Про серйозні недоліки в роботі та невідкладні заходи щодо поліпшення діяльності цивільної авіації

Відзначити, що прийняті за останні роки рішення Президента України та Кабінету Міністрів України про забезпечення розвитку цивільної авіації Міністерство транспорту і Державний департамент авіаційного транспорту виконали не повною мірою.

До цього часу не вирішено питання безпеки польотів, не розроблено необхідної нормативної бази, авіапідприємства перебувають у складному фінансовому становищі. Залишається неконтрольованим створення великої кількості авіаперевізників, що свідчить про відсутність дійового контролю за діяльністю цивільної авіації.

Вжиті Міністерством транспорту у поточному році заходи щодо поліпшення роботи Державного департаменту авіаційного транспорту не дали очікуваних результатів. Керівники Укравіатрансу не зробили висновків з рішень колегії Міністерства, не перебудували роботу в напрямі підвищення її ефективності, що свідчить про їх неспроможність проводити державну політику в цій галузі на належному рівні.

Особливе занепокоєння викликає стан безпеки цивільної авіації, який призводить до катастроф, авіаційних подій, інцидентів, загибелі людей і техніки, у тому числі й з такими тяжкими наслідками, як в аеропорту м. Донецька 3 листопада 1996 року; старіння та економічна неефективність парку повітряних суден; спад обсягів авіатранспортних перевезень і послуг; неможливість оновлення парку високоефективними і конкурентоспроможними літаками; безконтрольність у роботі значної кількості повітряних суден за безприбутковими договорами оренди в інших країнах з виключенням їх із Державного реєстру України, а також на підприємствах міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

З метою поліпшення діяльності цивільної авіації, забезпечення її розвитку, підвищення рівня безпеки польотів і авіаційної безпеки та на виконання Указу Президента України від 23 листопада 1996 р. N 1120

"Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 листопада 1996 року "Про невідкладні заходи щодо впорядкування державного регулювання діяльності авіації в Україні" Кабінет Міністрів України

1. Роботу колегії Державного департаменту авіаційного транспорту щодо забезпечення діяльності, розвитку, надійного режиму безпеки цивільної авіації та виконавської дисципліни визнати недостатньою.

Порушити перед Президентом України клопотання про недоцільність подальшого перебування на посаді першого заступника голови Державного департаменту авіаційного транспорту Шмигуна Вадима Павловича у зв'язку з серйозними недоліками в роботі.

2. Схвалити невідкладні заходи поліпшення діяльності цивільної авіації (додаються).

3. Затвердити подану Міністерством транспорту Концепцію розвитку цивільної авіації України (додається).

4. Погодитися з пропозиціями Міністерства транспорту щодо доцільності:

функціонування структури державного управління цивільною авіацією, яка передбачає, що Державний департамент авіаційного транспорту та Комітет по використанню повітряного простору є органами виконавчої влади, підпорядкованими Міністерству транспорту;

створення відповідно до статті 3 Повітряного кодексу України Державної інспекції з нагляду за безпекою авіації (Укравіанагляд), підпорядкованої Кабінету Міністрів України.

5. Схвалити поданий Міністерством транспорту і узгоджений з відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади проект Указу Президента України щодо впорядкування державного регулювання діяльності авіації в Україні та внести його на розгляд Президентові України.

6. Взяти до відома, що Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Кальченко В.М.) разом з Міністерством транспорту (Данькевич І.П.), Міністерством зв'язку (Худолій Д.А.), Міністерством внутрішніх справ (Кравченко Ю.Ф.), Службою безпеки (Радченко В.І.), Міністерством закордонних справ (Удовенко Г.Й.) розроблена система інформування Президента України, Прем'єр-міністра України, Ради національної безпеки і оборони України про авіаційні події та результати їх розслідування.

7. Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Кальченко В.М.) разом з Міністерством транспорту (Данькевич І.П.), Міністерством оборони (Кузьмук О.І.), Міністерством внутрішніх справ (Кравченко Ю.Ф.), Міністерством охорони здоров'я (Сердюк А.М.), Міністерством закордонних справ (Удовенко Г.Й.) розробити та до кінця поточного року внести на розгляд Кабінету Міністрів України конкретні пропозиції щодо створення національної системи пошуково-рятувальних робіт в авіації для доповіді Президентові України.

8. Міністерству закордонних справ (Удовенко Г.Й.) разом з Міністерством транспорту (Данькевич І.П.), Міністерством оборони (Кузьмук О.І.), Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі (Осика С.Г.), Міністерством юстиції (Головатий С.П.) терміново здійснити скоординовані заходи щодо повернення вітчизняних літаків, які незаконно утримуються авіакомпаніями Російської Федерації, Перу, Нігерії, Судану, Єгипту, Угорщини, та відшкодування пов'язаних з цим збитків.

9. Міністерству транспорту до 25 січня 1997 р. внести на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про шляхи структурної реорганізації та подальшого акціонування державних підприємств цивільної авіації, модернізації та технічного переоснащення авіаційних підприємств для доповіді Президентові України.

