Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року

При сталому функціонуванні українських металургійних підприємств їх потреби у бентонітових глинах становлять 500-560 тис. тонн на рік.

Металургійні підприємства України використовують як формувальні бентонітові глини Дашуківської ділянки Черкаського родовища, але вони не придатні для виробництва обкотишів із залізорудних концентратів, і тому для цих цілей такі глини імпортуються з Азербайджану.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення розвідки Ріпкінської ділянки Черкаського родовища, глини якої подібні до азербайджанських бентонітів;

проведення розвідки першочергового блоку Киштинської ділянки в Закарпатті;

проведення розвідки Ільницького родовища лужноземельних бентонітів у Закарпатті;

проведення пошуково-оцінювальних робіт на Слов'янській перспективній площі з метою виявлення активних запасів для потреб чорної металургії у формувальній сировині для виробництва обкотишів.

Запаси високоякісної глинистої (вогнетривкої) сировини на найбільш великих родовищах (Часів'ярське, Новоселицьке) майже виснажено. Більша частина запасів Часів'ярського родовища (42 млн тонн) розташована під містом. Залишок балансових запасів Східної ділянки Новоселицького родовища, що експлуатується, становить всього 101 тис. тонн.

Знижується сортність сировини, що добувається, і на інших родовищах. Погіршуються гірничо-геологічні умови, збільшується глибина кар'єрів, зростає собівартість добування сировини.

Основними завданнями цього напряму є:

забезпечення приросту запасів промислових категорій на Володимирівському родовищі каолінів і Полозькому родовищі вогнетривких глин, а також вторинних каолінів;

проведення розвідки Рижанівського (Черкаська область) і Балашівського (Кіровоградська область) родовищ з очікуваними запасами відповідно 20 і 10 млн тонн для збільшення запасів вторинних каолінів;

завершення розвідки Західної лінзи Рижанівського родовища;

проведення пошукових робіт щодо виявлення високоякісних вторинних каолінів у районі діючих підприємств (ділянки, прилеглі до Новоселицького та Обознівського родовищ) у Черкаській та Кіровоградській областях;

проведення пошукових робіт щодо виявлення глин Часів'ярського типу в Кальміус-Торезькій та Бахмутській котловинах Донецької області.

У Дніпропетровській області розвідано Правдинське родовище талько-магнезиту, розробка якого дасть змогу замінити імпортований магнезит у всіх випадках, коли використовується його порошок (до 50 відсотків загальних потреб). До того ж у процесі збагачення талько-магнезитів отримується високоякісний і цінний тальк.

У металургії значна частина магнезиту переробляється на форстеритові вогнетриви, сировина для яких імпортується.

Основним завданням цього напряму є проведення розвідувальних робіт у межах Побузького рудного району (Кіровоградська та Миколаївська області), спрямованих на заміну імпортованої сировини цього різновиду на власну.

Україна не має власної мінеральної бази цієї сировини, але перспективними щодо цього є райони Приазов'я та північної частини Житомирської області (Сущано-Пержанська зона). На сьогодні імпорт високоглиноземної сировини становить 38 тис. тонн щороку.

Основними завданнями цього напряму є проведення розвідки:

Сущанського родовища дистену, на ділянці першочергової розробки якого прогнозується отримати запаси в обсязі 5 млн тонн;

усього Сущанського родовища дистену;

Соломіївського родовища гранат-силіманітових руд у Приазов'ї, на ділянці першочергової розробки якого прогнозується отримати запаси в обсязі 10 млн тонн.

З усіх різновидів мінеральної сировини для гірничохімічного і агропромислового комплексів цією програмою розглядаються апатит-ільменітові, апатитові і фосфоритові руди та калійні солі. Ця сировина є основою для виробництва мінеральних добрив.

За даними Міністерства промислової політики України, сучасна потреба галузей економіки у фосфорній сировині оцінюється у 2,3-2,8 млн тонн на рік у розрахунку на 100 відсотків оксиду фосфору (V) (далі - у перерахунку на оксид фосфору (V), тобто 6-7 млн тонн кондиційного апатитового концентрату. Із власних родовищ можна забезпечити тільки частину потреби у фосфорних добривах. Можливість ввезення кольського апатитового концентрату різко зменшується у зв'язку з відпрацюванням основних запасів для відкритого добування. Вирішення питання щодо імпорту фосфоритових концентратів Північної Африки та Близького Сходу вимагає певної обережності, оскільки в їх рудах переважають фосфорити з підвищеним вмістом кадмію, урану, торію та інших шкідливих компонентів.

Загальні запаси апатитових руд України становлять 79,1 млн тонн фосфорного ангідриту і майже повністю зосереджені у двох родовищах - Стремигородському та Новополтавському. Однак для освоєння цих родовищ необхідні значні затрати часу та інвестиції.

