Концепція Програми діяльності Кабінету Міністрів України

6.5. Реформування паливно-енергетичного комплексу

- забезпечення ефективного функціонування енергоринку шляхом установлення прозорих норм і правил, подальшого підвищення рівня монетизації розрахунків та поліпшення платіжної дисципліни;

- підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів шляхом запровадження економічних стимулів впровадження енергозберігаючих технологій; використання альтернативних видів енергії;

- розроблення проектів Енергетичної стратегії України на період до 2030 року та Національної енергетичної програми України до 2020 року;

- підвищення рівня енергетичної незалежності шляхом диверсифікації джерел постачання в Україну природного газу, ядерного палива та нафти, зокрема нафтопроводом Одеса-Броди;

- збільшення обсягу видобування власних енергоносіїв із забезпеченням виконання Національної програми "Нафта і газ України до 2010 року", Державної програми освоєння вуглеводневих ресурсів Українського сектора Чорного і Азовських морів, Програми "Українське вугілля" та вжиттям першочергових заходів для розвитку промислового видобування метану вугільних родовищ України;

- реформування вугільної галузі, зокрема приватизація шахт з проведенням конкурсів програм щодо їх розвитку;

- продовження інституційних перетворень і удосконалення податкової та митної політики в паливно-енергетичному комплексі, удосконалення нормативно-правової бази у сфері його регулювання;

- запровадження тарифної політики, спрямованої на стимулювання енергозбереження;

- активізація інвестиційної діяльності, спрямованої на оновлення та модернізацію підприємств комплексу;

- розв'язання соціальних та екологічних проблем, підвищення на підприємствах паливно-енергетичного комплексу рівня безпеки та охорони праці, в першу чергу шляхом запровадження новітніх засобів захисту працюючих, технологій видобутку вугілля та дегазації вугільних пластів;

- модернізація та оновлення газотранспортних систем, підвищення ролі України як транзитної держави з транспортування енергетичних ресурсів.

6.6. Земельна реформа, ринкові перетворення в аграрному секторі економіки

Організаційне завершення проведення реформи аграрного сектору економіки:

- завершення процесу юридичного та технічного оформлення землеволодінь і землекористувань усіх типів;

- створення необхідної нормативно-правової бази та інфраструктури для формування ринку землі;

- розвиток земельних та майнових орендних відносин шляхом створення ефективної системи оцінки землі і майна та установлення мінімальних розмірів орендної плати;

- поліпшення організації державного контролю за використанням та охороною земель, поліпшення родючості грунтів;

Оптимізація територіальної та галузевої структури сільськогосподарського виробництва:

- удосконалення територіального розміщення виробництва сільськогосподарської продукції та його інтенсифікація;

- подолання тенденції поширення монокультурності в переважній більшості господарств;

- відновлення сталого функціонування меліоративних систем та здійснення заходів з поліпшення використання меліорованих земель.

Удосконалення організаційних форм господарювання та розвитку ринкової інфраструктури;

- подолання деформації співвідношення в обсягах виробництва сільськогосподарської продукції між сільськогосподарськими підприємствами та особистими господарствами населення у напрямі розвитку великотоварного виробництва відповідно до державних галузевих програм;

- сприяння процесу трансформації частини особистих підсобних господарств у напівтоварні та товарні виробничі структури;

- удосконалення системи державної підтримки розвитку фермерських господарств і забезпечення відповідного рівня освіти та кваліфікації фермерів;

- підтримка процесів формування інтегрованих структур кооперативного типу у сфері виробництва, зберігання, збуту та переробки сільськогосподарської продукції, сервісного обслуговування сільськогосподарської техніки;

- створення єдиного інформаційного простору на ринках сільськогосподарської продукції та продовольства.

Удосконалення порядку фінансово-кредитного забезпечення:

- розвиток системи кредитування аграрного сектору із застосуванням механізмів здешевлення кредитів;

- запровадження іпотечного кредитування;

- розвиток системи заставної закупівлі сільськогосподарської продукції;

- формування системи страхування господарської діяльності товаровиробників;

- активізація діяльності, пов'язаної із створенням альтернативних кредитних інституцій - кредитних спілок, кооперативних банків тощо;

- удосконалення системи лізингу як форми інвестування сільськогосподарського виробництва;

- залучення іноземних інвестицій для впровадження наукоємних і прогресивних технологій виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, селекції в рослинництві, тваринництві та рибництві.

Підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняного агропромислового комплексу на внутрішньому та зовнішньому ринку:

- модернізація та екологізація виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції та продовольства, забезпечення широкого впровадження енергозберігаючих технологій;

- гармонізація вітчизняних стандартів, що стосуються продукції агропромислового комплексу, до міжнародних вимог;

- відновлення ринків збуту вітчизняної агропромислової продукції, зокрема в країнах СНД, освоєння нових ринків;

- налагодження системи заготівлі сільськогосподарської продукції у громадян.

