у частині четвертій слова "органів праці та соціального захисту населення" замінити словами "територіальних органів Пенсійного фонду України";
у частині сьомій слова "Місцева державна адміністрація, яка прийняла" замінити словами "Територіальний орган Пенсійного фонду України, який прийняв";
7) у частинах першій і другій статті 9, частині другій статті 10 слова "місцевою державною адміністрацією" замінити словами "територіальним органом Пенсійного фонду України";
8) частину третю статті 14 викласти в такій редакції:
"Виплата державної соціальної допомоги продовжується незалежно від зміни місця проживання одержувача цієї допомоги. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання".
16. У Законі України "Про охорону дитинства" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 30, ст. 142 із наступними змінами):
1) частину шосту статті 26 викласти в такій редакції:
"Діти з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та яким виповнилося 5 років, забезпечуються автотранспортними засобами на пільгових умовах. Право користуватися таким автотранспортним засобом, за наявності права на керування транспортним засобом відповідної категорії, набуває один із повнолітніх членів сім’ї, в якій виховується дитина з інвалідністю";
2) у тексті Закону слово "вади" у всіх відмінках замінити словом "порушення" у відповідному відмінку.
17. У статті 12 Закону України "Про охорону праці" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 2, ст. 10; 2004 р., № 14, ст. 205; 2018 р., № 6-7, ст. 43):
частину першу після слів "медико-соціальної експертної комісії" доповнити словами "або експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи";
у частині другій слова "медичних рекомендацій" замінити словами "наданих рекомендацій у сфері зайнятості та/або індивідуального плану працевлаштування";
частину третю доповнити словами "або експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи".
18. У Законі України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами):
1) статтю 31 викласти в такій редакції:
"Стаття 31. Групи інвалідності
1. Група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи - для повнолітніх осіб.
2. Застрахована особа має право у встановленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи та результати оцінювання повсякденного функціонування особи";
2) частини другу і третю статті 35 викласти в такій редакції:
"2. У разі якщо особа не з’явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи.
3. У разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю. При цьому якщо під час наступного оцінювання повсякденного функціонування особі з інвалідністю встановлено іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.
Якщо виплату пенсії особі з інвалідністю припинено у зв’язку з відновленням здоров’я або якщо така особа не отримувала пенсію внаслідок нез’явлення без поважних причин для проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня наступного встановлення інвалідності, за умови що після припинення виплати пенсії минуло не більше п’яти років. Якщо минуло більше п’яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах.
Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зобов’язані до запровадження електронної інформаційної взаємодії між відповідними інформаційно-комунікаційними системами повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про результати оцінювання повсякденного функціонування особи в частині встановлення інвалідності у порядку, визначеному законодавством";
3) пункт 16 частини другої статті 64 виключити;
4) пункт 14-6 .1 розділу XV "Прикінцеві положення" викласти в такій редакції:
"14-6.1. Для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв’язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи з причин, визначених Кабінетом Міністрів України, виплата пенсії продовжується до дати проведення повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи або протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період дії воєнного стану, - не менш як на весь строк їхньої військової служби). Якщо при повторному огляді, оцінюванні повсякденного функціонування особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, виплату якої продовжено відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження повідомлення про встановлення інвалідності до територіального органу Пенсійного фонду України".
19. У Законі України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 33-34, ст. 404 із наступними змінами):
1) у статті 5:
у другому реченні частини першої слова "органами медико-соціальної експертизи" виключити;
в абзаці третьому частини другої слова "встановленої органами медико-соціальної експертизи" виключити;
2) статтю 9 викласти в такій редакції:
"Стаття 9. Органи, що призначають державну соціальну допомогу
Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд призначаються органом, що призначає пенсії".
20. Пункти 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 16, ст. 255; 2024 р., № 19, ст. 78) викласти в такій редакції:
"9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду";
"14) члени сім’ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім’ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім’ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи".
