Про затвердження Порядку тримання військовополонених

46. У разі залучення військовополонених до виконання інших робіт вони мають право на оскарження відповідно до статті 78 Женевської конвенції.

Жодному військовополоненому не наказують виконувати роботу, яка може бути принизливою для військовослужбовця Збройних Сил України.

Військовополонені проходять підготовку з техніки безпеки та забезпечуються засобами з охорони праці не гірше, ніж персонал табору.

47. Направлення військовополонених на роботи у необхідних галузях господарства здійснюється після узгодження зазначеного питання з відповідними органами виконавчої влади.

48. Розподіл військовополонених на роботи здійснюється начальником табору або особою, яка виконує його обов'язки.

Адміністрація табору зобов'язана максимально ефективно використовувати працю військовополонених та забезпечити відшкодування державі збитків щодо утримання табору.

Протягом карантину адміністрація табору повинна з'ясувати категорію працездатності, кваліфікацію та спеціальність військовополонених. Після цього визначається характер та місця робіт, до виконання яких їх буде залучено. Під час проходження карантину військовополонені можуть залучатися до виконання робіт тільки із самообслуговування в дільниці для карантину та діагностики.

49. Перевірка фізичного стану, розподіл військовополонених на роботи та щоденний контроль за їх працею здійснюються лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби.

До складу лікарсько-консультативної комісії входять: керівник відповідного закладу охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби, не менше трьох лікарів, представники виробничо-технічного та фінансово-економічного підрозділів.

Лікарсько-консультативна комісія визначає придатність військовополонених до праці шляхом проведення медичних оглядів не менше одного разу на місяць та визначає тривалість робочого часу для військовополонених, які мають обмеження за станом здоров'я. При цьому враховується характер робіт, які будуть виконуватися військовополоненими.

Військовополоненим, які захворіли під час виконання робіт або постраждали внаслідок нещасного випадку, надається своєчасна кваліфікована медична допомога.

50. З урахуванням умов праці та обсягу робіт із складу військовополонених формуються команди для виконання спеціалізованих робіт. Команди формуються за принципом виробничої бригади.

Старшими команд призначаються офіцери, як правило, з числа спеціалістів та такі, що дали згоду виконувати покладені на них обов'язки. Старші команд від безпосередньої роботи на виробництві звільняються.

Робота з організації та комплектування виробничих підрозділів повинна виконуватися за згодою суб'єкта господарювання, на об'єктах якого військовополонені будуть залучені до її виконання.

Персонал виробничо-технічного підрозділу табору несе повну відповідальність за додержання в доручених їм підрозділах дисципліни на виробничих ділянках, а також за виконання встановлених норм кожним військовополоненим. Розпорядження персоналу виробничо-технічного підрозділу в межах наданих їм прав, що пов'язані з виконанням робіт для військовополонених, є обов'язковими.

Оплата праці військовополонених визначається на підставі двосторонніх угод між табором та підприємствами, на яких будуть працювати військовополонені.

51. Розмір винагороди за працю військовополонених встановлюється у національній валюті України і не може бути меншим за розмір, встановлений статтею 62 Женевської конвенції. Військовополонені, які керують та контролюють роботу військовополонених, залучаються для надання медичної допомоги, так само отримують винагороду, як і ті військовополонені, які залучаються до виконання робіт.

Винагорода представників військовополонених, їх помічників виплачується з фонду, який поповнюється від прибутків крамниць табору. Розмір такої винагороди встановлюється представником військовополонених та затверджується начальником табору.

Військовополонені та держава, до якої вони належать, повідомляються про розмір встановленої щоденної винагороди за працю.

52. Військовополонений має право вимагати компенсацію від держави, від якої він залежить, у зв'язку з визнанням його особою з інвалідністю, якщо це пов'язано з його працею.

У такому разі військовополоненому видається виписка з відповідної медичної документації за формою, встановленою МОЗ.

Копія зазначеного висновку надсилається до Національного інформаційного бюро, а також через державу-покровительку - державі, до якої належить військовополонений.

