За категорією "Creative goods and services" Глобального індексу інновацій Україна піднялась на п’ять сходинок і зайняла 82 позицію у 2023 році порівняно з 2022 роком (87 позиція у 2022 році), а порівняно з 2021 роком піднялась аж на 11 сходинок (93 позиція у 2021 році).
Водночас за період збройної агресії Російської Федерації проти України зростання інфляції спричинило ресурсну кризу в країні, згортання економічної діяльності у сфері, падіння купівельної спроможності домогосподарств, різке падіння рівня виробництва продукту креативних індустрій та спроможності експортного потенціалу. Ця проблема також візуалізується в результатах Глобального індексу інновацій: експорт креативних товарів у 2022 році знизився з 78 до 82 позиції. Ланцюги постачання продукту креативних індустрій порушені через воєнні дії.
За результатами останнього дослідження Українського культурного фонду та МКСК з країни виїхало більше 20 відсотків креативних фахівців, 37 відсотків представників креативних індустрій втратили роботу або не отримують зарплату. Постає проблема відпливу професійного трудового ресурсу за кордон або в інші галузі економіки.
Також стрімке падіння прослідковується у категорії "Creative Outputs" Глобального індексу інновацій: у 2022 році порівняно з 2021 роком Україна опустилась з 48 до 63 позиції, що здебільшого пов’язано із суттєвим падінням показників діяльності у сфері правового захисту інтелектуальної власності щодо нематеріальних активів, торгових марок та промислових зразків за походженням (у категорії "Intangible assets" з 29 до 62 позиції). Після повномасштабного вторгнення ухвалено Закон України від 1 квітня 2022 р. № 2174-IX "Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України", який передбачає зупинку перебігу строків для вчинення дій, пов’язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав тощо з дня запровадження в Україні воєнного стану у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації. Перебіг строків продовжується з дня, що настає за днем скасування воєнного стану, з урахуванням часу, що минув до їх зупинення.
Незважаючи на кризи і обмеження, показники за окремими категоріями Глобального індексу інновацій демонструють, що українські креативні індустрії мають унікальну здатність адаптуватися до складних умов, продовжуючи створювати конкурентоспроможні культурні продукти та продукти креативних індустрій: "Мавка. Лісова пісня" стала найкасовішою українською анімаційною стрічкою часів незалежності; за даними проекту RES-POL, музичний диджитал-ринок у 2022 році виріс на 9 відсотків, а у 2023 році ще на 3 відсотки. За підрахунками представників індустрії, ринок диджитал-музики у 2023 році становив 33 млн. євро. Крім того, частка користувачів музичного потокового онлайн-мовлення в Україні збільшується. Якщо у 2019 році вона становила лише 0,9 відсотка, то у 2023 році вже сягнула 5 відсотків. Це доводить їх готовність інтегруватися у європейські інноваційні кластери, зосередившись в майбутньому на нарощуванні експорту креативних товарів і послуг, враховуючи обмеженість внутрішніх ресурсів, особливо фінансових, в умовах воєнного стану.
Одним із яскравих прикладів успішного українського продукту креативних індустрій 2024 року, що поєднує бізнесові інтереси з важливими націєтворчими завданнями, є феномен гри S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля. Відеогра стала не лише важливим елементом культурної експансії України на глобальному ринку, але і інструментом популяризації національного наративу. Завдяки інтеграції української історії, міфології та сучасного контексту такі проекти формують позитивний імідж України у світі, зміцнюють українську національну ідентичність та підвищують конкурентоспроможність і впізнаваність українських креативних індустрій на міжнародній арені.
Для забезпечення подальшого сталого розвитку креативних індустрій як важливої частини національної економіки і культури необхідна системна державна політика, що передбачає впровадження інноваційного підходу до розвитку інфраструктури: створення інноваційних хабів, підтримка культурних центрів, модернізація виставкових та навчальних просторів. Важливою є також підтримка державними інструментами, такими як гранти, програми навчання та перекваліфікації.
При цьому кожен підсектор галузі креативних індустрій має власний рівень зрілості та специфічні виклики.
Книговидання та книгорозповсюдження, маючи стабільне зростання попиту на українські книги, активний розвиток ринку завдяки інтересу до української мови та культури все ж стикається з браком фахових спеціалістів, дефіцитом обігових коштів для випуску нових видань, логістичними труднощами та нерівномірністю роздрібної мережі книгорозповсюдження в регіонах.
Українська музична індустрія активно інтегрується в міжнародний ринок завдяки платформам потокового онлайн-мовлення та популярності виконавців за кордоном, проте стикається з викликами недостатньої кількістю якісних студій звукозапису, доступу до якісного продюсування, низького рівня обізнаності споживача у сфері інтелектуальної власності та незахищеності авторських прав, що ускладнюють розвиток, особливо для нових артистів.
Українські студії здобули гарну репутацію у створенні CGI, VFX та анімаційних продуктів, проте високі витрати на спеціалізоване обладнання, програмне забезпечення, а також відсутність системних ініціатив для розвитку гальмують не лише зростання ринку, але і обмежують можливості для виходу на міжнародну арену та створення нових робочих місць у креативній економіці України.
