Багатостороння конвенція про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування

b) прибуток, який стосується такого постійного представництва, звільняється від оподаткування в першій згаданій Договірній юрисдикції,

пільги, передбачені Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не застосовуються до будь-якого виду доходу, для якого податок в третій юрисдикції є меншим за 60 відсотків від податку, який був би стягнений в першій згаданій Договірній юрисдикції з такого виду доходу, якщо б таке постійне представництво було розташоване в першій згаданій Договірній юрисдикції. У такому випадку будь-який дохід, до якого застосовуються положення цієї статті, залишається таким, що оподатковується згідно з національним законодавством іншої Договірної юрисдикції, незалежно від будь-яких інших положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

2. Пункт 1 не застосовується, якщо дохід, одержаний з іншої Договірної юрисдикції, зазначеної у пункті 1, одержаний у зв’язку з або пов’язаний з активним здійсненням комерційної діяльності через постійне представництво (крім комерційної діяльності, пов’язаної із здійсненням, управлінням або простим володінням інвестиціями на власному рахунку підприємства, якщо цією діяльністю не є банківська, страхова діяльність або фондові операції, що здійснюються банком, страховою компанією або зареєстрованим дилером цінних паперів відповідно).

3. Якщо у наданні пільг, передбачених Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, відмовлено відповідно до пункту 1 щодо виду доходу, одержаного резидентом Договірної юрисдикції, компетентний орган іншої Договірної юрисдикції може, незважаючи на це, надати ці пільги щодо такого виду доходу, якщо у відповідь на запит цього резидента, такий компетентний орган визначає, що надання зазначених пільг є виправданим з тих причин, що такий резидент не відповідає вимогам пунктів 1 і 2. Компетентний орган Договірної юрисдикції, до якого резидентом іншої Договірної юрисдикції було направлено запит, про який йдеться у попередньому реченні, проводить консультації з компетентним органом цієї іншої Договірної юрисдикції перед тим, як задовольнити або відмовити у виконанні запиту.

4. Пункти 1 - 3 застосовуються замість або за відсутності в Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, положень, що відмовляють у наданні або обмежують пільги, які за інших обставин були б надані підприємству Договірної юрисдикції, що одержує дохід з іншої Договірної юрисдикції, який стосується постійного представництва підприємства, розташованого в третій юрисдикції.

5. Сторона може залишити за собою право:

a) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

b) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені у пункті 4;

c) застосовувати цю статтю тільки до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені у пункті 4.

6. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) або b) пункту 5, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її Угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції містить положення, зазначене у пункті 4, і, якщо це так, зазначає номер статті та пункту кожного такого положення. Якщо усі Договірні юрисдикції направили таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється положеннями пунктів 1 - 3. В інших випадках пункти 1 - 3 замінюють положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, але лише у тій мірі, наскільки такі положення несумісні з цими пунктами.

1. Угода про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не впливає на оподаткування Договірною юрисдикцією своїх резидентів за винятком пільг, наданих згідно з положеннями Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції:

a) які вимагають, щоб Договірна юрисдикція надавала підприємству цієї Договірної юрисдикції співставне або симетричне коригування після первинного коригування, зробленого іншою Договірною юрисдикцією відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, на суму податку, який стягується в першій Договірній юрисдикції з прибутків постійного представництва підприємства або з прибутків дочірнього підприємства;

b) які можуть вплинути на те, як Договірна юрисдикція оподатковує фізичну особу, що є резидентом цієї Договірної юрисдикції, якщо ця фізична особа одержує дохід стосовно послуг, наданих іншій Договірній юрисдикції або її адміністративно-територіальній одиниці або місцевого органу влади або іншому подібному органу;

c) які можуть вплинути на те, як Договірна юрисдикція оподатковує фізичну особу, що є резидентом цієї Договірної юрисдикції, якщо ця фізична особа є також студентом, стажером або особою, що проходить практику, або учителем, професором, лектором, інструктором, дослідником або науковим співробітником, який відповідає вимогам Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції;

d) які вимагають, щоб Договірна юрисдикція надавала податковий кредит або звільняла від оподаткування резидентів цієї Договірної юрисдикції стосовно доходу, який інша Договірна юрисдикція може оподаткувати відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (у тому числі прибутки, які стосуються постійного представництва, розташованого в цій іншій Договірній юрисдикції відповідно до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції);

e) які захищають резидентів цієї Договірної юрисдикції від певних дискримінаційних режимів оподаткування цієї Договірної юрисдикції;

f) які дозволяють резидентам цієї Договірної юрисдикції просити, щоб компетентний орган цієї або іншої Договірної юрисдикції розглядав справи щодо оподаткування, що не відповідають Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції;

g) які можуть вплинути на те, як Договірна юрисдикція оподатковувала фізичну особу, яка є резидентом цієї Договірної юрисдикції, якщо ця фізична особа є членом дипломатичного представництва, урядової місії або консульства іншої Договірної юрисдикції;

h) які передбачають, що пенсії або інші виплати, здійснені згідно з законодавством про соціальне забезпечення іншої Договірної юрисдикції, оподатковуються тільки в цій іншій Договірній юрисдикції;

i) які передбачають, що пенсії та подібні виплати, допомоги, аліменти або інші виплати на утримання, що виникають іншій Договірній юрисдикції, оподатковуються тільки в цій іншій Договірній юрисдикції; або

j) які іншим чином безпосередньо обмежують право Договірної юрисдикції оподатковувати своїх власних резидентів або безпосередньо передбачають, що Договірна юрисдикція, в якій з’являється вид доходу, має виключне право оподатковувати цей вид доходу.

