Про охорону прав на сорти рослин

б) який нечітко відрізняється від сорту володільця патенту;

в) виробництво якого потребує багаторазового використання сорту володільця патенту.

4. Похідним в основному від іншого сорту (вихідного сорту) вважається сорт, який хоч явно і відрізняється від вихідного сорту, але:

а) зберігає прояв основних ознак, породжених генотипом чи певною комбінацією генотипів вихідного сорту;

б) відповідає генотипу чи комбінації генотипів вихідного сорту, за винятком відмінностей, зумовлених походженням;

в) похідні в основному сорти можуть бути отримані шляхом відбору природно індукованого мутанта чи сомаклонового варіанта або шляхом відбору рослин вихідного сорту, зворотним схрещуванням або методом генної інженерії.

5. Майнові права володільця патенту можуть бути предметом застави і використовуватись у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи, та бути предметом іншого комерційного обігу, що не заборонений законом.

6. Свої майнові права володілець патенту реалізує на власний розсуд, але при цьому не повинні порушуватися майнові права володільців патентів на інші сорти.

7. Права інтелектуальної власності на сорт рослин, які належать кільком особам спільно, здійснюються за договором між ними. У разі відсутності такого договору права інтелектуальної власності на сорт рослин, які належать кільком особам, здійснюються ними спільно.

1. Володілець патенту має право передати свої майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин на підставі договору будь-якій особі, яка стає його правонаступником.

2. Володілець патенту має право заповісти свої майнові права на сорт у спадщину.

3. Володілець патенту може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором володілець патенту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов’язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором.

4. Упродовж строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин володілець патенту має право в установленому порядку подати до Компетентного органу для офіційної публікації заяву про готовність надати дозвіл будь-якій особі на використання сорту (відкриту ліцензію). У такому разі збір за підтримання чинності виключного права володільця патенту зменшується на 50 відсотків, починаючи з року, наступного за роком опублікування такої заяви.

Якщо жодна особа не заявила володільцю патенту про свої наміри щодо використання сорту і не виявила бажання укласти ліцензійний договір, він може подати письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У такому разі збір за підтримання чинності виключного права володільця патенту вноситься у повному розмірі, починаючи з року, наступного за роком опублікування такого клопотання.

5. Ліцензійний договір, договір про передачу (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин вважається дійсним, якщо він укладений у письмовій формі і підписаний сторонами.

6. Передача (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин підлягає державній реєстрації в Реєстрі патентів з опублікуванням відомостей про це в офіційному виданні. Дозвіл (ліцензія) на використання сорту рослин не підлягає обов’язковій державній реєстрації. Відомості про видані дозволи (ліцензії) на використання сортів рослин можуть бути опубліковані в офіційному виданні та внесені до Реєстру патентів за ініціативою сторони ліцензійного договору. За внесення зазначених відомостей до Реєстру патентів за ініціативою сторони ліцензійного договору сплачується збір.

7. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, що належать юридичній особі, яка ліквідовується, можуть бути передані (відчужені) іншій юридичній особі у встановленому законом порядку.

1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин обмежується строком, установленим законом, та підтримується, за умови сплати збору за її підтримання.

2. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин починається з наступного дня після дати державної реєстрації права та закінчується в останній день:

а) тридцятого календарного року, що відліковується з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації таких прав, - для сортів деревних та чагарникових культур і винограду;

б) двадцять п’ятого календарного року, що відліковується з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації таких прав, - для всіх інших сортів.

3. Після завершення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин або їх дострокового припинення відповідно до частини другої статті 50 цього Закону, а також у разі відмови від таких прав відповідно до статті 51 цього Закону відповідний сорт стає сортом суспільного надбання і його може вільно використовувати будь-яка особа з урахуванням положень статті 19- 1 цього Закону.

4. У порядку, визначеному Компетентним органом, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин може бути подовжений, але не більше ніж на п’ять років.

1. Збір за підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин та/або чинності майнового права на поширення сорту сплачується за кожний рік, починаючи з календарного року, наступного за роком державної реєстрації прав та/або державної реєстрації сорту. Збір за наступний рік сплачується протягом шести останніх місяців поточного календарного року. Збір за підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин або чинності майнового права на поширення сорту у першому календарному році, наступному за роком державної реєстрації, може бути сплачено також протягом перших шести місяців відповідного року.

Збір за підтримання чинності майнового права на поширення сорту може бути сплачено за п’ять років поспіль.

Збір за підтримання чинності майнового права на поширення сорту, який є сортом суспільного надбання або загальнопоширеним сортом, сплачується одноразово, тільки за перший рік підтримання чинності майнового права на поширення сорту, наступний за роком державної реєстрації сорту.

