ЗАКОН УКРАЇНИ
Про соціальні послуги
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 18, ст.73)( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1875-IX від 16.11.2021, ВВР, 2022, № 7, ст.51 № 2193-IX від 14.04.2022 № 2801-IX від 01.12.2022, ВВР, 2023, № 54, ст.159 № 3728-IX від 22.05.2024, ВВР, 2024, № 31, ст.230 № 4017-IX від 10.10.2024, ВВР, 2025, №№ 11-14, ст.35 № 4332-IX від 26.03.2025 )
Цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення основних термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) базові соціальні послуги - соціальні послуги, надання яких отримувачам соціальних послуг відповідно до цього Закону забезпечується Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, а також виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад;
( Пункт 1 частини першої статті 1 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025 )
2) визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах - збір, узагальнення та аналіз інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці вразливих груп населення, осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, про їхні потреби у соціальних послугах, на основі результатів яких приймаються управлінські рішення щодо організації надання таких послуг;
3) вразливі групи населення - особи/сім’ї, які мають найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх чинників;
3-1) ведення випадку - метод надання соціальних послуг, який передбачає виконання послідовних дій, визначених статтею 18 цього Закону, спрямованих на оцінювання наявності/відсутності складних життєвих обставин або ризику потрапляння у складні життєві обставини особи/сім’ї та, за наявності, вирішення індивідуального випадку щодо виведення особи/сім’ї із складних життєвих обставин, що передбачає взаємодію соціального менеджера, фахівця з соціальної роботи, соціального працівника, отримувача соціальних послуг та інших фахівців, що залучаються до надання підтримки отримувачу соціальних послуг;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025 )
4) забезпечення найкращих інтересів отримувачів соціальних послуг - дії та рішення, спрямовані на задоволення індивідуальних потреб отримувачів соціальних послуг відповідно до віку, статі, стану здоров’я, особливостей інтелектуального та фізичного розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної, етнічної та іншої належності, потреб та інтересів дітей, осіб з інвалідністю, осіб, визнаних недієздатними, осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, осіб похилого віку, а також з урахуванням думки отримувачів соціальних послуг, якщо вони за віком, рівнем розвитку та станом здоров’я можуть її висловити;
5) малозабезпечена особа - особа, середньомісячний сукупний дохід якої за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення за наданням соціальних послуг, не перевищує двох прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб. Середньомісячний сукупний дохід особи визначається шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім’ї на кількість членів сім’ї, які включаються до її складу. Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;
( Пункт 5 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2193-IX від 14.04.2022, № 4332-IX від 26.03.2025 )
5-1) мультидисциплінарна команда - функціонально виокремлена група фахівців, об’єднаних спільними метою та завданнями щодо надання соціальної послуги;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025 )
6) надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, внесені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;
( Пункт 6 частини першої статті 1 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025 )
7) об’єднання надавачів соціальних послуг - громадське об’єднання, засновниками та членами якого є надавачі соціальних послуг, метою діяльності якого є захист прав та інтересів надавачів соціальних послуг;
8) об’єднання отримувачів соціальних послуг - громадське об’єднання, засновниками та членами якого є отримувачі соціальних послуг, їхні законні представники, метою діяльності якого є захист прав та інтересів отримувачів соціальних послуг;
9) об’єднання працівників системи надання соціальних послуг - громадське об’єднання, засновниками та членами якого є працівники системи надання соціальних послуг, метою діяльності якого є захист прав та інтересів працівників системи надання соціальних послуг, а також інтересів громадян, пов’язаних із професійною діяльністю у системі надання соціальних послуг;
10) отримувачі соціальних послуг - особи/сім’ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги;
11) оцінка якості соціальних послуг - результат показників якості наданої соціальної послуги;
12) оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах - аналіз належності особи/сім’ї до вразливих груп населення, її складних життєвих обставин та визначення індивідуальних потреб особи/сім’ї, переліку та обсягу соціальних послуг, яких потребує особа/сім’я;
13) показники якості соціальних послуг - сукупність індикаторів, що використовуються для оцінювання процесу та результатів діяльності надавача соціальних послуг на відповідність встановленим вимогам та результативності соціальних послуг щодо профілактики складних життєвих обставин, подолання або мінімізації їх негативних наслідків для осіб/сімей, які перебувають у таких обставинах;
14) Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг - автоматизована інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг;
( Пункт 14 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025 )
15) складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров’я та розвиток особи, функціонування сім’ї, які особа/сім’я не може подолати самостійно.
Чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини:
а) похилий вік;
б) часткова або повна втрата рухової активності, пам’яті;
в) невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування;
г) психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин;
ґ) інвалідність;
д) бездомність;
е) безробіття;
є) малозабезпеченість особи;
ж) поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків;
з) ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків із виховання дитини;
и) втрата соціальних зв’язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі;
і) жорстоке поводження з дитиною;
ї) насильство за ознакою статі;
й) домашнє насильство;
к) потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;
л) шкода, завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, воєнними (бойовими) діями, терористичним актом, збройним конфліктом, у тому числі тимчасовою окупацією, сексуальним насильством, пов’язаним із збройною агресією Російської Федерації проти України, примусовим переміщенням або депортацією, вимушеним внутрішнім переміщенням, позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
( Підпункт "л" пункту 15 частини першої статті 1 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025 )
16) соціальне замовлення - засіб регулювання діяльності у системі надання соціальних послуг шляхом залучення на договірній основі надавачів соціальних послуг для задоволення потреб осіб/сімей у соціальних послугах відповідно до результатів визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;
17) соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України;
17-1) соціальні послуги загальнонаціонального значення - унікальні комплексні та доступні соціальні послуги високої якості, які надаються із специфічною метою на всій території України за результатами проведення експериментальних проектів та спрямовані на задоволення загальнодержавного суспільного інтересу, що полягає у підтримці окремих категорій громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах, та подоланні наслідків таких обставин. Перелік соціальних послуг загальнонаціонального значення затверджується Кабінетом Міністрів України;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 17-1 згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025 )
18) супервізія - професійна підтримка працівників, які надають соціальні послуги, спрямована на подолання професійних труднощів, аналіз та усунення недоліків, вдосконалення організації роботи, стимулювання мотивації до роботи, дотримання етичних норм та стандартів надання соціальних послуг, запобігання виникненню професійного вигорання, забезпечення емоційної підтримки. Методичні рекомендації щодо супервізії затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Стаття 2. Основні цілі надання соціальних послуг
1. Соціальні послуги надаються для досягнення таких цілей:
1) профілактика складних життєвих обставин;
2) подолання складних життєвих обставин;
3) мінімізація негативних наслідків складних життєвих обставин.
Стаття 3. Основні принципи надання соціальних послуг
1. Надання соціальних послуг здійснюється на принципах:
1) дотримання прав людини, прав дитини та прав осіб з інвалідністю;
2) гуманізму;
3) забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
4) поваги до честі та гідності;
5) толерантності;
6) законності;
7) соціальної справедливості;
8) доступності та відкритості;
9) неупередженості та безпечності;
10) добровільності;
11) індивідуального підходу;
12) комплексності;
13) конфіденційності;
14) максимальної ефективності та прозорості використання надавачами соціальних послуг бюджетних та інших коштів;
15) забезпечення високого рівня якості соціальних послуг.
Стаття 4. Законодавство про соціальні послуги
1. Законодавство про соціальні послуги ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону, що регулюють відносини у системі надання соціальних послуг, та міжнародних договорів України з питань надання соціальних послуг, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору.
2. Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері надання соціальних послуг регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
( Статтю 4 доповнено частиною другою згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
Стаття 5. Сфера дії Закону
1. Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах проживають або перебувають на території України, у тому числі на осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", і належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах.
Стаття 6. Використання інформації про отримувачів соціальних послуг
1. Використання інформації про отримувачів соціальних послуг, що стала відома під час реалізації цього Закону, та інформації, доступ до якої обмежений отримувачами соціальних послуг, здійснюється відповідно до законодавства про інформацію та захист персональних даних.
Розділ II
СИСТЕМА НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
Стаття 7. Система надання соціальних послуг
1. Система надання соціальних послуг - це правова основа, принципи, способи і форми надання соціальних послуг, сукупність суб’єктів, що взаємодіють на всіх етапах організації надання соціальних послуг.
Стаття 8. Суб’єкти системи надання соціальних послуг
1. Суб’єктами системи надання соціальних послуг є:
1) уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг;
1-1) бюджетна установа, яка організовує та здійснює закупівлю соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;
( Частину першу статті 8 доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом № 3728-IX від 22.05.2024 )
2) отримувачі соціальних послуг;
3) надавачі соціальних послуг;
4) об’єднання працівників системи надання соціальних послуг;
5) об’єднання надавачів соціальних послуг;
6) об’єднання отримувачів соціальних послуг.