2. Пункт 1 застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, в яких зазначається, що Угода про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, не впливала би на оподаткування Договірною юрисдикцією своїх резидентів.

3. Сторона може зберігати за собою право:

a) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції;

b) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені у пункті 2.

4. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) або b) пункту 3, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у пункті 2, і, якщо це так, зазначає номер статті і пункту кожного такого положення. Якщо усі Договірні юрисдикції зробили таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється положеннями пункту 1. В інших випадках пункт 1 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли ці положення несумісні з пунктом 1.

1. Незважаючи на положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які визначають термін "постійне представництво", але з урахуванням пункту 2, коли особа діє в Договірній юрисдикції, яка є Стороною Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, від імені підприємства і, діє таким чином, систематично укладає контракти або систематично відіграє основну роль, що призводить до укладення контрактів, які регулярно укладаються без внесення підприємством суттєвих змін, і ці контракти:

a) укладені від імені підприємства; або

b) стосуються передачі права власності або надання права на використання майна, яким володіє це підприємство або яким це підприємство має право користуватися; або

c) стосуються надання послуг цим підприємством,

це підприємство вважається таким, що має постійне представництво в цій Договірній юрисдикції по відношенню до будь-яких видів діяльності, які ця особа здійснює для підприємства, за винятком тих випадків коли такі види діяльності здійснювалися підприємством через постійне місце ведення діяльності цього підприємства, розташоване в цій Договірній юрисдикції, не будуть призводити до того, що постійне місце ведення діяльності буде вважатися постійним представництвом згідно з визначенням постійного представництва, що міститься в Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до якої можуть бути внесені зміни цією Конвенцією).

2. Пункт 1 не застосовується, якщо особа, яка діє в Договірній юрисдикції, яка є Стороною Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, від імені підприємства іншої Договірної юрисдикції, здійснює комерційну діяльність в першій згаданій Договірній юрисдикції як незалежний агент і діє для підприємства у рамках своєї звичайної діяльності. Однак, якщо особа діє виключно або майже виключно від імені одного або декількох підприємств, з якими вона тісно пов’язана, ця особа не вважається незалежним агентом у межах значення цього пункту по відношенню до будь-якого такого підприємства.

3. a) Пункт 1 застосовується замість положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які описують умови, за яких підприємство вважається таким, що має постійне представництво в Договірній юрисдикції (або особа вважається такою, що є постійним представництвом в Договірній юрисдикції) стосовно діяльності, яку особа, інша ніж агент з незалежним статусом, здійснює для підприємства, але тільки у випадках, коли такі положення стосуються ситуації, коли така особа має і систематично використовує в цій Договірній юрисдикції повноваження укладати контракти від імені підприємства.

b) Пункт 2 застосовується замість положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що підприємство не вважається таким, що має постійне представництво в Договірній юрисдикції щодо діяльності, яку агент, що має незалежний статус, здійснює для підприємства.

4. Сторона може залишати за собою право не застосовувати цю статтю у повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

5. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у пункті 4, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у підпункті a) пункту 3, а також вказує номер статті та пункту кожного такого положення. Пункт 1 застосовується до положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо всі Договірні юрисдикції зробили повідомлення стосовно цього положення.

6. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у пункті 4, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у підпункті b) пункту 3, а також зазначається номер статті та пункту кожного такого положення. Пункт 2 застосовується до положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо всі Договірні юрисдикції зробили таке повідомлення стосовно цього положення.

1. Сторона може висловити бажання застосовувати пункт 2 (варіант A) або пункт 3 (варіант B), або не застосовувати жоден з варіантів.

Варіант A

2. Незалежно від положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які визначають термін "постійне представництво", термін "постійне представництво" вважається таким, що не охоплює:

a) види діяльності, безпосередньо вказані в Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до внесення змін цією Конвенцією), як види діяльності, які вважаються такими, що не засновують постійне представництво, незалежно від того, чи таке виключення зі статусу постійного представництва залежить від підготовчого або допоміжного характеру діяльності, чи ні;

b) підтримання постійного місця ведення діяльності, виключно з метою продовження для підприємства будь-якого виду діяльності, не зазначеного у підпункті a);

c) підтримання постійного місця ведення діяльності, виключно для поєднання видів діяльності, зазначених у підпунктах a) і b);

за умови, що така діяльність, або, у випадку, коли застосовується підпункт c), загальна діяльність постійного офісу має підготовчий або допоміжний характер.

