Про медіа

1. Канали мовлення та багатоканальні електронні комунікаційні мережі, що передбачають використання радіочастотного спектра (ефірні багатоканальні електронні комунікаційні мережі), створюються або територіально змінюються за рішенням Національної ради відповідно до Стратегії та Плану реалізації Стратегії.

2. Прийняттю рішення про створення нових каналів мовлення та ефірних багатоканальних електронних комунікаційних мереж передує проведення аналізу стану ринку аудіовізуальних медіа, потреб ринку, а також ефективності та повноти використання ресурсів створених ефірних багатоканальних електронних комунікаційних мереж.

3. Територією, яку покриває канал мовлення або ефірна багатоканальна електронна комунікаційна мережа, вважається територія, на якій побутові приймальні засоби користувачів забезпечують впевнений прийом відповідного сигналу.

4. Територія покриття каналу мовлення або ефірної багатоканальної електронної комунікаційної мережі (зона покриття певної території) визначається на підставі розрахункових даних (прогнозована зона покриття) спеціалізованої установи, яка відповідно до законодавства про електронні комунікації має право на надання таких даних, а в разі необхідності отримання фактичних даних щодо входження до зони покриття певних населених пунктів - шляхом вимірювання параметрів випромінювання та технічних характеристик радіоелектронних засобів (натурних вимірювань) згідно з методиками (метрологіями) визначення зони покриття каналу мовлення чи мережі цифрового (аналогового) наземного телевізійного мовлення, що затверджуються рішенням Національної ради з урахуванням проведених консультацій з Регулятором комунікаційних послуг.

5. Територіальними категоріями каналів мовлення або багатоканальних електронних комунікаційних мереж є:

1) загальнонаціональна категорія - територія, яку покриває канал мовлення або багатоканальна електронна комунікаційна мережа, включає населені пункти не менше ніж половини областей України;

2) регіональна категорія - територія, яку покриває канал мовлення або багатоканальна електронна комунікаційна мережа, включає населені пункти декількох, але не більше ніж половини областей України;

3) місцева категорія - територія, яку покриває канал мовлення або багатоканальна електронна комунікаційна мережа, включає населені пункти в межах однієї області України;

4) закордонне мовлення.

6. Національна рада визначає кількість каналів мовлення та ефірних багатоканальних електронних комунікаційних мереж для кожної територіальної категорії.

7. Національна рада сприяє збільшенню території покриття та покращення якості сигналу каналів мовлення та ефірних багатоканальних електронних комунікаційних мереж у межах кожної з територіальних категорій.

8. Розроблення розрахунків щодо можливості та умов користування радіочастотним спектром для потреб мовлення, у тому числі для потреб тимчасового мовлення, здійснюється у порядку, визначеному законодавством, за замовленням Національної ради.

1. Запровадження та зміна стандартів (радіотехнологій) ефірного, в тому числі цифрового, мовлення з використанням каналів мовлення та/або ресурсу ефірних багатоканальних електронних комунікаційних мереж здійснюються відповідно до міжнародних угод, законів України та Стратегії.

2. Зміни стандартів (радіотехнологій), за яких кількість каналів мовлення та/або ресурси багатоканальної електронної комунікаційної мережі не зменшуються та які не потребують анулювання чинних ліцензій ліцензіатів, запроваджуються на підставі рішень Національної ради відповідно до Стратегії.

Рішення Національної ради про зміну стандартів (радіотехнологій) ефірного, в тому числі цифрового, мовлення з використанням ресурсу багатоканальних електронних комунікаційних мереж має передбачати джерела покриття видатків, пов’язаних із запровадженням таких змін.

3. Зміни стандартів (радіотехнологій) ефірного, в тому числі цифрового, мовлення з використанням каналів мовлення та/або ресурсу ефірних багатоканальних електронних комунікаційних мереж, за яких кількість каналів мовлення та/або ресурси багатоканальної електронної комунікаційної мережі зменшуються та які потребують припинення дії чинних ліцензій ліцензіатів, крім припинення використання стандарту (радіотехнології) аналогового телевізійного мовлення, запроваджуються відповідно до окремого закону, ухваленого Верховною Радою України. Такий закон має також врегульовувати питання порядку анулювання ліцензій та виплати ліцензіатам справедливої компенсації.

1. Припинення використання стандарту (радіотехнології) аналогового телевізійного мовлення здійснюється на підставі рішень Національної ради, які приймаються відповідно до Плану розподілу і користування радіочастотним спектром в Україні.

2. Після прийняття Національною радою рішення про припинення використання стандарту (радіотехнології) аналогового телевізійного мовлення щодо відповідного каналу мовлення чи його частини (окремих радіоелектронних засобів мовлення) ліцензія на мовлення підлягає анулюванню повністю або частково (в частині права на здійснення діяльності з використанням певних частотних присвоєнь).