Українська модна індустрія активно розвивається, а українські бренди все частіше представлені на міжнародних виставках і тижнях моди. Попит на український одяг зростає завдяки підтримці національного виробника, проте застаріла інфраструктура - виробничі потужності, спеціалізовані майстерні та лабораторії для тестування матеріалів - ускладнює запуск нових колекцій в умовах високих витрат на виробництво. Серед ключових викликів цього сектору креативних індустрій також можна назвати брак доступу до фінансування, брак обігових коштів, брак управлінських компетентностей та брак кадрів загалом.
Народні художні промисли перебувають у стані кризи, що призводить до поступової втрати унікальних виробничих технологій і художніх технік, загрожуючи зникненням цієї галузі. Народні художні промисли є частиною сфери нематеріальної культурної спадщини, яка потребує комплексної трансформації та розвитку відповідно до сучасних міжнародних трендів, визначених зокрема UNESCO. Для того, щоб вийти на новий рівень розвитку, зокрема на міжнародну комерційну арену, народні промисли потребують підтримки, модернізації та адаптації до сучасних вимог ринку. Водночас здійснюється переосмислення їх ролі як основи автентичності та самобутності України, що свідчить про потенціал до зростання цієї сфери. Основні проблеми галузі народних художніх промислів включають: зменшення кількості майстрів, які володіють унікальними техніками; витіснення автентичних вітчизняних виробів стилізованими підробками; відсутність народних художніх промислів в інформаційному просторі країни; невідповідність нормативно-правової бази сучасним вимогам галузі.
Для відродження зазначеної галузі МКСК розроблено новий проект Закону України "Про народні художні промисли", який був зареєстрований у Верховній Раді України 28 серпня 2024 року. Також триває робота над проектом Державної цільової національно-культурної програми розвитку народних художніх промислів, метою якої є розвиток цієї галузі як сектору креативних індустрій, збереження унікальних виробничих технологій і художніх технік, а також підвищення інвестиційної та туристичної привабливості регіонів, де традиційно розташовані осередки народних художніх промислів.
Таким чином, розвиток креативних індустрій в Україні потребує комплексного підходу, включаючи підтримку держави та стимулювання міжнародної співпраці для ефективного використання їх потенціалу на внутрішньому та зовнішньому ринку.
Культурна спадщина та національна пам’ять
Загальна кількість об’єктів культурної спадщини в Україні, взятих на облік станом на 31 грудня 2023 р., становила 149323 об’єкти, з них - 119939 мають статус пам’яток культурної спадщини, а 29384 - статус щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Серед пам’яток культурної спадщини: 66675 - пам’ятки археології; 36219 - пам’ятки історії; 13897 - пам’ятки архітектури та містобудування; 2639 - пам’ятки монументального мистецтва; 388 - садово-паркового мистецтва, ландшафту; 121 - науки і техніки.
Державну частину Музейного фонду України зберігають 651 музей та заповідник - юридичні особи, з них: комунальні - 593; державні - 58 та 1078 музеїв, що діють у складі установ, підприємств, організацій та закладів освіти. На неокупованій частині України зберігається 10,3 млн. музейних предметів державної частини Музейного фонду України, зокрема евакуйовані музейні предмети, натомість на тимчасово окупованих територіях залишається 1,7 млн. музейних предметів. Загальна кількість музеїв, що залишаються на тимчасово окупованих територіях, - 90, з них - 31 на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Основними нормативно-правовими актами у зазначеній сфері є Конституція України, Закони України "Про музеї та музейну справу", "Про охорону культурної спадщини", "Про культуру", "Про бібліотеки і бібліотечну справу", "Про Національний архівний фонд та архівні установи", "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей". За час їх дії ці закони зазнали понад 50 змін і доповнень, а їх положення постійно уточнювалися різними підзаконними актами, загальна кількість яких в частині питань культурної спадщини наближається до 500 постанов. З них 221 постанова стосується безпосередньо врегулювання питань культурної спадщини, зокрема 73 постанови охоплюють питання нерухомої культурної спадщини, а 12 - нематеріальної культурної спадщини. Більшість постанов (210) вирішують питання, пов’язані з культурними цінностями, 71 постанова регулює музейну справу. Однак, незважаючи на велику кількість підзаконних актів, лише 17 із них (4 відсотки) мають вирішальне значення для галузі і активно застосовуються як на практиці, так і через перехресні посилання. Також за період діяльності міжнародних інституцій у сфері захисту культурної спадщини було розроблено ряд документів, норми багатьох із яких і досі не інтегровані в національне законодавство.
Повільна та неузгоджена цифровізація, брак національної стратегії, яка визначала б загальні завдання і межі щодо оцифрування культурної спадщини. За даними проекту RES-POL, в секторі спостерігається відсутність професійної та технічної спроможності інституцій культурної спадщини управляти процесом цифровізації. Несприйняття інституціями необхідності оприлюднити колекції і відкритого доступу. Як наслідок, сьогодні з приблизно 12 млн. одиниць Музейного фонду України он-лайн доступно майже 49 тис. об’єктів. Кожен музей, який оцифровує свої колекції, робить це за власним стандартом та розміщує он-лайн на своєму веб-сайті власним способом. Високим є ризик низької якості даних, неможливості їх в майбутньому інтегрувати в інші системи.
Відсутня верифікована, зведена база даних всіх інституцій, які зберігають Музейний фонд України, відсутній реєстр як державної, так і приватної частини рухомої культурної спадщини, доступних і безпечних систем електронного обліку колекцій, відсутня єдина система реєстрації (обліку) музеїв різних видів, статусу, відомчого підпорядкування, форми власності та організаційно-правової форми, як наслідок - розмита відповідальність на рівні держави, територіальних громад та інституцій, неможливість ефективно захищати культурну спадщину, неможливість планувати, комунікувати із суб’єктами у галузі культурної спадщини щодо захисту та розкриття потенціалу доручених їм об’єктів культурної спадщини.
