4. Компетентний орган інформує операторів ринку про фітосанітарний стан посівів сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, економічний поріг шкідливості шкідливих організмів, а також про рекомендовані заходи захисту рослин та оптимальні строки їх здійснення шляхом розміщення такої інформації на своєму офіційному веб-сайті або в інший визначений ним спосіб.
5. Загальними принципами інтегрованого захисту рослин є:
1) запобігання розвитку популяцій шкідливих організмів та/або здійснення заходів захисту рослин від шкідливих організмів шляхом поєднання різних заходів, щонайменше:
дотримання сівозміни, оптимальних строків посадки (сівби) і густоти посіву (насадження);
використання стійких до шкідливих організмів сортів рослин, сертифікованого насіння та садивного матеріалу;
забезпечення збалансованого застосування агрохімікатів і оптимального водного режиму;
дезінфекція ґрунту, видалення уражених рослин, частин рослин і рослинних решток;
очищення сільськогосподарської техніки та обладнання від уражених рослин, частин рослин і рослинних решток;
2) спостереження за розвитком і поширенням шкідливих організмів шляхом:
обстеження та здійснення фітосанітарного моніторингу щодо розвитку і поширення шкідливих організмів;
прогнозування розвитку і поширення шкідливих організмів;
надання рекомендацій щодо здійснення заходів захисту рослин від шкідливих організмів з урахуванням даних фітосанітарного моніторингу щодо розвитку і поширення шкідливих організмів;
3) прийняття обґрунтованих рішень щодо необхідності застосування заходів захисту рослин, строків та методів їх застосування на підставі результатів спостереження за розвитком і поширенням шкідливих організмів та з урахуванням ґрунтово-кліматичних, погодних умов, економічного порогу шкідливості шкідливих організмів;
4) переважне застосування нехімічних методів захисту рослин, за умови що такі методи забезпечують відповідний рівень захисту рослин від шкідливих організмів та збереження врожаю;
5) додержання регламентів застосування засобів захисту рослин;
6) оцінювання ефективності заходів захисту рослин на підставі даних щодо їх застосування та результатів спостереження за розвитком і поширенням шкідливих організмів.
6. Впровадження інтегрованої системи захисту рослин здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та з інших джерел, не заборонених законом.
7. Біологічний метод захисту рослин передбачає здійснення біологічного контролю за поширенням шкідливих організмів шляхом застосування агентів біологічного захисту рослин та/або продуктів їхньої життєдіяльності. Вимоги до застосування агентів біологічного захисту рослин, що можуть бути використані для біологічного контролю за поширенням шкідливих організмів, та їх обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин. Компетентний орган веде облік виробництва та застосування агентів біологічного захисту рослин.
Стаття 23. Спостереження та фітосанітарний прогноз розвитку і поширення шкідливих організмів, які не є регульованими шкідливими організмами
1. Компетентний орган здійснює спостереження та формує фітосанітарний прогноз розвитку і поширення шкідливих організмів, які не є регульованими шкідливими організмами, шляхом:
1) систематичного проведення перевірок розвитку сільськогосподарських культур у співвідношенні із стадіями розвитку шкідливих організмів, за характеристиками популяцій шкідливих організмів, а також проведення маршрутних обстежень за допомогою візуальної перевірки та інструментальних методів;
2) визначення ареалу та зон поширення і рівня шкідливості шкідливих організмів;
3) виявлення осередків поширення шкідливих організмів з метою здійснення заходів захисту рослин і запобігання поширенню шкідливих організмів;
4) аналізу фітосанітарного стану посівів, фенологічних, вікових і просторових структур популяцій шкідливих організмів та їх поширення з метою формування фітосанітарного прогнозу їх розвитку;
5) встановлення фітосанітарного стану території України.
2. Інформація про фітосанітарний стан посівів сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, економічний поріг шкідливості шкідливих організмів, а також про рекомендовані заходи захисту рослин та оптимальні строки їх здійснення розміщується компетентним органом на своєму офіційному веб-сайті або в інший визначений ним спосіб.
3. Оператори ринку, діяльність яких пов’язана з обігом рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів, систематично проводять перевірки їх фітосанітарного стану і в разі виявлення масового поширення шкідливих організмів, які не є регульованими шкідливими організмами, звертаються до компетентного органу щодо:
1) проведення державним фітосанітарним інспектором обстеження сільськогосподарських та інших угідь, посівів, багаторічних насаджень, місць зберігання та переробки рослин, продуктів рослинного походження з метою встановлення їхнього фітосанітарного стану; та/або
2) надання рекомендацій щодо здійснення заходів захисту рослин з метою локалізації та/або ліквідації шкідливих організмів, а також щодо оптимальних строків здійснення таких заходів.
4. Порядок здійснення спостереження та формування фітосанітарного прогнозу розвитку і поширення шкідливих організмів, які не є регульованими шкідливими організмами, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.
5. Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України та інші наукові, науково-дослідні установи та організації сприяють компетентному органу в науковому забезпеченні сфери захисту рослин.
