23) здійснює перевірку та оцінку внутрішніх політик та положень страховиків;
24) погоджує відповідно до законів України документи учасників ринку страхування (крім клієнтів), що визначають вимоги щодо надання страхових послуг;
25) перевіряє політики з андеррайтингу страховиків, а також політики врегулювання подій, що мають ознаки страхового випадку;
26) перевіряє та оцінює політику перестрахування;
27) перевіряє та оцінює відповідність розміру сформованих технічних резервів, порядку їх формування та/або обліку, методів розрахунку технічних резервів страховиків та припущень вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора;
28) перевіряє та оцінює виконання страховиками вимог до інвестиційної діяльності, встановлених законодавством;
29) оприлюднює інформацію про страховиків, які здійснюють страхування довічних пенсій за рахунок грошових коштів накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі показники, які вони застосовують для розрахунку довічних пенсій;
30) встановлює умови та порядок проведення внутрішнього аудиту (контролю) у страховику;
31) встановлює порядок погодження набуття або збільшення істотної участі у страховику відповідно до цього Закону;
32) оприлюднює у порядку та відповідно до встановлених ним критеріїв на сторінках свого офіційного інтернет-представництва інформацію про застосування заходів впливу;
33) забезпечує захист прав споживачів страхових послуг;
34) здійснює контроль за додержанням вимог законодавства, що регулює діяльність учасників ринку страхування;
35) погоджує у встановлених законом випадках умови страхування, визначені відповідним органом державної влади;
36) бере участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування, здійснює вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду, організовує виконання міжнародних договорів України у сфері страхування;
37) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
4. Регулятор у визначеному ним порядку має право визначати величину ризиків у діяльності страховика.
Регулятор за результатами оцінювання страховика, проведеного ним під час нагляду в порядку та спосіб, визначені нормативно-правовими актами Регулятора, з урахуванням оцінювання бізнес-моделі страховика, ризиків, притаманних його діяльності, якості корпоративного управління та систем управління ризиками у страховику має право:
1) встановлювати для страховика додаткові вимоги до капіталу платоспроможності;
( Абзац третій частини четвертої статті 114 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3994-IX від 08.10.2024 )
2) вимагати від страховика, його керівників, власників істотної участі вжиття заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану страховика, підтримання на достатньому рівні капіталу та ліквідності для покриття усіх суттєвих ризиків його діяльності, підвищення якості корпоративного управління, у тому числі систем внутрішнього контролю та управління ризиками.
5. Для здійснення контролю за достовірністю та повнотою інформації, що надається Регулятору страховиками, Регулятор має право вимагати проведення не більше одного разу на рік за рахунок страховика:
1) перевірки суб’єктом аудиторської діяльності звітності, яка не подавалася до Регулятора разом із звітами, складеними за результатами надання аудиторських послуг, або повторного проведення аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) чи повторної перевірки регуляторної звітності, яка подавалася до Регулятора разом із звітами, складеними за результатами надання аудиторських послуг.
Для повторного надання аудиторських послуг, передбаченого цим пунктом, не може призначатися суб’єкт аудиторської діяльності, який надавав страховику, страховій групі аудиторські послуги за відповідний період;
2) перевірки розмірів сформованих технічних резервів та даних звітності, визначених у статті 47 цього Закону, у тому числі наведених в актуарному звіті, з визначенням незалежного актуарія.
6. Для оцінки фінансового стану страховика Регулятор має право екстраполювати результати аналізу даних, отриманих під час здійснення Регулятором нагляду або при проведенні зовнішнього аудиту.
При виявленні відхилення результатів такої екстраполяції від встановлених законодавством вимог до розміру капіталу Регулятор має право застосувати коригувальні заходи та заходи раннього втручання у порядку, на умовах та з урахуванням вимог нормативно-правових актів Регулятора.
7. Регулятор для цілей нагляду за діяльністю на ринку страхування має право отримувати від державних органів та інших осіб інформацію, у тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану засновників страховика та осіб, які набувають або збільшують істотну участь у страховику, їхньої ділової репутації, джерел походження грошових коштів, що використовуються для формування статутного капіталу страховика.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації зобов’язані протягом 20 днів з дня отримання запиту Регулятора безоплатно надати йому відповідну інформацію.
8. Регулятор під час здійснення нагляду за установами, що здійснюють діяльність із страхування в іноземних державах, співпрацює з іншими державними органами, які здійснюють регулювання ринків фінансових послуг в Україні, та з відповідними органами нагляду за фінансовими установами іноземних держав. Співпраця відбувається на підставі укладених договорів, меморандумів чи в інших формах.
Інформація, що надається відповідними органами нагляду іноземних держав, може використовуватися виключно з метою перевірки:
1) ліцензії або іншого дозвільного документа установи на право ведення господарської діяльності;
2) права на здійснення діяльності із страхування.
9. У межах здійснення нагляду за діяльністю з надання страхових та супровідних послуг на ринку страхування днем початку адміністративного провадження за ініціативою Регулятора є день складення ним документа, в якому зафіксовано обставини, що можуть бути підставою для прийняття Регулятором індивідуального акта щодо страховика або іншого об’єкта нагляду. Документи, в яких фіксуватимуться такі обставини, визначаються нормативно-правовими актами Регулятора.