53. Військовополоненим надається можливість для відправлення релігійних обрядів, проведення інтелектуальних, освітніх та оздоровчих занять, спортивних змагань, ігор та перебування на свіжому повітрі. З цією метою військовополонених забезпечують відповідними приміщеннями (місцями) та необхідним обладнанням.

54. Особи із складу медичного та духовного персоналу, затримані з метою надання допомоги військовополоненим, не вважаються військовополоненими. Зазначені особи користуються пільгами та захистом, передбаченими Женевською конвенцією.

55. Духовний персонал, як правило, залучається до виконання своїх обов'язків на благо військовополонених, що входять до складу збройних сил, до яких належать вони самі. При цьому представники духовного персоналу повинні дотримуватись вимог законів України та діяти згідно з професійною етикою.

Під час виконання обов'язків духовному персоналу дозволяється періодично відвідувати військовополонених, які перебувають у складі робочих команд або в закладах охорони здоров'я за межами табору. З цією метою в розпорядження осіб із складу духовного персоналу виділяються транспортні засоби. Виконання таких обов'язків не повинне порушувати внутрішнього порядку табору. Зазначених осіб не залучають до виконання робіт, що не пов'язані з релігійними обов'язками.

56. На прохання військовополонених або за ініціативою релігійних організацій можуть проводитися богослужіння та релігійні обряди.

Військовополонені відправляють релігійні обряди індивідуально або в обладнаному з цією метою приміщенні (куточку). Начальник табору на прохання військовополонених сприяє запрошенню осіб, які мають право проводити богослужіння, відправляти релігійні таїнства та обряди, визначає місце, час та умови їх проведення.

Відправлення релігійних таїнств та обрядів не повинне порушувати розпорядок дня, а також утискати права інших військовополонених, які утримуються в таборі.

57. Військовополонені не мають права, посилаючись на свої релігійні переконання, ухилятися від виконання своїх обов'язків, а також установлених вимог режиму тримання.

58. Військовополоненим дозволяється мати при собі і користуватися релігійною літературою, предметами релігійного культу індивідуального користування для натільного або кишенькового носіння, крім саморобних та колючо-ріжучих предметів.

59. Священнослужителі, релігійні провідники, наставники, інші представники релігійних чи благодійних організацій, які бажають надавати допомогу в задоволенні релігійних потреб військовополонених, можуть відвідувати табір за наявності дозволу на відвідування. Дозвіл на відвідування табору надається начальником табору.

Для отримання такого дозволу священнослужителі, релігійні провідники, наставники, інші представники релігійних чи благодійних організацій не пізніше ніж за п'ять робочих днів до запланованого відвідування табору подають заяву, в якій зазначають: повне найменування релігійної чи благодійної організації, її місцезнаходження, номер телефону (телефаксу); дату та час відвідування табору; прізвище, ім'я та по батькові представників релігійної чи благодійної організації, які планують відвідати табір, серію та номер паспорта, коли і ким виданий. До заяви додаються копії свідоцтва про державну реєстрацію та статуту релігійної чи благодійної організації.

За результатами розгляду заяви протягом трьох робочих днів з дати її реєстрації начальник табору приймає рішення про надання дозволу або мотивовану відмову в наданні дозволу на відвідування табору священнослужителями, релігійними провідниками, наставниками, іншими представниками релігійних чи благодійних організацій, про що письмово повідомляє автору звернення.

У разі відсутності в заяві необхідної інформації або копій відповідних документів, а також у разі стихійного лиха, епідемій, аварії важливих для життєзабезпечення систем, масових безпорядків, проявів групової непокори військовополонених автор звернення у триденний строк з дати реєстрації заяви письмово повідомляється про відмову в дозволі на відвідування табору.

60. З метою представництва інтересів військовополонених перед адміністрацією табору, міжнародними організаціями, що будуть надавати допомогу військовополоненим, з їх числа шляхом таємного голосування кожні шість місяців обираються довірені особи. Довірені особи можуть бути переобрані за рішенням загальних зборів військовополонених. Довірені особи обираються в кожному таборі військовополонених. У кожної довіреної особи може бути кілька помічників, які обираються із складу військовополонених.