2. Чинність прав припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.

3. Збір за підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин може бути сплачено протягом 12 місяців після закінчення встановленого строку. У такому разі розмір збору збільшується на 50 відсотків. Після сплати збору чинність прав відновлюється з наступного дня після внесення відомостей про це до Реєстру патентів.

Збір за підтримання чинності майнового права на поширення сорту може бути сплачено протягом 24 місяців після закінчення встановленого строку. У такому разі розмір збору збільшується на 50 відсотків. Після сплати збору чинність майнового права на поширення сорту відновлюється з наступного дня після внесення відомостей про це до Реєстру сортів.

4. Якщо встановлений збір не сплачено протягом зазначених у цій статті строків, в офіційному виданні публікується інформація про припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин або майнового права на поширення сорту.

5. Сплата збору за підтримання чинності майнового права на поширення сорту є обов’язковою для підтримувача сорту.

6. Розмір та порядок сплати зборів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

1. Примусова ліцензія на використання сорту дає право особі, яка її отримує, використовувати сорт без дозволу володільця патенту. Видавати примусові ліцензії на використання сортів можуть Кабінет Міністрів України і суд.

2. Примусова ліцензія може бути тільки невиключною, з визначенням обсягу використання сорту, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди володільцю патенту.

3. Кабінет Міністрів України може видати на строк до чотирьох років примусову ліцензію визначеній ним особі з мотивів надзвичайної суспільної необхідності та за умови воєнного чи надзвичайного стану з виплатою відповідної компенсації володільцю патенту. При цьому Кабінет Міністрів України може вимагати від володільця патенту надати на прийнятних фінансових умовах у розпорядження ліцензіата матеріал для розмноження сорту в обсягах, достатніх для належного здійснення прав, наданих примусовою ліцензією.

Видача Кабінетом Міністрів України примусової ліцензії може бути оскаржена до суду.

4. Якщо після трьох років від дати державної реєстрації чи від дати, коли використання сорту було припинено, сорт в Україні не використовується або використовується у незначних обсягах і будь-яка особа звертається до володільця патенту з пропозицією укладання ліцензійного договору, а володілець патенту без поважних причин відмовляє, ця особа може звернутися до суду з позовною заявою про видачу їй примусової ліцензії на використання сорту.

Якщо володілець патенту не доведе, що факт невикористання сорту чи відмова у видачі ним ліцензії зумовлені поважними причинами, а особа-позивач доведе, що вона у фінансовому і в усіх інших відношеннях у змозі компетентно та ефективно здійснювати права, надані ліцензією, примусову ліцензію може бути надано за рішенням суду на строк до чотирьох років.

5. Ліцензіат сплачує за видачу йому примусової ліцензії державне мито.

Використання сорту без згоди (дозволу) володільця патенту не визнаються порушеннями майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин у випадках, на які поширюються:

а) вичерпання виключного права володільця патенту;

в) обмеження дії виключного права володільця патенту.

1. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин не поширюються на дії щодо будь-якого матеріалу його сорту або сорту, на який поширюються положення частини третьої статті 39 цього Закону, і одержаного безпосередньо з них продукту в разі їх збуту на території України володільцем патенту чи за його згодою, якщо такі дії:

а) не спрямовані на наступне розмноження зазначеного сорту;

б) не пов’язані з експортом посадкового матеріалу сорту до країни, в якій не охороняються майнові права інтелектуальної власності на сорти роду чи виду рослин, до якого належить зазначений сорт, крім експорту зібраного матеріалу, призначеного виключно для споживання.

1. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин не поширюються на дії будь-якої особи з посадковим матеріалом сорту, що охороняється, передбачені положеннями частини другої статті 39 цього Закону, якщо вони здійснені:

а) як приватні та з некомерційними цілями;

б) в експериментальних цілях;

в) з метою створення інших сортів на основі сорту, що охороняється, крім випадків, передбачених положеннями частин третьої та четвертої статті 39 цього Закону.

