Багатостороння конвенція про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування

1. Виключно для цілей застосування положень цієї Частини і положень відповідної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, а також національного законодавства Договірних юрисдикцій, пов’язаних з обміном інформацією, конфіденційністю і адміністративною допомогою, члени арбітражної комісії і щонайбільше три співробітники на кожного члена (а також ймовірні арбітри, лише в межах, необхідних для підтвердження їхньої здатності задовольняти вимоги до арбітрів) вважаються особами або органами, яким інформація може бути розкрита. Інформація, отримана арбітражною комісією або ймовірними арбітрами, а також інформація, яку отримують компетентні органи від арбітражної комісії, вважається інформацією, якою обмінюються відповідно до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що пов’язані з обміном інформацією і адміністративною допомогою.

2. Компетентні органи Договірних юрисдикцій гарантують, що члени арбітражної комісії і їхні співробітники погоджуються у письмовій формі, до здійснення ними арбітражного провадження, розглядати будь-яку інформацію, яка стосується арбітражного провадження, відповідно до зобов’язань щодо конфіденційності і не розкриття, зазначених у положеннях Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що пов’язані з обміном інформацією і адміністративною допомогою, і відповідно до діючих законів Договірних юрисдикцій.

Для цілей цієї Частини і положень відповідної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають вирішення справ шляхом взаємної згоди, процедура взаємного узгодження, а також арбітражний процес стосовно справи припиняються, якщо у будь-який час після подання запиту про арбітраж і до офіційної передачі арбітражною комісією свого рішення до компетентних органів Договірних юрисдикцій:

a) компетентні органи Договірних юрисдикцій досягли згоди у вирішенні справи; або

b) особа, яка передала справу, відкликає запит про арбітраж або запит про процедуру взаємного узгодження.

1. Крім випадку, коли компетентні органи Договірних юрисдикцій взаємно домовляються щодо інших правил, наведені нижче правила застосовуються стосовно арбітражного провадження відповідно до цієї Частини:

a) Після того як справа передається до арбітражу, компетентні органи кожної Договірної юрисдикції передають арбітражній комісії, до дати, встановленої за взаємною згодою, проект рішення, який розглядає всі невирішені питання у справі (з урахування всіх раніше досягнутих угод в тій справі між компетентними органами Договірних юрисдикцій). Проект рішення обмежується розподілом конкретних грошових сум (наприклад, доходів або витрат) або, якщо визначено, максимальною ставкою податку, що нараховується, відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, для кожного коригування або подібного спірного питання у справі. У справі, в якій компетентні органи Договірних юрисдикцій не змогли досягти згоди стосовно питання щодо умов застосування положення відповідної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (далі - "вирішальне питання"), зокрема про те, чи є фізична особа резидентом або чи існує постійне представництво, компетентні органи можуть надати альтернативні проекти рішень стосовно спірних питань, вирішення яких залежить від вирішення таких вирішальних питань.

b) Компетентний орган кожної Договірної юрисдикції може також подати на розгляд арбітражної комісії додатковий документ з викладенням позиції. Кожний компетентний орган, який надає проект рішення або додатковий документ з викладенням позиції, надає копію іншому компетентному органу до дати, коли належало подати проект рішення і додатковий документ з викладенням позиції. Кожний компетентний орган може також подати арбітражній комісії, до дати, встановленої за взаємною згодою, заяву у відповідь стосовно проекту рішення і додаткового документа з викладенням позиції, наданих іншим компетентним органом. Копія будь-якої заяви у відповідь надається іншому компетентному органу додати, коли належало подати заяву у відповідь.

c) Арбітражна комісія обирає як своє рішення один з проектів рішення у справі, переданих компетентними органами, стосовно кожного спірного питання і будь-яких вирішальних питань, і не включає обґрунтування або будь-яке інше пояснення свого рішення. Арбітражне рішення приймається простою більшістю членів комісії. Арбітражна комісія передає своє рішення у письмовій формі компетентним органам Договірних юрисдикцій. Арбітражне рішення не має прецедентного значення.

2. Для цілей застосування цієї статті стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, будь-яка Сторона може зберігати право не застосовувати пункт 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції. В такій справі, крім випадку, коли компетентні органи Договірних юрисдикцій взаємно домовляються щодо інших правил, наведені нижче правила застосовуються стосовно арбітражного процесу:

a) Після того як справа передається до арбітражу, компетентний орган кожної Договірної юрисдикції надає будь-яку інформацію, яка може бути необхідною для винесення арбітражного рішення для усіх членів комісії без невиправданої затримки. Якщо компетентні органи Договірних юрисдикцій не домовляться про інше, будь-яка інформація, що не була доступною для обох компетентних органів до того як запит про арбітраж було отримано ними, не береться до уваги для цілей винесення рішення.

b) Арбітражна комісія виносить рішення з питань, переданих до арбітражу, відповідно до положень, що застосовуються в Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, і, з урахуванням цих положень, також положень національного законодавств Договірних юрисдикцій. Члени комісії розглядають також будь-які інші джерела, які можуть однозначно визначити компетентні органи Договірних юрисдикцій за взаємною згодою.

c) Арбітражне рішення представляється компетентним органам Договірних юрисдикцій у письмовій формі і визначає джерела права, на яких воно ґрунтується, і викладає мотиви, які призвели до його результату. Арбітражне рішення приймається простою більшістю членів комісії. Арбітражне рішення не має прецедентного значення.

3. Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного в пункті 2, може зберігати право не застосовувати попередні пункти статті стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, зі Сторонами, які зробили таке застереження. У такому випадку компетентні органи Договірних юрисдикцій кожної такої Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, намагаються досягти згоди щодо виду арбітражного процесу, який застосовується стосовно такої Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції. Поки такої згоди не досягнуто, стаття 19 (Обов’язкове до виконання рішення арбітражу) не застосовується стосовно такої Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

4. Сторона може також обрати застосування пункту 5 стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, і повідомляє про це Депозитарій відповідним чином. Пункт 5 застосовується до двох Договірних юрисдикцій стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, коли будь-яка з Договірних юрисдикцій надіслала таке повідомлення.

5. До початку арбітражного процесу компетентні органи Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, забезпечують, щоб кожна особа, яка передала справу, і їхні радники дали згоду у письмовій формі не розкривати будь-якій особі будь-яку інформацію, отриману під час арбітражного провадження від будь-якого компетентного органу або арбітражної комісії. Процедура взаємного узгодження відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, а також арбітражне провадження відповідно до цієї Частини стосовно справи припиняється, якщо у будь-який час після подання запиту про арбітраж і до офіційної передачі арбітражною комісією свого рішення до компетентних органів Договірних юрисдикцій, особа, яка передала справу, або один з радників тієї особи порушує ту угоду по суті.

6. Незважаючи на пункт 4, будь-яка Сторона, яка не вирішила застосовувати пункт 5, може зберігати за собою право не застосовувати пункт 5 стосовно однієї або кількох визначених угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, або стосовно усіх своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

7. Сторона, яка обирає можливість застосовувати пункт 5, може зберігати за собою право не застосовувати цю Частину стосовно усіх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, для яких інша Договірна юрисдикція робить застереження відповідно до пункту 6.

1. Для цілей застосування цієї Частини стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, будь-яка Сторона може обрати можливість застосовувати пункт 2 і повідомити відповідним чином Депозитарій. Пункт 2 застосовується до двох Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки коли обидві Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення.

2. Незважаючи на пункт 4 Статті 19 (Обов’язкове для виконання рішення арбітражу), арбітражне рішення відповідно до цієї Частини не є обов’язковим для Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, і не виконується, якщо компетентні органи Договірних юрисдикцій домовляються щодо іншого вирішення усіх спірних питань протягом трьох календарних місяців після надання їм рішення.

3. Сторона, яка обирає можливість застосовувати пункт 2, може зберігати право застосовувати пункт 2 лише стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, для яких застосовується пункт 2 статті 23 (Вид арбітражного процесу).

Під час арбітражної процедури відповідно до цієї Частини винагорода і витрати членів арбітражної комісії, а також будь-які витрати, понесені у зв’язку з арбітражною процедурою Договірними юрисдикціями, несуть Договірні юрисдикції у спосіб, що визначається взаємною угодою між компетентними органами Договірних юрисдикцій. За відсутності такої угоди кожна Договірна юрисдикція несе свої власні витрати і витрати свого призначеного члена комісії. Витрати голови арбітражної комісії та інші витрати, пов’язані з веденням арбітражного процесу несуть Договірні юрисдикції у рівних частках.

1. З урахуванням статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI), положення цієї Частини застосовуються замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають арбітражне провадження щодо невирішених питань, що стосуються справи щодо процедури взаємного узгодження. Кожна Сторона, яка обирає застосування цієї Частини, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, крім тих, що підпадають під дію застереження відповідно до пункту 4, містить таке положення, і, якщо це так, номер статті і пункту кожного такого положення. Коли дві Договірні юрисдикції надіслали повідомлення стосовно положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється положеннями цієї Частини у відношеннях між цими Договірними юрисдикціями.

2. Будь-яке невирішене питання, що стосується справи щодо процедури взаємного узгодження іншим способом, ніж у рамках арбітражного процесу, передбаченого цією Частиною, не передається до арбітражу, якщо питання не відноситься до справи, стосовно якої арбітражна комісія або подібний орган був попередньо створений відповідно до двосторонньої або багатосторонньої конвенції, яка передбачає обов’язкове до виконання рішення арбітражу щодо невирішених спірних питань, які стосуються справи щодо процедури взаємного узгодження.