( Статтю 114 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
Стаття 115. Особливості нагляду за страховими групами
1. Регулятор здійснює нагляд на консолідованій основі за страховими групами, переважна діяльність у яких здійснюється фінансовими установами, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Регулятор.
2. У разі наявності спільного контролера з учасниками страхової групи до складу страхової групи включаються інші юридичні особи, які не є фінансовими установами (зокрема материнська компанія), відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора.
3. З метою здійснення нагляду на консолідованій основі Регулятор має право визначати в межах страхової групи підгрупи, що складаються щонайменше з двох страховиків, та здійснювати за ними нагляд на субконсолідованій основі.
4. Регулятор має право встановлювати вимоги до консолідованого капіталу платоспроможності для страхової групи, який повинен враховувати загальну диверсифікацію ризиків, що існують для всіх страховиків у такій групі, з метою коректного відображення ризиків, яких зазнає така група.
5. Учасники страхової групи зобов’язані дотримуватися вимог до консолідованого капіталу платоспроможності на постійній основі.
6. Вимоги до консолідованого капіталу платоспроможності, а також складові та пропорції складових регулятивного капіталу, що є прийнятними для виконання вимог до консолідованого капіталу платоспроможності, встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора. Розмір прийнятного регулятивного капіталу страхової групи для виконання вимог до консолідованого капіталу платоспроможності повинен перевищувати розмір консолідованого капіталу платоспроможності.
7. У разі якщо профіль ризику страхової групи суттєво відхиляється від припущень, що складають основу розрахунку необхідного консолідованого капіталу платоспроможності, відповідальна особа страхової групи повинна провести повторний розрахунок необхідного консолідованого капіталу платоспроможності і повідомити про результати Регулятора.
Методи врахування дефіциту регулятивного капіталу, що є прийнятним для виконання вимог до консолідованого капіталу платоспроможності страхової групи, у вимогах до капіталу платоспроможності страховика встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора.
8. У межах нагляду за страховими групами Регулятор:
1) здійснює нагляд за концентрацією ризику на груповому рівні. Страховики, які є учасниками страхової групи, та відповідальна особа такої страхової групи повинні регулярно, щонайменше один раз на рік, повідомляти Регулятора про будь-яку суттєву концентрацію ризику на рівні страхової групи;
2) має право вимагати від страховиків, які є учасниками страхової групи, та відповідальної особи такої страхової групи регулярно, щонайменше один раз на рік, повідомляти Регулятора про всі суттєві внутрішньогрупові договори між учасниками страхової групи, включаючи договори з пов’язаними із страховиком особами.
9. Нагляд за концентрацією ризиків на груповому рівні, а також контроль за суттєвими внутрішньогруповими договорами здійснюється відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора. Нормативно-правовими актами Регулятора можуть встановлюватися також інші особливості здійснення нагляду за страховими групами.
Стаття 116. Інспекційні перевірки
1. Регулятор проводить інспекційні перевірки страховиків, філій страховиків-нерезидентів, страхових посередників та страхових груп у порядку і відповідно до вимог, встановлених цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора.
2. Інспекційні перевірки проводяться з метою визначення рівня безпечності і стабільності операцій страховика та/або страхової групи, достовірності звітності страховика та/або страхової групи, дотримання вимог законодавства України у сфері фінансових послуг, у тому числі нормативно-правових актів Регулятора.
3. Інспекційні перевірки можуть бути плановими та позаплановими.
4. Планова інспекційна перевірка проводиться відповідно до плану, затвердженого Регулятором, не більше одного разу на рік.
Про проведення планової інспекційної перевірки Регулятор повідомляє страховика не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку її проведення.
5. Підставою для проведення позапланової інспекційної перевірки є:
1) виявлення в документах, що подаються до Регулятора згідно із законодавством, інформації, що свідчить про недотримання страховиком/страховою групою вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Регулятора, та/або надання страховиком недостовірної інформації;
2) перевірка виконання страховиком/страховою групою вимоги та/або рішення Регулятора про усунення порушення законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Регулятора, висунутої (прийнятого) Регулятором за результатами здійснення нагляду;
3) неподання у встановлений законодавством строк страховиком/страховою групою звітності, інших документів та інформації, подання яких вимагається відповідно до законодавства та/або на вимогу Регулятора;
4) результати аналізу розгляду заяв та звернень клієнтів у частині порушення законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, вчинені страховиком, що заподіяло шкоду їхнім правам та законним інтересам, з доданими документами чи їх копіями, що підтверджують такі порушення;
( Пункт 4 частини п'ятої статті 116 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
5) наявність фактів, які свідчать або можуть свідчити про погіршення фінансового стану страховика та/або підвищення ступеня ризику від здійснюваної ним діяльності, або про здійснення діяльності із страхування без ліцензії чи за іншими класами страхування (ризиками), ніж визначені ліцензією;
6) необхідність перевірки виконання страховиком встановлених Регулятором вимог і обмежень.