Існуючі обмеження пам’яткоохоронного режиму пам’яток культурної спадщини не є загальнодоступним, що призводить до ускладнення планування суб’єктами господарювання своєї діяльності, непрозорості механізму надання адміністративних послуг, неефективності здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про охорону культурної спадщини, високих корупційних ризиків, зловживань у сфері охорони культурної спадщини.
Ураховуючи переобтяження галузі культурної спадщини нормативно-правовими актами, положення частини з яких ще і створюють правові колізії, відсутність синхронізації українського законодавства з міжнародним правом, законодавство у сфері збереження культурної спадщини потребує системної ревізії та уніфікації для створення єдиного консолідованого закону, який регулював би всі аспекти культурної спадщини, зокрема виявлення, охорону, збереження, популяризацію та передачу майбутнім поколінням нерухомої, рухомої та нематеріальної культурної спадщини - Кодексу культурної спадщини.
Російська Федерація грубо, систематично і масштабно порушує норми міжнародного гуманітарного права щодо культурних цінностей. Політика Російської Федерації щодо культурної спадщини України і української національної ідентичності спрямована на культурне стирання, культурну апропріацію, культурний геноцид. Дії представників Російської Федерації щодо нападів, руйнування, розграбування культурних цінностей містять склад воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Проте культурна спадщина, як і сфера культури в цілому, не включені до системи національної безпеки. Відсутність державної стратегії збереження та реагування на виклики, спричинені збройною агресією Російської Федерації проти України, загрожує втратою історичних об’єктів та мистецьких колекцій. Брак комплексних протоколів дій для музейних установ та пам’яткоохоронних організацій під час надзвичайних ситуацій ускладнює їх фізичне збереження, евакуацію та захист від мародерства та руйнування.
Станом на кінець жовтня 2024 р. кількість постраждалих пам’яток культурної спадщини становить 1179 об’єктів (з них: національного значення - 120, місцевого - 990, щойно виявлених - 69). Перебування частини території України у тимчасовій окупації Російською Федерацією унеможливлює розрахунок точної кількості пошкоджених чи зруйнованих пам’яток культурної спадщини, що постраждали в ході бойових дій та окупації. Окремою проблемою для культурної спадщини України на тимчасово окупованих територіях є пограбування Російською Федерацією - з восьми музейних закладів в п’яти деокупованих областях України викрадено 34872 і знищено 62 музейних предмети, що підтверджується документально. Відомі факти внесення музейних предметів державної частини Музейного фонду України, що залишилися в музейних закладах, розташованих на тимчасово окупованих територіях, до державного каталогу Музейного фонду Російської Федерації.
Держава досі не має системного механізму оцінки культурних втрат, завданих внаслідок військових (бойових) дій. Відсутні конкретні процедури щодо документування зруйнованих об’єктів культурної спадщини, повернення вкрадених артефактів та компенсації їх втрати. Також відсутній правовий механізм повернення незаконно переміщених колекцій, що створює ризики втрати значної частини національного культурного фонду.
Разом з культурною спадщиною важливим складником формування національної свідомості та зміцнення єдності українського суспільства є національна пам’ять - її відновлення, збереження та поширення. Вкрай важливим для України є використати нинішній стан аби відмовитися від пост-радянської культури звеличення та пафосу навколо вшанування пам’яті жертв російсько-українською війни та піти європейським шляхом інклюзивної культури пам’яті із залученням комеморативних практик та стишеної, але тим самим більш людино-орієнтованої та щирої меморіалізації. Крім того, комеморативні практики є важливим інструментом для роботи на деокупованих територіях та у разі возз’єднання спільнот, що певний час були штучно розділеними.
Збройна агресія Російської Федерації проти України оголила критичну важливість культури як елементу національної безпеки. Окупаційні сили не просто ведуть збройну агресію Російської Федерації проти України за території - вони прагнуть стерти українську національну ідентичність, знищуючи культуру як основу національної пам’яті. Викрадення культурних цінностей, руйнація закладів культури та пам’яток культурної спадщини, політика лінгвоциду на окупованих територіях, видалення із біографій видатних діячів, які мали українське походження або були тісно пов’язані з Україною, цих фактів з метою їх привласнення, підміна історичних понять, нівелювання українських традицій - усе це є частиною системної стратегії Російської Федерації проти України.
Культура в умовах воєнного стану і наслідків воєнних дій стала не просто сферою мистецького самовираження, а ключовим інструментом спротиву, національного згуртування та міжнародної впізнаваності і визнання України. Вона стала голосом країни на глобальній арені, активним чинником гуманітарної підтримки та джерелом емоційної стійкості українців.
Проте культура не може залишатися лише у площині виживання та збереження. Вона повинна перейти до фази зміцнення та поступового розширення її впливу.
Ключовими цілями для розвитку культури в Україні на період до 2030 року визначено зміцнення її стійкості, утвердження її як невід’ємного елементу національної безпеки та закладення підвалин для її стрімкого розвитку в наступному періоді стратегічного планування (2031-2035 роки).
