Про основні засади державної кліматичної політики

У програмах комплексного відновлення Автономної Республіки Крим, області, території територіальної громади (її частин) для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України та інших документах планування державного та/або місцевого рівня, що регулюють питання відновлення України для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України, визначаються конкретні заходи щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї, а також заходи щодо використання низьковуглецевих технологій.

1. З метою зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами у процесі діяльності суб’єктів господарювання та стимулювання сталого розвитку Податковим кодексом України встановлюється фіскальний інструмент у вигляді екологічного податку.

1. Ринковими механізмами та інструментами реалізації державної кліматичної політики є система торгівлі квотами на викиди парникових газів, а також інші механізми та інструменти, що передбачені статтею 6 Паризької угоди та визначені законами України.

Система торгівлі квотами на викиди парникових газів враховує цілі державної кліматичної політики, рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства та визначається законом.

Інструменти захисту та підтримки внутрішнього ринку і вітчизняних виробників, які є експортерами в країни, в яких не запроваджені система торгівлі квотами на викиди парникових газів, інші механізми та інструменти, передбачені статтею 6 Паризької угоди, визначаються законами України.

2. Запровадження системи торгівлі квотами на викиди парникових газів здійснюється на основі результатів моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів.

3. Система торгівлі квотами на викиди парникових газів регулює обсяги викидів парникових газів за видами діяльності, що охоплюється сферою її застосування, шляхом встановлення сукупного обмеження на викиди парникових газів на основі достовірних даних про викиди парникових газів та застосування найбільш ефективних підходів з метою зменшення обсягів таких викидів.

4. Порядок створення та функціонування ринкових механізмів та інструментів, передбачених статтею 6 Паризької угоди, та інших міжнародних інструментів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Використання ринкових механізмів та інструментів, передбачених цією частиною, має сприяти досягненню цілей державної кліматичної політики.

1. Функціонування організаційно-економічних механізмів для досягнення цілей державної кліматичної політики забезпечується шляхом:

1) стимулювання сталого низьковуглецевого виробництва та обігу товарів і послуг, що за своїми характеристиками сприяють досягненню цілей державної кліматичної політики;

2) поступового зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів, збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами та зменшення обсягів споживання контрольованих речовин відповідно до Закону України "Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами";

3) сприяння створенню внутрішнього інвестиційного попиту на фінансові інструменти, спрямовані на досягнення цілей державної кліматичної політики різними категоріями потенційних інвесторів, зокрема залучення населення та локальних інституційних інвесторів;

4) стимулювання здійснення діяльності, спрямованої на збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами, у тому числі за рахунок збереження та відновлення природних екосистем, створення нових територій природно-заповідного фонду, запровадження більш екологічних сільськогосподарських практик, консервації деградованих земель тощо;

5) здійснення наукових досліджень та впровадження інноваційних технологій, що сприяють реалізації заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї;

6) залучення міжнародних фінансових організацій, установ та фондів до співробітництва щодо підвищення якості інструментів для досягнення цілей державної кліматичної політики, інвестування в них;

7) підвищення стандартів енергоефективності та запровадження циркулярної економіки у сферах будівництва та промисловості з метою зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами та адаптації до зміни клімату;

8) підтримки інших добровільних механізмів реалізації державної кліматичної політики.

1. З метою забезпечення реалізації державної кліматичної політики, заохочення суб’єктів господарювання до низьковуглецевого розвитку та виконання заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї суб’єкти господарювання мають право на отримання державної допомоги в порядку, встановленому Законом України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання", з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

2. Державна допомога суб’єктам господарювання для досягнення цілей державної кліматичної політики може включати такі заходи:

1) надання фінансової підтримки для виконання заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї шляхом надання грантів, субсидій, кредитів з низькою відсотковою ставкою та застосування інших фінансових інструментів;

2) надання гарантій, цільових кредитів для виконання заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї на пільгових умовах, обслуговування таких кредитів за пільговими тарифами;