Позапланові інспекційні перевірки можуть проводитися також з інших обґрунтованих підстав, визначених нормативно-правовими актами Регулятора.
Рішення про проведення позапланової інспекційної перевірки підписується керівником Регулятора або уповноваженою ним посадовою особою.
Про проведення позапланової інспекційної перевірки Регулятор повідомляє страховика не пізніше дня її початку.
6. Страховик зобов’язаний забезпечити працівникам Регулятора, уповноваженим на проведення інспекційної перевірки (далі в цій статті - уповноважені особи), умови для проведення інспекційної перевірки та вільний доступ у робочий час до всіх приміщень страховика.
Керівники страховика зобов’язані забезпечити безоплатне надання уповноваженим особам доступ у режимі перегляду до всіх інформаційних систем страховика, необхідних для проведення перевірки, вибірку та вивантаження необхідної інформації для її подальшого аналізу, консультаційну підтримку з питань функціонування таких систем, а також інформацію, документи та письмові пояснення з питань діяльності страховика. Керівники страховика зобов’язані забезпечити безоплатне надання уповноваженим особам інформації, копій документів, у тому числі тих, що зберігаються в інформаційних системах страховика, у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Регулятора.
Уповноважені особи мають право одержувати від страховика інформацію, документи та їх копії, письмові пояснення з питань діяльності страховика, усні пояснення керівників та/або працівників, вилучати (виносити за межі страховика) письмові пояснення, а також виготовляти та вилучати (виносити за межі страховика) копії документів, у тому числі копії документів, що свідчать про порушення законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Регулятора. Не допускається надання Регулятором та уповноваженими ним особами матеріалів інспекційної перевірки третім особам, якщо в матеріалах інспекційної перевірки відсутні дані про факти порушення законодавства, крім випадків, визначених статтею 12 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".
Витребування від страховика інформації, документів та їх копій, письмових пояснень з питань діяльності страховика, запрошення керівників та/або працівників страховика для надання усних пояснень, ініціювання проведення зустрічей, вчинення інших дій, необхідних для проведення інспекційної перевірки, здійснюються на підставі запитів уповноважених осіб, оформлених відповідно до вимог нормативно-правових актів Регулятора. У такому запиті зазначаються строк для вчинення страховиком відповідних дій, що визначається з урахуванням строку проведення інспекційної перевірки, зазначеного у розпорядчому акті Регулятора про її проведення, а також інші вимоги щодо виконання запиту.
( Частину шосту статті 116 доповнено абзацом згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
7. Під час проведення інспекційної перевірки уповноважені особи мають право перевіряти будь-яку звітність афілійованої особи та спорідненої особи страховика щодо взаємовідносин із страховиком з метою визначення впливу відносин з цією особою на стан страховика. Для цілей такої перевірки на афілійованих та споріднених осіб страховика поширюються положення частини шостої цієї статті.
Стаття 117. План відновлення діяльності страховика
1. У разі якщо прийнятний регулятивний капітал страховика для виконання вимог до капіталу платоспроможності не перевищує 120 відсотків капіталу платоспроможності та/або наявні значні ризики порушення вимог до капіталу платоспроможності у наступні три місяці, страховик негайно повідомляє про це Регулятора та протягом 30 днів з дня виявлення відповідних обставин складає план відновлення діяльності страховика або оновлює раніше складений план відновлення діяльності страховика, якщо припущення, покладені у його основу, є недійсними, та подає його Регулятору для погодження.
2. Регулятор у порядку та за умов, визначених його нормативно-правовими актами, погоджує або відхиляє план відновлення діяльності страховика або оновлений план відновлення діяльності страховика протягом 15 робочих днів після його надходження. У разі відхилення плану відновлення діяльності страховика Регулятор надає страховику вмотивовані пояснення такого відхилення. Страховик зобов’язаний подати Регулятору виправлений план відновлення діяльності страховика протягом 10 робочих днів після отримання повідомлення Регулятора про відхилення плану відновлення діяльності страховика.
3. План відновлення діяльності страховика повинен гарантувати відновлення фінансового стану страховика та виконання ним вимог до капіталу платоспроможності протягом не більше 180 днів з дня встановлення порушення вимог до капіталу платоспроможності.
4. У разі вмотивованого звернення страховика за рішенням Регулятора строк реалізації плану відновлення діяльності страховика може бути подовжено, але не більш як на 90 днів. Регулятор може відмовити у подовженні строку, якщо страховик не виконує частково або повністю план відновлення діяльності страховика.
5. Страховик починає реалізацію плану відновлення діяльності страховика у разі порушення вимог до капіталу платоспроможності та/або наявності значних ризиків порушення вимог до капіталу платоспроможності у наступні три місяці. Страховик подає Регулятору звіти про виконання плану відновлення діяльності страховика кожні 30 днів.
6. Страховику забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-який інший спосіб у разі недотримання вимог до капіталу платоспроможності та/або наявності значних ризиків порушення вимог до капіталу платоспроможності.
