Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Йорданського Хашимітського Королівства про морське торговельне судноплавство

Дата підписання: 30.11.2005

Дата ратифікації: 13.12.2006

Дата набуття чинності: 24.01.2007

Кабінет Міністрів України та Уряд Йорданського Хашимітського Королівства, далі - "Договірні Сторони",

маючи намір сприяти розвитку відносин та розширювати співробітництво між Договірними Сторонами в галузі морського судноплавства;

бажаючи сприяти розвитку комерційних й економічних відносин між двома країнами відповідно до принципів рівності, взаємної вигоди, суверенітету та принципів міжнародного права,

домовилися про таке:

Для цілей цієї Угоди наведені нижче терміни мають таке значення:

1. "Судно держави Договірної Сторони" - будь-яке судно, що зареєстроване на території держави цієї Договірної Сторони й що несе її прапор згідно з національним законодавством. Цей термін не включає:

- військові кораблі;

- цивільні судна, що використовуються за некомерційним призначенням;

- рибальські судна.

2. "Член екіпажу судна" - капітан чи будь-яка особа, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією й обслуговуванням судна, та яку включено до списку екіпажу.

3. "Каботаж" - перевезення вантажів та (або) пасажирів судном держави однієї Договірної Сторони між портами держави іншої Договірної Сторони. Зазначені перевезення можуть супроводжуватися видачею коносаменту.

4. "Компетентні органи Договірних Сторін":

- від Кабінету Міністрів України - Міністерство транспорту та зв'язку;

- від Уряду Йорданського Хашимітського Королівства - Міністерство транспорту.

Про будь-які зміни, що стосуються зазначених вище Компетентних органів, Договірні Сторони повідомляють одна одну дипломатичними каналами.

Ця Угода застосовується на територіях держав Договірних Сторін, які включають внутрішні води й територіальне море України, з одного боку, та внутрішні води й територіальне море Йорданського Хашимітського Королівства, з іншого боку.

1. Кожна Договірна Сторона забезпечує суднам держави іншої Договірної Сторони таке саме ставлення, як і до власних суден у частині вільного доступу в порти, використання портів для навантаження і розвантаження вантажів, посадки і висадки пасажирів, здійснення звичайних комерційних операцій і користування всіма послугами для мореплавства, а також стосовно сплати портових зборів і стягнень.

2. Положення пункту 1 цієї статті не зобов'язують Договірну Сторону поширювати на судна держави іншої Договірної Сторони винятки з обов'язкової лоцманської проводки, що надаються своїм власним суднам та не поширюються на:

- порти, закриті для заходу іноземних суден;

- види діяльності, що зарезервовані кожною з Договірних Сторін для своїх організацій і підприємств, зокрема національний каботаж і морське рибальство.

Договірні Сторони підтверджують дотримання принципів свободи торговельного судноплавства і погоджуються уникати дій, що завдають шкоди діяльності суден держав Договірних Сторін та нормальному розвитку міжнародного судноплавства.

Договірні Сторони вживають у межах національного законодавства своїх держав всіх можливих заходів для скорочення, наскільки це можливо, простоїв суден держав Договірних Сторін у портах і спрощення адміністративних, митних та інших формальностей.

1. Документи, що підтверджують національність суден, обмірні свідоцтва та інші суднові документи, які видані або які визнаються однією з Договірних Сторін відповідно до Міжнародних морських конвенцій, визнаються іншою Договірною Стороною.

2. Судна держави кожної Договірної Сторони, забезпечені обмірними свідоцтвами, виданими відповідно до Міжнародної конвенції про обмірювання суден 1969 року, звільняються від повторного вимірювання тоннажу в портах держави іншої Договірної Сторони.

3. Положення цієї Угоди не порушують права і обов'язки держав Договірних Сторін, які виникають з міжнародних договорів, учасниками яких вони є, або з участі держав Договірних Сторін в міжнародних організаціях.

1. Кожна Договірна Сторона визнає посвідчення особи моряка, які видані Компетентними органами іншої Договірної Сторони, і гарантує власникам таких посвідчень права, які передбачені міжнародними Конвенціями, сторонами яких є держави Договірних Сторін.

Такими посвідченнями особи моряка є:

- для моряків України - Посвідчення особи моряка;

- для моряків Йорданського Хашимітського Королівства - Книга моряка.

Обидві Договірні Сторони інформують одна одну дипломатичними каналами про будь-які зміни, що стосуються зазначених вище посвідчень.

1. Будь-яка особа, що володіє посвідченням особи моряка, зазначеним у статті 6 цієї Угоди, може без візи сходити на берег і перебувати в межах міста, в якому розташований порт заходу, доки судно залишається в цьому порту, якщо її внесено до суднової ролі, поданої капітаном судна адміністрації порту.

2. У всіх випадках сходу на берег та повернення на судно такі особи підлягають чинному контролю.

3. Будь-яка особа, що володіє посвідченням особи, виданим однією з Договірних Сторін і зазначеним у статті 6 цієї Угоди, має право незалежно від транспортного засобу в'їжджати на територію держави іншої Договірної Сторони для посадки на своє судно, переходу до іншого судна або повернення в свою країну.

4. В усіх випадках, застережених у пункті 3 цієї статті, власники посвідчення особи повинні мати візу держави іншої Договірної Сторони. Така віза надається якомога скоріше.

5. Якщо член екіпажу, що володіє посвідченням особи, зазначеним у статті 6 цієї Угоди, сходить на берег в порту держави Договірної Сторони з причини погіршення стану здоров'я або з іншої причини, прийнятної для відповідних органів цієї Договірної Сторони, останні дають необхідний дозвіл для зазначеної особи на перебування на території своєї держави, а також, у разі госпіталізації, на повернення до своєї держави проживання, або на слідування до іншого порту для посадки на судно будь-яким транспортним засобом.