Кандидатури військовополонених, які обрані довіреними особами, до початку виконання своїх обов'язків повинні бути затверджені начальником табору. У разі відмови затвердження кандидатури обраного військовополоненого довіреною особою вмотивоване обґрунтування відмови надсилається до держави-покровительки.

У всіх випадках громадянство, підданство, мова та звичаї обраної із складу військовополонених довіреної особи повинні бути такими самими, що і у військовополонених, які її обирали.

Довірені особи повинні піклуватися про фізичне, моральне та інтелектуальне здоров'я військовополонених. Усі спірні питання щодо умов тримання військовополонених вирішуються як особисто військовополоненими, так і через довірених осіб. Довірені особи до виконання робіт не залучаються, якщо це перешкоджає виконанню їх завдань.

61. Дисциплінарні стягнення на військовополонених накладаються начальником табору (особою, яка виконує його обов'язки) або особою, якій начальник табору делегував такі свої повноваження.

62. На військовополонених можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

штраф у розмірі не більш як 50 відсотків авансу в рахунок грошового забезпечення та оплати за виконання робіт на строк не більше ніж 30 діб;

позбавлення пільг, які надані додатково до тих, які передбачені Женевською конвенцією;

позачергові наряди тривалістю не більше ніж дві години на день;

арешт.

Позачергові наряди тривалістю не більше ніж дві години на день до офіцерів не застосовуються.

Військовополонені, які відбувають стягнення у виді арешту, залучаються до праці в межах дільниці посиленого контролю.

63. Жодний військовополонений не може бути покараний більше одного разу за одне і те саме діяння або за одним і тим самим обвинуваченням. Тривалість одного стягнення не повинна перевищувати 30 днів.

64. За здійснення втечі або спроби втечі з полону військовополонені притягаються до дисциплінарної відповідальності.

За вчинене правопорушення під час здійснення втечі або спроби втечі з полону військовополонені притягаються до відповідальності відповідно до законодавства України.

65. З початком бойових дій на державному рівні може встановлюватись максимальна сума грошей, яку військовополоненим дозволяється мати при собі, готівкою або в іншій аналогічній формі. Надлишкова сума, яку військовополонені мали при собі і яку було вилучено чи здано добровільно, зараховується на їх особисті рахунки разом з будь-якими іншими грошовими сумами.

66. На кожного військовополоненого відкривається особистий рахунок, що містить відомості про суми, які необхідно виплатити, або суми, отримані як аванс грошового забезпечення, оплата за працю або з інших джерел, суми в національній валюті України, які були вилучені, а також суми, вилучені та конвертовані на його прохання в іншу валюту. Крім того, особистий рахунок повинен містити відомості про кошти, які видані військовополоненому готівкою або в іншій аналогічній формі, виплати, здійснені від його імені та на його прохання. Перекази коштів військовополонених здійснюються відповідно до статті 63 Женевської конвенції.

67. Усім військовополоненим виплачується щомісячний аванс грошового забезпечення у розмірах, визначених статтею 60 Женевської конвенції для відповідних категорій, який конвертується в національну валюту України.

Спеціальною угодою сторін конфлікту може бути визначено інший розмір авансу.

У разі коли суми авансу грошового забезпечення перевищують грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців Збройних Сил України або з інших причин, до укладення спеціальної угоди сторін конфлікту про зміну таких сум військовополоненим продовжується зарахування цих коштів у кредит рахунків. Тимчасове обмеження сум, які виплачуються з авансів грошового забезпечення, повинне бути обґрунтованим та становити не менше ніж розмір авансу грошового забезпечення категорії I або відповідної категорії військовослужбовців Збройних Сил України. У такому разі про причини зазначених обмежень повідомляють державі-покровительці.

68. Військовополоненим виплачується додаткове грошове забезпечення, яке надійшло від держави, до якої вони належать, за умови, що такі суми однакові для кожного військовополоненого однієї категорії. Таке грошове забезпечення також зараховується на особистий рахунок військовополоненого.