3. У разі якщо рішення про анулювання ліцензії приймається щодо суб’єкта у сфері медіа, у якого немає іншої ліцензії на мовлення з використанням радіочастотного спектра на аналогічну або більшу територію, Національна рада одночасно з рішенням про анулювання такої ліцензії приймає рішення про замовлення розрахунку щодо можливості та умов користування радіочастотним спектром для потреб мовлення на відповідній території. Упродовж одного місяця з дня отримання такого розрахунку Національна рада зобов’язана оголосити конкурс на отримання ліцензії на мовлення та при його проведенні надати пріоритет учаснику, ліцензію якого анульовано. У разі якщо Національна рада отримає відмову у наданні розрахунку та за умови подання суб’єктом, ліцензію якого анульовано, відповідної заяви, Національна рада невідкладно приймає рішення про його реєстрацію як суб’єкта у сфері медіа та включення його телеканалу до універсального медіа-сервісу на відповідній території на строк, протягом якого була б чинною анульована ліцензія.

1. Для цілей цього Закону суб’єктами у сфері медіа є:

1) суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа;

2) суб’єкти у сфері друкованих медіа;

3) суб’єкти у сфері онлайн-медіа;

4) провайдери аудіовізуальних сервісів;

5) провайдери платформ спільного доступу до відео;

6) постачальники електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра.

1. Для цілей цього Закону аудіовізуальними медіа-сервісами вважаються такі сервіси зі здійсненням редакційного контролю:

1) радіомовлення (лінійний аудіальний медіа-сервіс) - діяльність із розповсюдження радіопрограм для одночасного масового приймання користувачами на основі розкладу програм, створеного радіомовником;

2) телевізійне мовлення (телемовлення, лінійний аудіовізуальний медіа-сервіс) - діяльність із розповсюдження аудіовізуальних програм для одночасного масового приймання користувачами на основі розкладу програм, створеного телемовником;

3) аудіальний медіа-сервіс на замовлення (нелінійний аудіомедіа-сервіс) - діяльність із надання доступу до радіопрограм для прослуховування в момент, обраний користувачем, за його індивідуальним замовленням на основі каталогу програм, створеного відповідним суб’єктом;

4) аудіовізуальний медіа-сервіс на замовлення (нелінійний аудіовізуальний медіа-сервіс) - діяльність із надання доступу до аудіовізуальних програм для перегляду в момент, обраний користувачем, за його індивідуальним замовленням на основі каталогу програм, створеного відповідним суб’єктом.

2. Особливими видами аудіовізуальних медіа-сервісів є:

1) суспільні аудіовізуальні медіа-сервіси - аудіовізуальні медіа-сервіси, що надаються відповідно до Закону України "Про суспільні медіа України" та цього Закону;

2) аудіовізуальні медіа-сервіси іномовлення - аудіовізуальні медіа-сервіси, що надаються поза межами України відповідно до Закону України "Про систему іномовлення України" та цього Закону;

3) місцеві публічні аудіовізуальні медіа-сервіси та аудіовізуальні медіа-сервіси громад - аудіовізуальні медіа-сервіси, що надаються в порядку та у спосіб, визначені розділом III цього Закону.

3. Для цілей цього Закону суб’єктом у сфері аудіовізуальних медіа вважається особа, що здійснює редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення масової інформації при наданні аудіовізуального медіа-сервісу.

4. Суб’єктами у сфері аудіовізуальних медіа є:

1) радіомовник (суб’єкт у сфері лінійного аудіального медіа-сервісу) - особа, яка здійснює добір радіопрограм та їх організацію в хронологічному порядку (створює радіоканал) та надає їх для одночасного масового та індивідуального приймання користувачами;

2) телемовник (суб’єкт у сфері лінійного аудіовізуального медіа-сервісу) - особа, яка здійснює добір аудіовізуальних програм, їх організацію в хронологічному порядку (створює телеканал) та надає їх для одночасного масового та індивідуального приймання користувачами;

3) суб’єкт у сфері аудіального медіа-сервісу на замовлення - особа, яка здійснює добір радіопрограм, їх організацію за певною структурою (створює каталог програм) та надає доступ до них користувачам за індивідуальним замовленням;

4) суб’єкт у сфері аудіовізуального медіа-сервісу на замовлення - особа, яка здійснює добір аудіовізуальних програм, їх організацію за певною структурою (створює каталог програм) та надає доступ до них користувачам за індивідуальним замовленням.

5. Особливими видами суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа є:

1) суб’єкт у сфері суспільних аудіовізуальних медіа-сервісів - акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України", що утворене і діє відповідно до Закону України "Про суспільні медіа України" та цього Закону;

2) суб’єкт у сфері аудіовізуальних медіа-сервісів іномовлення - юридична особа, що утворена і діє відповідно до Закону України "Про систему іномовлення України" та цього Закону;

3) суб’єкти у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа-сервісів та аудіовізуальних медіа-сервісів громад - суб’єкти, особливості діяльності яких визначено розділом III цього Закону;

4) суб’єкт у сфері парламентського мовлення - державне підприємство "Парламентський телеканал "Рада" або його правонаступник.

6. Суб’єкти у сфері медіа безпосередньо, а також через створені ними господарські або громадські об’єднання, можуть встановити порядок, методику та інші параметри вимірювання та аналізу аудиторії телеканалів, радіоканалів, онлайн-медіа тощо, обирають організації, що здійснюють таке вимірювання, та можуть використовувати їх результати у своїй діяльності.

7. Об’єднання суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа має право визначити організацію, що здійснює вимірювання та аналіз аудиторії телеканалів або радіоканалів. Створення та вступ (приєднання) до такого об’єднання, визначення єдиної організації, що здійснює вимірювання та аналіз аудиторії телеканалів або радіоканалів суб’єктів, які входять до об’єднання, не потребує отримання дозволу державних органів, у тому числі дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання.