У той же час поблизу Стремигородського родовища є менші за обсягами, але поки що недостатньо вивчені родовища таких самих руд, що залягають на меншій глибині і потребують значно менших капітальних вкладень для їх розробки. Найкращі з них - Видиборське і Федорівське з можливими запасами в обсязі 15 млн тонн у перерахунку на оксид фосфору (V) при його середньому вмісті 3,2 відсотка.

Основними завданнями цього напряму є:

пошуково-оцінювальні роботи на Голосківській ділянці у Хмельницькій області;

завершення розвідки та затвердження запасів Державною комісією по запасах корисних копалин Видиборського родовища апатит-ільменітових руд;

розвідка Голосківського родовища апатиту.

Очікуваний приріст розвіданих запасів прогнозується в обсязі 30 млн тонн у перерахунку на оксид фосфору (V).

Річна потреба України в самородній сірці для виробництва 98-відсоткової сірчаної кислоти (при загальній потужності існуючих виробництв 6 млн тонн) становить 2 млн тонн.

Усі запаси та прогнозні ресурси самородної сірки пов'язані з Прикарпатським сірчаним басейном, який є основним джерелом добування сірки для агрохімічної промисловості.

На сьогодні єдине відносно рентабельне джерело добування сірки в Україні - Язівське родовище, залишкові запаси сірки в якому становлять 16 млн тонн, технологічні - 6,4 млн тонн; при цьому собівартість сірки становить 85 доларів США за тонну при світовій ціні 40-60 доларів США за тонну, що аж ніяк не відповідає потребам промисловості.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення комплексу геологорозвідувальних робіт на площах, що прилягають до рудних тіл, які перебувають в експлуатації (Язівське родовище), з метою розроблення охоронних заходів для можливого відпрацювання родовища методом підземного виплавлення;

аналіз та прогнозні ресурси пошуково-оціночних робіт з видобутку самородної сірки Прикарпатського сірчаного басейну, включаючи рудні райони: площ Немирів-Подорожнє, Надарожна-Вашківці, Тейсарівського родовища та Заболотів-Любовець;

завершення прогнозно-пошукових і тематичних робіт з переоцінки перспектив сірконосності Прикарпатського басейну в цілому;

за результатами проведених робіт підготувати до промислового освоєння перспективні ділянки для відпрацювання їх методом підземного виплавлення, переглянути та подати на затвердження Державною комісією по запасах корисних копалин обґрунтування нових кондицій та запасів;

впровадження нових вітчизняних технологій видобування сірки з нафтових родовищ України на Бугруватівському родовищі у Сумській області.

Орні площі України становлять 27,5 млн гектарів. Щороку після збирання врожаю сільськогосподарських культур ґрунти втрачають приблизно 1 млн тонн діючої речовини у перерахунку на оксид фосфору (V). Для її поповнення необхідне щорічне внесення добрив у кількості 60 кг/га у перерахунку на оксид фосфору (V) (засвоюваного). Фактично за останні 2-3 роки вносилося менш як 10 кг/га у перерахунку на оксид фосфору (V).

Відомі апатитові родовища України поки що не можуть бути освоєні. Розв'язати питання можна за рахунок розробки родовищ або покладів зернистих фосфоритів, які були відкриті в Україні у 1983-1995 роках.

Основними завданнями цього напряму є:

завершення розвідки Мілятинського, Жванського та Ратнівського родовищ із загальними обсягами запасів 12,5 млн тонн у перерахунку на оксид фосфору (V);

проведення розвідки інших родовищ фосфоритів, техногенних фосфоровмісних об'єктів і фосфатовмісних вапняків із загальними обсягами запасів 16 млн тонн у перерахунку на оксид фосфору (V);

визначення загальних ресурсів апатитових руд України на перспективних родовищах - Стремигородському, Новополтавському;

прогнозування запасів на родовищах Видиборське і Федорівське;

геолого-економічне обґрунтування доцільності будівництва першої черги Стремигородського ГЗК на цих двох родовищах.

Калійна сіль головним чином застосовується у виробництві мінеральних добрив (калійних і комплексних). Внутрішня потреба України у калії - 2 млн тонн (у перерахунку на оксид калію).

Одна з найбільших у світі провінцій калійних руд сульфатного типу (найбільш цінні калійні руди) розташована у Прикарпатті. Розвідані запаси її становлять майже 3,4 млрд тонн. Вони переважно зосереджені у двох (усього 13) родовищах - Стебницькому та Калуш-Голинському, обсяг запасів яких становить відповідно 0,9 та 0,5 млрд тонн.

