3. Сертифікат на хміль (хмелепродукти), виданий відповідно до вимог частини другої цієї статті, має містити щонайменше інформацію, визначену статтею 17 цього Закону.
4. Атестат еквівалентності, виданий іноземним органом сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів, включеним до Переліку іноземних органів сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів, має містити щонайменше таку інформацію:
1) повна назва та адреса вантажовідправника;
2) повна назва та адреса вантажоодержувача;
3) номер атестата еквівалентності;
4) країна походження хмелю (хмелепродуктів);
5) місце вирощування хмелю;
6) рік збирання врожаю;
7) дата переробки (для хмелепродуктів);
8) місце переробки (для хмелепродуктів);
9) місце та дата видачі атестата еквівалентності.
5. На зовнішню сторону кожної упаковки, на яку видано атестат еквівалентності, наносяться розбірливими незмивними літерами однакового розміру щонайменше такі відомості:
1) опис хмелю (хмелепродукту);
2) сорт (сорти) хмелю;
3) країна походження хмелю (хмелепродуктів);
4) маркування, номер, кількість та вид упаковки, опис продукції, асортимент, зазначені в атестаті еквівалентності.
Відомості, передбачені цією частиною, можуть дублюватися іншими мовами.
6. Сертифікат на хміль (хмелепродукти) або атестат еквівалентності, виданий відповідно до законодавства іноземної держави, видається на кожну партію хмелю (хмелепродуктів).
7. Ввезення (пересилання) на митну територію України хмелепродуктів у вигляді порошку хмелю, порошку шишок з підвищеним вмістом лупуліну, екстракту хмелю та змішаних хмелепродуктів здійснюється виключно за умови, що вміст альфа-кислот у хмелепродуктах не нижчий, ніж у хмелі, з якого їх вироблено, що підтверджено сертифікатом на хмелепродукти або атестатом еквівалентності.
Стаття 24. Перелік іноземних органів сертифікації
1. Сертифікат на хміль (хмелепродукти) або атестат еквівалентності, виданий відповідно до законодавства іноземної держави, визнається в Україні з метою імпорту та обігу хмелю (хмелепродуктів), якщо він виданий іноземним органом сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів, внесеним до Переліку іноземних органів сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів.
2. Внесення іноземного органу сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів до Переліку іноземних органів сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, на підставі:
1) підтвердження включення іноземного органу сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів до переліків уповноважених органів із сертифікації згідно із законодавством Європейського Союзу;
2) повідомлення компетентного органу іноземної держави, що здійснює контроль (уповноваження) за таким іноземним органом сертифікації, про включення іноземного органу сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів до переліків уповноважених органів із сертифікації згідно із законодавством іноземної держави.
3. Порядок ведення Переліку іноземних органів сертифікації у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику.
Розділ VII. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ХМЕЛЯРСТВА ТА ВИРОБНИЦТВА ХМЕЛЕПРОДУКТІВ
Стаття 25. Державний контроль виробництва хмелю (хмелепродуктів)
1. Державний нагляд (контроль) у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів за діяльністю сертифікаційних центрів здійснюється компетентним органом відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
2. Державний контроль у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів здійснюється відповідно до Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин" шляхом проведення:
1) перевірки наявності сертифіката на хміль (хмелепродукти) або атестата еквівалентності на хміль (хмелепродукти), що реалізується або перебуває в обігу;
2) перевірки виробників хмелю (хмелепродуктів);
3) перевірки додержання вимог статті 16 цього Закону суб’єктами господарювання, які використовують хміль (хмелепродукти), визначеними пунктами 1 і 2 частини другої статті 2 цього Закону.
Розділ VIII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ХМЕЛЯРСТВА ТА ВИРОБНИЦТВА ХМЕЛЕПРОДУКТІВ
Стаття 26. Відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів
1. Особи, винні в порушенні вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів, несуть відповідальність згідно із законом.
