Про схвалення Стратегії забезпечення сталої відповіді на епідемії туберкульозу, в тому числі хіміорезистентного, та ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2020 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації

1. Схвалити Стратегію забезпечення сталої відповіді на епідемії туберкульозу, в тому числі хіміорезистентного, та ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2020 року, що додається.

2. Затвердити план заходів щодо реалізації Стратегії забезпечення сталої відповіді на епідемії туберкульозу, в тому числі хіміорезистентного, та ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2020 року, що додається.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, Київській міській державним адміністраціям, відповідальним за виконання плану заходів, затвердженого цим розпорядженням, подавати щороку до 1 березня Міністерству охорони здоров’я інформацію про стан виконання плану заходів для її узагальнення та подання до 1 квітня Кабінетові Міністрів України звіту про хід виконання схваленої цим розпорядженням Стратегії.

Україна і надалі залишається країною з високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції та однією з п’яти країн з найвищим рівнем захворюваності на мультирезистентний туберкульоз у Східній Європі та Центральній Азії. Незважаючи на наявність значного досвіду у впровадженні найкращих міжнародних підходів і послуг у рамках протидії епідеміям туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, результати аналізу ситуації свідчать про наявність недоліків у відповідній сфері.

На сьогодні ситуація, що склалася з епідемією ВІЛ-інфекції в Україні, має такі характеристики: стабілізація епідемії, поширення інфекції серед груп найвищого ризику щодо інфікування ВІЛ, нерівномірне поширення ВІЛ-інфекції в регіонах країни, зміна основних шляхів передачі ВІЛ-інфекції з переважним ураженням осіб працездатного віку. Лише кожна друга ВІЛ-інфікована особа знає свій позитивний ВІЛ-статус і звертається до медичного закладу; лише 30 відсотків людей, які живуть з ВІЛ, отримують антиретровірусне лікування; на сьогодні реєструються випадки передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини, особливо серед вагітних жінок із груп ризику; рівень поширення ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків залишається одним з найвищих в Європі (19,7 відсотка); високим є також відсоток позитивних результатів на тестування ВІЛ-інфекції серед донорів крові, насамперед первинних; більшої значущості у розвитку епідемії ВІЛ-інфекції в Україні набуває група чоловіків, які мають секс із чоловіками.

Протягом останніх п’яти років спостерігається тенденція до зниження рівня захворюваності на туберкульоз. Водночас у 2014 році Україна вперше увійшла до п’яти країн світу з найвищим рівнем захворюваності на хіміорезистентний туберкульоз. Особливо загрозливим є несвоєчасне звернення хворих по медичну допомогу, пізнє виявлення хвороби та хворих з ко-інфекцією (туберкульозом/ВІЛ-інфекцією/СНІДом), що зумовлює високий рівень смертності від туберкульозу та є наслідком відсутності комплексного підходу до поєднання профілактичних та лікувальних програм в єдину дієву систему протидії епідеміям.

З початку розвитку епідемій туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу значний обсяг послуг, зокрема з профілактики серед представників груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, хворих на туберкульоз, замісної підтримувальної терапії, надавався за кошти донорів громадськими, благодійними, релігійними та іншими організаціями з мінімальним фінансуванням за рахунок коштів державного бюджету.

Законом України від 20 жовтня 2014 р. № 1708-VII затверджено Загальнодержавну цільову соціальну програму протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки. Завершилося виконання Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки, проте фінансування заходів, передбачених програмами, здійснюється не в повному обсязі, що призводить до невиконання завдань, отже, невиконання у повному обсязі цільових показників програм.

Крім того, в умовах соціально-економічної кризи, в тому числі пов’язаної з воєнними діями на сході України, прогнозується погіршення епідемічної ситуації, що склалася з поширенням туберкульозу, ВІЛ-інфекції та ко-інфекції (туберкульоз/ВІЛ-інфекція/СНІД).

Протягом 2001-2016 років Глобальний фонд для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією (далі - Глобальний фонд) надав Україні понад 521,3 млн. доларів США для виконання програм протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, проте зміни у підходах Глобального фонду до виділення ресурсів країнам-реципієнтам вимагають від України готовності і здатності збільшити обсяг фінансування за рахунок коштів державного бюджету.

Результати проведеної оцінки стану готовності країни до переходу на фінансування програм протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу за рахунок коштів державного бюджету свідчать, що за відсутності ретельного планування та ефективного здійснення заходів для забезпечення переходу на зазначене фінансування сталість і досягнення у сфері охорони здоров’я, здобуті в рамках виконання програм протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, опиняться під загрозою. Результати аналізу ситуації, що склалася з поширенням туберкульозу, ВІЛ-інфекції та ко-інфекції (туберкульозу/ВІЛ-інфекції/СНІДу), дають змогу виявити критичні сфери, які потребують уваги для забезпечення сталої відповіді на епідемії.