21. У Законі України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 2-3, ст. 36 із наступними змінами):
1) у частині першій статті 1:
абзац восьмий викласти в такій редакції:
"медико-соціальна експертиза дитини - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, підгрупи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності";
в абзаці двадцять другому слова "до умов нормальної" замінити словами "до умов нормального";
абзац тридцять другий викласти в такій редакції:
"індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здатності особи до виконання певних видів діяльності, в якій також зазначаються види діяльності, протипоказані особі з інвалідністю для здійснення трудової діяльності, визначені у рекомендаціях за результатами комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи";
доповнити абзацом такого змісту:
"індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здатності дитини до виконання певних видів діяльності, визначених лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я при встановленні інвалідності";
2) статтю 7 викласти в такій редакції:
"Стаття 7. Інвалідність та особливості її встановлення дітям та окремим категоріям осіб
Залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному догляді, допомозі або диспансерному нагляді.
Підгрупа А першої групи інвалідності встановлюється особам з виключно високим ступенем стійкого обмеження життєдіяльності, надзвичайною залежністю від постійного догляду, допомоги інших осіб або диспансерного нагляду, які фактично не здатні до самообслуговування.
Підгрупа Б першої групи інвалідності встановлюється особам з високим ступенем стійкого обмеження життєдіяльності, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій, які частково здатні до виконання окремих видів самообслуговування.
Дітям інвалідність встановлюється лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я у порядку, визначеному законодавством.
Дитина направляється лікуючим лікарем до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я для підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А".
Лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров’я встановлює дитині категорію "дитина з інвалідністю", а дитині з виключно високим ступенем стійкого обмеження життєдіяльності та з надзвичайною залежністю від постійного догляду, допомоги інших осіб або диспансерного нагляду, яка фактично не здатна до самообслуговування, - категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А".
Лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров’я:
визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;
складають (коригують) та затверджують індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження дитини з обмеженням життєдіяльності, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх проведення, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання такої програми;
надають консультативну допомогу з питань реабілітації дітей з інвалідністю, стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду за ними;
забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з обмеженнями повсякденного функціонування і дітей з інвалідністю та за результатами огляду (переогляду) вносять інформацію про дітей з інвалідністю до централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення дітям інвалідності лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я та положення про індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Дитина може бути направлена на оцінювання повсякденного функціонування особи не раніше ніж за два місяці до досягнення нею 18-річного віку. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства та в інших випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, зазначаються дві причини інвалідності.
Особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання, а також особам з інвалідністю, у яких строк повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування особи) (безстроково).
Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування особи) (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище першої групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам проводиться на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров’я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов’язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України";
3) статтю 8 виключити;
4) абзац п’ятий статті 11 викласти в такій редакції:
"створюють умови для забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, виходячи з їхніх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, лікарсько-консультативних комісій, допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами та реабілітаційними послугами відповідно до законодавства";
5) частини другу і третю статті 16 викласти в такій редакції:
"Державна типова програма реабілітації осіб з інвалідністю і порядок її реалізації затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов’язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Державна типова програма реабілітації осіб з інвалідністю і порядок її реалізації затверджуються Кабінетом Міністрів України за погодженням Ради у справах осіб з інвалідністю";
6) статтю 23 викласти в такій редакції:
"Стаття 23. Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю
Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю формується за результатами комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи та складається з окремих частин, що відображають результати комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи у сфері охорони здоров’я, соціальній, освітній cферах, сфері зайнятості та сфері фізичної культури та спорту.
Кожна частина індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю розробляється за участю та погоджується особою з інвалідністю. Таке погодження є також згодою особи на обробку, зберігання та передачу відомостей між інформаційними системами, де їх сформовано.
Інформація з індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю відображається в електронному кабінеті такої особи веб-порталу електронних послуг Міністерства соціальної політики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю має містити індивідуальний перелік компенсаторів обмежень життєдіяльності особи, надання яких має забезпечити повноцінне життя та соціальну активність особи з інвалідністю. Забезпечення реалізації та фінансування заходів, передбачених індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, може здійснюватися в рамках гарантованих державою послуг за рахунок коштів державного бюджету, загальнообов’язкового державного соціального страхування, місцевих бюджетів, коштів роботодавців та з інших джерел, не заборонених законодавством.
Індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю в цілому або окрему частину такої програми може бути переглянуто за зверненням особи з інвалідністю (її законного представника).
У разі істотної зміни стану здоров’я особи з інвалідністю індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю в цілому або окрему частину такої програми може бути переглянуто поза встановленими термінами за ініціативою суб’єктів, відповідальних за складення відповідних частин.
Контроль за ефективністю виконання індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю в межах своїх повноважень здійснюють суб’єкти, що відповідальні за складення відповідних частин, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, розпорядники відповідних коштів.
Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов’язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними закладами, підприємствами, установами, організаціями, в яких навчається, працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Особа з інвалідністю (її законний представник) має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу компенсаторів обмежень життєдіяльності особи, передбачених її індивідуальною програмою реабілітації, від її частини або від усієї програми.
Особа з інвалідністю (її законний представник) має право брати участь у виборі та погоджувати індивідуальний перелік компенсаторів обмежень життєдіяльності особи в межах її індивідуальної програми реабілітації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, порядок її фінансування в частині забезпечення гарантованих державою заходів затверджуються Кабінетом Міністрів України";
7) доповнити статтею 23-1 такого змісту:
"Стаття 23-1. Індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю
Індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю розробляється лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я на основі індивідуального реабілітаційного плану, відповідно до Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю з обов’язковим залученням дитини з інвалідністю та її законного представника і має бути погоджена дитиною з інвалідністю або її законним представником. Визначення конкретних видів, обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені стосовно дитини з інвалідністю, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю в межах своїх повноважень здійснюють лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров’я, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, заклади освіти, служба зайнятості, реабілітаційні заклади, розпорядники відповідних коштів.
Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації дитини з інвалідністю, не може бути меншим за обсяг, передбачений Державною типовою програмою реабілітації осіб з інвалідністю.
Індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю є обов’язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними закладами, підприємствами, установами, організаціями, в яких здобуває освіту або перебуває дитина з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Законний представник дитини з інвалідністю зобов’язаний брати участь у виборі та погоджувати призначення конкретних допоміжних засобів реабілітації, медичних виробів, реабілітаційних послуг, соціальних послуг і санаторно-курортного лікування тощо в межах індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Положення про індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, порядок її фінансування та реалізації затверджуються Кабінетом Міністрів України";
8) у статтю 26 включити частину четверту такого змісту:
"Потреба в забезпеченні осіб з інвалідністю допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами визначається в рамках оцінювання повсякденного функціонування особи або відповідно до Закону України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я" та Основ законодавства України про охорону здоров’яна підставі медичних показань і протипоказань, а також соціальних критеріїв";
9) у тексті Закону:
слова "життєдіяльність" у всіх відмінках замінити словами "повсякденне функціонування" у відповідному відмінку;
слова "обмеження життєдіяльності" у всіх відмінках і числах замінити словами "обмеження повсякденного функціонування" у відповідному відмінку і числі, крім назви Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я;
слова "обмеження повсякденного функціонування особи" у всіх відмінках замінити словами "обмеження повсякденного функціонування" у відповідному відмінку;
слова "компенсатори обмежень життєдіяльності особи" у всіх відмінках замінити словами "способи та засоби адаптації середовища" у відповідному відмінку;
слова "оцінювання повсякденного функціонування особи" у всіх відмінках замінити словами "оцінювання повсякденного функціонування" у відповідному відмінку".
22. У Законі України "Про військовий обов’язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами):
1) у частині дванадцятій статті 26:
абзац п’ятнадцятий пункту 2 викласти в такій редакції:
"необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками, які за висновком медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд";
абзаци тринадцятий і чотирнадцятий пункту 3 викласти в такій редакції:
"необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім’ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи";
2) у частині сьомій статті 38 слова "Медико-соціальні експертні комісії" замінити словами "Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (до появи технічної можливості інформаційної взаємодії між відповідними інформаційно-комунікаційними системами)".
