Про Державну програму зайнятості населення на 1993 рік

З метою сприяння зайнятості населення, запобігання масовому безробіттю, забезпечення соціального захисту громадян та розробки механізмів реалізації державної політики щодо регулювання скорочення робочих місць Кабінет Міністрів України

1. Схвалити Державну програму зайнятості населення на 1993 рік, розроблену на основі пропозицій Ради Міністрів Республіки Крим, органів державної виконавчої влади областей, міст Києва та Севастополя, заінтересованих міністерств і відомств та наукових установ, що додається.

2. Міністерству праці разом з Міністерством фінансів, Міністерством економіки та з участю профспілкових об'єднань на основі Державної програми зайнятості населення на 1993 рік розробити проект бюджету загальнодержавної частини державного фонду сприяння зайнятості населення на 1993 рік і одночасно з проектом державного бюджету України на 1993 рік внести до Кабінету Міністрів України цей проект і пропозиції щодо розміру відрахувань до державного фонду сприяння зайнятості населення з фонду оплати праці підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.

3. Міністерству праці та Міністерству статистики щоквартально інформувати Уряд і населення України про стан виконання Державної програми зайнятості населення на 1993 рік і використання коштів державного фонду сприяння зайнятості населення.

ХП. Сприяння зайнятості населення, яке поверта-

В основу Державної програми зайнятості населення на 1993 рік /надалі - Програми/ покладено основні напрями антикризових заходів Плану дій Уряду України по реалізації та розвитку "Основ національної економічної політики" на 1993 рік, а також враховано прогнозні розрахунки ринку праці та пропозиції Ради Міністрів Республіки Крим, органів державної виконавчої влади областей, міст Києва і Севастополя, заінтересованих міністерств, відомств, Науково-дослідного центру з проблем зайнятості населення та ринку праці Академії наук і Мінпраці, інших наукових установ щодо сприяння зайнятості населення, запобігання масовому безробіттю і забезпечення соціального захисту громадян.

Аналіз зайнятості населення України за останні роки показує, що чисельність трудових ресурсів стабілізувалась у межах 29,5 - 29,8 млн. чоловік. У народному господарстві зайнято 25 млн. чоловік, у т.ч. в галузях матеріального виробництва понад 18 млн. чоловік або майже 73 відсотки. Навчається з відривом від виробництва 1,9 млн. чоловік.

Серед 2,9 млн. чоловік, які не зайняті в суспільному виробництві та не навчаються з відривом від виробництва є жінки, які займаються домашнім господарством і вихованням дітей; особи, які тимчасово не працюють у зв'язку із зміною місця роботи, неможливістю знайти відповідну роботу, сезонним характером виробництва, а також особи, які звільнилися з місць позбавлення волі й примусового лікування, військовослужбовці та інші категорії.

Найбільш гостро проблема зайнятості населення стоїть на територіях пріоритетного розвитку, де є значна кількість незайнятого населення або очікується збільшення її до обсягів, при яких місцеві органи державної виконавчої влади неспроможні вирішити питання їх працевлаштування без заохочення державою створення нових робочих місць. За розрахунками областей очікувана чисельність незайнятого населення в районах /населених пунктах/, віднесених до таких територій, становитиме 320,4 тис. чоловік.

Розвиток процесів на ринку праці свідчить про те, що його обсяги в 1991 - 1992 роках були значно меншими від очікуваних. Це є наслідком затримки реалізації ринкового механізму в економіці та соціальній сфері. Велика кількість підприємств і організацій в поточному році продовжують утримувати надлишкову кількість працюючих навіть при значному спаді виробництва, внаслідок чого в країні вже утворилося значне приховане безробіття.

Певне пожвавлення підприємницької діяльності, збільшення потреби малих підприємств і кооперативів у кваліфікованих працівниках призвело до незначного зростання кількості вакансій і чисельності працевлаштованих у третьому кварталі 1992 року. Незважаючи на це реалізація заходів активної політики зайнятості населення відбувається повільно.

У 1992 році працевлаштовано 193,6 тис. чоловік, що становить 34,7 відсотка загальної кількості незайнятих громадян, які звернулися до державної служби зайнятості, на професійне навчання напрвлено 8,6 тис. чоловік або 1,4 відсотка всіх зареєстрованих. Особи, які направлені на громадські роботи, становлять ще меншу частку - близько 1 відсотка. Кількість безробітних, які перебували на обліку в державній службі зайнятості на початок 1993 року, становила 70,5 тис. чоловік, з яких 52,5 тис. одержували допомогу по безробіттю.