2. Суб’єкти системи надання соціальних послуг взаємодіють на всіх етапах реалізації цього Закону, зокрема щодо:
1) визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;
2) розроблення та виконання програм надання соціальних послуг, розроблених за результатами визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;
3) організації, фінансування та надання соціальних послуг;
4) здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості та контролю за дотриманням вимог, встановлених законодавством про соціальні послуги.
Порядок взаємодії суб’єктів системи надання соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Стаття 9. Основні напрями державної політики у сфері надання соціальних послуг
1. Основними напрямами державної політики у сфері надання соціальних послуг є:
1) визначення правових засад профілактики потрапляння осіб/сімей у складні життєві обставини, подолання або мінімізації негативних наслідків таких обставин;
2) управління системою надання соціальних послуг;
3) створення умов для формування та розвитку ринку соціальних послуг;
4) розроблення та виконання державних та місцевих цільових програм;
5) визначення переліку соціальних послуг;
6) організація надання соціальних послуг;
7) здійснення науково-методичного, інформаційного, кадрового забезпечення системи надання соціальних послуг;
8) забезпечення дотримання державних стандартів соціальних послуг;
9) залучення громадських об’єднань, благодійних та релігійних організацій до участі в реалізації цього Закону;
10) закупівля соціальних послуг загальнонаціонального значення за рахунок коштів державного бюджету через спеціально уповноважену організацію для закупівлі соціальних послуг.
( Частину першу статті 9 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 3728-IX від 22.05.2024 )
Стаття 10. Основні засади функціонування системи надання соціальних послуг
1. Основними засадами функціонування системи надання соціальних послуг є:
1) профілактичний характер;
2) відповідність соціальних послуг потребам осіб/сімей, які належать до вразливих груп населення або перебувають у складних життєвих обставинах;
3) безперервність, послідовність надання соціальних послуг та їх різноманітність, що забезпечуються шляхом взаємодії суб’єктів системи надання соціальних послуг;
4) забезпечення державних гарантій у сфері надання соціальних послуг та демонополізації на ринку соціальних послуг;
5) рівність прав, обов’язків та відповідальності надавачів соціальних послуг державної, комунальної та приватної власності.
( Пункт 5 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025 )
Стаття 11. Уповноважені органи системи надання соціальних послуг
1. До уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать:
1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;
2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальних послуг і соціальної підтримки;
( Частину першу статті 11 доповнено новим пунктом згідно із Законом № 3728-IX від 22.05.2024 )
3) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
( Пункт 3 частини першої статті 11 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025 )
4) районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
( Пункт 4 частини першої статті 11 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025 )
2. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, належать:
1) забезпечення формування державної політики у сфері надання соціальних послуг та здійснення управління системою надання соціальних послуг;
2) нормативно-правове, організаційно-методичне та інформаційне забезпечення надання соціальних послуг;
3) організація та координація підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників, які надають соціальні послуги;
4) здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості та оприлюднення відповідних результатів;
5) контроль за додержанням вимог цього Закону у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України;
6) забезпечення створення та функціонування Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;
7) координація діяльності місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та надавачів соціальних послуг щодо реалізації державної політики у сфері надання соціальних послуг;
8) збір, аналіз та поширення відповідно до законодавства інформації щодо надання соціальних послуг, кращого національного та міжнародного досвіду надання соціальних послуг;
9) затвердження державних стандартів соціальних послуг;
10) здійснення міжнародного співробітництва з питань надання соціальних послуг;
11) вирішення інших питань щодо надання соціальних послуг відповідно до закону.
3. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальних послуг і соціальної підтримки, належать здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства щодо реалізації права на соціальні послуги, забезпечення якості їх надання, соціальну підтримку та інші повноваження, визначені Кабінетом Міністрів України.