23. Частину другу статті 7 Закону України "Про захист персональних даних" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 34, ст. 481 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-2 такого змісту:
"6-2) здійснюється з метою:
проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, перевірки обґрунтованості рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та медико-соціальних експертних комісій, функціонування електронної системи щодо проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, за умови що такі дані обробляються медичними працівниками, фахівцями з реабілітації закладів охорони здоров’я чи фізичними особами - підприємцями, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та їх працівниками, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних та поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, юридичної особи публічного права, що виконує функції Центру оцінювання функціонального стану особи, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних;
обміну інформацією щодо результатів проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, за умови що такі дані обробляються працівниками Пенсійного фонду України, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних".
24. У Законі України "Про зайнятість населення" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 24, ст. 243 із наступними змінами):
1) у пункті 7 частини першої статті 30 слова "реабілітаційному плані, незалежно від встановлення їм інвалідності" замінити словами "плані працевлаштування";
2) у частині другій статті 32 слова "медико-соціальними експертними комісіями" виключити;
3) пункт 16 частини першої статті 45 викласти в такій редакції:
"16) з дня видачі документа, що підтверджує нездатність особи до трудової діяльності".
25. Пункт 15 частини четвертої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 32, ст. 409; 2023 р., № 15, ст. 50) викласти в такій редакції:
"15) документи, що підтверджують встановлення інвалідності".
26. В абзаці дев’ятому частини першої статті 4 Закону України "Про вищу освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 37-38, ст. 2004) слова "що підтверджується висновками медико-соціальної експертної комісії, та в інших випадках" замінити словами "що підтверджується рекомендаціями у сфері зайнятості відповідно до законодавства та/або в інших випадках".
27. У Законі України "Про запобігання корупції" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 49, ст. 2056 із наступними змінами):
1) у підпункті "ґ" пункту 2 частини першої статті 3 та абзаці третьому частини п’ятої статті 45 слова "медико-соціальних експертних комісій" замінити словами "експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи";
2) розділ XIII "Прикінцеві положення" доповнити пунктами 2-17 і 2-18 такого змісту:
"2-17. Установити, що голови та члени медико-соціальних експертних комісій, особи, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням повноважень голови або члена медико-соціальної експертної комісії, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону.
Щодо такої декларації можуть бути здійснені заходи фінансового контролю, передбачені розділом VII цього Закону, протягом трьох років з моменту її подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
2-18. Установити, що розпочаті заходи фінансового контролю, передбачені розділом VII цього Закону, стосовно голів та членів медико-соціальних експертних комісій продовжуються до моменту їх завершення у порядку, визначеному законодавством".
28. У Законі України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 5, ст. 31 із наступними змінами):
1) частину другу статті 3 після слів "медико-соціальної експертизи" доповнити словом "дітям";
2) частину першу статті 4 доповнити пунктом 8 такого змісту:
"8) послуги з проведення оцінювання повсякденного функціонування особи".
29. У Законі України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я" (Відомості Верховної Ради Укpaїни, 2021 р., № 8, ст. 59 із наступними змінами):
1) пункт 4 частини четвертої статті 9 виключити;
2) частину четверту статті 23 викласти в такій редакції:
"4. У разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак, що відповідають критеріям направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи, лікар, який очолює мультидисциплінарну реабілітаційну команду, формує направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи";
3) у тексті Закону:
слова "обмеження життєдіяльності" у всіх відмінках і числах замінити словами "обмеження повсякденного функціонування" у відповідному відмінку і числі, крім назви Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я;
слова "обмеження повсякденного функціонування/життєдіяльності" у всіх відмінках замінити словами "обмеження повсякденного функціонування" у відповідному відмінку.
30. Статтю 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 14, ст. 32) доповнити частиною третьою такого змісту:
"3. У разі встановлення інвалідності особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, за результатами проведення оцінювання повсякденного функціонування особи за наявності відповідних підстав як причина інвалідності може зазначатися позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України".
31. У Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 25, ст. 92 із наступними змінами):
1) в абзаці першому частини другої статті 15 слова "встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності)" замінити словами "встановлення інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) відповідно до законодавства";
2) у частині другій статті 16 слова "чи МСЕК" замінити словами "aбo для проведення оцінювання повсякденного функціонування особи";
3) статтю 32 викласти в такій редакції:
"Стаття 32. Визначення ступеня втрати працездатності потерпілим
1. Ступінь втрати працездатності потерпілим визначається експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи під час проведення такого оцінювання.
