Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері промислового забруднення

1. Схвалити Концепцію реалізації державної політики у сфері промислового забруднення, що додається.

2. Міністерству екології та природних ресурсів розробити та в установленому порядку подати у місячний строк Кабінетові Міністрів України план заходів з реалізації Концепції, схваленої цим розпорядженням.

Зменшення, запобігання та контроль викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів стічних вод з концентраціями забруднюючих речовин та контроль операцій у сфері управління відходами є основними завданнями Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 листопада 2010 р. про промислове забруднення (Інтегроване запобігання та контроль забруднення. Переглянута) (далі - Директива 2010/75/ЄС), впровадження якої є зобов’язанням України в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. На сьогодні забруднення навколишнього природного середовища на глобальному рівні спричиняє близько 16 відсотків передчасних смертей щороку, що в 15 разів перевищує кількість смертей у збройних конфліктах та війнах. Забруднення атмосферного повітря у 2016 році, за даними Інституту оцінки та вимірювання показників здоров’я (Institute for Health Metrics and Evaluation), призвело в Україні до понад 58 тис. смертей. Захворювання, викликані високим рівнем забруднення, спричиняють зменшення продуктивності праці та валового внутрішнього продукту у країнах з низьким та середнім доходом до 2 відсотків.

Існує ряд регуляторних та інституційних причин, що призводять до проблеми забруднення навколишнього природного середовища суб’єктами господарювання в Україні. Система дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища заснована на покомпонентному підході до регулювання впливу на навколишнє природне середовища: законодавством передбачена видача дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування, здійснення операцій у сфері поводження з відходами - документів дозвільного характеру у сфері охорони навколишнього природного середовища. Такий підхід не дає змоги враховувати кумулятивний вплив, що здійснює суб’єкт господарювання на навколишнє природне середовище, частково залишаючи поза увагою питання, пов’язані з охороною ґрунтів та забрудненням підземних вод, ефективним споживанням енергії та сировини, умовами виведення з експлуатації та відновленням території промислового майданчика до безпечного екологічного стану.

У рамках імплементації положень Директиви 2010/75/ЄС обов’язковим є застосування суб’єктами господарювання найкращих доступних технологій та методів управління і досягнення встановлених відповідно до них гранично допустимих обсягів забруднення. В Україні немає розроблених нормативно-правових актів, що встановлюють перелік найкращих доступних технологій та методів управління для регулювання окремих видів діяльності, а гранично допустимі концентрації та гранично допустимі скиди забруднюючих речовин не відповідають значенням Директиви 2010/75/ЄС.

Окремо заслуговують на увагу питання збирання, забезпечення достовірності та відкритості даних про фактичні обсяги промислового забруднення відповідно до міжнародних стандартів. На сьогодні відсутні ефективні інструменти для своєчасного та повного інформування громадськості про виконання суб’єктами господарювання умов документів дозвільного характеру у сфері охорони навколишнього природного середовища, в тому числі існує обмежений доступ до даних про фактичні обсяги промислового забруднення та до звітності суб’єкта господарювання.

Недостатній рівень здійснення контролю з боку держави за виконанням умов документів дозвільного характеру у сфері охорони навколишнього природного середовища та недієвий механізм забезпечення дотримання виконання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища не заохочують суб’єктів господарювання до збільшення інвестицій у природоохоронні заходи.

Таким чином, невідкладність розв’язання проблеми промислового забруднення навколишнього природного середовища зумовлена:

високими показниками смертності та захворюваності населення внаслідок забруднення навколишнього природного середовища промисловими об’єктами, що призводить до втрат валового внутрішнього продукту та виникнення місцевих соціальних конфліктів або зон соціальної напруженості;

необхідністю виконання Україною Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, і інших міжнародних зобов’язань;

неефективністю системи державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

низьким рівнем координації дій органів виконавчої влади, залучених до зазначених дозвільних процедур, та недостатньою інституційною спроможністю;

відсутністю практики комплексного розгляду впливу суб’єктів господарювання на всі компоненти навколишнього природного середовища;

