Угода ІІ УДЕЦ Угода між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Міністерством закордонних справ Королівства Данія про продовження співробітництва у сфері розвитку та діяльності Українсько-данського енергетичного центру

Беручи до уваги звернення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міністерство) до Міністерства закордонних справ Королівства Данія (далі - МЗС Данії) з проханням про підтримку технічного співробітництва з Енергетичним Агентством Данії (далі - ЕАД) в рамках Українсько-данського енергетичного центру (далі - УДЕЦ), та

беручи до уваги, що МЗС Данії дало згоду на надання підтримки Міністерству та УДЕЦ як частини Програми добросусідства МЗС Данії на 2017-2021 роки на основі надання гранту (далі - грант),

Сторони домовились про таке:

1. МЗС Данії надає Міністерству грант у розмірі 20 мільйонів данських крон на підтримку діяльності Міністерства у період з 1 січня 2018 року до 31 грудня 2020 року, спрямованої на виконання завдань, передбачених УДЕЦ, відповідно до Додатку А до цієї Угоди. Грант надаватиметься ЕАД та УДЕЦ відповідно до бюджету, визначеного у Документі про підтримку розвитку.

2. ЕАД організує своєчасне надання Данією технічної допомоги та підтримки заходів, передбачених у річній програмі діяльності УДЕЦ, а також є відповідальним за фінансову звітність про використання коштів гранту у співпраці з МЗС Данії.

1. Міністерство відповідає за таке:

1) планування, виконання, звітність і моніторинг погоджених заходів перед органами влади України;

2) забезпечення офісних площ та техніки у приміщенні Міністерства для фактичного розміщення Українсько-данського енергетичного центру;

3) кадрове забезпечення, включаючи призначення особи на посаду директора УДЕЦ з української сторони та працівників для партнерської взаємодії під час виконання погоджених заходів;

4) сприяння співробітництву з іншими, ніж Міністерство, інституціями та органами енергетичного сектору України.

2. Міністерство невідкладно інформує Данію про будь-яку ситуацію, що перешкоджає або може перешкоджати успішному виконанню цієї Угоди.

1. Обидві Сторони:

1) підтримуватимуть зв'язок і співпрацюватимуть з метою забезпечення успішного виконання завдань і досягнення результатів цієї Угоди, та докладатимуть максимальних зусиль з метою оптимального використання ресурсів програми УДЕЦ;

2) докладатимуть максимальних зусиль для координації своєї роботи за цією Угодою з іншими партнерами у сфері розвитку;

3) співпрацюватимуть у сфері запобігання корупції в рамках та під час використання ресурсів програми УДЕЦ;

4) надаватимуть одна одній усі відповідні дані, документацію та інформацію, а також забезпечуватимуть належну взаємну допомогу, необхідну для виконання Сторонами своїх зобов'язань за цією Угодою; та надаватимуть усю необхідну підтримку, зокрема в частині адміністративних питань, для сприяння належній реалізації наданої допомоги.

2. Сторони невідкладно інформують одна одну про будь-яку ознаку корупції або зловживання ресурсами, пов'язаними із співпрацею. Відповідні корупційні розслідування та судове переслідування будь-якої особи, підозрюваної у зловживанні ресурсами або корумпованої, проводиться невідкладно та згідно з законодавством відповідної Сторони. Якщо це визнається за необхідне, відповідна Сторона застосовуватиме всі належні заходи.

Забороняється, прямо або опосередковано, робити, обіцяти, вимагати або приймати будь-яку пропозицію, грошові кошти, пільги або переваги, у якості винагороди чи подяки за діяльність, що фінансується відповідно до цієї Угоди, у т. ч. проведення тендерів, укладання та виконання контрактів, що може вважатися протизаконною або корупційною практикою. Будь-яка така практика вважатиметься підставою для негайного розірвання цієї Угоди та у разі необхідності застосування додаткових заходів впливу - цивільного або кримінального.

1. Міністерство забезпечує постійний інвентарний облік всього обладнання, у т. ч. IT-обладнання та програмного забезпечення, придбаного за кошти МЗС Данії згідно цієї Угоди.

