Про серйозні недоліки в роботі та невідкладні заходи щодо поліпшення діяльності цивільної авіації

Водночас здійснюватиметься переоснащення парку близько та середньомагістральних літаків, а також літаків для місцевих авіаліній за такими принципами:

пріоритетне використання сучасної конкурентоспроможної авіаційної техніки українського виробництва;

переобладнання повітряних суден, які перебувають в експлуатації, з метою поліпшення їх техніко-експлуатаційних характеристик;

придбання та оренда (лізинг) авіаційної техніки іноземного виробництва з одночасним створенням робочих місць в Україні для виробництва окремих компонентів та устаткування цієї авіатехніки і створенням системи її матеріально-технічного обслуговування та ремонту;

придбання повітряних суден у Міноборони;

використання на взаємовигідних засадах у складі цивільної авіації повітряних суден Міноборони згідно з договорами між Військово-Повітряними Силами та авіапідприємствами.

Для повнішого задоволення потреб цивільної авіації, а також в інтересах української авіапромисловості відповідні органи державної влади вирішують питання про створення конкурентоспроможної вітчизняної авіатехніки, яка повинна надійти для експлуатаційних випробувань у найближчі 2 - 3 роки, масового використання - через 5 - 7 років, а саме:

літаків для місцевих авіаліній (АН-140, АН-38);

магістральних літаків (ТУ-334).

Перспективним напрямом є також створення системи регулярних вантажних перевезень з використанням повітряних суден, що розробляються національною авіаційною промисловістю (АН-74ТК, АH-70), та потенціалу Військово-Повітряних Сил.

Поряд з проведенням модернізації парку повітряних суден необхідно забезпечувати підтримання технічного стану наявних суден відповідно до зростаючих вимог стосовно забезпечення безпеки польотів, що, у свою чергу, вимагатиме виробництва на вітчизняних підприємствах запасних частин і комплектуючих виробів.

Принципової реорганізації потребує система технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки.

На основі авіаційно-технічних баз і авіаційно-ремонтних заводів доцільно створити спеціалізовані центри технічного обслуговування та ремонту, які використовували б прогресивні технології, були оснащені новітніми інформаційно-керуючими системами, сучасним діагностичним та виробничим обладнанням.

Є потреба в середніх і легких вертольотах, що зумовлює необхідність розвитку власної вертольотобудівної промисловості.

І далі розвиватиметься авіація загального призначення, зокрема спортивна авіація, дельтапланеризм, повітроплавання, а також створюватиметься парк ділової авіації.

Мінтранс, Укравіатранс сприятимуть авіапромисловості в пошуку нових форм господарювання на взаємовигідних засадах в умовах розвитку ринкових відносин.

Виділення аеропортів із складу авіапідприємств у самостійні юридичні особи є обов'язковим заходом демонополізації на повітряному транспорті.

Аеропорт як єдиний технологічний комплекс ма забезпечувати керування повітряним рухом в зоні аеропорту, зліт-посадку літаків, їх наземне обслуговування, обслуговування пасажирів, багажу, пошти та вантажів, а також надання всіх інших авіаційних та неавіаційних послуг авіакомпаніям, клієнтам, іншим юридичним та фізичним особам. На взаємовигідних умовах право на виконання зазначених послуг може передаватися у концесію окремим юридичним та фізичним особам за умови погодження цих питань з органом управління у встановленому порядку.

Аеропорт користуватиметься землею у межах, визначених державним актом землекористування, і нестиме відповідальність згідно із законодавством України за використання земель, закріплених за ним, їх впорядкування, екологічну безпеку та утримання в належному стані.

Діючі аеропортові комплекси не повною мірою відповідають вимогам організації міжнародних авіаперевезень, обслуговування пасажирів тощо. Тому передбачається модернізація аеропортів, їх реконструкція і розбудова відповідно до міжнародних норм і правил.

Аеропорти поділятимуться на категорії залежно від їх значення: головний аеропорт, регіональні і обласні аеропорти та аеропорти місцевого значення.

Головний аеропорт країни - аеропорт Бориспіль - забезпечуватиме виконання основного обсягу пасажирських та вантажних міжнародних авіаперевезень і як об'єкт державних інтересів розвиватиметься за рахунок державних капітальних вкладень і власних коштів.