6. Компетентний орган має право залучати установи та організації, зазначені в частині п’ятій цієї статті, до формування фітосанітарного прогнозу розвитку і поширення шкідливих організмів, які не є регульованими шкідливими організмами.
Стаття 24. Аналіз фітосанітарного ризику та управління ним
1. Аналіз фітосанітарного ризику здійснюється компетентним органом відповідно до порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.
2. Аналіз фітосанітарного ризику розміщується на офіційному веб-сайті компетентного органу та повинен містити, зокрема, таку інформацію:
1) мета аналізу фітосанітарного ризику;
2) виявлення регульованих шкідливих організмів та шляхів (носії, тип передачі), що сприяють їх проникненню, акліматизації та поширенню;
3) джерела інформації;
4) результати оцінювання фітосанітарного ризику, включаючи імовірність заподіяння шкоди рослинам та можливі наслідки;
5) визначені варіанти управління фітосанітарним ризиком та причини, з яких відхилені альтернативні варіанти.
3. Управління фітосанітарним ризиком полягає у зменшенні ризику для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища відповідно до належного рівня фітосанітарного захисту, встановленого в Україні.
4. Під час розгляду альтернативних варіантів зменшення ризику проникнення та акліматизації регульованих шкідливих організмів із ввезеними на митну територію України рослинами, продуктами рослинного походження або іншими об’єктами визначені фітосанітарні заходи не повинні обмежувати міжнародну чи внутрішню торгівлю більше, ніж необхідно для досягнення належного рівня фітосанітарного захисту, враховуючи технічну та економічну доцільність запропонованих альтернативних заходів.
Стаття 25. Оцінювання фітосанітарного ризику та визначення належного рівня фітосанітарного захисту
1. Для визначення належного рівня фітосанітарного захисту компетентний орган здійснює оцінювання фітосанітарного ризику відповідно до цієї статті.
2. Оцінювання фітосанітарного ризику здійснюється з дотриманням таких принципів управління фітосанітарним ризиком:
1) необхідності (заходи з управління фітосанітарним ризиком здійснюються лише в межах, необхідних для запобігання проникненню, акліматизації та поширенню шкідливого організму);
2) пропорційності (заходи з управління фітосанітарним ризиком здійснюються лише в межах, пропорційних ризику від шкідливого організму та необхідних для забезпечення належного рівня фітосанітарного захисту);
3) мінімального втручання (заходи з управління фітосанітарним ризиком включають найменші можливі обмежувальні заходи та створюють мінімальні перешкоди для міжнародного переміщення осіб, товарів і транспортних засобів);
4) недискримінації (заходи з управління фітосанітарним ризиком не повинні спричиняти дискримінацію чи приховане обмеження, у тому числі в міжнародній торгівлі. Такі заходи для іноземних держав не повинні бути більш жорсткими, ніж заходи, що вживаються до відповідного шкідливого організму, присутнього на території України, за умови що в іноземній державі шкідливий організм має такий самий фітосанітарний статус і щодо нього застосовуються ідентичні або еквівалентні фітосанітарні заходи);
5) технічної обґрунтованості (заходи з управління фітосанітарним ризиком мають бути технічно обґрунтовані на підставі оцінювання фітосанітарного ризику або на підставі вивчення та оцінювання доступної актуальної наукової інформації);
6) здійсненності (заходи з управління фітосанітарним ризиком повинні забезпечувати можливість досягнення їхньої мети).
3. Під час проведення оцінювання фітосанітарного ризику враховуються:
1) доступна актуальна наукова інформація щодо економічного порогу шкідливості, здатності проникнення шкідливих організмів тощо;
2) особливості виробничих процесів та способу виробництва;
3) результати державного контролю та інших офіційних заходів;
4) поширеність шкідливих організмів;
5) наявність зон, місць виробництва або виробничих ділянок, вільних від шкідливих організмів;
6) відповідні екологічні та природоохоронні умови;
7) наявність карантинних (демаркованих) зон.
4. Під час оцінювання фітосанітарного ризику і визначення фітосанітарних заходів, необхідних для досягнення належного рівня фітосанітарного захисту, додатково враховуються такі чинники:
1) потенційна шкода, зважаючи на втрати виробництва або продажу внаслідок проникнення, акліматизації чи поширення шкідливого організму;
2) вартість боротьби із шкідливим організмом або його ліквідації;
3) співвідношення витрат та ефективності альтернативних підходів до обмеження фітосанітарного ризику.
5. Належний рівень фітосанітарного захисту встановлюється з урахуванням:
1) підтвердженої присутності в Україні регульованих шкідливих організмів;
2) економічного порогу шкідливості шкідливого організму;
3) рівня ризику, прийнятного для сусідніх держав та заінтересованих торговельних партнерів;
4) міжнародних стандартів, інструкцій, рекомендацій та/або інших міжнародних документів відповідних міжнародних організацій;
5) мінімізації негативного впливу фітосанітарних заходів на міжнародну та внутрішню торгівлю;
6) необхідності уникнення довільного та/або невиправданого встановлення у подібних ситуаціях різних рівнів належного фітосанітарного захисту, якщо такі відмінності спричиняють дискримінацію або приховане обмеження, у тому числі в міжнародній чи внутрішній торгівлі.