3) застосування інших передбачених законом форм та інструментів фінансової підтримки;

4) поступове зменшення та скасування державної підтримки секторів економіки та/або сфер державної політики в частині видобування, транспортування, обробки та споживання викопних палив, що не відповідають вимогам низьковуглецевого розвитку;

5) запровадження схем підтримки розвитку зелених та низьковуглецевих технологій, відновлюваних джерел енергії (аукціонів, "контрактів на різницю" тощо);

6) забезпечення доступу суб’єктів господарювання до навчання та консультацій з питань запровадження заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї;

7) інші заходи, передбачені Законом України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання".

3. Порядок надання фінансової допомоги суб’єктам господарювання, заінтересованим у виконанні заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог цього Закону та Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання".

1. З метою забезпечення реалізації державної кліматичної політики, заохочення населення до виконання заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї може надаватися державна фінансова підтримка шляхом:

1) надання грантів, субсидій, кредитів з низькою відсотковою ставкою та застосування інших фінансових інструментів;

2) надання гарантій, цільових кредитів для виконання заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї на пільгових умовах, обслуговування таких кредитів за пільговими тарифами;

3) застосування інших передбачених законом форм та інструментів фінансової підтримки.

2. З метою популяризації заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї, використання низьковуглецевих технологій органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування:

1) сприяють популяризації заходів щодо обміну та використання вторинних ресурсів, а також зменшенню обсягу відходів та запровадженню циркулярної економіки;

2) запроваджують освітні програми щодо зміни клімату на глобальному та регіональному рівнях, її наслідків, шляхів запобігання та адаптації до неї;

3) запроваджують на місцевому та регіональному рівнях механізми стимулювання та підтримки ініціатив населення у виконанні заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї;

4) забезпечують надання та доступ до достовірної інформації про переваги та можливості природоорієнтованих рішень, зелених технологій, екологічних ініціатив, енергоефективності, заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї через рекламу, медіа, мережу Інтернет, освітні кампанії тощо;

5) забезпечують створення екологічно безпечних та кліматично нейтральних об’єктів інфраструктури;

6) забезпечують та сприяють створенню нових територій природно-заповідного фонду, а також консервації деградованих земель;

7) забезпечують та сприяють переходу сільськогосподарських виробників і землевласників до більш екологічних практик у сільському господарстві;

8) вживають інших заходів для стимулювання населення до впровадження заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї.

1. Фінансування заходів, спрямованих на досягнення цілей державної кліматичної політики, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, надходжень від урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ, міжнародної технічної допомоги та інших не заборонених законом джерел, а також на засадах державно-приватного партнерства або енергосервісу.

2. Державна підтримка виконання заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї здійснюється шляхом:

1) бюджетних асигнувань з державного бюджету та/або місцевих бюджетів;

2) здешевлення кредитів на забезпечення виконання заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї (відшкодування відсотків за кредитами та/або частини суми кредиту);

3) відшкодування частини вартості заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї;

4) пільгового кредитування;

5) надання державних та місцевих гарантій за кредитами;

6) залучення коштів урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ;

7) здійснення державно-приватного партнерства;

8) створення механізмів для страхування воєнних ризиків, у тому числі із залученням коштів міжнародних організацій;

9) створення сприятливих умов для здійснення трансферу технологій та локалізації виробництва обладнання у сферах відновлюваної енергетики, енергоефективності та декарбонізації промисловості;

10) фінансування в інших формах, передбачених законодавством.

1. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування забезпечують інформування громадськості та її участь у розробленні політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї, передбачених цим Законом.

2. У процесі обговорення громадськість має право подавати будь-які зауваження та/або пропозиції щодо зміни клімату без необхідності їх обґрунтування. Зауваження та/або пропозиції можуть подаватися в письмовій формі (зокрема в електронному вигляді) та в усній формі під час публічних обговорень.