10. Міністерству транспорту до 20 березня 1997 р. разом з відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади розробити і внести на затвердження Кабінету Міністрів України проект Комплексної програми розвитку цивільної авіації України.

11. Фонду державного майна, Міністерству транспорту підготувати та до 20 грудня 1996 р. подати на розгляд Кабінету Міністрів України обгрунтування доцільності акціонування державної авіакомпанії "Авіалінії України".

12. Для забезпечення взаємодії між авіацією Збройних Сил та авіаційним транспортним комплексом Міністерству оборони (Кузьмук О.І.) і Міністерству транспорту (Данькевич І.П.) разом з Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Кальченко В.М.) до 20 січня 1997 року:

визначити механізм співпраці та основні принципи взаємодії між Міністерством оборони, Міністерством транспорту, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у сфері використання повітряного простору, проведенні пошуково-рятувальних робіт, використанні авіаційної техніки та аеродромів;

підготувати разом із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і подати Кабінету Міністрів України проект Концепції модернізації та розвитку єдиної цивільно-військової системи використання повітряного простору України.

13. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на Першого віце-прем'єр-міністра України Дурдинця В.В.

1. Розробити і подати на затвердження Кабінету Міністрів України довготермінову програму оновлення парку літаків цивільної авіації державних авіапідприємств та авіакомпаній (в тому числі за участю інвесторів), передбачивши пріоритетне використання авіаційної техніки вітчизняного виробництва, а до початку її поставки - використання високоефективних повітряних суд іноземного виробництва.

2. Розробити графік проведення в 1997 році реструктуризації авіапідприємств з виділенням аеропортів як окремих юридичних осіб та пропозиції щодо впровадження сучасних форм власності на державних авіапідприємствах і в авіакомпаніях.

3. Подати проект постанови Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 р. N 819 "Про створення спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях".

4. Завершити розгляд схеми фінансування проектів модернізації аеронавігаційної системи та подати Кабінетові Міністрів України висновки щодо її впровадження.

5. Подати на затвердження Президенту України проект змін та доповнень до Указу Президента України від 20 березня 1996 р. N 201 "Про Міжвідомчу комісію з питань авіаційної політики, безпеки авіації та використання повітряного простору України".

6. З урахуванням висновків Міжвідомчої комісії з питань авіаційної політики, безпеки авіації та використання повітряного простору України завершити підготовку до укладення угоди про придбання літаків для державної авіакомпанії 'Авіалінії України' на лізинговій основі.

7. Подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо впровадження ефективних форм управління державним майном з урахуванням особливостей цивільної авіації.

8. З метою забезпечення ефективного та прибуткового для держави використання існуючих авіамаршрутів вивчити їх розподіл між призначеними авіаперевізниками та внести Кабінетові Міністрів України відповідні пропозиції.

9. Вивчити та внести на розгляд Кабінетові Міністрів України питання щодо створення в Україні сильного конкурентоспроможного авіаперевізника.

10. Внести Кабінетові Міністрів України узгоджені пропозиції про передачу до складу цивільної авіації повітряних суден Міноборони, які вивільняються зі складу Збройних Сил України та наявних у них літаків, що можуть бути використані для цивільних перевезень.

11. Внести Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо притягнення до відповідальності конкретних посадових осіб, винних в укладенні договорів оренди українських повітряних суден для використання за межами країни, в яких не передбачалися умови забезпечення повернення літаків в Україну, а також у невжитті дійових заходів для їх повернення.

12. Вивчити питання про економічну доцільність оренди українських повітряних суден для використання за межами країни та забезпечення їх ефективного використання. Висновки і пропозиції подати Кабінетові Міністрів України.

13. Внести Кабінетові Міністрів України пропозиції про шляхи погашення боргів державної авіакомпанії "Авіалінії України, які виникли у зв'язку з придбанням за кордоном у 1991 році літаків для невідкладних державних потреб.

14. Розробити та подати Кабінетові Міністрів України проект Положення про особливий статус міжнародного аеропорту Бориспіль з метою максимального сприяння його реконструкції, розвитку, забезпеченню перевезень вищих посадових осіб і офіційних делегацій України та інших держав.

15. Розробити і погодити з Мінтрансом плани та заходи забезпечення безпеки польотів під час проведення авіатранспортних робіт.

16. Розробити і подати Кабінетові Міністрів України проект Положення про взаємодію міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у сертифікації типу авіаційної техніки і авіаційних виробництв та у збереженні льотної придатності.

17. Внести Кабінетові Міністрів України пропозиції про джерела фінансування витрат на придбання спеціального обладнання, необхідного для забезпечення авіаційної безпеки.

18. Погодити та подати Кабінетові Міністрів України проект постанови щодо регулювання діяльності у сфері використання повітряних суден спортивного призначення, надлегких повітряних суден та повітряних суден, виготовлених аматорами.

19. Внести Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо оптимізації кількості експлуатантів авіаційної техніки, розроблені на підставі результатів аналізу забезпечення ними безпек цивільної авіації, використання майна та наслідків їх економічної діяльності.