відсутністю у законодавстві вимог застосування найкращих доступних технологій та методів управління для забезпечення захисту навколишнього природного середовища;

адміністративним навантаженням на суб’єктів господарювання і на органи виконавчої влади, що здійснюють видачу документів дозвільного характеру у сфері охорони навколишнього природного середовища;

недосконалістю ведення обліку обсягів промислового забруднення: обсягів та складу забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, обліку водокористування і скидання стічних вод та обліку відходів;

відсутністю відкритої бази даних про фактичні обсяги промислового забруднення та її невідповідністю міжнародним стандартам і, як наслідок, обмеженою участю громадськості у прийнятті рішень щодо видачі документів дозвільного характеру у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Метою Концепції є створення відповідних правових та інституційних передумов для ефективного запобігання, зменшення і контролю промислового забруднення в Україні.

Завданнями Концепції є:

підвищення ефективності державного регулювання у сфері промислового забруднення;

зміцнення інституційної спроможності та забезпечення ефективної взаємодії органів, відповідальних за видачу документів дозвільного характеру у сфері охорони навколишнього природного середовища;

удосконалення системи нагляду (контролю) за дотриманням суб’єктами господарювання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Впровадження Концепції здійснюватиметься до 2028 року.

Реалізація Концепції буде здійснюватися протягом трьох етапів.

Перший етап (2019-2021 роки):

закріплення на законодавчому рівні засад інтегрованого запобігання, зменшення та контролю промислового забруднення. Необхідно розробити і прийняти закон України щодо інтегрованого запобігання, зменшення та контролю промислового забруднення, що визначатиме сферу регулювання та правові підстави видачі/переоформлення/анулювання інтегрованих, уніфікованих дозволів та реєстрації шляхом подання декларації для малих суб’єктів господарювання. Законопроектом визначатиметься обов’язковість застосування суб’єктами господарювання найкращих доступних технологій та методів управління, перелік умов інтегрованого та уніфікованого дозволів, підстави для переоформлення та анулювання інтегрованих і уніфікованих дозволів, взаємозалежність процедури оцінки впливу на довкілля з процедурою отримання інтегрованого дозволу, ведення обліку обсягів промислового забруднення і звітність суб’єктів господарювання, участь громадськості та доступ до інформації про видачу/переоформлення інтегрованого дозволу, транскордонний вплив;

розроблення та ведення реєстру (переліку) установок, експлуатація яких потребує отримання інтегрованого дозволу;

створення електронної інформаційної системи, що міститиме інформацію про перелік інтегрованих дозволів, етапи проведення процедури отримання інтегрованого дозволу, участь громадськості у процесі прийняття рішень, результати перевірки дотримання умов інтегрованого дозволу суб’єктом господарювання;

створення електронної інформаційної системи для звітності суб’єктів господарювання щодо даних про фактичні обсяги промислового забруднення;

розроблення та затвердження Міндовкіллям переліку найкращих доступних технологій та методів управління для першої, другої та третьої категорій видів діяльності додатка 1 до Директиви 2010/75/ЄС, зокрема: "Енергетика", "Виробництво та обробка металів", "Промисловість з переробки мінеральної сировини";

розроблення та затвердження Міндовкіллям порядку отримання інтегрованих дозволів;

оптимізація інституційних спроможностей Міндовкілля та створення структурного підрозділу, що забезпечуватиме формування державної політики у сфері промислового забруднення;

розроблення та впровадження програм підвищення кваліфікації персоналу для структурного підрозділу, що забезпечуватиме формування державної політики у сфері промислового забруднення.

Другий етап (2022-2024 роки):

розроблення та затвердження Міндовкіллям переліку найкращих доступних технологій та методів управління для четвертої і п’ятої категорій видів діяльності додатка 1 до Директиви 2010/75/ЄС, зокрема: "Хімічна промисловість", "Поводження з відходами";

створення структурного підрозділу Міндовкілля, що забезпечуватиме підготовку матеріалів для видачі інтегрованого дозволу;

впровадження пілотних проектів з видачі інтегрованих дозволів для суб’єктів господарювання;

розроблення та впровадження програм підвищення кваліфікації персоналу для структурного підрозділу Міндовкілля, що забезпечуватиме підготовку матеріалів для видачі інтегрованих дозволів.