8. З метою сприяння підвищенню конкурентоспроможності національного продукту суб’єкти у сфері медіа мають право створювати суб’єкти господарювання, об’єднання, метою діяльності яких є надання доступу до телеканалів та радіоканалів, доступу до каталогів програм, розміщення рекламної інформації.

1. Для цілей цього Закону суб’єктом у сфері друкованих медіа вважається особа, що здійснює редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення масової інформації у формі друкованого медіа.

2. Суб’єктами у сфері друкованих медіа можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають місце проживання в Україні, зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи України.

Суб’єктом у сфері друкованих медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їх асоціації, крім винятків, передбачених законом, а також юридичні особи, засновані такими органами, крім наукових установ, закладів освіти та закладів культури.

3. Не належать до друкованих медіа офіційні друковані видання, що видаються з метою забезпечення доступу до публічної інформації.

1. Для цілей цього Закону суб’єктом у сфері онлайн-медіа вважається особа, що здійснює редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення масової інформації у формі онлайн-медіа.

2. Суб’єктами у сфері онлайн-медіа можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають місце проживання в Україні, зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи України.

Суб’єктом у сфері онлайн-медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їх об’єднання, крім винятків, передбачених законом, зокрема щодо публічних аудіовізуальних медіа та онлайн-медіа, що діють на підставі Закону України "Про систему іномовлення України", а також юридичні особи, засновані такими органами, крім наукових установ, закладів освіти та закладів культури.

3. Особа, яка регулярно поширює масову інформацію під своїм редакційним контролем через власні облікові записи на платформах спільного доступу до інформації, не є суб’єктом у сфері онлайн-медіа, крім випадків, якщо така особа добровільно зареєструється як суб’єкт у сфері онлайн-медіа в порядку, передбаченому статтею 63 цього Закону.

1. Для цілей цього Закону аудіовізуальним сервісом є діяльність із надання користувачам доступу до телеканалів та радіоканалів незалежно від обраної технології в межах визначених пакетів телеканалів і радіоканалів.

2. Провайдером аудіовізуальних сервісів є особа, що здійснює і є відповідальною за добір та організацію в пакети телеканалів та радіоканалів. Провайдер аудіовізуальних сервісів надає користувачам доступ до пакетів телеканалів та радіоканалів на договірній основі самостійно або за участі постачальника електронних комунікаційних мереж та/або послуг, який укладає відповідний договір з користувачем.

3. Заклади ресторанного господарства, готелі, інші суб’єкти, що здійснюють господарську діяльність щодо надання житлових приміщень для тимчасового проживання, підприємства транспорту загального користування, які надають повний або частковий доступ до пакетів телеканалів та радіоканалів, для цілей цього Закону вважаються провайдерами аудіовізуальних сервісів, за умови що такі суб’єкти здійснюють та є відповідальними за добір та організацію в пакети телеканалів та радіоканалів.

4. Територіальна категорія, в межах якої діє провайдер аудіовізуальних сервісів, визначається аналогічно до територіальних критеріїв, визначених частиною п’ятою статті 10 цього Закону для каналів мовлення або багатоканальних електронних комунікаційних мереж.

1. Провайдером платформи спільного доступу до відео є особа, що надає сервіс платформи спільного доступу до відео.

Провайдером платформи спільного доступу до відео може бути зареєстрована в установленому законодавством України порядку юридична особа або фізична особа - підприємець.

2. Платформа спільного доступу до відео може функціонувати у вигляді веб-сайту або в інших формах, що передбачають наявність загальнодоступного сховища інформації, що перебуває під контролем провайдера, та клієнтського програмного забезпечення, що надає доступ до такого сховища.

3. Національна рада створює та оновлює в Реєстрі перелік провайдерів платформ спільного доступу до відео, що зареєстровані в Україні або вважаються такими, що походять з України, відповідно до частини дванадцятої статті 2 цього Закону.

1. Постачальником електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра є особа, що здійснює розповсюдження пакетів телеканалів та радіоканалів в ефірній багатоканальній електронній комунікаційній мережі відповідно до ліцензії, виданої Національною радою.

1. Системи колективного прийому створюються (діють) виключно з метою отримання користувачами можливості впевненого приймання за допомогою побутових приймальних засобів телеканалів або радіоканалів, які розповсюджуються в наземному ефірі в зоні дії системи колективного прийому.

2. Забороняється без письмового дозволу медіа будь-яке використання сигналу, отриманого за допомогою системи колективного прийому, крім безпосереднього прийому користувачами в режимі реального часу телеканалів або радіоканалів, у тому числі забороняється, але не виключно:

1) перекодовувати такий сигнал у інші формати чи протоколи;

2) приймати такий сигнал провайдерам аудіовізуальних сервісів чи будь-яким іншим особам для подальшого розповсюдження, у тому числі в пакетах провайдерів аудіовізуальних сервісів;

3) встановлювати чи стягувати плату у вигляді будь-яких регулярних платежів (більше одного платежу на три роки) за використання, обслуговування, утримання тощо такої системи.