Стаття 26. Особливий режим захисту рослин
1. У разі масового розвитку та поширення особливо небезпечних шкідливих організмів, потреби у додаткових заходах та/або ресурсах щодо їх локалізації і ліквідації на певній території запроваджується особливий режим захисту рослин. Порядок запровадження та скасування особливого режиму захисту рослин та Перелік особливо небезпечних шкідливих організмів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
2. У разі масового розвитку і поширення особливо небезпечних шкідливих організмів головні державні фітосанітарні інспектори в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи їх заступники протягом однієї доби з моменту виявлення масового поширення особливо небезпечних шкідливих організмів вносять подання про запровадження особливого режиму захисту рослин до відповідного органу місцевого самоврядування, органу влади Автономної Республіки Крим, місцевого органу виконавчої влади або Кабінету Міністрів України.
Територія особливого режиму захисту рослин встановлюється у межах населеного пункту, району, області відповідним органом місцевого самоврядування чи місцевим органом виконавчої влади, а в межах кількох областей - Кабінетом Міністрів України.
3. Орган, що прийняв рішення про запровадження або скасування особливого режиму захисту рослин, невідкладно оприлюднює таке рішення на своєму офіційному веб-сайті та всіма доступними засобами доносить зміст цього рішення до державних органів, органів місцевого самоврядування та осіб, яких воно стосується.
4. Під час дії особливого режиму захисту рослин здійснюються заходи з локалізації і ліквідації особливо небезпечних шкідливих організмів у межах населеного пункту, району, області, а також інші заходи, передбачені рішенням про запровадження особливого режиму захисту рослин.
5. До виконання заходів з локалізації і ліквідації особливо небезпечних шкідливих організмів, передбачених рішенням про запровадження особливого режиму захисту рослин, можуть залучатися та використовуватися державні, комунальні та/або приватні ресурси (матеріальні, людські, наукові тощо), включаючи ресурси підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб. У такому разі відшкодування понесених витрат здійснюється у порядку та розмірах, затверджених Кабінетом Міністрів України.
6. Особливий режим захисту рослин може бути скасований органом, що прийняв рішення про його запровадження, раніше закінчення строку, на який його запроваджено, у разі усунення обставин, що зумовили необхідність його запровадження.
7. У разі запровадження особливого режиму захисту рослин або виникнення надзвичайних обставин у сфері захисту рослин центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, може погодити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ввезення на митну територію України та поводження з незареєстрованими засобами захисту рослин на строк не більше 120 днів на підставі обґрунтованого клопотання центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.
Стаття 27. Національний план дій щодо зменшення ризиків та негативних наслідків застосування засобів захисту рослин для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, спільно з іншими центральними органами виконавчої влади у межах компетенції та з урахуванням позиції громадських об’єднань і наукових установ розробляє Національний план дій щодо зменшення ризиків та негативних наслідків застосування засобів захисту рослин для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища (далі - Національний план дій).
2. Національний план дій розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, на п’ять років та затверджується Кабінетом Міністрів України. Проект Національного плану дій подається на розгляд Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії чинного Національного плану дій та затверджується не пізніше закінчення строку його дії.
3. Національний план дій визначає пріоритети і завдання державної політики у сфері захисту рослин та включає механізми впровадження інтегрованої системи захисту рослин.
4. Основні положення Національного плану дій повинні передбачати:
1) кількісні цілі, завдання і заходи для зниження ризиків та наслідків застосування засобів захисту рослин для життя і здоров’я людини, для тварин, рослин та навколишнього природного середовища, механізми впровадження з цією метою загальних принципів інтегрованої системи захисту рослин;
2) показники оцінювання результативності досягнення кількісних цілей, виконання завдань і здійснення заходів;
3) строки забезпечення досягнення кількісних цілей, виконання завдань і здійснення заходів;
4) фінансове забезпечення досягнення кількісних цілей, виконання завдань і здійснення заходів.
5. Національний план дій також має містити інструменти моніторингу, які дають змогу оцінювати показники ризику поводження із засобами захисту рослин. Методика розрахунку показників ризику поводження із засобами захисту рослин затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.
6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, щороку здійснює моніторинг реалізації Національного плану дій шляхом відстеження та порівняння фактично отриманих показників оцінювання результативності досягнення кількісних цілей, виконання завдань і здійснення заходів з їх прогнозними значеннями.
Для здійснення моніторингу реалізації Національного плану дій центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, може залучати громадські об’єднання та наукові установи, використовувати дані офіційної статистики, інформацію, надану міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.
7. Результати моніторингу реалізації Національного плану дій оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, на його офіційному веб-сайті не пізніше 1 квітня року, наступного за моніторинговим.
За результатами моніторингу реалізації Національного плану дій центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, подає до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення до Національного плану дій відповідних змін (за потреби).
