Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року

Верховна Рада України

1. Затвердити Загальнодержавну програму розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року (додається).

2. Кабінету Міністрів України при підготовці проектів законів про Державний бюджет України на відповідний рік передбачати виділення відповідних коштів на реалізацію заходів, визначених зазначеною Програмою.

3. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року.

Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року (далі - Програма) спрямована на розвиток пріоритетних напрямів геологічних досліджень з метою забезпечення господарства України гостродефіцитними видами власної мінеральної сировини.

Подолання кризового стану в економіці України на основі її структурної перебудови можливо здійснити у стислі строки лише спираючись на ресурси держави: трудові та природні, основні виробничі фонди, комунікації тощо. Важливе значення матиме при цьому ефективне використання мінерально-сировинних ресурсів.

Мінерально-сировинна база - сукупність розвіданих і попередньо оцінених запасів корисних копалин і супутніх компонентів, які можуть бути застосовані в галузях економіки країни.

Мінерально-сировинний комплекс на рівні 1990-1991 років забезпечував 23-25 відсотків валового національного продукту. З добуванням та використанням корисних копалин пов'язано 48 відсотків промислового потенціалу України і до 20 відсотків її трудових ресурсів. Ці показники наближаються до показників розвинутих країн з потужною гірничодобувною промисловістю, де зосереджено від 20 до 40 відсотків загальних інвестицій та до 20 відсотків трудових ресурсів.

На 1 січня 2005 року державним балансом запасів корисних копалин враховано близько 8 тисяч родовищ з 96 видів корисних копалин, 3349 родовищ освоєно промисловістю, та на їх базі функціонує понад 2 тисячі гірничодобувних підприємств. Вартість розвіданих запасів з розрахунку на душу населення України становить близько 150 тис. доларів США, а за оцінками західних експертів - понад 200 тис. доларів США. Більш як третину експортного виторгу Україна отримувала від реалізації мінерально-сировинної продукції.

Деякі корисні копалини України представлені унікальними за запасами і якістю сировини родовищами, які розташовані в досить сприятливих умовах для створення гірничопромислових комплексів.

В Україні у значних обсягах ведеться добування кам'яного вугілля (до 2 відсотків світового), залізних (4 відсотки) та марганцевих (10 відсотків) руд, урану, титану, цирконію, германію, графіту (4 відсотки), каоліну (18 відсотків), брому, охри, нерудної металургійної сировини (кварцитів, флюсових вапняків і доломітів), хімічної сировини (самородної сірки, кам'яних та калійних солей), облицювального каменю (гранітів, габро, лабрадоритів та іншого), скляного піску тощо. Із надр держави вилучаються вуглеводнева сировина, буре вугілля, торф, цементна сировина, тугоплавкі та вогнетривкі глини, сировина для виробництва будматеріалів, йод, бром, різноманітні мінеральні води, дорогоцінне та коштовне каміння, п'єзокварц та інші. У відносно незначних обсягах добуваються нікелеві руди, золото, скандій, гафній, бурштин, цеоліти, фосфатна сировина тощо.

З різним рівнем детальності вивчено родовища нетрадиційних для України корисних копалин - хрому, свинцю, цинку, міді, молібдену, берилію, літію, танталу, ніобію, рідкісних земель, плавикового шпату, апатиту, горючих сланців, бішофіту тощо.

В умовах сьогодення темпи і масштаби відтворення власної мінерально-сировинної бази не задовольняють потреби держави. Через нестачу коштів обсяги геологорозвідувальних робіт скоротились у 3-4 рази. Тому починаючи з 1994 року приріст розвіданих запасів більшості найважливіших корисних копалин не компенсує їх видобуток. Наслідки невиваженої політики минулого вже нині негативно позначаються на ефективності економіки. Аналіз стану справ та прогнозні оцінки свідчать, що у недалекому майбутньому ситуація може ще більше ускладнитися. Нестача окремих видів власної сировини прогресуватиме, якщо вже зараз не вжити рішучих заходів. Крім традиційного імпорту деяких кольорових та рідкісних металів, коксівного вугілля, магнезиту, плавикового шпату може виникнути потреба ввезення сировини, яка раніше навіть вивозилась із України (самородна сірка, високоякісні флюси тощо).

За останні роки підтверджено реальні можливості щодо подальшого приросту запасів вуглеводнів, відкриття і розвідки родовищ нових для України корисних копалин - золота, хрому, міді, свинцю, цинку, молібдену, рідкісних та рідкісноземельних елементів, літію, ніобію, танталу, фосфоритів, флюориту, каменесамоцвітної сировини та деяких інших. Саме в них існує гостра потреба, пов'язана з необхідністю створення умов, за яких збільшиться експортний потенціал держави.

Розвиток наукоємних технологій визначає сталу світову тенденцію до збільшення споживання рідкісних металів - "вітамінів промисловості". Україна має можливість створити потужні виробництва цього профілю.

Експортний потенціал мінерально-сировинного комплексу можна збільшити в 1,5-2 рази, імпорт мінеральної сировини (без вуглеводнів) - скоротити на 60-70 відсотків. Загалом це дасть щорічну економію в 5-6 млрд доларів США.

Важливе значення також має комплексне геологічне вивчення території України (враховуючи і акваторію української частини Чорного і Азовського морів) та природних і антропогенних змін геологічного середовища в режимі моніторингу.