20. Провести підготовчу роботу до укладення угод з іншими державами з питань льотної придатності авіаційної техніки, в яких розробляється авіаційна техніка, що використовується в Україні.

21. Подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо оптимізації кількості пунктів пропуску через державний кордон в аеропортах України.

Ця Концепція визначає основні напрями розвитку цивільної авіації України на 15 - 20-річний період як складової частини транспортної галузі та шляхи розв'язання проблем, які прогнозуються на цей період.

Концепція розроблена на основі законодавства України. Її концептуальні положення грунтуються на тому, що Україна є незалежною державою, одним із засновників ООН, входить до Ради Європи, є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) та інших міжнародних авіаційних організацій, займає вигідне для діяльності авіаційного транспорту геополітичне становище, має широку і розвинуту інфраструктуру цивільної авіації, розвинуту авіаційну промисловість, спроможну розробляти, виготовляти та обслуговувати сучасну авіаційну техніку, а також потужний потенціал наукових, проектних, навчальних закладів і фахівців авіаційної галузі.

У Концепції враховані також соціальні аспекти розвитку цивільної авіації.

Основними завданнями цивільної авіації України є:

задоволення потреб населення, підприємств і держави в авіаційних перевезеннях та послугах як на території України, так і за її межами із забезпеченням прибутковості авіаційних перевезень;

збільшення частки експортного потенціалу України на міжнародному ринку авіаційних перевезень і послуг шляхом значного підвищення конкурентоспроможності українських авіаперевізників;

підтримання оперативної готовності цивільної авіації України до використання її в інтересах підвищення обороноздатності держави.

Виходячи з перелічених завдань основними пріоритетами у галузі цивільної авіації слід вважати:

розвиток галузі як складової частини єдиної транспортної системи України на основі раціонального розподілу завдань між окремими видами транспорту;

удосконалення управління системою повітряних сполучень відповідно до вимог ринкової економіки і на основі розвитку правової бази;

забезпечення підтримання безпеки цивільної авіації України;

інтеграцію авіаційного транспорту України у міжнародну систему цивільної авіації на основі впровадження стандартів і рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) та взаємовигідного співробітництва з українськими та міжнародними організаціями;

створення ринкового конкурентного середовища в галузі авіації на основі сприяння діяльності підприємств різних форм власності із залученням як вітчизняних, так і іноземних інвесторів;

розвиток наукової бази цивільної авіації; взаємовигідне рівноправне співробітництво з іноземними науково-технічними установами;

переоснащення парку цивільної авіації сучасною технікою на основі пріоритетного придбання високоефективної авіаційної техніки вітчизняного виробництва, обмеженого імпорту ефективної іноземної авіатехніки, а також використання у складі цивільної авіації авіаційної техніки Міноборони згідно з договорами між Військово-Повітряними Силами і авіапідприємствами;

раціональне використання, розширення та переоснащення на сучасному рівні мережі цивільних аеропортів України; переорієнтація (в разі економічної доцільності або за необхідності) для потреб цивільної авіації колишніх військових аеродромних комплексів з метою ефективного використання державного майна, збереження аеродромних споруд і робочих місць;

впровадження єдиного аеронавігаційного та зв'язкового поля у повітряному просторі України;

інтеграцію системи обслуговування повітряного руху України в європейську та світову системи, модернізацію та переоснащення технічних засобів обслуговування повітряного руху.

Ця Концепція повинна бути стратегічним орієнтиром для всіх причетних до роботи цивільної авіації суб'єктів діяльності та органів виконавчої влади, а її основні положення - основою програм розвитку цивільної авіації та її складових частин.

Цивільна авіація є складовою частиною єдиної транспортної системи України.

Роль цивільної авіації в загальному транспортному комплексі визначається її можливістю забезпечити набагато більшу порівняно з іншими видами транспорту швидкість перевезень пасажирів, вантажів та пошти, що особливо виявляється під час виконання перевезень на великі відстані.

Забезпечення надійного транспортного зв'язку між населеними пунктами, аеропортами, вантажними терміналами тощо вимагає чіткої координації роботи цивільної авіації з суміжними видами транспорту.

Враховуючи розвинуту мережу аеропортів та аеродромів і водночас відсутність швидкісних трас наземних видів транспорту, цивільна авіація в межах України може бути достатньо конкурентоспроможною на ринку пасажирських перевезень вже починаючи з відстаней 200 - 300 кілометрів.

Важливу роль цивільна авіація відіграє в народному господарстві, особливо під час виконання таких завдань, як обробка сільгоспугідь, патрулювання, гасіння лісових пожеж, забезпечення невідкладної медичної допомоги у важкодоступних місцях, рятування людей під час стихійних явищ, надзвичайних подій тощо.

У наступні роки прогнозується зростання обсягу авіаційних перевезень пасажирів і вантажів, а також надання авіаційних послуг народному господарству, що вимагатиме посилення впливу Мінтрансу на розвиток усіх видів транспорту і координацію їхньої діяльності.