Стаття 28. Поширення знань про засоби захисту рослин та наслідки їх застосування
1. Компетентний орган вживає заходів для узагальнення інформації та інформування населення, реалізації інформаційно-просвітницьких програм, а також забезпечення доступу населення до точної і збалансованої інформації про засоби захисту рослин та переваги застосування нехімічних методів захисту рослин як альтернативи хімічним засобам захисту рослин.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, до повноважень якого належить відстеження інформації про випадки гострих отруєнь засобами захисту рослин, а також розвитку хронічних отруєнь серед груп населення, які регулярно зазнають впливу засобів захисту рослин, забезпечує вільний доступ до такої інформації на своєму офіційному веб-сайті, крім випадків, визначених Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Розділ V. ШКІДЛИВІ ОРГАНІЗМИ
Стаття 29. Перелік регульованих в Україні шкідливих організмів
( Див. текст )
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, за поданням компетентного органу затверджує Перелік регульованих в Україні шкідливих організмів, що включає:
1) список карантинних шкідливих організмів, відсутніх в Україні (список А1);
3) список регульованих некарантинних шкідливих організмів.
2. Перелік регульованих в Україні шкідливих організмів формується на основі переліків шкідливих організмів, включених до списків А1/А2 Європейської і Середземноморської організації захисту рослин та/або списків інших відповідних міжнародних організацій, з урахуванням критеріїв, визначених цим Законом, якщо за результатами оцінювання фітосанітарного ризику встановлено високий рівень імовірності проникнення та поширення таких шкідливих організмів на території України та пов’язаних з цим потенційних економічних наслідків.
3. У Переліку регульованих в Україні шкідливих організмів зазначається їхня наукова назва латинською та українською мовами, а в разі відсутності наукової назви регульованого шкідливого організму латинською мовою - англійською та українською мовами.
4. До списку регульованих некарантинних шкідливих організмів Переліку регульованих в Україні шкідливих організмів додатково включається така інформація:
1) ботанічний таксон, назва видів та/або родин рослин, насіння та/або садивного матеріалу, з якими можуть поширюватися регульовані некарантинні шкідливі організми;
2) допустимий поріг наявності (ступінь зараження) регульованих некарантинних шкідливих організмів для відповідних рослин та категорій насіння і садивного матеріалу.
5. Перелік регульованих в Україні шкідливих організмів поновлюється за необхідності відповідно до статусу шкідливих організмів в Україні та внесення змін до списків А1/А2 Європейської і Середземноморської організації захисту рослин.
6. Статус шкідливих організмів в Україні підлягає перегляду компетентним органом у таких випадках:
1) у разі зміни вимог фітосанітарних заходів, заборон чи обмежень щодо регульованих шкідливих організмів;
2) за результатами оцінювання фітосанітарного ризику;
3) у разі внесення змін до класифікації (назви) регульованих шкідливих організмів;
4) у разі внесення змін до списків А1/А2 Європейської і Середземноморської організації захисту рослин.
Якщо за результатами оцінювання фітосанітарного ризику встановлено невідповідність регульованого шкідливого організму критеріям для набуття статусу карантинного шкідливого організму або регульованого некарантинного шкідливого організму, такий шкідливий організм підлягає виключенню з відповідного списку Переліку регульованих в Україні шкідливих організмів.
Якщо за результатами оцінювання фітосанітарного ризику встановлено відповідність шкідливого організму критеріям для набуття статусу карантинного шкідливого організму або регульованого некарантинного шкідливого організму, такий шкідливий організм визнається регульованим шкідливим організмом та підлягає включенню до відповідного списку Переліку регульованих в Україні шкідливих організмів.
7. Перелік регульованих в Україні шкідливих організмів оприлюднюється на офіційному веб-сайті компетентного органу.
Стаття 30. Карантинний шкідливий організм
1. Шкідливий організм набуває статусу карантинного шкідливого організму, за умови відповідності таким критеріям:
1) його ідентифіковано;
2) він відсутній або обмежено поширений на території України;
3) він здатний до проникнення, акліматизації та поширення на території (частині території) України, на якій раніше був відсутній;
4) його проникнення, акліматизація та поширення матимуть негативні економічні, екологічні або соціальні наслідки на території (частині території) України;
5) фітосанітарні заходи для запобігання проникненню, акліматизації, поширенню або для зменшення ризиків та наслідків поширення шкідливого організму в межах відповідної території є загальновідомими та ефективними.
2. Шкідливі організми набувають статусу карантинних шкідливих організмів за результатами оцінювання фітосанітарного ризику та включаються до Переліку регульованих в Україні шкідливих організмів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 29 цього Закону.
3. Ввезення (пересилання) на митну територію України, переміщення в межах України, утримання або розмноження карантинних шкідливих організмів забороняються, крім випадків, передбачених цим Законом.
4. За наявності обґрунтованої підозри або інформації про присутність на території України карантинного шкідливого організму державний фітосанітарний інспектор невідкладно видає розпорядження про застосування фітосанітарних заходів, спрямованих на усунення ризику поширення такого карантинного шкідливого організму, включаючи проведення лабораторного дослідження шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, до підтвердження його присутності чи відсутності.