Стаття 118. План фінансування страховика
1. У разі порушення вимог до мінімального капіталу та/або наявності значних ризиків порушення вимог до мінімального капіталу у наступні три місяці страховик негайно повідомляє про це Регулятору та протягом 15 днів з дня виявлення відповідних обставин складає план фінансування страховика та подає його до Регулятора для погодження.
2. Регулятор у порядку та за умов, визначених його нормативно-правовими актами, погоджує або відхиляє план фінансування страховика протягом 10 робочих днів після його надходження. У разі відхилення плану фінансування страховика Регулятор надає страховику вмотивовані пояснення такого відхилення. Страховик зобов’язаний подати до Регулятора оновлений план фінансування страховика протягом 10 робочих днів після отримання повідомлення Регулятора про відхилення плану фінансування.
3. План фінансування страховика повинен гарантувати відновлення фінансового стану страховика та виконання ним вимог щонайменше до мінімального капіталу протягом не більше 90 днів з дати, коли було встановлено порушення вимог до мінімального капіталу.
4. Страховик починає реалізацію плану фінансування страховика з дня його погодження. Страховик подає Регулятору звіти про виконання плану фінансування страховика кожні 15 днів.
5. У разі якщо страховик складає та подає Регулятору для погодження план фінансування у процесі виконання плану відновлення діяльності, план фінансування включається до плану відновлення діяльності. При цьому строки відновлення фінансового стану страховика та виконання ним вимог до капіталу платоспроможності не подовжуються, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 117 цього Закону.
Стаття 119. Коригувальні заходи
1. У разі виявлення у діяльності страховика або інших об’єктів нагляду ознак, що свідчать про потенційне порушення вимог законодавства України та/або про загрозу функціонуванню страховика або його фінансовому стану, Регулятор має право застосувати до страховика або інших об’єктів нагляду коригувальні заходи. Перелік таких ознак встановлюється нормативно-правовими актами Регулятора.
2. Коригувальні заходи полягають у наданні Регулятором рекомендацій щодо вчинення дій та/або необхідності утримання від вчинення будь-яких дій з метою усунення обставин та/або уникнення виявлених ризиків.
3. У рішенні Регулятора про застосування коригувального заходу зазначається строк виконання наданих рекомендацій, а також застереження, що їх невиконання у такий строк є підставою для віднесення страховика до більш ризикової категорії з метою здійснення нагляду відповідно до ризик-орієнтованого підходу.
4. У разі виявлення під час здійснення нагляду однотипних недоліків у діяльності чи однотипних порушень страховиками та/або іншими особами, які можуть бути об’єктом нагляду Регулятора, вимог законодавства України Регулятор може видавати рекомендації необмеженому колу страховиків та/або інших осіб, які можуть бути об’єктом нагляду Регулятора, що оприлюднюються шляхом розміщення на сторінці офіційного інтернет-представництва Регулятора у встановленому його нормативно-правовими актами порядку.
Стаття 120. Заходи раннього втручання
1. Регулятор має право застосувати один чи декілька заходів раннього втручання у разі настання хоча б однієї з таких умов:
1) прийнятний регулятивний капітал страховика для виконання вимог до капіталу платоспроможності не перевищує 120 відсотків капіталу платоспроможності;
2) прийнятний регулятивний капітал страховика для виконання вимог до мінімального капіталу не перевищує 120 відсотків мінімального капіталу (якщо розмір мінімального капіталу є вищим за розмір капіталу платоспроможності).
2. До заходів раннього втручання належать:
1) тимчасове збільшення частоти подання фінансової та інших видів звітності або вимога надання додаткової інформації;
2) обмеження виплати змінних винагород та бонусів/премій;
3) встановлення обмеження на розподіл прибутку та інші види розподілу капіталу;
4) вимога складання або оновлення плану відновлення діяльності страховика протягом 30 днів, якщо припущення, які лягли в основу діючого плану відновлення, суттєво відхиляються від поточних обставин. Критерії суттєвих відхилень визначаються нормативно-правовими актами Регулятора;
5) вимога реалізації окремих заходів плану відновлення діяльності страховика;
6) вимога реалізації окремих заходів плану фінансування страховика;
7) заборона приймати страховий портфель від іншого страховика;
8) заборона здійснювати вхідне перестрахування;
9) вимога коригування або перегляду стратегії та/або плану діяльності страховика;
10) встановлення підвищених вимог до системи внутрішнього контролю страховика;
11) встановлення підвищених вимог до складу активів та правил формування технічних резервів;
12) вимога здійснення перерахунку розміру капіталу платоспроможності та технічних резервів для цілей платоспроможності, якщо показники діяльності страховика відхиляються від припущень, на яких базуються розрахунки;
13) тимчасове, у тому числі до усунення виявлених порушень, встановлення для страховиків, страхових груп обмежень щодо здійснення окремих видів операцій;
14) зупинення виплат дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;
15) скликання загальних зборів безпосередньо Регулятором або на його вимогу органами управління страховика;
16) тимчасове відсторонення від виконання обов’язків окремих членів правління, головного ризик-менеджера, головного внутрішнього аудитора, головного комплаєнс-менеджера або відповідальних за виконання цих функцій осіб.