Варіант B

3. Незалежно від положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які визначають термін "постійне представництво", термін "постійне представництво" вважається таким, що не охоплює:

a) види діяльності, конкретно зазначені в Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до внесення змін цією Конвенцією), як види діяльності, які вважаються такими, що не засновують постійне представництво, незалежно від того, чи таке виключення зі статусу постійного представництва залежить від підготовчого або допоміжного характеру діяльності, чи ні, окрім випадків, коли відповідне положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, прямо встановлює, що конкретний вид діяльності не вважається таким, що засновує постійне представництво, за умови, що цей вид діяльності має підготовчий або допоміжний характер;

b) підтримання постійного місця ведення діяльності, виключно з метою продовження для підприємства будь-якого виду діяльності, не зазначеного у підпункті a), за умови, що цей вид діяльності має підготовчий або допоміжний характер;

c) підтримання постійного місця ведення діяльності, виключно для поєднання видів діяльності, зазначених у підпунктах a) і b); за умови, що загальна діяльність постійного місця ведення діяльності, що є результатом цього поєднання, має підготовчий або допоміжний характер.

4. Положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (до якої можуть бути внесені зміни пунктом 2 або 3), у якому наводиться перелік конкретних видів діяльності, які вважаються такими, що не засновують постійне представництво, не застосовується до постійного місця ведення діяльності, яке використовується або підтримується підприємством, якщо це підприємство або підприємство, що тісно пов’язане з ним, здійснює комерційну діяльність у цьому самому місці або в іншому місці цієї Договірної юрисдикції і:

a) це місце або інше місце засновує постійне представництво для даного підприємства або підприємства, яке тісно з ним пов’язане, згідно з положеннями Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції прямо встановлює, що визначають постійне представництво; або

b) загальна діяльність, що є результатом поєднання видів діяльності, які здійснюються двома підприємствами в одному й тому самому місці, або одним і тим самим підприємством чи підприємствами, тісно пов’язаними між собою, у двох місцях, не має підготовчого або допоміжного характеру,

за умови, що комерційна діяльність, здійснювана цими двома підприємства на одному і тому самому місці, або одним і тим самим підприємством або підприємствами, тісно пов’язаними між собою, у двох місцях, являє собою взаємопов’язані функції, які є частиною цілісної ділової операції.

5. a) Пункт 2 або 3 застосовується замість відповідних частин положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які містять такий перелік конкретних видів діяльності, які вважаються такими, що не засновують постійне представництво, навіть якщо діяльність здійснюється через постійне місце ведення діяльності (або положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, прямо встановлює, які застосовуються подібним чином).

b) Пункт 4 застосовується до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, (до яких можуть бути внесені зміни пунктом 2 або 3), у яких наводиться перелік конкретних видів діяльності, які вважаються такими, що не засновують постійне представництво, навіть якщо діяльність здійснюється через постійне місце ведення діяльності (або положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції прямо встановлює, які застосовуються подібним чином).

6. Сторона може залишати за собою право:

a) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

b) не застосовувати пункт 2 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які однозначно вказують, що перелік конкретних видів діяльності буде вважатися таким, що не засновують постійне представництво тільки якщо кожен з видів діяльності має підготовчий або допоміжний характер;

c) не застосовувати пункт 4 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції.

7. Кожна Сторона, яка висловлює бажання застосовувати будь-який варіант, згідно з пунктом 1, повідомляє Депозитарій про те, який варіант вона обрала. Таке повідомлення також включає перелік її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які містять положення, зазначене у підпункті a) пункту 5, а також зазначає номер статті і пункту кожного такого положення. Варіант застосовується стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції тільки тоді, коли усі Договірні юрисдикції вирішили застосовувати один і той самий варіант і зробили таке повідомлення щодо цього положення.

8. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) або c) пункту 6, і не висловлює бажання застосовувати один з варіантів згідно з пунктом 1, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у підпункті b) пункту 5, а також зазначити номер статті і пункту кожного такого положення. Пункт 4 застосовується стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції тільки тоді, коли усі Договірні юрисдикції зробили повідомлення щодо такого положення згідно з цим пунктом або пунктом 7.

1. З єдиною метою визначення того, чи було перевищено період (або періоди), зазначений у положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, який обумовлений періодом (або періодами) часу, після завершення якого конкретні проекти або види діяльності, які вважаються постійним представництвом,

a) якщо підприємство Договірної юрисдикції здійснює діяльність в іншій Договірній юрисдикції у місці, яке є будівельним об’єктом, проектом будівництва, проектом інсталяції або іншим конкретним проектом, зазначеним у відповідному положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, або здійснює наглядову або консультаційну діяльність у зв’язку з цим об’єктом, у випадку, коли йдеться про положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, яке стосується такої діяльності, і ця діяльність здійснюється протягом одного або декількох періодів, які в сукупності перевищують 30 днів, не перевищуючи періоду або періодів, зазначених у відповідному положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції; і

b) якщо пов’язані види діяльності здійснюються в цій іншій Договірній юрисдикції на (або, якщо відповідне положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, застосовується до наглядової або консультаційної діяльності, у зв’язку з) тому самому будівельному об’єкті, проекті будівництва або інсталяції або в іншому місці, визначеному у відповідному положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, протягом різних періодів, кожен з яких перевищує 30 днів, одним або декількома підприємствами, що тісно пов’язані з першим підприємством,

ці різні періоди додаються до сукупного періоду часу, протягом якого перше підприємство здійснює діяльність на цьому будівельному об’єкті, проекті будівництва або інсталяції або в іншому місці, вказаному у відповідному положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

2. Пункт 2 застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, у тих випадках, коли такі положення стосуються розділення контрактів на багато частин для уникнення застосування періоду або періодів, які стосуються існування постійного представництва для окремих проектів або діяльності, зазначених у пункті 1.

