Про вдосконалення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Військовим комісаріатам за місцем проживання військовослужбовців, звільнених з дійсної військової строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і господарювання, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі середньої місячної заробітної плати, яку вони одержували до призову, але не менше мінімальної заробітної плати, передбаченої законодавством України на день їх звільнення з військової служби.

2. Виплачувати особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби при переїзді на нове місце служби підйомні у розмірі місячного грошового забезпечення і на кожного члена сім'ї - 50 процентів від місячного грошового забезпечення, що отримує військовослужбовець. Вказаним військовослужбовцям добові виплачуються в установлених розмірах.

4. Військовим формуванням надавати сім'ям і батькам військовослужбовців, які загинули (померли) у період проходження військової служби, допомогу у проведенні похорон і компенсувати матеріальні витрати на ритуальні послуги та спорудження пам'ятників у розмірі 5 посадових окладів, які визначаються від коефіцієнту 10,0 співвідношення посадового окладу до мінімального розміру заробітної плати (розмір посадового окладу підвищується у порядку, передбаченому чинним законодавством).

5. Виплатити одноразову грошову компенсацію батькам і неповнолітнім (станом на 1 січня 1992 р.) дітям, а також незалежно від віку дітям-інвалідам (інвалідам з дитинства) військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження служби починаючи з 1945 року (крім військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час Великої Вітчизняної війни) по 31 грудня 1990 р. (до введення державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців) у розмірі 1700 гривень.

Підставою для виплати грошової компенсації є документ, що підтверджує факт загибелі (смерті) військовослужбовця під час проходження військової служби. У разі відсутності такого документа територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або орган управління відповідним військовим формуванням вживає заходів до розшуку відомостей для підтвердження факту загибелі (смерті) військовослужбовця під час проходження військової служби.

Виплата грошової компенсації провадиться територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або органом управління відповідним військовим формуванням рівними частками за місцем постійного проживання батьків і неповнолітніх дітей, а також незалежно від віку дітей-інвалідів (інвалідів з дитинства) загиблого (померлого) військовослужбовця за рахунок кошторису цих військових формувань, а у разі їх ліквідації - за рахунок кошторису Міністерства оборони.

Грошова компенсація не виплачується батькам і неповнолітнім дітям, а також незалежно від віку дітям-інвалідам (інвалідам з дитинства) військовослужбовців, загиблих (померлих) унаслідок вчинення ними злочину під час проходження військової служби.

Особам, які отримали грошову компенсацію в період з 1 липня 1992 р. по 31 грудня 1997 р., грошова компенсація, передбачена абзацом першим цього пункту не виплачується.

6. Абзац п'ятий пункту 1 і постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1992 р. N 161 "Про грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" викласти в такій редакції:

"військовослужбовцям, звільненим з дійсної військової строкової служби, грошову допомогу в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а зазначеним особам із числа дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки батьків - трьох мінімальних заробітних плат".

7. Дія цієї постанови поширюється на військовослужбовців Державної прикордонної служби і Національної гвардії України, військ цивільної оборони, інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, а також військовослужбовців, які проходять військову службу в міністерствах, відомствах, організаціях і установах України.