( Статтю 11 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3728-IX від 22.05.2024 )
4. До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій належать:
1) забезпечення реалізації державної політики у сфері надання соціальних послуг на регіональному рівні;
2) узагальнення визначених районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад потреб у соціальних послугах, оприлюднення відповідних результатів;
( Пункт 2 частини четвертої статті 11 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025 )
3) інформування населення регіону про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я;
4) забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на регіональному рівні;
5) затвердження, забезпечення фінансування та виконання регіональних програм в частині забезпечення потреб осіб/сімей у соціальних послугах, розроблених за результатами визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;
6) здійснення контролю за додержанням вимог цього Закону у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України;
7) здійснення на регіональному рівні моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості та оприлюднення відповідних результатів;
8) координація діяльності суб’єктів системи надання соціальних послуг на регіональному рівні;
9) забезпечення взаємодії надавачів соціальних послуг та органів, установ, закладів, фізичних осіб - підприємців, які в межах своєї компетенції надають на регіональному рівні допомогу вразливим групам населення та особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, та/або здійснюють їх захист;
10) збір, аналіз та поширення відповідно до законодавства інформації щодо надання соціальних послуг, сприяння впровадженню кращого досвіду надання соціальних послуг;
11) організація та забезпечення підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників, які надають соціальні послуги;
12) забезпечення надання на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці соціальних послуг особам/сім’ям відповідно до їхніх потреб;
12-1) визначення особливостей порядку організації надання соціальних послуг на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (або на регіональному рівні) у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях;
( Частину статті 11 доповнено пунктом 12-1 згідно із Законом № 2193-IX від 14.04.2022 )
13) здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, спрямованих на фінансування соціальних послуг;
14) забезпечення дотримання прав отримувачів соціальних послуг;
15) призначення керівників утворених ними надавачів соціальних послуг, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету;
16) вирішення інших питань щодо надання соціальних послуг відповідно до закону.
До повноважень Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій належать також повноваження, передбачені пунктом 4 частини п’ятої цієї статті.
( Абзац дев’ятнадцятий частини четвертої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3728-IX від 22.05.2024 )
5. До повноважень районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад належать:
( Абзац перший частини п'ятої статті 11 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025 )
1) визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг приватної власності, оприлюднення відповідних результатів;
( Пункт 1 частини п'ятої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025 )
2) інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я;
3) здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах;
4) забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї надання базових соціальних послуг особам/сім’ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім’ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державної/комунальної власності та/або залучення надавачів соціальних послуг приватної власності (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими пунктами 3 і 4 частини першої цієї статті, та/або направлення у порядку взаємодії суб’єктів системи надання соціальних послуг до надавачів соціальних послуг для надання послуг за рахунок отримувача або третіх осіб;
( Пункт 4 частини п’ятої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3728-IX від 22.05.2024, № 4332-IX від 26.03.2025 )
5) затвердження, забезпечення фінансування та виконання регіональних програм в частині забезпечення потреб осіб/сімей у соціальних послугах, розроблених за результатами визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;
5-1) визначення особливостей надання соціальних послуг на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях;
( Частину статті 11 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом № 2193-IX від 14.04.2022 )
6) забезпечення підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників надавачів соціальних послуг, утворених ними;
7) координація діяльності суб’єктів системи надання соціальних послуг на місцевому рівні, забезпечення діяльності осіб, відповідальних за організацію та ведення випадку, відповідно до цього Закону;
( Пункт 7 частини п'ятої статті 11 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025 )
8) забезпечення взаємодії надавачів соціальних послуг та органів, установ, закладів, фізичних осіб - підприємців, які в межах своєї компетенції надають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади допомогу вразливим групам населення та особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, та/або здійснюють їх захист;
9) збір, аналіз та поширення відповідно до законодавства інформації щодо надання соціальних послуг, сприяння впровадженню кращого досвіду надання соціальних послуг;
10) забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на місцевому рівні;
11) здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості, оприлюднення відповідних результатів;
12) здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, спрямованих на фінансування соціальних послуг;
13) здійснення контролю за додержанням вимог цього Закону у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України;
14) забезпечення дотримання прав отримувачів соціальних послуг;
15) призначення керівників утворених ними надавачів соціальних послуг, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету/бюджетів;
16) вирішення інших питань щодо надання соціальних послуг відповідно до закону.
Моніторинг надання соціальних послуг та оцінка їх якості здійснюються у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України, за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Стаття 12. Отримувачі соціальних послуг
1. Отримувач соціальних послуг має право на:
1) отримання соціальних послуг відповідно до умов та порядку їх надання, визначених законодавством про соціальні послуги та договором про надання соціальних послуг;
2) повагу до честі і гідності, уважне та гуманне ставлення з боку суб’єктів системи надання соціальних послуг;
3) отримання від суб’єктів системи надання соціальних послуг повної та вичерпної інформації про свої права, обов’язки, порядок і умови надання соціальних послуг у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я;
4) індивідуальний підхід, що враховує потреби кожної особи/сім’ї;
5) вільний вибір надавачів соціальних послуг;
6) відмову від соціальних послуг, крім випадків обов’язкового надання соціальних послуг, визначених законом;
7) конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відома суб’єктам системи надання соціальних послуг під час реалізації цього Закону;
8) доступ до інформації, що міститься в його особовій справі як отримувача соціальних послуг;
9) повагу до приватного життя, на свободу думки та висловлювань;
10) захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку;
11) отримання від надавачів соціальних послуг у письмовому вигляді обґрунтування відмови у наданні соціальних послуг;
12) участь в оцінюванні його потреб у соціальних послугах;
13) спілкування зі своїми рідними, близькими та іншими особами;
14) одночасне одержання кількох соціальних послуг;
15) інші права, передбачені законодавством про соціальні послуги.
