Про державний нотаріат

Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність відносин з спадкодавцем, які є підставою для закликання до спадкоємства за законом осіб, що подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємці за законом, позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність відносин з спадкодавцем, які є підставою для закликання до спадкоємства за законом, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, що прийняли спадщину і подали докази таких відносин з спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.

Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.

Державний нотаріус також перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.

Державна нотаріальна контора на підставі спільної письмової заяви подружжя видає одному або кожному з них свідоцтво про право власності на частку в спільному майні, набутому ними за час шлюбу.

Таке свідоцтво може бути видано кожному з подружжя як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається державною нотаріальною конторою за місцем знаходження майна або його реєстрації.

У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного майна.

Якщо серед спадкоємців померлого є неповнолітні або особи, над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається при наявності дозволу органів опіки і піклування.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається державною нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини.

Придбання жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників з прилюдних торгів оформляється видачею набувачу державною нотаріальною конторою за місцем знаходження будинку свідоцтва про придбання жилого будинку (частини будинку) або квартири. Якщо торги не відбулися, свідоцтво про придбання жилого будинку (частини будинку) або квартири видається стягувачеві. Такі свідоцтва видаються на підставі відповідно копії акта про продаж будинку (частини будинку) або квартири з прилюдних торгів чи копії акта про те, що будинок (частину будинку) або квартиру залишено за стягувачем у зв'язку з тим, що торги не відбулися.

Державний нотаріус або службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем знаходження жилого будинку накладає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників:

1) за повідомленням установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт і купівлю жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників;

2) при посвідченні договору довічного утримання або договору про заставу жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу;

3) в усіх інших випадках, передбачених законом.

Одержавши повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, державний нотаріус або службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, знімає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників.

Державні нотаріуси, службові особи виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих державними установами, підприємствами і організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями, а також громадянами, за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Вірність копій статутів і положень господарських, кооперативних і громадських організацій, вироків, рішень, ухвал та постанов судових органів, які стосуються особистих прав і інтересів громадян, документів про закінчення вищих і середніх спеціальних учбових закладів і середніх загальноосвітніх шкіл засвідчується державними нотаріусами.

Вірність копій актів вищих органів державної влади і державного управління Союзу РСР, союзних і автономних республік, які стосуються особистих прав та інтересів громадян, а також копій документів, викладених іноземною мовою, засвідчується в перших державних нотаріальних конторах, розташованих в обласних центрах.

Вірність копій документів, виданих окремими громадянами, може бути засвідчена, якщо справжність підписів громадян на оригіналах цих документів засвідчена нотаріальним органом або організацією, в якій працює чи навчається громадянин, житлово-експлуатаційною конторою (управлінням будинками), правлінням житлово-будівельного кооперативу за місцем його проживання або адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебуває на лікуванні.

Вірність копії з копії документа може бути засвідчена державним нотаріусом, якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана державною установою, підприємством, організацією, колгоспом, іншою кооперативною та іншою громадською організацією, яка видала оригінал документа. В останньому випадку копія Документа повинна бути викладена на бланку даної установи, підприємства, організації з прикладенням печатки і з відміткою про те, що оригінал документа знаходився в даній установі, підприємстві, організації.

Вірність виписки може бути засвідчена лише у тому випадку, коли її зроблено з документа, в якому містяться рішення кількох не зв'язаних між собою питань, і в ній відтворено повний текст частини документа з певного питання.

Засвідчення вірності виписки з документа здійснюється за правилами статей 56-58 цього Закону.

Державний нотаріус, службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові, не має характеру угоди та не містить у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

На угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла підписатись власноручно внаслідок фізичних вад, хвороби або з інших причин.

Державний нотаріус, службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів вчиняє нотаріальні дії, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують фактів, викладених у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблений певною особою.

Державний нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він володіє відповідними мовами.

Якщо державний нотаріус не володіє відповідними мовами, переклад документа може бути зроблений відомим йому перекладачем, справжність підпису якого засвідчує державний нотаріус.

Державний нотаріус на прохання громадянина посвідчує факт, що громадянин є живим.

Посвідчення факту, що живим є неповнолітній, провадиться на прохання його законних представників (батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника).

На підтвердження зазначеної обставини державний нотаріус видає заінтересованим особам свідоцтво.

