Угода між Урядом України і Урядом Фінляндської Республіки про взаємодопомогу в митних справах

Уряд України і Уряд Фінляндської Республіки, далі Договірні Сторони,

визнаючи, що порушення митного законодавства завдають шкоди економічним, фінансовим і соціальним інтересам їхніх країн;

визнаючи, що незаконне перевезення наркотичних засобів і психотропних речовин становить небезпеку для здоров'я населення та суспільства;

враховуючи важливість забезпечення правильного нарахування мита, податків та інших зборів, що стягуються під час імпорту та експорту товарів, а також належного застосування положень щодо заборон, обмежень і контролю;

будучи переконаними в тому, що зусилля у запобіганні порушенням митного законодавства і забезпеченні стягнення мита, податків та інших зборів можуть виявитися більш ефективними завдяки тісному співробітництву між їхніми митними органами;

посилаючися на Угоду про партнерство і співробітництво між Європейськими співтовариствами, їх державами-членами і Україною, підписану 14 червня 1994 року ( Угода про асоціацію);

посилаючися на міжнародні механізми, що сприяють двосторонній взаємодопомозі, і, зокрема, на Рекомендації Ради митного співробітництва від 5 грудня 1953 року про адміністративну взаємодопомогу;

посилаючися на положення Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 року з поправками, внесеними до неї відповідно до протоколу 1972 року про поправки до Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 року, та Конвенції про психотропні речовини від 1971 року, розроблених під егідою Організації Об'єднаних Націй, а також Конвенції Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин від 1988 року;

домовилися про таке:

Для цілей цієї Угоди:

а) "митне законодавство" означає положення, встановлені законами і правилами щодо імпорту, експорту і транзиту товарів та платіжних коштів, які стосуються стягнення митними органами мита, податків та інших зборів, або засобів заборон, обмежень чи контролю;

b) "митний орган" означає в Україні - Державну митну службу України і у Фінляндській Республіці - Національну митну службу;

c) "порушення" означає порушення митного законодавства, а також будь-яку спробу порушення митного законодавства;

d) "персональні дані" означають будь-яку інформацію, що стосується ідентифікованих осіб, або таких, що ідентифікуються.

1. Договірні Сторони за участю їхніх митних органів і згідно з положеннями цієї Угоди подають одна одній допомогу:

a) з метою забезпечення належного додержання митного законодавства;

b) з метою відвернення, розслідування та припинення порушень митного законодавства;

c) у випадках передачі документів щодо застосування митного законодавства.

2. Допомога за цією Угодою подається відповідно до законодавства, що діє на території Договірної Сторони, якою одержано запит, і в межах компетенції та наявних ресурсів митного органу. У разі потреби митний орган, до якого звернено запит, може передати запит іншому компетентному органу.

3. Ця Угода не передбачає відшкодування мита, податків та інших зборів.

Митні органи Договірних Сторін з власної ініціативи чи на запит здійснюють особливий нагляд за:

a) особами, про яких відомо, що вони вчинили, або які підозрюються у вчиненні порушення митного законодавства іншої Договірної Сторони;

b) переміщенням товарів та платіжних коштів на територію чи з території однієї Договірної Сторони, про яке митним органом іншої Договірної Сторони повідомлено, що воно здійснюється з істотним порушенням законодавства;

c) будь-якими транспортними засобами, про які відомо, що вони використовуються або підозрюються у використанні для вчинення порушення митного законодавства, що діє на території іншої Договірної Сторони;

d) місцями зберігання товарів, що можуть бути використані для незаконного переміщення в особливо великих розмірах на територію іншої Договірної Сторони.

2. У межах своєї компетенції митні органи Договірних Сторін будуть запобігати:

a) вивезенню товарів, про які відомо або стосовно яких є обґрунтовані підстави підозрювати, що вони ввозяться на територію іншої Договірної Сторони для використання з іншою метою, ніж законна торгівля між Договірними Сторонами;

b) вивезенню товарів, ввезення яких на територію іншої Договірної Сторони заборонено.

1. Якщо це допускається основними принципами національних систем законодавства Договірних Сторін, митні органи можуть за взаємною згодою і домовленістю застосовувати на міжнародному рівні метод контрольованої поставки наркотичних засобів і психотропних речовин з метою виявлення осіб, причетних до незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин.