3. Системи колективного прийому повинні бути відокремлені від багатоканальних електронних комунікаційних мереж провайдерів аудіовізуальних сервісів, не повинні мати будь-яких спільних з ними елементів (обладнання, кабелю тощо), через які одночасно проходить сигнал, доступ до якого забезпечується провайдером аудіовізуальних сервісів, та сигнал, що приймається через систему колективного прийому.

Провайдери аудіовізуальних сервісів повинні забезпечити у багатоканальних електронних комунікаційних мережах, які вони використовують, передачу власних сигналів включно і на тих частотах, на яких на відповідній території здійснюється розповсюдження сигналів, які можуть бути прийняті за допомогою системи колективного прийому програм телеканалів або радіоканалів.

4. Організація приймання телеканалів або радіоканалів з використанням системи колективного прийому з порушенням вимог цієї статті є незаконним розповсюдженням телеканалів або радіоканалів (програм мовлення).

1. Суб’єктами у сфері аудіовізуальних медіа можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають місце проживання в Україні, зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи України.

Суб’єктом у сфері аудіовізуальних медіа, який використовує радіочастотний спектр України для надання відповідного сервісу, суб’єктом у сфері нелінійних аудіовізуальних медіа може бути зареєстрована в установленому законодавством України порядку юридична особа або фізична особа - підприємець.

2. Суб’єктом у сфері аудіовізуальних медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їх об’єднання, крім винятків, передбачених законом, політичні партії, їх структурні підрозділи, а також юридичні особи, засновані такими суб’єктами, крім наукових установ, закладів освіти та закладів культури.

Зазначені обмеження не поширюються на публічні аудіовізуальні медіа та на суб’єкт у сфері парламентського мовлення.

3. До структури власності суб’єкта у сфері аудіовізуальних медіа, який використовує радіочастотний спектр України для надання відповідного сервісу, не можуть входити державні органи іноземних держав, релігійні організації, міжнародні організації, а також юридичні особи, засновані такими суб’єктами.

4. Річна фінансова звітність суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа, які здійснюють телевізійне мовлення із загальнонаціональною категорією, підлягає обов’язковому аудиту, що здійснюється незалежним аудитором (аудиторською фірмою) в порядку, передбаченому Законом України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність".

Вимоги до забезпечення незалежності аудитора встановлюються законодавством України, що регулює аудиторську діяльність.

5. На суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа при використанні ними аудіовізуальних творів поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про авторське право і суміжні права".

6. Суб’єктам у сфері аудіовізуальних медіа забороняється обробляти зібрані чи іншим чином отримані персональні дані дітей з комерційною метою.

7. Програма мовлення лінійного аудіовізуального медіа, яке поширюється за допомогою різних технологій, має бути ідентичною для всіх таких технологій.

Суб’єкт у сфері аудіовізуальних медіа має право відступити від виконання вимоги, передбаченої абзацом першим цієї частини, якщо умовами договорів з правовласниками про отримання прав на розповсюдження відповідних програм передбачені обмеження щодо розповсюдження з використанням відповідних технологій. Про відступлення від виконання такої вимоги суб’єкт у сфері медіа повідомляє Національну раду та провайдерів аудіовізуальних сервісів, з якими він уклав договір щодо розповсюдження відповідного лінійного медіа в пакетах таких провайдерів, із зазначенням назви програми, часу її розповсюдження та відповідної технології не пізніше ніж за сім днів до дати, коли здійснюватиметься розповсюдження програми з таким відступленням. У разі якщо йдеться про програми щодо подій, які суб’єкт у сфері медіа не міг запланувати заздалегідь через їх непередбачуваний характер, він повідомляє Національну раду негайно після того, як стало відомо про необхідність відступлення, але не пізніше ніж за один день до дати розповсюдження програми.

Загальна тривалість програм, що розповсюджуються з відступленням від виконання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, не може перевищувати 5 відсотків загальної тривалості програм протягом тижня.

У разі якщо певна програма не розповсюджуватиметься з використанням певної технології, суб’єкт у сфері медіа заздалегідь повідомляє про це користувачів шляхом оприлюднення оголошення на власному веб-сайті, а також іншими інформаційними засобами, які використовуються таким суб’єктом для інформування користувачів про розклад програм або зміни в ньому.

Рекламна інформація, що є складовою програми мовлення лінійного аудіовізуального медіа, може відрізнятися для окремих територій чи технологій, за умови додержання вимог Закону України "Про рекламу".

1. Провайдером аудіовізуальних сервісів може бути зареєстрована в установленому законодавством України порядку юридична особа або фізична особа - підприємець.

2. Провайдер аудіовізуальних сервісів самостійно визначає:

1) кількість, типи та склад пакетів телеканалів та радіоканалів (крім універсального медіа-сервісу), які пропонуються користувачам;

2) розмір користувацької плати за різні пакети телеканалів та радіоканалів, порядок її оплати і форми розрахунків.