Незначний, порівняно з очікуваним, рівень безробіття та відносно низькі темпи його зростання не дають підстав вважати це явище стійкою тенденцією.

Якщо не вжити енергійних заходів, спрямованих на стимулювання попиту на робочу силу та упередження масового безробіття, чисельність незайнятого працездатного населення значно збільшиться. До загострення ситуації на ринку праці можуть призвести такі обставини:

подальша розбалансованість економіки, спад виробництва, господарські та фінансові труднощі підприємств, скорочення державних дотацій, поширення режимів неповної зайнятості, вимушених відпусток тощо;

Недостатній розвиток сфери прикладання праці у західних областях, де напруження на ринку праці виникає переважно за рахунок сільського населення, в умовах низького землезабезпечення, що сприяє поширенню участі населення цих регіонів у сезонних роботах, праці за вахтовим методом, а також у щоденних трудових міграціях до міських поселень;

існування переважно на Донбасі та в Придніпpов'ї міст із вузькоспеціалізованою структурою зайнятості, де є значні невикористані резерви робочої сили з числа жінок, спеціалістів невиробничої сфери;

можливе закриття шахт центрального Донбасу у зв'язку з відпрацюванням вугільних пластів, що сприятиме зростанню безробіття, рівень якого тут вище, ніж в інших областях України;

повільне вирішення питань працевлаштування у районах розміщення депортованого кримсько-татарського населення, де обсяги фактичного переселення в 4 рази перевищують передбачені;

недостатнє забезпечення робочими місцями мешканців сіл та малих міст на півдні Одеської області, де не працює нині більше третини працездатного населення;

хід конверсії в машинобудівному та військово-промисловому комплексах зумовлює спад виробництва, що призводить до вивільнення робочої сили та зростання безробіття;

припинення експлуатації Чорнобильської АЕС та скорочення зайнятості на об'єктах, які пов'язані з її функціонуванням, насамперед у місті Славутичі, що вимагає розробки та реалізації спеціальної програми зайнятості;

скасування системи державного розподілу молодих спеціалістів, порушення договорів, які укладаються окремими підприємствами на підготовку спеціалістів, що зумовлює появу безробіття серед молоді;

скорочення військового контингенту, що загострює потребу в їхньому працевлаштуванні;

ускладнення вирішення питань з працевлаштуванням у ряді областей в зв'язку з поверненням німців у місця історичного проживання або прибуттям біженців;

можливе збільшення міграційного приросту населення України за рахунок українців, що мешкають у регіонах колишнього СРСР.

Зазначені обставини і активізація процесів роздержавлення та структурної перебудови економіки, земельної реформи, а також вихід із рублевої зони різко прискорять вивільнення працівників і призведуть до утворення значного контингенту тимчасово незайнятого населення.

Динамічність процесів переходу до ринкової економіки та неоднозначність його наслідків вимагають розробки варіантних прогнозів розвитку ситуації на ринку праці.

Результати наукових досліджень, проведених при підготовці цієї Програми, а також підсумки прогнозних розрахунків, здійснених місцевими органами державної виконавчої влади /відповідно до методики, схваленої міжвідомчою радою з проблем зайнятості/, дають таку варіантну оцінку кількості незайнятого населення працездатного віку на ринку праці:

Накреслені основні напрями антикризових заходів Уряду України, що мають припинити неконтрольований спад виробництва до кінця 1993 року, дають підстави передбачати розвиток ситуації на ринку праці за даними першого варіанта /додаток ь 1/. Згідно з цим варіантом прогнозу, прийнятим за основу, передбачаються напрями залучення незайнятого населення до трудової діяльності й надання йому соціальної підтримки /додаток ь 2/.

Для реалізації зазначених напрямів зайнятості населення передбачається розробити заходи, спрямовані на досягнення мети Програми на основі врахування пропозиції і попиту на робочу силу.

Разом з тим не можна повністю виключити можливість розвитку ситуації в кризовому напрямі. У цьому випадку чисельність незайнятого населення на ринку праці може досягти більше 2500 тис. чоловік.

На 1993 рік прогнозний баланс ринку праці /пропозиції і попит на робочу силу/ характеризується такими даними:

Фінансові витрати з державного фонду сприяння зайнятості населення на реалізацію передбачених заходів щодо регулювання зайнятості населення становитимуть 170,3 млрд. карбованців /додаток ь 3/. Вони можуть бути уточнені в ході реалізації цієї Програми.