3. У разі порушення страховиком вимог щодо капіталу платоспроможності Регулятор додатково може застосовувати такі заходи раннього втручання:
1) заборона чи обмеження розпорядження та/або відчуження усіх або частини активів;
2) тимчасова, у тому числі до усунення виявлених порушень, заборона страховику укладати нові договори страхування (перестрахування) та/або продовжувати строк дії укладених договорів страхування (перестрахування), здійснювати інші операції з активами;
3) вимога звільнення окремих членів правління, головного ризик-менеджера, головного внутрішнього аудитора, відповідального актуарія, головного комплаєнс-менеджера або відповідальних за виконання цих функцій осіб.
Стаття 121. Заходи впливу
1. У разі порушення страховиками або іншими особами, які відповідно до цього Закону та Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" є об’єктом нагляду Регулятора, вимог цього Закону і нормативно-правових актів Регулятора, вимог, рішень та/або розпоряджень Регулятора або здійснення страховиками ризикової діяльності, яка загрожує інтересам клієнтів чи інших кредиторів, або застосування іноземними державами або міждержавними об’єднаннями чи міжнародними організаціями до страховика санкцій, що становлять загрозу інтересам клієнтів чи інших його кредиторів та/або стабільності фінансової системи, Регулятор адекватно до вчиненого порушення або рівня загрози може застосовувати такі заходи впливу:
1) письмове застереження про усунення порушень та/або вжиття заходів для усунення причин та умов, що сприяли вчиненню порушень страховиком або іншою особою, яка може бути об’єктом нагляду Регулятора;
2) скликання органів управління страховика;
3) укладення із страховиком письмової угоди, за якою страховик зобов’язується сплатити визначене грошове зобов’язання та вжити заходів для усунення та/або недопущення в подальшій діяльності порушень, для поліпшення фінансового стану страховика, підвищення ефективності функціонування системи управління ризиками тощо. У разі невиконання або неналежного виконання страховиком умов письмової угоди Регулятор має право застосувати до нього інші заходи впливу, передбачені цією частиною;
4) укладення із страховиком письмової угоди, за якою страховик зобов’язується вжити заходів для усунення та/або недопущення в подальшій діяльності порушень, для поліпшення фінансового стану страховика, підвищення ефективності функціонування системи управління ризиками тощо. У разі невиконання або неналежного виконання страховиком умов письмової угоди Регулятор має право застосувати до нього інші заходи впливу, передбачені цією частиною;
5) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;
6) встановлення для страховиків, страхових груп обмежень щодо здійснення окремих видів операцій, у тому числі діяльності за окремим класом/окремими класами страхування (ризиком/ризиками в межах відповідного класу);
7) тимчасова, у тому числі до усунення виявлених порушень, заборона страховику укладати нові договори страхування (перестрахування) та/або продовжувати строк дії укладених договорів страхування (перестрахування), у тому числі за окремим класом/окремими класами страхування (ризиком/ризиками в межах відповідного класу), здійснювати інші операції з активами;
8) накладення штрафів у розмірі:
на страховика - згідно з нормативно-правовим актом Регулятора щодо застосування санкцій у вигляді штрафів, яким встановлені розміри штрафів за певні порушення, - не більше 5 відсотків розміру мінімального капіталу страховика на останню звітну дату;
на власників істотної участі у страховику за невиконання прийнятих на себе зобов’язань про надання необхідної фінансової допомоги страховику в рамках вжиття заходів для приведення діяльності страховика у відповідність із вимогами законодавства - не більше 10 відсотків розміру мінімального капіталу страховика на останню звітну дату, зважену на частку істотної участі, якою володіє власник істотної участі у страховику;
на особу, яка набула або збільшила істотну участь у страховику з порушенням вимог статті 19 цього Закону, - не більше 10 відсотків:
номінальної вартості придбаних акцій (паїв, часток) страховика, якщо особа набула або збільшила пряму істотну участь у страховику;
номінальної вартості акцій (паїв, часток), які належать акціонеру (учаснику) страховика, через якого особа набула або збільшила істотну участь у страховику, якщо особа набула або збільшила опосередковану істотну участь у страховику.