З урахуванням загальносвітових тенденцій у використанні корисних копалин основні проблемні питання мінерально-сировинної бази пов'язуються з такими факторами:

цінність та невідновлюваність природних мінеральних ресурсів визначають необхідність їх раціонального та ощадливого використання. Інтенсивні методи видобутку, переробки і споживання корисних копалин на основі новітніх досягнень науки і техніки є невід'ємною складовою частиною загальносвітової технічної революції. Розвиток якісної металургії як засіб підвищення міцності і довговічності металевих виробів призводить до зменшення видобутку сировини на одиницю валового національного продукту. Те саме обумовлює впровадження більш ефективних технологій переробки мінеральної сировини, збільшення випуску металів із вторинної сировини, економію енергії та енергоресурсів, впровадження синтетичних матеріалів як замінників металу тощо;

науково-технічний прогрес у всіх підгалузях мінерально-сировинного комплексу та жорстка конкуренція між його виробниками у країнах з ринковою економікою не дають змоги, всупереч усім прогнозам, перейти до активного використання бідніших руд. Навпаки, в останні 10-20 років у цих країнах спостерігається тенденція до беззастережного добування і переробки найбагатших руд більшості видів мінеральної сировини;

незважаючи на все повніше і раціональніше використання добутої мінеральної сировини та продуктів її переробки, загальний обсяг її споживання в країнах ринкової економіки хоча й уповільненими темпами, але продовжує зростати. Досвід розвинутих країн (Японія, США, Південна Корея, Італія та інші) свідчить, що підвищення загального рівня соціально-економічного розвитку неминуче супроводжується збільшеним споживанням природної мінеральної сировини. Його рівень у розрахунку на душу населення повільно, але невпинно зростає, і ця тенденція, за оцінками фахівців, збережеться у найближчі десятиріччя. Тому ці країни продовжують збільшувати інвестиції в геологічну розвідку на своїх територіях і на територіях країн, що розвиваються;

аналіз світових тенденцій за останні 7-10 років свідчить, що найбільш високими темпами у світі продовжують зростати видобуток і споживання енергетичних ресурсів, легуючих металів та окремих видів кольорових і рідкісних металів, благородних металів і алмазів, сировини для сільського господарства.

Метою Програми є розроблення стратегії та плану дій, спрямованих на зменшення залежності України від імпорту дефіцитної для національної економіки мінеральної сировини та зміцнення експортного потенціалу країни за рахунок вітчизняних корисних копалин, що мають великий попит на світовому ринку.

Основні завдання реалізації Програми визначено за такими пріоритетними напрямами розвитку мінерально-сировинної бази (за її складовими):

У межах території України виділяються 4 нафтогазоносні провінції, які складаються з 11 областей і 35 нафтогазоносних перспективних районів. У подальшому розглядаються три нафтогазоносні регіони: Східний (Дніпровсько-Донецька западина і північно-західна частина Донбасу), Західний (Волино-Подільська плита, Прикарпаття, Карпати і Закарпаття) і Південний (Причорномор'я, Крим та у межах виключної (морської) економічної зони Чорного та Азовського морів).

Державним балансом запасів корисних копалин враховано запаси нафти, газу і газового конденсату за 355 родовищами. Основна їх кількість (207) зосереджена у Східному регіоні, 106 - у Західному, 42 - у Південному.

Величина щорічного видобутку вуглеводнів за останні роки в середньому становила 4 млн тонн нафти з конденсатом і 18 млрд кубічних метрів газу, що дорівнює відповідно 10 і 20 відсоткам споживаних країною.

На 1 січня 2005 року підраховано початкових видобувних ресурсів вуглеводнів у кількості 9322,7 млн тонн умовного палива, з них нафти з конденсатом - 1643,4 млн тонн і газу - 7479,3 млрд кубічних метрів. Значну частину (27 відсотків) ресурсів вуглеводнів України зосереджено на великих (5-7 кілометрів) глибинах. На початок 2005 року видобуто 25 відсотків і розвідано 37 відсотків початкових ресурсів. Таким чином, рівень реалізації ресурсів становить 37 відсотків. Залишкові нерозвідані ресурси, які є базою розвитку геологорозвідувальних робіт і нафтогазовидобутку в наступні роки, становлять 5468 млн тонн умовного палива.

Згідно з оптимальним варіантом розвитку геологорозвідувальних робіт на території України планується приростити до 2010 року майже 167,2 млн тонн умовного палива як за рахунок наявного фонду об'єктів, так і за рахунок освоєння нових об'єктів підвищеної якості.

У Східному регіоні для забезпечення приросту розвіданих запасів у повному обсязі та створення надійного резерву для подальших робіт належить підготувати 270 нових об'єктів загальною площею 4340 квадратних кілометрів та виявити 290 нових об'єктів.

У Західному регіоні для забезпечення приросту запасів у повному обсязі та створення надійного резерву для подальших робіт належить виявити пошуково-геофізичними роботами 30 об'єктів та підготувати 25 об'єктів загальною площею 370 квадратних кілометрів. Ще близько 10 об'єктів планується виявити та 5 підготувати за переглядом геолого-геофізичних матеріалів.

У Південному регіоні (суша) передбачається виявити 12 та підготувати 10 нових об'єктів загальною площею 130 квадратних кілометрів.

У межах виключної (морської) економічної зони Чорного і Азовського морів за оптимальним варіантом передбачається виявити 73 та підготувати 55 нових високоперспективних об'єктів загальною площею 1580 квадратних кілометрів. Це дасть змогу забезпечити раціональне розміщення запланованих обсягів пошуково-розвідувального буріння, а також створить надійні передумови для подальшого розвитку геологорозвідувальних робіт.

Основним завданням цього напряму є приріст запасів: вільного газу - 145,9 млрд кубічних метрів і нафти - 21,30 млн тонн.

Якщо врахувати, що Україна споживає переважно імпортовані ресурси нафти і газу та має обмежене споживання інших видів енергії, подальше зменшення видобутку вугілля стає небезпечним. Збільшення вуглевидобутку потребує значних обсягів фінансування.

Обсяг вугілля, що добувається в Україні, постійно зменшується - від 218 млн тонн у 1976 році до 80 млн тонн у 2005 році (на 63 відсотки).