Мінтранс є центральним органом виконавчої влади регулювання у транспортній системі України, який разом з підпорядкованими йому Державним департаментом авіаційного транспорту (Укравіатрансом), Комітетом по використанню повітряного транспорту (Украеронавігацією) здійснює державне регулювання діяльності цивільної авіації.

Зазначені органи виконавчої влади провадять свою діяльність за напрямами, визначеними Повітряним кодексом України.

Створена при Президентові України Міжвідомча комісія з питань авіаційної політики, безпеки авіації та використання повітряного простору України є постійно діючим консультативно-дорадчим органом, який розробляє єдині підходи до проведення державної авіаційної політики, підвищення безпеки цивільної авіації, модернізації існуючої аеронавігаційної системи, захисту зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних інтересів України як авіаційної держави.

Згідно з вимогами Повітряного кодексу України передбачено вдосконалення національної системи забезпечення безпеки цивільної авіації. Суб'єктами авіаційної діяльності незалежно від форм власності є:

авіаційні компанії (авіаперевізники);

аеропорти;

підприємства обслуговування повітряного простору;

підприємства з технічного обслуговування, ремонту та доробки авіаційної техніки;

підприємства-розробники та виробники цивільної авіаційної техніки;

навчальні заклади та наукові установи;

наукові, дослідні та проектні організації;

інші підприємства та фізичні особи, діяльність яких регламентується Повітряним кодексом України.

Основою функціонування цивільної авіації повинні стати ринкові відносини, найважливішими елементами яких є роздержавлення та демонополізація, цивілізована конкуренція, рівність підприємств усіх форм власності, розширення сфери застосування приватного капіталу. Для сприяння впровадженню ринкових відносин органи виконавчої влади згідно із законодавством розробляють правила конкуренції, відповідно до яких призначення перевізника для міжнародних маршрутів здійснюватиметься лише на конкурсній основі згідно з установленим порядком і з числа не менше двох авіакомпаній.

Створюватимуться умови для прискореного акціонування та приватизації авіакомпаній (авіаперевізників).

Приватизація державних підприємств авіаційного транспорту здійснюватиметься шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі майна цих підприємств, із збереженням у необхідних випадках контрольного пакета акцій підприємств загальнодержавного значення в державній власності.

Першочерговій приватизації підлягатимуть збиткові підприємства авіаційного транспорту та підприємства, що задовольняють місцеві потреби.

На початковому етапі акціонування аеропортів буде встановлено контроль з боку держави шляхом збереження за нею контрольного пакета акцій.

З метою забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку авіаперевезень Кабінет Міністрів України надаватиме статус Національного авіаперевізника провідним українським авіакомпаніям; умови та порядок надання такого статусу визначатимуться відповідним положенням.

Створення належних умов для добросовісної конкуренції, тобто рівних можливостей для діяльності всім авіакомпаніям, буде досягнуто передусім шляхом забезпечення їм рівного доступу до аеропортових послуг. З цією метою необхідно виділити із складу авіапідприємств аеропорти як самостійні юридичні особи з урахуванням інтересів базових льотно-технічних комплексів.

Структурно-організаційні перетворення в авіаційному транспорті передбачають відокремлення суб'єктів природних монополій від суб'єктів і підрозділів, що працюють у ринкових умовах.

Не повинні підлягати приватизації підприємства, що забезпечують функціонування державної системи використання повітряного простору, а також ті, що забезпечують виконання спеціальних польотів, літаки, на яких установлено обладнання для виконання спеціальних робіт (літаки-заправники, літаки, обладнані для фотографування, літаки-лабораторії), навчальні заклади та наукові установи цивільної авіації, що фінансуються з бюджету.

Вступ України до Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) став першим кроком, з якого розпочався вихід національної цивільної авіації на міжнародний ринок авіаційних перевезень та авіаційних робіт.

Вигідне географічне положення України на перетині шляхів з Європи в Азію, з Півночі на Південь на фоні перевантаження і перенасиченості європейських транспортних вузлів створює передумови для її інтеграції в світову авіатранспортну систему, а наявність потужної авіаційної промисловості дає змогу розраховувати на інтеграцію у сферу розробки, виробництва та ремонту сучасної авіаційної техніки.

Подальша інтеграція України у міжнародну систему цивільної авіації передбачає:

заохочення авіапідприємств України до використання міжнародних стандартів, вступу до Міжнародної організації авіаційних перевізників (ІАТА) та інших міжнародних авіаційних асоціацій; ефективну кооперацію з зарубіжними авіакомпаніями, збільшення на світовому ринку авіаперевезень частки України;

створення і міжнародну сертифікацію агентських мереж продажу авіаперевезень; залучення сучасних стандартів і технологій; використання існуючих, а в разі потреби розробку і впровадження власних інвенторних систем для українських авіапідприємств, а також їх підключення до всесвітніх комп'ютерних систем бронювання та продажу;

створення сучасної автоматизованої системи управління повітряним рухом, сумісної та інтегрованої в регіональну систему, що розробляється під егідою ІКАО;