3. Сторона може залишати за собою право:

a) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції; або

b) не застосовувати цю статтю в повному обсязі стосовно положень своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, що стосуються розвідки і розробки природних ресурсів.

4. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) пункту 3, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене у пункті 2, стосовно якого не зроблено застереження відповідно до підпункту b пункту 3, і, якщо це так, зазначає номер статті і пункту кожного такого положення. Коли усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється положеннями пункту 1 у випадку, передбаченому в пункті 2. В інших випадках пункт 1 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли ці положення несумісні з пунктом 1.

Для цілей положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, змінених пунктом 2 статті 12 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом договорів комісій та подібних стратегій), пунктом 4 статті 13 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом виключень, передбачених для окремих видів діяльності), або пунктом 1 статті 14 (Розділення контрактів), особа є тісно пов’язаною з підприємством, якщо, з урахуванням усіх відповідних фактів і обставин, одна з них має контроль над іншою або обидві знаходяться під контролем одних і тих самих осіб або підприємств. У будь-якому випадку особа вважається тісно пов’язаною з підприємством, якщо бенефіціарна частка участі особи в іншій особі безпосередньо або опосередковано складає більш ніж 50 відсотків (або, якщо йдеться про компанію, більш ніж 50 відсотків загальної кількості голосів і вартості акцій компанії або 50 відсотків акціонерного капіталу компанії), або якщо бенефіціарна частка участі іншої в особі та в підприємстві безпосередньо або опосередковано складає більш ніж 50 відсотків (або, якщо йдеться про компанію, більш ніж 50 відсотками загальної кількості голосів і вартості акцій компанії або 50 відсотків акціонерного капіталу компанії).

Сторона, яка зробила застереження, зазначені у пункті 4 статті 12 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом договорів комісій та подібних стратегій), підпункту a) або c) пункту 6 статті 13 (Штучне уникнення статусу постійного представництва шляхом виключень, передбачених для конкретних видів діяльності) і підпункту a) пункту 3 статті 14 (Розділення контрактів), може залишити за собою право на те, щоб ця стаття не застосовувалась у повному обсязі до угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, до яких застосовуються ці застереження.

1. Якщо особа вважає, що дії однієї або обох Договірних юрисдикцій призводять або призведуть до того, що для цієї особи оподаткування не буде відповідати положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, ця особа може, незалежно від засобів судового захисту, передбачених національним законодавством цих Договірних юрисдикцій, подати заяву до компетентного органу будь-якої з Договірних юрисдикцій. Заява повинна бути подана протягом трьох років з моменту першого повідомлення про дію, результатом якої є невідповідність оподаткування положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

2. Якщо компетентний орган вважає, що заперечення є обґрунтованим, а він сам не може досягти задовільного рішення, він докладає зусиль для того, щоб вирішити справу шляхом досягнення взаємного узгодження з компетентним органом іншої Договірної юрисдикції з метою уникнення невідповідності оподаткування Угоді про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції. Будь-яка досягнута домовленість виконується незалежно від будь-яких строків, передбачених національним законодавством Договірних юрисдикцій.

3. Компетентні органи Договірних юрисдикцій докладають зусиль для розв’язання шляхом досягнення взаємного узгодження будь-яких складних або спірних ситуацій, що виникають щодо тлумачення або застосування Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції. Вони можуть також проводити спільні консультації стосовно усунення подвійного оподаткування у випадках, не передбачених Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

4. a) i) Перше речення пункту 1 застосовується замість або за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (або її частин), які передбачають, що, якщо особа вважає, що дії однієї або обох Договірних юрисдикцій призводять або призведуть до того, що оподаткування для цієї особи не буде відповідати положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, ця особа може, незалежно від засобів судового захисту, передбачених національним законодавством цих Договірних юрисдикцій, подати заяву компетентному органу Договірної юрисдикції, резидентом якої є ця особа, враховуючи положення, відповідно до яких, якщо заява, подана цією особою, підпадає під положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що стосуються недискримінації на підставі національності, заява може бути подана до компетентного органу Договірної юрисдикції, громадянином якої ця особа є.

ii) Друге речення пункту 1 застосовується замість положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що заява, про яку йдеться у першому реченні пункту 1, повинна бути подана протягом конкретного періоду часу, коротшого за три роки від першого повідомлення про дію, результатом якої є невідповідність оподаткування положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, або за відсутності положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, у якому зазначається період часу, протягом якого така справа повинна бути подана.