Основними завданнями цього напряму є:

дорозвідка родовищ, що розробляються, для продовження терміну експлуатації та реконструкції діючих підприємств;

проведення пошуково-оцінювальних робіт і розвідки найбільш перспективних площ та родовищ вугілля;

завершення детальної розвідки Єлизаветівського та Криничуватського родовищ;

проведення попередньої розвідки Мелехівської ділянки Сула-Удайського родовища;

проведення пошукових робіт на окремих ділянках Сула-Удайського родовища та Олександрійського комплексу;

проведення детальної розвідки Мелехівської ділянки Сула-Удайського родовища;

проведення попередньої розвідки Гаєво-Веселівського родовища та Сеньчинської і Дубровської ділянок Сула-Удайського родовища.

Метан - це вибухо- і викидонебезпечна речовина, що перешкоджає добуванню вугілля, але одночасно є цінною корисною копалиною. Щороку вугільні шахти Донбасу викидають в атмосферу понад 2,7 млрд кубічних метрів метану, а об'єми його використання становлять лише 4-5 відсотків. Досвід США свідчить, що вилучення метану як супутньої корисної копалини може досягати 70-80 відсотків.

Основними завданнями цього напряму є:

розроблення методів вивчення і оцінки запасів метану;

впровадження ефективних технологій і технічних засобів для розвідки і видобутку метану з вугільних родовищ;

доведення у 2010 році видобутку метану до 8 млрд кубічних метрів.

Попередня розвідка Бовтиського родовища була проведена у 1964-1970 роках. Тепер розвідувальна сітка свердловин не відповідає вимогам розвідки для встановлення геологічної будови та запасів родовища. Аналіз гірничо-геологічних умов родовища показав різку мінливість потужності пластів горючих сланців.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення розвідки у 2006-2008 роках кар'єрного поля, яке має найкращі гірничо-технічні показники щодо експлуатації відкритим способом;

проведення розвідки у 2007-2010 роках кар'єрного поля № 4.

Частка атомної енергії від загального споживання електроенергії (станом на 1998 рік) становила: в Литві - 77,21 відсотка, у Франції - 75,77, у Бельгії - 55,1, в Україні - 45,42, в Японії - 35,86, у Німеччині - 28,29, у США - 18,69 відсотка.

На п'яти українських АЕС працюють 14 реакторів, які нині виробляють близько 50 відсотків загальної електроенергії України.

Задоволення потреб сировини для атомної енергетики на 30 відсотків досягається за рахунок розробки нині діючих родовищ - Ватутінського, Центрального та Мічурінського і введення в дію Новокостянтинівського родовища.

Загальний стан уранової мінерально-сировинної бази задовільний. Основу її становлять великі за запасами родовища урану в натрових метасоматитах. Однак уранові руди цього типу бідні за якістю. Добутий уран через відносно високу собівартість (40-80 доларів США за кілограм) не може конкурувати на світовому ринку.

Друге місце за своїм промисловим значенням займають родовища у вуглисто-піщаних відкладах палеогену. Частину родовищ - Девладівське у Дніпропетровській області, Братське у Миколаївській області - практично розроблено за методом кислотного підземного вилуговування. Хоча окремі родовища цього типу невеликі за запасами, але їх загальні ресурси значні. На сьогодні експлуатацію цих родовищ припинено головним чином через екологічні проблеми. Проте у світовій практиці застосовується содово-кисневе вилуговування, яке не створює екологічних проблем.

Основними завданнями цього напряму є:

нарощування та удосконалення структури промислових запасів на Новокостянтинівсько-Докучаєвському гірничодобувному комплексі, що проектується, проведення детальної бурової розвідки Докучаєвського родовища із завершенням її у 2007 році та апробації цих родовищ Державною комісією по запасах корисних копалин України;

розвідка і підготовка до промислового освоєння Криничанського і Новогур'євського родовищ у пісковикових відкладах палеогену для їх розроблення за методом підземного вилуговування із застосуванням карбонатно-содового вилуговування, а також попереднє випробування методу киснево-содової схеми на Сафонівському родовищі спільно із Східним гірничо-збагачувальним комбінатом;

пошуки багатого уранового зруденіння в північно-східній частині Кіровоградського блоку, в тому числі Казанківсько-Жовтоводинському рудному районі;

пошуки багатого зруденіння в структурах невідповідності на північно-західному схилі Українського щита;

масові пошуки радіоактивної сировини, які супроводжують весь комплекс геологорозвідувальних та інших робіт, пов'язаних з дослідженням надр.

Усього в Україні нараховується 53 родовища залізних руд, з яких 30 перебувають в експлуатації (58,6 відсотка розвіданих запасів). Багаті залізні руди і залізисті кварцити добуваються на родовищах Криворізького, Кременчуцького та Білозірського залізорудних басейнів, до 1992 року використовувалися також "табачні" руди Керченського басейну.

Розвідані (підтверджені) запаси становлять 25,9 млрд тонн - близько 6 відсотків світових запасів і 29,9 відсотка запасів країн СНД.

Внаслідок закриття нерентабельних кар'єрів і шахт у Кривбасі виникли регіональні складні інженерні та екологічні проблеми, пов'язані із шкідливою дією підземних вод. Це не тільки економічна та екологічна, а і важлива соціальна проблема: населення майже мільйонного міста Кривий Ріг зайняте переважно на роботах, пов'язаних із добуванням та переробкою залізної руди.

Основними завданнями цього напряму є:

розвідка і передача у промислове освоєння нових родовищ переважно окислених кварцитів (Інгулецьке - як сировинна база комбінату окислених руд) та довивчення флангів родовищ, які розробляються;

вивчення гідрогеологічних умов південної частини Кривбасу для вжиття ефективних заходів у боротьбі з водопритоками;

довивчення вузьких зон лужного метасоматозу на залізорудних родовищах, які можуть бути джерелом видобутку скандію, ванадію або рідкісних земель;

підготовка невеликих родовищ високоякісних легкозбагачуваних магнетитових кварцитів у Кривбасі (Дальні західні смуги, Правобережні магнітні аномалії) та Приазов'ї (можливо, за участю іноземних інвесторів).