Проте запаси більшості родовищ встановлено ще у 1948-1960 роках і відповідають лише прогнозним ресурсам та частково - попередньо розвіданим запасам. Тому передбачається забезпечити розвіданими запасами промислових категорій діючі Стебницький і Калуський збагачувальні комбінати.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення розвідки ділянки "Пійло" Калуш-Голинського родовища, де будується новий рудник;

забезпечення розроблення наукового прогнозу та проведення пошуків у межах басейну нових родовищ із сприятливими гірничо-геологічними умовами;

проведення генеральної переоцінки існуючих запасів;

завершення розвідки та затвердження запасів ділянки "Пійло" в обсягах не менш як 40 млн тонн.

Природне кольорове каміння (дорогоцінне, напівдорогоцінне та виробне) в ринкових умовах може бути однією з найбільш вигідних корисних копалин. Окремі види і родовища цього каміння можуть давати значний прибуток при відносно невеликих затратах часу і коштів на їх розвідку та освоєння. Це стосується передусім традиційного для України каміння: бурштину, топазу, берилу, гірського кришталю. В межах України виявлено також прояви смарагду, аквамарину, рубіну, сапфіру, гранату, аметисту та різноманітного ювелірно-виробного каміння, але перспективи їх не з'ясовано.

Із усіх видів природного кольорового каміння України бурштин є найбільш конкурентоспроможним. Реалізація готових високохудожніх виробів із бурштину повинна бути надійним джерелом поповнення державної скарбниці коштами, у тому числі і валютними.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення пошуку та розвідки родовищ бурштину в центральному та західному регіонах України;

оцінка площ, перспективних на виявлення родовищ опалу та мармурового оніксу в межах західного регіону України.

Територія України є однією з провідних каолінових провінцій світу і найбагатшою на каолінові поклади в Європі. Ще з минулого століття український каолін постачався для виробництва найкращих сортів фарфору і паперу.

Досвід розвинутих країн свідчить, що ефективний видобуток високих сортів цієї сировини здійснюється на малих родовищах, що залягають у простих гірничо-геологічних умовах. Пошук і розвідка таких родовищ у перспективних районах Українського щита є актуальним завданням.

Основним завданням цього напряму є :

проведення розвідки Бежбайрацького та Оксанинського родовищ високосортних первинних каолінів, що знаходяться в центральній частині України;

оцінка запасів резервних родовищ високоякісних каолінів: Біляєвського - у Запорізькій області та Велико-Гадомінецького - у Житомирській області;

модернізація виробництва комбінату "Просяна каолін" за рахунок забезпечення його активними запасами сировиною високоякісних каолінів Біляєвського та Велико-Гадомінецького родовищ.

В Україні працює 192 цукрових заводи. Для потреб цукрової промисловості розробляється 10 родовищ вапняків. Ці запаси можуть забезпечити роботу цукрових підприємств на 17 років. У разі збереження та розширення Національного природного парку "Подільські Товтри", де розташовано переважну більшість родовищ вапняків високої якості, запасів вапняків теоретично вистачить на 13-15 років.

Основними завданнями цього напряму є:

розвідка родовищ в Івано-Франківській області;

пошук і розвідка родовищ вапняків для цукрової промисловості за межами Товтрового пасма та у Передгірському Криму із запасами 240 млн тонн.

Важливим природним адсорбентом серед інших є звичайний глауконіт як супутній компонент фосфоритових руд, а також у родовищах глауконіту. Кварц-глауконітові піски є комплексною агрономічною рудою.

Іншим напрямом застосування глауконіту, значним за обсягом, може бути екологічний - рекультивація забруднених радіонуклідами ґрунтів.

Розвіданих родовищ глауконіту в Україні немає, але в ряді регіонів поширені кварц-глауконітові піски із вмістом глауконіту до 40-60 відсотків.

Основним завданням цього напряму є проведення геологорозвідувальних робіт щодо глауконіту у межах Середнього та Лівобережного Придністров'я, Криму та Луганської області.

Збагачений барит широко використовується у хімічній, лакофарбовій, електротехнічній, нафто- та газодобувній галузях промисловості.

Баритові руди Закарпаття знаходяться у двох родовищах - Берегівському та Біганьському, але їх оцінені запаси є невеликими. Наявність власної сировинної бази баритових руд стала особливо актуальною в останні 3-5 років у зв'язку з виснаженням запасів цих руд на родовищах Росії, звідки Україна імпортувала сировину.

Основним завданням цього напряму є проведення пошукових робіт на флангах Біганьського родовища для виявлення додаткових рудних покладів з метою створення власної сировинної бази.

У плані майбутнього розвитку автотранспортної системи України передбачається будівництво трьох автомагістралей, що проходитимуть територією Львівської, Івано-Франківської, Хмельницької, Вінницької, Київської, Одеської та інших областей України.

Будівництво вимагатиме виробництва великої кількості якісного, високоміцного, з певними нормами лещадності, щебеню та буту.