Регіональні аеропорти (Сімферополь, Одеса, Донецьк, Харків, Львів, Дніпропетровськ) та аеропорти в інших обласних центрах перебуватимуть під державним контролем. Їх розвиток може здійснюватися як за рахунок коштів місцевих бюджетів та державних капітальних вкладень, так і за рахунок інших джерел.

Доцільним буде впровадження технології комплексних перевезень пасажирів і вантажів різними видами транспорту на базі головного та регіональних аеропортів, перетворення їх у вузлові аеропорти (так звані "хаби"), що забезпечують міжнародні транзитні та трансферні авіаперевезення.

Аеропорти місцевого значення, розташовані у промислових центрах і курортних зонах тощо, тісно взаємодіють з головним та регіональними аеропортами. Джерелами фінансування розвитку місцевих аеропортів можуть бути бюджетні кошти, кошти іноземних інвесторів, спільних підприємств тощо.

Під час визначення пріоритетів розвитку аеропортів враховуються аеродроми Міноборони та інших відомств на підставі техніко-економічних обгрунтувань.

Найближчим часом необхідно визначити кордони перспективної розбудови аеропортів з метою бронювання необхідних територій навколо них, вилучення їх з реєстру земель, що підлягають паюванню, та вирішити питання щодо насадження шумозахисних лісосмуг.

Для забезпечення ефективної діяльності аеропортів у ринкових умовах, підтримання необхідного балансу інтересів держави, регіону, міста, окремих юридичних та фізичних осіб у сфері аеропортових послуг необхідно провести акціонування українських аеропортів.

Слід приділити велику увагу гармонійному і скоординованому розвитку усієї національної мережі аеропортів.

Передбачається впровадити систему контролю та нагляду за діяльністю аеропортів з метою забезпечення виконання основних завдань:

підвищення рівня авіаційної безпеки та безпеки польотів;

забезпечення розвитку всієї національної мережі аеропортів України як єдиного господарського комплексу;

здійснення контролю за цінами;

об'єднання та використання технічного досвіду;

забезпечення економії у виробництві;

забезпечення ефективності управління;

координація зусиль в оснащенні обладнанням;

уникнення дублювання в управлінні, капітальних вкладеннях, витратах трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів;

зменшення накладних видатків;

досягнення високої ефективності в міжнародному русі капіталів;

створення сприятливих умов для інвестицій;

підтримка тимчасово збиткових аеропортів заради функціонування всієї мережі.

Виробничою базою цивільної авіації є підприємства Укравіатрансу, на які покладено функції з технічного обслуговування авіаційної техніки різної складності та трудозатратності. Особливо трудозатратні та технологічно складні види обслуговування виконуватимуться авіабудівними, спеціалізованими авіаремонтними та іншими підприємствами різних форм власності за умови наявності відповідного сертифіката та ліцензії.

Виконуючи завдання в інтересах цивільної авіації України, підприємства інших міністерств і відомств повинні додержуватися нормативних вимог, визначених законодавством або ухвалених відповідними органами в установленому порядку.

У разі потреби технічне обслуговування та ремонт імпортної авіаційної техніки проводитиметься на іноземних підприємствах, діяльність яких повинна бути схвалена повноважним органом України.

У найближчі 3 - 5 років передбачається:

забезпечити на вітчизняних підприємствах оптимальний обсяг:

- поточного та капітального ремонту авіаційної техніки виробництва України, Росії, Узбекистану (літаки, вертольоти, двигуни, агрегати, авіаційне обладнання, спеціальне обладнання аеропортів тощо), створивши умови для всебічних коопераційних зв'язків;

- обслуговування та поточного ремонту авіаційної техніки іноземного виробництва;

удосконалити зв'язки між експлуатаційними та ремонтними підприємствами цивільної авіації та авіаційної промисловості за рахунок широкого застосування нових взаємовигідних форм виробничо-фінансових відносин.

Україна як член ІКАО і держава реєстрації цивільних повітряних суден, держава розробника та виробника авіаційної техніки, держава експлуатанта взяла на себе зобов'язання забезпечувати безпеку цивільної авіації.

Забезпечення безпеки цивільної авіаціі - комплексний процес, який передбачає забезпечення безпеки польотів, захист цивільної авіації від актів незаконного втручання (авіаційну безпеку) та захист навколишнього середовища від шкідливого впливу з боку авіації (екологічну безпеку).