За обсягами розвіданих запасів та видобутку марганцевих руд Україна посідає перше місце у СНД (75 відсотків запасів і 86 відсотків видобутку) і провідне у світі. Забезпеченість запасами цих руд окремих шахт та кар'єрів становить до 40 років. Розвідані та підготовлені до розвідки запаси марганцевих руд України (Нікопольський басейн та Токмацьке родовище) становлять 2,26 млрд тонн із середнім вмістом марганцю у них 23,1 відсотка. Більш багаті (28,6 відсотка марганцю) і легкозбагачувані оксидні руди становлять лише незначну їх частину (15,2 відсотка) - 0,33 млрд тонн, бідніші (21,9 відсотка марганцю) і важкозбагачувані карбонатні руди переважають у залишку запасів (77,3 відсотка) - 1,76 млрд тонн.

Існуюча структура запасів і технологія збагачення марганцевих руд не можуть задовольнити зростаючі потреби чорної металургії у вищих сортах марганцевих концентратів, передусім малофосфористих. Важливим стає також забезпечення хімічної промисловості так званими пероксидними високоякісними концентратами, що раніше завозились із Грузії. На розв'язання цих актуальних проблем будуть спрямовані роботи з підготовки до промислового освоєння родовища руд, у складі яких велика частка оксидних та змішаних карбонатно-окисних, розташованого поблизу Нікопольського басейну, а також технологічні дослідження з вивчення ефективних технологій збагачення карбонатних руд.

Основними завданнями цього напряму є:

дорозвідка перспективних на оксидні руди окремих ділянок родовищ;

проведення геолого-економічної переоцінки марганцевих родовищ з урахуванням умов ринкової економіки;

прогнозна оцінка ресурсного потенціалу рудних районів Велико-Токмацького та Федорівського родовищ;

виділення перспективних ділянок покладів марганцевих руд у межиріччі Інгул - Інгулець;

прогнозна оцінка промислових запасів марганцевих руд Велико-Токмацького та Федорівського родовищ;

виділення перспективних ділянок промислових марганцевих руд у межиріччі Інгул - Інгулець;

виявлення нових рудних покладів марганцевих руд у межах східного та західного флангів Нікопольського родовища;

проведення гідрогеологічних режимних спостережень на території Нікопольського басейну;

розв'язання геоекологічних проблем на території Васильківського району Запорізької області в районі Таврійського гірничо-збагачувального комбінату.

Підготовлені до промислового освоєння родовища хромових руд в Україні відсутні. Потенційні ресурсні можливості цих руд пов'язані з хромітоносними масивами гіпербазитів на Побужжі, де вже попередньо оцінено Капітанівське родовище. Його експлуатація дала б змогу частково забезпечити вітчизняні потреби власною хромовою та хромо-нікелевою сировиною.

Основними завданнями цього напряму є:

розвідка Капітанівського родовища;

тематичні роботи з аналізу та інтерпретації геолого-геофізичної інформації та оцінки перспективних ресурсів хромітів;

пошуково-оцінювальні роботи на першочергових об'єктах Капітанівського рудного поля та розвідка двох кращих з них після визначення промислового значення Капітанівського родовища.

У процесі цих робіт будуть оцінюватися супутні корисні копалини - золото, метали групи платини, боксити, вермикуліт.

Потенційні внутрішні ресурси алюмінійвмісної сировини (залізисті боксити Високопільського родовища у Дніпропетровській області, нефелінові руди у Приазов'ї, закарпатські алуніти, каолін та інші) згідно з попередніми техніко-економічними розрахунками не конкурентоспроможні порівняно з імпортною сировиною і не можуть бути рентабельно перероблені на вітчизняних підприємствах за діючими технологіями.

Для кінцевого визначення промислового значення Високопільського родовища, загальні ресурси якого оцінюються у 72 млн тонн, а розвідані запаси - 17 млн тонн, необхідно скласти спеціальне техніко-економічне обґрунтування з розглядом усіх можливих варіантів використання сировини, що вміщує глиноземи.

Як потенційна алюмінійвмісна сировина можуть розглядатися закарпатські алуніти за умови їх комплексного використання. На державному балансі запасів перебувають два великих родовища - Біганьське та Берегівське з розвіданими запасами алунітових руд відповідно 290,3 млн тонн та 51,4 млн тонн, крім того, у межах Берегівського рудного поля нараховується ще майже 10 алунітових родовищ і рудопроявів, пов'язаних з вторинними кварцитами.

Основними завданнями цього напряму є:

розвідка Біганьського родовища комплексних алуніт-барит-золото-поліметалічних руд;

проведення робіт з пошуку бокситів у Придністров'ї;

геологічне довивчення та оцінка промислових запасів високозалізистих бокситових руд Високопільського родовища.

Прогнозні потреби України в міді на 2006-2010 роки відповідно становитимуть 159,3 і 171,5 тис. тонн. На сьогодні Україна не має розвіданих запасів мідних руд, але перспективи виявлення їх є досить значними. Вони пов'язані з самородною мідною мінералізацією у траповій формації Волинського рудного району, де вже визначились як найбільш перспективні Рафалівський та Гірницький рудні вузли.

Основними завданнями цього напряму є:

концентрування геологорозвідувальних робіт щодо самородної міді у траповій формації на території Волинського рудного району;

проведення пошукових і пошуково-оцінювальних робіт на Рафалівському і Гірницькому рудних вузлах з підготовки перспективних рудопроявів (родовищ) до розвідки;

розвідка одного з кращих виявлених родовищ та підготовка його до промислового освоєння з орієнтовними запасами 1 млн тонн міді;

проведення пошуково-ревізійних та пошуково-оцінювальних робіт на перспективних рудопроявах Донбасу в межах південно-західного крила Бахмутської котловини;

геолого-економічна оцінка перспективних на мідь родовищ на території Волинського рудного району та перспективних рудопроявах Донбасу, на південно-західному крилі Бахмутської котловини.