Ураховуючи зазначене, пріоритетами розвитку української культури на найближчі п’ять років повинні стати:
інтеграція культури і культурної спадщини у систему національної безпеки як невід’ємних її елементів;
забезпечення системності у використанні культури як м’якої сили для просвіти, поведінкових змін та зміцнення згуртованості суспільства;
розвиток кадрового потенціалу та модернізація професійної підготовки у сфері культури;
відновлення інфраструктури;
оновлення системи управління у сфері культури та поступове забезпечення інституційної сталості;
реформування системи фінансування сфери культури;
розвиток креативних індустрій та інтеграція культури і культурної спадщини в національну економіку;
збереження та популяризація культурної спадщини та культурних цінностей; використання її потенціалу для комплексного розвитку територій;
розширення міжнародної присутності української культури у світовому культурному просторі.
Мета, стратегічні цілі та завдання
Метою Стратегії є утвердження культури в Україні як важливої складової української національної ідентичності та безпеки держави, спрямованої на зміцнення національної єдності, збереження та промоцію культурної спадщини, зміцнення людського капіталу шляхом формування цінностей, застосування творчості і самовираження, а також створення основи для відновлення та подальшого розвитку культурного простору, підвищення впізнаваності та конкурентоспроможності держави.
Досягнення стратегічної мети планується шляхом виконання завдань за чотирма стратегічними цілями:
зміцнення людського капіталу через культурні практики;
захист, збереження, примноження та використання потенціалу культурної спадщини та культурних цінностей;
підвищення стійкості культури як суспільної системи;
інтеграція української культури у глобальні культурні процеси як активного учасника і рівноправного партнера.
Стратегічна ціль 1. Зміцнення людського капіталу через культурні практики
Для досягнення стратегічної цілі 1 визначено такі операційні цілі.
Операційна ціль 1. Інтеграція культури у систему національної безпеки
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
визнання культури пріоритетом національних інтересів України на законодавчому рівні;
оновлення нормативно-правового регулювання збереження та розвитку культурної спадщини, збереження і відновлення національної пам’яті як складових національної безпеки;
забезпечення протидії загрозі культурного стирання внаслідок окупації українських територій, збереження ідентичності корінних народів України, захист нематеріальної культурної спадщини;
залучення експертів у сфері культури як ключових учасників стратегічного планування безпекових і відновлювальних процесів на всіх рівнях організації державної влади;
забезпечення інтеграції культурних практик як чинника національної та локальної ідентичності в освітні програми;
стимулювання отримання додаткової кваліфікації з питань сучасного культурно-мистецького контексту та культурної спадщини представниками силових та дипломатичних структур.
Операційна ціль 2. Деколонізація, подолання імперських наративів та практик замовчування в культурі
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
впровадження ініціатив з деколонізації та деімперіалізації культурного контексту та культурної спадщини;
переосмислення культури пам’яті як партисипативної практики; формування суспільного діалогу навколо суперечливої пам’яті імперського та радянського періодів;
створення умов для розвитку сучасного мистецтва, яке сприяє переосмисленню історії.
Операційна ціль 3. Стимулювання створення якісного культурного продукту та креативного продукту, формування запиту на нього
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
підсилення локальних і національних культурних ініціатив шляхом фінансування індивідуальної мистецької діяльності, інституційного та проектного фінансування та підтримки партнерств;
збільшення асортименту та кількості якісного і доступного українськомовного культурного продукту та креативного продукту, вироблення дієвого механізму його донесення до масового споживача;
розроблення інтерактивних цифрових продуктів для популяризації української культури та отримання культурних послуг он-лайн;
розроблення навчальних програм із креативного підприємництва;
створення умов для доступу до інструментів фінансування для розвитку креативних індустрій (гранти, захист та монетизація авторського права тощо);
підвищення рівня обізнаності щодо прав інтелектуальної власності на культурний продукт та їх застосування.
Операційна ціль 4. Підтримка ментального здоров’я через культурні практики
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
створення культурно-мистецьких програм для психологічної підтримки та соціальної реінтеграції ветеранів війни, внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих груп населення;
забезпечення інтеграції культурних практик у програми з психологічної підтримки та збереження ментального здоров’я.
Операційна ціль 5. Розвиток соціальних та громадянських компетентностей через культуру та креативні індустрії, сприяння утвердженню української національної ідентичності
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
запровадження програм підтримки культурних проектів, що сприяють розвитку критичного мислення, креативності, громадянської відповідальності, толерантності, інклюзивності та ліберальних цінностей, утвердженню української національної ідентичності тощо;
вивчення та підтримка практик взаємодії культури та креативних індустрій з іншими секторами (соціальні питання, медицина, екологія, відновлення територіальних громад, розвиток підприємництва тощо) для вирішення істотних суспільних питань на рівні територіальної громади, регіону та держави.
Операційна ціль 6. Відновлення кадрової спроможності сфери культури
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
впровадження системи регулярного аналізу кадрових потреб у сфері культури у розрізі регіонів;
впровадження інструментів заохочення та стимулювання працівників та менеджерів культури, які залишаються на територіях з високим рівнем небезпеки; розроблення та впровадження моделі стимулювання повернення у деокуповані територіальні громади та території, наближені до зони бойових дій, працівників та менеджерів культури, управлінців у сфері культури органів врядування;
удосконалення контрактної системи для керівників і творчих працівників закладів культури;
посилення компетентностей працівників сфери культури та креативних індустрій у роботі з аудиторіями та їх розвитком;
реформування системи професійних кваліфікацій у сфері культури та галузі креативних індустрій, у тому числі в секторі кінематографа;
підвищення ефективності фахової передвищої та вищої культурно-мистецької освіти.