3. Інформація про всі зауваження та/або пропозиції громадськості, отримані у письмовій формі (зокрема в електронному вигляді), а також таблиця із зазначенням інформації про повне, часткове врахування або обґрунтоване відхилення поданих у письмовій формі зауважень та/або пропозицій надаються публічно.

1. З метою здійснення моніторингу та оцінки реалізації державної кліматичної політики центральні органи виконавчої влади (відповідно до секторів економіки та/або сфер державної політики) щороку не пізніше 1 березня надають Кабінету Міністрів України інформацію за минулий календарний рік про результати реалізації політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї та результати досягнення цілей державної кліматичної політики.

До політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї належать усі політики та заходи, спрямовані на досягнення цілей Національного плану з енергетики та клімату та/або виконання зобов’язань згідно з пунктами "a" та "b" частини другої статті 4 Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, що можуть включати інструменти, основною метою яких не є зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів або зміни в енергетичному секторі.

2. З метою здійснення моніторингу та оцінки реалізації державної кліматичної політики щодо адаптації до зміни клімату центральні органи виконавчої влади (відповідно до секторів економіки та/або сфер державної політики) щороку надають Кабінету Міністрів України інформацію про результати реалізації політик та заходів щодо адаптації до зміни клімату та результати досягнення цілей державної кліматичної політики.

3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, здійснює моніторинг реалізації політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї та реалізації державної кліматичної політики.

4. Науково-експертна рада з питань зміни клімату та збереження озонового шару здійснює оцінку державних політик на відповідність цілям та принципам державної кліматичної політики.

Оцінка, передбачена абзацом першим цієї частини, включає, зокрема, аналіз ефективності здійснених заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї, результатів діяльності та внеску органів державної влади у досягнення цілей державної кліматичної політики, а також оцінку ефективності застосування фіскальних інструментів для досягнення цілей державної кліматичної політики.

За результатами оцінки державних політик на відповідність цілям та принципам державної кліматичної політики Науково-експертна рада з питань зміни клімату та збереження озонового шару розробляє рекомендації щодо вжиття відповідних заходів після проведення зазначеної оцінки та подає їх до Кабінету Міністрів України та консультативного, дорадчого або іншого допоміжного органу Кабінету Міністрів України з питань зміни клімату.

5. Результати моніторингу та оцінки реалізації державної кліматичної політики, у тому числі результати аналізу ризиків та рекомендації щодо подальших заходів, включаються до щорічного звіту Кабінету Міністрів України про хід і результати виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та до інформації, що подається до Верховної Ради України відповідно до пункту 7 частини третьої статті 5 цього Закону.

6. Центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування надають всю інформацію, необхідну для забезпечення ефективного моніторингу та оцінки реалізації державної кліматичної політики.

7. За результатами моніторингу та оцінки реалізації державної кліматичної політики, за умови невідповідності державних політик цілям та принципам державної кліматичної політики, визначеним цим Законом, Кабінет Міністрів України вживає заходів для приведення таких державних політик у відповідність із цілями та принципами державної кліматичної політики.

8. Кабінет Міністрів України здійснює оцінку проектів нормативно-правових актів на відповідність цілям державної кліматичної політики.

9. Моніторинг та оцінка реалізації державної кліматичної політики здійснюються на основі інформації та даних, що подаються центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

10. Порядок здійснення моніторингу та оцінки реалізації державної кліматичної політики, перелік відповідних документів державного планування та показників, порядок здійснення оцінки державних політик на відповідність цілям та принципам державної кліматичної політики, порядок здійснення моніторингу реалізації політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї затверджуються Кабінетом Міністрів України.

1. З метою забезпечення ефективного управління та адаптації до зміни клімату в Україні Науково-експертною радою з питань зміни клімату та збереження озонового шару здійснюється прогнозування у сфері зміни клімату, що базується на науково-обґрунтованих оцінках, у тому числі на постійно оновлюваних прогнозах зміни кліматичних умов на різні проміжки часу.