2. Обладнання та активи, які були закуплені секретаріатом УДЕЦ в Україні та використовувалися для виконання програми УДЕЦ, залишаються у власності Королівства Данія, якщо Сторони не домовляться про інше.

3. Передача між Сторонами у власність вищезгаданих обладнання та активів може мати місце під час виконання програми УДЕЦ. До моменту закінчення програми УДЕЦ Сторони здійснюють оцінку та погоджують питання остаточної передачі таких активів.

Будь-який спір щодо тлумачення або застосування цієї Угоди не може бути направлений до національного суду, а повинен вирішуватися дипломатичними каналами шляхом переговорів між Сторонами. У випадку, якщо спір не вирішено протягом одного року, до нього може бути застосована процедура арбітражу відповідно до положень Міжнародного Арбітражного Суду.

До цієї Угоди за взаємною письмовою згодою Сторін можуть вноситися зміни і доповнення, що оформлюються відповідними протоколами до цієї Угоди, які становлять невід'ємну частину цієї Угоди та набирають чинності з дати підписання.

Додаток A до цієї Угоди становить невід'ємну частину цієї Угоди.

1. Ця Угода набирає чинності з дати її підписання.

2. Співробітництво між Сторонами за цією Угодою триватиме до завершення Програми добросусідства МЗС Данії на 2017-2021 роки з метою остаточного завершення звітності за грантом, отриманим в період 2018-2020 років. Строк співробітництва за цією Угодою може бути подовжений Сторонами шляхом погодження наступної угоди.

3. Незважаючи на попередні положення дія цієї Угоди може бути припинена через 6 місяців після направлення однією Стороною іншій Стороні дипломатичними каналами письмового повідомлення про намір припинити дію цієї Угоди

Учинено в м. Києві 27 лютого 2018 року, в двох примірниках, кожний українською та англійською мовами, при цьому всі тексти є рівно автентичними. У випадку виникнення розбіжностей щодо тлумачення переважну силу матиме текст англійською мовою.

Стратегія сталого розвитку "Україна - 2020" визначає цілі й індикатори успішності їх досягнення, а також напрями та пріоритети розвитку держави. Мета реформ полягає в досягненні європейських стандартів життя та забезпечення для України гідного місця у світі. Стратегія передбачає впровадження 62 реформ. Серед них найвищий пріоритет мають 8 реформ і 2 програми. Окрім того, Стратегія виокремлює 25 основних індикаторів успішного розвитку держави.

Основний пріоритет надається реформі системи національної безпеки та оборони, оновленню влади й антикорупційній реформі, реформі судових і правоохоронних органів, реформі децентралізації та реформі державного управління, реформі дерегулювання та розвитку підприємництва, реформі системи охорони здоров'я та податковій реформі.

Перелік першочергових завдань також містить дві програми - досягнення енергонезалежності, популяризація України у світі та просування державних інтересів у глобальному інформаційному просторі.

Реалізація Стратегії передбачає досягнення 25 основних показників. Зокрема, планується, що Україна стане однією із 30 країн-лідерів у рейтингу Світового банку "Ведення бізнесу".

Основні підсумкові положення Енергетичної стратегії України на період до 2035, (переклад англійською / текст оригіналу - Посольство Королівства Данія):

18 серпня Кабінет Міністрів України затвердив "Нову енергетичну стратегію України на період до 2035 року: безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність" (НЕС). Стратегію НЕС оформлено за підтримки Українсько-данського енергетичного центру (УДЕЦ). Остаточний варіант тексту документа офіційно опубліковано 7 вересня 2017 року.

До основних пріоритетів Стратегії належать:

- Енергоефективність:зменшення обсягу спожитої енергії та значне покращення енергоефективності як у промисловості, так і нарівні домогосподарств.

- Енергетична незалежність: розвиток вітчизняних енергетичних ресурсів із загостренням уваги на інвестиціях у відновлювану енергію, видобуток вуглеводнів і ядерну енергетику.

- Розвиток ринків: створення конкурентоспроможних вітчизняних ринків газу, електроенергії, вугілля та нафти за умов зміцнення правової бази, збільшення прозорості та скорочення субсидій.

