Про схвалення Концепції Державної цільової екологічної програми першочергових заходів приведення у безпечний стан об’єктів і майданчика колишнього уранового виробництва виробничого об’єднання “Придніпровський хімічний завод” на 2019-2023 роки

1. Схвалити Концепцію Державної цільової екологічної програми першочергових заходів приведення у безпечний стан об’єктів і майданчика колишнього уранового виробництва виробничого об’єднання "Придніпровський хімічний завод" на 2019-2023 роки, що додається.

Визначити Міністерство енергетики та вугільної промисловості державним замовником Програми.

2. Міністерству енергетики та вугільної промисловості разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити і подати у чотиримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової екологічної програми першочергових заходів приведення у безпечний стан об’єктів і майданчика колишнього уранового виробництва виробничого об’єднання "Придніпровський хімічний завод" на 2019-2023 роки.

Виробничим об’єднанням "Придніпровський хімічний завод" (далі - виробниче об’єднання) протягом 1949-1991 років здійснювалася переробка уранових руд з усіх родовищ колишнього Радянського Союзу та країн соціалістичного табору для виготовлення уранового оксидного концентрату. За час діяльності виробничого об’єднання в ярах, балках, а також на верхній терасі р. Дніпра накопичилася значна кількість відходів, що містять підвищені концентрації природних радіонуклідів, уран торієвого ряду. Внаслідок такої діяльності утворено сім хвостосховищ і два сховища відходів уранового виробництва загальною площею 2,68 млн. кв. метрів, у яких накопичено близько 42,33 млн. тонн відходів загальною активністю близько 3,14•10-15 Бк. Поводження з такими відходами, в тому числі їх безпечне тривале зберігання або захоронення та рекультивація місць розміщення, є складним і ресурсомістким завданням.

Після розпаду СРСР з метою забезпечення основного виробництва виробничого об’єднання були спроби його реорганізації. На даний час на території виробничого об’єднання функціонують підприємства всіх форм власності, пов’язані з виробництвом цирконію, іонообмінних смол і мінеральних добрив. Діяльність таких підприємств провадиться на радіаційно і хімічно забрудненій території колишнього виробництва уранового оксидного концентрату, що створює небезпеку надмірного опромінювання їх персоналу та населення, яке проживає в зоні можливого їх впливу.

На сьогодні основними об’єктами зосередженого накопичення відходів уранового виробництва у межах південного сектора території виробничого об’єднання залишаються хвостосховища "Західне", "Центральний Яр", "Південно-Східне" і за межами - "Дніпровське" і "Сухачівське" (I та II секції) та сховища "База С", "ДП-6", "Лантанова фракція". При цьому об’єктами підвищеного радіаційного ризику на території виробничого об’єднання є не тільки хвостосховища: результати обстеження стану забруднення колишніх основних виробничих цехів свідчать, що в них накопичені значні обсяги сухих залишків радіаційно забруднених розчинів та готової продукції колишнього уранового виробництва ("жовтий кек").

Після зупинення у 1991 році потужностей виробничого об’єднання заходи із припинення його діяльності, очищення об’єктів інфраструктури уранового виробництва, розвантаження апаратів з радіаційно забрудненими розчинами, очищення пульпопроводів і виробничих цехів, вивезення залишків уранових руд для їх безпечного зберігання, рекультивація хвостосховищ та дезактивація території не здійснювалися. Припинення діяльності уранового об’єкта проведено з порушенням норм, що регулюють питання видобування і переробки уранових руд, об’єкти та територія виробничого об’єднання не приведені в безпечний стан.

У рамках програм, що діяли до 2014 року, проведено повну консервацію лише хвостосховища "Західне", а засипання поверхні хвостосховища "Центральний Яр" ґрунтом здійснювалася без розроблення відповідного проекту.

Починаючи з 2014 року роботи з технічного обслуговування захисного покриття законсервованих хвостосховищ не проводилися. Результати моніторингових досліджень свідчать про зниження захисних бар’єрних функцій споруд.

Об’єкти інфраструктури і територія виробничого об’єднання не приведені у безпечний стан у рамках попередніх програм внаслідок:

відсутності визначеного кінцевого стану території виробничого об’єднання;

низького рівня фінансового забезпечення заходів попередніх програм;

консервації хвостосховищ без урахування діючих на той час санітарних правил та нормативів;

відсутності рішень щодо поводження з радіаційно забрудненими відходами, зокрема з місцями їх розміщення;

недосконалості нормативно-правової бази.

