Застосування того чи іншого методу розрахунку ставки погашення витрат на гірничо-підготовчі роботи передбачається в плані гірничих робіт підприємства.
Калькуляційною одиницею гірничо-підготовчих робіт є 1 куб. метр, тому всі лінійні виробки та експлуатаційно-розвідувальні роботи, які враховуються в погонних метрах, перераховуються в кубічні.
Витрати на утримання рудників і кар'єрів у міжсезонний для них період погашаються включенням їх до собівартості пропорційно кількості видобутої руди за період виробничого сезону.
Конкретний перелік гірничо-підготовчих робіт і порядок включення до собівартості витрат, пов'язаних з їх проведенням, встановлюється підприємствами.
Номенклатуру статей витрат на підготовчі роботи у видобувних галузях наведено в додатку N 1.
51. До підвищених витрат на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання нових книжок, а також витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва, належать витрати на: проектування і конструювання нового виробу; проектування спеціального інструментального оснащення і розробку технологічного процесу його виготовлення; розробку і оформлення нормативів витрат; випробування матеріалів, напівфабрикатів, інструментів і пристосувань для виробництва нових виробів; перепланування, перестановку і налагодження устаткування; виготовлення первісного комплекту спеціального інструменту і пристроїв для дослідного зразка продукції; виготовлення дослідного зразка.
У випадках коли пристосування та прилади можуть надалі використовуватися під час освоєння та виготовлення інших нових виробів, тобто вони стають спецустаткуванням загального застосування, під час освоєння нових виробів до підвищених витрат включаються тільки витрати на їх переобладнання.
Витрати, пов'язані з освоєнням нових видів продукції, відносяться до витрат майбутніх періодів і включаються до собівартості виробів частинами протягом установленого (не більше дворічного) строку з моменту початку їх серійного або масового випуску виходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що випускається за цей період.
На підприємствах з багатономенклатурним виробництвом, де період його освоєння недовготривалий і витрати порівняно невеликі, вони плануються і враховуються в складі загальновиробничих витрат.
У разі виготовлення виробів за індивідуальними замовленнями витрати на підготовку виробництва відносяться повністю на собівартість відповідного виробу або партії виробів.
Номенклатуру статей підвищених витрат на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання нових книжок, а також витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва, наведено в додатку N 2.
52. До витрат на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати) належать: витрати на перевірку готовності нового виробництва, цехів та агрегатів до введення їх в експлуатацію шляхом комплексного випробування (під навантаженням) усіх машин та механізмів (експлуатаційна перевірка) з пробним випуском продукції, передбаченої проектом, та налагодженням устаткування.
Пускові витрати визначаються з урахуванням установленого режиму тривалості й інших умов пробної експлуатації та освоєння об'єктів, що вводяться в дію. При складанні кошторису вартість продукції, що одержана в період комплексного випробування і відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, а також вартість відходів вираховуються із загальної суми пускових витрат.
Така продукція оцінюється за плановою собівартістю аналогічної продукції, відходи - за ціною можливого використання чи реалізації.
При затвердженні кошторису пускових витрат визначається конкретний порядок і строки списання їх на собівартість продукції. При цьому враховується, що витрати на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати) включаються до собівартості продукції з початку їх промислової експлуатації протягом нормативного строку освоєння цих виробничих потужностей, але не більше ніж протягом двох років виходячи із загальної суми витрат, тривалості періоду їх відшкодування і запланованого обсягу випуску продукції в цьому періоді.
Погашення пускових витрат нараховується в місяці, наступному після місяця, в якому підписано акт про закінчення комплексного випробування і пробної експлуатації об'єкта.
Номенклатуру статей витрат на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати) наведено в додатку N 3.
Витрати, здійснені після закінчення комплексного випробування (під навантаженням) усіх машин та механізмів з пробним випуском продукції і підписанням акта державної комісії про прийняття в експлуатацію, враховуються як звичайні витрати.
53. До витрат на винахідництво і раціоналізацію належать:
витрати на проведення дослідно-експериментальних робіт, на виготовлення та випробування моделей та зразків за винахідницькими і раціоналізаторськими пропозиціями, пов'язані з основною діяльністю підприємства, виплати авторських винагород, якщо вони не є роялті.
Витрати на винахідництво і раціоналізацію відносяться на собівартість освоєної продукції з початку її виробництва.
Номенклатуру статей витрат на винахідництво і раціоналізацію наведено в додатку N 4.