Контроль за реалізацією державної політики у забезпеченні безпеки авіації, а також координація робіт у сфері її забезпечення здійснюються Міжвідомчою комісією з питань авіаційної політики, безпеки авіації та використання повітряного простору України, створеною при Президентові України.

У структурі Укравіатрансу діють відповідні відомчі органи, що забезпечують безпеку цивільної авіації.

Безпосереднє виконання заходів щодо забезпечення безпеки цивільної авіації покладається на експлуатантів авіаційної техніки, також на її розробників, виробників та ремонтників згідно з відповідними авіаційними правилами.

Основними принципами забезпечення безпеки польотів (БП) та авіаційної безпеки (АБ) є:

пріоритетність збереження життя та здоров'я людей перед результатами виробничої діяльності;

регламентація відповідальності фізичних та юридичних осіб за стан БП та АБ;

державне регулювання та державний нагляд забезпечення БП та АБ всіма суб'єктами галузі цивільної авіації;

незалежність технічних напрямів (безпека цивільної авіації, аеронавігація) державного регулювання від економічних;

повсякденна профілактична діяльність, спрямована на забезпечення БП та АБ згідно із законами та авіаційними правилами України;

державна сертифікація всіх об'єктів та суб'єктів у галузі цивільної авіації;

незалежне та об'єктивне розслідування авіаційних подій з метою виявлення їх причин та розроблення профілактичних заходів щодо запобігання їм.

Основні напрями забезпечення безпеки польотів та авіаційної безпеки:

нормування і сертифікація всіх юридичних та фізичних осіб у галузі цивільної авіації та всієї авіаційної техніки;

систематичний нагляд і контроль за забезпеченням БП та АБ з боку органів державного регулювання і нагляду, а також керівництва та інспекційних підрозділів експлуатантів;

науковий супровід, спрямований на підвищення рівня БП та АБ, в тому числі і на зменшення небезпеки впливу людського фактора;

інформаційне забезпечення БП та АБ, що передбачає розроблення та впровадження автоматизованих систем обробки даних про авіаційні події, порушення та незаконні втручання в діяльність авіаційної транспортної системи, добровільні повідомлення авіаційного персоналу.

Згідно із статтею 106 Повітряного кодексу України з метою забезпечення профілактичної діяльності щодо підвищення безпеки польотів створюється страховий фонд безпеки авіації за рахунок відрахувань від платежів з обов'язкових видів страхування.

Нормування та сертифікація є основним методом державного регулювання безпеки польотів та авіаційної безпеки цивільної авіації.

Відповідність об'єктів сертифікації встановленому рівню вимог підтверджується національними сертифікатами, свідоцтвами, посвідченнями тощо, які видаються відповідними державними органами з питань сертифікації цивільної авіації.

Обов'язковій державній сертифікації та інспектуванню підлягають:

авіаційна техніка (тип та екземпляр) та обладнання авіаційної безпеки;

авіаційний персонал;

аеродроми, повітряні траси, місцеві повітряні лінії;

розробники і виробники авіаційної техніки та обладнання авіаційної безпеки;

ремонтні заводи та центри технічного обслуговування авіаційної техніки;

експлуатанти авіаційної техніки та обладнання авіаційної безпеки;

навчальні заклади в галузі цивільної авіації.

Для розроблення нормативних вимог, методик оцінки відповідності нормам та виконання сертифікаційних робіт створюються робочі групи, до складу яких входять висококваліфіковані спеціалісти з питань сертифікації, у тому числі військові спеціалісти. З метою оперативного вирішення питань Мінтранс може об'єднати свої зусилля у проведенні робіт із зазначених напрямів з органами інших держав.

Цивільна авіаційна техніка підлягає реєстрації у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України. Ведення цього реєстру покладається на державний орган з питань сертифікації, реєстрації, безпеки польотів та авіаційної безпеки цивільної авіації.

Контроль за реалізацією державної політики в забезпеченні безпеки авіації здійснюється Міжвідомчою комісією з питань авіаційної політики, безпеки авіації та використання повітряного простору України, до складу якої входять представники всіх заінтересованих міністерств і відомств - Мінтрансу, Мінмашпрому, Міноборони, Мінюсту, МЗС, МВС, Мінекономіки, Мінфіну, СБУ та інших.