З огляду на зазначене існує необхідність перегляду та зміни підходів до організації, планування і фінансування програм протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу відповідно до нових глобальних стратегій та керівних документів Всесвітньої організації охорони здоров’я та Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу щодо прискорення відповіді для зупинення епідемій, забезпечення фінансування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також удосконалення стратегії залучення міжнародної технічної допомоги.

Метою Стратегії є посилення спроможності держави ефективно впроваджувати пріоритетні заходи для подолання епідемій туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу без припинення здійснення таких заходів чи погіршення якості їх виконання в умовах поступового переходу з 2017 року від фінансування за рахунок коштів донорів (переважно за рахунок коштів Глобального фонду) до фінансування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Удосконалення системи управління державними програмами протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу

За зазначеним напрямом необхідно виконати такі основні завдання:

удосконалення законодавчої бази у сфері протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом:

- внесення змін до Закону України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ" у частині приведення державних гарантій у відповідність із новими глобальними стратегіями протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу;

- розроблення проекту Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019-2023 роки відповідно до стратегії Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу "Прискорення заходів";

- розроблення проекту Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2017-2021 роки відповідно до цільових орієнтирів Комплексного плану дій щодо боротьби з туберкульозом у Європейському регіоні Всесвітньої організації охорони здоров’я на 2016-2020 роки;

посилення управління у сфері виконання державних програм протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом:

- передбачення у регіональних стратегіях розвитку питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу як компонента гуманітарної сфери, визначеного законодавством;

- розроблення та затвердження регіональних стратегій забезпечення сталої відповіді на епідемії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу;

- включення показника ефективності заходів протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу до переліку показників соціально-економічного розвитку регіонів;

- запровадження планування та розподілу ресурсів міжнародної технічної та донорської допомоги регіонам відповідно до критеріїв епідемічних показників поширення туберкульозу, ВІЛ-інфекції/СНІДу та ефективності використання таких ресурсів;

- забезпечення ефективної міжвідомчої та міжсекторальної координації виконання програм та заходів протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу в рамках ефективної роботи Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, регіональних рад з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, а також їх робочих органів;

зниження рівня стигматизації і дискримінації у сфері надання послуг хворим на туберкульоз, людям які живуть з ВІЛ, представникам груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз та інфікування ВІЛ з метою протидії поширенню туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом:

- внесення змін до законодавства у частині виключення дискримінаційних норм і положень щодо хворих на туберкульоз, людей, які живуть з ВІЛ, представників груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз та інфікування ВІЛ;

- розроблення і впровадження плану заходів щодо зниження рівня стигматизації і дискримінації хворих на туберкульоз, людей, які живуть з ВІЛ, представників груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз та інфікування ВІЛ (зокрема, передбачивши проведення інформаційних кампаній, навчання для надавачів послуг, розроблення інформаційно-навчальної літератури);

- забезпечення моніторингу дотримання прав пацієнтів та реагування на випадки стигматизації і дискримінації у сфері надання послуг хворим на туберкульоз, людям, які живуть з ВІЛ, представникам груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз та інфікування ВІЛ;

реформування та оптимізація системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню для підвищення ефективності державних витрат шляхом:

- розроблення і затвердження Стратегії розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню з урахуванням стану формування системи охорони громадського здоров’я, децентралізації, реформи системи охорони здоров’я та фінансування сфери охорони здоров’я з використанням досвіду та ресурсів міжрегіональних тренінгових центрів з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу;

- впровадження моделі надання допомоги пацієнтові, орієнтованої на лікування всіх випадків туберкульозу, включаючи мультирезистентний туберкульоз, у стаціонарних умовах - за наявності в нього бактеріовиділення, в амбулаторних умовах, оптимізацію протитуберкульозних закладів та їх кадрових ресурсів;

підвищення рівня прoзорості обміну інформацією про результати діяльності партнерських громадських об’єднань та органів влади шляхом удосконалення наявних механізмів обміну інформацією про програми і проекти протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу і сприяння поширенню інформації щодо результатів їх виконання серед представників органів влади, громадських об’єднань, міжнародних партнерів, донорських структур, які долучаються до виконання та/або фінансування таких програм та проектів.