54. До статті калькуляції "Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати" включаються витрати на:
1) відшкодування вартості спеціальних інструментів (спецоснащення) і пристроїв цільового призначення незалежно від їх вартості;
2) проектування, виготовлення (придбання) спеціального інструменту і пристроїв цільового призначення;
3) ремонт і утримання в робочому стані спеціальних інструментів і пристроїв;
4) утримання спеціальних служб підприємства, що обслуговують поточне виробництво певних видів виробів (спеціальних конструкторських бюро, спеціальних технічних відділів і бюро, лабораторій тощо), крім випадків, коли ці витрати відшкодовуються замовником понад договірну ціну за виріб або за рахунок спеціальних асигнувань;
5) проведення епізодичних і періодичних випробувань, оплата експертиз, консультацій, пов'язаних з використанням спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення; вартість технічної документації;
6) відшкодування вартості втрат від недовикористання деталей і вузлів застарілих конструкцій, а також спеціальних інструментів і пристроїв, коли ці втрати виникли внаслідок проведення поточної модернізації виробу з метою поліпшення його якості, надійності, довговічності та зниження собівартості;
7) вартість доданої до виробів технічної документації.
55. До спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення належать: моделі, опоки, кокілі, штампи, прес-форми, виливниці, спеціальні прокатні валки тощо, а також різноманітний спеціальний інструмент (різальний, вимірювальний, допоміжний) і спеціальні пристрої незалежно від їх вартості.
Спецоснащення виробляється цехами (дільницями) за разовими або груповими замовленнями відділу (бюро) інструментального господарства підприємства. У замовленнях на кожний вид оснащення зазначається планова цехова собівартість одиниці спецоснащення.
56. Собівартість спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення, що призначаються для випуску виробів серійного і масового виробництва, включається в собівартість цих виробів щомісячно відповідно до встановленої за планом норми або кошторисної ставки.
Кошторисна ставка визначається виходячи з кількості спеціальних інструментів, пристроїв, моделей, штампів тощо, строків їх служби або норм витрат, їх планової собівартості й кількості виробів, для виробництва яких вони призначені. При значних змінах комплектності й собівартості спеціальних інструментів і пристроїв, строків їх служби або плану випуску виробів норма чи кошторисна ставка відповідно коригуються.
57. На підприємствах, що випускають ряд виробів, які мають, крім так званих оригінальних, однакові (загальні) деталі та вузли, що виготовляються за допомогою спеціального оснащення, кошторисні ставки цих деталей та вузлів розраховуються окремо від кошторисних ставок на оснащення для оригінальних деталей на кожний виріб з урахуванням застосування цих деталей та вузлів у виробах і вартості оснащення, що використовується для їх виготовлення.
Для кожного з таких виробів обчислюються дві кошторисні ставки щодо спецоснащення: для оригінальних деталей та вузлів і для загальних деталей та вузлів.
58. Витрати, пов'язані з відновленням, ремонтом і модернізацією експлуатаційного фонду спеціального технологічного оснащення, необхідного для виробництва, а також з виготовленням нового оснащення, що проектується в процесі виробництва, визначаються у відсотковому відношенні до вартості основного комплекту з урахуванням специфіки виробництва та кількості виробів.
59. Відшкодування вартості змінного устаткування окремих видів залежить від швидкості його зносу та порядку відбраковування і здійснюється за допомогою одного з наведених нижче методів:
а) вартість змінного устаткування (за вирахуванням його вартості за ціною брухту) списується на витрати виробництва частинами, при цьому 50 відсотків залишкової вартості його відносяться на собівартість продукції при передаванні до експлуатації, а решта 50 відсотків - при вибуванні з ладу.
За цим методом відшкодовується вартість змінного устаткування з невеликими строками служби;
б) вартість змінного устаткування (за вирахуванням його вартості за ціною брухту) повністю списується на витрати виробництва в тому місяці, в якому воно передається до експлуатації. При вибуванні з ладу вартість відбракованого устаткування списується за ціною брухту і в сумі, що залишається, - на зменшення зносу.
За цим методом відшкодовується вартість змінного устаткування, що використовується у великих кількостях і змінюється порівняно рівномірно.
Під час виконання замовлень на одиничні вироби витрати на виготовлення спеціального технологічного оснащення, спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення включаються повністю до собівартості продукції за цим замовленням.
Номенклатуру статей витрат на відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інших спеціальних витрат наведено в додатку N 5.
60. До статті калькуляції "Витрати на утримання та експлуатацію устаткування" належать:
1) витрати на повне відновлення основних виробничих фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів із складу основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини.
Рішення про прискорену амортизацію активної частини основних виробничих фондів (але не більш як у два рази проти встановлених законодавством норм) приймається підприємством самостійно, якщо таке рішення не є причиною підвищення рівня цін і тарифів на продукцію (роботи, послуги), що випускається. Не допускається прийняття рішення про прискорену амортизацію орендованих основних фондів без згоди орендодавця.
Амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем і використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди.
Амортизаційні відрахування на надані в фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним виключно на повне відновлення орендованої частки основних фондів;
2) сума сплачених орендарем процентів (винагороди) за користування наданими в оперативну та фінансову оренду основними фондами;
3) витрати на проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування устаткування, у тому числі взятого у тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком його реконструкції і модернізації;
4) витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів;
5) знос малоцінних і швидкозношуваних інструментів та пристроїв нецільового призначення;
6) інші витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування.
Номенклатуру статей витрат на утримання та експлуатацію устаткування наведено в додатку N 6.
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування кожного цеху відносяться тільки на ті види продукції (робіт, послуг), що виготовляються в цьому цеху.
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування розподіляються між видами продукції (робіт, послуг) за допомогою методів, що забезпечують найточніше обчислення їх собівартості.
61. Розподіл зазначених витрат між видами продукції проводиться виходячи з величини цих витрат за годину роботи устаткування і тривалості його роботи (з урахуванням вартості, складності, потужності та інших характеристик устаткування) на виготовлення одиниці відповідного виду продукції. Для цього визначаються кошторисні (нормативні) ставки, розраховані на підставі даних про кількість машино-годин.
Порядок обчислення кошторисних (нормативних) ставок витрат на утримання та експлуатацію устаткування наведено в додатку N 13.
Розподіл фактичних витрат на утримання та експлуатацію устаткування проводиться визначенням сум цих витрат виходячи з кошторисних (нормативних) ставок, фактичного випуску кількості виробів і фактичної кількості умовних виробів у незавершеному виробництві.
Кількість умовних виробів (машинокомплектів) обчислюється діленням кількості нормо-годин (або заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг) у незавершеному виробництві за відповідним видом виробів) на трудомісткість одного виробу в нормо-годинах (або на суму заробітної плати за нормами одного виробу).
62. Для виробів індивідуального виробництва при позамовному методі обліку нормативна сума витрат, пов'язаних з роботою устаткування, що підлягає віднесенню до незавершеного виробництва, визначається виходячи із заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), що знаходиться у незавершеному виробництві, та нормативного відсотку цих витрат до заробітної плати, що обчислюється на підставі розрахунку кошторисної (нормативної) ставки для цього виробу, а саме:
1) визначається різниця між фактичною сумою цих витрат і витратами, підрахованими за кошторисними (нормативними) ставками;
2) загальна сума відхилень розподіляється між товарною продукцією і незавершеним виробництвом пропорційно до кошторисних (нормативних) ставок витрат на утримання та експлуатацію устаткування.
Під час розподілу фактичних витрат на утримання та експлуатацію устаткування слід враховувати, що відповідна їх частина відноситься на собівартість технічного неминучого браку. Ці витрати включаються до собівартості технічного неминучого браку пропорційно до основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), за нормативним співвідношенням, підрахованим під час визначення кошторисних (нормативних) ставок.
63. На автоматизованих підприємствах і в автоматизованих цехах, що виготовляють один вид продукції, витрати на утримання та експлуатацію устаткування безпосередньо включаються до планової і фактичної собівартості цього виду продукції. Якщо в цеху є кілька автоматизованих ліній та виробляється кілька видів продукції, ці витрати включаються до собівартості окремих виробів за допомогою розрахунку кошторисних (нормативних) ставок.
64. Якщо підприємство випускає вироби великої номенклатури, кошторисні (нормативні) ставки встановлюються згідно з викладеним порядком тільки на найголовніші види продукції або на їх типових представників, що характеризують решту видів продукції (в тому числі запасні частини до виробів, що випускаються). Типовим представником вважається виріб, який характеризує визначену групу виробів, близьких між собою за конструкцією, матеріалами, що застосовуються, технологічним процесом, трудомісткістю тощо і має велику питому вагу у випуску відповідної групи виробів. На інші вироби цієї групи кошторисні (нормативні) ставки можуть бути встановлені за спрощеним порядком - множенням суми заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), на нормативний відсоток цих витрат, що обчислюється під час розрахунку кошторисної (нормативної) ставки типового представника.
65. На різного роду дрібні замовлення (в тому числі і на роботи, що виконуються інструментальними та ремонтними цехами) допускається встановлення кошторисних (нормативних) ставок також за спрощеним порядком виходячи із суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг) для цього замовлення, окремо щодо механізованих (верстатних) робіт і немеханізованих (ручних) робіт. При цьому завчасно, в плановому порядку, встановлюється нормативна величина витрат на утримання та експлуатацію устаткування на один карбованець заробітної плати механізованих (верстатних) робіт і один карбованець заробітної плати немеханізованих (ручних) робіт.