Державний відомчий контроль за забезпеченням безпеки польотів експлуатантами, аеропортами, підприємствами технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки тощо, діяльність яких регулююється відповідно до Повітряного кодексу України та інших законодавчих актів, що діють у цивільній авіації та транспортно-дорожньому комплексі України, здійснюють відповідні інспекції Державного департаменту авіаційного транспорту.

З метою вдосконалення національної системи забезпечення безпеки цивільної авіації згідно з вимогами Повітряного кодексу України і принципами забезпечення безпеки польотів та авіаційної безпеки в найближчі 1-2 роки передбачається створити:

державний орган з питань сертифікації, реєстрації, безпеки польотів та авіаційної безпеки в цивільній авіації, який у своїй діяльності буде повністю незалежним від органів виконавчої влади цивільної авіації;

міжвідомчий орган нагляду за забезпеченням безпеки авіації та розслідування авіаційних подій, який діятиме під керівництвом Міжвідомчої комісії з питань авіаційної політики, безпеки авіації та використання повітряного простору України.

З метою розвитку систем сертифікації, державної реєстрації та державного нагляду за безпекою польотів передбачається реалізувати такі конкретні заходи:

У найближчі 1 - 2 роки:

завершити створення національної системи сертифікації авіаційної техніки і суб'єктів авіаційної діяльності на основі постійних та тимчасових робочих груп, окремих сертифікаційних лабораторій, незалежної інспекції та експертів-аудиторів під керівництвом державного органу з питань сертифікації, реєстрації, безпеки польотів та авіаційної безпеки цивільної авіації;

визначити основний склад сертифікаційних лабораторій та центрів, провести їх атестацію;

завершити створення незалежної інспекції на підприємствах та в установах на базі представництв Міноборони, вирішити питання фінансування їх діяльності;

завершити розроблення і забезпечити впровадження технічної нормативної бази сертифікації на основі максимальної її гармонізації з нормами льотної придатності Росії (АП), а також США

і Західної Європи (JAR);

завершити розроблення і забезпечити впровадження процедурної нормативної бази сертифікації, що відображатиме особливості побудови державної системи сертифікації в Україні;

організувати разом з Міждержавним авіаційним комітетом (МАК) відповідно до Мінської (1991 р.) Угоди про цивільну авіацію і про використання повітряного простору роботу із сертифікації нової авіаційної транспортної техніки, що розробляється в Україні. Ця робота провадитиметься бригадою спеціалістів МАК і Укравіатрансу без дублювання і додаткових фінансових витрат з оформлення сертифікаційних документів Авіарегістром МАК і відповідним українським уповноваженим органом;

розгорнути роботу із сертифікації виробників авіаційної техніки в Україні, а також схвалення іноземних (у тому числі країн СНД) виробників та підприємств, які виконують ремонт і технічне обслуговування імпортної авіаційної техніки, що експлуатується в Україні;

разом з Мінмашпромом відновити і вдосконалити на сучасному рівні з урахуванням рекомендацій ІКАО систему подання, збирання та аналізу повідомлень про авіаційні події, а також систему доробок авіаційної техніки згідно з бюлетенями промисловості;

завершити створення інформаційної підсистеми обов'язкових повідомлень у цивільній авіації України в повному обсязі;

запровадити випуск обов'язкових директив льотної придатності, вирішити питання про взаємообмін інформацією щодо льотної придатності між національними повноважними органами цивільної авіації України, Російської Федерації, іншими іноземними авіаційними адміністраціями;

розробити та впровадити процедуру державної реєстрації та інспектування цивільних некомерційних повітряних суден загального призначення, спортивних та саморобних літальних апаратів;

завершити сертифікацію всіх регіональних аеропортів та основних аеропортів місцевого значення;

вирішити питання про введення в дію української літаючої лабораторії для сертифікації радіотехнічного обладнання аеродромів;

розробити процедури сертифікації експлуатантів, які працюють на некомерційній основі;

розробити процедури накладення штрафних санкцій на експлуатантів за порушення ними умов та обмежень сертифіката;

розробити процедури аудиторського аналізу економічного стану експлуатантів;

вирішити питання про посилення ланки регіональних інспекцій;

вирішити питання про допомогу міжнародних організацій та іноземних авіаційних адміністрацій у побудові системи авіаційної безпеки в Україні.