2. Незаконна партія наркотичних засобів і психотропних речовин, контрольовану поставку яких погоджено обома митними органами, може бути перехоплена і переміщена через кордон у недоторканному вигляді або з вилученням чи заміною цих засобів і речовин повністю або частково.

3. Рішення про застосування контрольованої поставки приймається у кожному конкретному випадку і може у разі потреби враховувати угоди і домовленості з фінансових питань, досягнуті митними органами обох Договірних Сторін.

Митні органи з власної ініціативи чи на запит надають без затримки один одному всю інформацію, що має відношення до дій, які є або можуть бути порушеннями митного законодавства, що діє на території однієї з Договірних Сторін, у галузі:

a) переміщення зброї, боєприпасів, вибухових речовин і пристроїв;

b) переміщення стратегічних товарів та товарів подвійного призначення, які підлягають контролю згідно з відповідними міжнародними договорами і багатосторонніми домовленостями (або режимами) та/або з прийнятими зобов'язаннями щодо нерозповсюдження;

c) переміщення наркотичних засобів та психотропних речовин;

d) переміщення предметів старовини і мистецтва, що мають значну історичну, культурну чи археологічну цінність для однієї з Договірних Сторін;

e) переміщення отруйних речовин, а також товарів чи речовин, небезпечних для довкілля або здоров'я населення;

f) переміщення товарів, що підлягають обкладенню високим митом чи податками, особливо переміщення алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

1. Митні органи Договірних Сторін як за власною ініціативою, так і на запит надають один одному всю інформацію, що дає змогу встановити правильність:

a) стягнення мита, інших імпортних або експортних податків і зборів, зокрема інформацію, яка допомагає визначити митну вартість товарів та встановити їхню тарифну класифікацію;

b) застосування заборон та обмежень щодо імпорту, експорту і транзиту;

c) застосування правил визначення країни походження товарів, якщо це не передбачено іншими угодами.

2. Якщо митний орган, до якого звернено запит, не має запитуваної інформації, він може шукати таку інформацію на свій розсуд відповідно до положень свого митного законодавства.

Митний орган однієї Договірної Сторони надає митному органу іншої Договірної Сторони на його запит інформацію, яка вказує на те, що:

a) товари, ввезені на територію Договірної Сторони, що звертається із запитом, були законно вивезені з території Договірної Сторони, до якої звернено запит;

b) товари, вивезені з території Договірної Сторони, що звертається із запитом, були законно ввезені на територію Договірної Сторони, до якої звернено запит, зазначаючи характер митних процедур, якщо вони до цих товарів застосовувалися.

Митний орган однієї Договірної Сторони з власної ініціативи чи на запит надає митному органу іншої Договірної Сторони всю інформацію, що може бути використана ним для виявлення порушень митного законодавства, зокрема стосовно:

a) фізичних чи юридичних осіб, про яких відомо, що вони вчинили, або які підозрюються у вчиненні порушення митного законодавства іншої Договірної Сторони;

b) товарів, про які відомо, що вони є об'єктами незаконного обігу;

c) транспортних засобів, про які відомо або які підозрюються в тому, що вони використовуються з метою порушення митного законодавства іншої Договірної Сторони;

d) засобів і методів, що застосовуються або можуть застосовуватися у ході порушень митного законодавства;

e) застосування нових засобів і методів контролю за додержанням митного законодавства.

Митний орган однієї Договірної Сторони з власної ініціативи чи на запит надає митному органу іншої Договірної Сторони протоколи, письмові докази чи завірені копії документів, що містять усю наявну інформацію про дії, виявлені або заплановані, які є або можуть вважатися такими, що становлять порушення митного законодавства цієї Договірної Сторони.

Документи, передбачені цією Угодою, можуть бути замінені комп'ютерною інформацією, поданою у будь-якій формі для цілей цієї Угоди. Вся інформація, необхідна для інтерпретації чи використання матеріалів, пересланих такими засобами, повинна подаватися одночасно.

1. Оригінали документів запитуються лише у випадках, коли завірених копій недостатньо.

2. Оригінали документів, отримані від митного органу іншої Договірної Сторони, підлягають поверненню при найближчій можливості.

1. На запит митного органу однієї Договірної Сторони митний орган іншої Договірної Сторони розпочинає офіційне розслідування дій, які суперечать чи можуть вважатися такими, що суперечать митному законодавству, що діє на території Договірної Сторони, до якої звернено запит. Про результати такого розслідування повідомляється митному органу, що звертається із запитом.