Потреби України у свинцю і цинку в найближчій перспективі (2010 рік) становитимуть: цинку - до 66 тис. тонн, а свинцю - до 14 тис. тонн.

Свинцево-цинкові руди досить високої якості відомі у двох регіонах України: у Закарпатті та у південно-східній частині Дніпровсько-Донецької западини. Перспективи з отриманням свинцю та цинку пов'язуються із золото-поліметалічними родовищами Закарпаття. Однак експлуатація Мужіївського золото-поліметалічного родовища може забезпечити потреби країни тільки частково.

Найбільш перспективними об'єктами вважаються Біганьське комплексне алуніт-барит-поліметалічне родовище в Закарпатті та Біляївське у Харківській області.

У межах Біганьського родовища комплексних алуніт-барит-поліметалічних руд підраховано 381,1 тис. тонн цинку та 120,2 тис. тонн свинцю. Розроблено технологічну схему збагачення. Встановлено золотоносність поліметалічних руд.

У межах Біляївського родовища виділено рудний блок з неглибоким (до 500 м) заляганням руд для можливої першочергової розробки. В межах цього блоку попередньо розвідано запаси категорії C2, що становлять 618 тис. тонн цинку та 265 тис. тонн свинцю.

Основними завданнями цього напряму є:

виконання розвідувальних робіт на Біганьському та Біляївському родовищах;

проведення пошуково-оцінювальних робіт на Новодмитрівському рудопрояві;

проведення пошуково-оцінювальних робіт на флангах Біляївського родовища для розширення сировинної бази майбутнього гірничо-збагачувального комбінату.

Річні потреби України у нікелі в перспективі зростатимуть від 5 тис. тонн у 2001 році до 6,6 тис. тонн у 2010 році.

Кобальт в Україні, як і в більшості країн світу, не створює самостійних родовищ, а міститься у нікелевих рудах та продуктах їх переробки (феронікель - із силікатних руд; нікелевий концентрат - із сульфідних руд).

Родовища обох металів на території України представлені силікатними рудами кори вивітрювання гіпербазитів і зосереджені у двох районах: у Середньому Побужжі (Кіровоградська область) та Середньому Придніпров'ї (Дніпропетровська область).

Перспективи сульфідної нікеленосності України обмежені, але деякі передумови виявлення промислових родовищ сульфідного нікелю є (Український щит Красногірсько-Житомирської зони та Приазов'я).

Залишки активних запасів нікелю в Середньому Побужжі становлять понад 60 тис. тонн, тобто Побузький нікелевий завод забезпечено сировиною на 9-10 років.

У районі зазначеного заводу виявлено кілька нових родовищ і перспективних ділянок із загальними перспективними ресурсами 52 тис. тонн.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення розвідки на найбільш перспективних Західнолащівській і Північнолиповеньківській ділянках та продовження пошукових і пошуково-оцінювальних робіт на перспективних ділянках для відкриття нових родовищ, розташованих поблизу Побузького нікелевого заводу;

оцінка технологічних властивостей нікель-сульфідних руд з метою розширення виробництва феронікелю на Побузькому нікелевому заводі;

проведення додаткових технологічних випробувань на Прутівському родовищі мідно-нікелевих сульфідних руд;

вивчення базит-гіпербазитових масивів у процесі геологозйомочних робіт.

Україна не має розвіданих родовищ молібдену, і вся потреба забезпечується поставками з країн СНД. Однак у межах Українського щита є перспективні площі і навіть конкретні перспективні рудопрояви, підготовлені до розвідки і подальшого освоєння. Це, насамперед, Вербинський і Устинівський рудопрояви в північно-західній частині Українського щита та Східносергіївський рудопрояв у Середньому Придніпров'ї.

В останні роки у Східноприазовському блоці Українського щита у субвулканічних структурах виявлено рудопрояви молібдену, вольфраму, вісмуту, свинцю, срібла та інших металів. Виявлення нового перспективного типу вольфрам-молібденового зруденіння значно збільшує перспективи України на відкриття власних промислових родовищ вольфраму і молібдену.

Основними завданнями цього напряму є:

на північному заході Українського щита в Устинівському рудному полі - продовження пошукових і пошуково-оцінювальних робіт на перспективних рудопроявах - Устинівському, Високому та інших і розвідка Вербинського родовища для підготовки його до промислового освоєння;

на Східносергіївському рудопрояві - завершення комплексу бурових, технологічних досліджень, проведення прогнозної геолого-економічної оцінки рудопрояву і складання техніко-економічних міркувань доцільності гірничо-бурової розвідки паралельно з розвідкою Сергіївського золоторудного родовища (його гірничих виробок);

на рудопроявах (ділянках) Східного Приазов'я - проведення пошукових робіт для виявлення нових і оконтурення виявлених об'єктів, а з 2007 року - комплексу оцінювальних робіт для визначення їх промислового значення.

Потреби України в олові становлять 600-800 тонн на рік.

Перспективи відкриття промислових родовищ олова пов'язуються з рудовмісними структурами Сущано-Пержанської зони. Серед них рудопрояви Кар'єр, Західне, Гірниче та інші.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення комплексу бурових, мінералого-петрографічних і технологічних досліджень на родовищах;

проведення геолого-економічної оцінки і визначення доцільності розвідки на Західному і Гірничому рудопроявах.

Потреби України у вольфрамовій продукції на найближчу перспективу становлять 435-480 тонн.

В останні роки у Східному Приазов'ї визначено перспективні прояви вольфраму.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення пошукових робіт літогеохімічними методами з проходженням поверхневих гірничих виробок та свердловин з комплексом геофізичних досліджень.

В Україні створено потужну мінерально-сировинну базу титану - це 40 родовищ, з яких 12 детально розвідано, і розпочато промислове його добування.