Фінансування заходів протидії соціально небезпечним захворюванням

За зазначеним напрямом необхідно виконати такі основні завдання:

збільшення обсягу фінансування заходів протидії соціально небезпечним захворюванням та підвищення ефективності поточних витрат шляхом:

- визначення принципів та методології ефективного розподілу ресурсів на здійснення заходів з протидії соціально небезпечним захворюванням, що дасть можливість компенсувати фінансування Глобального фонду, кошти інших донорів;

- застосовування під час бюджетного планування та підготовки бюджетних прогнозів на загальнодержавному і регіональному рівні принципів та методології ефективного розподілу ресурсів на здійснення заходів протидії соціально небезпечним захворюванням;

- проведення аналізу формули розрахунку медичної субвенції для виділення цільових коштів, спрямованих на протидію поширенню соціально небезпечних захворювань, зокрема туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, виконання програм замісної підтримувальної терапії з урахуванням епідемічної ситуації та рівня поширеності зазначених захворювань;

- забезпечення пріоритетного планування централізованої закупівлі антиретровірусних та протитуберкульозних препаратів, препаратів замісної підтримувальної терапії за відповідною бюджетною програмою в межах наявних ресурсів;

- забезпечення в межах наявних ресурсів пріоритетного планування та виділення коштів з державного та місцевих бюджетів на здійснення заходів протидії соціально небезпечним захворюванням, зокрема туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, виконання програм замісної підтримувальної терапії, передбачених загальнодержавними програмами, що фінансувалися за рахунок коштів донорів.

Удосконалення процесу організації та надання медичної допомоги і соціальних послуг

За зазначеним напрямом необхідно виконати такі основні завдання:

впровадження ефективного механізму планування, закупівлі та надання соціальних послуг з профілактики туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, догляду і супроводу/патронажу сімей та осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, спричинених захворюваннями на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію/СНІД, належать до груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз та інфікування ВІЛ, шляхом забезпечення:

- збору, узагальнення інформації та визначення пріоритетів щодо потреб населення адміністративно-територіальних одиниць у соціальних послугах з профілактики туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, догляду і супроводу/патронажу сімей та осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, спричинених захворюваннями на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію/СНІД, належать до груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз та інфікування ВІЛ;

- планування і закупівлі за кошти місцевих бюджетів соціальних послуг з профілактики туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, догляду та супроводу/патронажу сімей та осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, спричинених захворюваннями на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію/СНІД, належать до груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз та інфікування ВІЛ;

оптимізацію клінічних протоколів для забезпечення якості та безперервності надання медичної допомоги шляхом:

- перегляду та оновлення медико-технологічної документації щодо здійснення заходів з профілактики, діагностики, лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД осіб відповідно до міжнародних стандартів;

- оновлення і впровадження медико-технологічної документації з надання протитуберкульозної медичної допомоги відповідно до міжнародних стандартів щодо забезпечення доступності діагностичних інструментів, застосування належних режимів лікування (включаючи використання нових коротких схем лікування мультирезистентного туберкульозу), а також профілактичного лікування з дотриманням науково обґрунтованих доз препаратів і тривалості режиму лікування;

посилення прихильності хворих до лікування туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом включення соціальних працівників до штатних розписів протитуберкульозних закладів для формування прихильності хворих до лікування туберкульозу (за необхідності);

посилення взаємодії МОЗ, МВС, Мінсоцполітики, МОН, Мінмолодьспорту і Мін’юсту у сфері протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом:

- проведення аналізу відомчих і міжвідомчих нормативних актів щодо стану забезпечення безперервності надання медичної допомоги, соціальних та інших послуг для сімей та осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, спричинених захворюваннями на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію/СНІД, належать до груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз та інфікування ВІЛ;

- підготовки пропозицій і рекомендацій щодо порядку організації взаємодії різних суб’єктів у наданні медичної допомоги, соціальних та інших послуг для сімей та осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, спричинених захворюваннями на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію/СНІД, належать до груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз та інфікування ВІЛ, з урахуванням процесу децентралізації.

Посилення кадрового потенціалу та підвищення професійного рівня

За зазначеним напрямом необхідно виконати такі основні завдання:

забезпечення кваліфікованими кадрами закладів охорони здоров’я, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД, а також представникам груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз та інфікування ВІЛ, шляхом включення до програм підготовки та підвищення кваліфікації лікарів первинної медичної допомоги питань щодо інфекційних захворювань (у тому числі туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу) і навчання з добровільного консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію;

удосконалення та підвищення професійного рівня державних органів, розвиток потенціалу громадських об’єднань, закладів охорони здоров’я для сталого надання профілактичних послуг та інших послуг представникам груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз та інфікування ВІЛ, у тому числі з урахуванням ґендерного підходу, шляхом:

- розроблення додаткових механізмів державної підтримки громадських об’єднань, які провадять діяльність у сфері протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу;

- організації та проведення, у тому числі за кошти донорів, навчання працівників медичної, соціальної, молодіжної сфери, а також керівників закладів, установ та організацій, які надають соціально-медичні послуги, щодо актуальних питань забезпечення сталої відповіді на епідемії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Удосконалення порядку здійснення епідеміологічного нагляду, моніторингу та оцінки заходів протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу

За зазначеним напрямом необхідно виконати такі основні завдання:

удосконалення та забезпечення подальшого розвитку системи здійснення епідеміологічного нагляду шляхом забезпечення:

- повного переходу до електронної системи збору та проведення аналізу даних;

- повноцінного впровадження інформаційної системи ведення єдиного електронного обліку заходів протидії туберкульозу;

- розроблення і впровадження інформаційної системи з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу;

- організації та проведення навчальних занять з підготовки фахівців до роботи з інформаційними системами з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу;

- розроблення та впровадження технічних рішень щодо забезпечення сумісності інформаційних систем з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу з метою обміну даними щодо поширення зазначених захворювань, випадків їх лікування;

забезпечення проведення епідеміологічних та операційних досліджень за рахунок коштів державного бюджету шляхом:

- запровадження щорічного розроблення об’єднаного плану моніторингу і оцінки державних програм протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу та виділення коштів державного бюджету на його виконання;

- розроблення механізму державного фінансування епідеміологічних та операційних досліджень з питань туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу;

забезпечення подальшого розвитку та вдосконалення системи збору та аналізу даних епідеміологічного нагляду та моніторингу і оцінки заходів протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу на загальнодержавному, регіональному рівні, а також на рівні закладу охорони здоров’я шляхом навчання фахівців з питань проведення аналізу даних з метою забезпечення планування та здійснення відповідних науково обґрунтованих заходів.

Удосконалення організаційного потенціалу

За зазначеним напрямом основним завданням є забезпечення розвитку та вдосконалення системи прогнозування потреб у медикаментах і закупівельних потужностях шляхом здійснення ефективного прогнозування необхідної кількості протитуберкульозних, антиретровірусних препаратів та препаратів замісної підтримувальної терапії з урахуванням епідеміологічних показників та відповідно до реформи системи охорони здоров’я і системи державних закупівель.

Реалізація Стратегії спрямована на досягнення таких результатів:

удосконалення державної політики протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу відповідно до засад громадського здоров’я та міжнародних стандартів;

удосконалення системи управління, підвищення ефективності на національному рівні координації заходів протидії туберкульозу і ВІЛ-інфекції/СНІДу;

зниження рівня залежності від зовнішнього фінансування для виконання програм протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, ефективне використання наявних ресурсів;

стимулювання залучення коштів міжнародної технічної допомоги;

оптимізація надання послуг, зокрема шляхом розширення охоплення отримувачів послуг, забезпечення безперервності і координації допомоги, підвищення її якості;

відповідне і безперервне кадрове забезпечення;

удосконалення системи підготовки кадрів з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу;

удосконалення системи моніторингу та оцінки, планування і реалізації політики, заснованої на фактичних даних;

зниження рівня стигматизації та дискримінації людей, які живуть з ВІЛ, осіб, хворих на туберкульоз, представників груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз та інфікування ВІЛ;

збільшення адміністративного та закупівельного потенціалу МОЗ, Центру громадського здоров’я МОЗ та місцевих органів охорони здоров’я;

забезпечення активної участі у виконанні програм і заходів протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу громадських об’єднань, представників груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз та інфікування ВІЛ.

Реалізація Стратегії дасть змогу забезпечити досягнення цільових орієнтирів Комплексного плану дій щодо боротьби з туберкульозом в Європейському регіоні Всесвітньої організації охорони здоров’я на 2016-2021 роки, а саме:

зниження смертності від туберкульозу на 35 відсотків;

зниження рівня захворюваності на туберкульоз на 25 відсотків;

підвищення показника успішності лікування хворих на мультирезистентний туберкульоз як мінімум до 75 відсотків.

Також очікується досягнення Цілей Стратегії Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу "Прискорення заходів", а саме:

зменшення до 2030 року кількості нових випадків ВІЛ-інфекції на 90 відсотків порівняно з 2010 роком;

зменшення до 2030 року кількості смертей від СНІДу на 80 відсотків порівняно з 2010 роком;

мінімізація випадків дискримінації людей, які живуть з ВІЛ.

Фінансове забезпечення реалізації Стратегії здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік державним органам, установам та організаціям, відповідальним за виконання заходів, коштів міжнародної технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.