69. Щомісячні аванси грошового забезпечення, які видаються військовополоненим, вважаються авансами, виданими державою, до якої вони належать. Такі аванси та інші виплати погоджуються між сторонами конфлікту (заінтересованими державами) після закінчення бойових дій.

70. Військовополоненим за встановленими відповідними правилами може надаватись можливість придбання послуг та речей за межами табору. Платежі за такі послуги та придбані речі здійснюють особисто військовополонені або адміністрація табору, яка після цього зараховує їх на особисті рахунки військовополонених.

71. Військовополонені завжди можуть ознайомитись із своїми особистими рахунками та отримати копії рахунків. Представники держави-покровительки під час відвідування табору також мають право перевірити зазначені рахунки.

Біля кожного запису в особистому рахунку військовополонений або довірена особа, яка діє від його імені, ставить свій підпис. У разі переведення військовополоненого з одного табору до іншого з ним переводиться його особистий рахунок. Під час передачі військовополоненого іншій державі грошові суми, які йому належать, також передаються. На всі інші кошти, які залишаються на кредиті рахунків військовополонених, вони одержують відповідне свідоцтво.

72. Після припинення функціонування табору кредитне сальдо спеціального фонду передається міжнародній благодійній організації для використання на благо військовополонених, які мають однакове громадянство з особами, що робили внески до спеціального фонду.

У разі загальної репатріації зазначені прибутки залишаються в Україні, якщо не існує будь-якої іншої угоди між Україною та іншими державами - учасницями конфлікту.

73. Під час звільнення або репатріації військовополоненому видається документ, підписаний начальником табору, в якому зазначається кредитне сальдо, що належить військовополоненому на той час.

74. Списки, що містять усі дані про всіх військовополонених, перебування яких у полоні закінчилося у зв'язку з репатріацією, звільненням, втечею, смертю чи в іншому випадку, із зазначенням розміру їх кредитного сальдо надсилаються через державу-покровительку урядові держави, до якої належать військовополонені. Кожен аркуш таких списків засвідчується начальником табору.

75. Військовополоненим дозволяється відправляти і отримувати листи (телеграми) без обмеження їх кількості. Вручення листів, що надходять, проводиться призначеними працівниками табору, в присутності яких військовополонений зобов'язаний їх розпечатати. Якщо військовополонений відмовиться розпечатати конверт та представити його вміст, такі дії здійснюють призначені працівники табору в присутності кількох військовополонених. Виявлені при цьому заборонені вкладення (речі) вилучаються. Цензурування кореспонденції, яку надсилають або отримують військовополонені, здійснюється відповідно до статті 76 Женевської конвенції.

Перелік предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких військовополоненим заборонено, визначений у додатку 13.

76. У разі потреби кількість листів та поштових карток, які надсилає військовополонений, може бути тимчасово обмежена начальником табору, але вона не повинна бути менше ніж два листи і чотири поштові картки на місяць (без урахування карток-повідомлень). Інші обмеження застосовуються у разі, коли держава-покровителька вважає, що це відповідає інтересам військовополонених.

За нагальної потреби військовополоненим дозволяється надсилати телеграми, вартість яких вносять на дебет їх рахунка або сплачують коштами, що є в їх розпорядженні.

77. За відсутності спеціальних угод між Україною та іншими заінтересованими державами про порядок отримання та розподіл колективних посилок допомоги вони розподіляються представниками військовополонених відповідно до Правил, що стосуються колективних посилок допомоги військовополоненим, що додаються до Женевської конвенції.

78. Військовополонені звільняються від усіх поштових зборів, за винятком додаткових авіаційних зборів, відправлення письмової кореспонденції, поштових посилок та грошових переказів.

До безоплатного поштового пересилання допускаються посилки масою до 5 кілограмів. Гранична маса збільшується до 10 кілограмів для посилок, вміст яких не може бути розділений, і для посилок, які адресовані в табір чи представникам полонених для розподілу між полоненими.