Головний зміст заходів регулювання зайнятості та соціального захисту населення, що включені до Програми, полягає в забезпеченні активної державної політики на ринку праці, а саме:

надання допомоги громадянам в їх працевлаштуванні;

організація роботи щодо професійної перепідготовки кадрів, участь у професійній орієнтації робітників та учнів;

сприяння створенню робочих місць;

організація оплачуваних громадських робіт;

сприяння підприємницькій діяльності;

регулювання трудової міграції та інші.

Значного розвитку має набути сприяння створенню нових робочих місць, зміні їх структури шляхом спрямування інвестицій /за рахунок усіх форм власності, включаючи кошти державного фонду сприяння зайнятості населення/ перш за все в перспективні галузі народного господарства та сферу обслуговування населення з урахуванням перспективних структурних змін у народному господарстві України.

При цьому мається на увазі, що визначальним фактором є стан розвитку економіки, від можливостей якої залежить ступінь матеріально-фінансового забезпечення заходів і в цілому успіх функціонування механізму втілення в життя політики зайнятості: перекваліфікація, профконсультування; працевлаштування, створення, удосконалення і розвиток інфраструктури ринку праці; виплата допомоги по безробіттю і надання матеріальної допомоги.

Виходячи із статусу Програми більшість її заходів подані у вигляді загальних напрямів, деталізація яких передбачається на рівні територіальних програм Республіки Крим, областей, міст, районів.

У 1992 році в порівнянні з 1991 роком кількість вільних робочих місць /вакантних посад/ зменшилася з 345 до 137 тисяч.

З метою запобігання подальшому скороченню робочих місць та сприяння пріоритетному розвитку окремих галузей економіки передбачається здійснити такі заходи:

розробити перелік об'єктів, що споруджуються і розширюються, визначити строки та кількість новостворюваних робочих місць на підприємствах усіх форм власності, передусім в легкій і харчовій промисловості та у невиробничій сфері, потребу в працівниках на 1993 - 1994 роки у професійно-кваліфікаційному розрізі, джерела їх комплектування, в тому числі за рахунок перепідготовки безробітних, і сприяти введенню таких робочих місць в дію.

відповідно до територіальних програм зайнятості населення забезпечити режим найбільшого сприяння створенню малих підприємств для випуску товарів народного споживання на основі переробки місцевої сировини передусім у населених пунктах, де є вільні трудові ресурси.

Для запобігання наслідків прихованого безробіття поряд з заходами щодо розвитку малих підприємств передбачається організація громадських робіт, на проведення яких виділяються необхідні кошти /додаток ь 3/. Згідно з прогнозними розрахунками Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на громадських роботах буде зайнято 106,3 тис. чоловік. Для їх організації необхідно:

визначити перелік найважливіших напрямів робіт, що сприятимуть стабілізації регіонального розвитку і припиненню спаду обсягів виробництва, щодо можливості їх виконання за рахунок проведення громадських робіт.

організувати в разі необхідності місця /приміщення/ для тимчасового розселення зайнятих на громадських роботах осіб, які не мають постійного місця проживання.

розробити та затвердити методичні рекомендації з питань раціональної організації та створення системи стимулювання безробітних до участі в оплачуваних громадських роботах.

У межах стабілізації агропромислового комплексу з метою сприяння зайнятості населення у сільській місцевості передбачається:

здійснити комплекс заходів для подання практичної допомоги вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню, яке проживає у сільській місцевості, у розвитку сімейного та індивідуального підряду, селянських /фермерських/ господарств, сільськогосподарських кооперативів, підсобних виробництв колгоспів і радгоспів, виробничої кооперації сільськогосподарських і промислових виробництв.

вивчити і проінформувати органи державної виконавчої влади про можливість залучення працівників трудонадлишкових населених пунктів на сезонні сільськогосподарські роботи в трудонедостатніх населених пунктах і до участі в громадських роботах.

сприяти поверненню з міст громадян, перш за все вивільнюваних із міських підприємств працівників, які мають необхідні для села спеціальності.

сприяти створенню нових робочих місць за рахунок організації переробних підприємств /цехів/ сільськогосподарської продукції та торговельних об'єктів, у тому числі для потреб фермерських господарств.

Нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів, диспропорції в розміщенні продуктивних сил, особливості відтворення населення та інші причини призводять в окремих населених пунктах /районах/ до різкого перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї і викликають необхідність виділення територій пріоритетного розвитку, в межах яких створення робочих місць заохочується державою з урахуванням структурної перебудови їх економіки /додаток N 4/. Для вирішення питань зайнятості населення, яке проживає на цих територіях, необхідно здійснити такі заходи:

надати організаційну, а в разі необхідності фінансову допомогу в створенні на територіях пріоритетного розвитку в 1993 - 1995 роках 174 тис. робочих місць у перспективних галузях народного господарства та сфері обслуговування населення, в тому числі:

у трудонадлишкових сільських і гірських районах західного регіону та південно-західних районах Одеської області - 80,3 тис. робочих місць;

у районах /населених пунктах/, де передбачається скорочення обсягів виробництва в зв'язку з вичерпанням сировинних ресурсів, закриттям /ліквідацією/ народногосподарських об'єктів, структурними змінами у виробництві, - 25 тис. робочих місць, у тому числі у вугледобувних областях Донецько-Придніпровського регіону - 2,9 тис. робочих місць;

у районах /населених пунктах/ з переважним розвитком однієї-двох галузей, де існує диспропорція у сфері прикладання чоловічої і жіночої праці, - 37 тис. робочих місць;

у районах /населених пунктах/, визначених для розміщення переселенців із зони Чорнобильської АЕС, депортованих народів, - 22,3 тис. робочих місць;

у районах /населених пунктах/ розташування військових гарнізонів - 9,4 тис. робочих місць.

визначити в територіальних програмах зайнятості перелік діючих підприємств, які створюватимуть додаткові робочі місця, а також нових підприємств усіх форм власності, що передбачається створити на територіях пріоритетного розвитку, кількість робочих місць в них, строки їх введення, потребу в трудових ресурсах.

розробити і подати до Кабінету Міністрів України проект Положення про надання підприємствам, які створюють на територіях пріоритетного розвитку робочі місця, податкового кредиту за рахунок сум податку, що зараховуються до державного бюджету України.

У 1993 році кількість громадян, які потребують соціального захисту, становитиме 345,8 тис. чоловік. Найбільше серед них молоді /129,8 тис. чоловік/ та жінок з малолітніми дітьми /91,4 тис. чоловік/. Особи, які мають тривалу перерву в роботі, становлять 18,8 відсотків, а особи передпенсійного віку - 15 відсотків.

З метою їх працевлаштування передбачається:

забронювати на підприємствах і в організаціях для громадян, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних конкурувати на ринку праці 304,9 тис. робочих місць.

надати згідно з діючими рекомендаціями Мінпраці організаційну та фінансову допомогу в створенні на підприємствах і в організаціях 53,8 тис. додаткових робочих місць, що разом з використанням заброньованих робочих місць дасть можливість працевлаштувати майже 360 тис. громадян, які потребують соціального захисту.

розробити Положення про порядок і взаємодію органів державної виконавчої влади, підприємств, організацій та установ щодо бронювання робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту.

Згідно з розрахунками і пропозиціями Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій загальна кількість жінок, які потребують сприяння у працевлаштуванні, становитиме 835,3 тис. чоловік, у тому числі тих, які вивільняються з виробництва, - 364,3 тис. чоловік. Для надання їм соціальної підтримки необхідно:

забезпечити підвищення кваліфікації та перепідготовку 63,8 тис. жінок, на що спрямувати необхідні кошти з державного фонду сприяння зайнятості населення.

здійснити заходи для профорієнтації жінок з урахуванням їх психофізіологічних особливостей, покликання та здібностей, поширюючи їх орієнтацію на перспективні професії висококваліфікованої праці.

визначити /і періодично переглядати/ перелік професій в пріоритетних галузях народного господарства, які доцільно рекомендувати жінкам для опанування ними в системі вищої та середньої освіти.

Розробити і затвердити механізм заохочення підприємств у прийомі та професійній підготовці молоді на виробництві, враховуючи необхідність працевлаштувати в 1993 році 322,3 тис. чоловік.

Забезпечити професійну підготовку та наступне працевлаштування 50,1 тис. юнаків та дівчат віком до 21 року, які ще не працювали і не мають професії.

Розробити спеціальні молодіжні програми громадських робіт та сприяти залученню молоді до участі в них у поєднанні з професійною підготовкою.

Створити в місті Києві центр професійної підготовки та орієнтації молоді. Визначитися щодо необхідності створення таких центрів у регіонах України.