6. Положення правил в'їзду-виїзду і перебування іноземців, що діють на територіях держав Договірних Сторін, залишаються чинними без порушення положень цієї статті.

7. Члени екіпажу судна держави однієї Договірної Сторони, під час перебування судна в порту держави іншої Договірної Сторони, дотримуються національного законодавства держави іншої Договірної Сторони.

8. Договірні Сторони зберігають, однак, право відмовити у в'їзді на свою територію будь-якій особі, яка має зазначене вище посвідчення особи моряка, але яку вони визнають небажаною.

1. У випадку здійснення членом екіпажу судна держави однієї Договірної Сторони правопорушення на борту цього судна під час його перебування в територіальних водах держави іншої Договірної Сторони, відповідні органи влади останньої не переслідуватимуть зазначеного члена екіпажу, крім таких випадків:

a) скоєний злочин кваліфікується за законодавством цієї держави як тяжкий;

b) наслідки правопорушення поширюються на територію держави, у якій перебуває судно;

c) порушується громадський порядок і безпека в цій державі;

d) правопорушення скоєне проти будь-якої особи, що не є членом екіпажу цього судна;

e) правопорушення скоєне проти члена екіпажу судна, що є громадянином держави перебування або іноземним громадянином, що постійно проживає на території цієї держави;

f) переслідування є необхідною умовою для запобігання незаконному транспортуванню і торгівлі зброєю, наркотичними засобами чи психотропними речовинами.

У зазначених випадках відповідний орган держави однієї Договірної Сторони до вжиття будь-яких заходів на прохання капітана судна держави іншої Договірної Сторони, на борту якого відбулося правопорушення, інформує дипломатичну або консульську посадову особу держави прапора судна і сприяє встановленню контакту між зазначеною посадовою особою й екіпажем судна.

2. Положення пункту 1 цієї статті не обмежують права контролю і розслідування, які відповідні органи кожної Договірної Сторони мають здійснювати згідно з законодавством своїх держав.

1. Якщо судно держави однієї з Договірних Сторін буде викинуте на берег, сяде на мілину або зазнає інших пошкоджень в територіальному морі держави іншої Договірної Сторони, судно або його уламки, екіпаж, пасажири і вантаж цієї іншої Договірної Сторони, отримують таке саме ставлення, як і її власні судна.

2. Екіпаж і пасажири, а також саме судно і його вантаж у будь-який час отримують допомогу і сприяння в тому самому обсязі, як і у випадку з національним судном.

3. Положення цієї статті не стосуються права однієї з Договірних Сторін або уповноважених цією Договірною Стороною на відповідну компенсацію за будь-які дії, вжиті для врятування судна, чи будь-яку допомогу, надану судну, екіпажу, пасажирам і вантажу.

4. Якщо судно зазнало пошкоджень, вантаж і майно, вивантажені або врятовані з судна у випадках, зазначених у пункті 1 цієї статті, не обкладаються податками і зборами (обов'язковими платежами) за умови, що вони доставлені на територію держави іншої Договірної Сторони не для використання чи споживання.

1. Договірні Сторони дійшла згоди щодо застосування таких положень, без порушень національного законодавства своїх держав:

a) обмінюватися досвідом та проводити навчання працівників у різних сферах морської діяльності;

b) співпрацювати у сфері розвитку портів, суднобудування, ремонту суден та усунення недоліків.

2. Договірні Сторони погоджуються не перешкоджати участі суден будь-якої держави Договірної Сторони в перевезеннях вантажів морської торгівлі між портами держави іншої Договірної Сторони і портами третіх країн.

Положення цієї статті не обмежують право суден третіх країн брати участь у перевезеннях вантажів морської торгівлі між портами держави Договірних Сторін.

3. Договірні Сторони відповідно до національного законодавства докладатимуть зусиль для підтримки і розвитку ефективного співробітництва між владою і комерційними організаціями, що працюють у сфері морських перевезень у цих країнах. Зокрема, Договірні Сторони погоджуються проводити взаємні консультації та обмін інформацією між їхніми відповідними судноплавними організаціями і підприємствами.

З метою забезпечення виконання цієї Угоди, розвитку відносин в галузі морського транспорту та обміну досвідом Компетентні органи Договірних Сторін створюють Спільний Морський Комітет.

Спільний Морський Комітет збирається кожні 2 роки в Україні або Йорданському Хашимітському Королівстві почергово. У разі необхідності проводитиметься позачергове засідання в термін після 60 днів з моменту отримання письмового повідомлення будь-якою Договірною Стороною.

Будь-які спори, що виникають під час тлумачення або застосування цієї Угоди вирішуватимуться Спільним Морським Комітетом.

Якщо Спільний Морський Комітет не зможе дійти згоди, спір буде вирішено дипломатичними каналами.

Зміни та доповнення до цієї Угоди оформлюються у вигляді Додаткового протоколу, який є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Ця Угода набуває чинності з дати отримання останнього письмового повідомлення про виконання Договірними Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності.

Ця Угода укладена на невизначений термін і залишається чинною протягом шести місяців від дати, коли одна з Договірних Сторін письмово повідомить дипломатичними каналами іншій Договірній Стороні про свій намір припинити дію цієї Угоди.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, будучи належним чином уповноваженими відповідними урядами, підписали цю Угоду.

Вчинено в м. Київ 30 листопада 2005 року в двох примірниках українською, арабською та англійською мовами, причому всі тексти є автентичними. У випадку будь-яких розбіжностей у тлумаченні перевага віддається тексту англійською мовою.