Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Соціалістичною Республікою про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах

4. Вимога і додані до неї документи складаються відповідно до положень статті 16.

1. Якщо вимога про видачу не містить усіх необхідних даних, то запитувана Договірна Сторона може затребувати додаткові відомості, для чого встановлює строк до одного місяця. Цей строк при наявності серйозних підстав може бути продовжено за клопотанням запитуючої Договірної Сторони.

2. Якщо запитуюча Договірна Сторона не подасть у встановлений строк додаткових відомостей, то запитувана Договірна Сторона повинна звільнити особу, взяту під варту.

Після одержання вимоги запитувана Договірна Сторона негайно вживає заходів до взяття під варту особи, видача якої вимагається, за винятком тих випадків, коли видача не може мати місця.

1. Особу, видача якої вимагається, за клопотанням може бути взято під варту й до одержання вимоги про видачу. Клопотання має містити посилання на постанову про взяття під варту або на вирок, який набрав законної сили, і зазначення про те, що вимогу про видачу буде подано додатково. Клопотання про взяття під варту до одержання вимоги про видачу може бути передано поштою, телеграфом чи телексом.

2. Особу, видача якої вимагається, може бути взято під варту й без клопотання, передбаченого в пункті 1, якщо є обгрунтована підозра, що вона вчинила на території другої Договірної Сторони злочин, який тягне за собою видачу.

3. Про взяття під варту до одержання вимоги про видачу треба негайно повідомити другу Договірну Сторону.

1. Особу, взяту під варту згідно з пунктом 1 статті 72, може бути звільнено, якщо протягом одного місяця з дня відправки повідомлення про взяття під варту не надійде вимога про видачу.

2. Особу, взяту під варту згідно з пунктом 2 статті 72, має бути звільнено, якщо протягом одного місяця з дня відправки повідомлення про взяття під варту не надійде вимога про видачу.

Якщо особу, видача якої вимагається, притягнуто до кримінальної відповідальності або засуджено за інший злочин на території запитуваної Договірної Сторони, то видачу може бути відстрочено до припинення кримінального переслідування, виконання вироку або до звільнення від покарання.

1. Якщо відстрочка видачі, передбачена статтею 74, може потягти за собою скінчення строку давності кримінального переслідування або завдати серйозної шкоди розслідуванню злочину, то особу, видача якої вимагається, за обгрунтованим клопотанням може бути видано на час.

2. Видану на час особу має бути повернено після проведення тієї дії в кримінальній справі, для якої було її видано, але не пізніше як через три місяці, відлічуючи з дня передачі. В обгрунтованих випадках строк може бути продовжено.

Якщо вимоги про видачу надійдуть від кількох держав, запитувана Договірна Сторона вирішує, яку з цих вимог треба задовольнити.

1. Без згоди запитуваної Договірної Сторони видану особу не можна притягти до кримінальної відповідальності або піддати покаранню за вчинений до видачі злочин, за який її не було видано.

2. Особу не може бути також видано третій державі без згоди запитуваної Договірної Сторони.

3. Згоди не потрібно, якщо видана особа до скінчення одного місяця після закінчення кримінального провадження, а в разі засудження - до скінчення одного місяця після відбуття покарання чи звільнення від нього не покине територію запитуючої Договірної Сторони або якщо вона туди добровільно повернеться. До цього строку не зараховується час, протягом якого видана особа не з своєї вини не могла покинути територію запитуючої Договірної Сторони.

Запитувана Договірна Сторона повідомляє запитуючу Договірну Сторону про місце і час видачі. Якщо запитуюча Договірна Сторона не прийме особу, яка підлягає видачі, протягом 15 днів після встановленої дати видачі, цю особу має бути звільнено з-під варти.

Якщо видана особа ухилиться від кримінального переслідування або від відбуття покарання і повернеться на територію запитуваної Договірної Сторони, то на нову вимогу її має бути видано без подання матеріалів, згаданих у статтях 69 і 70.

Договірні Сторони повідомляють одна одну про результати провадження в кримінальній справі проти виданої їм особи. За клопотанням висилається й копія остаточного рішення.

1. Договірна Сторона за клопотанням другої Договірної Сторони дозволяє транзитне перевезення по своїй території осіб, виданих третьою державою другій Договірній Стороні.

2. Клопотання про дозвіл такого перевезення подається і розглядається в тому ж порядку, як і вимога про видачу.

3. Договірні Сторони не зобов'язані дозволяти перевезення осіб, видача яких не може мати місця за цим Договором.

4. Запитувана Договірна Сторона дозволяє транзитне перевезення таким способом, який вона вважає найдоцільнішим.

Витрати, пов'язані з видачею, несе Договірна Сторона, на території якої вони виникли, а витрати, пов'язані з транзитним перевезенням, - Договірна Сторона, яка звернулася з клопотанням про таке перевезення.

1. Кожна Договірна Сторона зобов'язується за дорученням другої Договірної Сторони здійснювати відповідно до свого законодавства переслідування проти власних громадян, підозрюваних у тому, що вони вчинили на території запитуючої Договірної Сторони злочин, а за законодавством ЧССР - злочин або тяжкий проступок.