b) i) Перше речення пункту 2 застосовується за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що, якщо компетентний орган, якому особа, зазначена у пункті 1, подала заяву, вважає, що заперечення є обґрунтованим, а він сам не може досягти задовільного рішення, докладає зусиль для того, щоб вирішити справу шляхом досягнення взаємного узгодження з компетентним органом іншої Договірної юрисдикції з метою уникнення невідповідності оподаткування Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

ii) Друге речення пункту 2 застосовується за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що будь-яка досягнута домовленість виконується незалежно від будь-яких періодів часу, передбачених національним законодавством Договірних юрисдикцій.

c) i) Перше речення пункту 3 застосовується за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що компетентні органи Договірних юрисдикцій докладають зусиль для розв’язання шляхом досягнення взаємного узгодження будь-яких складних або спірних ситуацій, що виникають щодо тлумачення або застосування Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

ii) Друге речення пункту 3 застосовується за відсутності положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, які передбачають, що компетентні органи Договірних юрисдикцій можуть також проводити спільні консультації стосовно усунення подвійного оподаткування у випадках, не передбачених Угодою про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

5. Сторона може зберігати за собою право:

a) не застосовувати перше речення пункту 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, на тій підставі, що вона має намір виконати мінімальний стандарт для покращення розв’язання спорів відповідно до пакету ОЕСР/G20 РБО і ВПзО, забезпечивши, щоб відповідно до кожної зі своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції (окрім Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, яка дозволяє особі подати справу до компетентного органу будь-якої з Договірних юрисдикцій), коли особа вважає, що дії однієї або обох Договірних юрисдикцій призводять або призведуть до того, що оподаткування для цієї особи не буде відповідати положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, незалежно від засобів судового захисту, передбачених національним законодавством цих Договірних юрисдикцій, ця особа може розпочати справу в компетентному органі Договірної юрисдикції, резидентом якої ця особа є, або, якщо справа, викладена цією особою, підпадає під положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що стосується недискримінації на підставі національності, компетентному органу Договірної юрисдикції, громадянином якої ця особа є; і компетентний орган цієї Договірної юрисдикції застосує процедуру двостороннього повідомлення або консультацій з компетентним органом іншої Договірної юрисдикції щодо справ, стосовно яких компетентний орган, до якого було подано заяву про процедуру взаємного узгодження, не вважає, що заперечення платника податків є виправданим;

b) не застосовувати друге речення пункту 1 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які не передбачають, що справа, про яку йдеться у першому реченні пункту 1, повинна бути подана протягом конкретного періоду часу на тій підставі, що вона має намір виконати мінімальний стандарт щодо удосконалення механізму розв’язання спорів, передбачений пакетом ОЕСР/G20 РБО і ВПзО, забезпечивши, щоб для цілей такої Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, платнику податків, про якого йдеться у пункті 1, дозволялося викласти справу протягом періоду часу, що дорівнює щонайменше трьом рокам з моменту першого повідомлення про дію, яка призвела до того, що оподаткування не відповідає положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції;

c) не застосовувати друге речення пункту 2 до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, на тій підставі, що для цілей всіх своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції:

i) будь-яка домовленість, досягнута шляхом процедури взаємного узгодження, виконується незалежно від будь-яких строків у національному законодавстві Договірних юрисдикцій; або

ii) вона має намір виконати мінімальний стандарт щодо удосконалення механізму вирішення спорів, передбаченого пакетом ОЕСР/G20 РБО і ВПзО, шляхом прийняття у своїх переговорах щодо двосторонніх угод положення, яке передбачає, що

A) Договірні юрисдикції не роблять коригування прибутків, які приписуються постійному представництву підприємства однієї з Договірних юрисдикцій після періоду, тривалість якого спільно погоджена між обома Договірними юрисдикціями з кінця податкового року, в якому прибуток був би віднесений до постійного представництва (це положення не застосовується у випадку шахрайства, грубої недбалості або навмисного невиконання обов’язків); і

B) Договірні юрисдикції не включають до прибутків підприємства, і, відповідно, не оподатковують прибутки, які б нараховувалися підприємству, але за умов, зазначених у положенні Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що стосується пов’язаних підприємств, не накопичилися, після періоду, тривалість якого спільно погоджена між обома Договірними юрисдикціями з кінця податкового року, у якому прибуток був би накопичений підприємством (це положення не застосовується у випадку шахрайства, грубої недбалості чи навмисного невиконання обов’язків).

6. a) Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті a) пункту 5, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене в абзаці i) підпункту a) пункту 4, і, якщо це так, зазначає номер статті та пункту кожного такого положення. Якщо усі Договірні юрисдикції надіслали повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється першим реченням пункту 1. В інших випадках перше речення пункту 1 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли ці положення несумісні з цим реченням.

b) Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у підпункті b) пункту 5, повідомляє Депозитарій про:

i) перелік своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які містять положення, що передбачає, що заява, про яку йдеться у першому реченні пункту 1, повинна бути подана протягом чітко визначеного строку періоду часу, який є коротшим за три роки від першого повідомлення про дію, результатом якої є невідповідність оподаткування положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, а також зазначити номер статті та пункту кожного такого положення; положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, змінюється другим реченням пункту 1 тільки тоді, коли усі Договірні юрисдикції надіслали повідомлення стосовно такого положення; в інших випадках, з урахуванням абзацу ii), друге речення пункту 1 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки у тих випадках, коли ці положення є несумісними з другим реченням пункту 1;

ii) перелік своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які містять положення, що передбачає, що заява, про яку йдеться у першому реченні пункту 1, повинна бути подана протягом чітко визначеного строку періоду часу, який триває щонайменше протягом трьох років з моменту першого повідомлення про дію, результатом якої є невідповідність оподаткування положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, а також зазначити номер статті і пункту кожного такого положення; друге речення пункту 1 не застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, коли будь-яка Договірна юрисдикція надіслала таке повідомлення стосовно цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

c) Кожна Сторона повідомляє Депозитарій про:

i) перелік своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які не містять положення, зазначене в абзаці i) підпункту b) пункту 4; перше речення пункту 2 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо всі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції;

ii) у випадку, коли Сторона не зробила застереження, зазначене у підпункті c) пункту 5, перелік угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які не містять положення, зазначене в абзаці ii) підпункту b) пункту 4; друге речення пункту 2 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо всі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

d) Кожна сторона повідомляє Депозитарій про:

i) перелік своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які не містять положення, зазначеного в абзаці i) підпункту c) пункту 4; перше речення пункту 3 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо всі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції;

ii) перелік угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які не містять положення, зазначеного в абзаці ii) підпункту c) пункту 4; друге речення пункту 3 застосовується до Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки якщо всі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно цієї Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

1. Якщо Договірна юрисдикція включає до прибутків підприємства цієї Договірної юрисдикції - і відповідно оподатковує - прибутки, на які підприємству іншої Договірної юрисдикції було накладено податки в цій другій Договірній юрисдикції, і включені таким чином прибутки є прибутками, що були б накопичені підприємством першої Договірної юрисдикції, якщо умови, встановлені між цими двома підприємствами, були б такими, що були б встановлені між двома незалежними підприємствами, тоді ця інша Договірна юрисдикція робить необхідні коригування розміру податку, що стягується в ній з цих прибутків. Визначаючи таке коригування, слід приділяти належну увагу іншим положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, а компетентні органи Договірних юрисдикцій у разі необхідності проводять між собою консультації.

2. Пункт 1 застосовується замість або за відсутності положення, яке вимагає, щоб Договірна юрисдикція робила відповідне коригування розміру податку, що стягується в ній з прибутків підприємства цієї Договірної юрисдикції, якщо інша Договірна юрисдикція включає ці прибутки до прибутків підприємства цієї іншої Договірної юрисдикції і відповідно оподатковує ці прибутки, і включені таким чином прибутки є прибутками, які б накопичились підприємством цієї іншої Договірної юрисдикції, якщо умови, встановлені між цими двома підприємствами, були б такими, як і були б встановлені між незалежними підприємствами.

3. Сторона може залишати за собою право:

a) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, які вже містять положення, зазначені у пункті 2;

b) не застосовувати цю статтю в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, на підставі того, що за відсутності положення, про яке йдеться у пункті 2, в своїх угодах про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції:

i) вона зробить відповідне коригування, про яке йдеться у пункті 1; або

ii) її компетентний орган докладе зусиль для розв’язання справи відповідно до положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, що стосуються процедури взаємного узгодження.

c) у випадку, коли Сторона зробила застереження відповідно до абзацу ii) підпункту c) пункту 5 статті 16 (Процедура взаємного узгодження), щоб вся ця стаття не застосовувалася в повному обсязі до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, на підставі того, що у ході своїх переговорів щодо двосторонніх угод вона погодить положення такого ж типу, що й у пункті 1, за умови, що Договірні юрисдикції могли досягти згоди щодо цього положення і щодо положень, зазначених в абзаці ii) підпункту c) пункту 5 статті 16 (Процедура взаємного узгодження).

4. Кожна Сторона, яка не зробила застереження, зазначеного у пункті 3, повідомляє Депозитарій про те, чи кожна з її угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, містить положення, зазначене в пункті 2, і, якщо це так, зазначає номер статті та пункту кожного такого положення. Коли усі Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення стосовно положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, це положення замінюється положеннями пункту 1. В інших випадках пункт 1 замінює положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, тільки тоді, коли ці положення несумісні з пунктом 1.

Сторона може вибрати можливість застосовувати цю Частину стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, і повідомляє Депозитарій відповідним чином. Ця Частина застосовується у відношенні до двох Договірних юрисдикцій стосовно Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, лише тоді, коли обидві Договірні юрисдикції надіслали таке повідомлення.