3. З урахуванням пункту 1, ніщо в цій Частині не впливає на виконання більш широких зобов’язань стосовно арбітражу невирішених спірних питань, що випливають в контексті процедури взаємного узгодження, яка є результатом інших конвенцій, сторонами яких є або стануть Договірні юрисдикції.

4. Сторона може зберігати за собою право не застосовувати цю Частину стосовно однієї або кількох визначених угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції (або стосовно усіх своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції), які вже передбачають обов’язкове до виконання рішення арбітражу щодо невирішених спірних питань, що випливають зі справи щодо процедури взаємного узгодження.

1. Починаючи з 31 грудня 2016 року ця Конвенція є відкритою для підписання:

a) усіма державами;

b) Гернсі (Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії); островом Мен (Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії); Джерсі (Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії); і

c) будь-якою іншою юрисдикцією, яка має право стати Стороною шляхом винесення рішення за загальною згодою Сторін і Сторін, що підписали цю Конвенцію.

2. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню.

1. З урахуванням пункту 2, до цієї Конвенції не можуть бути зроблені жодні застереження, за винятком тих, що безпосередньо дозволені:

a) пунктом 5 статті 3 (Фіскально-прозорі особи);

b) пунктом 3 статті 4 (Особи, що є резидентами двох юрисдикцій);

c) пунктами 8 і 9 статті 5 (Застосування методів усунення подвійного оподаткування);

d) пунктом 4 статті 6 (Мета Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції);

e) пунктами 15 і 16 статті 7 (Попередження зловживань положеннями договору);

f) пунктом 3 статті 8 (Операції з переказу дивідендів);

g) пунктом 6 статті 9 (Доходи від відчуження акцій або частки участі особи, вартість яких одержується переважно з нерухомого майна);

h) пунктом 5 статті 10 (Правило протидії зловживань для постійних представництв, розташованих в третіх юрисдикціях);

i) пунктом 3 статті 11 (Застосування угод про оподаткування для обмеження прав Сторони щодо оподаткування своїх резидентів);

j) пунктом 4 статті 12 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом договорів комісії та подібних стратегій);

k) Пунктом 6 статті 13 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом виключень, передбачених для окремих видів діяльності);

l) пунктом 3 статті 14 (Розділення контрактів);

m) пунктом 2 статті 15 (Визначення особи, тісно пов’язаної з підприємством);

n) пунктом 5 статті 16 (Процедура взаємного узгодження);

o) пунктом 3 статті 17 (Відповідні коригування);

p) пунктами 11 і 12 статті 19 (Обов’язкове до виконання рішення арбітражу);

q) пунктами 2, 3, 6 і 7 статті 23 (Вид арбітражного процесу);

r) пунктом 3 статті 24 (Угода про інше рішення);

s) пунктом 4 статті 26 (Сумісність);

t) пунктами 6 і 7 статті 35 (Введення в дію);

u) пунктом 2 статті 36 (Введення в дію Частини VI).

2. a) Незважаючи на пункт 1, будь-яка Сторона, яка обирає відповідно до статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI) можливість застосовувати Частину VI (Арбітраж), може сформулювати одне або декілька застережень стосовно змісту справ, які підлягають арбітражу відповідно до положення Частини VI (Арбітраж). Для Сторони, яка обирає відповідно до статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI) можливість застосовувати Частину VI (Арбітраж) після того, як вона стала Стороною цієї Конвенції, робляться застереження відповідно до цього підпункту одночасно з надсиланням Стороною повідомлення Депозитарію відповідно до статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI).

b) Застереження, зроблені відповідно до підпункту a) підлягають прийняттю. Застереження, зроблене відповідно до підпункту a) вважається прийнятим Стороною, якщо вона не повідомила Депозитарій про те, що вона заперечує проти застереження, до закінчення строку у дванадцять календарних місяців, що починається на дату повідомлення про застереження Депозитарієм або до дати, на яку вона депонує свій документ про ратифікацію, прийняття або затвердження, в залежності від того, яка є пізнішою. Для Сторони, яка обирає відповідно до статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI) можливість застосовувати Частину VI (Арбітраж) після того, як вона стала Стороною цієї Конвенції, заперечення щодо попередніх застережень, зроблені іншими Сторонами відповідно до підпункту a), можуть бути зроблені під час надсилання Стороною, яка була зазначена першою, повідомлення до Депозитарію відповідно до статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI). Якщо Сторона висловлює заперечення проти застереження, зробленого згідно з підпунктом a), Частина VI (Арбітраж) не застосовується повністю у відносинах між Стороною, що заперечує, і Стороною, що робить застереження.

3. Якщо інше спеціально не передбачено у відповідних положеннях цієї Конвенції, застереження, зроблене відповідно до пункту 1 або 2:

a) змінює положення цієї Конвенції, яких стосується застереження в межах застереження, для Сторони, що робить застереження, у її відносинах з іншою Стороною; і

b) змінює ці положення в тих самих межах для іншої Сторони у її відносинах зі Стороною, яка робить застереження.