Штраф за порушення порядку набуття або збільшення істотної участі у страховику накладається на:
особу, яка набула або збільшила істотну участь у страховику;
будь-яку з осіб у структурі власності страховика, через яку особа набула або збільшила істотну участь у страховику;
іншу особу, яка може бути об’єктом нагляду Регулятора відповідно до цього Закону, - не більше 1 відсотка розміру активів такого об’єкта нагляду на останню звітну дату;
9) накладення штрафів на страховика та страхових посередників за такі порушення:
а) здійснення страховим посередником діяльності з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів без реєстрації:
на юридичних осіб - у розмірі тридцяти п’яти мінімальних заробітних плат;
на фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;
б) використання страховиком послуг з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів, що надаються особами без їх реєстрації як страхових посередників або включення до переліку працівників з реалізації, - у розмірі тридцяти п’яти мінімальних заробітних плат;
в) неправомірна реєстрація страховиком страхового агента, додаткового страхового агента, субагента або неправомірне включення до переліку працівників з реалізації страховика та страхового агента - у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат;
г) реєстрація страхового посередника шляхом надання неправдивих відомостей або іншим незаконним шляхом - накладення штрафу:
на юридичних осіб - у розмірі тридцяти п’яти мінімальних заробітних плат;
на фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;
ґ) неналежний нагляд страховика за діяльністю його працівників з реалізації та керівників з реалізації, страхових агентів, субагентів та додаткових страхових агентів - у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;
д) подання страховим або перестраховим брокером завідомо недостовірної інформації Регулятору для внесення до Реєстру:
на юридичних осіб - у розмірі від п’яти до тридцяти п’яти мінімальних заробітних плат;
на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від однієї до десяти мінімальних заробітних плат;
е) невиконання страховим посередником вимоги щодо ведення окремих поточних рахунків для отримання платежів за договорами страхування (перестрахування):
на юридичних осіб - у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат;
на фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат;
є) здійснення діяльності з реалізації страхових продуктів страховими посередниками, виконання функціональних обов’язків щодо реалізації страхових та перестрахових продуктів керівниками з реалізації та працівниками з реалізації страховика та страхового посередника, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом до таких осіб:
на юридичних осіб - у розмірі тридцяти п’яти мінімальних заробітних плат;
на фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;
ж) невиконання страховим агентом - фізичною особою - підприємцем, страховим агентом - юридичною особою, страховим та/або перестраховим брокером вимоги про страхування відповідальності:
за відсутність договору не більше трьох робочих днів - у розмірі однієї мінімальної заробітної плати;
за відсутність договору не більше 14 календарних днів - у розмірі двох мінімальних заробітних плат;
за відсутність договору більше 14 календарних днів - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат;
з) невиконання страховиком, страховим посередником вимог щодо надання інформації клієнту до укладення договору страхування:
на юридичних осіб - у розмірі двох мінімальних заробітних плат;
на фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - у розмірі однієї мінімальної заробітної плати;
и) відмова страховика, страхового посередника від перевірки Регулятора або перешкоджання такій перевірці:
на юридичних осіб - у розмірі тридцяти п’яти мінімальних заробітних плат;
на фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;
і) ухилення страховиком, страховим посередником від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження про усунення порушення в діяльності з реалізації страхових послуг:
на юридичних осіб - у розмірі від п’яти до тридцяти мінімальних заробітних плат;
на фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - у розмірі від однієї до десяти мінімальних заробітних плат.
Заходи впливу, визначені пунктами 8 і 9 цієї частини, можуть застосовуватися Регулятором одночасно із заходом впливу, передбаченим пунктом 1 цієї частини, або за факт вчинення порушення об’єктом нагляду, якщо порушення усунуто до моменту застосування заходу впливу;
10) тимчасова заборона використання власником істотної участі у страховику права голосу на загальних зборах страховика (тимчасова заборона права голосу);
11) тимчасове відсторонення посадової особи об’єкта нагляду від виконання обов’язків;
12) віднесення страховика до категорії неплатоспроможних;
13) відкликання ліцензії на здійснення діяльності із страхування;
14) ліквідація страховика;
15) виключення з державних реєстрів, які ведуться Регулятором, у тому числі позбавлення статусу саморегулівної організації та виключення осіб, які здійснюють діяльність з реалізації страхових та перестрахових продуктів.
У разі невиконання або неналежного виконання страховиком, страховим посередником заходів впливу Регулятор має право застосувати інші заходи впливу, передбачені цією статтею.
2. Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до страховика або іншої особи, яка може бути об’єктом нагляду Регулятора, здійснюється з урахуванням:
1) характеру допущених порушень, повторності та/або систематичності їх вчинення;
2) причин, які зумовили виникнення виявлених порушень;
3) особливостей виду діяльності на ринку фінансових послуг, характеру і обсягів послуг, які надаються;
4) загального фінансового стану надавача фінансових або супровідних послуг чи іншої особи, яка може бути об’єктом нагляду Регулятора відповідно до цього Закону;
5) ступеня відповідальності надавача фінансових або супровідних послуг, рівня його співпраці з Регулятором, наявності чи відсутності у надавача фінансових або супровідних послуг випадків притягнення до відповідальності за вчинення порушення законодавства, а також заходів, вжитих надавачем фінансових або супровідних послуг з метою запобігання повторному вчиненню порушення;
6) оцінки можливих негативних наслідків для клієнтів і кредиторів надавача фінансових або супровідних послуг чи для фінансової стабільності.
3. Заходи впливу за порушення страховиком вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення застосовуються Регулятором відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
4. Спеціальними законами з питань регулювання діяльності учасників ринку страхування можуть встановлюватися інші (додаткові) заходи впливу.