Витрати на пересилання посилок, призначених для допомоги військовополоненим, які через свою вагу або з будь-якої іншої причини не можуть бути відправлені їм поштою, оплачуються Україною на всіх контрольованих нею територіях. Інші держави - учасниці Женевської конвенції оплачують витрати з пересилання на власних територіях.

Під час розрахунків між призначеними операторами тарифи не застосовуються до службових посилок і посилок військовополонених, за винятком витрат на повітряне перевезення авіапосилок.

79. Огляд посилок військовополонених, за винятком посилок із друкованими або письмовими матеріалами, здійснюється в присутності адресата або його товариша, який також є військовополоненим і якого він уповноважив належним чином.

79-1. За технічної можливості військовополоненим надається право на телефонні розмови за допомогою засобів IP-телефонії з відповідним програмним забезпеченням, що перебуває на балансі табору.

Адміністрація табору здійснює аудіозапис усіх телефонних розмов військовополонених.

Телефонні розмови між військовополоненими, які тримаються у таборах чи дільницях для тримання військовополонених, забороняються.

Телефонні розмови надаються згідно з розпорядком дня у вільний від роботи час, виконання слідчих дій чи участі в судових засіданнях час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією табору - у будь-який час.

Право на телефонні розмови військовополоненим, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, надаються з письмового дозволу слідчого, прокурора або суду в рамках кримінального провадження.

З метою реалізації права на телефонні розмови інших військовополонених адміністрація табору може обмежити тривалість однієї розмови до 15 хвилин.

Відомості про надання військовополоненим телефонної розмови фіксуються в електронному журналі обліку, який ведеться автоматично.

В електронному журналі повинна міститися інформація: дані про військовополоненого; тривалість та час проведення телефонної розмови.

Відповідальна особа табору, яка забезпечує надання телефонних розмов:

зберігає і використовує засоби IP-телефонії у спеціально визначеному адміністрацією табору місці;

забезпечує справність та коректність функціонування засобів IP-телефонії;

встановлює та видаляє програмне забезпечення;

за замовленням/заявою військовополоненого забезпечує надання права на телефонні розмови;

забезпечує аудіозапис телефонних розмов та відповідає за зберігання аудіозаписів телефонних розмов.

Аудіозапис телефонної розмови повинен зберігатися не менше ніж один рік.

Інформація, яка міститься в аудіозаписі телефонної розмови, є інформацією з обмеженим доступом та належить Департаменту, табору.

Аудіозапис телефонної розмови може надаватися третім особам:

на підставі ухвали слідчого судді, суду;

на офіційні запити органів прокуратури, а також органів досудового розслідування або суду в межах провадження у справах про кримінальне чи адміністративне правопорушення.

80. Повідомлення про смерть військовополоненого за формою згідно з додатком 14 та акт про смерть військовополоненого за формою згідно з додатком 15, засвідчені начальником табору, негайно передаються до Національного інформаційного бюро.

В актах обов'язково зазначаються відомості про померлого військовослужбовця, час, місце та причина смерті, час і місце поховання та інші дані, необхідні для впізнання могили в подальшому.

За фактом смерті військовополоненого адміністрація табору негайно інформує правоохоронні органи відповідно до законодавства України.

Померлий військовополонений за рішенням адміністрації табору може бути похований або його тіло (останки) може бути передане на зберігання відповідно до Порядку забезпечення вилучення тіл (останків) осіб, загиблих (померлих) у зв'язку із збройною агресією проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2022 р. № 698.

Тіло (останки) померлого військовополоненого може бути передане державі, до якої належав померлий військовополонений, відповідно до Порядку передачі та репатріації тіл (останків) осіб, загиблих (померлих) у зв'язку із збройною агресією проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2022 р. № 698.

81. Поховання військовополонених проводиться на окремих ділянках існуючих кладовищ, що розташовані поблизу табору, або окремо створених ділянках місцевості, розташування яких узгоджується з місцевими органами виконавчої влади під час формування табору. Ділянки створюються з дотриманням таких норм: для поховання однієї особи виділяється 4 кв. метри площі, відстань між могилами - не менше 1 метра.