4. Застереження, що застосовуються до угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, укладених юрисдикцією або від її імені, за чиї міжнародні відносини Сторона є відповідальною, якщо така юрисдикція не є Стороною Конвенції відповідно до підпункту b) або c) пункту 1 статті 27 (Підписання і ратифікація, прийняття або затвердження), робиться відповідальною Стороною і може відрізнятись від застережень, зроблених Стороною для своїх власних угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

5. Застереження робляться на момент підписання або при депонуванні документа про ратифікацію, прийняття або затвердження, з урахуванням положень пунктів 2, 6 і 9 цієї статті і пункту 5 статті 29 (Повідомлення). Проте для Сторони, яка обирає відповідно до статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI) можливість застосовувати Частину VI (Арбітраж) після того, як вона стала Стороною цієї Конвенції, застереження, зазначені у підпунктах p), q), r) та s) пункту 1 цієї статті робляться під час надсилання Стороною, яка була зазначена першою, повідомлення до Депозитарію відповідно до статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI).

6. Якщо застереження робляться на момент підписання, вони підтверджуються після депонування документа про ратифікацію, прийняття або затвердження, якщо документ, який містить застереження, безпосередньо не визначає, що він вважається остаточним, з урахуванням положень пунктів 2, 5 і 9 цієї Статті і пункту 5 статті 29 (Повідомлення).

7. Якщо застереження не робляться на момент підписання, попередній перелік очікуваних застережень надається Депозитарію на цей момент.

8. Для застережень, зроблених відповідно до кожного з наведених нижче положень, перелік угод, про які повідомлено відповідно до абзацу ii) підпункту a) пункту 1 статті 2 (Тлумачення термінів), які підпадають під сферу застосування застереження, як це визначено у відповідному положенні (і, у випадку застереження відповідно до будь-яких з таких положень, окрім положень, перелічених у підпунктах c), d) і n), номер статті і пункту кожного відповідного положення), надається тоді, коли робляться такі застереження:

a) підпунктів b), c), d), e) і g) пункту 5 статті 3 (Фіскально-прозорі особи);

b) підпунктів b), c) і d) пункту 3 статті 4 (Особи, які є резидентами двох юрисдикцій);

c) пунктів 8 і 9 статті 5 (Застосування методів усунення подвійного оподаткування);

d) пункту 4 статті 6 (Мета Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції);

e) підпунктів b) і c) пункту 15 статті 7 (Попередження зловживань положеннями договору);

f) абзаців i), ii), і iii) підпункту b) пункту 3 статті 8 (Операції з переказу дивідендів);

g) підпунктів d), e) і f) пункту 6 статті 9 (Прибуток на капітал від відчуження акцій або прав участі осіб, вартість яких одержується переважно з нерухомого майна);

h) підпунктів b) і c) пункту 5 статті 10 (Правило протидії зловживань для постійних представництв, розташованих у третіх юрисдикціях);

i) підпункту b) пункту 3 статті 11 (Застосування угод про оподаткування для обмеження прав Сторони щодо оподаткування своїх резидентів);

j) підпункту b) пункту 6 статті 13 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом виключень, передбачених для окремих видів діяльності);

k) підпункту b) пункту 3 статті 14 (Розділення контрактів);

l) підпункту b) пункту 5 статті 16 (Процедура взаємного узгодження);

m) підпункту a) пункту 3 статті 17 (Відповідні коригування);

n) пункту 6 статті 23 (Вид арбітражного процесу); і

o) пункту 4 статті 26 (Сумісність).

Застереження, зазначені у підпунктах a) - o) вище, не застосовуються до будь-якої Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, яка не включена до переліку, зазначеному в цьому пункті.

9. Будь-яка Сторона, яка зробила застереження відповідно до пункту 1 або 2, може у будь-який час відкликати його або замінити його більш обмеженим застереженням шляхом повідомлення, направленого Депозитарію. Така сторона робить будь-яке додаткове повідомлення відповідно до пункту 6 статті 29 (Повідомлення), яке може бути необхідним в результаті відкликання або заміни застереження. З урахуванням пункту 7 статті 35 (Введення в дію), відкликання або заміна набирає чинності:

a) стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, лише з державами або юрисдикціями, які є Сторонами Конвенції, коли повідомлення про відкликання або заміну застереження отримує Депозитарій:

i) для застережень стосовно положень, що стосуються податків, утриманих у джерела, якщо подія, що має результатом такі податки, відбувається 1 січня року, наступного після закінчення періоду в шість календарних місяців починаючи з дати передачі Депозитарієм повідомлення про відкликання або заміну застереження, або пізніше; і

ii) для застережень стосовно усіх інших положень, для податків, утриманих стосовно податкових періодів, що починаються з 1 січня року, наступного після закінчення періоду в шість календарних місяців починаючи з дати передачі Депозитарієм повідомлення про відкликання або заміну застереження, або пізніше; і

b) стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, для якої одна або декілька Договірних юрисдикцій стає Стороною цієї Конвенції після дати отримання Депозитарієм повідомлення про відкликання або заміну: з останньої із дат, на які Конвенція набирає чинності для цих Договірних юрисдикцій.