На розвіданих родовищах (як тих, що розробляються, так і резервних) планується налагодити випуск саме такої сировини в необхідних кількостях. Найбільш перспективними є родовища гранітів, що розташовані в п'ятдесяти - стокілометровій зоні від проходження майбутніх автомагістралей. Їх використання дасть можливість у короткий термін і з найменшими фінансовими затратами організувати виробництво.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення у межах західного та центрального регіонів України оцінки родовищ, що розробляються та які розташовані у стокілометровій зоні від майбутніх автомагістралей, перспективних для забезпечення приросту запасів високоміцних категорій щебеню та буту;

підготовка до промислового освоєння перспективних ділянок розвіданих резервних родовищ, розташованих у стокілометровій зоні від майбутніх автомагістралей, перспективних для забезпечення приросту запасів високоміцних категорій щебеню та буту.

Основним завданням цього напряму є пошукова оцінка ресурсів родовища кварцитів на Севостянівській площі Південного Донбасу для потреб чорної металургії, оцінка запасів високоякісних кварцитів Баницького родовища у Сумській області для потреб кольорової металургії України.

Основним завданням цього напряму є створення власної сировинної бази високоглиноземної сировини на базі оцінки ресурсів за рахунок пошукових робіт Суданського родовища і Побічної ділянки, а також виконаної частини робіт на Драгунівській дільниці.

Основним завданням цього напряму є прогнозна оцінка запасів талько-магнезитів Правдинського родовища з метою заміни поставок імпортного магнезиту.

Впровадження вітчизняних технологій збагачування талько-магнезитів з метою отримання високоякісного і цінного тальку для металургійної галузі.

Основним завданням цього напряму є прогнозні оцінки сировини на родовищах пегматиту, що розробляються, - Балка Великого Табору у Приазов'ї та родовищ лужних каолінів - Просянівське у Дніпропетровській області та Дібровське в Житомирській області. Впровадження вітчизняних технологій збагачення лужних каолінів.

Основними завданнями цього напряму є:

оцінка запасів Балахівського родовища графіту у Кіровоградській області;

виявлення активних запасів графіту на Буртинському родовищі Хмельницької області та Млинківській ділянці Кіровоградської області;

модернізація виробництва на Завалівському графітовому комбінаті за рахунок випуску принципово нових дефіцитних виробів із терморозширеного та силіціруваного графіту для різних галузей промисловості, ракетно-космічної техніки тощо.

У процесі добування, збагачування, переробки, транспортування, зберігання корисних копалин утворюються промислові відходи у вигляді розкривних порід, хвостів флотації і гравітації, фосфогіпсу, дефекату, металургійних шлаків, золошлаків, різноманітних шламів, мулу, стічних вод тощо.

Щорічний обсяг відходів сягає в Україні тільки у твердій фазі 0,6 млрд кубічних метрів. На площі понад 50 тис. гектарів накопичено близько 8,6 млрд кубічних метрів (23-25 млрд тонн) твердих промислових відходів, із яких 0,1-0,12 млрд кубічних метрів використовуються щороку для виробництва переважно будівельних матеріалів і мінеральних добрив, а решта залишається у відвалах.

За попередні роки майже в усіх областях України були проведені рекогносцирувальні роботи на місцях накопичення відходів.

Основним завданням цього напряму є продовження робіт із складання бази даних техногенних родовищ України.

Систематичне геологічне вивчення і картування території будь-якої держави є основою, що дає змогу поєднати раціональне природокористування з екологічною безпекою - як сучасною, так і майбутньою. Усі винятково важливі гідрогеологічні, екологічні та інженерно-геологічні роботи і дослідження дають повноцінний позитивний ефект тільки за умови, якщо вони будуть заплановані і виконані на надійній геологічній основі відповідного масштабу. Таким чином, геологічні карти достатніх масштабу і точності є необхідною і важливою передумовою для:

оцінки екологічного стану конкретної території і прогнозу його змін на майбутнє;

спеціальної оцінки і цільового картування інженерно-геологічних та гідрогеологічних особливостей території;

прогнозу небезпечних ендогенних і екзогенних геологічних процесів і явищ та виявлення активних геодинамічних зон;

вирішення питань розвитку і використання мінерально-сировинної бази регіону (добування корисних копалин, пошук і розвідка нових родовищ).

Виходячи з потреб економіки і екології та фактичного стану геологічної вивченості території головним пріоритетним видом геологічного картування залишається геологічне довивчення площ у масштабі 1:200000 (ГДП-200) з метою складення, підготовки та видання багатоцільової Державної геологічної карти України у масштабі 1:200000 (Держгеолкарти-200). Геологічне картування у більш детальному масштабі 1:50000 (1:25000) планується в дуже обмежених обсягах і буде сконцентроване у межах найважливіших гірничорудних районів та територій максимального техногенного навантаження.