У найближчі 3-5 років передбачається:

завершити роботу із сертифікації виробників та підприємств, які виконують ремонт і технічне обслуговування авіаційної техніки в Україні, та схвалення аналогічних іноземних підприємств, діяльність яких пов'язана з імпортною авіаційною технікою, що експлуатується в Україні;

ввести в дію автоматизовану систему подання, збирання та аналізу повідомлень про авіаційні події;

завершити сертифікацію всіх цивільних аеропортів;

забезпечити проведення роботи щодо укладання з авіаційними адміністраціями провідних авіаційних країн технічних угод та робочих процедур з льотної придатності з метою подальшого підписання відповідних міждержавних угод.

Державний відомчий контроль за забезпеченням авіаційної безпеки цивільної авіації експлуатантами, аеропортами, авіапідприємствами усіх форм власності незалежно від їх відомчої належності здійснюється Управлінням авіаційної безпеки (УАБ) Укравіатрансу.

Відповідно до Повітряного кодексу України передбачається створити державний орган з питань сертифікації, реєстрації, безпеки польотів та авіаційної безпеки цивільної авіації.

Робота органів, що забезпечують авіаційну безпеку цивільної авіації України, здійснюватиметься на підставі та відповідно до Державної програми безпеки цивільної авіації, у якій викладено норми, правила та процедури захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання.

До 2000 року передбачається:

встановити стандартизований рівень забезпечення авіаційної безпеки для всіх суб'єктів діяльності в цивільній авіації України відповідно до Державної програми безпеки цивільної авіації;

розробити та впровадити інформаційно-аналітичну систему авіаційної безпеки, яка дасть змогу здійснювати процеси збирання, обробки, аналізу інформації про можливу небезпеку для цивільної авіації в регіонах, державах, аеропортах та забезпечити її термінове надання державним органам, користувачам та іншим суб'єктам авіаційного транспорту;

створити сприятливі умови для залучення в Україну передового досвіду та найкращих технологій у сфері виробництва обладнання безпеки;

створити та впровадити механізм позабюджетного фінансування загальнодержавних витрат на підтримання стандартизованого рівня авіаційної безпеки.

З питань авіаційної безпеки розвиватиметься співробітництво з відповідними повноважними органами зарубіжних країн.

З метою проведення об'єктивного і повного розслідування авіаційних подій згідно з вимогами Повітряного кодексу України передбачається створення міжвідомчого органу нагляду за забезпеченням безпеки польотів та розслідування авіаційних подій - робочого органу Міжвідомчої комісії з питань авіаційної політики, безпеки авіації та використання повітряного простору України.

Розслідування авіаційних подій із цивільними повітряними суднами на території України та за її межами здійснюється згідно з міжнародним стандартом ІКАО "Розслідування авіаційних подій та інцидентів" (Додаток 13 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію) та відповідними положеннями та правилами розслідування авіаційних подій в Україні.

Виконання заходів для усунення причин авіаційних подій і проведення профілактичних заходів, рекомендованих міжвідомчим органом нагляду за забезпеченням безпеки польотів та розслідування авіаційних подій, є обов'язковим для всіх суб'єктів галузі цивільної авіації.

Для проведення досліджень з метою підвищення рівня безпеки польотів і наукового супроводу розслідування авіаційних подій передбачається створити при Київському міжнародному університеті цивільної авіації відповідну науково-дослідну лабораторію та аудиторський орган, до роботи в яких залучатимуться провідні наукові та інженерно-технічні фахівці.

Діяльність цієї науково-дослідної лабораторії частково фінансуватиметься з фонду забезпечення безпеки повітряного руху.

Розвиток цивільної авіації, яка є значним джерелом шкідливого впливу на навколишнє природне середовище, зумовлює необхідність розроблення та реалізації Комплексної програми екологічної безпеки в авіатранспортній діяльності.

Головною метою такої Програми є дотримання балансу між шкідливими наслідками діяльності цивільної авіації і потенційними можливостями довкілля у самовідновленні з урахуванням ефективності державних та галузевих заходів регулювання екологічної безпеки.

Правовою основою природоохоронної діяльності в цивільній авіації України є національне законодавство (Повітряний кодекс України, Закони України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону атмосферного повітря", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про екологічну експертизу" та інші природоохоронні нормативні акти, міжнародні стандарти та рекомендації.