2. Ступінь втрати працездатності потерпілим визначається у відсотках втрати працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я, з урахуванням (за наявності) результатів заключного реабілітаційного обстеження в рамках отримання реабілітаційної допомоги відповідно до Закону України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я".
3. Позачергове оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться за заявою потерпілого. У випадках, визначених законом, проводиться перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання повсякденного функціонування особи";
4) частини другу - четверту статті 33 після слова "MCEK" доповнити словами "або експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи";
5) у статті 36:
в абзаці першому частини другої та другому реченні абзацу першого частини десятої слово "MCEK" замінити словами "вiдпoвiднo до законодавства";
абзац другий частини другої викласти в такій редакції:
"У разі якщо за результатами оцінювання функціонування особи потерпілому встановлюється вищий ступінь стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, такому потерпілому здійснюється одноразова страхова виплата, розмір якої визначається відповідно до відсотка, на який збільшено ступінь втрати працездатності порівняно з попереднім результатом медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи, виходячи з розрахунку семи мінімальних заробітних плат, встановлених законом на день настання права потерпілого на страхову виплату";
абзац п’ятий частини третьої викласти в такій редакції:
"Надання інших видів послуг та їx фінансування здійснюються за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи та визначення потреб особи у соціальних послугах відповідно до законодавства";
6) частини другу і шосту статті 41 викласти в такій редакції:
"2. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення стійкої втрати професійної працездатності за результатами розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня його смерті особам, які мають на це право";
"6. Страхові виплати здійснюються протягом строку, встановленого медико-соціальною експертною комісією або експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи для повнолітнього потерпілого та ЛКК для неповнолітнього потерпілого.
Строк здійснення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого під час наступного оцінювання для повнолітнього потерпілого та огляду ЛКК для неповнолітнього потерпілого, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до уповноваженого органу управління. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується, за умови підтвердження втрати працездатності та причинного зв’язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров’я".
32. У пункті 4 частини третьої статті 33 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., №№ 37, 38, ст. 238) слова "медико-соціальною експертною комісією" замінити словами "експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи".
II. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року, крім:
абзаців третього, п’ятого, восьмого, дев’ятого, одинадцятого, чотирнадцятого, сімнадцятого підпункту 1 пункту 7 розділу I цього Закону, які вводяться в дію одночасно з введенням у дію цього Закону та втрачають чинність одночасно з введенням у дію абзаців десятого, дванадцятого, тринадцятого, п’ятнадцятого, шістнадцятого, вісімнадцятого, дев’ятнадцятого підпункту 1 пункту 7 розділу I цього Закону;
абзаців десятого, дванадцятого, тринадцятого, п’ятнадцятого, шістнадцятого, вісімнадцятого, дев’ятнадцятого підпункту 1, підпункту 10 пункту 7 розділу I цього Закону, які вводяться в дію з 1 січня 2026 року;
абзацу четвертого підпункту 1, підпункту 9 пункту 21 розділу I цього Закону, які вводяться в дію з 1 січня 2026 року;
підпункту 3 пункту 29 розділу I цього Закону, який вводиться в дію з 1 січня 2026 року;
абзаців дванадцятого і шістдесят сьомого підпункту 8 пункту 7 розділу I цього Закону, які вводяться в дію з 1 липня 2025 року;
підпунктів 5-7 пункту 15 в частині передачі функції щодо призначення державної соціальної допомоги від місцевої державної адміністрації до територіального органу Пенсійного фонду України, які вводяться в дію з 1 липня 2025 року;
абзацу сорок другого підпункту 8 пункту 7 розділу I цього Закону, який вводиться в дію з 1 серпня 2025 року;
абзацу сотого підпункту 8 пункту 7 розділу I цього Закону, який набирає чинності через шість місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX;
підпункту 2 пункту 19 розділу I цього Закону, який вводиться в дію з 1 липня 2025 року.