2. Суб’єкти господарювання - виробники хмелю (хмелепродуктів) несуть відповідальність за такі порушення:
1) порушення вимог щодо підготовки, змішування, маркування, переробки хмелю (хмелепродуктів) або сертифікації, встановлених законодавством у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів, -
тягне за собою накладення штрафу від п’яти до восьми розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
2) невиконання законних вимог посадової особи компетентного органу, його територіального органу щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів -
тягне за собою накладення штрафу від п’яти до восьми розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
3) реалізація партії хмелю (хмелепродуктів) без сертифіката на хміль (хмелепродукти) або атестата еквівалентності -
тягне за собою накладення штрафу від п’яти до восьми розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
4) вирощування хмелю на земельних ділянках, розташованих за межами адміністративно-територіальних одиниць (районів), включених до переліку районів вирощування хмелю, з подальшою сертифікацією -
тягне за собою накладення штрафу від п’яти до восьми розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
3. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого пунктами 1-3 частини другої цієї статті, за яке на суб’єкта господарювання (виробника хмелю (хмелепродуктів) було накладено штраф, -
тягне за собою накладення штрафу від восьми до десяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
4. Неподання документів, передбачених статтею 16 цього Закону, -
тягне за собою накладення штрафу на суб’єктів господарювання у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів від восьми до десяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
5. Сертифікаційні центри несуть відповідальність за такі порушення:
1) порушення вимог щодо сертифікації хмелю (хмелепродуктів), що мало наслідком неправомірну видачу сертифіката на хміль (хмелепродукти), -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
2) невиконання законних вимог посадової особи компетентного органу, його територіального органу щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
6. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною п’ятою цієї статті, за яке на сертифікаційний центр було накладено штраф, -
тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п’яти до тридцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Стаття 27. Провадження у справах про порушення вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів
1. Провадження у справах про порушення законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів суб’єктами господарювання (юридичними особами та фізичними особами - підприємцями) та сертифікаційними центрами здійснюється відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
2. Справи про порушення законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів розглядаються компетентним органом або його територіальними органами. Від імені зазначених у цій частині органів розглядати справи мають право керівник або заступники керівника.
3. Штраф за порушення вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів може бути накладено протягом двох місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
4. Підставою для розгляду справи про порушення вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів є протокол, складений за результатами здійснення державного нагляду (контролю) уповноваженими на те посадовими особами органів, визначених частиною другою цієї статті.
5. У протоколі зазначаються:
1) дата і місце його складення;
2) посада, прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) посадової особи, яка склала протокол;
3) відомості про особу, стосовно якої складено протокол (найменування та місцезнаходження юридичної особи або прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) та місце проживання фізичної особи - підприємця, контактні дані);
4) місце, час і суть вчиненого порушення вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
5) посилання на положення нормативно-правового акта (із зазначенням відповідної статті, частини, пункту чи абзацу), що було порушено особою, стосовно якої складено протокол;
6) посилання на акт державного нагляду (контролю) та інші докази, що підтверджують вчинення порушення вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів особою, стосовно якої складено протокол;
7) прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) та місце проживання, контактні дані свідків або потерпілих та їхні пояснення (за наявності);
8) пояснення особи, стосовно якої складено протокол, або її представника чи запис про відмову від надання пояснення;
9) інші відомості, що сприяють всебічному та об’єктивному розгляду і вирішенню справи (за наявності).
6. Форма протоколу затверджується компетентним органом.
7. Особа, стосовно якої складено протокол, або її представник має право викласти у протоколі або на окремому аркуші, що додається до протоколу, своє пояснення щодо змісту протоколу, засвідчивши його особистим підписом.
У разі відмови особи, стосовно якої складено протокол, або її представника від надання пояснення у протоколі робиться відповідний запис. Викладені у протоколі або на окремому аркуші, що додається до протоколу, пояснення свідків або осіб, яким правопорушенням у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів заподіяно шкоду, засвідчуються їхніми підписами.