Реалізація прав отримувачів соціальних послуг здійснюється з урахуванням необхідності забезпечення найкращих інтересів отримувачів соціальних послуг.
2. Отримувачі соціальних послуг, їхні законні представники зобов’язані:
1) надавати повну і достовірну інформацію, необхідну для визначення їхніх потреб у соціальних послугах, права на отримання соціальних послуг та визначення умов договору про надання соціальних послуг;
2) виконувати умови договору про надання соціальних послуг;
3) дотримуватися правил внутрішнього розпорядку роботи надавачів соціальних послуг;
4) своєчасно інформувати надавачів соціальних послуг про всі обставини, що впливають на надання або припинення надання соціальних послуг;
5) ставитися з повагою до надавачів соціальних послуг та їх працівників;
6) не перешкоджати наданню соціальних послуг, у тому числі іншим особам;
7) дбайливо ставитися до майна надавачів соціальних послуг, що використовується під час надання соціальних послуг.
Стаття 13. Надавачі соціальних послуг
1. Надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Надавачем соціальних послуг може бути фізична особа або юридична особа незалежно від форми власності.
( Абзац другий частини першої статті 13 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025 )
2. До надавачів соціальних послуг державної/комунальної власності належать надавачі соціальних послуг, утворені органами, зазначеними у пунктах 1, 3, 4 частини першої статті 11 цього Закону, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Надавачі соціальних послуг державної/комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати в організаційно-правових формах, встановлених законом.
Надавачі соціальних послуг державної/комунальної власності, що діють в організаційно-правовій формі установи, можуть бути реорганізовані, у тому числі шляхом перетворення, за рішенням власника.
Керівник надавача соціальних послуг державної/комунальної власності призначається на посаду на конкурсній основі за контрактом. Положення про конкурсну комісію, умови та порядок проведення конкурсу на посаду керівника надавача соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
Типове положення про установи/заклади, що надають соціальні послуги, затверджується Кабінетом Міністрів України.
( Типові положення: Постанови КМ № 177 від 03.03.2020, № 479 від 01.06.2020 )
Соціальні послуги можуть надаватися у центрах зайнятості, закладах охорони здоров’я, освіти, культури тощо.
( Частина друга статті 13 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025 )
3. До надавачів соціальних послуг приватної власності належать юридичні особи, крім передбачених абзацом першим частини другої цієї статті, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.
( Частина третя статті 13 в редакції Закону № 4332-IX від 26.03.2025 )
4. Працівники надавачів соціальних послуг та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, забезпечують надання соціальних послуг на професійній основі відповідно до вимог цього Закону.
( Абзац перший частини четвертої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025 )
До працівників надавачів соціальних послуг належать фахівці та професіонали (соціальні працівники, фахівці із соціальної роботи, соціальні менеджери та інші) та соціальні робітники.
( Абзац другий частини четвертої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025 )
Кваліфікаційні вимоги до працівників надавачів соціальних послуг, порядок атестації фахівців та професіоналів надавачів соціальних послуг визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців та професіоналів надавачів соціальних послуг здійснюють заклади освіти (у тому числі заклади післядипломної освіти), що мають відповідну ліцензію, видану в установленому порядку. До підвищення кваліфікації зазначених фахівців та професіоналів можуть залучатися громадські об’єднання, міжнародні організації, благодійні, релігійні та неурядові організації, установи та організації, що мають досвід роботи з відповідними вразливими групами населення. Програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації таких осіб затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації соціальних робітників здійснюються шляхом формального або неформального професійного навчання відповідно до законодавства.
Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, проходять підготовку та перепідготовку у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України.
Уповноважені органи у системі надання соціальних послуг можуть проводити семінари, тренінги тощо для працівників, які надають соціальні послуги, та фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.