3. Провайдер аудіовізуальних сервісів зобов’язаний:

1) забезпечувати доступ до універсального медіа-сервісу для усіх користувачів його медіа-сервісів;

2) включати до пакетів телеканалів та радіоканалів виключно телеканали та радіоканали, які отримали ліцензію на мовлення, зареєстровані Національною радою відповідно до вимог статей 63, 66 цього Закону чи отримали дозвіл на тимчасове мовлення, а також іноземні лінійні медіа, які походять з держав - членів Європейського Союзу, у разі якщо їх ретрансляція не обмежена відповідно до Закону України "Про санкції" або Національною радою у порядку, встановленому частиною шостою статті 4 або частиною третьою статті 121 цього Закону;

3) забезпечувати можливість запровадження системи умовного доступу щодо телеканалів та радіоканалів, до яких доступ дітей має бути обмеженим відповідно до умов їх розповсюдження, в тому числі надати можливість використання користувачем функції батьківського контролю;

4) вести облік кількості користувачів своїх медіа-сервісів із зазначенням сервісів, які надаються таким користувачам, щопівроку надавати цю інформацію Національній раді через електронний кабінет відповідно до порядку та методики, що затверджуються Національною радою, з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних.

4. У разі якщо провайдер аудіовізуальних сервісів самостійно надає користувачам доступ до пакетів телеканалів та радіоканалів, такий провайдер зобов’язаний повідомляти користувачів своїх сервісів про зміну типу або складу пакета телеканалів та радіоканалів, доступ до якого він надає користувачам, розміру користувацької плати, порядку її оплати чи форми розрахунків у порядку та строк, що визначаються законодавством про електронні комунікації. При цьому такий строк може бути скорочений, якщо зміна типу або складу пакета телеканалів та радіоканалів не залежать від волі провайдера аудіовізуальних сервісів і не могла бути ним передбачена.

5. Якщо інше не передбачено цим Законом, провайдер аудіовізуальних сервісів зобов’язаний укласти договори щодо використання об’єктів авторського права і суміжних прав (ліцензійний договір) з правовласниками телеканалів або радіоканалів до надання їх користувачеві.

1. Провайдер платформи спільного доступу до відео зобов’язаний:

1) розмістити умови користування сервісом платформи спільного доступу до відео на такій платформі та ознайомити з ними користувачів платформи;

2) передбачити в умовах користування сервісом платформи спільного доступу до відео заборону на поширення програм, рекламної та користувацької інформації, яка порушує вимоги статей 36, 42, 119 цього Закону, а також вимоги законодавства про авторське право та суміжні права;

3) забезпечити перевірку віку користувача перед отриманням ним доступу до інформації, що може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей, забезпечити можливість використання системи батьківського контролю з метою захисту дітей від такої інформації;

4) впровадити прозорі та зрозумілі механізми оцінки та направлення провайдерам платформи спільного доступу до відео звернень користувачів щодо інформації, розміщеної на такій платформі, що може порушувати вимоги законодавства та умови користування, механізми ефективного розгляду звернень та повідомлення користувачам про результати такого розгляду, а також забезпечити прозорий, простий та ефективний механізм оскарження дій провайдера платформи спільного доступу до відео щодо розгляду звернень користувачів;

5) передбачити в умовах користування сервісом платформи спільного доступу до відео порядок реалізації права на відповідь або спростування недостовірної інформації та забезпечити інформування користувачів про факт і зміст спростування або відповіді в описовій інформації до відповідного користувацького відео, а також шляхом повідомлення користувачів перед отриманням доступу до відповідної програми;

6) включати та впроваджувати в умовах користування сервісом платформи спільного доступу до відео вимоги щодо поширення рекламної інформації, встановлені законодавством, а також забезпечувати користувачам можливість зазначати, чи містить їхнє користувацьке відео рекламну інформацію;

7) впроваджувати ефективні заходи та інструменти медіаграмотності, підвищувати обізнаність користувачів щодо таких заходів.

2. Провайдерам платформ спільного доступу до відео забороняється обробляти зібрані чи іншим чином отримані персональні дані дітей з комерційною метою.

3. Користувачі, які вважають, що провайдери платформ спільного доступу до відео порушили їхні права або законні інтереси, передбачені цим Законом, мають право звернутися зі скаргою до Національної ради та/або до суду.

1. Постачальником електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра може бути зареєстрована в установленому законодавством України порядку юридична особа.

Кінцевим бенефіціарним власником постачальника електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра для цілей цифрового наземного мовлення може бути виключно громадянин України. Ключовими учасниками такого постачальника можуть бути виключно громадяни України. Власниками істотної участі на всіх рівнях ланцюга володіння корпоративними правами такого постачальника не можуть бути особи, зареєстровані в офшорних зонах, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України.

Положення абзацу другого цієї частини не поширюються на постачальників електронних комунікаційних послуг, які є юридичними особами державної форми власності (100 відсотків часток статутного капіталу або акцій яких належать державі).

2. Постачальник електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра зобов’язаний надавати такі послуги виключно суб’єктам у сфері аудіовізуальних медіа, які отримали ліцензію на мовлення у відповідній ефірній багатоканальній електронній комунікаційній мережі.

Постачальник електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра зобов’язаний укласти із суб’єктом у сфері аудіовізуальних медіа, який отримав ліцензію на мовлення у відповідній ефірній багатоканальній електронній комунікаційній мережі, договір відповідно до Типових умов договору на постачання електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра.

Припинення використання радіообладнання мовлення, обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення, використання електронних комунікаційних мереж, призначених для передавання програм, здійснюються виключно на підставі анулювання відповідної ліцензії на мовлення або анулювання присвоєння радіочастоти.