1. З урахуванням пунктів 5 і 6 цієї статті, а також пункту 7 статті 35 (Набрання чинності), повідомлення відповідно до нижчезгаданих положень, направляється на момент підписання або при депонуванні документа про ратифікацію, прийняття або схвалення:

a) абзацу ii) підпункту a) пункту 1 статті 2 (Тлумачення термінів);

b) пункту 6 статті 3 (Фіскально-прозорі особи);

c) пункту 4 статті 4 (Особи, які є резидентами двох юрисдикцій);

d) пункту 10 статті 5 (Застосування методів усунення подвійного оподаткування);

e) пунктів 5 і 6 статті 6 (Мета Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції);

f) пункту 17 статті 7 (Попередження зловживань положеннями договору);

g) пункту 4 статті 8 (Операції з переказу дивідендів);

h) пунктів 7 і 8 статті 9 (Доходи від відчуження акцій або частки участі особи, вартість яких одержується здебільшого з нерухомого майна);

i) пункту 6 статті 10 (Правило протидії зловживанню для постійних представництв, розташованих у третіх юрисдикціях);

j) пункту 4 статті 11 (Застосування угод про оподаткування для обмеження прав Сторони щодо оподаткування своїх резидентів);

k) пунктів 5 і 6 статті 12 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом договорів комісії та подібних стратегій);

l) пунктів 7 і 8 статті 13 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом виключень окремих видів діяльності);

m) пункту 4 статті 14 (Розділення контрактів);

n) пункту 6 статті 16 (Процедура взаємного узгодження);

o) пункту 4 статті 17 (Відповідні коригування);

p) статті 18 (Вибір можливості застосовувати Частину VI);

q) пункту 4 статті 23 (Вид арбітражного процесу);

r) пункту 1 статті 24 (Угода про інше рішення);

s) пункту 1 статті 26 (Сумісність); і

t) пунктів 1, 2, 3, 5 і 7 статті 35 (Введення в дію).

2. Повідомлення стосовно угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, укладених юрисдикцією або від її імені, за чиї міжнародні відносини Сторона є відповідальною, якщо така юрисдикція не є Стороною Конвенції відповідно до підпункту b) або c) пункту 1 статті 27 (Підписання і ратифікація, прийняття або затвердження), готуються відповідальною Стороною і можуть відрізнятись від повідомлень, підготовлених Стороною стосовно своїх власних угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

3. Якщо повідомлення робляться на момент підписання, вони підтверджуються після депонування документа про ратифікацію, прийняття або затвердження, якщо документ, що містить повідомлення, не має прямої вказівки, що він вважається остаточним, з урахуванням положень пунктів 5 і 6 цієї статті і пункту 7 статті 35 (Введення в дію).

4. Якщо повідомлення не робляться на момент підписання, попередній перелік очікуваних повідомлень надається на той момент.

5. Будь-яка Сторона може у будь-який час розширити перелік угод, щодо яких відповідно до абзацу ii) підпункту a) пункту 1 статті 2 (Тлумачення термінів) було направлено повідомлення Депозитарію. Сторона визначає в цьому застереженні, чи підпадає угода під сферу застосування будь-яких застережень, зроблених Стороною, які зазначаються у пункті 8 статті 28 (Застереження). Сторона може також зробити нове застереження, зазначене у пункті 8 статті 28 (Застереження), якщо додаткова угода вперше підпадатиме під сферу застосування такого застереження. Сторона також визначає будь-які додаткові повідомлення, які можуть бути необхідними відповідно до підпунктів b) - s) пункту 1 для відображення включення додаткових угод. Крім того, якщо розширення вперше призводить до включення угоди про оподаткування, укладеною юрисдикцією або від її імені, за чиї міжнародні відносини Сторона є відповідальною, така Сторона визначає будь-які застереження (відповідно до пункту 4 статті 28 (Застереження) або повідомлення (відповідно до пункту 2 цієї статті), що застосовуються до угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, внесених такою юрисдикцією або від її імені. З дати, коли додаткова угода (угоди), щодо якої зроблено повідомлення відповідно до абзацу ii) підпункту a) пункту 1 статті 2 (Тлумачення термінів), стають угодами про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, положення статті 35 (Введення в дію) регулюють дату, з якої зміни до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, є чинними.