Державний нотаріус на прохання громадянина посвідчує факт перебування його в певному місці.

Посвідчення факту перебування в певному місці неповнолітнього провадиться на прохання його законних представників (батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника).

На підтвердження зазначеної обставини державний нотаріус видає заінтересованим особам свідоцтво.

Державний нотаріус на прохання громадянина посвідчує його тотожність з особою, зображеною на поданій громадянином фотографічній картці.

На підтвердження зазначеної обставини державний нотаріус видає цьому громадянинові свідоцтво.

Державний нотаріус посвідчує час пред'явлення йому документа. На підтвердження цієї обставини державний нотаріус робить посвідчувальний напис на документі з зазначенням особи, що його пред'явила.

Державний нотаріус, службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, приймає від громадян, державних установ, підприємств і організацій, колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій заяви для передачі їх іншим громадянам, державним установам, підприємствам, організаціям, колгоспам, іншим кооперативним та іншим громадським організаціям.

Заяви приймаються за умови, що вони не суперечать закону та не містять відомостей, які порочать честь і гідність людини. Заяви передаються вказаним у них особам або установам, підприємствам, організаціям поштою з зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку.

На прохання особи, що подала заяву, державний нотаріус або службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, видає свідоцтво про передачу заяви.

Державні нотаріальні контори у передбачених законодавством випадках приймають від боржника в депозит державної нотаріальної контори грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору.

Про надходження грошових сум і цінних паперів державна нотаріальна контора повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові суми або цінні папери.

Прийняття в депозит грошових сум або цінних паперів провадиться державною нотаріальною конторою за місцем виконання зобов'язання.

Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх у депозит (дебітору) допускається лише за письмовою згодою на це особи, на користь якої був зроблений внесок (кредитора), або за постановою суду.

Державний нотаріус для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна вчиняє виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Перелік документів, по яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Державний нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між державними установами, підприємствами і організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.

Виконавчий напис повинен містити:

1) посаду, прізвище та ініціали державного нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис;

2) найменування і адресу стягувача;

3) найменування і адресу боржника;

4) зазначення строку, за який провадиться стягнення;

5) зазначення сум, які підлягають стягненню, або предметів, які підлягають витребуванню, в тому числі пені, процентів, якщо такі належать;

6) зазначення сум державної пошлини, сплаченої стягувачем, або пошлини, яка підлягає стягненню з боржника;

7) дату (рік, місяць, число) вчинення виконавчого напису;

8) номер, під яким виконавчий напис зареєстровано у реєстрі;

9) підпис державного нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, гербову печатку державної нотаріальної контори.

Виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є громадянин, може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років, а виконавчий напис, за яким стягувачем і боржником є державні, кооперативні, громадські та інші підприємства, установи й організації, - протягом одного року, якщо законодавством не встановлено інші строки.

Відновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису до виконання провадиться районним (міським) народним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу УРСР.

Державні нотаріальні контори у відповідності з Положенням про переказний простий вексель вчиняють протести векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту.

Державна нотаріальна контора за місцем знаходження платника приймає для пред'явлення до платежу чеки, подані після закінчення десяти днів, а іноземні чеки - після закінчення шести місяців з дня видачі чека, але не пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня.

У разі неоплати чека державний нотаріус посвідчує неоплату чека шляхом напису на чеку за встановленою формою і робить про це відмітку в реєстрі. Одночасно з написом на чеку державна нотаріальна контора надсилає повідомлення чекодавцю про неоплату його чека банком і вчинення напису на чеку.

На прохання чекодержателя державний нотаріус у разі неоплати чека вчиняє виконавчий напис.

Державні нотаріальні контори здійснюють зберігання переданих їм для цієї мети документів.

Документи приймаються на зберігання за заявами юридичних осіб та громадян за описом. Про прийняття документів на зберігання державний нотаріус видає особі, яка здала їх, свідоцтво за встановленою формою, до якого додається примірник опису.

Документи, прийняті на зберігання державною нотаріальною конторою, повертаються на вимогу громадянина чи юридичної особи, що здали їх на зберігання, або на вимогу уповноважених ними осіб при пред'явленні свідоцтва і примірника опису документів, або за постановою суду.

Державний нотаріус приймає заяву капітана судна про морський протест, якщо в період плавання або стоянки судна мала місце подія, яка може стати підставою для пред'явлення до судновласника майнових вимог.