З метою вивчення перспектив потенційних рудоносних структур і площ щодо певних видів корисних копалин, оцінки їх прогнозних ресурсів та виділення площ (ділянок), перспективних щодо виявлення родовищ цих корисних копалин, передбачено проведення геолого-прогнозного картування, основні обсяги якого будуть виконані під час реалізації другого етапу Програми.

Основними завданнями цього напряму є:

геологічне довивчення площ у масштабі 1:200000 на площі 140,08 тис. квадратних кілометрів;

геологічна зйомка у масштабі 1:50000 на площі 4,12 тис. квадратних кілометрів;

геолого-прогнозне картування у масштабі 1:200000 на площі 9,17 тис. квадратних кілометрів;

підготовка геофізичних основ під геологічне довивчення площ у масштабах 1:200000 та 1:50000 на площі 37,24 тис. квадратних кілометрів;

гідрогеологічне та інженерно-геологічне картування у масштабі 1:200000 на площі 94,39 тис. квадратних кілометрів;

гідрогеологічне та інженерно-геологічне картування у масштабі 1:50000 на площі 6,10 тис. квадратних кілометрів;

узагальнення геолого-геофізичної інформації за результатами проведених раніше робіт із складенням комплектів карт шельфу Чорного і Азовського морів у масштабі 1:500000;

проведення комплексного геологічного, інженерно-геологічного та еколого-геологічного картування шельфу Чорного і Азовського морів у масштабі 1:200000 із складенням комплектів карт багатоцільового призначення;

геологічна зйомка шельфу в масштабі 1:50000 у прибережних акваторіях Чорного і Азовського морів.

Усі види робіт з геологічного картування виконуватимуться у комплексі з необхідними обсягами спеціальних геофізичних робіт - як випереджаючих, так і робіт з одночасними геологічним картуванням, геохімічними, аерокосмічними та іншими дослідженнями з обов'язковим їх науково-методичним супроводженням з боку галузевої та академічної науки.

Остаточним результатом регіональних геологічних, гідрогеологічних, еколого-геологічних та геофізичних досліджень є карти різних масштабів і різного змісту, які використовуються як основа для подальших геологорозвідувальних робіт, а також для потреб будівництва, сільського господарства, охорони довкілля тощо.

Планується видання зведених карт території України в масштабі 1:1000000 та окремих її регіонів у масштабі 1:500000 і поаркушних карт у масштабах 1:200000 та 1:50000.

Усього на період 2001-2010 років передбачено видання комплектів Держгеолкарти-200 по 82 аркуші.

У ряді регіонів кількість твердих відходів, рідких скидів, викидів у повітря гірничодобувних та промислових підприємств у десятки разів перевищує гранично допустимі концентрації та захисну здатність ґрунтів і порід. Це є причиною утворення багатьох виявлених і потенційних осередків забруднення підземних вод - основного та найбільш стійкого до техногенезу джерела господарсько-питного водопостачання (Донбас, Крим, Середнє Придніпров'я та інші).

Геологічне середовище є забрудненим радіонуклідними викидами під час аварії на Чорнобильській АЕС.

Масштабне порушення верхньої зони порід під впливом гірничих робіт, промислової та міської забудови, а також меліорації земель призвело до активізації небезпечних екзогенних геологічних процесів - зсувів, утворення карсту, осідань і провалів, підтоплень тощо.

Основними завданнями цього напряму є:

щорічне буріння артезіанських свердловин (розвідувально-експлуатаційних свердловин у кількості близько 300) з метою забезпечення населення екологічно чистою питною водою. У першу чергу передбачається буріння таких свердловин у південних регіонах України та в межах територій техногенного навантаження;

проведення на територіях з інтенсивним техногенним навантаженням, передусім у басейні ріки Дніпро в межах західних і південних слідів аварії на Чорнобильській АЕС тощо, еколого-геологічних та гідрогеологічних робіт для більш безпечного та раціонального розміщення водозаборів і систем водопостачання. Ці роботи включають комплекс гідрогеологічних та еколого-геологічних зйомок у масштабах 1:200000 і 1:50000 (у межах промислово-міських агломерацій, промислових зон, комплексів та районів) з оцінкою екогеохімічного та інженерно-геологічного стану ґрунтів і підземних вод. Програмою передбачено проведення робіт з картування у масштабі 1:200000 на загальній площі майже 250 тис. квадратних кілометрів, а у масштабі 1:50000 - на площі 13 тис. квадратних кілометрів. Крім того, планується регіональне вивчення та прогнозування поширення мінеральних вод на території України, пошук та розвідка термальних вод у Закарпатській області та Автономній Республіці Крим;

проведення моніторингу геологічного середовища та підземних вод з оцінкою їх ресурсів та з подальшою оптимізацією мережі пунктів спостережень і доведенням їх кількості до 10000 у складі відомчого (державного) блоку моніторингу;

проведення спеціалізованих гідрогеологічних, інженерно-геологічних та еколого-геологічних робіт, пов'язаних із закриттям гірничодобувних підприємств, з розробленням рекомендацій щодо безпечної консервації гірничого простору (Донбас, Кривбас, Прикарпаття, Дніпробас).