Видобування титанових (ільменітових) концентратів здійснюють Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат у Житомирській області та Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат у Дніпропетровській області. Їх спільна потужність становить майже 20 відсотків світового випуску ільменітових концентратів і може повністю забезпечити потреби України та вигідний експорт.

Розвіданими запасами титанових руд обидва комбінати забезпечені на далеку перспективу. Проте проблема полягає у дефіциті руд зі свіжим ільменітом, з якого можна отримувати високоякісні та конкурентоспроможні пігменти за технологією діючих сірчанокислотних виробництв у Сумах та в Криму. Запаси таких руд в Україні пов'язані, в основному, з великим Стремигородським корінним родовищем, підготовленим до промислового освоєння, та меншим за розмірами Федорівським родовищем, розвідка якого завершується. Експлуатація цих родовищ дасть змогу одночасно отримувати дефіцитний апатитовий концентрат, а також рідкісні землі в апатитовому концентраті, ванадій та скандій - в ільменітовому.

Проте для експлуатації цих родовищ необхідне капітальне будівництво нових рудників та збагачувальних фабрик, що потребує значних інвестицій і часу.

Основними завданнями цього напряму є:

підготовка до промислового освоєння Тростянецького розсипного родовища ільменіту;

розвідка і підготовка до промислового освоєння Тарасівського розсипного родовища комплексних циркон-титанових руд у Київській області;

геологічне довивчення та оцінка промислових розвіданих запасів Стремигородського родовища для одержання високоякісних ільменітових та апатитових концентратів.

Поряд з титаном, вилученим з ільменітових і рутилових концентратів, передбачається також вилучення ванадію. Технологію його вилучення давно розроблено, однак у промисловості ще й досі не реалізовано.

Україна має значні запаси і перспективні ресурси літію. Орієнтовно потреби карбонату літію становлять (в розрахунку на метал) 100-200 тонн. Прогнозується збільшення потреби у петалітовому концентраті для виробництва спецскла і спецкераміки - до кількох десятків тис. тонн.

У 1994 році Міністерством промисловості України було запропоновано підготувати до промислового освоєння Шевченківське родовище літієвих руд у Запорізькій області. Проведено оцінку і складено порівняльне техніко-економічне міркування Полохівського родовища літію в Кіровоградській області. За економічними показниками ці два родовища заслуговують на промислове освоєння, але за більшістю критеріїв Полохівське родовище має ряд переваг.

Освоєння Полохівського родовища петалітових руд могло б не тільки забезпечити потреби в літії різних галузей промисловості, але і збільшити його експортний потенціал.

Основними завданнями цього напряму є:

виявлення запасів промислових категорій Полохівського родовища та Шевченківського рудного поля;

проведення розвідки та підготовка родовища до промислового освоєння.

Україна володіє значними ресурсами танталу і ніобію в північно-західній частині Українського щита, в межах Кіровоградського блоку та в Приазов'ї. Найбільш ґрунтовно вивчено об'єкти Приазов'я, що мають значні ресурси і запаси, а також сприятливі гірничо-геологічні та гідрогеологічні умови для їх розробки. За умови комплексного використання цих запасів (видобутку цирконію, нефеліну, польового шпату) родовище може рентабельно експлуатуватися.

Найбільш досконало вивчено значне за розмірами Мазурівське родовище, яке розташоване у Донецькій області поруч з Донецьким хіміко-металургійним заводом. Ведеться розвідка для підготовки родовища до промислового освоєння, отримано приріст промислових запасів категорії С1.

Значний ресурсний потенціал мають недостатньо вивчені кори вивітрювання в метасоматитах Сущано-Пержанської зони, де разом з ніобієм знаходяться рідкісні землі, тантал та інші метали.

Невеликі за розмірами, але з високим вмістом танталу (0,10-0,15 відсотка), відкрито рудопрояви в межах Ганнівсько-Звенигородської зони (Мостове, Копанки, Вись та інші).

Основними завданнями цього напряму є:

виявлення запасів промислових категорій за умов комплексного освоєння Мазурівського родовища;

проведення пошукових і пошуково-оцінювальних робіт у Сущано-Пержанській зоні для визначення промислового значення кор вивітрювання з рідкіснометальним комплексним зруденінням;

оцінювання прогнозних ресурсів Ганнівсько-Звенигородської зони та виявлення запасів категорії С2.

П'ятнадцять лантаноїдів і близький до них ітрій становлять групу рідкісних земель, або рідкісноземельних металів. Попит на ці метали постійно зростає. Прогнозуються потреби в Україні рідкісних земель (у розрахунку на метал) 60 тонн у 2006 році і 115 тонн у 2010 році.

У Приазовській частині Українського щита відкрито Азовське родовище рідкісних земель, що вивчається. За результатами пошуково-оцінювальних робіт складено попередні техніко-економічні міркування.

Основними завданнями цього напряму є:

завершення пошуково-оцінювальних робіт і підготовка до дослідно-промислової експлуатації великого Азовського родовища цирконіє-рідкісноземельних руд;

здійснення оцінки рідкісноземельних руд у корах вивітрювання Сущано-Пержанської зони, що знаходяться на північному заході Українського щита.

Цирконій і гафній мають близькі фізико-хімічні властивості (вогнетривкість, інертність тощо). Гафній не має власних мінералів, але є постійною домішкою в мінералах циркону при середньому співвідношенні їх оксидів 1:50.

Власні потреби промисловості України у 1998 році становили 90 тонн цирконію при його виробництві 180 тонн. У 2006-2010 роках прогнозується збільшення виробництва цирконію до 360 тонн.

На запасах Малишевського розсипного родовища давно працює Вільногірський гірничо-металургійний комбінат, який постачає цирконові концентрати та продукти їх первинної переробки.