2. Прогнозування у сфері зміни клімату передбачає:

1) визначення можливих варіантів зміни клімату на різних проміжках часу, що дає змогу аналізувати та планувати заходи з адаптації до зміни клімату;

2) систематичний збір та аналіз кліматичних даних для забезпечення прогнозування з урахуванням змін на глобальному та регіональному рівнях;

3) визначення можливих наслідків зміни клімату для різних секторів економіки та територій, включаючи громадське здоров’я, сільське господарство, водні та лісові ресурси, інфраструктуру;

4) визначення ефективних політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї;

5) оцінку обсягів антропогенних викидів парникових газів та обсягів видалення парникових газів поглиначами в Україні у середньо- та довгостроковій перспективі за різними сценаріями розвитку економіки та реалізації політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї;

6) застосування світового досвіду щодо зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів для зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів в Україні;

7) іншу інформацію.

3. Методика прогнозування зміни клімату на території України затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності, публікує інформацію про прогнози зміни клімату на своєму офіційному веб-сайті та оновлює її.

5. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та інші заінтересовані організації враховують результати прогнозування у сфері зміни клімату під час прийняття рішень та розроблення програмних документів щодо зміни клімату.

6. Прогноз у сфері зміни клімату постійно оновлюється та коригується на основі нових даних та результатів наукових досліджень.

1. Для забезпечення оцінки антропогенних викидів із джерел парникових газів, видалення парникових газів поглиначами та з метою здійснення моніторингу та оцінки реалізації державної кліматичної політики, передбачених статтею 23 цього Закону, згідно з керівними принципами Міжурядової групи експертів зі зміни клімату та рішеннями Конференції Сторін Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та рішеннями Конференції Сторін Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, що є нарадою Сторін Паризької угоди, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, забезпечує проведення інвентаризації антропогенних викидів із джерел парникових газів та видалення парникових газів поглиначами, а також своєчасність, прозорість, точність, внутрішню узгодженість, порівнянність, повноту та постійне вдосконалення процесу такої інвентаризації.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, має право уповноважити підприємства, установи та організації, що належать до сфери його управління (далі - Уповноважена установа), на виконання окремих функцій, передбачених національною системою інвентаризації антропогенних викидів із джерел парникових газів та видалення парникових газів поглиначами.

3. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання безоплатно надають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та Уповноваженій установі інформацію, необхідну для проведення інвентаризації антропогенних викидів із джерел парникових газів та видалення парникових газів поглиначами, згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та Уповноважена установа забезпечують дотримання визначеного згідно із законодавством режиму доступу до інформації, отриманої ними відповідно до цієї статті та Закону України "Про інформацію", з урахуванням положень Закону України "Про офіційну статистику".

5. Порядок проведення інвентаризації антропогенних викидів із джерел парникових газів та видалення парникових газів поглиначами, перелік парникових газів, щодо антропогенних викидів яких проводиться інвентаризація, затверджуються Кабінетом Міністрів України згідно з керівними принципами Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, рішеннями Конференції Сторін Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та рішеннями Конференції Сторін Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, що є нарадою Сторін Паризької угоди.

6. Методичне забезпечення інвентаризації антропогенних викидів із джерел парникових газів та видалення парникових газів поглиначами здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

1. З метою забезпечення інформування про рівень антропогенних викидів із джерел парникових газів та видалення парникових газів поглиначами центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, розробляє, щороку оновлює та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті Національний звіт про інвентаризацію антропогенних викидів із джерел парникових газів та видалення парникових газів поглиначами і подає його до Секретаріату Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату.

2. Національний звіт про інвентаризацію антропогенних викидів із джерел парникових газів та видалення парникових газів поглиначами розробляється та оновлюється відповідно до вимог та методологій, визначених рішеннями Конференції Сторін Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та рішеннями Конференції Сторін Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, що є нарадою Сторін Паризької угоди, відповідно до рекомендацій Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, а також Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, має право визначати уповноважену установу, що належить до сфери його управління, відповідальною за підготовку та оновлення Національного звіту про інвентаризацію антропогенних викидів із джерел парникових газів та видалення парникових газів поглиначами.