2. Установити, що:
особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності;
документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є:
видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України "Про військовий обов’язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування;
особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності);
особам з інвалідністю, повторний огляд яких був призначений з 1 січня 2025 року, але які не змогли його своєчасно пройти, строк інвалідності продовжується до дати прийняття рішення за результатами проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не довше ніж до 1 липня 2025 року.
У разі якщо особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до введення в дію цього Закону і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але така особа відповідно до умов, встановлених Кабінетом Міністрів України, не проходила такий повторний огляд у медико-соціальних експертних комісіях:
чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов’язані у період з 1 квітня 2025 року до 1 листопада 2025 року пройти оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
інші особи, крім осіб, яких неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи до 1 квітня 2026 року.
На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, направлення яких на проведення повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування є неможливим відповідно до підстав, визначених Кабінетом Міністрів України, оцінювання повсякденного функціонування особи переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування. При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) для таких осіб продовжуються до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування воєнного стану, якщо раніше не буде проведено оцінювання повсякденного функціонування особи.
Датою початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та її складової - Реєстру осіб, направлених на оцінювання повсякденного функціонування, є дата оприлюднення відповідного повідомлення про це на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, яке здійснюється після впровадження відповідного програмного забезпечення та забезпечення технічної можливості щодо його функціонування.
3. Установити, що повноваження, права і обов’язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов’язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров’я України припиняються 31 грудня 2024 року.
З моменту припинення повноважень, прав і обов’язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов’язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
4. Центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, з метою забезпечення функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи здійснити передачу з електронної системи охорони здоров’я відомостей, зокрема які містять персональні дані про зареєстрованих медичних спеціалістів та медичних працівників, до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів із застосуванням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах".
5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, з метою та в обсязі, необхідних для забезпечення допоміжними засобами реабілітації, отримує інформацію з електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи про потребу особи в таких допоміжних засобах реабілітації до впровадження інформаційного обміну щодо призначення допоміжних засобів реабілітації між електронною системою охорони здоров’я та Єдиною інформаційною системою соціальної сфери.
6. Кабінету Міністрів України:
з дня набрання чинності цим Законом забезпечити створення експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи у закладах охорони здоров’я;
протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:
прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, а також прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;
до 1 липня 2025 року забезпечити подання до Верховної Ради України законопроекту, який:
запроваджує не пізніше ніж з 1 липня 2026 року механізм оцінювання функціонування особи з урахуванням біопсихосоціальної моделі у сфері охорони здоров’я, соціальній, освітній сферах, сфері зайнятості, сфері фізичної культури та спорту та, за потреби, в інших сферах життєдіяльності особи, фіксацію результатів такого оцінювання, що відображають потреби особи, із використанням Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я, не скасовуючи статуси "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю";
визначає центральні органи виконавчої влади та суб’єктів, до компетенції яких передаються від закладів охорони здоров’я та зі сфери управління охорони здоров’я функції із встановлення інвалідності повнолітнім особам і дітям;
визначає порядок обміну інформацією про оцінювання функціонування особи між різними сферами;
до 1 липня 2026 року разом із впровадженням оцінювання функціонування особи в різних сферах забезпечити передачу від закладів охорони здоров’я та з управління сфери охорони здоров’я функцій із встановлення інвалідності повнолітнім особам і дітям до визначених центральних органів виконавчої влади та суб’єктів.
7. Обласним, Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) до 10 січня 2025 року забезпечити передачу медико-соціальними експертними комісіями (обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними) визначеним для кожної з них закладам охорони здоров’я всіх наявних у них медико-експертних справ, за якими розгляд медико-соціальними експертними комісіями був проведений до 31 грудня 2024 року.
Зазначені направлення лікарсько-консультативних комісій для проведення медико-соціальної експертизи з доданими документами передаються закладам охорони здоров’я, визначеним для кожної медико-соціальної експертної комісії відповідно до переліку закладів охорони здоров’я, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я (щодо закладів державної власності), розпорядженням голови (начальника) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я (щодо закладів комунальної власності).
| Президент України | В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ |
| м. Київ 19 грудня 2024 року № 4170-IX | |