Подолання соціальних проблем на селі:

- збільшення кадрового потенціалу аграрного сектору, створення умов для здобуття сільською молоддю вищої і професійно-технічної освіти;

- підвищення заробітної плати та рівня зайнятості в сільському господарстві;

- першочергове фінансування державних централізованих капітальних вкладень на розвиток інфраструктури у сільській місцевості;

- поліпшення соціальної сфери на селі шляхом розвитку таких видів діяльності, як туризм, народні промисли, приватна сфера побутового обслуговування;

- забезпечення підвищення життєвого рівня сільського населення як основи поліпшення демографічної ситуації та розвитку трудового потенціалу.

6.7. Оновлення інфраструктури транспорту та зв'язку

- інтеграція транспортно-дорожнього комплексу в європейську і світову транспортні системи;

- забезпечення комплексного вирішення питань подальшої розбудови міжнародних транспортних коридорів, їх продовження до пунктів зародження та погашення зовнішньоторговельних вантажопотоків; коригування стратегії розвитку міжнародних транспортних комунікацій в Україні відповідно до змін у кон'юнктурі на міжнародних ринків транспортних послуг;

- залучення інвестицій на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг за напрямами міжнародних транспортних коридорів на концесійних засадах;

- поліпшення транспортної інфраструктури та комунікаційних систем із забезпеченням розвитку системи транспортних коридорів та сервісного обслуговування, інформативних послуг;

- адаптація національної нормативно-правової бази до законодавства ЄС та міжнародного транспортного права в частині вимог щодо техніко-технологічних (технічних, технологічних, екологічних) стандартів, а також стандартів рухомого складу та транспортної мережі;

- відродження на базі створюваної мережі логістичних (транспортно-складських) центрів термінальної системи перевезень за графіками між логістичними центрами, в тому числі курсування контейнерних поїздів;

- логістизація транспортного процесу на основі взаємодії різних видів транспорту (включаючи промисловий), вантажовідправників і вантажоодержувачів, експедиторських організацій та контролюючих органів, у тому числі митних;

- активізація будівництва високоякісних шляхів автомобільного сполучення;

- врегулювання питань пільгового проїзду певних категорій громадян громадським транспортом з визначенням механізму надання адресних субсидій та переглядом контингенту осіб, які мають право на пільговий проїзд за службовою ознакою;

- впровадження лізингового механізму оновлення авіаційної техніки та морського торговельного флоту вітчизняного виробництва;

- прискорений розвиток високорентабельних послуг зв'язку та здійснення модернізації внутрішньозонових і місцевих мереж на базі новітніх технологій;

- розбудова інфраструктури зв'язку та участь у міжнародних проектах будівництва волоконно-оптичних ліній зв'язку.

7.1. Удосконалення механізмів державного регулювання розвитку регіонів, підтримки розвитку територіальних громад

- перехід на державне стратегічне програмування регіонального розвитку та започаткування розроблення стратегій розвитку регіонів;

- удосконалення механізмів концентрації та оптимізації державних ресурсів, що спрямовуються у регіони та мають загальнодержавне значення;

- розроблення та запровадження механізмів державного стимулювання розвитку регіонів та депресивних територій;

- підвищення ролі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у створенні сприятливого інвестиційного і підприємницького клімату, розв'язанні проблем зайнятості;

- оптимізація діяльності спеціальних (вільних) економічних зон та територій пріоритетного розвитку.

7.2. Вдосконалення координації дій центральних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування з питань регіонального розвитку

- запровадження механізмів щодо децентралізації та деконцентрації повноважень центральних органів виконавчої влади;

- удосконалення розподілу повноважень та функцій між територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування з метою усунення дублювання, спрощення системи управління, економії бюджетних коштів;

- приведення завдань органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади з розвитку регіонів у відповідність з їх повноваженнями та фінансовими можливостями;

- поєднання економічних можливостей держави та органів місцевого самоврядування, підвищення відповідальності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за додержання державних соціальних стандартів;

- удосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку місцевого самоврядування;

- формування регіональної інфраструктури підтримки підприємництва;

- розширення повноважень і функцій місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань розвитку транскордонного та міжрегіонального співробітництва.