4. Порядок підготовки, розроблення, щорічного оновлення та оприлюднення Національного звіту про інвентаризацію антропогенних викидів із джерел парникових газів та видалення парникових газів поглиначами затверджується Кабінетом Міністрів України з дотриманням встановлених керівних принципів, умов і процедур та подальших рішень Конференції Сторін Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та рішень Конференції Сторін Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, що є нарадою Сторін Паризької угоди.

1. Україна сприяє міжнародному співробітництву у сфері зміни клімату для спільного розв’язання глобальних екологічних проблем та виконання міжнародних зобов’язань.

2. Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень узгоджує та забезпечує розвиток спільних ініціатив і проектів з іноземними державами, міжнародними організаціями, взаємодіє з міжнародними кліматичними фондами та застосовує інші фінансові механізми для реалізації політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї.

3. У рамках міжнародного співробітництва здійснюється обмін досвідом та передовими технологіями щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, разом з іншими заінтересованими органами державної влади забезпечує ведення діалогу з міжнародними партнерами з питань зміни клімату та координацію участі України у міжнародних ініціативах.

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, забезпечує підготовку та оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті звітної інформації за міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Національного звіту про інвентаризацію антропогенних викидів із джерел парникових газів та видалення парникових газів поглиначами, Національного повідомлення зі зміни клімату та Дворічного звіту з прозорості.

2. Підготовка та оприлюднення звітної інформації здійснюються відповідно до правил та керівних принципів, затверджених рішеннями Конференції Сторін Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та рішеннями Конференції Сторін Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, що є нарадою Сторін Паризької угоди.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, здійснює підготовку та подання повідомлення з адаптації з урахуванням вимог, керівництв, методології та звітних інструментів, узгоджених відповідно до рішень Конференції Сторін Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та рішень Конференції Сторін Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, що є нарадою Сторін Паризької угоди. Повідомлення з адаптації подається і періодично оновлюється у складі Національного плану з адаптації, національно визначеного внеску України до Паризької угоди, Національного повідомлення зі зміни клімату, Дворічного звіту з прозорості або разом з ними у строки, передбачені для відповідного документа, звіту, повідомлення.

1. З метою інформування про стан виконання Національного плану з енергетики та клімату центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного, соціального розвитку і торгівлі, забезпечує підготовку та оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті Національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату відповідно до зобов’язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства.

Вимоги до складання Національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату та порядок його підготовки встановлюються Кабінетом Міністрів України.

2. Національний звіт про прогрес у сфері енергетики та клімату подається до Секретаріату Енергетичного Співтовариства до 15 березня року, наступного після схвалення Національного плану з енергетики та клімату, та кожні наступні два роки після цього.

3. Національний звіт про прогрес у сфері енергетики та клімату містить інформацію про прогрес у виконанні завдань, досягненні цільових показників та внесків, передбачених Національним планом з енергетики та клімату.

4. Національний звіт про інвентаризацію антропогенних викидів із джерел парникових газів та видалення парникових газів поглиначами та Дворічний звіт з прозорості подаються до Секретаріату Енергетичного Співтовариства у строки, визначені частиною другою цієї статті.

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

статті 14 цього Закону, яка набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом;

статті 21 цього Закону, яка набирає чинності через один рік з дня скасування чи припинення воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

2. Установити, що:

перший національно визначений внесок України до Паризької угоди, схвалений Кабінетом Міністрів України, вважається базовою середньостроковою ціллю. Будь-які наступні (оновлені) цілі повинні мати більш амбітні показники, ніж ті, що визначені у першому національно визначеному внеску України до Паризької угоди;

регіональні та місцеві плани зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами, регіональні та місцеві стратегії адаптації до зміни клімату розробляються та затверджуються протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

3. Внести зміни до таких законів України:

1) у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 41, ст. 546 із наступними змінами):

статтю 1 після слів "негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище" доповнити словами "у сфері зміни клімату";