- Інтеграція ринків: повна інтеграція ринків електроенергії, нафти та газу та транспортної інфраструктури з ЄС із залученням Третього енергетичного пакета.

- Інвестиції: створення сприятливих умов для приватних інвестицій у сектор енергетики, включно з удосконаленням системи прогнозування та збільшення прозорості.

- Управління: реформа законодавчої бази в секторі енергетики та впровадження сучасних практик і засобів управління, включно із кращими моделями.

Передбачається досягнення кінцевого стану у 2035 році, коли Україна все ще значною мірою залежатиме від видобувних енергоносіїв (зменшення до приблизно 50 %, якщо порівняти з поточним показником 71 %) і ядерної енергії (25 %, без змін), а відновлювана енергія відшкодовуватиме різницю (зростання поточного показника 4 % до 25 %). У 2035 році підвищиться рівень надійності енергопостачання завдяки зниженню залежності від імпорту з поточного показника 52 % до 33 %.

Нова енергетична стратегія надає стратегічні рекомендації для українського енергетичного сектора на період до 2035 року. Нею передбачається, що реформування енергетичного сектору України більшою мірою буде завершено до 2025 року, коли будуть досягнуті пріоритетні цільові показники надійності й ефективності енергопостачання, а також забезпечена інтеграція з енергетичним ринком ЄС.

Протягом наступних трьох років (до 2020 року) реалізації Стратегії головна увага приділятиметься впровадженню реформ і розвитку конкурентоспроможних умов, сприятливих для інвестицій. У зазначений термін очікується завершення імплементації Третього енергетичного пакета та створення повноцінних ринків природного газу й електроенергії відповідно до енергетичного законодавства ЄС. Також на цьому етапі буде завершено інституційну інтеграцію України до Європейської мережі системних операторів постачання природного газу, а також виконано більшу частину заходів з інтеграції Об'єднаної енергетичної системи України до енергетичної системи Європейської мережі системних операторів передачі електроенергії. Реформування енергетичних компаній відповідно до зобов'язань України у межах Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, збільшення видобутку газу, зниження енергоємності ВВП та подальший розвиток відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) є ключовими завданнями реалізації Стратегії на цьому етапі. Буде створено ринок вугільної продукції. Реструктуризація вугільної промисловості супроводжуватиметься комплексом заходів із пом'якшення соціальних та екологічних наслідків ліквідації/консервації вугільних шахт і соціальної реконверсії регіонів закриття шахт відповідно до найкращих європейських практик. У сфері охорони довкілля має бути забезпечено дотримання суворих екологічних норм виробництва, транспортування, трансформації та споживання енергії; фінансування інвестиційних проектів у рамках Національного плану скорочення викидів відповідно до законодавства України та зобов'язань перед Енергетичним Співтовариством. На першому етапі очікується досягнення стрімкого прогресу в області ВДЕ через збільшення їх частки в кінцевому обсязі спожитої енергії до 11 % (8 % від загального первинного постачання енергії). Це буде результатом проведення стабільної та прогнозної політики у сферах розвитку ВДЕ та залучення інвестицій.

Другий етап (до 2025 року) впровадження Стратегії орієнтуватиметься на роботу в умовах нового ринкового середовища та фактичної інтеграції Об'єднаної енергетичної системи України (далі - ОЕС) з енергетичним ринком Європи, що суттєво вплине на обґрунтування вибору об'єктів для реконструкції або нового будівництва в енергетичній сфері та на підвищення енергоефективності.

Завданнями цього етапу є впровадження механізмів залучення інвестицій для реалізації програми заміщення потужностей, що мають бути виведені з експлуатації, новою енергетичною інфраструктурою; підвищення рівня корпоративного управління суб'єктів господарювання та їх спроможності використовувати доступні інструменти внутрішнього та зовнішнього ринків капіталу та ресурсів енергетичного ринку України. Окрім того, очікується модернізація та вдосконалення систем обліку та залучення споживача до управління власним попитом на енергетичні ресурси. У газовому секторі очікується забезпечення повного задоволення внутрішніх потреб у природному газі власними ресурсами через збільшення видобутку, а також оптимізація роботи газотранспортної системи відповідно до очікуваних сценаріїв її завантаження. На цьому етані планується інтенсивне залучення інвестицій у сектор ВДЕ, розвиток розподіленої генерації, зокрема розробка та початок реалізації плану впровадження "розумних" енергетичних мереж та створення розгалуженої інфраструктури для розвитку електротранспорту.