Основними завданнями цього напряму є:

підготовка Тарасівського розсипного родовища Білоцерківського району Київської області для цирконових концентратів та продуктів їх первинної переробки Верхньодніпровським гірничо-металургійним комбінатом;

приріст запасів цирконію категорій С1 та В на Тарасівсько-Таращанській площі;

проведення додаткового вивчення корінних родовищ у Приазов'ї - рідкіснометальному Мазурівському та рідкісноземельному Азовському.

Основними завданнями цього напряму є:

підготовка до експлуатації Жовторіченського родовища скандієвих руд із домішкою ванадію та рідкісних земель;

розвиток вітчизняних технологій отримання алюмінієво-скандієвих сплавів для вітчизняного літако- та ракетобудування;

розвиток вітчизняних технологій вилучення скандію при хімічній переробці ільменіту з руд Стремигородського апатит-ільменітового родовища з організацією виробництва на ВО "Хімпром" міста Суми.

В Україні виділяються три золотоносні провінції: Карпати, Донбас та Український щит.

Карпати є однією з найбільш досконало вивчених провінцій. Тут розвідано запаси золота в кількості майже 55 тонн - Мужіївське родовище та родовище Сауляк.

Мужіївське золотополіметалічне родовище введено у промислове освоєння в 1999 році. Безпосередньо до Мужіївського родовища прилягає Берегівське золотополіметалічне родовище, яке має руди аналогічного складу. В межах єдиного гірничого відводу Мужіївського шахтного поля вже на першому етапі можна довести запаси до 80-100 тонн золота, 1000 тонн срібла та близько 2,5 млн тонн свинцю та цинку.

Родовище Сауляк попередньо розвідане двома горизонтами штольневих виробок, з поверхні - розчистками. Виявлено і розвідано поки що три рудних тіла. Прогнозується отримати ресурсів категорії P1 обсягом 35 тонн і категорії Р2 - 65 тонн.

За попередніми оцінками фахівців, загальні ресурси Карпатської провінції визначаються: золота - 400 тонн, срібла - 5,5 тис. тонн, свинцю - 2,7 млн тонн, цинку - 5,3 млн тонн.

Золотоносність Донбасу вивчається давно, але через відсутність ґрунтовних досліджень немає однозначної оцінки. Загальні прогнозні ресурси Донбасу визначаються в 400 тонн золота. Тут відкрито невелике за запасами Бобриківське родовище золото-сульфідних руд.

Головною золотоносною провінцією України є Український щит, загальні прогнозні ресурси якого визначаються у 2400 тонн золота. Тут найбільш досконало вивчено шість родовищ: Майське, Клинцівське, Юр'ївське, Сергіївське, Балка Золота та Балка Широка. Ресурси, оцінені в їх межах, становлять понад 620 тонн золота.

Основними завданнями цього напряму є:

активізація геологорозвідувальних робіт у Закарпатті для надійного забезпечення Мужіївського державного золотополіметалічного комбінату запасами промислових категорій власне золотих руд і збільшення перспективних ресурсів району та підготовка до експлуатації Бобриківського родовища у Донбасі;

посилення пошукових, пошуково-оцінювальних робіт у Донбасі для вивчення теригенно-карбонатних товщ Південного Донбасу, перспективних на багаті руди типу Карлін;

продовження пошукових і пошуково-оцінювальних робіт на Українському щиті в перспективних структурах як відомих рудних полів і зон (Верхівцевська, Сурська і Чортомлицька зеленокам'яні структури Середнього Придніпров'я, Саврансько-Капустинське, Клинцівсько-Юр'ївське рудні поля в гнейсових товщах), так і потенційних рудних полів інших районів;

проведення пошукових та пошуково-оцінювальних робіт на перспективних ділянках Берегівського і Вишковського рудних полів, а також на площах і ділянках Рахівського рудного району, розвідка Берегівського родовища, а також флангів Мужіївського родовища; вивчення чорносланцевих товщ Донбасу, перспективних на виявлення родовищ типу Кокпатас, Бакирчик, Мурун-Тау;

створення сучасного золотовидобувного підприємства на базі промислової експлуатації Мужіївського родовища і родовища Сауляк:

- забезпечення ефективними та екологічно безпечними технологіями збагачення руд;

- переналагоджування технології на переробку комплексних золотополіметалічних руд;

комплексна оцінка існуючих прогнозних ресурсів вивчених п'яти золоторудних родовищ:

- Широка Балка і Сергіївське у Дніпропетровській області;

- Клинці та Юр'ївське у Кіровоградській області;

- Майське в Одеській області, з метою створення в Україні золотовидобувного комплексу;

розширення геологічної вивченості золоторудних родовищ у Закарпатті:

- завершення розвідки флангів Мужіївського родовища та родовища Сауляк;

- приріст запасів золота на основній частині Берегівського родовища з супутнім одержанням срібла, свинцю та цинку;

відкриття нових родовищ в межах перспективних структур Українського щита.

Необхідність оцінки перспективних геологічних формацій України на наявніть металів платинової групи викликана постійним розширенням їх використання у багатьох галузях науки і техніки.

На теперішній час в Україні розвіданих запасів металів платинової групи немає. Невідомі також конкретні ділянки для відкриття родовищ, хоча є досить високі загальні перспективи платиноносності різних геологічних формацій.

Основними завданнями цього напряму є:

створення власної лабораторної бази і, починаючи з 2006 року, організація масових цілеспрямованих пошуків металів платинової групи у процесі виконання усіх видів геологорозвідувальних робіт;

проведення цільових пошукових робіт на виявлення металів платинової групи на локальних площах і об'єктах з оцінкою їх перспективи;

розвідування одного з родовищ металів платинової групи або здійснення геолого-економічної оцінки за високими промисловими категоріями як супутнього компонента наявності металів платинової групи в комплексному родовищі.

У межах території України встановлено три райони прояву кімберлітового і лампроїтового магматизму - корінних джерел алмазів - це північ Волино-Подільської плити, центральна частина Українського щита та Приазовський масив і зона його зчленування з Донбасом.