8. Протокол складається у двох примірниках та підписується посадовою особою, яка його склала. Один примірник протоколу вручається з проставленням особистого підпису особі, стосовно якої складено протокол, або її представнику, другий примірник зберігається у компетентному органі або його територіальному органі.
У разі відмови особи, стосовно якої складено протокол, або її представника від отримання примірника протоколу в ньому робиться відповідний запис і не пізніше наступного робочого дня після складення протокол надсилається такій особі реєстрованим поштовим відправленням.
У разі ненадання особою, стосовно якої складено протокол, інформації про її місцезнаходження (місце проживання) протокол надсилається на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, і вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою.
9. Справа про порушення вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів розглядається протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідною посадовою особою протоколу та інших матеріалів справи. За письмовим клопотанням особи, стосовно якої складено протокол, розгляд справи відкладається, але не більш як на 10 робочих днів, для подання додаткових матеріалів або з інших поважних причин.
10. Час і місце розгляду справи повідомляються особі, стосовно якої складено протокол, не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дня розгляду справи.
Повідомлення про час і місце розгляду справи вручається особі, стосовно якої складено протокол, або її представнику з проставленням їхніх особистих підписів або надсилається реєстрованим поштовим відправленням.
Повідомлення про час і місце розгляду справи, надіслане реєстрованим поштовим відправленням на адресу особи, стосовно якої складено протокол, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою.
11. Справа може розглядатися за відсутності особи, стосовно якої складено протокол, якщо є відомості про її належне повідомлення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
12. Особа, стосовно якої складено протокол, має право ознайомлюватися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката або іншого фахівця у сфері права, оскаржувати постанову у справі.
13. Справа не може бути розпочата, а розпочата справа підлягає закриттю у разі:
1) відсутності події або складу порушення вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
2) втрати чинності положенням цього Закону, яким встановлено відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів;
3) закінчення визначеного цією статтею строку, протягом якого може бути накладено штраф;
4) наявності за тим самим фактом порушення вимог законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів постанови про накладення штрафу або нескасованої постанови про закриття справи, винесеної стосовно тієї самої особи;
5) ліквідації юридичної особи, щодо якої складено протокол;
6) смерті фізичної особи - підприємця, стосовно якої складено протокол.
14. За результатами розгляду справи уповноважені на те посадові особи виносять одну з таких постанов:
1) про накладення штрафу;
2) про закриття справи.
15. Постанова у справі має містити:
1) прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) посадової особи, яка винесла постанову;
2) дату і місце розгляду справи;
3) відомості про особу, стосовно якої винесено постанову, а також про потерпілого (за наявності);
4) опис обставин, встановлених під час розгляду справи, та доказів, що їх підтверджують;
5) посилання на положення законодавства у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів, які були порушені, або зазначення підстави для закриття справи;
6) посилання на положення цього Закону, що передбачають відповідальність за вчинене порушення;
7) рішення, прийняте у справі. Постанова у справі має відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним Законом України "Про виконавче провадження".
16. Постанова у справі вручається особі, стосовно якої її винесено, або її представнику з проставленням їхніх особистих підписів або надсилається реєстрованим поштовим відправленням протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
17. Особа, якій правопорушенням у сфері хмелярства та виробництва хмелепродуктів заподіяно шкоду або стосовно якої винесено постанову у справі, має право оскаржити її в адміністративному (досудовому) порядку протягом одного місяця з дня її винесення або до суду в порядку, визначеному законом. За відповідною заявою скаржника орган (посадова особа), уповноважений на розгляд скарги, поновлює цей строк у разі визнання причин його пропущення поважними. Скарга на постанову у справі, подана в адміністративному (досудовому) порядку, залишається без розгляду у разі оскарження такої постанови до суду.
18. Якщо останній день строку подання скарги на постанову у справі в адміністративному (досудовому) порядку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається робочий день, наступний за вихідним, святковим або неробочим днем.