Заява про морський протест має бути подана до державної нотаріальної контори в порту Української РСР в строки, встановлені статтями 288 та 289 Кодексу торгового мореплавства СРСР.

На підтвердження обставин, викладених у заяві про морський протест, державному нотаріусу в межах строків, установлених статтею 290 Кодексу торгового мореплавства СРСР, повинно бути подано на огляд судновий журнал і засвідчену капітаном виписку з суднового журналу.

Державний нотаріус на підставі заяви капітана, даних суднового журналу, а також опиту самого капітана і, по можливості, не менше двох свідків з числа осіб командного складу судна та двох свідків з суднової команди складає акт про морський протест і засвідчує його своїм підписом та гербовою печаткою. Примірник акта видається капітанові або уповноваженій особі.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" іноземні громадяни і особи без громадянства мають право нарівні з радянськими громадянами звертатися в державні нотаріальні контори Української РСР, а також в інші органи, які вчиняють нотаріальні дії.

Іноземні підприємства і організації мають право звертатися в державні нотаріальні контори Української РСР і в консульські установи Союзу РСР.

Радою Міністрів СРСР можуть бути у відповідь встановлені обмеження щодо громадян, підприємств і організацій тих держав, в яких допускаються спеціальні обмеження прав радянських громадян, установ, підприємств і організацій на звернення в органи нотаріату.

Державні нотаріуси відповідно до законодавства Союзу РСР, Української РСР, міжнародних договорів СРСР або Української РСР, застосовують норми іноземного права.

Державні нотаріуси приймають документи, складені відповідно де вимог іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи у формі, передбаченій іноземним законодавством, якщо це не суперечить основам радянського ладу.

Дії, зв'язані з охороною майна, яке залишилося після смерті іноземного громадянина і знаходиться на території Української РСР, або майна, яке належить одержати іноземному громадянинові після смерті радянського громадянина, а також з видачею свідоцтва про право на спадщину щодо такого майна, здійснюються відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Посвідчена державним нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

Документи, які складено за кордоном з участю іноземних властей або від них виходять, приймаються державними нотаріальними конторами Української РСР за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ СРСР.

Без легалізації такі документи приймаються державними нотаріальними конторами Української РСР у тих випадках, коли це передбачено законодавством Союзу РСР, Української РСР, міжнародними договорами СРСР або Української РСР.

Державні нотаріальні контори Української РСР виконують передані їм у встановленому порядку доручення іноземних органів юстиції про провадження окремих нотаріальних дій, за винятком випадків, коли:

1) виконання доручення суперечило б суверенітетові СРСР або загрожувало б безпеці СРСР;

2) виконання доручення не належить до компетенції державних нотаріальних контор СРСР.

Виконання доручень іноземних органів юстиції про вчинення окремих нотаріальних дій провадиться на основі радянського законодавства.

Державні нотаріальні контори Української РСР можуть звертатися до іноземних органів юстиції з дорученнями про провадження окремих нотаріальних дій.

Порядок зносин державних нотаріальних контор Української РСР з іноземними органами юстиції визначається законодавством Союзу РСР, Української РСР, міжнародними договорами СРСР або Української РСР.

Державні нотаріальні контори Української РСР забезпечують докази, потрібні для ведення справ в органах іноземних держав.

Дії по забезпеченню доказів провадяться стосовно до правил Цивільного процесуального кодексу УРСР.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат", коли міжнародним договором СРСР або Української РСР, встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж ті, що їх містить законодавство Союзу РСР або Української РСР, при вчиненні нотаріальних дій застосовуються правила міжнародного договору.

Коли міжнародний договір СРСР або Української РСР, відносить до компетенції державних нотаріальних контор СРСР вчинення нотаріальної дії, не передбаченої законодавством Союзу РСР і Української РСР, державні нотаріальні контори Української РСР провадять цю нотаріальну дію в порядку, встановлюваному Міністерством юстиції СРСР.

Коли міжнародним договором СРСР або Української РСР, передбачено нотаріальну дію, яка відповідно до законодавства Української РСР, а також інших союзних республік може бути вчинена державними нотаріальними конторами кількох союзних республік, або коли законодавство Української РСР й інших союзних республік не визначає компетентну державну нотаріальну контору, Міністерство юстиції СРСР встановлює, які державні нотаріальні контори і в якій союзній республіці повинні вчиняти зазначену нотаріальну дію.