Пріоритетними напрямами в цій галузі є:

забезпечення обов'язкової сертифікації всіх об'єктів цивільної авіації на відповідність нормативним вимогам і екологічної експертизи всіх проектів та програм, що стосуються питань розвитку цивільної авіації;

впровадження нової авіаційної техніки, яка відповідає вимогам національних та міжнародних стандартів щодо рівня шуму та емісії шкідливих речовин;

проектування, будівництво, реконструкція, ремонт та експлуатація аеропортів України з урахуванням вимог екологічної безпеки;

розроблення та впровадження нових ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій обслуговування, ремонту та експлуатації об'єктів, екологізація сучасних технологій;

впровадження системи екологічного моніторингу та регулювання стану навколишнього природного середовища в авіатранспортних процесах на основі сучасних інформаційних технологій;

розроблення та впровадження економіко-господарських механізмів з дотриманням вимог екологічної безпеки під час технічного обслуговування, ремонту та експлуатації авіаційної техніки.

Передбачається реалізація відновних заходів на тих об'єктах цивільної авіації, що потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи чи іншого екологічного лиха.

Впровадження зазначеної Програми передбачає тісну співпрацю міністерств та відомств країни з метою ефективного здійснення всього комплексу практичних заходів щодо її законодавчого, організаційного, наукового, технічного та інформаційного забезпечення, вирішення фінансово-економічних питань реалізації діяльності у сфері охорони довкілля в авіатранспортній діяльності.

Державна авіаційна служба пошуку та рятування (ДАСПР) створюється для запровадження системи управління пошуковими аварійно-рятувальними роботами відповідно до вимог Повітряного кодексу України, Закону України "Про транспорт", стандартів та практики, що рекомендується ІКАО.

Основним завданням ДАСПР є координація та організація раціонального використання авіаційних пошуково-рятувальних сил та ресурсів для проведення ефективного пошуку повітряних суден, що зазнають або зазнали лиха, рятування пасажирів і екіпажів, надання допомоги потерпілим.

Оперативним органом ДАСПР є Головний авіаційний координаційний центр пошуку та рятування (ГАКЦПР).

Функції центрів аварійних повідомлень виконують органи обслуговування повітряного руху.

Робочими органами ДАСПР є пошуково-рятувальні служби, які створюються міністерствами, відомствами та організаціями, що використовують авіаційний транспорт. На час проведення пошукових та рятувальних робіт ці служби перебувають під оперативним управлінням ГАКЦПР.

Для забезпечення наукової підтримки та розвитку Державної авіаційної служби пошуку та рятування передбачається здійснити:

наукове обгрунтування і створення нормативно-правової бази системи пошуку та рятування, у тому числі з питань соціального захисту;

створення організаційної структури, керівних органів спільної системи ДАСПР;

розроблення способів і алгоритмів управління пошуком та рятуванням в умовах дефіциту часу;

розроблення науково обгрунтованих технологій пошуку та рятування;

розроблення та створення експертних систем інформаційної підтримки пошуку та рятування;

розроблення системи підготовки та сертифікації персоналу ДАСПР.

Науковий потенціал цивільної авіації та авіаційної промисловості забезпечують Міноборони, Міносвіти, Національна академія наук, а також:

окремі спеціалізовані науково-дослідні та проектно-конструкторські установи авіаційної галузі;

авіаційні науково-технічні комплекси та дослідно-проектні установи;

вищі навчальні заклади авіаційного профілю;

окремі кафедри та лабораторії вузів загальнотехнічного профілю;

інститути Національної академії наук загального профілю;

науково-дослідні підрозділи авіаційних підприємств-експлуатантів.

Науково-технічний супровід розвитку національної цивільної авіації здійснюватиметься за такими напрямами:

розроблення та виконання довгострокових програм розвитку авіаційного транспорту, спрямованих на розв'язання проблем реструктуризації, приватизації та демонополізації в галузі, а також проблем енергозбереження, безпеки руху, вибору та обгрунтування парку повітряних суден, технічної експлуатації повітряних суден, наземної інфраструктури;

координація робіт із створення та стандартизації нормативно-правової документації, яка регулює діяльність авіаційного транспорту;

розроблення та впровадження прогресивних технологій інформаційного забезпечення діяльності цивільної авіації (бронювання місць і продаж авіаквитків, взаєморозрахунки, науково-технічне інформування, спеціальні галузеві автоматизовані системи керування, регіональні та глобальні мережі передачі даних);

розроблення удосконалених галузевих економічних методів оцінки діяльності підприємств, пропозицій щодо їх розвитку і співробітництва.