Військовополонені мають бути поховані гідно та за можливості за обрядами релігії, до якої вони належали.

Тіла можуть бути піддані кремації лише з нагальних потреб гігієни, з огляду на релігію померлого або згідно з висловленим бажанням померлого стосовно цього. У випадку кремації цей факт зазначається у повідомленні про смерть разом з поясненням мотивів. Після кремації урна з прахом військовополоненого розміщується в колумбарній ніші. Не допускається розвіювання праху військовополоненого.

У разі настання непереборних обставин допускається поховання у братській могилі.

Після завершення дії непереборних обставин забезпечується вилучення тіл (останків) з братських могил відповідно до Порядку забезпечення вилучення тіл (останків) осіб, загиблих (померлих) у зв'язку із збройною агресією проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2022 р. № 698.

82. Списки померлих та місця їх поховання обов'язково зберігаються в адміністративному відділенні табору та після закінчення бойових дій передаються державі, до якої належали померлі військовополонені.

83. У разі складення померлим військовополоненим заповіту він повинен без затримок передаватись до держави-покровительки, а засвідчені його копії - до Національного інформаційного бюро.

Заповіти повинні складатися військовополоненими таким чином, щоб вони відповідали вимогам визнання їх дійсними згідно з вимогами законодавства держави, до якої належать військовополонені.

84. Безпосередній репатріації на батьківщину незалежно від звання та кількості підлягають невиліковні поранені та хворі військовополонені, розумове чи фізичне здоров'я яких суттєво погіршилось, поранені та хворі, які, за висновком лікаря, ймовірно не одужають протягом року, стан яких потребує догляду та розумове чи фізичне здоров'я яких суттєво погіршилось, поранені та хворі, які одужали, але розумове чи фізичне здоров'я яких має ознаки стійкого погіршення. Військовополонені підлягають репатріації після того, коли за станом їх здоров'я буде можливе перевезення.

Жодний військовополонений, включаючи поранених або хворих, придатний для репатріації, не може бути репатрійований під час бойових дій усупереч його бажанню.

85. Під час бойових дій сторони конфлікту за сприяння заінтересованих нейтральних держав організовують госпіталізацію хворих та поранених військовополонених до нейтральних держав.

До нейтральної держави можуть бути госпіталізовані поранені та хворі, одужання яких можливе протягом року з дати поранення або з початку хвороби, якщо їх лікування в нейтральній державі забезпечить швидке одужання, а також військовополонені, розумовому або фізичному здоров'ю яких, за висновком лікарських комісій, серйозно загрожує перебування в полоні.

Якщо між сторонами конфлікту немає спеціальних угод про визначення тих випадків інвалідності чи хвороби, наслідком яких є безпосередньо репатріація або госпіталізація до нейтральної держави, такі випадки встановлюються згідно з принципами, викладеними в Типовій угоді з питання безпосередньої репатріації та госпіталізації в нейтральних країнах поранених і хворих військовополонених та Положенні про змішані медичні комісії, що додаються до Женевської конвенції.

На початку бойових дій для огляду поранених та хворих військовополонених і прийняття всіх необхідних рішень, що стосуються їх репатріації, утворюються змішані медичні комісії. Призначення, обов'язки та діяльність таких комісій повинні відповідати Положенню про змішані медичні комісії, що додається до Женевської конвенції. Змішані медичні комісії повідомляють про прийняте рішення кожному військовополоненому, який пройшов огляд, та видають йому свідоцтво про репатріацію за формою згідно з додатком 16.

Військовополонені, які за результатами огляду медичної комісії визнані тяжкопораненими або тяжкохворими, можуть бути репатрійовані без обов'язкового огляду змішаної медичної комісії.

Огляду змішаної медичної комісії насамперед підлягають поранені або хворі військовополонені, рекомендовані представником військовополонених чи державою, до якої вони належать, або організацією, яка надає допомогу військовополоненим, що визнана такою державою. Інші військовополонені також можуть бути оглянуті зазначеною комісією.