Очікуваними результатами досягнення стратегічної цілі 1 є:
культуру на законодавчому рівні визначено як складову національної безпеки;
збільшено кількість якісного культурного продукту та розширено доступ до нього завдяки цифровим технологіям;
зростання обсягу реалізованої продукції та суми сплачених податків за сферою креативних індустрій;
запроваджено культурні програми і проекти для підтримки ментального здоров’я населення, реабілітації та адаптації ветеранів війни, внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих груп населення;
запроваджено практичний компонент в освітні програми для поступового формування звички участі в культурних та креативних практиках;
створено цілісну систему забезпечення кадрової спроможності сфери культури.
Стратегічна ціль 2. Захист, збереження, примноження та використання потенціалу культурної спадщини та культурних цінностей
Для досягнення стратегічної цілі 2 визначено такі операційні цілі.
Операційна ціль 1. Убезпечення об’єктів культурної та документальної спадщини в умовах воєнного стану та надзвичайних ситуацій
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
створення системи оперативного та ефективного реагування на загрози для культурної та документальної спадщини, спричинені різними видами надзвичайних ситуацій (техногенного характеру, природного характеру, соціальні, воєнні);
запровадження системи оцінки ризиків для музейних колекцій та проведення оцінки ризиків для територій можливих бойових дій та виникнення надзвичайних ситуацій;
удосконалення нормативної бази щодо забезпечення процесу евакуації музейних колекцій та музейних предметів (музейних зібрань) у разі безпекової загрози; створення умов для забезпечення своєчасної евакуації культурних цінностей;
проведення регулярної інвентаризації та моніторингу стану збереження Музейного фонду України в евакуації;
створення і забезпечення функціонування захищених і спеціально обладнаних сховищ для зберігання музейних предметів та музейних колекцій (депозитарій музейних предметів); уможливлення збереження українського культурного надбання у фондосховищах держав ЄС;
забезпечення імплементації зобов’язань за Гаазькою конвенцію про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року та її протоколами;
підтримка ратифікації Конвенції Ради Європи про правопорушення, пов’язані з культурними цінностями (Нікосійська конвенція), та забезпечення імплементації зобов’язань за цією Конвенцією;
забезпечення консервації та реставрації нерухомих об’єктів культурної спадщини, які зазнали пошкоджень або руйнувань під час бойових дій;
забезпечення пріоритетного оцифрування (створення цифрових копій об’єктів), внесення інформації про культурні цінності в електронний реєстр (рухомої та нерухомої спадщини, особливо з територій, наближених до бойових дій);
відновлення даних щодо втрачених об’єктів культурної спадщини та тих, що перебувають на окупованих територіях;
перегляд наявних і розроблення дієвих методик оцінки збитків і втрат культурної спадщини та впровадження системи підтримки власників об’єктів культурної спадщини, яка є житловими приміщеннями; проведення регулярних оцінок збитків і втрат.
Операційна ціль 2. Інституційне та правове зміцнення системи охорони культурної та документальної спадщини, культурного надбання
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
систематизація і перегляд нормативно-правової бази у сфері охорони культурної спадщини;
примноження культурної спадщини шляхом інтеграції сучасного мистецтва в систему захисту спадщини в результаті створення моделей музеєфікації сучасного мистецтва як нової спадщини;
оновлення процедури реєстрації музейних установ усіх форм власності та обов’язкового обліку музейних колекцій усіх форм власності;
розроблення науково-методичної бази відновлення пам’яток культурної спадщини з урахуванням наслідків воєнних (бойових) дій;
забезпечення виконання моніторингу стану збереження пам’яток культурної спадщини національного та місцевого значення;
забезпечення розроблення і затвердження меж і режимів використання історичних ареалів населених місць, зон охорони пам’яток культурної спадщини, планів організації територій історико-культурних заповідників, планів управління об’єктами всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Операційна ціль 3. Наповнення та розбудова цифрової інфраструктури сектору культурної та документальної спадщини, культурного надбання
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
впровадження інформаційно-комунікаційної системи обліку нерухомих об’єктів культурної спадщини України "Державний реєстр нерухомих пам’яток України";
формування системи наповнення реєстрів із залученням різних секторів, форматів та інструментів;
створення цифрових копій об’єктів, предметів культурної спадщини, їх облікової документації для збереження у разі знищення чи викрадення;
впровадження реєстру Музейного фонду України;
розроблення та впровадження електронних консерваційних (реставраційних) паспортів об’єктів та предметів культурної спадщини;
забезпечення розвитку системи обліку недержавних фондів культурної спадщини та їх інтеграція у державні реєстри культурної спадщини;
розроблення та впровадження реєстрів/баз даних/національних переліків нотної, фото- і кіноспадщини та унікальних документальних пам’яток;
забезпечення електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами сфери культури та Національною системою обліку шкоди та збитків, завданих культурній сфері внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, Реєстром збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, що функціонує відповідно до Резолюції CM/Res(2023)3 Комітету Міністрів Ради Європи від 12 травня 2023 р.;
забезпечення доступу до відкритих даних у сферах охорони культурної спадщини (зокрема щодо об’єктів, знищених Російською Федерацією в результаті її збройної агресії), музейної справи, вивезення, ввезення та повернення втрачених культурних цінностей;
забезпечення електронної інформаційної взаємодії з міжнародними базами даних щодо об’єктів культурної спадщини та культурних цінностей для забезпечення інтеграції в європейський та міжнародний культурний простір.