У разі підтвердження присутності на території України шкідливого організму, не включеного до списку А1, передбаченого частиною першою статті 29 цього Закону, який відповідає хоча б одному критерію, передбаченому частиною першою цієї статті, компетентний орган невідкладно проводить оцінювання фітосанітарного ризику.
У разі підтвердження відповідності шкідливого організму критерію, передбаченому частиною першою цієї статті, державний фітосанітарний інспектор видає розпорядження про застосування фітосанітарних заходів, спрямованих на усунення ризику поширення такого шкідливого організму, які мають бути аналогічні заходам, що застосовуються до карантинних шкідливих організмів відповідно до цього Закону.
5. Розпорядження про застосування фітосанітарних заходів, спрямованих на усунення ризику поширення карантинного шкідливого організму, шкідливого організму, який відповідає хоча б одному критерію, передбаченому частиною першою цієї статті, є обов’язковим для виконання всіма особами, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади.
Стаття 31. Регульований некарантинний шкідливий організм
1. Шкідливий організм набуває статусу регульованого некарантинного шкідливого організму, за умови його відповідності таким критеріям:
1) його ідентифіковано;
2) його виявлено на території України;
3) він не належить до карантинних шкідливих організмів;
4) він поширюється з насінням та/або садивним матеріалом;
5) його присутність на/в насінні та/або садивному матеріалі спричиняє негативні економічні наслідки при використанні такого насіння та/або садивного матеріалу;
6) існують здійсненні та ефективні заходи для запобігання його присутності на/в насінні та/або садивному матеріалі.
2. Шкідливі організми, які набули статусу регульованих некарантинних шкідливих організмів, включаються до списку регульованих некарантинних шкідливих організмів Переліку регульованих в Україні шкідливих організмів.
3. Ввезення (пересилання) на митну територію України або переміщення в межах України регульованих некарантинних шкідливих організмів та зараженого ними насіння та/або садивного матеріалу, ступінь зараження якого перевищує допустимий поріг наявності регульованих некарантинних шкідливих організмів для відповідних рослин або категорій насіння та/або садивного матеріалу, забороняється, крім випадків:
1) переміщення територією України рослин, призначених для посадки (сівби) виключно між виробничими потужностями (місцями виробництва) відповідного професійного оператора;
2) переміщення територією України рослин, призначених для посадки (сівби), виключно з метою їх подальшого оброблення.
Стаття 32. Дозвіл на ввезення (пересилання) на митну територію України окремих видів шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів
1. Як виняток із положень цього Закону, окремі види шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, призначені для наукових чи освітніх цілей, проведення лабораторних досліджень, випробувань, сортового відбору або селекції (далі - відповідні дії), можуть бути ввезені (переслані) на митну територію України виключно у супроводі дозволу на ввезення (пересилання) на митну територію України окремих видів шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів (далі - дозвіл на ввезення (пересилання).
Відповідні дії можуть здійснюватися фізичними особами, фізичними особами - підприємцями або юридичними особами, зокрема компетентним органом, закладами освіти, науково-дослідними установами, професійними операторами, діяльність яких пов’язана з науковими чи освітніми цілями, проведенням лабораторних досліджень, випробувань, сортового відбору або селекції.
Дозвіл на ввезення (пересилання) вимагається у разі ввезення (пересилання) на митну територію України таких окремих видів шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів:
1) визначених шкідливих організмів;
2) рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, які включені до переліку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 72 цього Закону;
3) рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, які не відповідають спеціальним вимогам, які визначено переліком, передбаченим пунктом 2 частини першої статті 72 цього Закону.
2. Дозвіл на ввезення (пересилання) видається компетентним органом фізичній особі, фізичній особі - підприємцю або юридичній особі, яка здійснює відповідні дії, на підставі заяви про надання дозволу на ввезення (пересилання), вимоги та порядок подання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
До заяви про надання дозволу на ввезення (пересилання) також додаються перелік заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію визначених шкідливих організмів у разі їх ненавмисного вивільнення та поширення, а також копія документа про внесення плати за отримання такого дозволу.