координацію розкладів міжнародних і внутрішніх рейсів українських авіакомпаній з урахуванням існуючого і перспективного попиту на міжнародні авіаперевезення таким чином, щоб максимально ефективно використовувати географічні переваги України для забезпечення транзиту міжнародних авіаперевезень через вузлові міжнародні аеропорти України;

укладення дво- і багатосторонніх угод, передусім з прикордонними державами, щодо спільного проведення пошуково-рятувальних та інших подібних заходів, спрощення формальностей під час їх проведення тощо;

створення правової бази для експорту та імпорту авіаційної техніки, продажу ліцензій на її виготовлення в іноземних державах, залучення української промисловості до виробництва, технічного обслуговування та ремонту імпортованої авіаційної техніки.

У найближчі 1 - 2 роки планується:

вирішити питання про представництво України в ІКАО, участь у роботі ротаційних груп з подальшим входженням до Ради ІКАО;

вступити до Асоціації авіаперевізників Європи;

продовжити розроблення Зводу національних авіаційних правил, створюваних на рівні вимог ІКАО;

провести сертифікацію агентської мережі продажу авіаперевезень;

завершити організацію ефективної національної системи забезпечення безпеки цивільної авіації на рівні вимог ІКАО;

завершити укладення меморандумів про домовленість щодо оренди повітряних суден з повноважними органами цивільної авіації держав- орендарів авіаційної техніки української реєстрації;

продовжити укладення технічних домовленостей з повноважними органами цивільної авіації розвинутих країн щодо імпортування авіаційної техніки в Україну (із залученням української промисловості до коопераційної участі у випуску, обслуговуванні та ремонті імпортованої техніки);

розпочати разом з Мінмашпромом, МЗС і МЗЕЗторгом роботу, пов'язану з укладенням міжнародних договорів з провідними авіаційними державами щодо експорту української авіаційної техніки;

на основі співробітництва з іноземними авіаційними адміністраціями та міжнародними організаціями розпочати перепідготовку спеціалістів авіатранспортної галузі за міжнародними стандартами, утворивши при сприянні ІАТА на базі Київського міжнародного університету цивільної авіації навчальний центр для перепідготовки і стажування спеціалістів, у тому числі іноземних, з питань організації продажу авіаперевезень, транспортно-експедиційного обслуговування, фінансової діяльності та управління авіакомпаніями;

розв'язати проблеми щодо кордонів районів польотної інформації в північно-західній частині Чорного моря.

У найближчі 3 - 5 років передбачається:

добитися повноправного членства України у Раді ІКАО та вирішити питання про входження України до регіональних авіаційних організацій Європи;

завершити укладення домовленостей з повноважними органами цивільної авіації розвинутих країн щодо імпорту авіаційної техніки в Україну;

організувати навчання та перепідготовку фахівців міжнародного класу в закладах України і задовольнити потреби цивільної авіації України в перепідготовці спеціалістів за міжнародними стандартами.

Беручи до уваги високий рівень кооперації авіаційного виробництва, особливе значення надаватиметься розвиткові рівноправних та взаємовигідних зв'язків з авіаційними адміністраціями Російської Федерації, Узбекистану, інших країн.

Проводитимуться постійні консультативні зустрічі з питань організації управління повітряним рухом в районі Чорного моря з відповідними органами Болгарії, Грузії, Румунії, Росії, Туреччини.

Співробітництво з Міждержавним авіаційним комітетом (МАК) розвиватиметься на основі укладених з ним угод, якими передбачається делегування Комітетові обмеженого переліку функцій для спільного виконання робіт у визначених напрямах сертифікації авіаційної техніки, виробництва, аеропортів, а також розроблення нормативних авіаційних документів.

Правовою основою діяльності і розвитку цивільної авіації є Конституція України, Повітряний кодекс України, Закон України "Про транспорт", а також інші законодавчі та нормативні акти, що діють в цивільній авіації і на транспорті в цілому.

Правова база цивільної авіації України створюватиметься шляхом:

удосконалення діючих та розроблення нових актів законодавства, що стосуються діяльності цивільної авіації;

визначення як базової системи авіаційних правил, норм і стандартів (американської-FAR, європейської-JAR або системи АП Міждержавного авіаційного комітету) для гармонізації відповідних авіаційних правил України;

визначення та акредитації закладів, установ, фахівців для створення авіаційних правил, норм і стандартів; використання для цієї мети потенціалу національних наукових, освітніх та виробничих закладів;

створення системи доведення нормативно-правових документів до безпосередніх користувачів незалежно від форм власності.

Розроблення авіаційних правил здійснюватиметься відповідно до затверджених графіків з визначенням пріоритетності найважливіших та першочергових правил. Контроль за розробленням правил, їх державна реєстрація та введення у дію є одним з основних завдань державного регулювання цивільної авіації.

Передбачається використання можливостей спільного розроблення нормативних документів з відповідними зарубіжними або міжнародними організаціями.

Порядок внесення змін і доповнень до актів законодавства, що стосуються цивільної авіації, визначається законодавством України.