3. Максимально граничні тарифи на послуги постачальників електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра та Типові умови договору на постачання електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра затверджуються Національною радою після отримання висновку Регулятора комунікаційних послуг щодо відповідності запропонованих такими постачальниками тарифів принципам економічної обґрунтованості, об’єктивності, недискримінації, а також відповідності тарифів принципам ціноутворення у сфері електронних комунікацій, встановлених Законом України "Про електронні комунікації".

4. Національна рада за погодженням з Антимонопольним комітетом України та Регулятором комунікаційних послуг визначає порядок розроблення та затвердження зазначених тарифів, у тому числі визначення граничного нормативу рентабельності та перелік допустимих прямих витрат, що враховуються при розрахунку такого нормативу.

5. Одна й та сама особа не може одночасно здійснювати діяльність постачальника електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра для цілей цифрового наземного мовлення загальнонаціональної категорії та діяльність провайдера аудіовізуальних сервісів.

1. Структура власності суб’єкта у сфері медіа має бути прозорою.

2. Структура власності суб’єкта у сфері медіа є прозорою, якщо одночасно виконуються такі вимоги:

1) відомості про структуру власності суб’єкта у сфері медіа дають змогу встановити:

усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь в суб’єкті у сфері медіа або можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність суб’єкта у сфері медіа;

усіх ключових учасників суб’єкта у сфері медіа та всіх ключових учасників усіх юридичних осіб у ланцюгу володіння корпоративними правами суб’єкта у сфері медіа;

характер взаємозв’язків між зазначеними у цьому пункті особами;

2) серед власників істотної участі у суб’єкті у сфері медіа на всіх рівнях структури власності відсутні трасти, крім випадку, якщо трастовий керуючий (комерційний агент, номінальний власник або номінальний утримувач) діє виключно в інтересах установника трасту, який заявляє себе як кінцевий бенефіціарний власник чи власник істотної участі суб’єкта у сфері медіа або контролює та керує трастом виключно в інтересах вигодонабувача (вигодоодержувача) або бенефіціара дискретного трасту, який заявляє себе таким;

3) серед власників істотної участі у суб’єкті у сфері медіа на всіх рівнях структури власності відсутні юридичні особи, зареєстровані в офшорних зонах, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України.

У разі включення Кабінетом Міністрів України певної країни (території) до переліку офшорних зон суб’єкт у сфері медіа, власником істотної участі в якому є юридична особа, зареєстрована в такій країні (на такій території), зобов’язаний впродовж шести місяців з дня набрання чинності відповідною постановою Кабінету Міністрів України привести свою структуру власності у відповідність із вимогами пункту 3 цієї частини.

3. Вимоги щодо прозорості структури власності, передбачені пунктом 1 частини другої цієї статті, не поширюються на структуру власності суб’єктів у сфері публічних аудіовізуальних медіа, а також суб’єктів у сфері медіа, які є або засновані:

1) державними органами, органами місцевого самоврядування, їх асоціаціями, державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями;

2) державними органами іноземних держав;

3) громадськими об’єднаннями та їх відокремленими підрозділами;

4) політичними партіями, їх структурними утвореннями;

5) релігійними організаціями;

6) професійними спілками, їх об’єднаннями, організаціями профспілок;

7) творчими спілками;

8) організаціями роботодавців, їх об’єднаннями;

9) торгово-промисловими палатами;

10) міжнародними організаціями,

за умови що відомості про структуру власності таких суб’єктів у сфері медіа містять інформацію про усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь в суб’єкті у сфері медіа.

4. Не може бути суб’єктом у сфері медіа юридична особа, в якої структура власності є непрозорою відповідно до цього Закону.

5. Структура власності суб’єкта у сфері медіа, що не відповідає будь-якій з вимог, зазначених у частині другій цієї статті, вважається непрозорою.

6. Суб’єкти у сфері медіа зобов’язані інформувати Національну раду про свою структуру власності та її зміни в порядку, передбаченому статтею 26 цього Закону.

1. Суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа та постачальники електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра, крім суб’єктів, які здійснюють діяльність як фізичні особи - підприємці, зобов’язані:

1) у випадках, передбачених цим Законом, подавати до Національної ради відомості про структуру власності та оновлені відомості про структуру власності за формою, що встановлюється Національною радою;

2) розміщувати актуальні відомості про структуру власності на своєму веб-сайті (за наявності);

3) не пізніше 10 червня року, що настає за звітним роком, подавати до Національної ради передбачену податковим законодавством України річну фінансову звітність у порядку та обсязі, що визначаються Національною радою.

2. Інші суб’єкти у сфері медіа зобов’язані подавати до Національної ради відомості про структуру власності на вимогу Національної ради у випадках, передбачених цим Законом.

3. Відомості про структуру власності мають містити ідентифікаційні дані кожної з осіб, які присутні в структурі власності на всіх рівнях ланцюга володіння корпоративними правами.

4. У разі якщо в структурі власності суб’єкта у сфері медіа, зазначеного у частині першій цієї статті, відбулися зміни кінцевого бенефіціарного власника, ключових учасників чи власників істотної участі, такий суб’єкт зобов’язаний впродовж 45 робочих днів з дня, коли відбулися відповідні зміни, подати до Національної ради заяву про внесення змін до Реєстру та оновлені відомості про структуру власності в порядку, передбаченому статтею 60 цього Закону.