3. Заява про надання дозволу на ввезення (пересилання) повинна містити таку інформацію:
1) про фізичну особу, фізичну особу - підприємця або юридичну особу, відповідальну за відповідні дії (найменування (для юридичних осіб), власне ім’я та прізвище (для фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців), а також адреса та контактні дані таких осіб);
2) наукова назва визначеного шкідливого організму, посилання на наукові публікації про такий шкідливий організм, назва рослин (у тому числі назва ботанічного таксона), продуктів рослинного походження, інших об’єктів;
3) обсяг визначених шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів (у тому числі кількість відправлень та обсяг визначених шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів у кожному відправленні) з відповідним обґрунтуванням;
4) про країну походження та державу - експортера визначеного шкідливого організму або рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів, включаючи інформацію про відправника та постачальника (найменування, адреса, контактні дані), та відповідне документальне підтвердження (документи, видані компетентним органом іноземної держави, - якщо визначені шкідливі організми або рослини, продукти рослинного походження та інші об’єкти ввозяться з третьої країни);
5) строк проведення відповідних дій з визначеними шкідливими організмами або рослинами, продуктами рослинного походження, іншими об’єктами, а також стислий опис змісту та мети проведення відповідних дій;
6) умови пакування визначених шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів;
7) про карантинну станцію або ізольований об’єкт для утримання (найменування, адреса, опис);
8) про подальші дії з визначеними шкідливими організмами або окремими видами рослин, продуктами рослинного, сортового відбору чи розмноження (знищення, створення колекції, зберігання);
9) метод знищення або оброблення визначених шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів після завершення відповідних дій (у разі застосування);
10) іншу інформацію (за потреби).
4. Компетентний орган протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви про надання дозволу на ввезення (пересилання) та доданих документів здійснює перевірку інформації, зазначеної в такій заяві. За результатами такої перевірки складається акт перевірки умов для отримання дозволу на ввезення (пересилання), що є підставою для прийняття рішення про видачу або про відмову у видачі дозволу на ввезення (пересилання).
5. Дозвіл на ввезення (пересилання) є разовим та зберігає чинність з дня його видачі до закінчення строку виконання відповідних дій.
У дозволі на ввезення (пересилання) обов’язково зазначаються:
1) власне ім’я та прізвище фізичної особи, фізичної особи - підприємця або найменування юридичної особи, якій надано дозвіл на ввезення (пересилання);
2) наукова назва регульованого шкідливого організму, посилання на наукові публікації про такий шкідливий організм, назва рослин (у тому числі назва ботанічного таксона), продуктів рослинного походження, інших об’єктів;
3) обсяг регульованих шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів;
4) місце проведення діяльності (карантинна станція або ізольований об’єкт для утримання) та умови утримання регульованих шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів;
5) список персоналу карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання, який буде здійснювати діяльність з регульованими шкідливими організмами або рослинами, продуктами рослинного походження та іншими об’єктами;
6) обов’язковість наявності дозволу на ввезення (пересилання) під час ввезення (пересилання) на митну територію України, переміщення територією України, утримання регульованих шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, здійснення відповідних дій;
7) заходи, спрямовані на усунення ризику акліматизації та поширення відповідних шкідливих організмів, з урахуванням їхньої біології, векторів поширення, взаємодії з навколишнім природним середовищем, характеру відповідних дій та інших чинників, що стосуються ризику;
8) строк проведення відповідних дій з визначеними шкідливими організмами або рослинами, продуктами рослинного походження та іншими об’єктами.
6. При оформленні дозволу на ввезення (пересилання) компетентний орган має право обмежити:
1) обсяг визначених шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів до обсягу, достатнього для здійснення відповідних дій з ними, враховуючи матеріально-технічні засоби місця утримання;
2) строк проведення відповідних дій з визначеними шкідливими організмами або рослинами, продуктами рослинного походження, іншими об’єктами.
7. Рішення про видачу або про відмову у видачі дозволу на ввезення (пересилання) приймається компетентним органом протягом 30 календарних днів з дня надходження документів та відомостей, передбачених цією статтею.
8. Підставою для переоформлення дозволу на ввезення (пересилання) є:
1) зміна інформації про фізичну особу, фізичну особу - підприємця або юридичну особу, відповідальну за відповідні дії;
2) зміна пункту ввезення (пересилання) на митну територію України визначених шкідливих організмів або рослин, продуктів рослинного походження, інших об’єктів.
9. Підставою для відмови у видачі дозволу на ввезення (пересилання) є:
1) невідповідність заявлених відомостей для отримання дозволу на ввезення (пересилання) положенням цієї статті та/або місць або умов утримання вимогам, передбаченим статтею 33 цього Закону, та/або іншим вимогам фітосанітарних заходів, про що зазначено в акті перевірки умов для отримання дозволу на ввезення (пересилання);
2) відсутність місця утримання в Переліку карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання або тимчасового визначення компетентним органом відповідного ізольованого об’єкта для утримання;
3) відсутність відповідного документального підтвердження (погодження), виданого компетентним органом іноземної держави;
4) відсутність документа про оплату або невідповідність встановленому розміру плати.
Відмова у видачі дозволу на ввезення (пересилання) з підстав, не передбачених цією частиною, забороняється.
10. У разі прийняття компетентним органом рішення про відмову у видачі дозволу на ввезення (пересилання) фізичній особі, фізичній особі - підприємцю або юридичній особі, відповідальній за відповідні дії, надсилається (надається) таке рішення про відмову з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".
11. Компетентний орган здійснює аудит дотримання умов дозволу на ввезення (пересилання) під час проведення діяльності, пов’язаної з науковими чи освітніми цілями, проведенням лабораторних досліджень, випробувань, сортового відбору або селекції, який передбачає перевірку дотримання умов утримання регульованого шкідливого організму, рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів.