Передбачається встановлення постійного контролю за виконанням авіакомпаніями, авіапідприємствами, іншими суб'єктами цивільної авіації вимог діючих нормативно-правових актів, в тому числі контролю за приведенням установчих документів та організаційно-правових форм суб'єктів сфери цивільної авіації у відповідність із законодавством.

Обсяги ринку авіаційних перевезень визначаються потребами населення та загальнодержавного і приватного господарського комплексу в цих послугах, купівельною спроможністю пасажирів і вантажовідправників.

Виходячи із зручного географічного положення України та численної української діаспори, на ринку перевезень до 2010 - 2015 років можна визначити такі важливі для перевізників України сегменти ринку та основні орієнтовні завдання щодо їх освоєння:

Північна Америка: в разі заміни літаків, що планується у найближчі два роки, можливо збільшити обсяг перевезень до 2000 року вдвічі, до 2005 року - втричі, до 2010 року - в чотири рази порівняно з 1995 роком і виконувати регулярні польоти з кількох міст України до 6 - 8 міст цього регіону на 200-місних далекомагістральних літаках.

Південна Америка: можливо розпочати до 2000 року польоти в одну з країн цього перспективного регіону (Бразилія, Аргентина, Перу, Чілі) і вийти на виконання регулярних перевезень. Польоти виконуватимуться на трансконтинентальних літаках з проміжними посадками в південних містах США.

Європа: передбачається інтенсивний розвиток перевезень, поступове охоплення ними майже всіх європейських країн, збільшення кількості рейсів, вихідних пунктів в Україні та країнах Європи.

Загальний обсяг перевезень порівняно з 1995 роком повинен збільшитись до 2000 року в півтора - два рази, до 2010 року - втричі. Планується широке використання різних типів повітряних суден (середньомагістральних, близькомагістральних, літаків місцевих ліній) місткістю від 30 до 150 пасажиромісць.

Африка: триватиме освоєння ринку країн Північної Африки, передбачається розпочати регулярні польоти до Центральної та Південної Африки. Обсяги перевезень повинні збільшитись в 1,5 раза до 2000 року і в 2,5 раза до 2010 року порівняно з 1995 роком. Використовуватимуться середньомагістральні літаки.

Близький Схід: ринок перевезень до цього регіону сформовано, нині він охоплює майже всі країни регіону. Головне завдання - переведення на регулярну основу численних чартерних польотів. Значного збільшення пасажирських перевезень не передбачається.

Азія: триватиме освоєння маршрутів до Китаю та Індії, повинні відкритися регулярні рейси до Таїланду та Індонезії. Планується відкрити нові маршрути до Японії, Кореї, Пакистану та деяких інших країн. Обсяг перевезень збільшиться в 1,7 раза до 2000 року і втричі - до 2010 року. На азіатських маршрутах до 2000 року передбачається використання літаків ІЛ-62М, ТУ-154М, із заміною їх на більш сучасні впродовж наступних двох - трьох років.

Австралія, Океанія: дуже віддалений регіон. Наявність численної діаспори в Австралії та Новій Зеландії може бути основою для відкриття регулярних польотів, але не раніше 2005 року.

Росія, Білорусія, Прибалтика, Середня Азія: очікується поступове відновлення ринку збільшення кількості польотів. Розвиток перевезень залежатиме від розвитку політичних і економічних взаємовідносин між державами. Потенційний ринок цих регіонів дуже великий і зараз його освоєно лише на 10 відсотків від рівня 1991 року. Більш швидкими темпами прогнозується зростання авіаперевезень до міст Тюменського регіону, Сибіру, Далекого Сходу, Середньої Азії.

Закавказзя: перевезення до Азербайджану, Вірменії, Грузії виконуються досить стабільно і охоплюють понад 7 пунктів закавказького регіону з 12 міст України. З переведенням більшості чартерних рейсів на регулярну основу та за кращої організації перевезень і їх продажу можна очікувати збільшення обсягів перевезень у 1,5 - 2 рази до 2000 року і в 2,5 - 3 рази до 2010 року.

Внутрішні перевезення: зусилля перевізників і підтримка державних органів спрямовуватимуться на розвиток внутрішніх українських перевезень. Необхідно значно підвищити якість обслуговування пасажирів на внутрішніх лініях, наблизивши стандарти сервісу до міжнародних. Внутрішні рейси будуть зручно стикуватись з міжнародними. Обсяги перевезень на внутрішньому ринку мають збільшитись до 2010 року втричі.

Світовий досвід авіаперевезень свідчить про високу інтенсивність розвитку вантажних перевезень, тому передбачається здійснювати заходи щодо значного збільшення вантажоперевезень українськими авіаперевізниками. При цьому буде враховано наявний потенціал в Україні значної кількості повітряних суден транспортно-вантажної авіації, а також можливості української авіапромисловості у створенні повітряних суден цього класу.

Для запобігання демпінговим тарифам передбачається надання дозволів на вантажні міжнародні перевезення в порядку, що враховує вимоги Світової Організації Торгівлі (СОТ).