Операційна ціль 4. Розвиток реставраційної галузі
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
запровадження професії консерватора, розроблення кваліфікаційних та освітніх стандартів;
оновлення освітніх програм підготовки реставраторів і консерваторів, їх синхронізація з європейськими програмами та стандартами;
запровадження сертифікаційних програм для реставраторів рухомої та нерухомої спадщини;
виконання закладами вищої та фахової передвищої освіти програм підготовки фахівців з реставрації, консервації та пам’яткоохоронної діяльності;
створення умов для стимулювання стажування українських реставраторів за кордоном та заохочення іноземних реставраторів та консерваторів до професійної діяльності в Україні;
забезпечення сертифікації архітекторів, які долучені до реставрації, робіт на об’єктах культурної спадщини;
перегляд ролі і завдань Національного науково-дослідного реставраційного центру України;
створення умов для відкриття ринку реставраційних послуг.
Операційна ціль 5. Пошук та повернення культурних цінностей
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
забезпечення повернення культурних цінностей;
забезпечення синхронізації норм законодавства України з питань переміщення культурних цінностей з нормами міжнародного права;
забезпечення підготовки фахівців-юристів, компетентних у питаннях переміщення та повернення культурних цінностей;
інтеграція до міжнародних баз даних культурних цінностей, що перебувають у розшуку, зокрема баз даних Interpol.
Очікуваними результатами досягнення стратегічної цілі 2 є:
створено цілісну систему управління культурною спадщиною;
запроваджено оперативний механізм евакуації культурних цінностей, оцінки ризиків та інвентаризації втрат;
здійснюється оцифрування культурних об’єктів і об’єктів культурної спадщини з метою їх збереження;
забезпечено функціонування та наповнення реєстрів культурної спадщини;
здійснено консервацію пам’яток культурної спадщини, що постраждали внаслідок військових дій;
запроваджено сучасні підходи до реставрації та сертифікації фахівців реставраційної галузі;
створено дієву систему пошуку та повернення втрачених культурних цінностей України.
Стратегічна ціль 3. Підвищення стійкості культури як суспільної системи
Для досягнення стратегічної цілі 3 визначено такі операційні цілі.
Операційна ціль 1. Підтримка спроможності системи управління у сфері культури
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
забезпечення функціонального дизайну системи управління та відповідних спроможностей на регіональному та місцевому рівні; підтримка впровадження змін;
розроблення професійних стандартів для управлінських посад різного рівня та підпорядкування;
розроблення та запровадження системи стимулювання професійного розвитку, що базується на принципах вільного вибору програм, незалежної оцінки фактичних результатів впровадження отриманих знань та обов’язковості фінансової винагороди, що відповідає набутим компетентностям;
запровадження комплексних освітніх програм з практичною складовою для управлінських посад на основі моніторингу потреб (школи лідерів культури, школи молодого фахівця сфери культури для територіальних громад, програми для кураторів та консерваторів тощо);
формування системи збору даних та практик роботи з даними для прийняття управлінських рішень в усіх галузях і секторах сфери культури;
розроблення прозорої системи збору і розподілення роялті та визначення моделі сплати справедливої винагороди авторам і виконавцям та розміру (ставок) справедливої винагороди за використання аудіовізуальних творів (фільмів), аудіальних творів та фонограм.
Операційна ціль 2. Інституційне реформування закладів культури
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
розроблення та апробація моделей лібералізації діяльності організацій у сфері культури;
реалізація реформи системи фінансування надання культурних послуг;
формування прозорої інфраструктури для ринку послуг у сфері культури та креативних індустрій;
перегляд та оновлення архітектури інституційної мережі у сфері культури; проведення щорічної оцінки стану національної мережі інституцій культури та розвитку креативних індустрій, включаючи кінопрокатні мережі та студійні комплекси;
запровадження механізму оцінки, створення, і регулярного оновлення переліку критично важливих організацій та фахівців в усіх галузях і секторах сфери культури (безпека спроможностей);
запровадження програм менторства, підтримки та обмінів між спеціалістами, інституціями, операторами креативних індустрій, територіальними громадами, що сприятиме порозумінню між спільнотами, співпраці територіальних громад та консолідації суспільства.
Операційна ціль 3. Підвищення ефективності державних інституцій фінансування
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
оновлення законодавства для розширення можливостей діяльності Держкіно, Українського культурного фонду, Українського інституту книги, інших державних інституцій, що належать до сфери управління МКСК;
запровадження програм інституційної підтримки та стимулювання партнерств для інституційного розвитку Держкіно, Українського культурного фонду, Українського інституту книги та інших державних інституцій, що належать до сфери управління МКСК;
створення Координаційної платформи з питань залучення міжнародної допомоги для відновлення культурної спадщини;
запровадження регулярної оцінки впливу програм державних інституцій фінансування у сфері культури та секторі кіноіндустрії;
створення можливостей державного гарантування та страхування для операторів креативних індустрій з метою сприяння отриманню кредитів та підтримці міжнародної співпраці.