12. Компетентний орган має право відкликати дозвіл на ввезення (пересилання) у разі невідповідності вимогам до карантинних станцій або ізольованих об’єктів для утримання, виявленої компетентним органом при проведенні аудиту дотримання умов дозволу на ввезення (пересилання), або невідповідності діяльності умовам, зазначеним у дозволі на ввезення (пересилання). У разі відкликання дозволу на ввезення (пересилання) визначені шкідливі організми, рослини, продукти рослинного походження, інші об’єкти підлягають знищенню під контролем державного фітосанітарного інспектора.
13. Видача, відмова у видачі, переоформлення та відкликання дозволу на ввезення (пересилання) здійснюються з підстав та у строки, встановлені цим Законом та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
14. Порядок проведення перевірки умов для отримання дозволу на ввезення (пересилання) та аудиту дотримання умов дозволу на ввезення (пересилання), а також форми актів за результатами їх проведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
15. Порядок видачі, відмови у видачі, переоформлення та відкликання дозволу на ввезення (пересилання), його форма затверджуються Кабінетом Міністрів України.
16. Розмір плати за видачу дозволу на ввезення (пересилання) має дорівнювати фактичним витратам на його видачу, порядок розрахунку яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
17. Переоформлення та відкликання дозволу на ввезення (пересилання) здійснюються безоплатно.
Стаття 33. Карантинні станції та ізольовані об’єкти для утримання
1. У разі ввезення (пересилання) на митну територію України регульованих шкідливих організмів, окремих видів рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, призначених для проведення лабораторних досліджень, наукових чи освітніх цілей, випробувань, сортового відбору або селекції, та застосування тимчасових фітосанітарних заходів відповідно до статті 65 цього Закону такі шкідливі організми, рослини, продукти рослинного походження та інші об’єкти повинні утримуватися:
1) на карантинних станціях або в ізольованих об’єктах для утримання, включених до Переліку карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання;
2) у приміщеннях професійного оператора або іншої особи, які тимчасово визначені компетентним органом як ізольовані об’єкти для утримання, за умови що такі приміщення забезпечують належний рівень ізоляції, що унеможливлює поширення шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів за межі такого приміщення.
2. Для отримання статусу карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання місце утримання повинно відповідати таким вимогам:
1) забезпечення фізичної ізоляції шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, що унеможливлює їх переміщення або вилучення без погодження компетентного органу;
2) наявність або доступ до систем для стерилізації, знезараження або знищення заражених рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, відходів і обладнання перед їх вилученням з карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання;
3) наявність визначених і описаних завдань для карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання, осіб, відповідальних за виконання таких завдань, та умов виконання таких завдань;
4) наявність достатньої кількості кваліфікованого персоналу;
5) наявність плану дій на випадок виникнення надзвичайних обставин, спрямованого на запобігання будь-якій ненавмисній присутності та поширенню шкідливих організмів.
3. Місце утримання, що відповідає вимогам частини другої цієї статті, набуває статусу карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання з дати прийняття компетентним органом відповідного рішення.
Відповідні відомості протягом трьох календарних днів вносяться до Переліку карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання. Компетентний орган забезпечує ведення Переліку карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.
4. Рішення про надання статусу карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання видається компетентним органом строком на три роки на підставі заяви оператора ринку про надання статусу карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання та за результатами перевірки дотримання вимог частини другої цієї статті.
5. Компетентний орган забезпечує періодичне проведення аудиту карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання з метою перевірки їх відповідності вимогам частини другої цієї статті з урахуванням МСФЗ № 34.
Періодичність проведення аудиту карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання визначається залежно від фітосанітарного ризику, пов’язаного з їхньою діяльністю.
За результатами аудиту компетентний орган може зобов’язати оператора ринку виконати коригувальні дії для забезпечення відповідності вимогам частини другої цієї статті та визначити розумний строк для їх виконання.
6. Переміщення рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, заражених регульованими шкідливими організмами, за межі території карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання забороняється, крім випадків, визначених фітосанітарними заходами.
7. Компетентний орган погоджує переміщення рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, заражених регульованими шкідливими організмами, до іншої карантинної станції, якщо переміщення необхідне для наукових цілей або проведення державних випробувань.
8. Порядок надання і позбавлення статусу карантинної станції, ізольованого об’єкта для утримання, вимоги до їхньої діяльності, порядок проведення аудиту карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання, а також правила вивільнення рослин, продуктів рослинного походження та інших предметів із карантинних станцій або ізольованих об’єктів для утримання, вимоги до маркування, пов’язані з таким вивільненням або переміщенням для наукових цілей, або проведенням державних випробувань, порядок погодження компетентним органом переміщення рослин, продуктів рослинного походження та інших об’єктів, заражених регульованими шкідливими організмами, до іншої карантинної станції, якщо переміщення необхідне для наукових цілей або проведення державних випробувань, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.