2. Таке розслідування провадиться відповідно до процедури, передбаченої законодавством, що діє на території Договірної Сторони, до якої звернено запит. Митний орган, до якого звернено запит, у процесі розслідування діє так, як він діяв би для забезпечення своїх власних потреб та інтересів або у випадку звернення з таким запитом адміністративного органу своєї держави.

3. Посадові особи митного органу однієї Договірної Сторони можуть в особливих випадках за згодою митного органу іншої Договірної Сторони бути присутніми на території останньої під час розслідування порушень митного законодавства Договірної Сторони, яка звернулася із запитом.

1. Якщо суди чи компетентні органи однієї Договірної Сторони звертаються із запитом у зв'язку з порушеннями митного законодавства, які вони розглядають, митний орган іншої Договірної Сторони може уповноважити своїх посадових осіб виступити свідками чи експертами у цих судах або органах. Запит про залучення посадових осіб повинен чітко визначати, з якого питання та в якому статусі ця посадова особа має виступати.

2. Посадова особа, запрошена як свідок чи експерт, вправі відмовитися свідчити або давати висновки, якщо вона має повноваження чи зобов'язана так робити з огляду на закони своєї держави або держави Договірної Сторони, що звернулася із запитом.

Посадові особи митного органу однієї Договірної Сторони під час перебування на території іншої Договірної Сторони в обставинах, передбачених цією Угодою, повинні у будь-який час бути спроможні подати докази своїх офіційних повноважень.

1. Інформація і документи, отримані відповідно до цієї Угоди, використовуються виключно для цілей цієї Угоди. Вони можуть бути використані для інших цілей лише за офіційною згодою митного органу, який їх надав.

2. Положення пункту 1 цієї статті не застосовується до інформації про порушення, пов'язані з наркотичними засобами і психотропними речовинами. Така інформація може передаватися іншим органам, що беруть безпосередню участь у боротьбі проти незаконного обігу наркотиків.

3. Інформація та документи, отримані відповідно до цієї Угоди, підлягають такому ж захисту, який передбачено для інформації та документів такого роду в державі, в якій їх отримано. Митний орган держави, якою отримано інформацію та документи, забезпечує їх конфіденційність на вимогу митного органу іншої Договірної Сторони.

4. Персональні дані не передаються, якщо є суттєві підстави вважати, що передача чи використання таких даних могли б суперечити основним юридичним принципам однієї з Договірних Сторін і, зокрема, якщо зазначеній особі буде заподіяно цим неправомірної шкоди. Митний орган, що отримує такі дані, сповіщає на запит митного органу, що їх надає, про використання цих даних та отримані результати.

5. Персональні дані можуть передаватися лише митному органу і, в разі потреби, для цілей судочинства органам слідства та правоохоронним органам. Така інформація не передається іншим особам, крім уповноважених на її використання для вищезазначених цілей, якщо орган, що надав інформацію, не висловив на це офіційної згоди і законодавство країни, в якій одержано дані, дозволяє таку передачу.

6. Митний орган, що надає інформацію, перевіряє вірність інформації, що передається. Якщо виявиться, що надана інформація не відповідає дійсності або має бути вилучена, митний орган, який одержує інформацію, має бути негайно попереджений про це. Останній повинен або внести корективи, або вилучити цю інформацію.

1. Митні органи Договірних Сторін можуть відповідно до цілей і сфери застосування цієї Угоди у своїх поясненнях, показаннях, свідченнях, а також у процесі провадження у суді та інших компетентних органах використовувати як докази інформацію та документи, отримані згідно з цією Угодою.

2. Доказова сила такої інформації та документів, а також можливість їх використання в судах визначається національним законодавством.

1. Якщо митний орган, до якого звернено запит, вважає, що виконання запиту може заподіяти шкоди суверенітету, безпеці, державному та громадському порядку (ordre public) чи іншим суттєвим інтересам його держави, або потягне за собою розголошення промислової, комерційної чи професійної таємниць, або суперечить основним принципам системи національного законодавства, він може відмовити в поданні допомоги в цілому або частково чи поставити виконання запиту в залежність від виконання певних умов.

2. У разі відмови у допомозі рішення про це та причини його прийняття повинні бути без затримки повідомлені у письмовій формі митному органу, що звертається із запитом.

3. Якщо митний орган звертається із запитом про допомогу, яку він сам не міг би подати, якби до нього був звернений такий запит, він повинен зазначити цей факт у своєму запиті. Виконання такого запиту здійснюється відповідно до законодавства Договірної Сторони, до якої звернено запит.