Операційна ціль 4. Забезпечення населення культурними та мистецько-освітніми послугами в територіальних громада
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
інвентаризація стану та оцінка потреб у модернізації об’єктів інфраструктури у сфері культури;
перегляд та актуалізація стандартів і нормативів у сфері культури;
забезпечення підтримки створення сучасних багатофункціональних закладів культури як просторів для згуртування спільнот; відновлення закладів культури; будівництво сертифікованих укриттів;
впровадження безбар’єрних рішень для просторів різних закладів культури;
створення умов для забезпечення населення базовим набором культурних послуг;
забезпечення підтримки мобільних культурних ініціатив для віддалених населених пунктів і малозабезпечених територіальних громад;
створення умов для оновлення матеріально-технічної бази закладів культури в територіальних громадах;
забезпечення можливостей розширення переліків надання культурних послуг, зокрема платних, відповідно запиту різних цільових аудиторій і потреб територіальної громади з урахуванням інтересів ветеранів війни, внутрішньо переміщених осіб, молоді, осіб похилого віку тощо;
створення умов для забезпечення доступу до початкової та профільної мистецької освіти;
створення умов для підсилення спроможності закладів культури шляхом забезпечення доступу до цифрових послуг (зокрема адміністративних послуг) у сфері культури;
розроблення єдиного унормованого програмного забезпечення для бібліотек з вільним доступом населення до електронних каталогів, обміну інформацією, конвертації баз даних та об’єднання їх в єдину українську електронну бібліотеку;
створення та впровадження інформаційно-комунікаційної системи Національної електронної бібліотеки;
створення та впровадження інформаційно-комунікаційної системи Національної системи централізованої каталогізації;
створення і впровадження інформаційно-комунікаційної системи "Цифрова книжкова ідентифікація".
Операційна ціль 5. Формування системи збереження та зміцнення локальної ідентичності, культурного розмаїття, згуртування та інтеграції у національний культурний простір
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
забезпечення підтримки ініціатив з дослідження локальної культури; дослідження та стимулювання використання локальних особливостей, традицій, нематеріальної культурної спадщини для розвитку територіальних громад;
забезпечення підтримки мистецьких та креативних проектів (у галузях книговидання, музики, розроблення відеоігор, анімації, створення аудіовізуального контенту), які досліджують та популяризують локальну культуру;
стимулювання та підтримка міжсекторних партнерств та діалогових форматів щодо локальної ідентичності; створення умов для партисипативних практик вшанування пам’яті та меморіалізації, формування нової культури пам’яті на рівні територіальних громад;
створення умов для інтегрованого розвитку нерухомих об’єктів культурної спадщини в громадах; оцінка економічного впливу нерухомих об’єктів культурної спадщини у територіальних громадах;
стимулювання реалізації економічного потенціалу креативних індустрій та культурної спадщини територіальних громад;
створення умов для ефективного відновлення української системи культури та реінтеграції жителів деокупованих територій до українського культурного простору;
розроблення та впровадження моделей підтримки роботи переміщених закладів культури та закладів освіти у сфері культури, які провадять діяльність у регіонах України, віддалених від зон бойових дій;
створення платформ для діалогу, обміну досвідом та ідеями між територіальними громадами різних регіонів України.
Очікуваними результатами досягнення стратегічної цілі 3 є:
запроваджено не менше двох щорічних освітніх програм для управлінців культури та молодих фахівців у сфері культури;
створено Український фонд культурної спадщини;
розпочато інституційну реформу закладів культури;
підвищення доступності закладів культури (до будівель та в будівлях) для населення;
розпочато реформування оплати праці у сфері культури;
забезпечено поступову реалізацію реформи фінансування системи забезпечення населення культурними послугами;
створено умови для збереження локальної культури тимчасово окупованих територій України;
створено умови, моделі та інструменти для використання економічного потенціалу креативних індустрій і культурної спадщини територіальних громад.
Стратегічна ціль 4. Інтеграція української культури у глобальні культурні процеси як активного учасника і рівноправного партнера
Для досягнення стратегічної цілі 4 визначено такі операційні цілі.
Операційна ціль 1. Посилення двостороннього культурного діалогу і співпраці між Україною та світом
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
формування довготривалих професійних зв’язків та культурної кооперації з інституціями та операторами креативних індустрій держав-партнерів;
запровадження і підтримка програм мобільності та обміну досвідом для діячів культури та операторів креативних індустрій;
забезпечення активної участі України у діяльності міжнародних організацій у сфері культури та креативних індустрій;
розширення доступу до програм фінансування та надання співфінансування для проектів спільного виготовлення культурних продуктів та продуктів креативних індустрій (ко-продукції, проекти взаємодії, мистецькі колаборації);
забезпечення постійної координації позиції щодо Російської Федерації як держави-агресора;
запровадження ініціатив із залучення закордонних українців до популяризації української культури;
запровадження механізму та інструментів створення мережі організацій з української діаспори та діячів культури для їх залучення до популяризації української культури у державах перебування;
запровадження програм сприяння іноземним дослідникам для роботи над дослідженнями української культури; сприяння спільним дослідженням та публікаціям про українську культуру у співпраці українських та іноземних науковців;
сприяння розширенню зв’язків між культурними та креативними секторами України та держав, асоційованих з ЄС, та програмою "Креативна Європа".