Основною метою Програми є недопущення виникнення надзвичайної ситуації на території України внаслідок погіршення екологічного стану на території виробничого об’єднання, а також забезпечення безпечних умов проживання населення у Дніпропетровській області.

Зазначена мета передбачає виконання таких завдань:

зниження рівня радіаційно-хімічного забруднення до рівня, що забезпечує захист здоров’я населення і відновлення стану всіх складових екосистеми (води, ґрунту, повітря);

зниження ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на території виробничого об’єднання та розташованих поблизу населених пунктів, які зазнали негативного впливу уранопереробного виробництва;

розроблення та забезпечення ефективного виконання на території виробничого об’єднання плану заходів щодо поводження з небезпечними відходами;

розроблення та впровадження плану екологічного та радіаційного моніторингу;

підготовка та проведення заходів з ліквідації найбільш забруднених будівель на території виробничого об’єднання.

Для розв’язання проблеми існує три варіанти приведення об’єктів виробничого об’єднання у безпечний стан.

Перший варіант - здійснення повного циклу заходів щодо приведення території виробничого об’єднання в екологічно-безпечний стан шляхом ліквідації всіх будівель, споруд, хвостосховищ та реабілітації радіаційно- і хімічно забруднених територій ("зелена галявина").

Недоліками такого варіанта є необхідність відведення нових земельних ділянок для створення спеціалізованих місць розміщення та зберігання відходів; необґрунтоване опромінення персоналу, який виконує роботи; необхідність закупівлі спеціалізованого транспорту, що потребує знищення після проведення робіт; ризики аварійного забруднення територій під час транспортування відходів; великі обсяги переміщення забрудненого ґрунту і ґрунту для відновлення покриття території.

Для виконання таких робіт, за попередніми розрахунками, необхідне залучення значних коштів державного бюджету (близько 10 млрд. гривень), тривалий період виконання таких робіт (до 30 років). Водночас як наслідок з’являться нові радіаційно забруднені території.

Даний варіант використовується у світовій практиці для переміщення незначних обсягів радіоактивних відходів на відстань до 5 кілометрів з метою локалізації відходів на обмеженій ділянці.

Другим варіантом є здійснення консервації об’єктів уранового виробництва.

Недоліками такого варіанта є те, що консервація об’єктів інфраструктури тільки відстрочить необхідність проведення ліквідаційних та дезактиваційних робіт, але не сприятиме розв’язанню проблеми необґрунтованого опромінювання персоналу підприємств на території виробничого об’єднання та населення, яке проживає поблизу таких об’єктів. При цьому негативний вплив на навколишнє природне середовище повністю не зменшиться.

Даний варіант використовується у світовій практиці для зменшення впливу на навколишнє природне середовище та персонал під час поетапного виконання робіт.

Третім варіантом є проведення робіт з ліквідації та дезактивації найбільш забруднених будівель, рекультивації хвостосховищ, розроблення планів поводження з небезпечними відходами, в тому числі з радіаційно забрудненими матеріалами.

Такий варіант передбачає реалізацію комплексного підходу під час виконання робіт, що дасть змогу виключити радіаційно-хімічний вплив на населення та персонал підприємств, що функціонують на території виробничого об’єднання, знизити негативний вплив на екосистему регіону, забезпечити раціональне використання фінансових та матеріальних ресурсів з поступовим зменшенням обсягів їх використання.

Як свідчить міжнародний досвід, зокрема Федеративної Республіки Німеччина, Чеської Республіки, країн Центральної Азії (Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Таджикистан), проведення реабілітаційних робіт на уранових об’єктах можливе під час поетапного впровадження заходів із строком виконання, що становить 20-30 років, за фінансової підтримки держави, місцевих громад та за рахунок інших джерел, зокрема міжнародних організацій (МАГАТЕ, Європейської Комісії).

Фінансування робіт з приведення у безпечний стан території виробничого об’єднання з використанням комплексного підходу дасть змогу і надалі залучати фінансову підтримку Європейської Комісії, яка з 2016 року фінансує заходи з реабілітації зазначеної території.

До кінця 2019 року Європейська Комісія планує виконати підготовчі заходи для проведення реабілітаційних робіт, зокрема розробити нормативно-правові акти, які регламентують діяльність на території виробничого об’єднання, встановити контрольовані зони для недопущення несанкціонованого доступу на забруднені ділянки території; здійснити будівництво майданчика для тимчасового зберігання відходів; консервацію, стабілізацію та очищення найбільш забруднених будівель.

