійної служби в Україні в кількості 13905 одиниць, у тому числі контрольно-ревізійних управлінь у Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - 13675 одиниць та Головного контрольно-ревізійного управління у кількості - 230 одиниць.

4. Установити асигнування на утримання державної контрольно-ревізійної служби в Україні на 1993 рік у сумі 15745473.5 тис. карбованців, у тому числі фонд оплати праці - 7002302.6 тис. карбованців, з них на утримання Головного контрольно-ревізійного управління відповідно 305538.2 і 145918.3 тис. карбованців.

5. Установити, що фінансування та матеріально-технічне забезпечення апарату і утримання підрозділів державної контрольно-ревізійної служби в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюється Головним контрольно-ревізійним управлінням у межах граничної чисельності працівників і асигнувань на це, встановлених Кабінетом Міністрів України.

6. Враховуючи, що здійснення державного контролю за витрачанням бюджетних коштів покладено на державну контрольно-ревізійну службу в Україні, Міністерству охорони здоров'я, Міністерству освіти, Міністерству культури, Міністерству соціального захисту населення разом з Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями вирішити в установленому порядку питання про ліквідацію контрольно-ревізійних підрозділів з питань охорони здоров'я, освіти, культури та соціального захисту населення.

7. Установити, що за умовами транспортного і побутового обслуговування Голова Головного контрольно-ревізійного управління та його заступники прирівнюються відповідно до першого заступника та заступників міністра, керівники структурних підрозділів Головного контрольно-ревізійного управління - до відповідних категорій працівників міністерства, начальники контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, їх заступники, начальники відділів, а також начальники контрольно-ревізійних підрозділів у районах, містах, районах у містах та міжрайонних контрольно-ревізійних відділів - до керівних працівників міністерств Автономної Республіки Крим, управлінь і самостійних відділів відповідних органів виконавчої влади.

11. Установити, що кошти на придбання проїзних квитків для службових осіб державної контрольно-ревізійної служби передбачаються в кошторисах на фінансування державної контрольно-ревізійної служби.

14. Державному комітетові з матеріальних ресурсів протягом 1993-1994 років забезпечити державну контрольно-ревізійну службу в Україні службовим автотранспортом, розмножувальною і комп'ютерною технікою, інвентарем, обладнанням та іншими матеріальними ресурсами. Виділити державній контрольно-ревізійній службі в Україні 35 легкових автомобілів у 1993 і 150 - у 1994 роках.

15. Міністерству економіки і Міністерству фінансів щорічно, включаючи 1993 рік, передбачати необхідні капітальні вкладення і кошти на спорудження житла для працівників державної контрольно-ревізійної служби в Україні.

16. Міністерству фінансів профінансувати в 1993 році додаткові витрати на утримання державної контрольно-ревізійної служби в Україні та придбання автотранспорту, обладнання, копіювальної, обчислювальної, розмножувальної і комп'ютерної техніки в межах загальних асигнувань, передбачених у державному бюджеті на утримання органів державної виконавчої влади.

17. Міністерству освіти забезпечити прийом до вищих навчальних закладів (академій, інститутів, університетів) за спеціалізацією "Ревізія і контроль" у кількості не менше 400 чоловік починаючи з 1993/94 навчального року.

18. Міністру Кабінету Міністрів України, Раді Міністрів Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям розглянути питання щодо забезпечення у 1993 році Головного контрольно-ревізійного управління, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах, районах у містах службовими приміщеннями.

19. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Ради Міністрів УРСР від 28 травня 1956 р. N 567 "Про утворення в складі Міністерства фінансів Української РСР Контрольно-ревізійного управління" (ЗП УРСР, 1956 р., N 9-10, ст. 99).

1. Державне обов'язкове особисте страхування службових осіб державної контрольно-ревізійної служби в Україні (надалі - державна контрольно-ревізійна служба) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

2. Державному обов'язковому особистому страхуванню підлягають службові особи Головного контрольно-ревізійного управління (ГоловКРУ), контрольно-ревізійних управлінь у Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах, районах у містах (надалі - застраховані).

3. Державне обов'язкове особисте страхування службових осіб державної контрольно-ревізійної служби здійснюється страховиками, які одержали відповідну ліцензію в Нацкомфінпослуг.

Страхові платежі за державним обов'язковим особистим страхуванням службових осіб державної контрольно-ревізійної служби, включаючи витрати страховика на його здійснення, в розмірі, що не перевищує 6 відсотків загальної суми таких платежів, перераховуються ГоловКРУ (далі - страхувальник) на окремий рахунок страховика.

4. Розміри страхових платежів визначаються Мінфіном під час формування державного бюджету на наступний рік.

5. Страхові платежі сплачуються страхувальником щомісячно до 25 числа в розмірі 1/12 річної суми.

6. Страхові платежі, не використані в поточному році на виплату страхових сум, зараховуються до чергових платежів, а кошти, яких не вистачає на виплату страхових сум, доплачуються страхувальником.

7. Страховик виплачує страхові суми:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого у зв'язку з виконанням службових обов'язків у період служби або протягом року після звільнення з неї його спадкоємцям - у розмірі десятирічного грошового утримання застрахованого за останньою посадою, яку він займав;

б) у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми, каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків в період служби або протягом року після звільнення з неї, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності.

Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах "а" і "б" цього пункту, в зв'язку з загибеллю (смертю) або втратою працездатності (надалі - страховий випадок) провадиться з вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цей самий страховий випадок. При цьому страхова сума виплачується незалежно від витрат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків.

8. З вимогою про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть звернутися до страховика протягом трьох років з дня настання страхового випадку.

9. Виплата страхових сум провадиться у семиденний термін з дня одержання страховиком всіх необхідних документів від застраховааного або його спадкоємців.

У разі відмови у виплаті страхової суми страховик у семиденний термін повідомляє про це застрахованого або його спадкоємців і відповідний орган контрольно-ревізійної служби із зазначенням причин відмови.

Спори між застрахованими (його спадкоємцями) і страховиком щодо виплати страхової суми вирішуються в установленому законодавством порядку.

10. При настанні страхових випадків, передбачених пунктом 7 цього Порядку та умов, виплата страхових сум провадиться страховиком за місцем постійного проживання застрахованого шляхом їх перерахування на особистий рахунок одержувача в установі банку, видачі чека або поштового переказу за рахунок страхувальника.

Неповнолітньому спадкоємцеві виплата страхової суми провадиться шляхом перерахування на його особистий рахунок в установі банку за місцем проживання з одночасним повідомленням про це відповідного органу опіки і піклування.

11. Страхові суми не виплачуються, якщо страховий випадок:

а) настала у зв'язку з вчиненням застрахованим навмисного злочину або є наслідком вчинення застрахованим дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;

б) є наслідком навмисно вчинених собі застрахованим тілесних ушкоджень.

12. У разі загибелі або смерті застрахованого орган контрольно-ревізійної служби, де працював застрахований, видає спадкоємцям довідку за встановленою формою (додаток N 1) для одержання свідоцтва про право на спадщину.

13. Для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках, передбачених пунктом 7 цього Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі контрольно-ревізійної служби та подають страховику заяву за встановленою формою (додаток N 2), а також пред'являють документ, що засвідчує особу.

Крім цього подаються:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого - копія свідоцтва про смерть застрахованого, свідоцтво про право на спадщину;

б) у разі втрати застрахованим працездатності - копія довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності, засвідчена в нотаріальному порядку.

14. Органи контрольно-ревізійної служби зобов'язані надавати за запитами страховика документи про обставини настання страхових випадків, необхідні для вирішення питаня про виплату страхових сум.