86. Дисциплінарне стягнення, накладене на військовополоненого, яке він не відбув, не може перешкоджати його репатріації.

87. Військовополонені, яких тримають під вартою у зв'язку із судовим переслідуванням або засудженням та які підлягають репатріації або госпіталізації до нейтральної країни, можуть бути репатрійовані або госпіталізовані до закінчення судового процесу або відбуття покарання. Прізвища військовослужбовців, яких будуть тримати під вартою до закінчення судового процесу або відбуття покарання, повідомляються державі, до якої вони належать.

88. Витрати на репатріацію військовополонених або перевезення їх до нейтральної країни, починаючи з кордону України, бере на себе держава, до якої вони належать.

89. У разі закінчення бойових дій військовополонені без зволікань підлягають звільненню з полону та поверненню на батьківщину без затримки із суворим дотриманням принципу, згідно з яким забороняється повертати чи видавати будь-яку особу іншій державі, якщо є серйозні підстави вважати, що їй там може загрожувати застосування катувань, переслідування чи інші серйозні порушення прав людини. З цією метою у таборі складається план повернення військовополонених та графік вибуття команд військовополонених до місць їх передачі (залізничні станції, морські або річкові порти, аеропорти тощо).

90. Після узгодження плану повернення військовополонених з відповідними центральними органами виконавчої влади в таборі здійснюються такі заходи:

видається наказ начальника табору про підготовку та проведення повернення військовополонених з полону;

складаються списки команд для відправлення військовополонених;

опрацьовуються особисті та інші документи військовополонених;

проводиться згортання та припинення виробництва, що здійснювалося в таборі;

повертаються виробничі команди, які працювали за межами табору;

закриваються особисті рахунки військовополонених та здійснюється остаточний розрахунок за виконану роботу;

здійснюється видача особистих речей (крім особистої зброї, якою вони були нагороджені) та коштів, які були вилучені у військовослужбовців під час захоплення в полон (безпосередньо перед посадкою на транспорт);

здійснюється підготовка речей, які не можуть бути взяті із собою військовополоненими, для транспортування на батьківщину.

91. Військовополонений має право письмово звернутися до закладу охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби з метою отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, зокрема ознайомлення з відповідною медичною документацією, що стосується його здоров'я, а також отримання виписки з неї.

92. Витрати на репатріацію військовополонених в усіх випадках справедливо розподіляються між Україною та державою, до якої належать військовополонені.

93. Військовополоненим дозволяється взяти із собою особисті речі, кореспонденцію та посилки, які надійшли на їх адресу, вага яких не повинна перевищувати 25 кілограмів на одну особу.

Інші особисті речі військовополонених залишаються на зберіганні та пересилаються їм відразу після укладення з державою, до якої вони належать, угоди про умови транспортування та оплату пов'язаних з цим витрат.

94. Вимоги військовополоненого у разі неповернення йому особистих речей та грошових сум після закінчення полону надсилаються державі, до якої належить військовополонений. Усі особисті речі, які не повернуто військовополоненому, замінюють за рахунок держави.

95. У всіх випадках військовополоненому видається документ, підписаний начальником табору, із зазначенням причин, з яких речі, кошти або інші цінності не були повернуті. Копія зазначеного документа надсилається до Національного інформаційного бюро.

96. Військовополонені, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження, можуть бути затримані до закінчення суду, а у разі потреби - до відбуття покарання. Військовополонені, засуджені за злочин, можуть бути затримані до відбуття покарання. Україна та інші держави - учасниці конфлікту повідомляють одна одній прізвища таких осіб.

97. Охорона установ Державної кримінально-виконавчої служби, в яких утворені дільниці для тримання військовополонених, нагляд за військовополоненими та проведення оперативної діяльності серед військовополонених здійснюються персоналом таких установ відповідно до законодавства України.

Несення служби на території дільниці для тримання військовополонених здійснюється з використанням спеціальних засобів.

Кожна дільниця для тримання військовополонених безпосередньо підпорядковується начальнику установи Державної кримінально-виконавчої служби. Комплектування посад начальника дільниці для тримання військовополонених та персоналу здійснюється відповідно до законодавства України.

