5) сплачувати споживачу житлово-комунальних послуг відшкодування у розмірі, визначеному договором або законодавством, за перевищення нормативних термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт;
6) вести облік і вживати заходів для задоволення вимог (претензій) споживачів житлово-комунальних послуг у зв’язку з порушенням режиму надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт;
7) надавати у встановленому порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;
8) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;
9) брати участь у належному утриманні та ремонті спільного майна багатоквартирного жилого будинку, в якому перебуває передане в найм жиле приміщення;
10) здійснювати пристосування жилих будинків до потреб осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мешкають у них, шляхом обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями під’їздів, сходових клітин та житла, займаного особами з інвалідністю чи сім’ями, в яких є особи з інвалідністю та/або діти з інвалідністю.
Наймодавець несе й інші обов’язки, передбачені законодавством та договором найму соціального житла.
Стаття 25. Права та обов’язки наймача жилого приміщення за договором найму соціального житла
1. Наймач жилого приміщення за договором найму соціального житла має право у встановленому порядку:
1) здійснювати, за письмовою згодою повнолітніх членів сім’ї, включаючи тимчасово відсутніх, обмін займаної квартири або садибного (одноквартирного) жилого будинку з житлового фонду соціального призначення з іншим наймачем квартири або садибного (одноквартирного) жилого будинку з житлового фонду соціального призначення за згодою власників цього житла;
2) вимагати від наймодавця належного утримання і своєчасного проведення капітального ремонту жилого приміщення, участі в утриманні та ремонті місць загального користування багатоквартирного жилого будинку, надання комунальних послуг, а також обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями під’їздів, сходових клітин та жилого приміщення, якщо йому або члену його сім’ї, який проживає разом з ним, встановлено інвалідність;
3) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги в обсягах, визначених договором;
4) одержувати у встановленому порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифу, норми споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо;
5) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров’ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;
6) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;
7) на зменшення розміру плати за надані житлово-комунальні послуги в разі зменшення їх кількості або погіршення їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством;
8) отримувати субсидії на житлово-комунальні послуги, користуватися пільгами з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до законодавства;
9) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім’ї в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
( Пункт 9 частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 )
10) отримувати від виконавця житлово-комунальних послуг відшкодування у розмірі, визначеному договором або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт;
11) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг.
Наймач жилого приміщення за договором найму соціального житла має й інші права, визначені законодавством.
2. Наймач соціального житла зобов’язаний:
1) використовувати жиле приміщення за призначенням;
2) забезпечувати належне утримання жилого приміщення, не допускати безгосподарного поводження з ним;
3) підтримувати належний стан жилого приміщення, своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов’язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини;
4) здійснювати поточний ремонт жилого приміщення, якщо інше не встановлено договором найму соціального житла;
5) не допускати руйнувань та зміни конструкцій жилого будинку (жилого приміщення), а також проведення робіт з перепланування соціального житла та переобладнання інженерних систем;
6) за власний рахунок ремонтувати та замінювати санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини;
7) своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги та користування жилим приміщенням у строки, встановлені договором або законодавством;
8) інформувати наймодавця у встановлений договором термін про зміну підстав, що дають право на одержання соціального житла за договором найму;
9) дотримувати прав та інтересів сусідів;
10) додержуватися правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.
Наймач несе й інші обов’язки, передбачені договором найму соціального житла та законодавством.
Стаття 26. Порушення умов договору найму соціального житла
1. Порушення наймачем умов договору найму соціального житла тягне за собою:
1) письмове попередження про порушення умов договору найму соціального житла;
2) подання позову до суду про виселення з наданням іншого жилого приміщення;
3) подання позову до суду про виселення без надання іншого жилого приміщення.
2. У разі невиконання або неналежного виконання наймодавцем обов’язків щодо своєчасного проведення капітального ремонту зданого в найм жилого приміщення, допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку та інженерних мереж наймач за своїм вибором вправі вимагати зменшення плати за користування займаним жилим приміщенням, допоміжними приміщеннями багатоквартирного жилого будинку або відшкодування своїх витрат на усунення недоліків жилого приміщення та/або допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, або відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням чи невиконанням зазначених обов’язків наймодавця.
3. Наймодавець жилого приміщення за договором найму соціального житла, який не виконує обов’язки, передбачені житловим законодавством і договором найму соціального житла, несе відповідальність, передбачену законом.
Стаття 27. Підстави для розірвання договору найму соціального житла та виселення із соціального житла без надання іншого житла
1. Примусове виселення наймача соціального житла без надання іншого житла здійснюється виключно за рішенням суду.
2. Підставами для розірвання договору найму соціального житла та виселення із соціального житла без надання іншого житла є:
1) надання наймачу або придбання ним іншого жилого приміщення;
2) підвищення доходів наймача до рівня, який дозволяє укласти договір найму іншого жилого приміщення, що не належить до житлового фонду соціального призначення;
3) подання наймачем недостовірних даних щодо середньомісячного сукупного доходу за попередній рік, приховування реальних доходів;
4) систематичне порушення правил користування жилими приміщеннями;
5) порушення умов договору найму соціального житла після застосування до наймача заходу впливу, визначеного пунктом 1 частини першої статті 26 цього Закону, та переселення наймача до іншого соціального житла відповідно до пункту 2 частини першої статті 26 цього Закону;
6) інші підстави, встановлені законом.
Стаття 28. Плата за житло у житловому фонді соціального призначення
1. Плата за житло у житловому фонді соціального призначення складається з плати за:
1) найм житла;
2) утримання жилих будинків та прибудинкових територій;
3) комунальні послуги.
2. Орган місцевого самоврядування встановлює розмір плати за соціальне житло для кожного наймача такого житла індивідуально.
Порядок розрахунку плати за соціальне житло затверджується Кабінетом Міністрів України.
3. При встановленні розміру плати за соціальне житло враховуються:
1) середньомісячний сукупний дохід наймача та членів його сім’ї, які проживають разом з ним, за попередній рік з розрахунку на одну особу, вартість майна, що знаходиться у власності громадянина та членів його сім’ї, інші обставини, які безпосередньо впливають на майновий стан громадянина;
2) загальна площа житла;
3) кількість осіб, які в ньому проживають;
4) перелік отриманих житлово-комунальних послуг;
5) місце розташування жилого будинку.
4. Плата за житло із житлового фонду соціального призначення складається з плати, яка вноситься безпосередньо наймачем, та державної допомоги, що надається відповідно до закону.
Плата за житло, яка вноситься безпосередньо наймачем соціального житла, не повинна перевищувати 20 відсотків сукупного доходу наймача та членів його сім’ї, які проживають разом з ним.
5. Органи місцевого самоврядування здійснюють перерахунок коштів на плату за капітальний ремонт соціального житла балансоутримувачу відповідного будинку пропорційно площі житлового фонду соціального призначення.
6. Умови відрахування плати на капітальний ремонт житлового фонду соціального призначення, який передається з державної власності в комунальну, визначаються договором.
Умови відрахування плати на капітальний ремонт житлового фонду соціального призначення, який створюється за кошти державного бюджету, визначаються законом.
7. Плата за соціальне житло, що перебуває у приватній власності, здійснюється за угодою між власником та відповідним органом місцевого самоврядування.
Відрахування плати на капітальний ремонт житлового фонду соціального призначення, який створено за рахунок коштів юридичної або фізичної особи, здійснюється цією особою, якщо договором з органом місцевого самоврядування не передбачено інше.
8. Плата за найм соціального житла використовується органами місцевого самоврядування виключно на формування та утримання житлового фонду соціального призначення, а також на його пристосування до потреб осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю.
9. Спори щодо плати за соціальне житло вирішуються у судовому порядку.
Стаття 29. Фінансування витрат, пов’язаних з формуванням та утриманням фонду житла соціального призначення
1. Формування житлового фонду соціального призначення здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів приватних юридичних та фізичних осіб.
Порядок визначення вартості формування житлового фонду соціального призначення (крім соціальних гуртожитків) за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом будівництва нового житла, реконструкції існуючих жилих будинків, а також переобладнання нежилих будинків у жилі затверджується Кабінетом Міністрів України.
2. Кошти для формування житлового фонду соціального призначення за рахунок державного бюджету передбачаються щорічно законом про державний бюджет.
Розподіл коштів для фінансування формування житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів державного бюджету здійснюється відповідно до затверджених загальнодержавної та місцевих програм розвитку житлового фонду соціального призначення.
Порядок розподілу коштів державного бюджету, спрямованих на розвиток житлового фонду соціального призначення, затверджується Кабінетом Міністрів України.
3. Кошти для створення житлового фонду соціального призначення за рахунок місцевих бюджетів передбачаються щорічно у відповідному бюджеті.
Обсяги необхідного фінансування формування та участі в утриманні житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів місцевих бюджетів формуються відповідно до місцевих програм забезпечення житлом громадян, затверджених органами місцевого самоврядування.
4. Умови фінансування формування та участі в утриманні житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів приватної юридичної або фізичної особи визначаються договором з відповідним органом місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Формування та участь в утриманні житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів приватної юридичної або фізичної особи здійснюються в порядку, передбаченому для благодійної діяльності, на підставі договору, укладеного з органами місцевого самоврядування.
Розділ IV
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року.
2. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Частину другу статті 4 Житлового кодексу Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до № 28, ст. 573; Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 24, ст. 258) доповнити абзацом шостим такого змісту:
"квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення)".
3-1. Право взяття на соціальний квартирний облік також мають працівники тимчасово переміщених вищих навчальних закладів, тимчасово переміщених наукових установ за місцезнаходженням тимчасово переміщеного вищого навчального закладу, тимчасово переміщеної наукової установи, за наявності довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
( Розділ IV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 1731-VIII від 03.11.2016 )
4. Кабінету Міністрів України:
1) протягом року з дня набрання чинності цим Законом розробити і внести на розгляд Верховної Ради України загальнодержавну програму розвитку соціального житла;
2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
3) забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;
4) забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
5. Органам місцевого самоврядування до 1 січня 2008 року провести інвентаризацію та облік житла, яке може використовуватися як соціальне.
Президент України | В.ЮЩЕНКО |
м. Київ 12 січня 2006 року № 3334-IV | |