66. У цехах допоміжного виробництва, що випускають однорідну продукцію (роботи, послуги) з майже однаковим ступенем механізації, допускається розподіл витрат на утримання та експлуатацію устаткування між окремими замовленнями й видами робіт пропорційно до основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг).
67. На окремі продукти видобувних виробництв кар'єру або шахти витрати на утримання й експлуатацію устаткування, включаючи витрати на утримання водозливів, вентиляційних та інших установок, відносяться за прямою ознакою. Якщо окремі види устаткування використовуються на кількох кар'єрах або шахтах, витрати на його утримання та експлуатацію розподіляються між виробничими підрозділами і видами робіт пропорційно до обсягів видобутку.
68. На підприємствах видобувних галузей на статтю "Амортизаційні відрахування від вартості виробничого обладнання і гірничо-капітальних виробок" відносяться суми амортизаційних відрахувань за діючими нормами від балансової вартості виробничого обладнання і гірничо-капітальних виробок.
69. В окремих галузях промисловості, де мають місце витрати на утримання цехового транспорту, засобами якого продукція та відходи перевозяться по внутрішньозаводських коліях, а також витрати на інші перевезення, які виконуються залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту, ці витрати можуть відноситися на окрему статтю калькуляції "Внутрішньозаводське переміщення сировини, матеріалів, напівфабрикатів і продукції". До цієї статті включаються витрати на утримання та експлуатацію авто- і електрокарів, автомобілів, автонавантажувачів, паровозів, тепловозів та інших видів нетехнологічного транспорту.
Витрати, пов'язані з переміщенням сировини, матеріалів, напівфабрикатів і виробів безпосередньо до виробничого процесу (коли із складу витрат на утримання та експлуатацію устаткування вони виділені в окрему статтю калькуляції), також розподіляються між окремими видами виробів пропорційно до кошторисних (нормативних) ставок (з цією метою складається окремий кошторис і ведеться окремий облік витрат). При цьому кошторисні (нормативні) ставки визначаються для кожного виду виробів з урахуванням: ваги матеріалів і напівфабрикатів, що використовуються на їх виготовлення, відстані виробничого маршруту, виду транспорту, що застосовується, часу його роботи для переміщення вантажів тощо.
70. До статті калькуляції "Попутний видобуток" на добувних підприємствах у хімічній і металургійній промисловості включаються витрати на руду, видобуту під час експлуатаційних гірничо-підготовчих робіт.
Попутний видобуток оцінюється за середньорічною плановою цеховою, шахтною (кар'єрною) собівартістю корисних копалин, що добуваються з надр у процесі очисних робіт, за вирахуванням із неї витрат на гірничо-підготовчі роботи. На вартість попутно добутих корисних копалин, розраховану за наведеною вище методикою, зменшуються витрати на експлуатаційні гірничо-підготовчі роботи.
Видобута під час проходки гірничо-капітальних виробок руда оцінюється за діючими цінами й оплачується підприємством капітальному будівництву. За відсутності цін на такі корисні копалини оцінка їх здійснюється за середньорічною плановою цеховою собівартістю. До обсягів випуску товарної продукції вони не включаються.
71. До статті калькуляції "Загальновиробничі витрати" належать:
1) витрати, пов'язані з управлінням виробництвом, а саме:
на утримання працівників апарату управління структурних підрозділів;
на оплату робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва;
2) витрати на службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;
3) витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт (виробничого призначення) у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини.
Амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем і використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди.
Амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним виключно на повне відновлення орендованої частки основних фондів.
До витрат, пов'язаних із зносом нематеріальних активів, відносяться суми амортизаційних відрахувань, що визначаються щомісяця за нормами, розрахованими виходячи з їх первісної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємства;
4) сума сплачених орендарем процентів (винагороди) за користування наданими в оперативну та фінансову оренду основними фондами.
Орендна плата за надані в оперативну оренду приміщення нежитлового призначення включається до собівартості продукції (робіт, послуг) в розмірі, визначеному угодами сторін, а комунальної власності - не вище ставок орендної плати, встановленої місцевими органами державної виконавчої влади;
5) витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності та інших експлуатаційних властивостей у ході виробничого процесу;
6) витрати на обслуговування виробничого процесу:
придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструментів, пристроїв та інших засобів і предметів праці;
проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування основних виробничих фондів, у тому числі взятих у тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком їх реконструкції і модернізації;
контроль за виробничими процесами і якістю продукції (робіт, послуг);
забезпечення правил техніки безпеки праці, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю виробництв, цехів у встановленому законодавством порядку;
забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, форменим одягом, захисними пристроями та спеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством;
7) витрати на пожежну і сторожову охорону (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну та сторожову охорону);
8) знос малоцінних і швидкозношуваних предметів;
9) платежі з обов'язкового страхування майна цехів та цивільної відповідальності, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг) безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров'я, передбачених законодавством;
10) втрати внаслідок технічного неминучого браку, якщо вони не виділяються в окрему статтю, витрати на операції із скляною тарою, нестачі матеріальних цінностей на виробництві у межах норм природного убутку.