5. Подання відомостей про структуру власності здійснюється через електронний кабінет.

6. Суб’єкти у сфері медіа, зазначені у частині першій цієї статті, зобов’язані розмістити актуальні відомості про свою структуру власності за формою, що встановлюється Національною радою (за винятком даних, що не підлягають оприлюдненню), на своєму веб-сайті (за наявності), забезпечивши доступ до таких відомостей через головне меню (візуально видиме посилання з головної сторінки) відповідного веб-сайту.

7. Суб’єкт у сфері медіа несе відповідальність за достовірність поданих до Національної ради відомостей про структуру власності.

1. Національна рада здійснює дослідження питання дотримання суб’єктом у сфері медіа вимог до структури власності в таких випадках:

1) при розгляді заяв про видачу та/або продовження ліцензії, заяв про реєстрацію суб’єктів, зазначених у частині першій статті 26, заяв про внесення змін до Реєстру щодо структури власності суб’єктів у сфері медіа;

2) у разі виявлення інформації, що обґрунтовано свідчить про непрозорість структури власності суб’єкта у сфері медіа, про її невідповідність вимогам пунктів 1-3 частини першої статті 120 цього Закону або про недостовірність відомостей про структуру власності, поданих суб’єктом у сфері медіа;

3) у разі виявлення ознак порушення суб’єктом у сфері медіа вимог частини другої статті 15, частин першої - третьої статті 21, частини першої, пункту 2 частини третьої статті 22, частин першої та п’ятої статті 24, частини другої статті 25, пунктів 1-4, 10-13 частини першої статті 36, статті 119, частини першої статті 120 цього Закону;

4) на підставі звернення суб’єкта у сфері медіа про проведення дослідження питання дотримання ним вимог до структури власності за його власною ініціативою.

2. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої цієї статті, дослідження питання дотримання суб’єктом у сфері медіа вимог до структури власності проводиться без прийняття Національною радою окремого рішення. У випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, Національна рада приймає рішення про дослідження питання дотримання вимог до структури власності.

3. Дослідження питання дотримання вимог до структури власності полягає в отриманні Національною радою на її запит від суб’єктів у сфері медіа, державних органів документальних відомостей, на підставі яких можливо встановити наявність або відсутність підстав для визнання структури власності прозорою та її відповідність вимогам цього Закону.

4. При дослідженні питання дотримання вимог до структури власності Національна рада має право запитувати у суб’єктів у сфері медіа, державних органів:

1) документи, що підтверджують відомості про структуру власності суб’єкта у сфері медіа, у тому числі:

установчі документи юридичних осіб, що входять до структури власності;

документи, що підтверджують реєстрацію особи у країні її місцезнаходження (витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі наявності у структурі власності юридичних осіб - нерезидентів;

документи, на підставі яких будь-який із власників істотної участі суб’єкта у сфері медіа набув прямої або опосередкованої істотної участі в суб’єкті у сфері медіа (за виключенням комерційних умов правочинів);

документи, на підставі яких фізична особа здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту чи іншого подібного правового утворення;

документи, що підтверджують особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником;

2) фінансовий звіт за попередній рік та копії договорів, що передбачають надання фінансування суб’єкту у сфері медіа (у тому числі у вигляді кредиту, позики) в розмірі, що перевищує 5 відсотків активів суб’єкта у сфері медіа станом на 31 грудня попереднього року;

3) аудиторський звіт, передбачений частиною четвертою статті 21 цього Закону у відповідних випадках, за останній звітний період;

4) відомості про структуру власності суб’єкта у сфері медіа за формою, що встановлюється Національною радою.

Державні органи, включаючи Національну поліцію України, Службу безпеки України, Державне бюро розслідувань, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції, Офіс Генерального прокурора, зобов’язані в межах своїх повноважень сприяти Національній раді у дослідженні питань дотримання вимог до структури власності суб’єктів у сфері медіа.

Інформація з обмеженим доступом, одержана Національною радою у процесі здійснення своїх повноважень (в тому числі річна фінансова звітність, що подається на виконання вимог частини першої статті 26 цього Закону), включаючи дані, що не підлягають оприлюдненню, використовується нею виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених цим Законом, і не підлягає розголошенню та оприлюдненню, крім випадків:

надання інформації органам слідства та суду відповідно до закону;

недотримання вимог, встановлених частиною другою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації";

внесення до Реєстру окремих показників фінансового стану суб’єктів у сфері медіа відповідно до пункту 6 частини шостої статті 68 цього Закону;

інших випадків, встановлених законом.

5. Документи, що підтверджують передбачені цією статтею відомості, подаються суб’єктом у сфері медіа в оригіналах, належним чином засвідчених копіях або у формі електронних копій через електронний кабінет. У разі подання документів у формі електронних копій у відповідь на відповідне звернення Національної ради, якщо достовірність певних документів викликає сумніви, суб’єкт у сфері медіа надає відповідні документи в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях.