Третій етап (2025-2028 роки):

розроблення та затвердження Міндовкіллям переліку найкращих доступних технологій та методів управління для шостої категорії видів діяльності додатка 1 до Директиви 2010/75/ЄС: "Інші види діяльності";

продовження впровадження програм підвищення кваліфікації персоналу;

удосконалення нормативно-правової бази у сфері промислового забруднення.

Завдання Концепції щодо підвищення ефективності державного регулювання у сфері промислового забруднення буде реалізовано шляхом:

зміни підходів до видачі документів дозвільного характеру у сфері охорони навколишнього природного середовища, у тому числі через оптимізацію процедур видачі, застосування принципу "єдиного вікна" та об’єднання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, на спеціальне водокористування, на здійснення операцій у сфері поводження з відходами в один консолідований документ - інтегрований або уніфікований дозвіл;

розроблення та ведення Міндовкіллям реєстру (переліку) установок, експлуатація яких потребує отримання інтегрованого дозволу;

розроблення та затвердження Міндовкіллям переліку найкращих доступних технологій та методів управління.

Залежно від виду діяльності, виробничих потужностей або продуктивності виробництва суб’єкти господарювання провадитимуть діяльність за умови отримання документів дозвільного характеру, а саме інтегрованого дозволу або уніфікованого дозволу. Малі суб’єкти господарювання провадитимуть діяльність за умови реєстрації шляхом подання декларації.

Інтегрований дозвіл:

видаватиметься Міндовкіллям суб’єктам господарювання, що провадять види діяльності, зазначені в додатку 1 до Директиви 2010/75/ЄС, за умови, що граничні значення виробничої потужності або продуктивності виробництва суб’єкта господарювання перевищують величини, вказані у згаданому додатку;

включатиме перелік заходів, необхідних для комплексного захисту, запобігання та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище з урахуванням економічної та технічної доцільності експлуатації установки;

міститиме вимоги до: гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, спеціального водокористування (забору води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти), скидання промислових стічних вод у системи централізованого водовідведення, операцій у сфері управління відходами, охорони ґрунтів, рівнів шумового впливу на навколишнє природне середовище, запахів, ефективності енергоспоживання та використання сировини, обліку та звітності про обсяги промислового забруднення, дій у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій, виведення з експлуатації після закінчення строку служби обладнання або дострокового припинення виробництва та відновлення території промислового майданчика до безпечного стану;

видаватиметься на основі переліку найкращих доступних технологій та методів управління, розроблення яких забезпечуватиме Міндовкілля.

Уніфікований дозвіл видаватиметься місцевими органами виконавчої влади на основі переліку вимог до обсягів промислового забруднення, встановлених відповідно до найкращих доступних технологій та методів управління, обліку обсягів промислового забруднення та звітності. Суб’єкти господарювання, які отримуватимуть уніфікований дозвіл, не матимуть зобов’язання застосовувати найкращі доступні технології та методи управління за умови виконання вимог національного законодавства до обсягів промислового забруднення.

Уніфіковані дозволи отримуватимуть суб’єкти господарювання, які провадять види діяльності, наведені у додатку 1 до Директиви 2010/75/ЄС, за умови, що величина виробничої потужності або продуктивності виробництва установки не перевищує величин, вказаних у згаданому додатку. Уніфіковані дозволи також отримуватимуть суб’єкти господарювання, які провадять види діяльності, визначені у додатку VII до Директиви 2010/75/ЄС, за умови перевищення граничних величин споживання розчинника на рік, вказаних у частині другій згаданого додатка.

Перелік видів діяльності, на які розповсюджується сфера застосування Концепції, наведено у розділах 2-6 Директиви 2010/75/ЄС і відповідних додатках до Директиви, в тому числі на великі спалювальні установки, установки спалювання відходів та сумісного спалювання відходів, установки, які використовують органічні розчинники, та установки, що виробляють двоокис титану. Сфера застосування Концепції не поширюється на дослідницьку діяльність, випробування продукції та технологічних процесів.