19. Оскарження постанови у справі в адміністративному (досудовому) порядку здійснюється шляхом подання скарги до компетентного органу через територіальний орган компетентного органу, який виніс відповідну постанову. Скарга, що надійшла до територіального органу, протягом трьох робочих днів передається (надсилається) разом із справою до компетентного органу та розглядається керівником або заступником керівника компетентного органу протягом 10 робочих днів з дня її отримання.
20. За результатами розгляду скарги на постанову у справі в адміністративному (досудовому) порядку може бути прийнято одне з таких рішень:
1) про залишення постанови без змін, а скарги - без задоволення;
2) про скасування постанови і закриття справи;
3) про скасування постанови та прийняття нової постанови.
21. Постанова у справі, яку не було оскаржено у встановлений законом строк, набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова у справі, оскаржена в адміністративному (досудовому) порядку, набирає законної сили після закінчення одного місяця з дня прийняття рішення, передбаченого пунктами 1 і 2 частини двадцятої цієї статті, а рішення, передбаченого пунктом 3 частини двадцятої цієї статті, - з моменту його проголошення. Постанова у справі, оскаржена до суду, набирає законної сили з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
22. Штраф підлягає сплаті протягом 15 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення штрафу.
Сплата штрафу не звільняє особу, стосовно якої винесено постанову у справі, від обов’язку усунення допущеного порушення, а також від обов’язку відшкодування пов’язаної з ним шкоди (завданих збитків).
23. Якщо штраф не сплачено у строк, встановлений частиною двадцять другою цієї статті, примусове виконання постанови про накладення штрафу здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.
Розділ IX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через два роки з дня його опублікування, крім пунктів 2 і 3 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
2. Внести зміни до таких законів України:
1) у Законі України "Про охорону прав на сорти рослин" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 23, ст. 163 із наступними змінами):
статтю 1 доповнити з урахуванням алфавітного порядку терміном такого змісту:
"опис сорту - відомості про сорт, отримані за результатами проведення кваліфікаційної експертизи на території України або отримані від компетентного органу договірної сторони Конвенції, які підлягають опублікуванню в офіційному виданні на підставі рішення про державну реєстрацію сорту та/або державну реєстрацію прав на сорт";
перше речення частини третьої статті 12 викласти в такій редакції:
"3. Державна реєстрація сортів, зареєстрованих у державах - членах Європейського Союзу та/або у Сполучених Штатах Америки (далі - сорти, зареєстровані в ЄС та/або США), на вимогу заявника здійснюється без проведення кваліфікаційної експертизи, за умови надання офіційного зразка у випадках, передбачених цим Законом";
частину першу статті 19-1 доповнити реченням такого змісту: "Така заявка не може містити відомості більше ніж про одного підтримувача сорту";
пункт "а" частини п’ятої статті 20 після абзацу дев’ятого доповнити трьома новими абзацами такого змісту:
"відомості про підтримувача сорту (якщо він відмінний від заявника):
для фізичної особи - ім’я та місце проживання;
для юридичної особи - найменування та місцезнаходження, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (за наявності)".