1. На запит митного органу однієї Договірної Сторони митний орган іншої Договірної Сторони повідомляє заінтересованим фізичним або юридичним особам, що проживають або засновані на території останньої, про документи і рішення, прийняті адміністративними органами на виконання митного законодавства.

2. Повідомлення про документи здійснюється відповідно до законодавства Договірної Сторони, що отримала запит. Повідомлення про документи може також здійснюватися за особливою формою чи особливим способом, передбаченими запитом, якщо це не суперечить законодавству Договірної Сторони, що отримала запит.

3. Сповіщення про одержання повідомлення може бути у формі датованого і підписаного фізичною особою підтвердження або у формі довідки компетентного органу Договірної Сторони, до якого звернено запит, із зазначенням способу та дати повідомлення.

1. Допомога, передбачена цією Угодою, подається безпосередньо митними органами Договірних Сторін.

2. Митні органи Договірних Сторін можуть установити прямий зв'язок між підрозділами своїх центральних відомств, а також уповноважити свої митні органи на місцях здійснювати прямі зв'язки у межах їх компетенції і відповідно до окремих домовленостей між митними органами Договірних Сторін.

1. Запити про подання допомоги відповідно до цієї Угоди складаються у письмовому вигляді. Документи, необхідні для виконання таких запитів, повинні додаватися до них. У випадках, що не терплять зволікання, можуть прийматися запити в усній формі, але вони невідкладно підтверджуються у письмовій формі.

2. Запити згідно з пунктом 1 цієї статті мають містити таку інформацію:

a) назву митної установи, що звертається із запитом;

b) заходи, про які йдеться в запиті;

c) об'єкт запиту та підставу для нього;

d) закони, правила та інші правові норми, що мають відношення до цього випадку;

e) якомога точніші та вичерпні дані відносно фізичної або юридичної особи, що є об'єктом розслідування;

f) стислий виклад фактів, що стосуються справи, за винятком випадків, передбачених статтею 18.

3. Запити подаються офіційною мовою органу, до якого звернено запит, або іншою мовою, прийнятною для цього органу.

4. Якщо запит не відповідає визначеній формі, може бути висунута вимога щодо його зміни або доповнення, проте невідкладні заходи при цьому можуть виконуватися.

Митні органи Договірних Сторін не будуть приймати претензії щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виконанням цієї Угоди, за винятком витрат, пов'язаних з викликом експертів і свідків, зазначених у статті 13.

1. Ця Угода застосовується на території України і на території Фінляндської Республіки.

2. Ця Угода не забороняє Договірним Сторонам подавати одна одній більш широку допомогу відповідно до інших міжнародних угод і домовленостей або дозволену відповідним законодавством.

3. Митні органи Договірних Сторін приймають спільне рішення щодо конкретних заходів з метою впровадження цієї Угоди.

4. Митні органи Договірних Сторін урегульовують спірні питання та різночитання, що виникають під час тлумачення або застосування цієї Угоди, шляхом досягнення консенсусу.

Не вступаючи у суперечність зі статтею 15, ця Угода не перешкоджає поширенню постанов, які прийняті Європейськими співтовариствами і регулюють обмін інформацією між компетентними службами Комісії Європейських співтовариств і митними органами Фінляндської Республіки, на отриману інформацію з митних питань, що може мати інтерес для Співтовариств.

1. Ця Угода укладається на невизначений термін.

2. Ця Угода набуває чинності через 30 днів після того, як Договірні Сторони дипломатичними каналами обміняються повідомленнями про те, що всі процедури, передбачені законодавством для набуття Угодою чинності, виконані.

3. Після набуття чинності цією Угодою Угода між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Фінляндської Республіки про співробітництво в митних справах, укладена 24 квітня 1975 року, втрачає чинність у взаємовідносинах між Україною і Фінляндською Республікою.

4. Кожна з Договірних Сторін може припинити дію цієї Угоди у будь-який час шляхом повідомлення іншої Договірної Сторони дипломатичними каналами. У разі подання такого повідомлення Угода припиняє дію через шість місяців після його отримання.

Учинено в Хельсінкі 1 липня 1997 року у двох примірниках українською, фінською та англійською мовами, причому всі тексти є автентичними. У разі розбіжностей щодо тлумачення положень цієї Угоди приймається за основу текст, викладений англійською мовою.