З виходом економіки України з кризового стану слід очікувати значне зростання попиту на авіаційні послуги в народному господарстві. Для задоволення цього попиту передбачається створення однієї чи кількох лізингових фірм, що забезпечуватимуть відновлення наявного парку суден авіації застосування в народному господарстві, підтримання його у справному стані і матимуть змогу на орендних засадах передавати їх експлуатантам для безпосереднього надання послуг в Україні та за її межами.

В Україні зареєстровано понад 100 авіаційних компаній, з яких 6 виконують регулярні перевезення за розкладом, а інші - чартерні рейси. Крім того, регулярні перевезення здійснюють також 20 іноземних авіакомпаній.

Співвідношення між обсягами перевезень за розкладом з урахуванням кількості запропонованих крісел повітряних суден таке: 48 відсотків перевезень виконуються українськими авіакомпаніями, 52 - іноземними авіаперевізниками. .

Враховуючи те, що Україною підписані угоди про повітряне сполучення з більш як 50 країнами, можна передбачити збільшення кількості іноземних авіаперевізників на українському ринку авіаперевезень, зменшення загального числа вітчизняних авіакомпаній і водночас збільшення тих, що виконуватимуть регулярні перевезення.

В умовах жорсткої конкуренції з боку іноземних авіакомпаній, які мають найсучасніші літаки, багаторічний досвід і кращі фінансові можливості для здійснення експансії на українському ринку авіаперевезень, забезпечуватиметься державна підтримка вітчизняних перевізників, у тому числі ефективне регулювання їх доступу до ринку авіаперевезень та створення умов для підвищення їх конкурентоспроможності.

У найближчі п'ять років в Україні відбудуться докорінні зміни в оснащенні парку літаків та в системі управління галуззю, що дасть змогу підвищити конкурентоспроможність основних вітчизняних перевізників.

Передбачається запровадити національні стандарти вимог якості до авіаперевізників, що працюють на ринку України, і провести ревізію раніше виданих ліцензій на право виконання комерційних польотів на вже встановлених маршрутах.

На даному етапі розвитку для виконання соціальних та політичних цілей в Україні Кабінет Міністрів України з урахуванням пропозицій Міжвідомчої комісії з питань авіаційної політики, безпеки авіації та використання повітряного простору, створеної при Президентові України, визначатиме сильні авіакомпанії з наданням їм статусу Національного авіаперевізника.

Критерії визначення Національного авіаперевізника, умови його роботи встановлюватимуться відповідними нормативними документами.

З метою захисту внутрішнього ринку авіаперевезень будуть розроблені принципи визначення перевізників на внутрішні авіалінії та встановлені відповідні вимоги до авіакомпаній і аеропортів.

Усі види перевезень (регулярні та нерегулярні) матимуть чіткі визначення; будуть розроблені правила та інші нормативні акти ліцензування діяльності в цивільній авіації, якими передбачатиметься надання дозволів (ліцензій) суб'єктам підприємництва на недискримінаційній основі.

Передбачається розширення і розвиток продажу регулярних перевезень через міжнародні системи резервування, співвласниками яких мають бути вітчизняні авіаперевізники.

Тарифна політика авіакомпаній має базуватися на вимогах міжнародної організації авіаперевізників (ІАТА), з урахуванням ринкового попиту, необхідності покриття власних витрат тощо.

Із зростанням купівельної спроможності українських громадян зблизяться рівні тарифів для вітчизняних та іноземних пасажирів.

Кабінет Міністрів України проводитиме цілеспрямовану протекціоністську політику щодо захисту вітчизняних перевізників шляхом здійснення рішучих і обгрунтованих заходів, в основу яких мають бути покладені вимоги СОТ відносно торгівлі послугами.

У програмах розвитку аеропортів і аеровокзальних комплексів в Україні буде передбачено створення в головних центрах країни транзитних пунктів, зручних для стикування міжнародних і внутрішніх перевезень.

Державна політика щодо аеропортів, служб управління повітряним рухом, державних служб зв'язку, державних навчальних закладів і наукових установ та інших природних монополістів у цивільній авіації, нормативне регулювання їх діяльності забезпечуватиме рівні умови та можливості для всіх авіаперевізників.

До державної системи використання повітряного простору України належать:

Комітет по використанню повітряного простору України (Украеронавігація), реалізує державну політику в сфері використання повітряного простору України, регулює діяльність щодо його використання, а також діяльність, що не пов'язана з використанням повітряного простору, але яка може створити небезпеку повітряному руху; організовує обслуговування повітряного руху у повітряному просторі України, а також в тому міжнародному повітряному просторі, в якому, згідно з міжнародними договорами, обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними органами України;

Український центр планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху (Украероцентр), який є робочим органом Украеронавігації;

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух), яке забезпечує обслуговування повітряного руху у повітряному просторі на трасах, повітряних лініях і поза ними (за винятком зон, де управління повітряним рухом здійснюють відомчі органи), а також в аеропортах України. Украерорух не повинен підлягати роздержавленню.