У зв’язку з цим абзаци десятий - чотирнадцятий вважати відповідно абзацами тринадцятим - сімнадцятим;
у статті 27:
перше речення частини п’ятої після слів "експертний висновок" доповнити словами "який включає опис сорту";
доповнити частиною восьмою такого змісту:
"8. У разі проведення кваліфікаційної експертизи сорту, щодо якого прийнято рішення про державну реєстрацію сорту на підставі частини третьої статті 12 цього Закону, та встановлення відповідності сорту вимогам цього Закону описом сорту вважається опис, отриманий за результатами проведення кваліфікаційної експертизи сорту відповідно до частини п’ятої цієї статті. У такому разі Компетентний орган за власною ініціативою вносить відповідні зміни щодо опису сорту до Реєстру сортів";
абзаци перший і четвертий частини першої статті 33 викласти в такій редакції:
"1. У разі відповідності заявленого сорту вимогам цього Закону, за умови наявності висновку про ухвалену назву сорту, сплати відповідного збору та/або державного мита та наявності офіційного зразка у випадках, передбачених цим Законом, Компетентний орган";
"У разі відповідності заявленого сорту вимогам цього Закону, але відсутності висновку про ухвалену назву сорту та/або сплати відповідного збору та/або державного мита, та/або офіційного зразка у випадках, передбачених цим Законом, Компетентний орган приймає рішення про державну реєстрацію сорту та/або державну реєстрацію прав на сорт у 15-денний строк з дня ухвалення назви сорту відповідно до статті 13 цього Закону та/або сплати відповідного збору та/або державного мита, та/або отримання офіційного зразка";
у пункті "б" частини третьої статті 50 слова "однорідності чи стабільності" замінити словом "збереженості";
частину третю статті 50-1 доповнити пунктом "г" такого змісту:
"г) у разі ненадання власником майнового права на поширення сорту або підтримувачем сорту своєчасно на вимогу Компетентного органу або експертного закладу зразків сорту, необхідних для перевірки збереженості сорту";
2) у пункті 1-5 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про карантин рослин" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 19-20, ст. 167 із наступними змінами):
в абзаці першому після слів "при видачі фітосанітарного сертифіката" доповнити словами "та/або фітосанітарного сертифіката на реекспорт (далі для цілей цього пункту - фітосанітарного сертифіката)", а слова "для цілей експорту" виключити;
в абзаці шостому слова і цифру "для цілей експорту особа у графі 9 Заяви/Application на оформлення фітосанітарного сертифіката, фітосанітарного сертифіката на реекспорт, карантинного сертифіката/for issuance of a phytosanitary certificate, re-export phytosanitary certificate, quarantine certificate (далі - Заява) зазначає вид об’єкта (об’єктів) регулювання" замінити словами і цифрами "особа у заяві, передбаченій частиною четвертою статті 46 цього Закону (далі - Заява), додатково зазначає";
3) частину четверту статті 2 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 14, ст. 96 із наступними змінами) доповнити абзацом десятим такого змісту:
"сертифікацію хмелю та хмелепродуктів";
4) у Законі України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 31, ст. 343 із наступними змінами):
частину першу статті 2 після слів "Про матеріали і предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами" доповнити словами "Про хміль та хмелепродукти";
частину першу статті 6 доповнити пунктом 16 такого змісту:
"16) порядок видачі міжнародних сертифікатів та інших документів, які вимагаються законодавством країни призначення для вантажів з кормами, що вивозяться (пересилаються) за межі митної території України";
5) в абзаці першому пункту 1 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ветеринарну медицину" (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 8-9, ст. 24; із змінами, внесеними законами України від 12 травня 2022 року № 2246-IX, від 17 грудня 2024 року № 4147-IX) слова і цифри "з 1 вересня 2025 року" замінити словами і цифрами "з 1 березня 2026 року";
6) частину другу статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., №№ 42-45, ст. 259) доповнити словами "Закону України "Про хміль та хмелепродукти";
7) статтю 8 Закону України "Про виноград, вино та продукти виноградарства" (Відомості Верховної Ради України, 2025 р., № 5, ст. 9) викласти в такій редакції:
"Стаття 8. Зони виноградарства
1. Виноградарство здійснюється на всій території України, яка поділяється на зони виноградарства відповідно до кліматичної класифікації зон виноградарства Європейського Союзу.
2. Зони виноградарства повинні відповідати зонам виноградарства A, B і C Європейського Союзу та визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, державної політики у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави".
3. Кабінету Міністрів України протягом двох років з дня, наступного за днем опублікування цього Закону:
1) забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
3) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
| Президент України | В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ |
| м. Київ 27 березня 2025 року № 4341-IX | |