7.3. Реформування міжбюджетних відносин

- удосконалення системи фінансового вирівнювання на основі гарантованих державою соціальних стандартів, нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості, запровадження стратегічного бюджетного планування;

- розроблення та впровадження бюджетних трансфертів, включаючи дотації, субвенції;

- підвищення заінтересованості місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у розширенні та виконанні дохідної частини місцевих бюджетів шляхом закріплення за ними на довгостроковій основі частини загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), трансфертів;

- планування та фінансування видатків бюджетів усіх рівнів на заходи з соціального захисту та утримання об'єктів соціальної сфери на програмноцільовій основі;

- чітке розмежування видатків з державного бюджету та відповідних місцевих бюджетів згідно з повноваженнями органів державної влади та органів місцевого самоврядування з урахуванням розподілу цих повноважень на власні і делеговані;

- підвищення ефективності діяльності органів виконавчої влади на всіх рівнях та поліпшення якості управлінських послуг, що надаються державою;

- підвищення прозорості прийняття рішень органами виконавчої влади;

- запровадження громадського обговорення проектів найважливіших рішень Уряду;

- впровадження сучасних стандартів функціонування державної служби;

- вдосконалення механізму функціонування загальнонаціональної системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців органів державного управління та органів місцевого самоврядування;

- участь у формуванні законодавчої бази з питань адміністративно-територіального устрою;

- організаційне та наукове забезпечення реформування адміністративно-територіального устрою.

- оптимізація структури і чисельності Збройних Сил та інших військових формувань;

- поетапний перехід військової служби (у період до 2015 року) Збройних Сил до комплектування військовослужбовцями контрактної служби;

- виконання затверджених програм розвитку і реформування Збройних Сил та інших військових формувань;

- надання військовослужбовцям та членам їх сімей соціальних гарантій відповідно до законодавства;

- підвищення рівня мобілізаційної готовності національної економіки та цивільної оборони;

- розроблення комплексу антитерористичних заходів, зокрема з метою захисту важливих стратегічних об'єктів;

- поліпшення організаційного та матеріально-технічного забезпечення діяльності спецслужб;

- реструктуризація оборонно-промислового комплексу та розвиток військово-технічного співробітництва з іноземними державами з урахуванням додержання вимог щодо забезпечення Збройних Сил та інших військових формувань основними видами озброєння і військової техніки.

10.1. Розвиток співробітництва з ЄС.

Реалізація програми інтеграції України до ЄС

- виконання положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, впровадження пріоритетів її виконання, проведення роботи щодо запровадження національних механізмів фінансового регулювання відповідно до стандартів ЄС та визначених ЄС критеріїв вступу до Валютного союзу;

- забезпечення додержання середньострокових пріоритетів Програми інтеграції України до ЄС;

- адаптація законодавства України до норм та стандартів ЄС;

- поступове приведення торговельного режиму України у відповідність з нормами ЄС;

- врегулювання проблемних питань у сфері доступу до ринків;

- активізація проведення консультаційно - переговорного процесу для створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС та укладення двосторонніх угод про вільну торгівлю з державами - претендентами на вступ до ЄС;

- запровадження санітарних та фітосанітарних норм відповідно до вимог ЄС і СОТ;

- забезпечення конкурентоспроможного розвитку відповідно до Копенгагенських критеріїв реального сектору економіки та експортоорієнтованих галузей (агропромислового комплексу, машинобудування, харчової, переробної, металургійної, хімічної, легкої та медичної промисловості);

- проведення переговорного процесу з ЄС з питань спрощення візового режиму;

- забезпечення поступової інтеграції національної інфраструктури (транспортної, інформаційно-телекомунікаційної, енергетичної) у європейські;

- активізація співробітництва щодо визнання з боку ЄС ринкового статусу економіки України;

- забезпечення підтримання постійного діалогу з ЄС, державами - членами ЄС та державами - претендентами на вступ до ЄС з метою уникнення можливих негативних наслідків для України, пов'язаних з розширенням ЄС;

- подальший розвиток співробітництва України з ЄС на регіональному рівні;

- вдосконалення міждержавного та міжрегіонального співробітництва на базі сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій);

- розвиток військового, військово-технічного та оборонно-промислового співробітництва з ЄС.

10.2. Вступ до Світової організації торгівлі (СОТ)

- розроблення та виконання Програми заходів щодо завершення вступу України до СОТ;

- розроблення з урахуванням світового досвіду та впровадження системи ефективного інформаційного забезпечення процесу вступу України до СОТ, зокрема здійснення з метою створення позитивного міжнародного іміджу України заходів щодо широкомасштабного висвітлення в засобах масової інформації, в тому числі в іноземних, досягнень України в цій сфері;

- розроблення заходів щодо підвищення конкурентоспроможності галузей економіки, які можуть зазнати негативних наслідків у зв'язку із вступом України до СОТ;

- забезпечення в установленому порядку трансформації внутрішньої державної підтримки сільського господарства відповідно до норм та принципів системи угод СОТ;