Номенклатуру статей загальновиробничих витрат наведено у додатку N 7.
72. Загальна величина витрат на утримання та експлуатацію устаткування, а також загальновиробничих витрат підприємства в цілому є сумою відповідних витрат цехів основного виробництва; ці ж витрати допоміжних цехів включаються до собівартості валової і товарної продукції підприємства через собівартість робіт і послуг, що виконуються допоміжними цехами для основного виробництва.
Загальновиробничі витрати кожного цеху включаються тільки до собівартості продукції, що виготовляється цим цехом (в тому числі до собівартості робіт, послуг, які виконуються для інших цехів або непромислових господарств).
До собівартості товарів народного споживання загальновиробничі витрати включаються:
а) повністю в цехах, які спеціалізуються на виробництві цих товарів;
б) частково - коли ці товари виготовляються поряд з основною продукцією у цехах, які не спеціалізуються на їх виготовленні. При цьому до собівартості товарів народного споживання включається відповідна частка загальновиробничих витрат, пов'язаних з виробництвом цих товарів. Для цього складається спеціальний розрахунок загальновиробничих витрат неспеціалізованих цехів.
73. Загальновиробничі витрати між різними видами продукції розподіляються:
пропорційно до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), і витрат на утримання та експлуатацію устаткування;
пропорційно до суми основних витрат без вартості сировини, матеріалів і напівфабрикатів.
74. У хімічній промисловості, за винятком добувних виробництв, загальновиробничі витрати розподіляються між видами продукції пропорційно до суми основних витрат на переробку, включаючи матеріальні витрати на технологічні цілі, витрати на основну і додаткову заробітну плату, відрахування на соціальне страхування та витрати на утримання й експлуатацію устаткування.
У добувних виробництвах загальновиробничі витрати розподіляються таким чином:
одним способом добування хімічних руд - пропорційно до видобутку кожним кар'єром або шахтою, різними способами (відкритим і закритим) - пропорційно до основних витрат, до яких включаються матеріальні витрати (паливо й енергія для технологічних цілей), витрати на основну і додаткову заробітну плату, відрахування на соціальне страхування, витрати на утримання й експлуатацію устаткування.
75. До статті калькуляції "Загальногосподарські витрати" належать:
1) витрати на обслуговування виробничого процесу:
придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструментів, пристроїв та інших засобів і предметів праці;
проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування основних виробничих фондів загальногосподарського характеру, у тому числі взятих у тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком їх реконструкції і модернізації;
контроль за виробничими процесами і якістю продукції (робіт, послуг);
забезпечення правил техніки безпеки праці, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю підприємства у встановленому законодавством порядку;
забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, форменим одягом, захисними пристроями та спеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством;
2) витрати на пожежну і сторожову охорону (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну та сторожову охорону);
3) поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (очисних споруд, уловлювачів, фільтрів тощо), витрати на захоронення екологічно небезпечних відходів, оплата послуг сторонніх організацій щодо приймання, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів, очищення стічних вод, інші види поточних витрат на збереження природи, платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу в межах лімітів;
4) витрати, пов'язані з управлінням виробництвом:
матеріально-технічне забезпечення апарату управління підприємства та його структурних підрозділів, включаючи транспортне обслуговування;
оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням і реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, а також передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок;
оплата робіт із сертифікації продукції;
оплата послуг інших підприємств щодо управління виробництвом, зберіганням і реалізацією продукції (робіт, послуг), якщо штатним розписом підприємства не передбачено відповідні функціональні служби;
оплата за використання та обслуговування технічних засобів управління: обчислювальних центрів, вузлів зв'язку, засобів сигналізації;
оплата вартості ліцензій та інших державних дозволів для ведення господарської діяльності підприємства;
оплата збору за реєстрацію підприємства в органах державного управління, передбаченого законодавством;
5) витрати на службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;
6) витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів:
виплата працівникам підприємства середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;
оплата праці кваліфікованих робітників, не звільнених від основної роботи, за навчання учнів та підвищення кваліфікації робітників;
витрати базових підприємств на оплату праці за керівництво виробничою практикою учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ і студентів вищих навчальних закладів;
витрати, пов'язані з виплатою учням професійно-технічних училищ різниці між стипендією в розмірі тарифної ставки (мінімального окладу) робітника 1 розряду і витратами цих навчальних закладів (на виплату стипендій, забезпечення харчуванням і обмундируванням);
оплата відпусток із збереженням повністю або частково заробітної плати, що надається відповідно до законодавства особам, які успішно навчаються у вечірніх і заочних вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, заочній аспірантурі, у вечірніх (змінних) і заочних загальноосвітніх школах та вечірніх (змінних) професійно-технічних училищах, оплата їх проїзду до місця навчання і назад, передбачених законодавством;
7) витрати, пов'язані з набором робочої сили, передбачені законодавством, з урахуванням витрат на оплату випускникам середніх професійно-технічних училищ і молодим спеціалістам, які закінчили вищий навчальний заклад, вартості проїзду до місця роботи, а також оплачуваної відпустки, яка надається їм перед початком роботи;
8) витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства за діючими тарифами на відповідний вид транспорту або віднесену за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства); витрати на перевезення працівників-інвалідів 1 і 2 груп до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування;
9) додаткові витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом, включаючи транспортні витрати на перевезення працівників від місця знаходження підприємства або пункту збору до місця роботи і назад та від місця проживання у вахтовому селищі до місця роботи і назад, а також витрати на експлуатацію та утримання вахтового селища, які не компенсуються платою працівників за користування житлом і комунальними послугами;
10) платежі з обов'язкового страхування майна підприємства та цивільної відповідальності, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг) безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров'я, передбачених законодавством;
11) витрати на сплату процентів за фінансовими кредитами, одержаними для поповнення власних обігових коштів, а також для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності незалежно від терміну кредитування, а також для сплати процентів за товарні і комерційні кредити; витрати, пов'язані із сплатою процентів за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг);
12) витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи оплату за розрахункове обслуговування, отримання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, облік боргових вимог і зобов'язань, включаючи цінні папери, поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов'язаних з грошовим обігом;
13) витрати на утримання приміщень, що надаються безоплатно підприємствам громадського харчування або використовуються підприємствами самостійно для обслуговування працівників, що перебувають з підприємством у трудових відносинах, включаючи амортизаційні відрахування, витрати на проведення поточного ремонту приміщення, на освітлення, опалення, водопостачання, електропостачання, а також на паливо для приготування їжі;
14) нарахування на заробітну плату і авторські винагороди творчих працівників, що перераховуються до фондів творчих спілок відповідно до законодавства;
15) витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини.
Амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем і використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди.
Амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним виключно на повне відновлення орендованої частки основних фондів.
Витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень) нежитлового призначення відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) щомісяця рівними частками протягом строку дії договору оренди.
До витрат, пов'язаних із зносом нематеріальних активів, відносяться суми амортизаційних відрахувань, що визначаються щомісяця за нормами, розрахованими виходячи з їх первісної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємства;
16) сума сплачених орендарем процентів (винагороди) за користування наданими в оперативну та фінансову оренду основними фондами.
Орендна плата за надані в оперативну оренду приміщення нежитлового призначення включається до собівартості продукції (робіт, послуг) в розмірі, визначеному угодами сторін, а комунальної власності - не вище ставок орендної плати, встановленої місцевими органами державної виконавчої влади;
17) податки, за винятком передбачених підпунктом 3.1.2 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством, включаючи відрахування до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, до Фонду сприяння зайнятості населення, на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, до Державного інноваційного фонду, позабюджетних фондів фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт і заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції, які створюються за рахунок відрахувань від внесків до Державного інноваційного фонду, Державного фонду сприяння конверсії, а також збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України та декретами Кабінету Міністрів України;
18) сплата концесійних платежів за використання природних копалин;
19) витрати на оприлюднення річного звіту (офіційне подання бухгалтерської звітності до установ та організацій, які уповноважені на отримання бухгалтерської звітності (балансів) від господарюючих суб'єктів, а також витрати на офіційну публікацію звітів (балансів) про фінансовий стан підприємств у засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством);
20) вартість безкоштовно наданих працівникам окремих галузей народного господарства (відповідно до законодавства) комунальних послуг, витрати на оплату безкоштовно наданого працівникам підприємств відповідно до законодавства житла (суми грошових компенсацій за ненадання безкоштовного житла, комунальних послуг тощо);
21) інші витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) відповідно до законодавства, зокрема пов'язані з нестачею матеріальних цінностей на складах у межах норм природного убутку, виплати на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, виплата звільненим працівникам вихідної допомоги і середнього заробітку. Витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів, а також інші витрати, пов'язані з емісією цінних паперів.
Номенклатуру статей загальногосподарських витрат наведено в додатку N 8.