Концепція нарощування мінерально-сировинної бази як основи стабілізації національної економіки на період до 2010 року передбачає розширення мінерально-сировинної бази за рахунок участі у міжнародних проектах з освоєння перспективних ділянок морського дна. У зв'язку з цим Урядом України прийнято рішення про подання офіційної заявки про намір України приєднатися до спільної міжнародної організації "Інтерокеанметал", відпрацьовано пропозиції щодо формування позиції України стосовно її приєднання до угоди про створення цієї організації.

Основними завданнями цього напряму є:

пошук в акваторії Чорного і Азовського морів родовищ вуглеводневої сировини, сапропелю, будівельних матеріалів і вивчення золотоносності;

пошук і розвідка у Світовому океані родовищ поліметалічних та залізомарганцевих конкрецій, відпрацювання техніки і технології їх добування і переробки. Передбачається проведення цих робіт за рахунок недержавних інвестицій, обсяги яких на другому етапі реалізації Програми становлять понад 3 млрд гривень (додаток 1).

Остання чверть XX століття для багатьох країн (Росія, США, Німеччина, Японія, Канада, Франція, Швеція, Англія, Китай та інші) відзначилася реалізацією нового етапу вивчення Землі - континентального буріння в наукових цілях. Результати континентального буріння дали змогу по-новому підійти до розв'язання фундаментальних проблем еволюції земної кори і вирішення окремих практичних питань геомеханіки і температурного режиму порід. Усі глибокі та надглибокі свердловини після завершення буріння передбачається переобладнати на моніторингові геологічні лабораторії (геообсерваторії), оскільки ці об'єкти є унікальними штучними каналами в земній корі, які несуть різнопланову інформацію для всіх галузей науки про Землю.

Основними завданнями цього напряму є:

створення у Кривбасі моніторингової геологічної лабораторії на базі Криворізької надглибокої (5422 метри) свердловини. Головним завданням цієї лабораторії є реєстрація і збір даних про варіації різних полів у свердловині в інтервалі 2800-5300 метрів і навколо з метою отримання інформації про зміни характеристик геологічного середовища на різних глибинах і в часі, які будуть враховані під час проектування та будівництва підземних об'єктів для екологічно безпечної утилізації активних промислових відходів, а також використані у разі розв'язання інших теоретичних і практичних проблем геології.

Відповідно до Програми функціонування і розвитку національної системи сейсмічних спостережень та підвищення безпеки проживання населення у сейсмонебезпечних регіонах передбачається на період до 2010 року вирішення таких завдань:

проведення режимних сейсмологічних та пов'язаних з ними геофізичних спостережень;

складання прогнозів землетрусів на основі комплексного аналізу сейсмологічних і геолого-геофізичних даних; оперативне визначення місця, часу та інших параметрів землетрусів на території України і суміжних територіях, сильних землетрусів на планеті, а також ядерних вибухів на іноземних випробувальних полігонах;

оперативне забезпечення центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, території яких розташовані у сейсмонебезпечних районах, інформацією про землетруси та їх можливі наслідки;

утворення центрального банку геофізичних даних, зокрема для забезпечення міжрегіонального та міжнародного обміну геофізичною інформацією;

розроблення карт сейсмічного районування території України;

інформаційне забезпечення робіт із сейсмічного районування території України, оцінки потенційної сейсмічної небезпеки, сейсмостійкого будівництва, а також фундаментальних і прикладних досліджень, спрямованих на розв'язання проблем землетрусів.

Регіональні геофізичні дослідження плануються з метою:

забезпечення Держгеолкарти-200 даними про геологічну будову території на основі узагальнення і переінтерпретації виконаних раніше дрібно- і середньомасштабних геофізичних зйомок;

одержання попередніх даних про структуру і поширення геологічних утворень, особливості їх будови і речовинного складу, закономірності розміщення корисних копалин у межах аркушів Держгеолкарти-200 на підставі випереджаючих геофізичних робіт;

виконання конкретних завдань під час пошуку родовищ корисних копалин та геологопрогнозних досліджень.

Регіональні геофізичні дослідження планується проводити на суші і в акваторіях Чорного та Азовського морів разом з геологічними організаціями інших країн.

Для забезпечення виконання Програми передбачається розроблення, прийняття нових, а також внесення змін до чинних нормативно-правових актів у галузі регулювання використання надр:

розроблення нової редакції Кодексу України про надра та Закону України "Про геологічне картування території держави";

розроблення та впровадження механізмів залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у розвиток мінерально-сировинної бази України;

внесення змін до Положення про Державний геологічний контроль України;

вивчення питання щодо плати за використання надр і розроблення пропозицій з внесення змін до відповідних нормативно-правових актів.