5. Оплата праці працівників надавачів соціальних послуг має забезпечувати належні матеріально-побутові умови для ефективної діяльності працівників, підвищувати престижність професії, сприяти підвищенню кваліфікації працівників.
Умови оплати праці працівників надавачів соціальних послуг державної/комунальної власності визначаються Кабінетом Міністрів України. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть встановлювати додаткові стимулюючі виплати працівникам надавачів соціальних послуг.
( Абзац другий частини п'ятої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025 )
6. Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:
1) особами з інвалідністю I групи;
2) дітьми з інвалідністю;
3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.
7. Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.
Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи - надавача соціальної послуги за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги. Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи - надавача соціальної послуги визначається шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім’ї на кількість членів сім’ї, які включаються до її складу. Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
( Абзац другий частини сьомої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2193-IX від 14.04.2022, № 4332-IX від 26.03.2025 )
Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку 70 відсотків мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але не більше 360 годин на місяць.
Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні.
Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
( Абзац п'ятий частини сьомої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025 )
Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.
У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях компенсація за догляд, передбачена цією частиною, особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
( Частину сьому статті 13 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2193-IX від 14.04.2022 )
Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.
8. Надавачі соціальних послуг зобов’язані:
1) забезпечувати найкращі інтереси отримувачів соціальних послуг під час надання таких послуг;
2) забезпечувати навчання та підвищення кваліфікації працівників, які надають соціальні послуги;
3) проводити оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах;
4) взаємодіяти з іншими суб’єктами системи надання соціальних послуг, а також з органами, установами, закладами, фізичними особами - підприємцями, які в межах своєї компетенції надають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або територіальної громади допомогу вразливим групам населення та особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, та/або здійснюють їх захист;
5) інформувати населення та кожного отримувача соціальних послуг про перелік соціальних послуг, які вони надають, зміст та обсяги таких послуг, умови і порядок їх отримання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я;
6) надавати допомогу отримувачам соціальних послуг у вирішенні їхніх соціально-побутових питань, у тому числі шляхом представлення їхніх інтересів;
7) вносити відомості про отримувачів соціальних послуг до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;
8) дотримуватися принципів надання соціальних послуг;
9) надавати соціальні послуги відповідно до державних стандартів соціальних послуг;
10) не розголошувати інформацію особистого характеру, що стала їм відома під час надання отримувачам соціальних послуг;
11) сприяти здійсненню моніторингу надання соціальних послуг та оцінки їх якості уповноваженими органами у системі надання соціальних послуг;
11-1) формувати та вести справи отримувачів соціальних послуг;
( Частину восьму статті 13 доповнено пунктом 11-1 згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025 )
12) додержуватися інших вимог законодавства про соціальні послуги.
9. Надавачі соціальних послуг мають право:
1) запитувати та отримувати в органах державної влади та органах місцевого самоврядування інформацію, необхідну для організації надання соціальних послуг;
2) залучати на договірній основі підприємства, установи, організації до надання соціальних послуг;
3) залучати грошові кошти та інші ресурси (людські, матеріальні, інформаційні тощо), необхідні для надання соціальних послуг;
4) утворювати мультидисциплінарні команди для забезпечення комплексного підходу до надання соціальних послуг та забезпечення найкращих інтересів отримувачів соціальних послуг.
( Частину дев'яту статті 13 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 4332-IX від 26.03.2025 )
10. Надавачі соціальних послуг за рахунок власних коштів гарантують працівникам, які надають соціальні послуги:
1) створення належних умов для професійної діяльності;
2) проведення профілактичного медичного огляду;
3) захист професійної честі, гідності та ділової репутації, у тому числі в судовому порядку;
4) підвищення кваліфікації у встановленому порядку;
5) забезпечення спеціальним одягом, взуттям, інвентарем, велосипедами, проїзними квитками або виплату грошової компенсації за їх придбання;
6) створення безпечних умов праці;
7) забезпечення супервізії.
11. До надання соціальних послуг можуть залучатися волонтери відповідно до закону.
Стаття 14. Об’єднання працівників системи надання соціальних послуг, об’єднання надавачів та отримувачів соціальних послуг
1. Уповноважені органи системи надання соціальних послуг у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, можуть залучати на платній або безоплатній основі об’єднання працівників системи надання соціальних послуг, об’єднання надавачів та отримувачів соціальних послуг до:
1) визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;
2) здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості, аналізу відповідності соціальних послуг визначеним потребам у соціальних послугах;
3) інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст та порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я;
4) підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників, які надають соціальні послуги;