частину першу статті 6 після слів "забезпечення екологічної безпеки" доповнити словами "пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї";

2) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами):

частину першу статті 26 доповнити пунктом 22-3 такого змісту:

"22-3) затвердження місцевих планів зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами, а також місцевих стратегій адаптації до зміни клімату або прийняття рішень про включення політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї до регіональних стратегій розвитку, стратегій розвитку територіальних громад та планів заходів щодо їх реалізації, місцевих та регіональних програм охорони довкілля та інших документів планування місцевого рівня";

у частині першій статті 33:

пункт "а" доповнити підпунктом 7 такого змісту:

"7) підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих планів зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами, а також місцевих стратегій адаптації до зміни клімату або забезпечення включення політик та заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї до регіональних стратегій розвитку, стратегій розвитку територіальних громад та планів заходів щодо їх реалізації, місцевих та регіональних програм охорони довкілля та інших документів планування місцевого рівня";

пункт "б" доповнити підпунктами 17 і 18 такого змісту:

"17) забезпечують виконання заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї, здійснюють контроль за їх виконанням;

18) забезпечують здійснення моніторингу виконання заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї";

3) статтю 7-1 Закону України "Про гідрометеорологічну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 16, ст. 95; 2013 р., № 48, ст. 682) доповнити абзацом десятим такого змісту:

"організація здійснення кліматичного інформаційного обслуговування користувачів та підготовка прогнозів зміни клімату";

4) статтю 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20-21, ст. 190 із наступними змінами) доповнити пунктом 3-1 такого змісту:

"3-1) розробляє, подає на затвердження відповідної ради та забезпечує виконання регіональних планів заходів щодо зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами, а також регіональних стратегій адаптації до зміни клімату, звітує перед відповідною радою про їх виконання";

5) у статті 1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 24, ст. 155) слова "національний визначений внесок" замінити словами "національно визначений внесок України", а слова "національного визначеного внеску України" - словами "національно визначеного внеску України";

6) частину другу статті 6 Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 34, ст. 1173 із наступними змінами) доповнити пунктом 10 такого змісту:

"10) допомога для виконання заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї";

7) у Законі України "Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів" (Відомості Верховної Ради України, 2020 р., № 22, ст. 150):

у статті 1:

у частині першій:

пункт 5 після слів "викиди парникових газів" доповнити словами "з установки";

пункт 8 після слів "джерело викидів парникових газів" доповнити словами "на установці";

пункти 9, 10 та 12 після слів "викиди парникових газів" в усіх відмінках доповнити словами "з установки";

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Інші терміни у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України та законах України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", "Про основні засади державної кліматичної політики";

пункт 5 частини першої статті 8 після слів "визначає обсяги викидів парникових газів" та "необхідної для визначення обсягів викидів парникових газів" доповнити словами "з установки";

у частині першій статті 9:

абзац перший після слів "Установки, з яких здійснюються викиди парникових газів" доповнити словами "в результаті діяльності, що входить до переліку видів діяльності, затвердженого Кабінетом Міністрів України";

абзац другий після слів "викидів парникових газів" доповнити словами "з установки";

пункт 3 частини другої статті 10 після слів "підтвердження відповідності визначення обсягу викидів парникових газів" доповнити словами "з установки";

у частині другій статті 13:

пункт 4 після слів "даних для моніторингу та звітності щодо викидів парникових газів" доповнити словами "з установки";

пункт 6 після слів "викидів парникових газів" доповнити словами "з установки".

4. Кабінету Міністрів України:

1) протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації положень цього Закону;

розробити та затвердити Довгострокову стратегію низьковуглецевого розвитку України;

2) протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом розробити та затвердити:

Стратегію адаптації до зміни клімату;

секторальні програмні документи щодо зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення обсягів видалення парникових газів поглиначами;

секторальні програмні документи щодо адаптації до зміни клімату;

3) через два роки з дня набрання чинності цим Законом поінформувати Верховну Раду України про стан його виконання.