5. Рішення Регулятора про застосування заходу впливу обов’язково має містити:
1) відомості про встановлені обставини (факти);
2) кількісні, якісні оцінки та висновки Регулятора, включаючи обґрунтування адекватності застосування відповідного заходу впливу на підставі встановлених обставин (фактів);
3) відомості про результати розгляду заперечень (пояснень) страховика (інших осіб, які можуть бути об’єктом нагляду Регулятора) або посадової особи страховика (інших осіб, які можуть бути об’єктом нагляду Регулятора), який/яка став/стала об’єктом перевірки Регулятора, щодо якого/якої прийнято рішення (за їх наявності);
4) відомості, передбачені частиною п’ятою статті 56 Закону України "Про Національний банк України".
( Частину п'яту статті 121 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
6. Рішення Регулятора про застосування заходу впливу може бути оскаржено до суду відповідно до законодавства України. Оскарження рішення Регулятора не зупиняє його виконання.
7. Особа, яку на підставі рішення Регулятора відсторонено від посади (виконання повноважень), може бути поновлена на посаді (відновлено виконання повноважень) лише на підставі рішення Регулятора або за рішенням суду.
Стаття 122. Порядок застосування коригувальних заходів, заходів раннього втручання та заходів впливу
1. Порядок застосування коригувальних заходів, заходів раннього втручання та заходів впливу, встановлених статтями 119-121 цього Закону, визначається нормативно-правовими актами Регулятора, чинними на момент прийняття рішення Регулятора про застосування відповідних заходів.
Регулятор у разі розгляду питань про застосування коригувальних заходів, заходів раннього втручання, заходів впливу до страховика та інших об’єктів нагляду на страховому ринку запрошує для надання пояснень уповноважену особу (уповноважених осіб) відповідного страховика, іншого об’єкта нагляду на страховому ринку, крім випадку надання Регулятором рекомендацій необмеженому колу страховиків та/або інших осіб, які можуть бути об’єктом нагляду Регулятора.
( Частину першу статті 122 доповнено абзацом згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
Запрошення надсилається у порядку та спосіб, визначені Регулятором, не менше ніж за два робочі дні до дня розгляду питання щодо застосування коригувальних заходів, заходів раннього втручання або заходів впливу. Неявка уповноваженої особи (уповноважених осіб) страховика, інших об’єктів нагляду на страховому ринку не перешкоджає розгляду Регулятором такого питання та прийняттю рішення по суті.
( Частину першу статті 122 доповнено абзацом згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
Днем виявлення порушення є день складення Регулятором документа, в якому зафіксовано обставини, що можуть бути підставою для застосування заходу впливу або заходу раннього втручання до страховика або іншого об’єкта нагляду. День складення Регулятором такого документа є днем початку адміністративного провадження у відповідній адміністративній справі.
( Частину першу статті 122 доповнено абзацом згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
2. Розмір штрафів, що застосовуються до страховиків та інших осіб, нагляд за діяльністю яких здійснює Регулятор, встановлюється законом та нормативно-правовими актами Регулятора.
3. Заходи впливу, встановлені статтею 121 цього Закону, можуть бути застосовані Регулятором протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення, якщо інший строк не встановлений законом.
4. Рішення Регулятора про застосування до страховика заходу впливу у вигляді накладення штрафу набирає чинності з дня доведення його до відома страховика у порядку, визначеному Регулятором. У разі якщо рішення Регулятора про застосування до страховика заходу впливу у вигляді накладення штрафу протягом одного місяця з дня набрання ним чинності не було виконано або не було оскаржено у судовому порядку, таке рішення визнається виконавчим документом, підлягає оформленню Регулятором відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та передається до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю для примусового виконання згідно із законом.
( Абзац перший частини четвертої статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
Рішення Регулятора про застосування до страховика заходу впливу у вигляді накладення штрафу може бути оскаржено в судовому порядку відповідно до закону. У разі якщо зазначене рішення протягом місяця з дня набрання ним чинності було оскаржено в судовому порядку та адміністративним судом було відкрито провадження у справі про оскарження зазначеного рішення, таке рішення визнається виконавчим документом з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням, яким підтверджено законність рішення Регулятора, підлягає оформленню Регулятором відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та передається до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю для примусового виконання згідно із законом.
( Абзац другий частини четвертої статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3994-IX від 08.10.2024 )
5. Інформація про застосовані Регулятором до страховиків заходи впливу може оприлюднюватися Регулятором на сторінках свого офіційного інтернет-представництва у встановленому законом та нормативно-правовими актами Регулятора порядку.
Стаття 123. Особливості застосування заходу впливу у вигляді відкликання ліцензії
1. Регулятор приймає рішення про відкликання ліцензії страховика одночасно з рішенням про віднесення страховика до категорії неплатоспроможних з підстав, визначених статтею 124 цього Закону.