Метою третього етапу (до 2035 року) є інноваційний розвиток енергетичного сектору та будівництво нової генерації. Інвестиції в потужності нової генерації для заміщення потужностей, що мають бути виведені з експлуатації. Вибір типу генерації залежатиме від прогнозного стану цін на паливо й інтенсивності розвитку кожного типу генерацій, що сприятиме підвищенню рівня конкуренції між ними; від впровадження смарт-технологій до вирівнювання піків споживання. У сфері енергоефективності й охорони довкілля очікується запровадження стандартів будівництва "пасивний дім", досягнення цільових показників викидів SO2, NOx і пилу згідно з Національним планом скорочення викидів, а також заснування в Україні системи торгівлі викидами парникових газів. Перед газовим сектором постануть такі завдання: збільшення національного газовидобутку, включно з альтернативним газом і, можливо, видобутком на шельфі; адаптація потужностей газотранспортної системи в умовах розвитку загальноєвропейського ринку природного газу. У цей період у вугільному секторі має бути створено конкурентоспроможні та прозорі умови функціонування. ВДЕ розвиватимуться найбільш динамічними темпами порівняно з іншими видами генерації, що дозволить збільшити їх частку у структурі загального первинного постачання енергії (далі - ЗППЕ) до 25 %. Досягнення параметрів, наведених у Прогнозному балансі ЗППЕ на період до 2035 року, частки ВДЕ у ЗППЕ та рівня енергоефективності національної економіки має стати узагальнюючим результатом щодо кількісних індикаторів впровадження Стратегії. Досягнення цих показників стане можливим виключно в разі успішного виконання стратегічних завдань і комплексної реалізації соціально-економічних реформ у країні.

Фундаментальною передумовою розвитку сприятливого інвестиційного клімату в секторі енергетики є покращення ділового клімату в Україні взагалі, включно із запровадженням незалежного, постійного й ефективного нагляду у сфері конкуренції, а також швидке запровадження умов ринкового ціноутворення на недискримінаційних засадах. Із цих причин Стратегія обумовлює потребу у формуванні прозорих і ліквідних енергетичних ринків; реалізації Закону "Про ринок електроенергії" та відповідних підзаконних актів, інтеграцію української інфраструктури та нормативно-правової бази з аналогічною інфраструктурою країн ЄС; а також інтеграцію енергетичної інфраструктури України з європейською.

Очікується постійне збільшення використання всіх видів відновлюваної енергії, що стане одним із засобів гарантування надійності енергопостачання у країні. У найкоротшій і середньостроковій перспективах (у період до 2025 року) Стратегія прогнозує збільшення частки відновлюваної енергетики до рівня 12 % від ЗППЕ та не менше 25 % до 2035 року (включно з усіма потужностями виробництва гідроенергії та теплової енергії), як відображено в Таблиці 1.

Стислий виклад Національного плану дій у сфері відновлюваної енергетики (переклад англійською мовою):

Зважаючи на зобов'язання, взяті на себе Україною під час вступу до Енергетичного Співтовариства, затверджені урядом політичні документи з питань енергетики (зокрема Державну цільову економічну програму енергоефективності та розвитку сфери виробництва енергоносіїв із відновлюваних джерел енергії й альтернативних видів палива на період 2010-2015 років і Енергетичну стратегію України до 2030 року), а також динаміку розвитку відновлюваної енергетики у країні, у наведених нижче сферах очікується успішне виконання обов'язкових завдань.