1. Якщо:

a) відповідно до положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (з урахуванням можливого внесення змін пунктом 1 статті 16 (Процедура взаємного узгодження), яке передбачає, що особа може передати свою справу компетентному органу Договірної юрисдикції, якщо ця особа вважає, що дії однієї або обох Договірних юрисдикцій призводять або призведуть до оподаткування цієї особи, яке не відповідає положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (з урахуванням можливого внесення змін Конвенцією), особа передала справу компетентному органу Договірної юрисдикції на підставі того, що дії однієї або обох Договірних юрисдикцій призвели до оподаткування такої особи, яке не відповідає положенням Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (з урахуванням можливого внесення змін Конвенцією); і

b) компетентні органи не можуть досягти згоди для вирішення такої справи відповідно до положення Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції (з урахуванням можливого внесення змін пунктом 2 статті 16 (Процедура взаємного узгодження), яке передбачає, що компетентний орган докладає зусиль, щоб вирішити справу шляхом взаємної угоди з компетентним органом іншої Договірної юрисдикції, протягом двох років починаючи з початкової дати, що згадується у пункті 8 або 9, залежно від обставин (якщо до закінчення зазначеного строку компетентні органи Договірних юрисдикцій не погодили інший період часу стосовно такої справи і не сповістили особу, яка передала справу, про таку угоду),

будь-які невирішені спірні питання, що виникають в результаті розгляду справи, якщо особа подає письмовий запит про це, передаються до арбітражу у спосіб, зазначений в цій Частині, відповідно до будь-яких правил або процедур, узгоджених компетентними органами Договірних юрисдикцій відповідно до положень пункту 10.

2. Якщо компетентний орган призупинив процедуру взаємного узгодження, що згадується у пункті 1, оскільки справа стосовно одного або кількох аналогічних спірних питань перебуває на розгляді у суді або адміністративному трибуналі, період, передбачений у підпункті b) пункту 1, призупиняється доти, доки суд або адміністративний трибунал не винесе остаточне рішення або поки справа не буде призупинена або відкликана. Крім того, якщо особа, яка передала справу, і компетентний орган погодилися призупинити процедуру взаємного узгодження, період, передбачений у підпункті b) пункту 1, призупиняється доти, доки призупинення не буде відмінено.

3. Якщо обидва компетентні органи погоджуються, що особа, якої безпосередньо стосується справа, не подала своєчасно будь-яку додаткову суттєву інформацію, затребувану будь-яким компетентним органом після початку періоду, передбаченого у підпункті b) пункту 1, період, передбачений у підпункті b) пункту 1 продовжується на проміжок часу, що дорівнює періоду, який починається з дати затребування інформації і закінчується на дату надання інформації.

4. a) Арбітражне рішення стосовно спірних питань, переданих на арбітраж, виконується шляхом взаємного узгодження стосовно справи, яка згадується у пункті 1. Арбітражне рішення є остаточним.

b) Арбітражне рішення є обов’язковим для обох Договірних юрисдикцій за винятком таких випадків:

i) якщо особа, якої безпосередньо стосується справа, не визнає взаємного узгодження, яке призводить до виконання рішення арбітражу. У такому випадку справа не підлягає подальшому розгляду компетентними органами. Взаємне узгодження, яке призводить до виконання арбітражного рішення щодо справи, вважається таким, що не прийняте особою, якої безпосередньо стосується справа, якщо будь-яка особа, якої безпосередньо стосується справа, протягом 60 днів з дати, надсилання повідомлення про взаємну угоду такій особі, не відкликає всі спірні питання, що вирішуються шляхом взаємного узгодження, яке впроваджує арбітражне рішення, з розгляду будь-яким судом або адміністративним трибуналом або іншим чином не припиняє будь-яке судове або адміністративне провадження стосовно таких питань у спосіб, що відповідає такому взаємному узгодженню.

ii) якщо остаточне рішення судів однієї з Договірних юрисдикцій визнає, що арбітражне рішення є юридично недійсним. У такому випадку, запит про арбітраж відповідно до пункту 1 вважається неподаним, і арбітражне провадження вважається таким, що не відбулося (окрім як для цілей статей 21 (Конфіденційність арбітражного провадження) і 25 (Витрати на арбітражні процедури)). У такому випадку, новий запит про арбітраж може бути поданий, якщо компетентні органи не домовляються про заборону подання такого нового запиту.

iii) якщо особа, якої безпосередньо стосується справа, наполягає на судовому розгляді щодо спірних питань, які вирішувались шляхом взаємного узгодження, яке запроваджує арбітражне рішення, в будь-якому суді або адміністративному трибуналі.

5. Компетентний орган, який отримав первинний запит про процедуру взаємного узгодження, як зазначено у підпункті a) пункту 1, протягом двох календарних місяців з моменту отримання запиту:

a) надсилає повідомлення особі, яка передала справу, про те, що він отримав запит; і

b) надсилає повідомлення про цей запит, разом з копією запиту, компетентному органу іншої Договірної юрисдикції.

6. Протягом трьох календарних місяців після того, як компетентний орган отримає запит про процедуру взаємного узгодження (або його копію від компетентного органу іншої Договірної юрисдикції) він або:

a) повідомляє особу, яка передала справу, і другий компетентний орган про те, що він отримав інформацію, необхідну для здійснення розгляду справи по суті; або

b) затребує додаткову інформацію для цього у зазначеної особи.