6. Сторона може робити додаткові повідомлення відповідно до підпунктів b) - s) пункту 1 шляхом повідомлення, направленого Депозитарію. Ці повідомлення набирають чинності:

a) стосовно угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, лише з Державами або юрисдикціями, які є Сторонами Конвенції, коли додаткове повідомлення отримує Депозитарій:

i) для повідомлень стосовно положень, пов’язаних з податками, утриманими з джерела, якщо подія, що має результатом такі податки, відбувається з або після першого січня року, що настає після закінчення періоду в шість календарних місяців починаючи з дати передачі Депозитарію додаткового повідомлення; і

ii) для повідомлень стосовно усіх інших положень, пов’язаних з податками, утриманими стосовно податкових періодів, що починаються 1 січня року, наступного після закінчення періоду в шість календарних місяців починаючи з дати передачі Депозитарієм додаткового повідомлення, або пізніше; і

b) стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, для якої одна або декілька Договірних юрисдикцій стає Стороною цієї Конвенції після дати отримання Депозитарієм додаткового повідомлення: з останньої із дат, коли Конвенція набирає чинності для тих Договірних юрисдикцій.

Положення цієї Конвенції не перешкоджають подальшим змінам до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які можуть бути погоджені між Договірними юрисдикціями Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

1. Сторони можуть скликати Конференцію Сторін для цілей винесення будь-яких рішень або здійснення будь-яких функцій, які можуть бути необхідними або доречними відповідно до положень цієї Конвенції.

2. Конференція Сторін забезпечується Депозитарієм.

3. Будь-яка Сторона може направити запит про проведення Конференції Сторін шляхом передачі запиту Депозитарію. Депозитарій інформує всі Сторони про будь-який запит. Після цього Депозитарій скликає Конференцію Сторін, за умови, що запит підтримується однією третиною Сторін, протягом шести календарних місяців з моменту повідомлення Депозитарієм про запит.

1. Будь-яке питання, що виникає в результаті тлумачення або виконання положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, зі змінами, внесеними цією Конвенцію, вирішується відповідно до положення (положень) Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що стосуються вирішення шляхом взаємної згоди щодо питань тлумачення або застосування Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (оскільки такі положення можуть бути змінені цією Конвенцією).

2. Будь-яке питання, що виникає стосовно тлумачення або виконання цієї Конвенції, може розглядатись Конференцією Сторін, що скликається відповідно до пункту 3 статті 31 (Конференція Сторін).

1. Будь-яка сторона може запропонувати внести зміну до цієї Конвенції шляхом направлення запропонованої зміни Депозитарію.

2. Конференція Сторін може скликатись для розгляду запропонованої зміни відповідно до пункту 3 Статті 31 (Конференція Сторін).

1. Ця Конвенція набирає чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення періоду в три календарних місяці, що починається з дати направлення п’ятого документа про ратифікацію, прийняття або затвердження на зберігання.

2. Для кожної Сторони, що підписала цю Конвенцію, і яка ратифікує, приймає або схвалює цю Конвенцію після направлення п’ятої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття або затвердження на зберігання, Конвенція набирає чинності у перший день місяця, що настає після закінчення періоду в три календарних місяці, що починається з дати здачі на зберігання такою Стороною, що підписала цю Конвенцію, своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття або затвердження.

1. Положення цієї Конвенції діють в кожній Договірній юрисдикції стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції:

a) стосовно податків, утриманих у джерела з сум, сплачених або перерахованих нерезидентам, якщо подія, що має результатом такі податки, відбувається першого або після першого дня наступного календарного року, що починається з останньої із дат набирання Конвенцією чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції; і

b) стосовно усіх інших податків, утриманих тією Договірною юрисдикцією, для податків, утриманих стосовно податкових періодів, що починаються з або після закінчення періоду у шість календарних місяців (або більш короткого періоду, якщо усі Договірні юрисдикції повідомляють Депозитарію, що вони мають намір застосувати такий коротший період) з найбільш пізньої з дат, коли ця Конвенція набуває чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

2. Лише для цілі власного застосування підпункту a) пункту 1 і підпункту a) пункту 5, Сторона може вибрати можливість замінити "податковий період" на "календарний рік", і належним чином повідомити про це Депозитарій.

3. Лише для цілі власного застосування підпункту b) пункту 1 і підпункту b) пункту 5, Сторона може вибрати можливість замінити посилання на "податкові періоди, які починаються з або після закінчення періоду" посиланням "податкові періоди, які починаються першого або після першого січня наступного року, що починається з або після закінчення періоду", і належним чином повідомити про це Депозитарій.

4. Незважаючи на попередні положення цієї статті, стаття 16 (Процедура взаємного узгодження) є чинною стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, для справи, переданої до компетентного органу Договірної юрисдикції, з або після останньої із дат, коли Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, за винятком справ, які були не прийнятними для подання на ту дату відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, до внесення змін до неї Конвенцією, без урахування податкового періоду, якого справа стосується.