9. Діяльність операторів ринку у межах карантинних станцій або ізольованих об’єктів для утримання здійснюється з урахуванням вимог, визначених цим Законом та МСФЗ № 34. Оператор ринку, що здійснює діяльність у межах карантинних станцій або ізольованих об’єктів для утримання, повинен вести записи щодо:
1) персоналу;
2) відвідувачів;
3) шкідливих організмів, рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, що переміщуються з/до карантинних станцій або ізольованих об’єктів для утримання;
4) місця походження рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, що переміщуються з/до карантинних станцій або ізольованих об’єктів для утримання;
5) спостереження щодо присутності шкідливих організмів на таких рослинах, у продуктах рослинного походження та інших об’єктах у межах карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання та поряд з ними. Такі записи зберігаються оператором ринку протягом трьох років.
10. Місце утримання позбавляється статусу карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання за рішенням компетентного органу у разі:
1) завершення строку надання статусу;
2) неусунення у встановлений компетентним органом строк виявленої невідповідності вимогам частини другої цієї статті та/або виявлення факту недотримання або неналежного дотримання таких вимог;
3) подання оператором ринку до компетентного органу заяви про позбавлення статусу карантинної станції або ізольованого об’єкта для утримання.
Місце утримання виключається з Переліку карантинних станцій та ізольованих об’єктів для утримання з дати прийняття компетентним органом відповідного рішення.
Стаття 34. Інформування про регульовані шкідливі організми
1. Компетентний орган забезпечує невідкладне інформування професійних операторів, рослини, продукти рослинного походження або інші об’єкти яких можуть бути заражені регульованим шкідливим організмом, у разі якщо отримає підтвердження будь-якої з таких обставин:
1) присутність на території України регульованого шкідливого організму, про присутність якого раніше не було відомо;
2) присутність регульованого шкідливого організму на території, на якій раніше він був відсутній;
3) присутність на території України регульованого шкідливого організму в партії рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів, ввезених, що плануються до ввезення або переміщуються в межах території України.
2. Невідкладне інформування професійних операторів, передбачене частиною першою цієї статті, здійснюється компетентним органом шляхом розміщення відповідної інформації на своєму офіційному веб-сайті.
3. Компетентний орган зобов’язаний невідкладно інформувати відповідні регіональні організації у сфері захисту рослин та компетентний орган іноземної держави про виявлення регульованих шкідливих організмів, а також про фітосанітарні заходи, застосовані до таких шкідливих організмів.
4. Компетентний орган оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про виявлення, присутність, осередки поширення регульованих шкідливих організмів.
Стаття 35. Заходи на випадок підозри зараження регульованим шкідливим організмом
1. У разі підозри зараження рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів регульованим шкідливим організмом оператор ринку зобов’язаний:
1) повідомити про це компетентний орган та на його вимогу надати всю необхідну інформацію;
2) негайно вжити запобіжних заходів для запобігання поширенню такого регульованого шкідливого організму.
Вимога щодо надання повідомлення, передбаченого цією частиною, не застосовується:
якщо встановлено карантинну (демарковану) зону та державний фітосанітарний інспектор володіє інформацією про наявність регульованого шкідливого організму на її території, крім повідомлення про виконання або невиконання вимог розпорядження державного фітосанітарного інспектора;
протягом перших восьми років, якщо заходи з локалізації у встановленій карантинній (демаркованій) зоні мають тривати понад вісім років.
Компетентний орган може визначити список регульованих шкідливих організмів, щодо яких не вимагається повідомлення, зазначене у цій частині.
2. Компетентний орган повинен перевірити надану інформацію про підозру зараження регульованим шкідливим організмом рослин, продуктів рослинного походження або інших об’єктів та в разі її підтвердження невідкладно видати розпорядження про застосування фітосанітарних заходів, спрямованих на усунення ризику поширення такого регульованого шкідливого організму.
3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин, затверджує інструкції з виявлення, локалізації та ліквідації окремих регульованих шкідливих організмів.
Стаття 36. Локалізація та ліквідація карантинних шкідливих організмів
1. У разі виявлення за результатами лабораторного дослідження карантинних шкідливих організмів, включених до Переліку регульованих в Україні шкідливих організмів, державний фітосанітарний інспектор видає розпорядження про застосування фітосанітарних заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію таких карантинних шкідливих організмів, з урахуванням принципів управління фітосанітарним ризиком, визначених статтею 25 цього Закону, а також необхідних заходів для встановлення джерел та векторів поширення таких карантинних шкідливих організмів.
Перелік фітосанітарних заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію карантинних шкідливих організмів, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту рослин.
2. Фітосанітарні заходи, спрямовані на локалізацію та ліквідацію карантинних шкідливих організмів, є обов’язковими до виконання фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, юридичними особами, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади та їх посадовими особами, а також застосовуються до об’єктів незалежно від форми власності.
3. У разі невиконання фітосанітарних заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію карантинних шкідливих організмів, винні особи:
1) несуть відповідальність, визначену законом;