Операційна ціль 2. Налагодження механізму взаємодії, використання та посилення потенціалу українців за кордоном
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
полегшення доступу до інформації про український культурний продукт, організації та діячів культури, відкритих до міжнародної співпраці, для менеджерів культури з інших країн;
формування попиту на український культурний продукт та креативний продукт серед іноземних професійних спільнот;
стимулювання інтеграції українських менеджерів та діячів культури, які просувають українську культуру за кордоном, у національні проекти в державах-партнерах (з українським культурним продуктом та креативним продуктом) та в Україні (з культурним продуктом та креативним продуктом держави перебування);
співфінансування проектів для двостороннього культурного обміну, ініційованих українськими діячами культури за кордоном;
стимулювання синхронізації діяльності діячів культури та організацій, залучених до культурної дипломатії;
формування Світової української культурної платформи.
Операційна ціль 3. Розширення присутності та посилення українських операторів креативних індустрій на міжнародних ринках
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
запровадження програм стимулювання розвитку потенціалу культури та креативних індустрій та його монетизації, розроблення і впровадження інструментів стимулювання та підтримки креативного підприємництва;
запровадження програм підтримки для налагодження та розширення експорту українського креативного продукту;
посилення спроможності роботи з правами на об’єкти інтелектуальної власності для розширення присутності на міжнародних ринках.
Операційна ціль 4. Презентація української культури під час ключових світових культурних подій
Завдання, спрямовані на виконання зазначеної цілі:
координація результативної представленості української культури та креативних індустрій під час ключових світових подій в усіх креативних індустріях;
підтримка підготовки та адаптації українського культурного продукту та продукту креативних індустрій для іноземних аудиторій та стимулювання представленості сучасних продуктів;
впровадження навчальних та професійних програм мобільності для включення українських митців та представників креативних індустрій у світовий контекст та заохочення присутності іноземних фахівців, митців та діячів культури та креативних підприємців в Україні;
залучення медіа до висвітлення українських проектів у міжнародному інформаційному просторі.
Очікуваними результатами досягнення стратегічної цілі 4 є:
запроваджено довгострокові двосторонні та багатосторонні проекти та ініціативи у сфері культури та креативних індустрій між Україною та іншими державами світу;
створено та використовується механізм залучення українців за кордоном як амбасадорів української культури та креативних індустрій;
підвищено обсяги експорту культурного продукту та продукту креативних індустрій;
українська культура та креативні індустрії присутні під час ключових світових культурних подій.
Порядок проведення моніторингу, оцінки результатів реалізації стратегії та звітування
МКСК є відповідальним за формування та реалізацію державної політики у сфері культури, координує виконання Стратегії.
Органами, що забезпечують реалізацію Стратегії, є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (військові адміністрації); сільські, селищні, міські ради (за згодою); військові адміністрації населених пунктів - у разі їх створення.
До реалізації Стратегії можуть бути залучені також відповідні проекти міжнародної технічної допомоги, всеукраїнські асоціації органів місцевого самоврядування, а також громадські об’єднання, юридичні та фізичні особи.
Реалізація цієї Стратегії здійснюється двома етапами:
перший етап - протягом 2025-2027 років;
другий етап - протягом 2028-2030 років.
На кожному етапі передбачається розроблення та виконання операційного плану заходів з реалізації Стратегії на відповідний період, що ґрунтується на підставі визначених стратегічних цілей, операційних цілей та завдань і визначає, зокрема, заходи та індикатори їх виконання.
Органи, що забезпечують реалізацію Стратегії, подають щороку до 1 квітня, починаючи з 2026 року, МКСК інформацію про стан виконання операційного плану заходів з реалізації Стратегії. МКСК аналізує та узагальнює подану інформацію про стан його виконання та за результатами готує щорічний звіт про стан реалізації Стратегії, який подає щороку до 1 червня, починаючи з 2026 року, Кабінетові Міністрів України, та оприлюднює на офіційному веб-порталі МКСК.
Розроблення операційних планів заходів з реалізації Стратегії, а також моніторинг і оцінка прогресу реалізації Стратегії здійснюються МКСК з урахуванням показників для проведення моніторингу її реалізації та із залученням представників органів державної влади та за згодою - експертних та наукових установ, міжнародних організацій, інститутів громадянського суспільства, надавачів культурних послуг та професійних об’єднань тощо.
Показниками для проведення моніторингу реалізації Стратегії є:
За результатами моніторингу і оцінки прогресу реалізації Стратегії МКСК за потреби може ініціювати внесення змін до операційних планів заходів з реалізації Стратегії.
Узагальнена оцінка результативності реалізації Стратегії проводиться МКСК після закінчення кожного етапу її реалізації та оприлюднюється не пізніше ніж через шість місяців після завершення кожного етапу її реалізації.
Фінансові ресурси для реалізації Стратегії
Фінансування заходів з реалізації Стратегії здійснюватиметься за рахунок і в межах коштів державного та місцевих бюджетів, затверджених на відповідний рік, фінансової підтримки міжнародних партнерів з розвитку, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 28 березня 2025 р. № 293-р
ОПЕРАЦІЙНИЙ ПЛАН
заходів з реалізації у 2025-2027 роках Стратегії розвитку культури в Україні на період до 2030 року
( Див. текст )
ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 28 березня 2025 р. № 293-р
ПЕРЕЛІК
розпоряджень Кабінету Міністрів України, що втратили чинність
1. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2016 р. № 119 "Про схвалення Довгострокової стратегії розвитку української культури - стратегії реформ" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 18, ст. 745).
2. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 84 "Про затвердження плану заходів щодо підтримки сфери культури, охорони культурної спадщини, розвитку креативних індустрій та туризму".
3. Пункт 1 змін, що вносяться до розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 84 і від 24 березня 2021 р. № 276, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 р. № 1152 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 78, ст. 4941).