Гідроенергетика:

4 Поточна потужність невеликих об'єктів гідроенергетики становить близько 75 МВт. Через свою незначну частку в загальному енергетичному балансі наразі невеликі об'єкти гідроенергетики не можуть суттєво впливати на структуру енергопостачання країни. Проте природний потенціал їх розвитку повністю ще не реалізовано. Україна має значний потенціал для використання ресурсів малих річок, особливо в західних регіонах. За умов використання гідроенергетичного потенціалу невеликих річок України можна досягти значної економії паливних і енергетичних ресурсів, а розвиток малої гідроенергетики сприятиме децентралізації загальної енергетичної системи, що дозволить вирішити ряд проблем у сфері енергопостачання у віддалених і важкодоступних сільських місцевостях. Мікро-, міні- та малі гідроелектростанції можуть стати фундаментом забезпеченій енергією всіх регіонів Західної України та джерелом повноцінного енергозабезпечення певних районів Закарпатської та Чернівецької областей. Україна має достатній науково-технологічний потенціал і великий досвід в області проектування та розвитку конструкцій гідротурбінного обладнання, щоб вирішувати питання розвитку малої гідроенергетики. Вітчизняні підприємства володіють достатніми виробничими потужностями, щоб забезпечувати такі гідроелектростанції обладнанням українського виробництва. У випадку модернізації наявних потужностей, відновлення малих гідроелектростанцій, які раніше працювали, та введення в експлуатацію нових генеруючих потужностей Україна досягне такого рівня виробництва електроенергії: мікро- та міні-гідроелектростанції - до 75 ГВт-год у 2015 році (загальна потужність становитиме 33 МВт) і до 130 ГВт-год у 2020 році (загальна потужність становитиме 55 МВт); малі гідроелектростанції - до 140 ГВт-год у 2015 році (загальна потужність становитиме 65 МВт) і до 210 ГВт-год у 2020 році (загальна потужність становитиме 95 МВт); великі гідроелектростанції - до 12000 ГВт-год у 2015 році (загальна потужність становитиме 4800 МВт) і до 13000 ГВт-год у 2020 році (загальна потужність становитиме 5200 МВт).

Сонячна енергетика:

Середній річний обсяг сонячної енергії, яка потрапляє на територію України, варіюється в межах 1070 кВт-год на кв. м у північній частині та 1400 та більше кВт-год на кв. м у південних регіонах країни та в Автономній Республіці Крим. Фотоелектричне обладнання можна ефективно використовувати протягом року, однак найвища ефективність виробництва досягається протягом семи місяців року (із квітня до жовтня) у південних регіонах і протягом п'яти місяців року (із травня до вересня) у північних регіонах. Результати різноманітних досліджень демонструють, що раціонально встановлена потужність сонячної енергії в Україні становить близько 4 ГВт. Перетворення сонячної енергії на електроенергію в умовах енергетичного комплексу України має здійснюватися насамперед із використанням фотоелектричних пристроїв. Наявність великих запасів ресурсів, промислова та науково-технологічна база для виробництва фотоелектричних пристроїв не лише можуть повністю задовольняти потреби вітчизняних споживачів, а й дозволяють віддавати більше двох третіх частин продукції для забезпечення експортних поставок. Враховуючи досвід упровадження сонячних електростанцій у європейських країнах з аналогічним рівнем сонячного випромінювання, а також зважаючи на світові тенденції 5 безперервного зниження витрат на будівництво сонячних електростанцій за рахунок розвитку технологій, обсяг виробництва електроенергії в Україні може збільшитися завдяки вдосконаленню технологій і введенню в експлуатацію нових потужностей до 1050 ГВт-год у 2015 році (загальна потужність становитиме 1000 МВт) і до 2420 ГВт-год у 2020 році (загальна потужність становитиме 2300 МВт).

Вітроенергетика:

Україна має великий потенціал для розвитку вітроенергетики. Найбільш перспективними в цій галузі є південні та південно-східні регіони країни, де середня швидкість вітру на висоті осі ротора сучасних вітрових електростанцій досягає щонайменше 7 м/с. Цей потенціал, проте, сьогодні майже не використовується. Станом на початок 2014 року загальна встановлена потужність вітрових електростанцій, які працювали в Україні, становила близько 340 МВт. Одночасно потенційна економічно раціонально встановлена потужність сектора вітроенергетики в Україні досягає 15 ГВт. Однак спорудження вітрових електростанцій із такою потужністю вимагає інвестицій у розмірі, що перевищує 200 млрд гривень. Базуючися на досвіді впровадження вітрових електростанцій більшості європейських країн, виробництво електроенергії в Україні може збільшитися за рахунок застосування потужніших вітрогенераторів і введення в експлуатацію нових потужностей із показниками до 2400 ГВт-год у 2015 році (загальна потужність становить 1000 МВт) і до 5900 ГВт-год у 2020 році (загальна потужність становить 2280 МВт). Сектор біоенергетики в Україні має майже найбільший потенціал розвитку завдяки особливостям клімату, сільськогосподарським ресурсам і наявності необхідної робочої сили. Найбільший енергетичний потенціал в Україні представлений такими видами біомаси, як сільськогосподарські культури, залишки дерев, рідке паливо на основі біомаси, біологічний компонент твердих побутових відходів і біогаз. За різними оцінками, потенційна встановлена потужність у біоенергетичному секторі становить 15 ГВт. Однак реалізація доступного біоенергетичного потенціалу ускладнюється відсутністю розвитку інфраструктури та сировинної бази, які є обов'язковою умовою безперебійного постачання сировини; низьким рівнем розвитку галузей промисловості, що відповідають за постачання обладнання; а також малим обсягом генерації кожного окремого об'єкта потужностей. Таким чином, динаміка виробництва електроенергії на основі біомасі відстає від виробництва електроенергії з інших відновлюваних джерел. Однак використання біомаси може стати важливою складовою балансу виробництва теплової енергії. Поряд із цим важливу роль мають відігравати введення стимулюючого регулювання тарифів на виробництво тепла з відновлюваних джерел і розвиток ринку біоенергетики в Україні. Беручи до уваги досвід використання біоелектростанцій європейськими країнами з подібним біоенергетичним потенціалом, а також зменшення вартості будівництва біоелектростанцій завдяки технологічному прогресу, виробництво електроенергії на основі біомаси в Україні можна збільшити за рахунок спорудження та введення в експлуатацію нових генеруючи потужностей сектора біоенергетики до 1100 ГВт-год у 2015 році (загальна потужність становить 250 МВт) і до 4220 ГВт-год у 2020 році (загальна потужність становить 950 МВт).

Геотермальна енергетика:

Україна має певний потенціал для розвитку геотермальної енергетики завдяки термогеологічним ознакам рельєфу країни й особливостям її геотермальних ресурсів. Проте наразі наукові, геологорозвідувальні та практичні роботи в Україні зосереджуються лише навколо геотермальних ресурсів, представлених термальними водами. За різними оцінками, економічно раціональний енергетичний ресурс термальних вод в Україні досягає 8,4 млн т нафтового еквівалента на рік. В Україні знаходиться достатньо геотермальних родовищ із високотемпературним потенціалом (120 - 180° C), що дозволяє використовувати геотермальне тепло для виробництва електроенергії. В Україні практичне освоєння термальних вод здійснюється в Автономній Республіці Крим, де споруджено 11 геотермальних систем, що працюють на основі циркуляції води із застосуванням сучасних технологій видобування геотермального тепла з надр землі. Усі геотермальні установки знаходяться на етапі дослідно-промислової розробки. Великі родовища термальних вод знайдено в Чернігівській, Полтавській, Харківській, Луганській і Сумській областях. Сотні джерел із термальною водою, які наразі призупинили свою діяльність, можна відновити з метою подальшого їх використання як систем видобутку геотермального тепла. Визначаючи можливі обсяги споживання низькотемпературних геотермальних ресурсів за геокліматичних умов різних регіонів України, слід враховувати, що їх інтенсивна експлуатація може призвести до зменшення температури маси ґрунту та їх швидкого виснаження. Необхідно підтримувати використання геотермальної енергії на рівні, який дозволятиме експлуатувати джерела енергетичних ресурсів, не завдаючи шкоди довкіллю. Для кожного регіону України визначено максимальний показник інтенсивності видобутку геотермальної енергії, якого можна дотримуватися протягом тривалого періоду. Спираючись на досвід європейських країн із впровадження геотермальних електростанцій, виробництво електроенергії об'єктами видобування геотермального тепла в Україні можна забезпечити введенням в експлуатацію нових потужностей у розмірі 44 ГВт-год у 2015 році (загальна потужність становить 8 МВт) і 120 ГВт-год у 2020 році (загальна потужність становить 20 МВт). Використання енергоносіїв із відновлюваних джерел у транспортному секторі. У транспортному секторі досі не спостерігається тенденції до будь-якого значного збільшення використання енергоносіїв із відновлюваних джерел. На сьогоднішній день в Україні відсутнє промислове виробництво біодизелю. Згідно з різними даними, обсяг виробництва дизельного біопалива становить близько 20000 т на рік (досягається здебільшого фермерами, що застосовують обладнання малої потужності для задоволення власних потреб). У 2012 році було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виробництва та використання моторних палив із вмістом біокомпонентів" , згідно з яким введено обов'язковий вміст біоетанолу в моторних бензинах, вироблених та/або реалізованих в Україні. Щоб дотриматися Закону, енергетичний сектор має виробити приблизно 250 тисяч т біоетанолу. Обсяг поточного виробництва, проте, становить близько 50 тисяч т на рік.