Першочергові заходи в рамках виконання програми технічної допомоги Європейської Комісії передбачено здійснити протягом кількох етапів. На першому етапі (2017-2019 роки) виконуються основні підготовчі організаційні заходи, в тому числі удосконалення нормативно-регуляторних вимог; уточнення стану безпеки на об’єктах інфраструктури, що визначено пріоритетними для впровадження заходів і розроблення детальних планів радіаційного захисту; розроблення та впровадження інженерних проектів (будівництво майданчиків сортування і тимчасового зберігання радіоактивних матеріалів, консервація і стабілізація основних будівельних конструкцій, очищення деяких будівель і ділянок території тощо). Після завершення заходів підготовчого періоду заплановано продовження фінансування реалізації інженерних проектів, що спрямовуватимуться на демонтаж найбільш забруднених будівель, реконструкцію захисного покриття хвостосховищ та інші заходи. Здійснення зазначених заходів за кошти Європейської Комісії передбачає необхідність виконання також партнерських зобов’язань, які повинна фінансувати Україна.

Приведення у безпечний стан об’єктів і майданчика виробничого об’єднання дасть можливість виконувати положення Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" і зобов’язання України, що визначені Угодою про Асоціацію між Європейським Союзом та Україною, яка ратифікована Законом України від 16 вересня 2016 р. № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", та здійснити заходи, передбачені Енергетичною стратегією України на період до 2035 року "Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність", схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 605.

Отже, найбільш ефективним і оптимальним є третій варіант розв’язання проблеми, а саме комплексний підхід приведення у безпечний стан території виробничого об’єднання.

Разом з тим відповідно до вимог Закону України "Про стратегічну екологічну оцінку" проект Програми підлягає стратегічній екологічній оцінці, за результатами якої може бути здійснене доопрацювання окремих положень Програми.

Програму передбачається виконати протягом 2019-2023 років шляхом:

розроблення та реалізації інженерних проектів поводження з відходами уранового виробництва та відповідних заходів;

розроблення та прийняття проектних рішень, виконання яких дасть змогу зменшити витрати на утримання відходів і реконструкцію існуючого покриття хвостосховищ, а також здійснити необхідні заходи з управління безпекою на території виробничого об’єднання;

інформування населення про результати проведених заходів за Програмою і міжнародними проектами технічної допомоги;

проведення заходів з ліквідації найбільш забруднених будівель;

перепрофілювання об’єктів інфраструктури виробничого об’єднання;

поетапного приведення хвостосховищ та будівель у безпечний стан;

проведення державної інвентаризації радіаційно забруднених матеріалів, а також сховищ для їх зберігання на території виробничого об’єднання;

проведення оцінки впливу на навколишнє природне середовище для об’єктів та видів діяльності у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля";

розроблення нормативно-правової бази щодо поводження з відходами уранового виробництва.

Своєчасне та ефективне виконання завдань і заходів, передбачених Програмою, забезпечить досягнення позитивних результатів соціального, екологічного та економічного характеру.

Основними соціальними результатами є:

зниження ризиків опромінювання персоналу підприємств, який працює на території виробничого об’єднання;

мінімізація радіаційного впливу на населення;

підвищення рівня зайнятості населення шляхом створення нових робочих місць для виконання робіт на рекультивованих територіях;

підвищення рівня поінформованості населення про екологічний та радіаційний стан.

Основними екологічними результатами є:

забезпечення екологічної та радіологічної безпеки Дніпропетровської області;

забезпечення безпеки функціонування інженерних захисних споруд і хвостосховищ;

здійснення заходів щодо запобігання руйнуванню покриття хвостосховищ та заходів стабілізації деяких будівель виробничого об’єднання;

здійснення ремонту дамб і захисного покриття хвостосховищ, що перебувають у передаварійному стані;

рекультивація радіаційно забруднених територій загальною площею 73 гектари;

проведення заходів з реконструкції хвостосховищ.

Основними економічними результатами є:

переведення рекультивованих територій у господарський обіг;

підвищення інвестиційної привабливості території виробничого об’єднання;

мінімізація обсягу коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених для розв’язання екологічних проблем у Дніпропетровській області.

Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в рамках міжнародної технічної допомоги, а також за рахунок інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

При цьому орієнтовний обсяг фінансування Програми за рахунок коштів державного бюджету становить близько 250 млн. гривень.

Матеріальні ресурси, необхідні для виконання Програми, визначені в таблиці.