Організаційна структура дільниці для тримання військовополонених визначається Мін'юстом.

98. Харчування військовополонених, які утримуються в дільницях для тримання військовополонених, здійснюється у порядку, передбаченому розділом V цього Порядку.

99. Миття військовополонених, які утримуються в дільницях для тримання військовополонених, а також забезпечення їх предметами одягу, білизни, взуття та постільними речами здійснюються у порядку, передбаченому розділом VI цього Порядку.

100. Надання медичної допомоги військовополоненим, які тримаються в дільницях для тримання військовополонених, зокрема забезпечення їх лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, засобами особистої гігієни першої необхідності, а також ведення медичної документації, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в дільницях для тримання військовополонених організовуються і проводяться у порядку, передбаченому для військовополонених, які тримаються в таборах.

101. Організація поховання, репатріація, госпіталізація в нейтральні країни та звільнення військовополонених, які перебувають в дільницях для тримання військовополонених, здійснюються у порядку, визначеному розділом XIII цього Порядку.

102. Облік військовополонених в дільницях для тримання військовополонених, проведення обшуків та оглядів, надання телефонних розмов за допомогою засобів IP-телефонії, допуск осіб, у тому числі тих, які надають правову допомогу (конфіденційні юридичні консультації) та нотаріальні послуги, а також видача військовополонених, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження, для участі у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, судовому розгляді, їх конвоювання проводяться у порядку, передбаченому для військовополонених, які тримаються в таборах.

Продукти харчування фабричного (заводського) виготовлення з діючим строком реалізації, які можуть зберігатися за кімнатної температури, крупи, макаронні вироби, крем-суп, пюре, паста, мюслі, пластівці, цукор та кава - до 1 кілограма кожного найменування, свіжі фрукти та овочі, а також чай та тютюнові вироби фабричного розфасування.

Одяг, головні убори, взуття та постільні речі встановленого зразка за визначеними нормами;

поясні ремені, кашне, носові хустинки, нитки та вироби з них;

годинники (1 штука);

дзеркало, бритви електричні або механічні, а також безпечні з касетними головками;

сірники - не більше 10 коробок, запальнички одноразового використання - не більше 5 штук;

предмети першої необхідності та засоби особистої гігієни (мило, зубний порошок чи паста, зубна щітка, гребінець, крем, піна чи гель для гоління, крем після гоління, дезодорант (кульковий, сухий) не на спиртовій основі, шампунь, манікюрні ножиці), спеціальні засоби гігієни для жінок;

підручники і навчальне приладдя, література та періодичні видання, зокрема релігійного змісту, письмовий папір, зошити, олівці, авторучки, чорнило, стержні, конверти, марки, листівки;

шашки, шахи, доміно, нарди (по одному комплекту);

негабаритні музичні інструменти;

спортивний інвентар і матеріали (за винятком тих, що належать до заборонених предметів);

щітки для одягу та взуття, крем для взуття;

нескляний посуд, пластмасові футляри для окулярів, мила та зубних щіток;

електрокип'ятильники потужністю не більше 0,5 кВт;

натільні хрестики та інші предмети культу, крім саморобних;

для жінок додатково рейтузи, пояси, марля, гігієнічні пакети, защіпки, вата, косметика не на спиртовій основі, крем для обличчя та рук, прикраси.

За наявності відповідного медичного висновку військовополонені можуть зберігати при собі медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації, а також лікарські засоби, необхідні для підтримання життєдіяльності організму.

 

-2Енергетична цінність м'яса встановлена для яловичини другої категорії.

-3 Дозволяється видавати молоко (2,5 відсотка жирності - 52 кілокалорії) замість риби при дієтичному харчуванні не більше двох разів на тиждень згідно з нормами замін продуктів.

-4Дозволяється для інших потреб (соління овочів, сала, обробка м'ясних колод та інше) додатково витребувати необхідну кількість солі, але не більше 8 грамів у розрахунку на одного споживача на добу.