За перспективами виявлення промислових алмазів Кухотсько-Серхівська площа посідає провідне місце. Саме біля села Кухотська Воля у 1975 році було виявлено перший кімберлітовий прояв в Україні.

У центральній частині Українського щита в останні роки поблизу міста Кіровоград на ділянках Лелеківська і Щорсівська були встановлені малопотужні тіла кімберлітів і лампроїтів дайкоподібної форми. Цілеспрямованих пошукових робіт на алмази в цьому районі не проводилося.

У Приазов'ї виявлено 7 кімберлітових тіл, прояви лампроїтового магматизму, значну кількість масивів ультраосновних лужних порід і карбонатоподібних утворень, а також відомі численні знахідки алмазів та їх мінералів-супутників у вторинних колекторах, представлених різновіковими (від кам'яновугільного до четвертинного періоду) теригенними відкладами.

Крім зазначених районів реальними є перспективи виявлення промислових алмазів за комплексом геолого-геофізичних даних і на інших площах, але спеціалізовані пошукові роботи щодо алмазів потребують залучення великих інвестицій.

У зв'язку з цим проведення широкомасштабних пошукових робіт щодо алмазів у межах всієї території України сьогодні ускладнено.

Основними завданнями цього напряму є:

виявлення за комплексом методів алмазоносних площ;

концентрація основних обсягів пошукових робіт на вже відомих площах, у першу чергу в межах Східного Приазов'я, Волино-Подільської плити, північно-західній і центральній частинах Українського щита.

Основні напрями розвитку геологорозвідувальних робіт будуть спрямовані на забезпечення діючих гірничодобувних підприємств такими видами мінеральної сировини:

неметалічної - для металургії;

вогнетривкої;

для гірничохімічного та агропромислового комплексів;

іншою нерудною сировиною.

За більш ніж столітню історію української металургії створено потужну промисловість з видобування і первинної переробки неметалічної сировини. З усіх видів цієї сировини (вапняки, доломіти, кварцити, вогнетривкі глини, лужноземельні бентоніти) Україна до останнього часу повністю забезпечувала власні потреби і певною мірою потреби металургії Росії, Грузії, частково - Польщі, Словаччини. Але вже зараз виникають гострі проблеми, зумовлені загальним прогресом у металургії і значним підвищенням вимог до якості неметалічної сировини. Деякі види неметалічної сировини (магнезит, плавиковий шпат, лужні бентоніти) для металургійної галузі України імпортуються.

Основним завданням цього напряму є розвиток геологорозвідувальних робіт, спрямованих на максимально можливе забезпечення діючих підприємств власною мінеральною сировиною належної якості.

Основними споживачами плавикового шпату є заводи, що випускають феросплави і зварні флюси, а також металургійні комбінати, заводи важкого машинобудування, суднобудівні та алюмінієві підприємства Донецької, Дніпропетровської, Запорізької та Миколаївської областей.

Державним балансом запасів корисних копалин враховуються два родовища плавикового шпату - Бахтинське родовище у Придністров'ї, запаси якого становлять 18 млн тонн, і Покрово-Кириївське у Приазов'ї та два родовища з вмістом супутнього фтору в апатиті - Стремигородське і Новополтавське. Усі чотири родовища не експлуатуються через відсутність значних капітальних вкладень на їх освоєння.

Бахтинське родовище флюориту у Придністров'ї розвідано і підготовлено до дослідно-промислової експлуатації.

Основними завданнями цього напряму є:

проведення пошуково-оцінювальних робіт у межах центральної ділянки Сущано-Пержанської зони для підготовки запасів спеціального рідкісноземельно-флюоритового флюсу;

проведення дослідно-промислового видобутку плавикового шпату на флангах Бахтинського родовища;

підготовка до введення в дію Бахтинського гірничо-збагачувального комбінату для отримання власного флюоритового та польовошпатового концентрату;

підготовка до промислового освоєння Центрального родовища Сущано-Пержанської зони;

оцінка запасів родовища плавикового шпату Покрово-Кириївського в Приазов'ї та родовищ супутнього фтору в апатиті - Стремигородського і Новополтавського;

проведення пошуково-оцінювальних і розвідувальних робіт на флангах Бахтинського родовища із подальшим затвердженням запасів плавикового шпату Державною комісією по запасах корисних копалин.

Запасами флюсової сировини діючі гірничодобувні підприємства повністю забезпечені, але переважна більшість цих запасів придатна лише для застарілого доменно-мартенівського виробництва сталі. Конверторне та електроплавильне виробництво сталі вимагає ту ж сировину, але високої якості (за хімічним складом та механічною міцністю).

Державним балансом запасів враховано 14 родовищ флюсових вапняків, загальні запаси яких становлять 2,5 млрд тонн; у контурах діючих кар'єрів - 950 млн тонн. Також на державному балансі знаходяться 8 родовищ доломіту, з яких три розробляються.

Проте при значних запасах країна має потребу у високоякісних конверторних доломітах, загальний обсяг запасів яких становить 400 млн тонн, але промислових з них - всього 36 млн тонн.

Проблемою сировинної бази залишається нестача розвіданих запасів смолодоломітів. Єдине родовище в країні - Стильське (Донбас), яке тепер закрите через гідрогеологічні проблеми.

Основними завданнями цього напряму є:

завершення розвідки західної ділянки Стильського родовища, створення сировинної бази доломітів у Кривбасі на Криворізькому (Фрунзенському) родовищі із загальними запасами понад 100 млн тонн;

оцінка запасів і технологічна придатність отримання флюсової сировини високої якості за хімічним складом та механічною міцністю з Родниківського родовища Комсомольського рудоуправління та дільниці Балка Безводна Оленівського родовища для конверторного та електроплавильного виробництва сталі;

пошукові ресурсні оцінки отримання доломітів на родовищі Велика Глеюватка у Кривому Розі для використання їх як місцевої флюсової сировини.