2. Регулятор має право прийняти рішення про відкликання ліцензії у разі наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) звернення страховика із заявою про відкликання ліцензії в межах процедури добровільного виходу з ринку;
2) наявність недостовірної інформації у документах, поданих страховиком для отримання ліцензії;
3) невиконання страховиком розпорядження, рішення Регулятора про усунення виявлених порушень або вимог, встановлених цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора, що регулюють умови ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;
4) повторне порушення страховиком вимог, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора, що регулюють умови ліцензування діяльності з надання фінансових послуг. Повторним вважається порушення, вчинене протягом двох років з дня прийняття Регулятором рішення про застосування заходу впливу про порушення страховиком вимог, щодо яких було застосовано такий захід впливу;
5) виявлення факту здійснення страховиком ризикової діяльності, що загрожує інтересам його страхувальників та/або інших кредиторів страховика. Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Регулятора про здійснення страховиком ризикової діяльності, визначається нормативно-правовим актом Регулятора;
6) страховик не розпочав здійснення діяльності з надання фінансових послуг протягом шести місяців з дати отримання ліцензії;
7) страховик не здійснює діяльності з надання фінансових послуг протягом шести місяців поспіль;
8) встановлення (виявлення) порушення страховиком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення після застосування Регулятором до страховика не менше двох заходів впливу за порушення законодавства у цій сфері протягом двох років;
9) відмова страховика у проведенні перевірки Регулятором, зокрема недопуск уповноважених осіб Регулятора до проведення перевірки, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки, відмова в доступі до інформаційних систем та/або приміщень, об’єктів, що використовуються при наданні фінансових послуг, або відсутність протягом першого дня перевірки особи, уповноваженої представляти інтереси страховика на час проведення перевірки;
( Пункт 9 частини другої статті 123 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3994-IX від 08.10.2024 )
10) виявлення двох та більше порушень страховиком вимог нормативно-правових актів Регулятора щодо забезпечення реалізації і моніторингу ефективності застосованих відповідно до Закону України "Про санкції" спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій);
11) невиконання страховиком плану виходу з ринку та недотримання процедури виходу з ринку;
12) незвернення страховика до Регулятора з повторною заявою про відкликання ліцензії та виключення з Державного реєстру фінансових установ відповідно до положень та у строк, передбачений частиною тринадцятою статті 62 цього Закону;
13) непрозора структура власності страховика;
14) наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи;
15) встановлення перевіркою факту відсутності страховика за його місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
3. Порядок відкликання ліцензії страховика визначається нормативно-правовими актами Регулятора.
4. Регулятор не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання ліцензії страховика:
1) надсилає страховику повідомлення про таке рішення у письмовій формі (у паперовій формі або у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг");
2) оприлюднює повний текст рішення з обґрунтуванням його прийняття на сторінках свого офіційного інтернет-представництва з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних" та надає для опублікування в газеті "Голос України" або "Урядовий кур’єр" інформацію про оприлюднення повного тексту рішення. З дня оприлюднення повного тексту рішення на сторінках офіційного інтернет-представництва Регулятора страховик, рада страховика, страхувальники та інші кредитори і контрагенти страховика вважаються повідомленими про прийняте Регулятором рішення про відкликання ліцензії страховика.
У разі відкликання ліцензії cтраховика Регулятор має право інформувати про це уповноважений орган нагляду за страховою діяльністю іноземної держави, з яким підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією про припинення права страховика здійснювати діяльність із страхування на території іноземної держави.
5. З дати прийняття рішення про відкликання ліцензії страховика зупиняється виконання страховиком грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав, та припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), крім випадків виходу з ринку страховика без припинення юридичної особи.
6. Правочини, вчинені страховиком після прийняття рішення про відкликання його ліцензії або протягом трьох років, що передували прийняттю такого рішення, можуть бути визнані судом недійсними, якщо вони завдали збитків страховику або його кредиторам, з таких підстав:
1) страховик виконав майнові зобов’язання раніше встановленого терміну або початку строку виконання зобов’язання;
2) страховик до прийняття рішення про відкликання ліцензії прийняв на себе зобов’язання, у тому числі за правочинами, що вчиняються страховиком з пов’язаними особами, на умовах, що не вважаються поточними ринковими умовами, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
3) страховик здійснив відчуження або придбання майна за ціною, нижчою або вищою за ринкову ціну, за умови що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна страховика було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
4) страховик оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до страховика перевищувала вартість майна;
5) страховик прийняв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог.
7. Правочини, вчинені страховиком протягом трьох років, що передували прийняттю рішення про відкликання його ліцензії, можуть бути визнані недійсними судом у межах ліквідаційної процедури за заявою Регулятора, ліквідатора або кредитора також з таких підстав:
1) страховик безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
2) страховик уклав договір з пов’язаною особою;
3) страховик уклав договір дарування.
8. У разі визнання недійсними правочинів страховика з підстав, передбачених частиною шостою або сьомою цієї статті, кредитор зобов’язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від страховика, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на день вчинення правочину.
9. У разі прийняття рішення про відкликання ліцензії страховика Регулятор має право:
1) прийняти рішення про заборону такому страховику проводити будь-які операції/здійснювати будь-яку діяльність;
2) звернутися до банків, інших установ (у тому числі фінансових), державних реєстраторів із забороною проведення будь-яких операцій з майном страховика.
Стаття 124. Особливості застосування заходу впливу у вигляді віднесення страховика до категорії неплатоспроможних
1. Регулятор зобов’язаний прийняти рішення про віднесення страховика до категорії неплатоспроможних у разі наявності хоча б однієї з таких підстав:
