Про енергетичну ефективність

1. Енергетичний аудит здійснюється енергетичним аудитором, який є незалежним і не має конфлікту інтересів.

Для цілей цього Закону конфліктом інтересів вважається наявність у енергетичного аудитора приватного інтересу в результатах енергетичного аудиту, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень або на вчинення чи невчинення дій під час проведення енергетичного аудиту.

Енергетичний аудит може здійснюватися енергетичним аудитором, що перебуває у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, в якій здійснюється енергетичний аудит, крім випадків, коли проведення енергетичного аудиту є однією з умов отримання державної підтримки.

2. Енергетичний аудит здійснюється на договірних засадах, крім енергетичного аудиту, що здійснюється енергетичним аудитором, який перебуває у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, в якій здійснюється енергетичний аудит.

3. Істотними умовами договору про проведення енергетичного аудиту є:

1) строк проведення енергетичного аудиту;

2) вартість енергетичного аудиту;

3) зобов’язання повідомити замовника про наявність конфлікту інтересів;

4) межі здійснення енергетичного аудиту;

5) порядок проведення енергетичного аудиту;

6) результат енергетичного аудиту;

7) вимоги до звіту з енергетичного аудиту;

8) порядок визначення та компенсації шкоди, яка може бути заподіяна енергоаудитором внаслідок неякісного та/або несвоєчасного виконання покладених на нього обов’язків або в разі надання недостовірних результатів енергетичного аудиту;

9) умова щодо звільнення від відповідальності енергоаудитора в разі надання замовником енергетичного аудиту недостовірних даних, що спричинили спотворення результатів такого енергетичного аудиту.

4. Кабінет Міністрів України затверджує порядок проведення та вимоги до енергетичних аудитів, які враховують:

національні стандарти, гармонізовані з міжнародними та регіональними стандартами;

розмежування вимог до енергетичних аудитів будівель, процесів та транспорту;

мінімальні вимоги до структури та змісту звіту з енергетичного аудиту, витягу із звіту з енергетичного аудиту.

5. За результатами здійснення енергетичного аудиту складається звіт з енергетичного аудиту та витяг із звіту з енергетичного аудиту, що вноситься енергетичним аудитором до бази даних витягів із звітів з енергетичного аудиту.

6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, веде та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті базу даних витягів із звіту з енергетичного аудиту.

Не підлягає оприлюдненню інформація про найменування суб’єкта господарювання, його місцезнаходження, ідентифікаційний код з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, обсяг прибутку.

Доступ до бази даних витягів із звіту з енергетичного аудиту є безоплатним.

7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, здійснює незалежний моніторинг витягів із звітів з енергетичного аудиту.

У разі якщо за результатами моніторингу витягів із звітів з енергетичних аудитів виявлено, що витяг із звіту з енергетичного аудиту не відповідає вимогам законодавства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, проводить незалежну верифікацію звіту з енергетичного аудиту. Замовник енергетичного аудиту зобов’язаний надати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, звіт з енергетичного аудиту та іншу інформацію, необхідну для проведення незалежної верифікації звіту з енергетичного аудиту, з урахуванням вимог законодавства щодо захисту комерційної таємниці.

У разі якщо за результатами незалежної верифікації звітів з енергетичних аудитів було виявлено, що звіти з енергетичного аудиту не відповідають вимогам законодавства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, надсилає енергетичному аудитору повідомлення про необхідність приведення у відповідність із вимогами чинного законодавства звіту з енергетичного аудиту, витягу із звіту разом із виявленими зауваженнями. Енергоаудитор зобов’язаний протягом 15 робочих днів усунути надані зауваження та направити виправлений звіт з енергетичного аудиту для повторної незалежної верифікації. Якщо повторну незалежну верифікацію звіту з енергетичного аудиту не пройдено, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, надсилає енергетичному аудитору повідомлення про те, що в разі повторного порушення енергетичним аудитором законодавства відповідну інформацію буде передано кваліфікаційним організаціям для прийняття рішень відповідно до порядку підтвердження кваліфікації осіб, які мають намір провадити діяльність із здійснення енергетичних аудитів.

Інформація про невідповідність звіту з енергетичного аудиту вимогам законодавства, виявлена за результатами незалежної верифікації, надається замовнику енергетичного аудиту.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, може здійснювати незалежну верифікацію звітів з енергетичного аудиту на вимогу замовника енергетичного аудиту на платній основі.

Розмір плати визначається Кабінетом Міністрів України. Незалежна верифікація проводиться протягом 30 робочих днів після подання звіту про енергетичний аудит та документа, що підтверджує оплату послуги.

Порядок ведення та оприлюднення бази даних витягів із звіту з енергетичного аудиту, незалежного моніторингу витягів із звітів з енергетичного аудиту, незалежної верифікації звітів з енергетичного аудиту затверджується Кабінетом Міністрів України.

8. Суб’єкти великого підприємництва в значенні, наведеному в Господарському кодексі України, зобов’язані проводити енергетичний аудит кожні чотири роки, починаючи з дня проведення першого енергетичного аудиту. У разі залучення державної підтримки (допомоги) на здійснення енергоефективних заходів надавач такої підтримки (допомоги) може визначити однією з умов державної підтримки (допомоги) проведення енергетичного аудиту.

9. Перший енергетичний аудит суб’єктів великого підприємництва має бути проведений протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, а в разі отримання державної підтримки (допомоги) - до отримання державної підтримки (допомоги). У разі непроведення обов’язкового енергетичного аудиту суб’єкти великого підприємництва, а також інші суб’єкти господарювання в разі отримання державної підтримки (допомоги) на впровадження енергоефективних заходів (якщо обов’язковою умовою такої підтримки (допомоги) є проведення енергетичного аудиту) несуть відповідальність згідно із законом.

Суб’єкти великого підприємництва, а також інші суб’єкти господарювання в разі залучення державної підтримки (допомоги) на здійснення енергоефективних заходів звільняються від обов’язку проведення енергетичного аудиту при запровадженні системи енергетичного та/або екологічного менеджменту, яка сертифікована відповідно до гармонізованих міжнародних і регіональних стандартів та передбачає проведення енергетичного аудиту відповідно до вимог, визначених законом.

10. З метою підтримки ініціатив щодо енергоефективності, проведення енергетичних аудитів і підтримки здійснення енергоефективних заходів суб’єктами мікро-, малого та середнього підприємництва можуть впроваджуватися державні цільові економічні програми енергоефективності.

11. Енергетичний аудит будівель здійснюється енергетичними аудиторами будівель відповідно до Закону України "Про енергетичну ефективність будівель".

1. Підтвердження кваліфікації осіб, які мають намір провадити діяльність із здійснення енергетичного аудиту за відповідним напрямом (будівлі, процеси, транспорт), проводиться кваліфікаційними організаціями, акредитованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Порядок підтвердження кваліфікації осіб, які мають намір провадити діяльність із здійснення енергетичних аудитів, та кваліфікаційні вимоги до енергетичних аудиторів затверджуються Кабінетом Міністрів України та передбачають:

проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір провадити діяльність із здійснення енергетичного аудиту;

розмежування кваліфікаційних вимог до енергетичних аудитів будівель, процесів та транспорту;

вимоги до повторного підтвердження кваліфікації осіб;

вимоги та процедуру анулювання кваліфікаційного сертифіката енергетичного аудитора;

інші вимоги до підтвердження кваліфікації осіб.

За результатами підтвердження кваліфікації осіб, які мають намір провадити діяльність із здійснення енергетичних аудитів, надається кваліфікаційний сертифікат.

Строк дії кваліфікаційного сертифіката становить п’ять років.

2. До підтвердження кваліфікації допускаються особи, які одночасно відповідають таким вимогам:

1) здобули відповідну вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня вищої освіти;

2) пройшли підготовку (навчання) за відповідним напрямом (будівлі, процеси, транспорт);

3) мають досвід роботи не менше ніж три роки у сферах енергетики, енергетичної ефективності, енергозбереження, енергетичного аудиту, сертифікації енергетичної ефективності будівель, будівництва та архітектури або житлово-комунального господарства.

3. Кваліфікаційна організація відмовляє у видачі кваліфікаційного сертифіката в разі нескладання особою кваліфікаційного іспиту. Особа, якій відмовили у видачі кваліфікаційного сертифіката в разі нескладання нею кваліфікаційного іспиту, має право на проходження повторного підтвердження кваліфікації не раніше ніж через місяць після прийняття рішення про таку відмову.

4. Енергетичні аудитори під час провадження своєї діяльності мають право:

1) самостійно обирати форми і методи проведення енергетичного аудиту відповідно до національних стандартів, гармонізованих з міжнародними та регіональними стандартами;

2) отримувати від замовника енергетичного аудиту необхідні документи та інформацію для проведення енергетичного аудиту;

3) страхувати свою професійну відповідальність відповідно до законодавства.

5. Енергетичні аудитори під час провадження своєї діяльності зобов’язані:

1) дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, стандартів, технічних регламентів, норм і правил у сфері забезпечення енергетичної ефективності, принципів незалежності;

2) зберігати в таємниці інформацію, отриману під час провадження своєї діяльності, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб, дотримуватися вимог законодавства про захист персональних даних;

3) відповідати перед замовником енергетичного аудиту за порушення умов договору відповідно до договору та закону.

6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, веде та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті базу даних енергетичних аудиторів.

Доступ до бази даних енергетичних аудиторів є безоплатним.

7. Порядок ведення та оприлюднення бази даних енергетичних аудиторів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

8. Інформація про енергетичних аудиторів, які підлягають внесенню до бази енергетичних аудиторів, у тому числі інформація про відмову у видачі кваліфікаційного сертифіката, його анулювання, надається центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, в електронній формі кваліфікаційними організаціями, які провели їх підтвердження кваліфікації, протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про видачу кваліфікаційного сертифіката, анулювання кваліфікаційного сертифіката енергетичного аудитора або відмову у видачі кваліфікаційного сертифіката.

9. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, вносить до бази даних енергетичних аудиторів подану кваліфікаційними організаціями інформацію про енергетичних аудиторів протягом десяти робочих днів з дня її надходження.

Порядок обміну інформацією між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, та кваліфікаційними організаціями визначається Кабінетом Міністрів України.

10. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, забезпечує:

1) оприлюднення та доступ споживачів до інформації про порядок та особливості підтвердження кваліфікації осіб, які мають намір провадити діяльність із здійснення енергетичного аудиту;

2) доступність та популяризацію переваг енергетичних аудитів;

3) проведення незалежного моніторингу витягів із звітів з енергетичних аудитів, незалежної верифікації звітів з енергетичних аудитів.

1. Системи енергетичного менеджменту впроваджуються з метою:

1) аналізу споживання паливно-енергетичних ресурсів;

2) планування, реалізації та моніторингу результатів впровадження енергоефективних заходів;

3) досягнення цілей Національного плану;

4) виконання інших заходів, спрямованих на підвищення енергоефективності споживачів енергії.

Системи енергетичного менеджменту впроваджуються відповідно до вимог національних стандартів України, гармонізованих з міжнародними стандартами.

Сертифікація систем енергетичного менеджменту здійснюється органами з сертифікації, акредитованими в Україні згідно із законом.

Сертифікація систем енергетичного менеджменту є добровільною, крім випадків, передбачених цим Законом.

2. Органи державної влади, підприємства, установи та організації, що належать до сфери їх управління, запроваджують та забезпечують функціонування систем енергетичного менеджменту в порядку , затвердженому Кабінетом Міністрів України.

3. Органи місцевого самоврядування впроваджують системи енергетичного менеджменту з урахуванням примірного положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Рішення про запровадження системи енергетичного менеджменту та затвердження положення про систему енергетичного менеджменту приймається відповідною радою.

З метою виконання функції системи енергетичного менеджменту електропостачальники, постачальники природного газу, теплопостачальні організації надають за запитом органу місцевого самоврядування інформацію про обсяги поставленої ними енергії та інформацію про спожиту енергію споживачами, розміщеними в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, з урахуванням законодавства про захист персональних даних та забезпечення комерційної таємниці.

4. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування впроваджують порядок використання економії коштів, що виникла в результаті функціонування системи енергетичного менеджменту, для стимулювання закладів бюджетної сфери до впровадження енергоефективних заходів (далі - порядок використання економії коштів).

Примірний порядок використання економії коштів, що виникла в результаті функціонування системи енергетичного менеджменту органів державної влади, органів місцевого самоврядування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Економія коштів, що виникла в результаті функціонування системи енергетичного менеджменту, визначається щодо базового рівня енергетичної ефективності з урахуванням дотримання повітряно-теплового режиму, рівня освітлення, інших вимог утримання будівель, визначених санітарними нормами та правилами в галузі організації праці, утримання будинків, будівель, споруд.

Базовий рівень енергетичної ефективності щодо будівель, які перебувають у власності або користуванні органів місцевого самоврядування, органів державної влади, визначається відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

5. Обов’язковою умовою отримання державної підтримки (допомоги) на впровадження енергоефективних заходів органами місцевого самоврядування є наявність рішення про запровадження системи енергетичного менеджменту в таких органах.

6. У разі надання суб’єктам господарювання державної допомоги на здійснення енергоефективних заходів надавач такої допомоги може визначити однією з умов державної допомоги обов’язкову наявність сертифікованої системи енергетичного менеджменту.

Системи енергетичного менеджменту суб’єктів господарювання мають бути сертифіковані акредитованими в Україні органами сертифікації відповідно до гармонізованих міжнародних стандартів.

7. З метою систематизації інформації центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, веде реєстр суб’єктів господарювання, що отримали сертифікати систем енергетичного менеджменту та/або екологічного менеджменту, в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Орган сертифікації надає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, інформацію про сертифікацію систем енергетичного та/або екологічного менеджменту суб’єктів господарювання в порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України.

Реєстр суб’єктів господарювання, які отримали сертифікати систем енергетичного менеджменту та/або екологічного менеджменту, публікується на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

8. З метою моніторингу стану впровадження систем енергетичного менеджменту органів державної влади та органів місцевого самоврядування центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, веде реєстр органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в яких впроваджено систему енергетичного менеджменту, в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування надають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, інформацію про стан та результати впровадження систем енергетичного менеджменту за формою та у строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, або розміщують її в національній системі моніторингу енергоефективності (за наявності такої системи).

Реєстр органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в яких впроваджено систему енергетичного менеджменту, публікується на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

1. Національна система моніторингу енергоефективності (далі - Система) - єдина централізована інформаційна система, яка функціонує на основі програмних, технічних засобів та інформаційних технологій, що забезпечують збирання, обробку, зберігання, захист, перегляд і використання інформації у сфері забезпечення енергетичної ефективності.

Система створюється з метою моніторингу заходів, передбачених цим Законом, систематизації та інформаційного обміну всіх баз даних, що містять інформацію про первинне та кінцеве споживання енергії, має нормативно визначені взаємозв’язки, права та обов’язки, стимули і противаги між усіма учасниками інформаційного обміну, а також технічні характеристики роботи.

2. Цілями функціонування Системи є:

1) забезпечення громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацією про рівень енергетичної ефективності в країні;

2) моніторинг виконання Національного плану, стратегії термомодернізації будівель;

3) моніторинг стану впровадження систем енергетичного менеджменту органів державної влади, органів місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях;

4) моніторинг виконання державних цільових програм у сфері забезпечення енергетичної ефективності та оцінка їх ефективності;

5) моніторинг наявності місцевих енергетичних планів і звітів про їх реалізацію;

6) проведення порівняння енергетичної ефективності об’єктів (бенчмаркінгу).

3. Порядок функціонування Системи та організації електронного інформаційного обміну (далі - Порядок функціонування Системи), а також перелік володільців інформації, учасників інформаційного обміну, які надають інформацію до Системи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

4. Технічним адміністратором Системи (далі - технічний адміністратор) є визначене Кабінетом Міністрів України в Порядку функціонування Системи державне унітарне підприємство, яке належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства.

Технічний адміністратор здійснює заходи із створення, модернізації та супроводження програмного забезпечення Системи, відповідає за технічне і технологічне забезпечення Системи, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Системі, проводить навчання роботі з Системою, забезпечує безперебійне функціонування Системи, можливість інтеграції і взаємодії інших інформаційних систем із Системою. Інформаційна взаємодія інформаційних систем володільців інформації і користувачів інформації з Системою здійснюється з використанням єдиних форматів.

Заходи, визначені абзацом другим цієї частини, здійснюються технічним адміністратором відповідно до цього Закону, законів України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", "Про захист персональних даних", "Про авторське право і суміжні права".

5. Держателем Системи є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, який вживає організаційних заходів, пов’язаних із забезпеченням функціонування Системи.

6. Інформація та документи, що становлять державну таємницю відповідно до законодавства про державну таємницю, не підлягають розміщенню в Системі.

7. Система забезпечує можливість:

1) збирання, зберігання, обробки та аналізу інформації;

2) надання інформації в електронному вигляді, доступності інформації (даних), що міститься в Системі;

3) отримання і використання достовірної та актуальної інформації;

4) взаємодії інших інформаційних систем, баз даних та реєстрів із Системою за допомогою використання єдиних форматів;

5) взаємодії технічного адміністратора, володільців інформації і користувачів інформації;

6) модернізації Системи.

8. Володільці інформації, учасники інформаційного обміну розміщують у Системі інформацію, передбачену Порядком функціонування Системи, у тому числі з використанням наявних у них інформаційних систем. Володільці інформації, учасники інформаційного обміну забезпечують повноту, достовірність, актуальність інформації та своєчасність її розміщення в Системі.

9. У Системі розміщується інформація з баз даних, ведення яких забезпечується органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства, шляхом електронного інформаційного обміну.

10. Органи місцевого самоврядування розміщують у Системі інформацію відповідно до Порядку функціонування Системи.

1. Оператор системи передачі, що здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор газотранспортної системи, що здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" (далі - оператори системи передачі), оператори системи розподілу, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", оператори газорозподільної системи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" (далі - оператори системи розподілу), з метою здійснення розрахунків, моніторингу, контролю та інформування, на підставі оцінки технічної можливості та економічної доцільності встановлення інтелектуальних систем обліку вживають заходів щодо встановлення інтелектуальних систем обліку, які надають точну (достовірну) інформацію про фактичне споживання енергії, у тому числі за часовими періодами.

2. Технічна політика щодо встановлення інтелектуальних систем обліку операторами систем передачі, операторами систем розподілу розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі.

3. Споживач (у тому числі активний споживач) має право та йому не може бути відмовлено у встановленні інтелектуальних лічильників за його ініціативою та за його рахунок, а також не може бути відмовлено у доступі до інформації про власне споживання.

4. Стимулювання встановлення інтелектуальних систем обліку операторами систем передачі та операторами систем розподілу може здійснюватися шляхом вжиття таких заходів:

1) надання державної підтримки (допомоги) заходів із встановлення інтелектуальних систем обліку відповідно до Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання";

2) вжиття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, заходів державного регулювання, які стимулюватимуть впровадження інтелектуальних систем обліку;

3) здійснення інших заходів, передбачених законодавством.

1. Оператори системи передачі та оператори системи розподілу кожні п’ять років до 1 березня здійснюють оцінку потенціалу енергоефективності газотранспортної системи, системи передачі електричної енергії, газорозподільної системи, системи розподілу електричної енергії в Україні, зокрема щодо визначення показників енергоефективності діяльності з передачі та розподілу електричної енергії, транспортування та розподілу природного газу (зокрема втрати та витрати енергії в мережах), керування навантаженням і забезпечення оперативної сумісності, а також доступу до мереж для споживачів (у тому числі активних споживачів) електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з відновлюваних (альтернативних) джерел енергії, та/або споживачів (у тому числі активних споживачів), які встановили установки зберігання енергії.

2. Оцінка потенціалу енергоефективності містить перелік заходів та обсягів фінансування для реалізації економічно ефективних рішень для підвищення рівня енергоефективності газотранспортної системи, системи передачі електричної енергії, газорозподільної системи, системи розподілу електричної енергії з графіком їх запровадження. Оператори системи передачі та оператори системи розподілу протягом десяти днів з дня завершення оцінки надсилають результати оцінки потенціалу енергоефективності газотранспортної системи, системи передачі електричної енергії, газорозподільної системи, системи розподілу електричної енергії в Україні до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження та альтернативних видів палива, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному та нафтогазовому комплексах, та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, на підставі цієї інформації формує та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті звіт про результати оцінки потенціалу енергоефективності газотранспортної системи, системи передачі електричної енергії, газорозподільної системи, системи розподілу електричної енергії в Україні. Формування та оприлюднення звіту про результати оцінки потенціалу енергоефективності газотранспортної системи, системи передачі електричної енергії, газорозподільної системи, системи розподілу електричної енергії в Україні здійснюються до 1 червня року, в якому завершено відповідну оцінку.

Методика оцінки потенціалу енергоефективності газотранспортної системи, системи передачі електричної енергії, газорозподільної системи, системи розподілу електричної енергії затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному та нафтогазовому комплексах.

Методика розробляється з урахуванням вимог актів законодавства Європейського Союзу, рішень Енергетичного Співтовариства.

3. Заходи з енергоефективності відповідних систем є пріоритетними для включення до інвестиційних програм/планів розвитку відповідних систем виходячи з технічної можливості та економічної доцільності.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджує інвестиційні програми/плани розвитку операторів передавальних систем та операторів розподільних систем з урахуванням заходів з підвищення енергоефективності відповідних систем.

4. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у межах компетенції забезпечує:

1) стимулювання участі споживачів (у тому числі активних споживачів), які мають можливість керувати своїм споживанням, на ринку електричної енергії;

2) спрощення доступу та стимулювання участі споживачів електричної енергії (у тому числі активних споживачів), які мають можливість керувати своїм навантаженням, у ринках балансування, резервування, допоміжних та інших послуг з урахуванням технологічних обмежень;

3) врахування при прийнятті рішень щодо встановлення тарифів впровадження запропонованих та обґрунтованих операторами систем передачі, операторами систем розподілу енергоефективних заходів;

4) стимулювання впровадження "розумних мереж" шляхом встановлення системи економічного заохочення для оператора системи передачі та операторів систем розподілу електричної енергії.

Впровадження "розумних мереж" здійснюється з урахуванням Концепції впровадження "розумних мереж" в Україні та середньострокового Плану заходів із впровадження "розумних мереж" в Україні, що розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Концепція впровадження "розумних мереж" в Україні може містити, зокрема:

1) оцінку існуючої ситуації в електроенергетиці України щодо наявності елементів "розумних мереж";

2) огляд основних існуючих на сьогодні у світі технологій "розумних мереж";

3) бачення розвитку технологій "розумних мереж" в Україні;

4) цілі на визначений строк;

5) перелік заходів із розвитку "розумних мереж";

6) дорожню карту впровадження "розумних мереж" в Україні за напрямами:

6.1. геоінформаційні системи;

6.2. системи моніторингу та управління електромережами;

6.3. системи інтелектуального обліку електроенергії;

6.4. інтеграція об’єктів відновлюваної енергетики;

6.5. інтеграція установок зберігання енергії;

6.6. інфраструктура для електромобілів;

6.7. розвиток каналів зв’язку;

6.8. кібербезпека;

7) оцінку потреби в коштах, джерела та обсяги фінансування заходів із розвитку "розумних мереж";

8) пропозиції щодо вдосконалення нормативної бази;

9) оцінку впливу впровадження технологій "розумних мереж" на показники якості, надійності електропостачання та на показники енергоефективності електромереж.

1. Органи місцевого самоврядування розробляють схеми теплопостачання населених пунктів України відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за принципом оптимального поєднання різних систем теплопостачання, з використанням методу аналізу витрат і вигід. Схема теплопостачання визначає найбільш економічно ефективний сценарій теплопостачання населеного пункту, що сприяє наближенню існуючої системи до показників ефективного централізованого теплопостачання, сприяє зменшенню обсягу використання паливно-енергетичних ресурсів для виробництва, транспортування та постачання одиниці теплової енергії споживачам.

2. Оцінка потенціалу застосування ефективного централізованого теплопостачання та високоефективної когенерації є окремим розділом схеми теплопостачання, розробляється на підставі аналізу витрат і вигід та містить, зокрема:

1) опис і карту території з зазначенням існуючих та потенційних об’єктів споживання теплової енергії, існуючих та запланованих об’єктів у сфері теплопостачання, потенційних джерел теплової енергії, у тому числі промислових установок або інших об’єктів, які генерують скидну теплову енергію;

2) оцінку енергетичного та технічного потенціалу застосування ефективного централізованого теплопостачання та високоефективної когенерації;

3) розрахунок цілі з економії первинної енергії;

4) оцінку місцевих, регіональних, державних та міжнародних програм підтримки виробництва, транспортування та постачання теплової енергії із зазначенням, за наявності, потенційної частки безповоротної допомоги.

Вимоги до аналізу витрат і вигід, який здійснюється під час оцінки потенціалу застосування ефективного централізованого теплопостачання та високоефективної когенерації, встановлюються в методиці розроблення схем теплопостачання населених пунктів України.

3. Органи місцевого самоврядування направляють схеми теплопостачання до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для врахування їх під час розроблення регіональних програм модернізації систем теплопостачання.

4. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації кожні п’ять років до 1 квітня формують зведений звіт про потенціал застосування ефективного централізованого теплопостачання та високоефективної когенерації, визначений органами місцевого самоврядування при складанні схем теплопостачання, та направляють його до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Форма звіту та порядок його надання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, формує, затверджує і кожні п’ять років подає до Секретаріату Енергетичного Співтовариства національний звіт з комплексної оцінки потенціалу застосування ефективного централізованого теплопостачання та високоефективної когенерації. Порядок розроблення національного звіту з комплексної оцінки потенціалу застосування ефективного централізованого теплопостачання та високоефективної когенерації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Після затвердження національний звіт оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

6. Кабінет Міністрів України враховує національний звіт з комплексної оцінки потенціалу застосування ефективного централізованого теплопостачання та високоефективної когенерації при розробці та затвердженні державних програм, забезпеченні політики стимулювання впровадження ефективних систем теплопостачання, високоефективної когенерації, низькопотенціальних систем теплопостачання та використання скидної теплової енергії.

7. Особливості здійснення кваліфікації когенераційної установки та видачі гарантії походження електричної енергії, яка вироблена високоефективною когенераційною установкою, регулюються Законом України "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу".

1. Для здійснення енергоефективних та інших заходів, спрямованих на скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням та/або витратами, які існували б за відсутності таких заходів, фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа може укласти енергосервісний договір. Предметом енергосервісного договору є здійснення енергосервісу. Об’єктом енергосервісу можуть бути будівля, будинок, інша споруда або їх комплекс, група будівель (споруд), система інженерних споруд, об’єднаних єдиним технологічним циклом, або їх окреме енергоспоживаюче обладнання, об’єкт та/або елемент (частина) об’єкта благоустрою населених пунктів, щодо яких здійснюються енергоефективні заходи при виконанні енергосервісного договору. Оплата енергосервісу за енергосервісним договором здійснюється за рахунок суми (або її частини) скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів. Кошти на здійснення енергосервісу можуть залучатися замовником енергосервісу, виконавцем енергосервісу, а також частково за рахунок грантів, державних програм та інших джерел, не заборонених законом. У разі якщо замовником енергосервісу є юридична особа, що здійснює діяльність за регульованим тарифом, кошти на оплату виконавцю енергосервісу за енергосервісним договором включаються до структури регульованих тарифів у обсязі, що не перевищує розмір економії енергії в результаті впровадження енергоефективних заходів за енергосервісним договором.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, створює умови для розвитку ринку енергосервісу.

3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, створює умови для розвитку ринку енергосервісу та доступу суб’єктів малого і середнього підприємництва до цього ринку шляхом:

1) поширення інформації про:

укладені енергосервісні договори;

рекомендації щодо положень, які гарантують захист прав та інтересів замовника енергосервісного договору;

фінансові інструменти (гранти, кредити, страхування) та інші механізми, спрямовані на стимулювання здійснення енергосервісу;

практику здійснення енергосервісу;

2) формування, оприлюднення та оновлення переліку виконавців енергосервісу, потенційних об’єктів енергосервісу або створення інформаційної системи, в якій зазначатимуться відомості щодо виконавців енергосервісу, потенційних об’єктів енергосервісу, відповідно до порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

3) підтримки органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час закупівель енергосервісу;

4) сприяння залученню незалежних ринкових посередників (банків та інших фінансових установ), що стимулюватимуть споживачів і виконавців енергосервісу до укладення енергосервісних договорів;

5) проведення моніторингу ринку енергосервісу.

4. Електропостачальникам, постачальникам природного газу, теплопостачальним організаціям, операторам систем розподілу, теплотранспортуючим організаціям забороняється вживати будь-яких заходів, що перешкоджають здійсненню енергосервісу та інших енергоефективних заходів, стримують розвиток ринків енергосервісу та інших енергоефективних заходів, у тому числі шляхом порушення строків видачі технічних умов на підключення (приєднання) до мереж, зловживання монопольним становищем, недобросовісної конкуренції, створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції, досягнення неправомірних переваг у конкуренції відповідно до закону.

1. Стимулювання споживачів до впровадження енергоефективних заходів здійснюється шляхом:

1) інформування про надання фінансування на впровадження енергоефективних заходів, у тому числі грантів, субсидій, здешевлення кредитів на здійснення енергоефективних заходів, відшкодування частини вартості енергоефективних заходів, надання безповоротної фінансової та технічної допомоги;

2) поширення інформації та здійснення інформаційно-освітніх енергоефективних заходів;

3) реалізації та популяризації пілотних проектів;

4) стимулювання зміни режиму споживання енергії на робочому місці;

5) заохочення до впровадження інтелектуальних систем обліку енергії.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, забезпечує:

1) доступність інформації про існуючі механізми, фінансові та правові умови підвищення рівня енергетичної ефективності серед споживачів, суб’єктів архітектурної діяльності, енергетичних та екологічних аудиторів;

2) поширення інформації серед банків та інших фінансових установ про можливість участі у фінансуванні енергоефективних заходів, включаючи участь у державно-приватному партнерстві;

3) встановлення умов для постачальників енергії щодо надання споживачам актуальної інформації та рекомендацій з питань підвищення рівня енергетичної ефективності;

4) поширення за участю інших осіб інформації та здійснення інформаційно-освітніх заходів з метою інформування населення про переваги та практику здійснення енергоефективних заходів;

5) здійснення оцінки та, за необхідності, формування і надання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, пропозицій щодо вжиття заходів з усунення регуляторних бар’єрів у сфері забезпечення енергетичної ефективності;

6) оцінку та, за необхідності, формування і надання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, пропозицій щодо вжиття заходів з усунення регуляторних бар’єрів у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, забезпечують розроблення методичних матеріалів для загальноосвітніх навчальних закладів щодо енергоефективності.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, включає матеріали щодо простих та маловитратних енергоефективних заходів для побутових споживачів до навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів.

1. Для реалізації державної політики у сфері енергоефективності, крім Фонду енергоефективності, який діє відповідно до Закону України "Про Фонд енергоефективності", можуть створюватися інші державні фонди з дотриманням таких умов:

1) програми державних фондів надають фінансування на різні типи енергоефективних заходів та/або спрямовані на різні групи споживачів енергії;

2) забезпечуються моніторинг та верифікація використання бюджетних коштів.

1. Особи, винні в порушенні вимог законодавства у сфері забезпечення енергетичної ефективності, несуть відповідальність відповідно до закону.

2. На операторів систем передачі та операторів систем розподілу за порушення ними вимог цього Закону щодо проведення оцінки потенціалу енергоефективності Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, накладає штрафи.

Порушення операторами систем передачі та операторами систем розподілу вимог цього Закону щодо проведення оцінки потенціалу енергоефективності тягне за собою накладення штрафу на таких суб’єктів господарювання у розмірі тридцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. У разі запровадження схеми зобов’язань з енергоефективності відповідно до частини четвертої статті 9 цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, накладає на суб’єктів господарювання, яким встановлено зобов’язання щодо досягнення цільового показника щорічного скорочення споживання енергії та ліцензування яких здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг:

за недотримання зобов’язань щодо досягнення цільового показника щорічного скорочення споживання енергії у розмірі, що не перевищує 50 відсотків від встановленого показника, -