Завдання Концепції щодо зміцнення інституційної спроможності та забезпечення ефективної взаємодії органів, відповідальних за видачу документів дозвільного характеру у сфері охорони навколишнього природного середовища, буде виконано шляхом:

створення структурного підрозділу Міндовкілля, що забезпечуватиме формування державної політики у сфері промислового забруднення;

визначення структурного підрозділу Міндовкілля, що забезпечуватиме підготовку матеріалів для видачі інтегрованих дозволів.

Передбачено розмежування функцій формування та реалізації державної політики у сфері промислового забруднення на рівні структурних підрозділів Міндовкілля, а в подальшому - на рівні центрального органу виконавчої влади у частині реалізації державної політики, у тому числі видачі документів дозвільного характеру та звітності суб’єктів господарювання.

Завдання Концепції щодо удосконалення нагляду (контролю) за дотриманням суб’єктами господарювання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища буде реалізовано шляхом:

створення відкритих електронних інформаційних систем (баз даних), що міститимуть: дані про фактичні обсяги промислового забруднення; перелік інтегрованих дозволів та інформацію про етапи проведення процедури отримання інтегрованого дозволу, результати проведення консультацій з громадськістю та перевірки виконання умов інтегрованого дозволу;

приведення процедур ведення обліку обсягів промислового забруднення, звітності та контролю промислового забруднення у відповідність з вимогами законодавства ЄС.

Реалізація Концепції забезпечить досягнення таких результатів:

зменшення промислового забруднення.

Індикатори:

зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел до 2030 року на 22,5 відсотка обсягу викидів у 2015 році;

зменшення скидів забруднених стічних вод у водні об’єкти у 2030 році до 5 відсотків загального обсягу скидів порівняно з 15,7 відсотка у 2015 році;

гармонізація національного законодавства про охорону навколишнього природного середовища із законодавством ЄС у сфері промислового забруднення.

Індикатори:

розроблення та прийняття необхідних для виконання завдань Концепції актів законодавства двома етапами - до 2021 року та до 2028 року;

зменшення адміністративного та регуляторного навантаження.

Індикатори:

удосконалення адміністративної послуги за принципом "єдиного вікна" для отримання інтегрованого дозволу - до 2022 року;

створення реєстру (переліку) установок, експлуатація яких потребуватимутиме інтегрованого дозволу, - до 2021 року;

впровадження процедури реєстрації шляхом подання декларації - до 2024 року;

зміцнення інституційної спроможності у сфері промислового забруднення.

Індикатори:

створення структурного підрозділу Міндовкілля, що забезпечуватиме формування державної політики у сфері промислового забруднення, - до 2021 року;

визначення структурного підрозділу Міндовкілля, що забезпечуватиме підготовку матеріалів для видачі інтегрованих дозволів, - до 2022 року;

заповнення вакантних посад державної служби у відповідних структурних підрозділах Міндовкілля - не менше 80 відсотків державних службовців від загальної штатної чисельності таких структурних підрозділів;

вироблення ефективного механізму контролю промислового забруднення і забезпечення доступу громадськості до інформації, участі в процесі ухвалення рішень.

Індикатори:

створення відкритої електронної інформаційної системи (бази даних) для звітності суб’єктів господарювання про фактичні обсяги промислового забруднення - до 2021 року;

створення відкритої електронної інформаційної системи (бази даних), що міститиме інформацію: про процес видачі та внесення змін до інтегрованих дозволів, звіти відповідності умовам інтегрованого дозволу, результати перевірок суб’єктів господарювання, оголошення для громадськості тощо - до 2021 року.

Фінансування розроблення нормативно-правових актів, нормативних документів, методичних рекомендацій, розроблення та ведення електронних систем і баз даних, зміцнення інституційної спроможності органів виконавчої влади, що є необхідним для виконання завдань Концепції, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, програм міжнародної технічної допомоги Україні, а також інших джерел, не заборонених законом.