Сучасні засоби надання допомоги в зайнятості вивільнюваних громадян та незайнятого населення зумовлюють такі важливі напрями роботи, як набуття безробітними нових професій, професійна підготовка та перепідготовка. Цій роботі передує профорієнтаційне консультування, що забезпечує добір кандидатів для професій відповідно до їх інтересів, бажань і здібностей, а також потреб суспільства. Для виконання її на сучасному науково-технічному та методичному рівні необхідно:

розробити та подати до Кабінету Міністрів України проект концепції державної системи професійної орієнтації населення.

відкрити на базі профільних вищих навчальних закладів України мережу спецфакультетів для підготовки психологів державної служби зайнятості.

розробити і подати до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо регламентації взаємодії державної служби зайнятості з органами охорони здоров'я та освіти в галузі професійної орієнтації молоді та дорослого населення.

При вирішенні питань організації професійної підготовки вивільнюваних працівників і незайнятого населення в першу чергу братимуться до уваги можливості подальшого їх працевлаштування. Їх навчання здійснюватиметься за професіями і спеціальностями, які найбільше користуватимуться попитом на ринку праці.

Враховуючи потребу технічного розвитку підприємств, раціонального використання наявного виробничого потенціалу та забезпечення їх кадрами необхідних професій передбачається:

забезпечити підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації вивільнюваних працівників і незайнятого населення та зареєстрованих у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, за укладеними договорами у вищих, професійно-технічних, інших навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях та спеціально створених навчальних центрах державної служби зайнятості. В основу цієї роботи покласти принцип відповідності перепідготовки робочої сили наявним робочим місцям.

Виділити на оплату вартості навчання 137,1 тис. чоловік необхідні кошти з місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення.

продовжити створення та укомплектування спеціалістами обласних навчальних центрів державної служби зайнятості для професійного навчання незайнятого населення та забезпечити їх необхідним обладнанням.

забезпечити систематичне підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів обласних навчальних центрів професійного навчання та працівників центрів зайнятості населення, які займаються цими питаннями.

розробити /і періодично переглядати/ перелік основних укрупнених груп професій і спеціальностей, за якими буде здійснюватися професійне навчання вивільнювальних працівників і незайнятого населення.

організувати курси підвищення кваліфікації викладачів, майстрів /інструкторів/ виробничого навчання, які залучаються для підготовки та перепідготовки вивільнюваних працівників та інших категорій незайнятого населення.

У зв'язку з реформуванням і скороченням військових структур гостро постає проблема соціальної і професійної адаптації вивільнюваних офіцерів і прапорщиків, чисельність яких може досягти 33 тис. чоловік. З урахуванням членів їхніх сімей ринок праці у 1993 році поповнять не менш як 46 тис. чоловік.

З метою вирішення питань зайнятості цієї категорії населення передбачається:

визначити на 1993 - 1995 роки потребу /в місцях дислокації військових частин/ в створенні центрів соціальної адаптації, мережі центрів і курсів професійної підготовки та перепідготовки військовослужбовців та членів їхніх сімей з метою оволодіння ними перспективними професіями відповідно до потреб народного господарства. Розпочати організацію таких центрів і курсів.

створити в місті Києві навчальний центр професійної перепідготовки звільнюваних у запас та відставку військовослужбовців, а також членів їхніх сімей, що прибувають в Україну. Визначитися щодо необхідності створення таких центрів в інших регіонах України.

розробити для навчальних центрів, що займатимуться перепідготовкою військовослужбовців, необхідні навчальні плани і комп'ютерні програми, забезпечити їх методичною літературою згідно з переліком професій, за якими буде проводиться підготовка і перепідготовка. Залучити до цього висококваліфікованих викладачів, які володіють сучасними методами навчання.

встановити порядок професійного добору і направлення для перепідготовки і підвищення кваліфікації вивільнюваних військово- службовців у навчальні центри, заклади та підрозділи підвищення кваліфікації системи загальної і вищої освіти України.

забезпечити у разі необхідності підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів вивільнюваних військовослужбовців, а також членів їхніх сімей, які мають вищу освіту, в навчальних закладах і підрозділах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів системи вищої освіти.

розробити пропозиції та затвердити нормативні акти щодо створення робочих місць для вивільнюваних військовослужбовців, а також членів їхніх сімей шляхом створення малих, акціонерних виробничих і комерційних підприємств на базі вивільнюваної військової техніки, об'єктів та іншого майна.

надати організаційну, а в разі необхідності фінансову допомогу в створенні додаткових робочих місць згідно з кількістю і професійним складом вивільнюваних військовослужбовців.