- розроблення та запровадження стосовно товарів, які імпортуються в Україну, порядку підтвердження відповідності згідно з вимогами Угоди про технічні бар'єри в торгівлі СОТ;

- забезпечення щорічного розроблення та прийняття не менш як 500 гармонізованих з вимогами міжнародної та європейської системи стандартизації і сертифікації стандартів;

- завершення до жовтня 2002 року двосторонніх переговорів з доступу до ринків товарів і послуг з делегаціями держав - членів Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до Світової організації торгівлі;

- забезпечення організації політичної підтримки державами - членами Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до Світової організації торгівлі реалізації заходів щодо вступу України до СОТ;

- сприяння прийняттю законів, спрямованих на гармонізацію законодавства України з вимогами та нормами системи угод СОТ;

- запровадження механізму запобігання прийняттю нормативно-правових актів, що не відповідають нормам та принципам системи угод СОТ;

- вирішення проблемних питань у сфері нормативно-правового забезпечення зовнішньоекономічних відносин;

- дотримання вимог угод СОТ у процесі створення сприятливого інвестиційного режиму;

- розроблення нормативно-правового механізму захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності відповідно до положень СОТ шляхом внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за правопорушення у сфері інтелектуальної власності.

10.3. Реалізація конкурентних переваг у зовнішній торгівлі

- використання визнаних міжнародною спільнотою механізмів захисту внутрішнього ринку, передусім антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних розслідувань;

- захист інтересів вітчизняних товаровиробників на зовнішніх ринках через вжиття запобіжних заходів до недопущення порушень антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних розслідувань проти продукції українського виробництва;

- подання матеріалів (за критеріями, які висуваються компетентними органами ЄС, США та інших країн) для визнання повного ринкового статусу економіки України;

- створення системи інформаційної підтримки суб'єктів зовнішньоекономічних зв'язків шляхом нормативно-правового забезпечення розвитку електронної торгівлі;

- спрощення процедур у торгівлі і на транспорті шляхом впровадження системи електронного обміну даними між органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- досягнення домовленостей з Російською Федерацією з проблемних питань двостороннього торговельно-економічного співробітництва;

- укладання з Російською Федерацією двосторонньої міжурядової угоди про принципи справляння непрямих податків;

- завершення переговорного процесу щодо взаємних вилучень з режиму вільної торгівлі в рамках країн - учасниць СНД;

- підготовка до підписання ряду проектів багатосторонніх угод, які є складовою нормативної бази створення зони вільної торгівлі країн - учасниць СНД;

- укладення з країнами ЄС нової угоди про торгівлю сталеливарною продукцією;

- надання більш повного змісту взаємної торгівлі між країнами - учасницями СНД на засадах кооперації та спеціалізації;

- удосконалення нормативно-правової бази для зближення стандартів на вітчизняну продукцію до вимог країн - основних торговельних партнерів України;

- розширення обсягів експорту товарів та послуг на ринки країн СНД, Близького Сходу, Латинської Америки, Африки та Азії, зокрема з наданням транспортних послуг, здійсненням будівництва об'єктів енергетики, залізничної інфраструктури, іригаційних систем, проведенням ремонту військової техніки тощо;

- створення дієвих механізмів стимулювання експорту;

- поліпшення діяльності дипломатичних представництв та торговельно-економічних місій за кордоном щодо підтримки вітчизняних підприємств-експортерів;

- розроблення системи захисту внутрішнього ринку від імпорту застарілих технологій і обладнання.

10.4. Співпраця з міжнародними фінансовими організаціями

- посилення інвестиційної складової у портфелі проектів Групи Світового банку в Україні та активізація співпраці з міжнародними фінансовими організаціями щодо залучення та використання міжнародної технічної допомоги;

- удосконалення нормативно-правової бази для підготовки та реалізації проектів міжнародних фінансових організацій з метою підвищення їх результативності;

- забезпечення співфінансування проектів їх ініціаторами з української сторони та врахування у державному і місцевих бюджетах видатків, необхідних для такого співфінансування, протягом усього терміну реалізації проекту;

- розроблення та впровадження ефективного механізму здійснення контролю за цільовим використанням позик міжнародних фінансових організацій, забезпечення прозорості їх використання;

- удосконалення управління проектами та програмами, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями шляхом координації та упорядкування процедур їх підготовки і реалізації, встановлення відповідальності за впровадження таких проектів та програм;

- забезпечення прозорої взаємодії органів виконавчої влади з міжнародними фінансовими організаціями із залученням до цієї роботи представників громадськості;

- удосконалення процедури підготовки та проведення перегляду портфелю проектів Групи Світового банку в Україні шляхом попередніх обговорень за участю представників регіонів, зацікавлених фахівців.