76. Загальногосподарські витрати включаються до собівартості продукції основного виробництва (включаючи товари народного споживання, що виготовляються з відходів) і до собівартості тієї частини продукції (робіт, послуг) допоміжного виробництва, що виконується на сторону і для потреб капітального будівництва, непромислових господарств підприємства.
До собівартості внутрішньозаводських (міжцехових) замовлень, а також до собівартості забракованої продукції загальногосподарські витрати не включаються.
До собівартості товарів народного споживання, а також робіт (послуг) для власного капітального будівництва і непромислових господарств включається відповідна частина загальногосподарських витрат, пов'язаних з їх виробництвом.
77. Загальногосподарські витрати розподіляються між різними видами продукції пропорційно до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), і витрат на утримання та експлуатацію устаткування.
На підприємствах, що застосовують попередільний метод обліку витрат на виробництво, загальногосподарські витрати розподіляються пропорційно до витрат на переділ.
78. Витрати на утримання й експлуатацію устаткування, загальновиробничі та загальногосподарські витрати не включаються до собівартості внутрішньоцехових робіт і послуг, що складається тільки з прямих витрат: на сировину, матеріали, покупні вироби і напівфабрикати (за вирахуванням зворотних відходів), паливо й енергію для технологічних потреб, витрат на основну і додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), і відрахувань на соціальне страхування.
79. До собівартості незавершеного виробництва витрати на утримання й експлуатацію устаткування, загальновиробничі та загальногосподарські витрати включаються в тому ж порядку, як і до собівартості готових виробів.
80. У сезонних виробництвах для визначення планової, фактичної собівартості продукції витрати на обслуговування виробництва й управління обчислюються виходячи із затвердженого річного кошторису цих витрат, обсягів продукції і норм витрат на одиницю продукції. У разі зміни обсягу продукції до норм витрат вносяться необхідні корективи, з тим щоб забезпечити погашення витрат. Якщо фактичні витрати перевищують суму, затверджену за кошторисом, ці відхилення списуються на собівартість продукції того періоду, в якому мало місце перевищення.
На період сезонних перерв у роботі всі витрати на обслуговування виробництва й управління відносяться до витрат майбутніх періодів.
Якщо сума витрат на обслуговування виробництва й управління, включена до фактичної собівартості виготовленої продукції за встановленими нормами, перевищує фактичні витрати, ця різниця резервується як майбутні витрати. При цьому перевіряється обгрунтованість розрахунку і у разі потреби норми витрат коригуються.
81. До статті калькуляції "Втрати внаслідок технічного неминучого браку" належать:
а) вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів) з технологічних причин;
б) вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час налагодження устаткування, у разі зупинки або простою обладнання, через вимикання енергії;
в) вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих під час транспортування на виробництві;
г) витрати на усунення технічного неминучого браку.
82. Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за особливими підвищеними технічними вимогами, у тому разі, якщо вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам чи технічним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого вжитку.
Не належать до браку втрати від сортності, тобто від переведення продукції в нижчий сорт за якістю.
83. Втрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, деталей, вузлів, виробів (крім нестач), які виникають у процесі виготовлення виробів електронної, авіаційної техніки, розподіляються на такі групи:
1) втрати, спричинені рівнем розвитку техніки, пов'язані з технологічними процесами виготовлення деталей, вузлів, виробів.
Втрати цієї групи розподіляються на:
відходи сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які виникають під час виконання операцій формування заготовок.
Ці відходи повинні передбачатися в складі первісних норм витрат відповідних видів сировини, матеріалів і напівфабрикатів;
технологічні втрати;
2) технічний неминучий брак.
84. До технологічних втрат належить вилучення напівфабрикатів, деталей, вузлів і виробів, не відповідних вимогам нормативно-технічної документації, яке виникає у виробництві внаслідок недостатньої керованості окремими операціями технологічного процесу, пов'язаної з недостатнім знанням фізико-хімічних властивостей використовуваних матеріалів і виготовлюваних виробів, недосконалим технологічним обладнанням та вимірювальною технікою, а також невідповідністю окремих фізико-хімічних властивостей використовуваних матеріалів і напівфабрикатів, які виготовляються і поставляються за діючою нормативно-технічною документацією, оптимальним вимогам виробництва.
85. До технічного неминучого браку у виробництві належать напівфабрикати, деталі, вузли, вироби, які з технологічних причин не відповідають вимогам нормативно-технічної документації і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після усунення недоліків.
86. Залежно від характеру дефектів, що виявляються під час технічного приймання, брак поділяється на поправний і непоправний (остаточний).
Поправним браком вважають вироби, напівфабрикати, деталі та вузли, які після усунення недоліків можуть використовуватися за прямим призначенням і виправлення яких технічно можливе й економічно доцільне.