З метою ефективного використання можливостей сучасних повітряних суден для економіки, оборони та забезпечення безпеки людей і майна створюється єдина система аеронавігації та обслуговування повітряного руху.

Постійна політика України у використанні повітряного простору повинна забезпечувати:

виключний суверенітет держави над повітряним простором України, що є частиною території України;

єдину спільну цивільно-військову систему аеронавігації та обслуговування повітряного руху, яка повинна відповідати вимогам до аеронавігації та управління повітряним рухом стосовно усіх видів цивільних та військових польотів, за винятком специфічних військових вимог, що характерні для бойових дій авіації;

безпеку та надійність виконання польотів у будь-яких умовах;

спільну систему, здатну негайно об'єднатися із системою протиповітряної оборони України та стати додатковим елементом у мережі протиповітряної оборони;

умови для розроблення прискореної спільної цивільно-військової програми науково-експериментальних досліджень з метою вдосконалення аеронавігаційної системи і доведення її до рівня сучасних експлуатаційних вимог.

Головні напрями розвитку системи використання повітряного простору:

створення єдиної системи стандартів та інших нормативних актів і документів;

розроблення та здійснення довгострокових комплексних програм науково-дослідних робіт, спрямованих на розвиток національної системи обслуговування повітряного руху;

створення єдиних радіолокаційних, радіонавігаційних, зв'язкових полів, які забезпечуватимуть суцільні поля для обслуговування повітряного руху на трасах і в термінальних зонах, задовольнятимуть інтереси цивільної і військової авіації, інших користувачів, забезпечуватимуть електромагнітну сумісність джерел інформації;

оптимізація структури управління і використання повітряного простору;

інтеграція системи обслуговування повітряного руху України в європейську та світову системи;

поетапний перехід до використання у повітряному просторі України ешелонів ІКАО, починаючи з верхнього повітряного простору;

введення в дію класифікації повітряного простору України відповідно до вимог ІКАО для максимального задоволення потреб військової, комерційної, ділової, спортивної, аматорської авіації та інших користувачів повітряного простору України;

створення спільної цивільно-військової державної служби аеронавігаційної інформації;

забезпечення належного рівня навігаційного обслуговування польотів;

створення національної мережі аеронавігаційного зв'язку;

підвищення рівня автоматизації та інформаційної надійності пунктів обслуговування повітряного руху;

впровадження нових видів послуг для користувачів повітряного простору України.

Для забезпечення наукового супроводу системи використання повітряного простору як частини авіаційної і космічної галузей України виникає потреба у створенні державного органу, що володіє інформацією про наукові й технічні можливості авіаційних і космічних галузей України та про потреби цивільних і військових користувачів повітряного і космічного простору, а також має права на реалізацію цих можливостей і потреб.

Повноважним органом з питань організації та здійснення метеорологічного обслуговування цивільної авіації є Держкомгідромет.

Метеорологічне забезпечення цивільної авіації здійснюється відповідно до стандартів та рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) та Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО), а також національних правил.

Правила метеозабезпечення цивільної та експериментальної авіації, а також державної авіації на аеродромах цивільної та експериментальної авіації розробляються створеною Держкомгідрометом, Укравіатрансом, Украеронавігацією, Міноборони Міжвідомчою комісією по метеозабезпеченню авіації і вводяться в дію спільним рішенням керівників названих органів.

Метеозабезпечення в аеропортах і на маршрутах підрозділи Держкомгідромету проводять за договорами між Держкомгідрометом та відповідно підприємствами, до складу яких входять аеропорти, і Украерорухом.

Технічне переоснащення, будівництво та реконструкція аеродромів України, створення автоматизованих систем управління повітряним рухом здійснюється з урахуванням вимог метеорологічного обслуговування, встановлених правилами метеорологічного забезпечення.

Проблеми розвитку матеріально-технічної бази цивільної авіації розглядаються виходячи із загального прогнозу розвитку ринку авіаційних перевезень та робіт. При цьому враховується якісний та кількісний стан авіаційної техніки, яка залишилась Україні у спадок від колишнього СРСР.

Нижче пропонуються такі концептуальні положення щодо оновлення парку повітряних суден України, розвитку цивільних аеропортів та розвитку виробничої бази підприємств, що займаються виготовленням, ремонтом, доробкою та технічним обслуговуванням авіаційної техніки.

Парк повітряних суден, що експлуатуються на авіапідприємствах (в авіакомпаніях) України, практично вичерпав свій ресурс. Довгострокова програма оновлення цього парку грунтуватиметься передусім на реальних можливостях авіаційної промисловості.

До освоєння національною авіаційною промисловістю виробництва конкурентоспроможних повітряних суден технічне переоснащення галузі здійснюватиметься із застосуванням іноземної авіаційної техніки.

Пріоритетним напрямом технічного переоснащення повинна стати заміна парку дальніх магістральних літаків, що дасть змогу ефективно виконувати трансконтинентальні польоти з високим рівнем безпеки і сервісу.