2. Будь-яка особа має право розмножувати у своєму господарстві, що не вважається порушенням майнових прав володільця патенту та власника майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту, для власних потреб зібраний матеріал, одержаний нею у своєму господарстві шляхом вирощування сорту, що охороняється, чи сорту, на який поширюється дія частини третьої статті 39 цього Закону, за умови належності сорту до одного з таких ботанічних родів і видів:

Боби (Vicia faba L. var. minor; var. major Harz);

Горох посівний (Pisum sativum L.);

Горошок посівний (вика) (Vicia sativa L.);

Жито посівне (Secale cereale L.);

Картопля (Solanum tuberosum L.);

Конюшина олександрійська (Trifolium alexandrinum L.);

Конюшина перевернута (персидська) (Trifolium resupinatum L.);

Люпин жовтий (Lupinus luteus L.);

Люцерна посівна (Medicago sativa L.);

Льон низький (олійний) (Linum humile Mill.), включаючи льон звичайний (довгунець) (Linum usitatissimum L.);

Нут звичайний (Cicer arietinum L.);

Овес посівний (Avena sativa L.);

Очеретянка канарська (Phalaris canariensis L.);

Пажитниця багатоквіткова (райграс) (Lolium multiflorum Lam.);

Пшениця м’яка (Triticum aestivum L. еmend. Fiori et Paol.);

Пшениця спельта (Triticum spelta L.);

Пшениця тверда (Triticum turgidum L. subsp. durum (Desf.) Husn.);

Ріпак (Brassica napus L. oleifera);

Редька (Raphanus sativus L.);

Рис посівний (Oriza sativa L.);

Тритикале (Triticosecale);

Ячмінь звичайний (Hordeum vulgare L.).

3. Умови дотримання законних інтересів володільця патенту щодо зазначених у частині другій цієї статті ботанічних родів і видів визначаються Кабінетом Міністрів України за такими принципами:

а) розміри земельної ділянки не обмежуються;

б) зібраний матеріал може доводитись до посівних кондицій з метою розмноження власником господарства або через надання послуг;

в) власник малого господарства не сплачує винагороду володільцю патенту (під власником малого господарства тут слід розуміти власника господарства, що вирощує зібраний матеріал на площі, яка не перевищує площу, необхідну для виробництва 92 тонн зернових);

г) інші власники господарств, що використовують сорт, зобов’язані сплачувати володільцю патенту за взаємним договором винагороду, яка повинна бути нижчою від тієї, що сплачується згідно з ліцензійною угодою за розмноження того ж сорту в тому ж регіоні.

4. Контроль за виконанням цієї статті та виданих відповідно до неї правил здійснює лише володілець патенту, а власники зазначених у цій частині статті господарств та особи, що надають їм послуги, зобов’язані надавати володільцю патенту на його запит відповідну інформацію щодо використання сорту. Така інформація може надаватися також офіційними особами, якщо вона отримана під час виконання ними своїх обов’язків.

1. Володілець патенту та власник майнового права на поширення сорту повинні добросовісно користуватися своїми правами.

2. Володілець патенту протягом усього строку чинності патенту, а за відсутності володільця патенту - власник майнового права на поширення сорту або підтримувач забезпечує збереженість сорту чи його вихідних компонентів.

3. На запит Компетентного органу або експертного закладу володілець патенту, а за відсутності володільця патенту - власник майнового права на поширення сорту або підтримувач зобов’язаний надати інформацію, документи, матеріал, зразки сорту, що охороняється (у тому числі батьківські компоненти сорту - за наявності), з метою:

а) перевірки збереженості сорту;

б) визначення та оновлення офіційного зразка сорту;

в) проведення кваліфікаційної експертизи сорту;

г) визначення відповідності сорту морфологічним ознакам, визначеним під час його реєстрації.

4. Компетентний орган може зобов’язати володільця патенту, власника майнового права на поширення сорту або підтримувача сорту зберігати офіційний зразок.

1. Будь-яка особа, яка використовує посадковий матеріал сорту, повинна застосовувати назву цього сорту навіть після закінчення строку дії правової охорони на нього.

2. При використанні сорту дозволяється поєднувати його назву зі знаками для товарів і послуг та зазначенням походження товарів. У цьому разі назва сорту повинна бути легко пізнаною.

1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту, що засвідчує це право, припиняється достроково у разі відмови володільця патенту від патенту у порядку, визначеному статтею 51 цього Закону.

2. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин припиняється достроково у разі несплати збору за підтримання його чинності відповідно до положень статті 42 цього Закону.

3. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин може бути припинена достроково Компетентним органом:

а) за заявою будь-якої особи про втрату однорідності чи стабільності сорту внаслідок незабезпечення його збереженості власником сорту і підтвердження в установленому порядку факту втрати;

б) у разі ненадання володільцем патенту своєчасно на вимогу Компетентного органу інформації, документів, матеріалів, зразків сорту, необхідних для перевірки однорідності чи стабільності сорту;

в) у разі ненадання на вимогу Компетентного органу пропозиції щодо нової назви сорту.

4. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин припиняється з підстав, зазначених у частині третій цієї статті, наступного дня після внесення відомостей про це до Реєстру патентів.

5. У разі усунення підстав, зазначених у пунктах "б" і "в" частини третьої цієї статті, з яких припинено чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, такі права відновлюються у порядку, визначеному Компетентним органом. У разі усунення підстави, зазначеної у пункті "а" частини третьої цієї статті, з якої припинено чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, такі права відновлюються, за умови підтвердження відмінності, однорідності та стабільності сорту з проведенням одного незалежного вегетаційного циклу кваліфікаційної експертизи за клопотанням володільця патенту.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту, що засвідчує такі права, відновлюється з дня внесення відомостей про це до Реєстру патентів.

6. Дострокове припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин відповідно до положень частини третьої цієї статті може бути оскаржено в судовому порядку.

1. Чинність майнового права на поширення сорту і свідоцтва про державну реєстрацію сорту, що його засвідчує, припиняється у разі відмови власника майнового права на поширення сорту від підтримання сорту, відомості про яку внесені до Реєстру сортів.

2. Чинність майнового права на поширення сорту припиняється у разі несплати збору за підтримання чинності права, відомості про що вносяться до Реєстру сортів відповідно до положень статті 42 цього Закону.

3. Чинність майнового права на поширення сорту може бути припинена Компетентним органом:

а) у разі відсутності первинного насінництва сорту;

б) у разі втрати сортом однорідності чи стабільності внаслідок незабезпечення його збереженості володільцем патенту чи підтримувачем сорту і підтвердження в результаті перевірки збереженості сорту факту цієї втрати;

в) у разі порушення власником майнового права на поширення сорту умов обігу насіння сорту відповідно до законодавства.

4. Чинність майнового права на поширення сорту припиняється з підстав, зазначених у цій статті, після внесення відомостей про це до Реєстру сортів.

5. Після припинення чинності майнового права на поширення сорту на підставі частини другої цієї статті дозволяється поширення насіння сорту (крім ввезення на митну територію України) до 30 червня третього року, що відліковується від дати припинення, про що вносяться відомості до Реєстру сортів протягом двох робочих днів з дати прийняття рішення про припинення чинності.

6. У разі усунення підстав, зазначених у пунктах "а" і "в" частини третьої цієї статті, з яких припинено чинність майнового права на поширення сорту, таке право відновлюється у порядку, визначеному Компетентним органом. У разі усунення підстави, зазначеної у пункті "б" частини третьої цієї статті, з якої припинено чинність майнового права на поширення сорту, таке право відновлюється, за умови підтвердження відмінності, однорідності та стабільності сорту з проведенням однорічного циклу кваліфікаційної експертизи за клопотанням власника майнового права на поширення сорту або підтримувача.

Чинність майнового права на поширення сорту і свідоцтва про державну реєстрацію сорту, що його засвідчує, відновлюється з дня, наступного за днем внесення відомостей про це до Реєстру сортів.

1. Володілець патенту має право відмовитися від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту, що засвідчує ці права, шляхом подання письмового повідомлення до Компетентного органу.

2. Відмова від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту з боку одного із володільців патенту не призводить до припинення дії прав і патенту - вони залишаються власністю інших співвласників сорту.

3. Відмова від прав і патенту набирає чинності від дати отримання Компетентним органом письмового повідомлення, на підставі чого вносяться зміни до Реєстру патентів і здійснюється публікація в офіційному виданні Компетентного органу.

4. Володілець патенту, який має намір відмовитися від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту і водночас не є автором сорту (селекціонером), зобов’язаний повідомити автора про цей намір. У цьому випадку автор сорту має переважне право на одержання майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту впродовж трьох місяців від дати отримання ним повідомлення.

5. Якщо є чинним будь-який ліцензійний договір із володільцем патенту, відмова від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту можлива тільки за умови згоди ліцензіата, якщо інше не передбачено договором.

1. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин можуть бути визнані недійсними повністю або частково в судовому порядку в разі, якщо:

а) сорт не був відмінним на дату, на яку заявка вважається поданою;

б) сорт не був новим на дату, на яку заявка вважається поданою;

в) за умови набуття майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин головним чином на підставі інформації та документів, наданих заявником, сорт не був однорідним чи стабільним на дату, на яку заявка вважається поданою;

г) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин надано особі, яка не має на це права, за умови, що воно не передається особі, яка має на це право.

2. Разом з визнанням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин недійсними визнаються недійсними в тому ж обсязі державна реєстрація цього права та патент, що його засвідчує.

Якщо майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин визнані недійсними, вони вважаються такими, що з самого початку не мали наслідків, визначених цим Законом.

1. Привласнення авторства є порушенням особистих немайнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин.

2. Вчинення без дозволу особи, яка має майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, будь-яких дій по відношенню до цього сорту, що потребують дозволу згідно з положеннями статті 39 цього Закону, вважаються порушенням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин.

3. Порушення прав на сорт тягнуть за собою відповідальність згідно із законами України.

4. Особа, права якої на сорт порушені, може вимагати:

а) припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення його права відносно становища, що існувало до порушення права;

б) стягнення завданих збитків, включаючи не одержані доходи;

в) відшкодування моральної шкоди;

г) вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов’язаних із захистом прав на сорти.

Вимагати поновлення порушених прав володільця патенту може також особа, яка має право на використання сорту за ліцензійним договором, якщо інше не передбачено цим договором.

5. Особа, яка порушила права на сорт, зобов’язана на вимогу особи, якій належать ці права, припинити порушення права і відшкодувати завдані збитки.

1. Особа, права якої на сорт порушені, може звернутися до суду за захистом своїх прав.

2. Спори з будь-яких питань щодо відносин, що регулюються цим Законом, можуть вирішуватися в судовому порядку.

3. Суди відповідно до їх компетенції розглядають спори щодо:

а) виникнення права на сорт і його державної реєстрації;

б) сортів, створених у зв’язку з виконанням службових обов’язків або за дорученням роботодавця;

в) авторства на сорт;

г) винагороди авторам;

ґ) укладання та виконання ліцензійних договорів;

д) визначення володільця патенту;

е) визнання права на сорт недійсним;

є) дострокового припинення прав;

ж) порушення права на сорт;

з) визнання сорту придатним для поширення в Україні;

и) назви сорту.

1. Суд має право ухвалити рішення про:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної порушенням прав на сорт, з визначенням розміру відшкодування;

б) відшкодування збитків, завданих порушенням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин;

в) стягнення із порушника отриманого внаслідок порушення прав на сорт доходу, включаючи втрачену володільцем патенту вигоду;

г) стягнення компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням того, чи було вчинене порушення без умислу чи навмисно, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

д) припинення дії, яка створює загрозу порушення прав на сорт.

2. Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

3. Суд може постановити рішення про:

а) вилучення з комерційного обігу чи конфіскацію незаконно одержаного відповідачем будь-якого матеріалу сорту та продукту, отриманого безпосередньо з нього (матеріал та продукт сорту, добросовісно набуті іншими особами, конфіскації не підлягають);

б) вилучення чи конфіскацію матеріалів і/або обладнання, які були значною мірою використані для незаконного виробництва матеріалу сорту.

1. Розмір та порядок сплати державного мита, передбаченого цим Законом, установлюються законодавством. Кошти, одержані від сплати державного мита, зараховуються до Державного бюджету України і спрямовуються на заходи з реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин, зокрема на сплату членського внеску України до бюджету Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин.

2. Розмір передбачених цим Законом зборів та порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Збори сплачуються до державного бюджету та використовуються на покриття витрат за дії, пов’язані з охороною прав на сорти рослин.

1. Держава стимулює створення нових сортів рослин, встановлює авторам сортів (селекціонерам) пільгові умови оподаткування та кредитування, надає їм інші пільги відповідно до чинного законодавства.

2. Авторам високоефективних широко поширених в Україні сортів може присвоюватися почесне звання "Заслужений селекціонер України".

Чинні патенти України на сорти рослин, видані відповідно до законодавства, що діяло до введення в дію цього Закону, прирівнюються за правовим статусом до патентів, виданих згідно з цим Законом.

Авторські свідоцтва СРСР на сорти рослин, а також видані до набрання чинності цим Законом на підставі Постанови № 935 Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1993 року авторські свідоцтва України на сорти рослин є чинними. Зазначені авторські свідоцтва можуть бути безоплатно обмінені на свідоцтва про авторство на сорт, визначені цим Законом.

Експертиза заявки про видачу патенту на сорт рослин, що не завершена до набрання чинності цим Законом, проводиться у подальшому в порядку, встановленому цим Законом. У цьому разі визначається відповідність сорту умовам патентоспроможності, встановленим законом, що був чинним на дату подання заявки.

1. Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2002 року.

2. Протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом роди і види сортів рослин, на які поширюється право власника сорту, можуть бути обмежені Кабінетом Міністрів України відповідно до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин, учасницею якої є Україна.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Внести до підпункту "у" пункту 6 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113; 2002 р., № 6, ст.43)

в абзаці першому слова "і за дії, пов’язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин" виключити;

абзаци чотирнадцятий - тридцять третій замінити двома абзацами такого змісту: