Про внесення змін і доповнень до деяких рішень Уряду України у звязку з прийняттям Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про зайнятість населення"

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про зайнятість населення" Кабінет Міністрів України

1. Внести зміни і доповнення до положень про державний фонд сприяння зайнятості населення, про організацію оплачуваних громадських робіт, про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, викласти у новій редакції текст Положення про порядок реєстрації громадян як безробітних, виплати допомоги по безробіттю та про умови подання додаткової матеріальної та іншої допомоги безробітним і членам їх сімей, затверджених постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 р. N 47 "Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР "Про зайнятість населення" ( 47-91-п) ( ЗП УРСР, 1991 р., N 6, ст. 50), згідно з додатками N 1 - 5.

2. Перейменувати Республіканський центр зайнятості Міністерства праці в Державний центр зайнятості Міністерства праці.

1. У тексті Положення посилання "Української РСР, УРСР" замінити на посилання "України", "місцеві Ради народних депутатів" - на "місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети відповідних Рад народних депутатів", "республіка" - на "держава", "Кримської АРСР" - на "Республіки Крим", "виконкоми місцевих Рад народних депутатів" - на "місцеві органи державної виконавчої влади", "Республіканський центр зайнятості" - на "Державний центр зайнятості", "республіканський (Кримської АРСР) центр зайнятості" - на "Кримський республіканський центр зайнятості".

2. Абзац третій пункту 1 викласти у такій редакції:

"Місцеві центри зайнятості та інші органи державної служби зайнятості підпорядковуються Міністерству праці України і відповідно Раді Міністрів Республіки Крим, місцевим органам державної виконавчої влади".

3. У пункті 4:

підпункт "л" після слів "громадських робіт для" доповнити словами "забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім";

підпункт "т" викласти у такій редакції:

"т) видає сертифікати комерційним організаціям, що надають послуги, пов'язані з профорієнтацією, підвищенням професійного рівня та підготовкою до роботи громадян за новою професією, а також сприяють працевлаштуванню громадян у період тимчасового перебування їх за кордоном".

4. Останній абзац пункту 5 викласти у такій редакції:

"діяльність підприємств, установ та організацій служби зайнятості".

5. У пункті 8:

у підпункті "а" виключити слова "і звільнених";

у підпункті "ж" слова "підрозділи та підприємства" замінити словами "підприємства, установи та організації".

6. Пункт 9 після слів "одержаних коштів" доповнити словами "і частини прибутку підприємств, установ та організацій, що створюються державною службою зайнятості".

1. У тексті Положення посилання "Української РСР, УРСР" замінити на посилання "України", "Кримської АРСР" - на "Республіки Крим", "республіканський бюджет" - на "державний бюджет", "Республіканський центр зайнятості" - на "Державний центр зайнятості", "республіканський (Кримської АРСР) центр зайнятості" - на "Кримський республіканський центр зайнятості".

2. Пункт 1 викласти у такій редакції:

"1. Державний фонд сприяння зайнятості населення є самостійною фінансовою системою і утворюється на державному і місцевому рівнях за рахунок:

асигнувань державного і місцевих бюджетів, розмір яких встановлюється Верховною Радою України;

обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій всіх форм власності, які займаються виробничо-господарською або комерційною діяльністю. Норматив обов'язкових відрахувань визначається при затвердженні Державного бюджету України на наступний рік. При цьому до 20 відсотків коштів централізується в Державному центрі зайнятості Міністерства праці;

добровільних внесків об'єднань громадян, громадян, зарубіжних фірм, інших надходжень;

коштів служби зайнятості, отриманих від надання платних послуг підприємствам та організаціям, і частини прибутку підприємств, установ та організацій, що створюються державною службою зайнятості".

1. У тексті Положення посилання "Української РСР" замінити на посилання "України", "місцеві Ради народних депутатів" - на "місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети відповідних Рад народних депутатів".

2. Абзац перший пункту 3 викласти у такій редакції:

"3. Організація проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах, в установах та організаціях комунальної власності і за договорами на інших підприємствах, в установах та організаціях здійснюється місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами відповідних Рад народних депутатів за участю державної служби зайнятості для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні".

3. В абзаці першому пункту 7 слова "трудові договори строком до двох місяців" замінити словами "строковий трудовий договір".

4. Пункт 10 доповнити новим абзацом такого змісту:

"За безробітними громадянами зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені Законом України "Про зайнятість населення".

1. У тексті Положення посилання "УРСР" замінити на посилання "України", "Республіканський центр зайнятості" - на "Державний центр зайнятості", "республіканський (Кримської АРСР) центр зайнятості" - на "Кримський республіканський центр зайнятості".

2. У другому абзаці пункту 1 слова "з правоохоронними та профспілковими органами" замінити словами "з правоохоронними органами та профспілковими об'єднаннями".

3. У пункті 6:

у підпункті "а" виключити абзац третій;

в абзаці шостому виключити слова "і звільнених";

підпункт "г" викласти в такій редакції:

"г) перевіряє відповідність діяльності комерційних бюро, агентств та інших організацій, що надають громадянам платні послуги, пов'язані з профорієнтацією, підвищенням професійного рівня та підготовкою до нової роботи, а також сприяють працевлаштуванню громадян у період тимчасового перебування їх за кордоном, змісту ліцензії та сертифіката, за якими вони діють".

4. Підпункт "д" пункту 8 викласти в такій редакції:

"д) припиняти діяльність комерційних бюро, агентств та інших організацій, що надають громадянам платні послуги, пов'язані з профорієнтацією, підвищенням професійного рівня та підготовкою до нової роботи, а також сприяють працевлаштуванню громадян у період тимчасового перебування їх за кордоном, якщо їх діяльність суперечить змісту ліцензії та сертифіката".

5. Пункт 10 викласти в такій редакції:

"10. Дії працівників інспекції можуть бути оскаржені до вищестоящого за підпорядкованістю органу, а також до суду в порядку, встановленому чинним законодавством".

Цим Положенням визначаються порядок реєстрації громадян як безробітних, виплати допомоги по безробіттю та умови подання додаткової матеріальної та іншої допомоги безробітним і членам їхніх сімей.

1. Реєстрація громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за місцем їхнього проживання.

Реєстрації підлягають працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (або інших передбачених чинним законодавством доходів) через відсутність підходящої роботи, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

2. Працівники, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва й праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ і організацій, скороченням чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України ) , і військовослужбовці, звільнені з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, реєструються в державній службі зайнятості не пізніш як за десять календарних днів до закінчення тримісячного терміну як такі, що шукають роботу. У разі, коли вивільнений працівник без поважних причин своєчасно не зареєструвався в державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, або відмовився від двох пропозицій підходящої роботи, він втрачає пільги, передбачені статтею 26 Закону України "Про зайнятість населення", і реєструється на загальних підставах нарівні з іншими незайнятими громадянами.

3. Реєстрація громадян проводиться при пред'явленні ними паспорта (свідоцтва про народження) і трудової книжки. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку, довідку про останнє заняття, видану за місцем проживання відповідною житлово-експлуатаційною організацією, місцевим органом державної виконавчої влади. Військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Прикордонних військ, військ внутрішньої та конвойної охорони, цивільної оборони, органів внутрішніх справ, інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, пред'являють військовий квиток. Звільнені з місця відбування кримінального покарання зобов'язані пред'явити довідку про звільнення.

При реєстрації кожному громадянину видається пам'ятка про порядок надання послуг державною службою зайнятості, зміст якої затверджується Міністерством праці.

4. Громадянам, зареєстрованим відповідно до пунктів 1 і 2 цього Положення протягом десяти календарних днів, державною службою зайнятості підбирається підходяща робота. Строк підбору підходящої роботи для працівників, вивільнених з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України становить три місяці з дня їхнього звільнення.

У разі хвороби або з інших поважних причин, що підтверджуються документами, строк підбору підходящої роботи громадянину після його реєстрації відповідно продовжується.

Якщо вивільнений працівник не працевлаштований протягом другого і третього місяців після його звільнення, виплата йому середньомісячної заробітної плати за цей період провадиться за попереднім місцем роботи в дні видачі заробітної плати при пред'явленні трудової книжки.

5. Зареєстровані громадяни визнаються безробітними, якщо протягом десяти календарних днів з дня реєстрації їм не було запропоновано підходящу роботу.

Працівники, вивільнені відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України і зареєстровані в службі зайнятості не пізніш як за десять календарних днів до закінчення тримісячного терміну як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними з наступного дня після закінчення тримісячного терміну, встановленого для підбору роботи.

6. Рішення про надання громадянину статусу безробітного приймається керівником центру зайнятості, де громадянин зареєструвався як такий, що шукає роботу.

7. Право на допомогу по безробіттю мають громадяни, визнані в установленому порядку безробітними, які не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів, що перевищують розмір мінімальної заробітної плати.

8. Для одержання допомоги по безробіттю громадянин на одинадцятий день після реєстрації подає особисто до державної служби зайнятості письмову заяву і заповнену картку персонального обліку безробітного за формою, затвердженою Міністерством праці. Якщо цей день є неробочим, зазначені документи подаються наступного робочого дня.

9. Допомога по безробіттю виплачується з одинадцятого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до вирішення питання про його працевлаштування, але не більш як 12 місяців протягом наступних трьох років, а для осіб передпенсійного віку (за два роки до настання права на повну пенсію) - 18 місяців підряд. У перший рік допомога подається не більш як 6 місяців, у другий - не більш як 3 місяці, у третій рік - залишок, не використаний за попередні два роки (за винятком працівників, вивільнених відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Для осіб, які шукають роботу вперше, тривалість виплати допомоги становить 6 місяців.

10. Громадянам, які мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі не менш як 50 відсотків середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати - при втраті роботи на підприємстві, в установі та організації, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, мав оплачувану роботу не менш як 12 тижнів.

Громадянам, які закінчили навчання у професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах (очні форми навчання) і протягом місяця звернулися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, а також громадянам, звільненим з дійсної військової служби в Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, Службі безпеки, військах внутрішньої та конвойної охорони, цивільної оборони, органах внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативної (невійськової) служби, які протягом трьох місяців після звільнення звернулися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, допомога по безробіттю подається у розмірі не нижче мінімальної заробітної плати.

Громадяни, вивільнені відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, а також особи, які втратили роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві або настання професійного захворювання, в результаті чого потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації, одержують допомогу по безробіттю у розмірі 75 відсотків середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом наступних трьох місяців після того, як вивільнений працівник одержав статус безробітного, та 50 відсотків - протягом наступних шести місяців, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної галузі, і не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати.

У всіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (понад один рік) перерви, допомога по безробіттю виплачується у розмірі не нижче 75 відсотків встановленої законодавством мінімальної заробітної плати.

11. Максимальний розмір допомоги по безробіттю не може бути вищим від середньомісячної заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної галузі.

12. Допомога безробітним виплачується не рідше одного разу на тиждень установами банків на підставі іменних чеків установленого зразка, що видаються державною службою зайнятості. Міністерство праці може визначити інший порядок виплати допомоги виходячи з місцевих умов.

13. У разі хвороби безробітного допускається одержання допомоги по безробіттю іншими особами при пред'явленні доручення, оформленого в установленому порядку, та довідки за підписом головного і лікуючого лікарів, засвідчених печаткою (до затвердження нового зразка лікарняного листка). Такий порядок діє і в разі виникнення необхідності догляду за хворою дитиною за умови, що догляд не може здійснювати інша особа, яка проживає разом з безробітним.

14. Розмір коштів на виплату допомоги по безробіттю визначається Кримським республіканським центром зайнятості, обласними, Київським і Севастопольським міськими центрами зайнятості в межах частин державного фонду сприяння зайнятості населення, що є в їх розпорядженні. У разі, коли цих коштів недостатньо, як виняток, можливе використання для вказаних цілей коштів із резерву державного фонду сприяння зайнятості населення.

15. У період одержання громадянином допомоги по безробіттю за ним зберігається безперервний трудовий стаж.

У трудовій книжці безробітного державною службою зайнятості робиться запис про час початку і закінчення виплати йому допомоги по безробіттю.

16. Виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі:

а) працевлаштування безробітного;

б) проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

в) закінчення строку виплати допомоги по безробіттю;

г) одержання допомоги по безробіттю обманним шляхом;

д) засудження особи, яка отримує допомогу по безробіттю, або направлення за вироком суду до лікувально-трудового профілакторію;

е) призначення пенсії відповідно до законодавства України.

17. Виплата допомоги по безробіттю може бути відкладена на термін до трьох місяців у разі:

а) надання громадянину відповідно до діючого порядку вихідної допомоги та інших виплат при вивільнюванні з підприємств, установ і організацій, що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку, крім сімейної допомоги та допомоги, виплачуваної з громадських фондів;

б) звільнення з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і статтею 41 Кодексу законів про працю України;

в) порушення умов пункту 4 статті 28 Закону України "Про зайнятість населення";

г) звільнення громадянина з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин.

18. Виплата допомоги по безробіттю може бути припинена на термін до трьох місяців у разі:

а) відмови громадянина від двох пропозицій підходящої роботи;

б) приховування від державної служби зайнятості відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання допомоги по безробіттю;

в) порушення безробітним умов його реєстрації та перереєстрації як безробітного;

г) відсутності більше одного місяця безробітного за місцем проживання без погодження з державною службою зайнятості;

д) відмови від роботи за спеціальністю, набутою після перенавчання за направленням служби зайнятості;

е) припинення навчання у навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів без поважних причин.

Період, на який припиняється виплата допомоги по безробіттю, зараховується до загального періоду виплати допомоги по безробіттю.

19. Членам сім'ї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадянам, які втратили право на допомогу по безробіттю у зв'язку із закінченням установленого терміну її виплати, подається матеріальна та інша допомога (включаючи дотації за користування житлом, комунальними послугами, громадським транспортом) у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати у розрахунку на кожного з них за рахунок коштів місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення, а в разі його відсутності - асигнувань, що виділяються з бюджету місцевих державних адміністрацій, або на підставі колективних угод (договорів), за умови дотримання безробітним установлених рекомендацій. У разі смерті безробітного членам сім'ї або особі, яка здійснила поховання, виплачується одноразова матеріальна допомога у розмірі двомісячної допомоги по безробіттю, але не менше п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Умови надання матеріальної та іншої допомоги (строки, періодичність тощо) визначаються Радою Міністрів Республіки Крим, місцевими органами державної виконавчої влади.

20. Відповідальність за правильність і своєчасність виплати допомоги по безробіттю, матеріальної та інших видів допомоги безробітним і членам їхніх сімей, які перебувають на їх утриманні, несе керівник центру зайнятості, рішенням якого громадянину надано статус безробітного.