Організаційне забезпечення та координація виконання Програми здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та використання надр за участю заінтересованих центральних і місцевих органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

З метою сприяння взаємодії та забезпечення координації діяльності міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, окремих підприємств і організацій, незалежно від їх підпорядкування та форми власності, стосовно виконання положень Програми, а також для коригування передбачених Програмою заходів відповідно до наявних фінансових, матеріальних та організаційних можливостей, визначення пріоритетних напрямів виконання Програми Кабінетом Міністрів України утворюється міжвідомча координаційна рада з питань розвитку мінерально-сировинної бази (далі - Рада).

Рада є постійно діючим, дорадчим, міжгалузевим робочим органом. Положення про Раду та її персональний склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.

До компетенції Ради входить:

узгодження головних напрямів і прогнозних показників виконання заходів Програми, поточних проектів, планів та заходів, визначення пріоритетів і механізмів їх реалізації;

забезпечення врахування світового досвіду і тенденцій світового розвитку дослідження та використання надр, сприяння виконанню та реалізації діючих міжнародних проектів з питань надрокористування;

подання пропозицій щодо координації діяльності міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств і організацій, пов'язаної з виконанням Програми;

розгляд питань розподілу коштів між виконавцями Програми та оцінка ефективності їх використання;

розроблення та внесення в установленому порядку проектів відповідних нормативно-правових актів.

До складу Ради можуть входити представники геологічних, науково-технічних, екологічних та фахових громадських організацій, профільних комітетів Верховної Ради України, галузевих виробничих підприємств.

Виконання Програми буде здійснюватися державними геологічними підприємствами, які належать до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань геологічного вивчення та використання надр, інших центральних органів виконавчої влади і Національної академії наук України, що виконують роботи з геологічного вивчення надр, підприємствами спеціалізованих державних акціонерних компаній, а також суб'єктами інших форм власності.

Для успішного виконання передбачених Програмою завдань необхідно розв'язати проблему технічного переоснащення підприємств геологічної галузі. На сьогодні більше ніж 70 відсотків бурового, геофізичного та лабораторного обладнання відпрацювали свій амортизаційний строк і взагалі не є конкурентоспроможними із західними аналогами, що зумовлює значне збільшення витрат на геологорозвідувальні роботи.

Програмою передбачено обсяги фінансування технічного переоснащення щороку до 15 відсотків вартості геологорозвідувальних робіт; найбільші обсяги (15 відсотків) будуть використані на першому етапі реалізації Програми.

Пріоритетним вважається освоєння випуску окремих видів обладнання, яке у теперішній час необхідно імпортувати.

Для наукового забезпечення виконання Програми передбачається:

наукове супроводження геологорозвідувальних робіт від прогнозної оцінки нафтогазоносних районів до пошуку і розвідки родовищ вуглеводневої сировини;

проведення науково-методичних досліджень, спрямованих на підвищення ефективності геологорозвідувальних робіт щодо металічних і неметалічних корисних копалин, вугілля, метану вугільних родовищ;

розроблення нових та удосконалення чинних методик з регіонального вивчення надр;

створення відповідних банків інформаційних систем;

підготовка наукових розробок та методичних рекомендацій щодо комплексного вивчення надр;

розроблення новітніх методик технологічного збагачення руд, удосконалення технічних засобів спорудження колонкових і глибоких розвідувальних свердловин;

наукова розробка та впровадження новітніх екологічно чистих і безпечних технологій у процеси використання корисних копалин та в процеси реабілітації земель, на яких здійснювався видобуток корисних копалин.

Передбачається, що загальне фінансування реалізації Програми становитиме 8908,94 млн гривень, з них:

коштів державного бюджету - 3406,84 млн гривень;

інших джерел фінансування - 5502,1 млн гривень;

у тому числі на першому етапі виконання Програми відповідно - 1871,04 млн гривень і 2684,70 млн гривень (додаток 1).

Бюджетні витрати на реалізацію заходів Програми забезпечуються за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, джерелом формування якого є збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та коштів загального фонду державного бюджету, що передбачаються на проведення геолого-екологічних досліджень та заходів.

Програмою планується більшу частину коштів інших джерел спрямувати на виконання геологорозвідувальних робіт (стосовно нафти, газу, золота, алмазів, метану вугільних родовищ) і дослідження мінеральних ресурсів Світового океану.

Практично 90 відсотків цих коштів передбачено залучити на другому етапі реалізації Програми.

Контроль за виконанням Програми здійснюватиме спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань геологічного вивчення та використання надр, який щороку подає Кабінету Міністрів України звіти про хід виконання заходів і завдань Програми.