5. Для нової Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що є результатом розширення відповідно до пункту 5 статті 29 (Повідомлення) переліку угод, щодо яких зроблено повідомлення відповідно до абзацу ii) підпункту a) пункту 1 статті 2 (Тлумачення термінів), положення цієї Конвенції є чинними в кожній Договірній юрисдикції:

a) стосовно податків, утриманих у джерела з сум, сплачених або перерахованих нерезидентам, якщо подія, що має результатом такі податки, відбувається першого або після першого дня наступного календарного року, що починається з або після 30 днів після дати передачі Депозитарієм повідомлення про розширення переліку угод; і

b) стосовно усіх інших податків, утриманих такою Договірною юрисдикцією, для податків, утриманих стосовно податкових періодів, що починаються з або після закінчення періоду у дев’ять календарних місяців, (або більш короткого періоду, якщо усі Договірні юрисдикції повідомляють Депозитарію, що вони мають намір застосувати такий коротший період) з дати передачі Депозитарієм повідомлення про розширення переліку угод.

6. Будь-яка Сторона може зберігати право не застосовувати пункт 4 стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

7. a) Будь-яка Сторона може зберігати право замінити:

i) посилання у пунктах з 1 і 4 на "найбільш пізню з дат, на яку Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції"; і

ii) посилання у пункті 5 на "дату передачі Депозитарієм повідомлення про розширення переліку угод";

посиланнями "30 днів після дати отримання Депозитарієм найбільш пізнього повідомлення від кожної Договірної юрисдикції, яка робить застереження, зазначене у пункті 7 статті 35 (Введення в дію), про завершення своїх внутрішніх процедур для того, щоб положення цієї Конвенції набули чинності стосовно тієї конкретної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції";

iii) посилання у підпункті a) пункту 9 статті 28 (Застереження) на "з дати передачі Депозитарієм повідомлення про відкликання або заміну застереження"; і

iv) посилання у підпункті b) пункту 9 статті 28 (Застереження) на "з останньої із дат, коли Конвенція набирає чинності для тих Договірних юрисдикцій";

посиланнями "30 днів після дати отримання Депозитарієм найбільш пізнього повідомлення від кожної Договірної юрисдикції, яка робить застереження, зазначене у пункті 7 статті 35 (Введення в дію), про завершення своїх внутрішніх процедур для того, щоб відкликання або заміна застереження набрали чинності стосовно такої конкретної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції";

v) посилання у підпункті a) пункту 6 статті 29 (Повідомлення) на "з дати повідомлення Депозитарієм про додаткове повідомлення"; і

vi) посилання у підпункті b) пункту 6 статті 29 (Повідомлення) на "з останньої із дат, на яку Конвенція набирає чинності для тих Договірних юрисдикцій";

посиланнями "30 днів після дати отримання Депозитарієм найбільш пізнього повідомлення від кожної Договірної юрисдикції, яка робить застереження, зазначене у пункті 7 статті 35 (Введення в дію), про завершення своїх внутрішніх процедур для того, щоб додаткове повідомлення набуло чинності стосовно тієї конкретної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції";

vii) посилання у пункті 1 і 2 статті 36 (Введення в дію частини VI) на "останню із дат, на яку ця Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції";

посиланнями "30 днів після дати отримання Депозитарієм найбільш пізнього повідомлення від кожної Договірної юрисдикції, яка робить застереження, зазначене у пункті 7 статті 35 (Введення в дію), про завершення своїх внутрішніх процедур для набрання чинності положеннями цієї Конвенції стосовно цієї конкретної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції"; і

viii) посилання у пункті 3 статті 36 (Введення в дію частини VI) на "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про розширення переліку угод";

ix) посилання у пункті 4 статті 36 (Введення в дію частини VI) на "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про відкликання застереження", "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про заміну застереження" і "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про відкликання заперечення до застереження"; і

x) посилання у пункті 5 статті 36 (Введення в дію частини VI) на "дату повідомлення Депозитарієм про додаткове повідомлення";

посиланнями на "30 днів після дати отримання Депозитарієм найбільш пізнього повідомлення від кожної Договірної юрисдикції, яка робить застереження, зазначене у пункті 7 статті 35 (Введення в дію), про завершення своїх внутрішніх процедур для того набрання чинності положеннями Частини VI (Арбітраж) стосовно цієї конкретної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції".

b) Сторона, яка робить застереження відповідно до підпункту a), надсилає підтвердження про завершення своїх внутрішніх процедур одночасно Депозитарію та іншій Договірній юрисдикції.

c) Якщо одна або декілька Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, роблять застереження відповідно до цього пункту, дата набрання чинності положень Конвенції, відкликання або заміни застереження, додаткового повідомлення стосовно цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, або Частини VI (Арбітраж) регулюється цим пунктом для всіх Договірних юрисдикцій цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