7. Якщо на виконання підпункту b) пункту 6, один або обидва компетентні органи затребували від особи, яка передала справу, додаткову інформацію, необхідну для розгляду справи по суті, компетентний орган, який затребував додаткову інформацію, протягом трьох календарних місяців з моменту отримання додаткової інформації від такої особи повідомляє таку особу та інший компетентний орган або:

a) що він отримав затребувану інформацію; або

b) що деяка затребувана інформація все ще відсутня.

8. Якщо жоден компетентний орган не затребував додаткову інформацію відповідно до підпункту b) пункту 6, початкова дата, що згадується у пункті 1, буде перша з таких дат:

a) дата, на яку обидва компетентні органи сповістили особу, яка передала справу, відповідно до підпункту a) пункту 6; або

b) дата, яка настає через три календарних місяці після повідомлення компетентного органу іншої Договірної юрисдикції відповідно до підпункту b) пункту 5.

9. Якщо додаткову інформацію було затребувано відповідно до підпункту b) пункту 6, початкова дата, яка згадується у пункті 1, буде перша з таких дат:

a) найпізніша дата, коли компетентні органи, які затребували додаткову інформацію, повідомили особу, яка передала справу, а також інший компетентний орган відповідно до підпункту a) пункту 7; або

b) дата, яка настає через три календарних місяці після того, як обидва компетентні органи отримали всю інформацію, затребувану будь-яким компетентним органом від особи, яка передала справу.

Проте, якщо один або обидва компетентні органи надіслали повідомлення, що згадується у підпункті b) пункту 7, таке повідомлення розглядається як запит про отримання додаткової інформації відповідно до підпункту b) пункту 6.

10. Компетентні органи Договірних юрисдикцій за взаємною згодою (відповідно до статті відповідної Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції, стосовно процедур взаємного узгодження) визначають спосіб застосування положень, що містяться в цій Частині, включаючи мінімум інформації, необхідної для кожного компетентного органу для здійснення розгляду справи по суті. Така угода має бути укладена до дати, коли невирішені проблемні питання у справі вперше є такими, що відповідають критеріям для подання на арбітраж, і в подальшому може періодично змінюватись.

11. Для цілей застосування цієї статті до своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, будь-яка Сторона може зберігати за собою право замінити дворічний період, передбачений у підпункті b) пункту 1 на трирічний період.

12. Будь-яка Сторона може зберігати за собою право застосовувати такі правила стосовно своїх угод про оподаткування, на які поширюється дія цієї Конвенції, незважаючи на інші положення цієї Статті:

a) будь-яке невирішене спірне питання, що стосується справи щодо процедури взаємного узгодження іншим чином, ніж у рамках арбітражного процесу, передбаченого цією Конвенцією, не передається в арбітраж, якщо рішення щодо цього питання вже винесене судом або адміністративним трибуналом будь-якої з Договірних юрисдикцій;

b) якщо, у будь-який час після подання запиту про арбітраж і до офіційної передачі рішення арбітражної комісії до компетентних органів Договірних юрисдикцій, рішення щодо справи виноситься судом або адміністративним трибуналом однієї з Договірних юрисдикцій, арбітражний процес припиняється.

1. За виключенням випадку, коли компетентні органи Договірних юрисдикцій взаємно погодились щодо інших правил, пункти з 2 по 4 застосовуються для цілей цієї Частини.

2. Призначення членів арбітражної комісії регулюються такими правилами:

a) Арбітражна комісія складається з трьох незалежних членів з професійними знаннями і досвідом в питаннях міжнародного оподаткування.

b) Кожний компетентний орган призначає одного члена арбітражної комісії протягом 60 днів з дати подання запиту про арбітраж згідно пунктом 1 Статті 19 (Обов’язкове до виконання рішення арбітражу). Обидва члени арбітражної комісії, призначені таким чином, протягом 60 днів з дати більш пізнього призначення, призначають третього члена, який виконує функцію Голови арбітражної комісії. Голова не є громадянином або резидентом будь-якої Договірної юрисдикції.

c) Кожний член арбітражної комісії, призначений до неї, має бути неупередженим і незалежним від компетентних органів, податкових адміністрацій і міністерств фінансів Договірних юрисдикцій, а також від усіх осіб, що безпосередньо впливають на справу (а також їхніх радників), на момент прийняття призначення, зберігати свою неупередженість і незалежність протягом розгляду справи і уникати будь-яких вчинків протягом відповідного періоду часу після цього, що можуть зашкодити сприйняттю арбітрів як неупереджених і незалежних стосовно провадження.

3. У випадку, коли компетентний орган Договірної юрисдикції не призначає члена арбітражної комісії у спосіб і у строки, визначені у пункті 2 або узгоджені компетентними органами Договірних юрисдикцій, член комісії призначається від імені того компетентного органу високопосадовою офіційною особою Центру податкової політики та адміністрування Організації економічного співробітництва та розвитку, який не є громадянином будь-якої з Договірних юрисдикцій.

4. Якщо два перші члени арбітражної комісії не призначають Голову у спосіб і протягом строку, визначеного у пункті 2 або погодженого компетентними органами Договірних юрисдикцій, Голова призначається високопосадовою офіційною особою Центру податкової політики та адміністрування Організації економічного співробітництва та розвитку, яка не є громадянином будь-якої з Договірних юрисдикцій.