Стислий виклад НПД ЕЕ (переклад англійською мовою):Національний план дій у сфері енергоефективності на період до 2020 року (далі - Національний план) розроблено на основі шаблона Національного плану дій у сфері енергоефективності у процесі підготовки для Договірних сторін Енергетичного Співтовариства відповідно до вимог Директиви. Вживання заходів, яких вимагає втілення Національного плану, дозволить досягти головної мети у 2020 році, а саме показника національної економії електроенергії, що дорівнює 9 %, якщо порівняти із середнім показником вітчизняного кінцевого енергоспоживання станом на 2005-2009 роки. Окрім того, НПД ЕЕ визначає 5 % як показник економії проміжної енергії у 2017 році.

Зазначена вище мета не стосується споживачів електроенергії, па яких поширюється дія Директиви 2003/87/ЕС від 13 жовтня 2003 року, що окреслює схему торгівлі викидами парникових газів у рамках Співтовариства, а також їх продаж кінцевим споживачам, і споживання енергії якими класифікується за секторами повітряного та водного внутрішнього транспорту.

Абсолютні значення цілей були визначені з використанням даних, зібраних Державною службою статистики України. Тимчасом відомості про набір і характеристики політик щодо енергоефективності (заходів) надано Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України.

Для цього застосовано НПД ЕЕ, модель "TIMES-Україна", тобто модель лінійної динамічної оптимізації, у якій задано попит, що описує всю енергетичну систему України та дає змогу аналізувати динаміку довгострокового споживання енергії на основі оціночної зміни споживчої технологічної структури. Модель розроблена Державним інститутом економіки та прогнозування Національної академії наук України. Цільовим призначенням моделі "TIMES-Україна" було задоволення потреб споживачів електроенергії з одночасною мінімізацією загальних витрат (із чого всі зацікавлені сторони отримують максимальний зиск), і визначенням потрібних інвестицій і експлуатаційних витрат, а також структури системи постачання первинної енергії та величини кінцевого енергоспоживання.

Оскільки поки що переклад англійською мовою недоступний, можна скористатися наведеним далі інтернет-посиланням, щоб ознайомитися зі стислим викладом основних положень нового Закону: https://redcliffe-partners.com/assets/Ukraine%60s%20electricity%20market%20will%20be%20redesigned%20in%20line%20with%20European %20practices.pdf

У наведеній нижче таблиці підсумовано поточні досягнення УДЕЦ на I етапі роботи етапом на вересень 2017 року за кожним із 6 результативних показників:

Основний текст Документа про підтримку розвитку свідчить пре те, що робочий план II етапу роботи УДЕЦ розроблятимуть члени Міжвідомчої робочої групи за підтримки Секретаріату УДЕЦ та ЕАД протягом перших трьох місяців, а затверджуватиме керівний комітет УДЕЦ II на першому засіданні. Робочий план визначатиме вимірювані річні цілі для всіх результативних показників. Цей робочий план формуватиме фундамент співпраці та міститиме плани та рекомендації для змісту, діапазону застосування та часових меж показників і додаткових результатів. Враховуючи надзвичайно динамічні умови співпраці, одним із важливих висновків із роботи УДЕЦ I є такий: ключова сильна сторона та відносна перевага домовленості про співпрацю полягають у невід'ємній гнучкості, яку вона забезпечує для вирішення ключових питань, що виникають у процесі впровадження Стратегії у діапазоні узгоджених областей одержання результатів.