2. Обов'язок здійснення відповідно до свого законодавства переслідування поширюється й на такі правопорушення, які за законодавством запитуючої Договірної Сторони розглядаються як злочини (за законодавством ЧССР - злочини або тяжкі проступки), а за законодавством запитуваної Договірної Сторони - лише як адміністративні правопорушення.

3. Якщо злочин, про який порушено справу, тягне за собою цивільно-правові претензії осіб, що зазнали шкоди від злочину, ці претензії при наявності клопотання про відшкодування шкоди розглядаються в даній справі.

1. Доручення про здійснення кримінального переслідування повинне мати такі реквізити:

a) найменування запитуючої установи;

b) опис діяння, в зв'язку з яким надіслано доручення про здійснення переслідування;

c) якомога точніше зазначення часу і місця вчинення діяння;

d) текст положення закону запитуючої Договірної Сторони, на підставі якого діяння визнається злочином або тяжким проступком, а також текст інших законоположень, що мають істотне значення для провадження в справі;

e) прізвище та ім'я підозрюваної особи, її громадянство, а також інші відомості про неї:

f) заяви потерпілих у кримінальних справах, які порушуються за заявою потерпілого, і заяви про відшкодування шкоди;

g) розмір шкоди, заподіяної злочином.

До доручення додаються наявні в розпорядженні запитуючої Договірної Сторони матеріали кримінального переслідування, а також докази.

2. Доручення і додані до нього документи складаються відповідно до положень статті 16.

3. Якщо обвинуваченого на момент надіслання доручення про здійснення переслідування тримають під вартою на території запитуючої Договірної Сторони, він доставляється на територію запитуваної Договірної Сторони.

Запитувана Договірна Сторона зобов'язана повідомити запитуючу Договірну Сторону про остаточне рішення. На просьбу запитуючої Договірної Сторони має бути надіслано копію остаточного рішення.

Якщо Договірній Стороні було відповідно до статті 83 надіслано доручення про здійснення переслідування, то після набрання сили вироком або прийняття установами запитуваної Договірної Сторони іншого остаточного рішення кримінальну справу не може бути установами запитуючої Договірної Сторони порушено, а порушена справа підлягає закриттю.

1. Якщо виникне потреба допитати як свідків осіб, що перебувають під вартою або відбувають покарання у вигляді позбавлення волі на території другої Договірної Сторони, то установи, згадані в пункті 1 статті 3, можуть дати розпорядження про їх доставку на територію запитуючої Договірної Сторони при умові, що цих осіб триматимуть під вартою і повернуть в найкоротший строк після допиту.

2. Якщо виникне потреба допитати як свідків осіб, що перебувають під вартою або відбувають покарання у вигляді позбавлення волі в третій державі, то згадані в пункті 1 статті 3 установи запитуваної Договірної Сторони дозволяють перевезення цих осіб через територію своєї держави з додержанням положень пунктів 1 і 2 статті 7.

1. Договірні Сторони зобов'язуються на просьбу передавати одна одній:

a) предмети, які були використані при вчиненні злочину, що тягне за собою видачу відповідно до цього Договору, знаряддя злочину, предмети, що були набуті в результаті злочину або як винагорода за нього, або ж предмети, які злочинець одержав замість предметів, набутих таким чином;

b) предмети, які можуть мати значення доказів у кримінальній справі; ці предмети передаються й у тому разі, коли видачу злочинця не може бути здійснено через його смерть, втечу або через інші обставини.

2. Якщо запитуваній Договірній Стороні предмети необхідні як докази в кримінальній справі, їх передачу може бути відстрочено до закінчення провадження в справі.

3. Права третіх осіб на передані предмети залишаються в силі. Після закінчення провадження в справі ці предмети належить безоплатно повернути Договірній Стороні, яка їх передала.

1. Договірні Сторони щороку передаватимуть одна одній відомості про обвинувальні вироки, які були винесені судами однієї Договірної Сторони щодо громадян другої Договірної Сторони і набрали законної сили, водночас вживаючи заходів до пересилки наявних відбитків пальців засуджених.

2. Договірні Сторони надають одна одній на просьбу безплатно відомості про судимість осіб, засуджених раніше їх судами, якщо ці особи притягаються до кримінальної відповідальності на території запитуючої Договірної Сторони.

Цей Договір підлягає ратифікації.

1. Цей Договір набере чинності по скінченні 30 днів після обміну ратифікаційними грамотами і діятиме протягом п'яти років з дня набрання ним чинності.

2. Якщо ні одна з Договірних Сторін не відмовиться від цього Договору не менш як за шість місяців до скінчення зазначеного п'ятирічного строку, його дія продовжується на невизначений час і Договір залишатиметься в силі доти, поки одна з Договірних Сторін не денонсує його з попередженням за один рік.

З дня набрання чинності цим Договором втрачає чинність Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Республікою про подання правової допомоги в цивільних, сімейно-шлюбних і кримінальних справах від 31 серпня 1957 року.

У тих випадках, коли в Консульській конвенції між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Соціалістичною Республікою від 27 квітня 1972 року є посилання на Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Соціалістичною Республікою про подання правової допомоги в цивільних, сімейно-шлюбних і кримінальних справах, після набрання чинності даним Договором під цим розуміється посилання на даний Договір.

Складено у Москві 12 серпня 1982 року в двох примірниках, кожний російською і чеською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.