Остаточним браком вважаються вироби, напівфабрикати, деталі та вузли, що не можуть використовуватися за прямим призначенням і виправлення яких технічно неможливе й економічно недоцільне.
87. За місцем виявлення брак поділяється на внутрішній - виявлений на підприємстві до відправлення продукції споживачам і зовнішній - виявлений споживачем у процесі складання, монтажу або під час експлуатації виробу.
88. Собівартість внутрішнього остаточного браку складається з основних витрат, включаючи частину витрат на утримання та експлуатацію устаткування, і загальновиробничих витрат.
89. Собівартість внутрішнього поправного браку включає:
а) витрати на сировину, матеріали і напівфабрикати, витрачені на усунення дефектів продукції;
б) витрати на заробітну плату робітників, нараховану за операції з виправлення браку;
в) відрахування на соціальне страхування;
г) частину витрат на утримання та експлуатацію устаткування і загальновиробничих витрат.
90. До статті калькуляції "Попутна продукція" включається вартість попутної продукції, одержаної одночасно з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначається для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам.
Перелік попутної продукції в окремих галузях промисловості наведено в додатку N 9.
91. Попутна продукція самостійно не калькулюється. Її вартість, обчислена за визначеними цінами, вираховується із собівартості основної продукції.
92. Під час калькулювання продуктів, одержаних у комплексних виробництвах, вартість попутної продукції виключається з підсумкової собівартості виробництва усього комплексу продуктів, а величина витрат, що залишається після цього, вважається витратами на основний (цільовий) продукт.
Кількість та вартість попутної продукції відображається у статті калькуляції "Попутна продукція" з розподілом за видами із знаком мінус (-).
93. Попутна продукція оцінюється:
за відпускними цінами за вирахуванням планової суми прибутку й витрат на реалізацію;
за плановою собівартістю аналогічного продукту;
за ціною їх можливого використання - тільки для внутрішнього використання. Ціна можливого використання визначається як різниця між ціною матеріалу, що замінюється попутним продуктом (напівфабрикатом), і сумою додаткових витрат, пов'язаних з підготовкою його до використання.
Підприємство своїм розпорядчим документом визначає, який варіант оцінки воно застосовуватиме.
Попутна продукція, що призначається для подальшої переробки, відображається як рух напівфабрикатів у виробництві.
94. До статті калькуляції "Інші виробничі витрати" належать витрати на гарантійний ремонт і обслуговування виробленої продукції, якщо це передбачено умовами реалізації продукції, але не більше двох відсотків вартості цієї продукції.
95. Інші виробничі витрати безпосередньо включаються до собівартості відповідних видів продукції. У разі неможливості такого включення вони розподіляються між окремими виробами пропорційно до їх виробничої собівартості (без інших виробничих витрат).
Номенклатуру статей інших виробничих витрат наведено в додатку N 10.
96. До статті калькуляції "Позавиробничі (комерційні) витрати" належать витрати на реалізацію продукції, зокрема:
на відшкодування складських, вантажно-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхувальних витрат постачальника, що включаються до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;
на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких включається до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;
на сплату експортного (вивізного) мита та митних зборів;
на рекламу і передпродажну підготовку товарів.
До витрат підприємства на рекламу належать витрати на:
розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо);
розробку і виготовлення ескізів етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки;
рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;
придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демонстрацію рекламних кіно-, відео- і діафільмів;
виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентаря);
зберігання та експедирування рекламних матеріалів;
оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажу, включаючи відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства і вартість її зразків, що передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів і угод безоплатно і не підлягають поверненню;
уцінку продукції, що повністю або частково втратила первинну якість за час експонування у вітринах;
проведення інших рекламних заходів, пов'язаних з діяльністю підприємства;
на відшкодування витрат за участь у виставках, ярмарках, вартості безоплатно переданих зразків і моделей, на представницькі витрати (організацію прийомів, конференцій та інших офіційних заходів, включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу) у розмірі до двох відсотків від обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) за оподатковуваний період та в цілому за рік.
97. Витрати на пакування продукції включаються до позавиробничих (комерційних) витрат, якщо пакування готової продукції проводиться після її здавання на склад. Якщо пакування продукції (згідно з установленим технологічним процесом) проводиться в цехах до здавання її на склад готової продукції, вартість тари включається до виробничої собівартості продукції (до відповідних статей калькуляції або до комплексної статті, якщо тара виготовляється окремо від виробів).
98. Витрати, що входять до складу позавиробничих (комерційних) витрат, безпосередньо відносяться на собівартість відповідних видів продукції. У разі неможливості такого віднесення вони можуть розподілятися між окремими видами продукції виходячи з їх ваги, обсягу або виробничої собівартості.