Кабінет Міністрів України за рекомендаціями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань геологічного вивчення та використання надр здійснює коригування передбачених Програмою заходів та обсягів їх фінансування і щороку інформує Верховну Раду України про хід виконання Програми.

Програма розрахована на період до 2010 року і буде виконуватися у два етапи: 2006-2008 роки та 2008-2010 роки (додаток 2).

На першому етапі на основі формування та реалізації щорічних планів соціального та економічного розвитку України передбачається здійснення комплексу першочергових організаційних, правових і науково-технічних заходів, спрямованих на розв'язання найважливіших проблем забезпечення гірничодобувних підприємств мінеральною сировиною, а також створення сприятливих умов для залучення до фінансування геологічного вивчення надр вітчизняних і зарубіжних інвестицій.

На першому етапі передбачається провести докорінне технічне переоснащення підприємств геологічної галузі для їх успішної та ефективної діяльності в умовах ринкової економіки.

Міжнародне співробітництво з питань геологічного вивчення та використання надр сприятиме гармонізації національного законодавства із законодавством Європейського Союзу, інших провідних країн світу.

Розвиток двостороннього співробітництва в галузі геології та використання надр з іншими країнами сприятиме більш ощадливому та комплексному використанню мінеральних ресурсів країни, а також дасть змогу запобігти багатьом негативним геологічним наслідкам, пов'язаним із добуванням та переробкою корисних копалин на прикордонних територіях (Закарпаття, Донецький басейн тощо).

Участь України в міжнародних програмах і проектах з геологічного вивчення надр сприятиме залученню нових методик та технологій дослідження геологічної будови надр, які застосовують геологічні служби і гірничо-геологічні компанії розвинутих країн. Такі дослідження передбачено в межах Карпатського регіону, Донбасу, на шельфі Чорного та Азовського морів.

Для забезпечення потреб економіки країни дефіцитними видами мінеральної сировини на перспективу Програмою передбачається приєднання України до спільної міжнародної організації "Інтерокеанметал", метою діяльності якої є розробка розвіданих ділянок концентрації поліметалічних та залізомарганцевих конкрецій у південно-східній частині Тихого океану.

Для оперативного розв'язання найгостріших проблем країн СНД та розроблення першочергових заходів щодо координації і розвитку співробітництва у сфері вивчення, розвідки та використання мінерально-сировинних ресурсів державна геологічна служба України провадить діяльність у рамках Міжурядової ради країн СНД.

Враховуючи потреби структурної перебудови економіки України, а також загальносвітові тенденції, очікуваними результатами реалізації Програми є:

відкриття і розвідка нових родовищ паливно-енергетичної сировини;

удосконалення мінерально-сировинної бази діючих гірничодобувних підприємств України з метою підвищення економічної ефективності та екологічної чистоти їх виробництва, підвищення якості і конкурентоспроможності готової продукції. Особлива увага приділяється підприємствам, що добувають корисні копалини, які користуються сталим попитом на світовому ринку, і здатні найближчим часом збільшити валютні надходження в Україну (титан, циркон, декоративно-облицювальні матеріали, каолін, графіт) або випускати продукцію для вигідного товарообміну з країнами СНД (залізні і марганцеві руди, титан, циркон, вогнетривкі глини та інше);

створення власного виробництва гостро необхідних видів мінеральної сировини, що ввозяться з інших країн і без яких неможлива робота діючих металургійних та деяких інших підприємств (хромові та хромонікелеві руди, флюорит, фосфатна сировина, форстеритові вогнетриви). У першу чергу йдеться про родовища, розташовані поряд із діючими або з такими, що виходять з ладу, гірничодобувними підприємствами, що дасть змогу використати їх потужності, інфраструктуру і кадри;

розбудова власної мінерально-сировинної бази найважливіших стратегічних видів корисних копалин: золота та інших благородних металів, скандію, літію, рідкісних земель та інших. Це дасть можливість забезпечити власною сировиною складні наукоємні технології сучасних виробництв і зміцнити експортний потенціал держави. У цьому напрямі першочергова увага також приділяється родовищам, які розташовані поблизу гірничодобувних підприємств. Пошуки більш багатих покладів цієї цінної сировини в інших районах мають на меті:

підготовку нових родовищ для вигідної експлуатації у майбутньому як власними силами України, так і з використанням зарубіжних інвестицій;

комплексне геологічне, гідрогеологічне, інженерно-геологічне та еколого-геологічне картування і картографування території.

Спеціальні роботи в зазначених напрямах на найближчі три роки плануються тільки на найважливіших об'єктах, які забезпечують сировиною діючі промислові підприємства або дають змогу вирішити інші першочергові завдання економіки та охорони природи, зволікання з реалізацією яких недопустиме.