Про державний нотаріат

Завданнями державного нотаріату є охорона соціалістичної власності, прав і законних інтересів громадян, державних установ, підприємств і організацій, колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій, зміцнення соціалістичної законності і правопорядку, запобігання правопорушенням шляхом правильного і своєчасного посвідчення договорів та інших угод, оформлення спадкових прав, учинення виконавчих написів та інших нотаріальних дій.

Законодавство Союзу РСР і Української РСР про державний нотаріат складається з Закону СРСР "Про державний нотаріат", а також інших актів законодавства Союзу РСР, цього Закону й інших актів законодавства Української РСР, які видаються у відповідності з Законом СРСР "Про державний нотаріат".

Для вчинення нотаріальних дій в Українській РСР організуються державні нотаріальні контори.

У столиці Української РСР - місті Києві і обласних центрах одна з державних нотаріальних контор засновується як перша державна нотаріальна контора для вчинення найскладніших нотаріальних дій і виконання інших функцій відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

В обласному центрі, де засновується одна державна нотаріальна контора, вона є першою державною нотаріальною конторою.

Нотаріальні дії в державних нотаріальних конторах вчиняють державні нотаріуси (старші державні нотаріуси, заступники старших державних нотаріусів, державні нотаріуси).

У населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, нотаріальні дії, передбачені Законом СРСР "Про державний нотаріат" та цим Законом, вчиняють виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого Комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи Союзу РСР. Перелік консульських службових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюється Консульським статутом Союзу РСР.

Посвідчення заповітів і довіреностей, які мають силу нотаріально посвідчених документів, може провадитися також службовими особами, вказаними в статті 16 цього Закону.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" керівництво державним нотаріатом в Українській РСР здійснюють Рада Міністрів СРСР, Рада Міністрів Української РСР, виконавчі комітети обласних, районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів, Міністерство юстиції СРСР, Міністерство юстиції Української РСР, а також інші державні органи відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Подання правової допомоги службовим особам виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів у роботі по вчиненню ними нотаріальних дій покладається на державного нотаріуса тієї нотаріальної контори, яка обслуговує населення даного району.

На посади державних нотаріусів призначаються громадяни СРСР, які мають вищу юридичну освіту. В окремих випадках на посади державних нотаріусів можуть призначатися особи, які не мають вищої юридичної освіти, за умови, що вони не менше трьох років працювали за спеціальністю юриста, а також особи, які навчаються на останніх курсах вищих юридичних учбових закладів.

Особи, що призначаються на посади державних нотаріусів, проходять стажування у випадках і в порядку, встановлених чинним законодавством.

Старші державні нотаріуси перших державних нотаріальних контор, зазначених у частині другій статті 3 цього Закону, призначаються на посади і увільняються від посад Міністром юстиції Української РСР.

Заступники старших державних нотаріусів і державні нотаріуси перших державних нотаріальних контор, а також старші державні нотаріуси і державні нотаріуси інших державних нотаріальних контор призначаються на посади і увільняються від посад начальниками відділів юстиції виконавчих комітетів обласних, Київської міської Рад народних депутатів.

Державні нотаріуси не можуть перебувати на службі в інших установах, організаціях і на підприємствах. Винятки може бути зроблено для державних нотаріусів, які займаються викладацькою або науковою роботою.

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, керуються в своїй діяльності законами СРСР і Української РСР, указами Президії Верховної Ради СРСР і Президії Верховної Ради Української РСР, постановами і розпорядженнями Ради Міністрів СРСР і Ради Міністрів Української РСР, наказами та інструкціями Міністерства юстиції СРСР і Міністерства юстиції Української РСР, а також актами, що видаються іншими органами державної влади і органами державного управління в межах їх компетенції

При вчиненні нотаріальних дій державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, застосовують у встановлених випадках і законодавство інших союзних республік.

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані додержувати таємниці вчинюваних нотаріальних дій.

Довідки про вчинені нотаріальні дії і документи видаються тільки громадянам, державним установам, підприємствам і організаціям, колгоспам, іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

На вимогу суду, прокуратури, органів слідства і дізнання довідки про вчинені нотаріальні дії і документи видаються у зв'язку з кримінальними або цивільними справами, які знаходяться в їх провадженні.

Довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача.

Правила про додержання таємниці нотаріальних дій поширюються також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків.

Вказані в частинах першій і п'ятій цієї статті особи, винні в порушенні таємниці вчинюваних нотаріальних дій, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані сприяти громадянам, державним установам, підприємствам і організаціям, колгоспам, іншим кооперативним та іншим громадським організаціям у здійсненні їх прав і захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій з тим, щоб юридична необізнаність та інші подібні обставини не могли бути використані їм на шкоду.

У необхідних випадках державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, на прохання громадян, державних установ, підприємств і організацій, колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, повинні складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів і виписки з них, а також давати роз'яснення в питаннях вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальне діловодство в державних нотаріальних конторах і виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів Української РСР ведеться українською мовою.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" нотаріальне діловодство в консульських установах Союзу РСР ведеться тією ж мовою, якою ведеться діловодство консульських установ Союзу РСР.

Коли особа, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів повинні бути перекладені їй державним нотаріусом або іншою службовою особою, що вчиняє нотаріальну дію, або перекладачем, відомим державному нотаріусові чи службовій особі, яка вчиняє нотаріальну дію.

Сітка державних нотаріальних контор в Українській РСР затверджується в порядку, що встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Штати державних нотаріальних контор затверджуються начальниками відділів юстиції виконавчих комітетів обласних, Київської міської Рад народних депутатів у межах штатної чисельності і фонду заробітної плати, встановлених для державних нотаріальних контор, та з додержанням схем посадових окладів.

Державні нотаріальні контори утримуються за рахунок республіканського бюджету.

Державні нотаріальні контори мають печатку з зображенням Державного герба Української РСР і своїм найменуванням.

Державні нотаріальні контори вчиняють такі нотаріальні дії:

1) посвідчують угоди (договори, заповіти, довіреності та ін.);

2) вживають заходів до охорони спадкового майна;

3) видають свідоцтва про право на спадщину;

4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

5) видають свідоцтва про придбання жилих будинків (частин будинків) з прилюдних торгів;

6) накладають заборони відчуження жилого будинку;

7) засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

8) засвідчують справжність підпису на документах;

9) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

10) посвідчують факт, що громадянин є живим;

11) посвідчують факт перебування громадянина в певному місці;

12) посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотографічній картці;

13) посвідчують час пред'явлення документів;

14) передають заяви громадян, державних установ, підприємств і організацій, колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій іншим громадянам, державним установам, підприємствам і організаціям, колгоспам та іншим кооперативним і громадським організаціям;

15) приймають у депозит грошові суми і цінні папери;

16) вчиняють виконавчі написи;

17) вчиняють протести векселів;

18) пред'являють чеки до платежу і посвідчують несплату чеків;

19) приймають на зберігання документи;

20) вчиняють морські протести.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" законодавством Союзу РСР і Української РСР на державні нотаріальні контори може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.

У населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії:

1) посвідчують заповіти;

2) посвідчують інші угоди (договори, довіреності та ін.), крім договорів про надання у безстрокове користування земельних ділянок для спорудження індивідуальних жилих будинків і угод, які стосуються майна, що знаходиться за кордоном, або прав, які мають бути здійснені за кордоном;

3) вживають заходів до охорони спадкового майна;

4) накладають заборони відчуження жилого будинку;

5) засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

6) засвідчують справжність підпису на документах;

7) передають заяви громадян, державних установ, підприємств і організацій, колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій іншим громадянам, державним установам, підприємствам і організаціям, колгоспам, іншим кооперативним та іншим громадським організаціям.

В необхідних випадках законодавством Української РСР на виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій, не передбачених статтею 13 цього Закону.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" консульські установи Союзу РСР вчиняють такі нотаріальні дії:

1) посвідчують угоди (договори, заповіти, довіреності та ін.), крім договорів про відчуження і заставу жилих будинків, які знаходяться в СРСР;

2) вживають заходів до охорони спадкового майна;

3) видають свідоцтва про право на спадщину;

4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

5) засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

6) засвідчують справжність підпису на документах;

7) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

8) посвідчують факт, що громадянин є живим;

9) посвідчують факт перебування громадянина в певному місці;

10) посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотографічній картці;

11) посвідчують час пред'явлення документів;

12) приймають у депозит грошові суми і цінні папери;

13) вчиняють виконавчі написи;

14) приймають на зберігання документи;

15) забезпечують докази;

16) вчиняють морські протести.

Законодавством Союзу РСР може бути передбачено й інші нотаріальні дії, вчинювані консульськими установами Союзу РСР.

До нотаріально посвідчених документів прирівнюються:

заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів;

заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором СРСР, посвідчені капітанами цих суден;

заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та інших подібних їм експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;

заповіти і довіреності військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;

заповіти і довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор та інших органів, що вчиняють нотаріальні дії, також заповіти і довіреності робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;

заповіти і довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Службові особи, перелічені в цій статті, зобов'язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів на зберігання в державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" капітани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту СРСР або консулові СРСР в іноземному порту для наступного направлення їх у державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.

Коли заповідач не мав постійного місця проживання в СРСР або коли місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється в державну нотаріальну контору, яку визначає Міністерство юстиції СРСР.

Державний нотаріус зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення невідповідності його законові повідомити про це заповідача і службову особу, яка посвідчила заповіт.

Посвідчення заповітів і довіреностей службовими особами, вказаними в цій статті, провадиться з додержанням вимог статей 6-8, 19, 20 і 28 цього Закону, в порядку, який відповідно до Закону СРСР "Про Державний нотаріат" визначає Рада Міністрів СРСР.

Нотаріальні дії можуть вчинятися в будь-якій державній нотаріальній конторі або виконавчому комітеті міської, селищної, сільської Ради народних депутатів на всій території Української РСР, за винятком випадків, коли згідно з законодавством Союзу РСР або Української РСР нотаріальна дія повинна бути вчинена в певній державній нотаріальній конторі або виконавчому комітеті певної Ради народних депутатів.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори або виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадяни, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій, з поважних причин (хвороба, інвалідність, старість та ін.) не можуть з'явитися в приміщення державної нотаріальної контори або виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" місце вчинення нотаріальних дій консульськими установами Союзу РСР визначається Консульським статутом Союзу РСР.

Нотаріальні дії вчиняються в день пред'явлення всіх необхідних для цього документів і сплати державної пошлини.

Вчинення нотаріальних дій може бути відкладено при необхідності витребування додаткових відомостей або документів від службових осіб державних установ, підприємств і організацій, колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій або направлення документів на експертизу.

У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви заінтересованої особи, що оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено також за заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, на строк не більше десяти днів. Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.

Законодавством Української РСР може бути встановлено й інші підстави для відкладення і зупинення вчинення нотаріальних дій.

При вчиненні нотаріальних дій державні нотаріуси та інші службові особи, що вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу громадян, їх представників або представників державних установ, підприємств і організацій, колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

При посвідченні угод з'ясовується дієздатність громадян і перевіряється правоздатність юридичних осіб, які беруть участь в угодах. В разі укладення угоди представником перевіряються його повноваження.

При посвідченні угод і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, перевіряється справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Нотаріально посвідчувані угоди, а також заяви та інші документи підписуються в присутності державного нотаріуса або іншої службової особи, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо угоду, заяву або інший документ підписано у відсутності зазначених службових осіб, той, хто підписався, повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати угоду, заяву або інший документ, за його дорученням в його присутності і в присутності державного нотаріуса або іншої службової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, угоду, заяву або інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, не міг підписати документ власноручно, зазначається у посвідчувальному написі. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, можуть не вимагати кожного разу явки відомих їм службових осіб державних установ, підприємств і організацій, колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій, коли у них є зразки підписів цих службових осіб, одержані при їх особистому зверненні, і справжність підписів не викликає сумніву.

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі витребувати від державних установ, підприємств і організацій, колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій відомості і документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Відповідні відомості і документи повинні бути подані в строк, вказаний державним нотаріусом або іншою службовою особою, яка вчиняє нотаріальну дію. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

Державні нотаріуси, службові особи виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені своїх чоловіка або дружини, їхніх і своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної державної нотаріальної контори або даного виконавчого комітету Ради народних депутатів. Службові особи виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного виконавчого комітету Ради народних депутатів.

У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі чи виконавчому комітеті будь-якої іншої міської, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Нотаріальні дії, які згідно з законодавством Союзу РСР або Української РСР повинні бути вчинені в певній державній нотаріальній конторі або виконавчому комітеті певної Ради народних депутатів, вчиняються в зазначених випадках іншою державною нотаріальною конторою, визначеною відділом юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів, або виконавчим комітетом іншої міської, селищної, сільської Рад народних депутатів, визначеним виконавчим комітетом вищестоящої Ради народних депутатів.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" консульські службові особи не можуть вчиняти нотаріальні дії на своє Ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені своїх чоловіка або дружини, їхніх і своїх родичів по прямій лінії.

Службові особи, перелічені в статті 16 цього Закону, не вправі посвідчувати заповіти і довіреності на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені своїх чоловіка або дружини, їхніх і своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер).

Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням установлених цією статтею правил, є недійсними.

Тексти нотаріально посвідчуваних угод, засвідчуваних копій документів і виписок з них, тексти перекладів повинні бути написані ясно і чітко; числа і строки, які відносяться до змісту посвідчуваних угод, мають бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб, прізвища, імена та по батькові громадян - без скорочень і з зазначенням їх адрес.

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, не приймають документів, що мають дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, а також документи, написані олівцем, або такі, що мають підчистки.

Порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад народних депутатів встановлюється Законом СРСР "Про державний нотаріат", іншими актами законодавства Союзу РСР, цим Законом та іншими актами законодавства Української РСР.

Порядок вчинення нотаріальних дій консульськими установами Союзу РСР встановлюється Законом СРСР "Про державний нотаріат", Консульським статутом Союзу РСР та іншими актами законодавства Союзу РСР.

Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і документах, що засвідчуються, відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" встановлюються в порядку, який визначає Рада Міністрів СРСР.

Всі нотаріальні дії, вчинені державними нотаріусами і службовими особами виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.

Державні нотаріуси, службові особи виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, за письмовою заявою осіб або вимогою органів, зазначених у частинах другій і третій статті 7 цього Закону, видають виписки з реєстрів нотаріальних дій.

Посвідчення угод та часу пред'явлення документів, засвідчення вірності копій документів і виписок з них, перекладу документів, справжності підпису на документах здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах з прикладенням печатки.

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення законності громадянами або окремими службовими особами, повідомляють про це для вжиття необхідних заходів відповідні установи, підприємства, організації або прокурора.

Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі затримати цей документ і направити його на експертизу.

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії:

відмовляють у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законові;

не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян.

Державні нотаріуси та інші службові особи, що вчиняють нотаріальні дії, на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, повинні викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У разі, коли у вчиненні нотаріальної дії відмовляє державний нотаріус, він не пізніше триденного строку виносить постанову про таку відмову.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" Консульським статутом Союзу РСР може бути встановлено й інші підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій консульськими установами Союзу РСР, а також визначено порядок такої відмови.

Заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу в районний (міський) народний суд за місцем знаходження державної нотаріальної контори, виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" скарги на неправильне вчинення нотаріальної дії або на відмову в її вчиненні консульською службовою особою розглядаються в порядку, встановлюваному Консульським статутом Союзу РСР.

Скарги на неправильне посвідчення заповітів і довіреностей або на відмову в їх посвідченні службовими особами, переліченими в статті 16 цього Закону, подаються в суд за місцем знаходження відповідно лікарні, іншого стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, санаторію, будинку для престарілих та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, місця позбавлення волі.

Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в його посвідченні капітаном морського судна або судна внутрішнього плавання, що плаває під прапором СРСР, подаються в суд за місцем порту приписки судна.

Розгляд таких скарг провадиться районним (міським) народним судом в порядку, встановлюваному цивільним процесуальним законодавством.

Спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, що виник між заінтересованими особами, розглядається судом або арбітражем відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" скарги на дії державних нотаріусів, які не стосуються суті вчинюваних ними нотаріальних дій (порушення строків вчинення нотаріальних дій, недодержання встановлених годин прийому і т. ін.), розглядаються відділами юстиції виконавчих комітетів обласних, Київської міської Рад народних депутатів, Міністерством юстиції Української РСР, Міністерством юстиції СРСР.

У разі втрати документа, посвідченого або виданого державним нотаріусом або службовою особою виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, за письмовою заявою осіб, зазначених у частині другій статті 7 цього Закону, видається дублікат втраченого документа.

Державні нотаріальні контори видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від службових осіб, перелічених у статті 16 цього Закону.

За вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, а також за складання проектів угод, заяв, виготовлення копій документів, виписок з них, видачу дублікатів документів з заінтересованих осіб стягується державна пошлина відповідно до діючого законодавства.

При виїзді державного нотаріуса, службової особи виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів для вчинення нотаріальних дій заінтересовані особи відшкодовують фактичні транспортні витрати.

За вчинення нотаріальних дій консульськими установами Союзу РСР відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" з заінтересованих осіб стягується консульський збір; ці ж особи відшкодовують фактичні витрати, зв'язані з вчиненням нотаріальних дій.

Державні нотаріуси, службові особи виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, для яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму.

За бажанням сторін посвідчуються й інші угоди, для яких законодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної форми.

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваних ними угод вимогам закону та дійсним намірам сторін.

Угоди про відчуження майна, яке підлягає оподаткуванню або збору, посвідчуються за умови подання доказів про сплату податку чи збору або при наявності згоди відповідних органів і набувача на перевід нарахованого податку або збору на набувача.

Угоди про відчуження або заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.

При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку (частини будинку) чи квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників перевіряється також відсутність заборони відчуження або арешту майна.

При наявності заборони угода про відчуження будинку (частини будинку) або квартири, обтяжених боргом, посвідчується лише в разі згоди кредитора і набувача на перевід боргу на набувача.

Посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку (частини будинку) чи квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників провадиться за місцем знаходження жилого будинку державною нотаріальною конторою або виконавчим комітетом міської, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Угода про відчуження жилого будинку (частини будинку), будівництво якого не закінчено, посвідчується при наявності рішення виконавчого комітету районної, міської, селищної Ради народних депутатів про згоду на таке відчуження.

Угода про відчуження жилого будинку (частини будинку), який знаходиться в сільській місцевості, посвідчується лише за умови, що набувачу в установленому порядку надається в користування земельна ділянка при будинку, за винятком випадків продажу будинків на знос чи перенесення.

Договори про надання громадянам у безстрокове користування земельних ділянок для будівництва жилих будинків на праві особистої власності посвідчуються державними нотаріальними конторами за місцем відведення земельної ділянки.

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують довіреності, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї особи або на ім'я кількох осіб.

Строк дії довіреності, яка посвідчується, не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її посвідчення, крім випадку, зазначеного в частині другій статті 81 цього Закону. Довіреність, в якій не зазначена дата її посвідчення, недійсна.

Державний нотаріус та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують також довіреності, за якими особа, якій видано довіреність на вчинення дій, передовіряє їх вчинення іншій особі, якщо таке право надане їй довіреністю або якщо вона примушена до цього обставинами і це необхідно для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.

Довіреність про передоручення посвідчується на строк, який не може перевищувати строку дії основної довіреності.

Державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу УРСР і особисто подані ними державному нотаріусу або іншій службовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії. Посвідчення заповітів через представників, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Державний нотаріус, службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, посвідчують заповіти, якими скасовуються або змінюються раніше складені заповіти, та засвідчують справжність підписів заповідачів на заявах про скасування чи зміну заповітів. Про це у кожному випадку робиться відповідний напис на всіх примірниках заповіту, що змінюється або скасовується, і відмітка в реєстрі нотаріальних дій.

Договори, заповіти, довіреності та інші документи, в яких викладено зміст угод, що посвідчуються в нотаріальному порядку, подаються державному нотаріусу або службовій особі виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, не менш ніж у двох примірниках, один з яких залишається в справах державної нотаріальної контори або виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Державні установи, підприємства і організації, колгоспи, інші кооперативні та інші громадські організації, де померлі працювали або навчалися, органи внутрішніх справ та житлово-експлуатаційні контори (управління будинками), правління житлово-будівельних кооперативів за місцем проживання померлих, а також громадяни, що є власниками жилих будинків, в яких проживали померлі, зобов'язані повідомляти державні нотаріальні контори або виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів про наявність майна, яке залишилось після померлих, і відомі їм дані про місце перебування гаданих спадкоємців.

Державні нотаріуси за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає державної нотаріальної контори, службові особи виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, вживають заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах держави, спадкоємців, відказоодержувачів або кредиторів. Ці заходи вживаються ними або безпосередньо, або шляхом доручення державним нотаріальним конторам чи виконавчим комітетам відповідних Рад народних депутатів за місцем знаходження спадкового майна.

За повідомленням громадян, державних установ, підприємств або організацій заходи до охорони спадкового майна можуть вживатись також державними нотаріусами або службовими особами виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, за місцем знаходження цього майна з повідомленням про вжиті заходи державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Для охорони спадковою майна державні нотаріуси і службові особи виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, провадять опис його і передають на зберігання спадкоємцям або іншим особам.

Якщо в складі спадщини є майно, що потребує управління (жилий будинок тощо), а також у разі пред'явлення позову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями, державна нотаріальна контора призначає хранителя майна, а в населених пунктах, де немає державної нотаріальної контори, виконавчий комітет міської, селищної, сільської Ради народних депутатів призначає над зазначеним майном опікуна.

Хранитель, опікун та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно, попереджаються про кримінальну відповідальність за статтею 182 Кримінального кодексу УРСР у разі розтрати або утаювання його, а також про матеріальну відповідальність за заподіяні збитки.

Хранитель, опікун та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно, якщо вони не є спадкоємцями, вправі одержати за його зберігання винагороду, яка визначається у встановленому порядку. Такі особи також мають право на відшкодування необхідних витрат по зберіганню і управлінню спадковим майном, за відрахуванням фактично одержаної вигоди від використання цього майна.

Державний нотаріус, який одержав повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце перебування яких йому відоме.

Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічної об'яви або повідомлення про це в пресі.

У необхідних випадках державний нотаріус до прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачі державі свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження про видачу з спадкового майна грошових сум на покриття витрат:

1) по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його похорон;

2) на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

3) на задоволення претензій, що випливають з законодавства про працю, та інших претензій, прирівняних до них;

4) по охороні спадкового майна і управлінню ним, а також витрат, передбачених статтею 44 цього Закону.

За заявою громадської організації за місцем останньої роботи або проживання спадкодавця, родичів або інших близьких осіб померлого, у якого не залишилось спадкоємців, про встановлення йому надгробка державний нотаріус при наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає розпорядження банківській установі про переказ підприємству або організації, що встановлює надгробок, його вартості.

При відсутності в складі спадкового майна грошових сум державний нотаріус дає розпорядження про видачу з спадкового майна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми фактично зроблених витрат на потреби, зазначені у частинах першій та другій цієї статті.

Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо його не прийнято - до закінчення строків, передбачених статтею 549 Цивільного кодексу УРСР.

Про припинення охорони спадкового майна державна нотаріальна контора за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємцям, а в разі переходу майна за правом спадкоємства до держави - відповідному фінансовому органові.

На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державною нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Видача свідоцтва провадиться в строки, встановлені статтею 561 Цивільного кодексу УРСР.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, закликаних до спадкоємства, на ім'я всіх спадкоємців або кожному з них окремо.

При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право на спадщину видається відповідному фінансовому органові.

Свідоцтва про право на спадщину видаються спадкоємцям, що прийняли спадщину в порядку, встановленому діючим законодавством.

Спадкоємці, які пропустили строк на прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена в письмовій формі і подана державній нотаріальній конторі до видачі свідоцтва про право на спадщину.