1. Незважаючи на пункт 9 статті 28 (Застереження), пункт 6 статті 29 (Повідомлення) і пункти 1 - 6 статті 35 (Введення в дію), стосовно двох Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, положення Частини VI (Арбітраж) починають застосовуватись:

a) стосовно справ, переданих компетентному органу Договірної юрисдикції (як це зазначено у підпункті a) пункту 1 статті 19 (Обов’язкове для виконання рішення арбітражу), з або після більш пізньої з дат, на яку ця Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції; і

b) стосовно справ, переданих компетентному органу Договірної юрисдикції до більш пізньої з дат, на яку ця Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, з дати, коли обидві Договірні юрисдикції повідомили Депозитарій, що вони досягли взаємної згоди відповідно до пункту 10 статті 19 (Обов’язкове до виконання рішення арбітражу), разом з інформацією стосовно дати або дат, з якої ці справи вважаються такими, що були представлені компетентному органу Договірної юрисдикції (як це зазначено у підпункті a) пункту 1 статті 19 (Обов’язкове до виконання рішення арбітражу) відповідно до умов цієї взаємної угоди.

2. Сторона може зберігати право на застосування Частини VI (Арбітраж) до справи, переданої компетентному органу Договірної юрисдикції, до більш пізньої з дат, на яку ця Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, лише у тих випадках, коли компетентні органи обох Договірних юрисдикцій погоджуються, що вони будуть застосовувати її до такої конкретної справи.

3. У випадку нової Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що є результатом розширення відповідно до пункту 5 статті 29 (Повідомлення) переліку угод, про які було повідомлено відповідно до пункту ii) підпункту a) пункту 1 статті 2 (Тлумачення термінів), посилання у пунктах 1 і 2 цієї статті на "пізнішу з дат, на яку ця Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції" замінюється посиланнями на "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про розширення переліку угод".

4. Відкликання або заміна застереження, зробленого відповідно до пункту 4 статті 26 (Сумісність) відповідно до пункту 9 статті 28 (Застереження), або відкликання заперечення до застереження, поданого відповідно до пункту 2 статті 28 (Застереження), в результаті якого застосовується Частина VI (Арбітраж) між двома Договірними юрисдикціями Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, будуть мати юридичну силу відповідно до підпунктів а) і b) пункту 1 цієї статті, окрім випадку, коли посилання на "пізнішу з дат, на яку ця Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції" замінюється посиланнями на "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про відкликання застереження", "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про заміну застереження" або "дату повідомлення Депозитарієм про повідомлення про відкликання заперечення до застереження" відповідно.

5. Додаткове повідомлення, зроблене відповідно до підпункту p) пункту 1 статті 29 (Повідомлення), матиме юридичну силу відповідно до підпунктів a) і b) пункту 1, крім випадку, коли посилання у пунктах 1 і 2 цієї статті на "пізнішу з дат, на яку ця Конвенція набирає чинності для кожної з Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції" замінюється посиланнями на "дату повідомлення Депозитарієм про додаткове повідомлення".

1. Будь-яка Сторона може у будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом направлення повідомлення Депозитарію.

2. Денонсація відповідно до пункту 1 набирає чинності з дати отримання повідомлення Депозитарієм. У випадках, коли ця Конвенція почала застосовуватись до всіх Договірних юрисдикцій Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, до дати, з якої набирає чинності денонсація Стороною Конвенції, така Угода про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, залишається у зміненому цією Конвенцією вигляді.

1. Конвенція може бути доповнена одним або кількома протоколами.

2. Для того, щоб стати стороною протоколу, Держава або юрисдикція повинна також бути Стороною цієї Конвенції.

3. Сторона цієї Конвенції не має зобов’язань за протоколом, якщо вона не стає стороною протоколу відповідно до його положень.

1. Генеральний секретар Організації економічного співробітництва та розвитку є Депозитарієм цієї Конвенції та будь-яких протоколів відповідно до статті 38 (Зв’язок з протоколами).

2. Депозитарій повідомляє Сторони і Сторони, що підписали цю Конвенцію, протягом одного календарного місяця про:

a) будь-яке підписання відповідно до Статті 27 (Підписання і ратифікація, прийняття або затвердження);

b) зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти, документу про прийняття або затвердження відповідно до статті 27 (Підписання і ратифікація, прийняття або затвердження);

c) будь-яке застереження або відкликання чи заміну застереження відповідно до статті 28 (Застереження);

d) будь-яке повідомлення або додаткове повідомлення відповідно до статті 29 (Повідомлення);

e) будь-яку запропоновану зміну до цієї Конвенції відповідно до статті 33 (Внесення змін);

f) будь-яку денонсацію цієї Конвенції відповідно до статті 37 (Денонсація); і

g) будь-яке інше повідомлення, пов’язане з цією Конвенцією.

3. Депозитарій веде загальнодоступні переліки:

a) угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

b) застережень, зроблених Сторонами; і

c) повідомлень, зроблених Сторонами.

На посвідчення чого ті, що нижче підписалися, відповідним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Вчинено у м. Париж 24 листопада 2016 року, англійською і французькою мовами, обидва тексти є рівно автентичними, в одному примірнику, який зберігається в архівах Організації економічного співробітництва та розвитку.