Фінансування науково-дослідних робіт, передбачених відповідними державними довгостроковими комплексними програмами розвитку авіаційного транспорту, проводитиметься за рахунок бюджетних коштів, цільового інноваційного фонду, власних коштів підприємств та інших джерел.

Науковий супровід розвитку цивільної авіації здійснюватиметься шляхом проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, виконання завдань впровадження прогресивних технологій технічного обслуговування та експлуатації авіаційної техніки на основі концентрації та координації зусиль наукового потенціалу установ і закладів України згідно з тематикою робіт.

Передбачається розглянути також доцільність організації єдиного державного аерокосмічного науково-експериментального центру.

Діяльність у соціальній сфері цивільної авіації України здійснюється на основі:

захисту конституційних прав та інтересів громадян України;

відповідних міжнародних договорів, учасницею яких є Україна;

тристороннього соціального партнерства у рамках відповідного законодавства України;

участі трудових колективів в управлінні виробничою діяльністю та розподілі прибутку;

укладення та безумовного виконання галузевих угод і колективних умов між сторонами.

Основними напрямами розвитку соціальної сфери діяльності цивільної авіації України є:

удосконалення нормативно-правової бази з питань соціального захисту всіх категорій працівників цивільної авіації, в тому числі працівників системи використання повітряного простору та пошуково-рятувальної служби;

удосконалення системи оплати праці працівників цивільної авіації України з метою підвищення її до рівня оплати праці авіапрацівників у розвинутих державах;

удосконалення системи охорони праці;

створення спеціальних фондів соціальної підтримки;

удосконалення системи соціального страхування та управління коштами соціального страхування;

проведення політики надання додаткових соціальних пільг окремим категоріям авіапрацівників, у тому числі диспетчерам та інженерно-технічним працівникам системи використання повітряного простору, від яких залежить безпека польотів.

Безпека польотів є одним з найважливіших елементів охорони праці льотного складу цивільної авіації України. Потребують розгляду та вирішення й інші питання соціального забезпечення та захисту льотного складу цивільної авіації України.

Особливості проходження військової служби у системі використання повітряного простору і в інших структурах цивільної авіації та соціального забезпечення військовослужбовців визначаються законодавством.

Фінансові джерела розвитку цивільної авіації спрямовуються на реалізацію пріоритетних напрямів цієї Концепції, зокрема на:

забезпечення безпеки цивільної авіації;

створення нормативної бази;

підтримку технічного стану авіаційної техніки, аеропортових та інших наземних споруд;

оновлення парку повітряних суден;

створення належних умов обслуговування тощо.

Джерелами фінансування розвитку цивільної авіації є:

власні кошти підприємств та інших суб'єктів цивільної авіації;

кошти державного та місцевих бюджетів;

вітчизняні та іноземні інвестиції;

добровільні внески українських та іноземних юридичних і фізичних осіб;

окремі спеціалізовані фонди цільового призначення, засновниками яких є авіаперевізники та інші суб'єкти цивільної авіації;

інші надходження.

Механізм акумулювання коштів для оновлення парку повітряних суден базуватиметься на ринкових засадах і передбачатиме різні організаційно-правові форми, у тому числі:

створення спільних підприємств;

утворення промислово-фінансових груп;

надання цільових кредитів;

випуск і продаж спеціальних акцій;

різні форми оренди повітряних суден (лізингу).

В оновленні парку повітряних суден пріоритет надаватиметься високоефективним вітчизняним повітряним суднам.

Для забезпечення необхідних джерел фінансування масового оновлення парку повітряних суден після 2000 року передбачається лізингове використання обмеженої кількості сучасних літаків іноземного виробництва, насамперед далеко- та середньомагістральних.

У вирішенні питань державної підтримки авіаперевізників перевага надаватиметься тим з них, які в змозі забезпечити найефективніше використання одержаної підтримки.

Передбачається жорсткий контроль за формуванням спеціальних фондів фінансування та використанням коштів таких фондів з метою їх безумовного повернення засновникам в установленому порядку.