Робочі плани УДЕЦ, розроблені в ході міжвідомчої співпраці й ухвалені контролюючими особами, надають динамічну основу дій, які мають бути виконані для досягнення запланованих результатів і наслідків. Окрім того, ще однією важливою рисою співпраці є орієнтований на попит підхід із вчасно окремо розробленим технічним завданням для кожного основного внеску ЕАД або консультанта та з посиланням на поточний робочий план. Технічні завдання для окремих основних дій також визначатимуть роль українських партнерів і внески в певні види діяльності, які вони мають зробити, а також додаткові результати та наслідки.

На сучасному етапі УДЕЦ II дії із планування та створення можуть здебільшого бути вкреслені в загальному вигляді, як коротко викладено нижче.

Загальна діяльність, спрямована на досягнення результативних показників:

• Оновлення й обслуговування веб-сайту УДЕЦ, зосередження головної уваги на виявленні й оголошенні результатів і досягнень, а також основних дій, які цікавлять ширшу спільноту розробників; особливий акцент робиться на основних розробках інфраструктури інвестування в рішення стійкої енергетики та на відомостях, які привертають увагу постачальників технічних знань і практичного досвіду у приватний сектор.

• Оновлення посилань на веб-сайт ЕАД українською (https://ens.dk/en/our-responsibilities/global-cooperation/country-cooperation/ukraine) та інформації на ньому

• Створення на сайті УДЕЦ посилань на веб-сторінки Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Державного агентства з енергоефективності й енергозбереження України.

• Створення на сайті УДЕЦ посилань на веб-сторінку Посольства Королівства Данія / надання відомостей цьому посольству для публікацій на веб-сайті про діяльність у рамках реалізації Данської програми сусідства на період 2017-2021 років http://ukraine.um.dk/en/developmental-assistance/

• Поінформованість щодо візитів данських бізнес-делегацій до України й аналогічних відвідин Данії українцями з метою сповіщення потенційних інвесторів про підтримку УДЕЦ в області створення передумов для залучення інвестицій у стійку енергетику.

• Підтримка тісного зв'язку із представником Інвестиційного фонду Данії для країн, що розвиваються, у Києві.

• Використання матеріалів веб-сайту State of Green: https://stateofgreen.com/search/ukraine

• Забезпечення тривалої активної участі у відповідних координаційних зустрічах інвесторів, що інформують про результати роботи та діяльність УДЕЦ, і поінформованість про інші види допомоги інвесторів у галузях, які стосуються діяльності УДЕЦ, із пошуком синергії у випадках, коли цього вимагає ситуація.

• Забезпечення візитів на місця - на зразок візитів на місця на I етапі роботи УДЕЦ - на муніципальний рівень і залучення Угоди мерів та інших мереж місцевої влади.

• Організація навчальних поїздок фахівців українських партнерів до Данії й інших країн (включно з МЕА в Парижі за потреби). Навчальні поїздки чітко продемонстрували свою цінність на I етапі роботи УДЕЦ не лише як можливість запозичення досвіду з перших рук через вивчення рішень стійкої енергетики, а і як спосіб налагодження тісної співпраці між українськими партнерами та серед українських і данських аналогічних інституцій.

• Організація семінарів і заходів, які також створюють можливості залучення інвестицій із приватного сектора й організацій громадянського суспільства, діяльність яких пов'язана з роботою УДЕЦ.

• Забезпечення приділення уваги розвитку інституційної спроможності під час візитів і виконання завдань міжнародними експертами через організацію навчальних сесій для українських партнерів у ході візитів експертів, а також відстеження відображення згаданого аспекту в експертних технічних завданнях і гарантування взяття до уваги та включення згаданих завдань у вигляді технічної допомоги. Отже, важливо, щоб технічне завдання для кожного внеску технічної допомоги реалістично відображало доступність персоналу партнерів для роботи з експертами, і щоб навчальні сесії організовувалися таким чином, щоб можна було отримати максимальну користь від допомоги експертів.