Документи, складені іноземними мовами, подаються до Національної ради з перекладом державною мовою, засвідченим нотаріально. Документи, видані органом іноземної держави, мають бути засвідчені нотаріально за місцем видачі та легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі якщо суб’єкт у сфері медіа раніше надавав Національній раді такі належним чином оформлені документи, відповідний суб’єкт письмово повідомляє Національну раду про факт їх наявності у розпорядженні Національної ради з посиланням на дату, коли такі документи подавалися, та процедуру, в рамках якої здійснювалося таке подання. За наявності сумнівів в актуальності таких документів Національна рада має право звернутися до суб’єкта із запитом щодо отримання актуальної інформації, що має міститися в документі, виданому після отримання запиту Національної ради.

6. Запит про витребування документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, має містити посилання на підставу витребування документів, а також вичерпний перелік відомостей (інформації, документів), які особа повинна надати.

Строк надання суб’єктом у сфері медіа інформації та документів встановлюється у запиті. Цей строк не може бути меншим ніж 30 днів і може бути продовженим розпорядженням голови Національної ради, першого заступника або заступника голови Національної ради за мотивованим клопотанням суб’єкта у сфері медіа.

У разі якщо суб’єктом у сфері медіа будуть надані належні докази, які підтверджують неможливість надання витребуваних відомостей (інформації та/або документів) через їх об’єктивну відсутність (законодавством держави, резидентом якої є відповідний суб’єкт, не передбачено їх існування), суб’єкт у сфері медіа має право надати відповідні відомості (інформацію та/або документи) іншим належним шляхом.

Якщо суб’єкт у сфері медіа у встановлені строки не надав інформації та/або документи, витребувані Національною радою, структура власності суб’єкта у сфері медіа визнається непрозорою та/або такою, що не відповідає вимогам цього Закону.

Якщо суб’єкт у сфері медіа у встановлені строки надав інформацію та/або документи, витребувані Національною радою, проте така інформація та/або документи не дають змогу встановити, що структура власності такого суб’єкта є прозорою та/або відповідає вимогам цього Закону, Національна рада направляє йому додатковий мотивований запит, в якому уточнює перелік відомостей (інформації та/або документів), які особа повинна надати.

Строк надання суб’єктом у сфері медіа інформації та/або документів встановлюється у додатковому запиті та не може бути меншим ніж 30 днів.

7. За підсумками дослідження структура власності суб’єкта у сфері медіа визнається непрозорою та/або такою, що не відповідає вимогам цього Закону, якщо встановлено, що вона не відповідає вимогам частини другої статті 25 або пунктів 1-3 частини першої статті 120 цього Закону.

У разі якщо за підсумками дослідження встановлено, що структура власності суб’єкта у сфері медіа відповідає вимогам частини другої статті 25, пунктів 1-3 частини першої статті 120 цього Закону, Національна рада повідомляє про це суб’єкта у сфері медіа.

1. З метою забезпечення плюралізму інформації та доступу користувачів до суспільно важливої аудіовізуальної інформації провайдер аудіовізуальних сервісів, сервіси якого надаються без використання радіочастотного спектра, зобов’язаний забезпечувати своїм користувачам можливість безперервного доступу (універсальний медіа-сервіс) до телеканалів у такому складі:

1) суспільні аудіовізуальні медіа та місцеві публічні аудіовізуальні медіа, що здійснюють мовлення з використанням радіочастотного спектра на території розташування відповідної багатоканальної електронної комунікаційної мережі;

2) телеканали місцевої та регіональної категорій, що здійснюють мовлення з використанням радіочастотного спектра на території розташування відповідної багатоканальної електронної комунікаційної мережі, за умови що відповідний телемовник забезпечує не менше 15 відсотків загального обсягу програм новин та інших програм, що стосуються подій відповідної місцевості або регіону;

3) телеканал суб’єкта у сфері парламентського мовлення, за умови наявності у нього ліцензії на мовлення чи реєстрації;

4) телеканали, що здійснюють мовлення на підставі дозволу на тимчасове мовлення з використанням радіочастотного спектра на території розташування відповідної багатоканальної електронної комунікаційної мережі, за умови поширення у складі універсального медіа-сервісу тільки у межах території дозволу на тимчасове мовлення.

2. У разі якщо телеканали, включені до універсального медіа-сервісу, входять до пакетів, доступ до яких надається постачальником електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра, до таких телеканалів не може бути застосована система умовного доступу.

3. Провайдер аудіовізуальних сервісів не зобов’язаний укладати договори з суб’єктами у сфері аудіовізуальних медіа, сервіси яких включаються до універсального медіа-сервісу, за умови поширення таких телеканалів в незмінному вигляді.

4. Національна рада затверджує склад універсального медіа-сервісу для адміністративно-територіальної одиниці (села, селища, міста, району, області), територіальної громади або для всієї України з урахуванням технології, що застосовується для провадження такої діяльності, та переглядає його не менше одного разу на три роки. Рішення Національної ради про затвердження складу універсального медіа-сервісу не є регуляторним актом та до нього не застосовуються положення частини дев’ятої статті 87 цього Закону.

До складу універсального медіа-сервісу для провайдерів аудіовізуальних сервісів, що доступні на всій території України та надаються з використанням супутникових потужностей та/або інтернет-протоколу, включаються лише суспільні аудіовізуальні медіа, що здійснюють мовлення з використанням супутникового ретранслятора, та телеканал суб’єкта у сфері парламентського мовлення.