Про затвердження Технічного регламенту аерозольних розпилювачів

6.3.2.3. Процедура.

6.3.2.3.1. Загальні вимоги.

6.3.2.3.1.1. Перед випробуванням кожний аерозольний розпилювач піддають кондиціюванню та вивільняють приблизно упродовж 1 секунди з метою видалення неоднорідного матеріалу із зануреної трубки.

6.3.2.3.1.2. Необхідно неухильно дотримуватися інструкції із використання, особливо в частині, що стосується положення розпилювача: вертикальне чи перевернуте. У разі коли згідно з інструкцією аерозольний розпилювач перед використанням необхідно струшувати, перед випробуванням його струшують.

6.3.2.3.1.3. Випробування проводять у добре провітреному приміщенні без протягів за температури 20 °С ± 5 °С та відносної вологості 30-80 відсотків.

6.3.2.3.2. Процедура випробування:

1) мінімум три повністю наповнені аерозольні розпилювачі піддають кондиціюванню за температури 20 °С ± 1 °С шляхом занурення принаймні 95 відсотків розпилювача у воду не менше ніж на 30 хвилин (якщо аерозольний розпилювач занурюють повністю, для кондиціювання достатньо 30 хвилин);

2) вимірюють або визначають фактичний об’єм камери в дм-3;

3) дотримуються загальних вимог. Реєструють температуру та відносну вологість повітря;

4) визначають внутрішній тиск і початкову швидкість вивільнення вмісту за температури 20 °С ± 1 °С (для виявлення несправних або частково наповнених аерозольних розпилювачів);

5) зважують один із аерозольних розпилювачів та реєструють його масу;

6) запалюють свічку та закривають відкритий бік камери (кришкою або пластиковою плівкою);

7) розміщують отвір випускного пристрою аерозольного розпилювача на відстані 35 міліметрів від центру вхідного отвору в камеру або ближче, якщо аерозоль розпилюється ширше. Запускають хронометр (секундомір) та виконують інструкції з використання розпилювача, направляють розпилений аерозоль на центр протилежного боку (кришки або пластикової плівки). Аерозольний розпилювач випробовують у положенні, у якому його потрібно використовувати, наприклад у вертикальному чи перевернутому;

8) розпилюють до моменту займання. Зупиняють хронометр і реєструють час. Знову зважують аерозольний розпилювач і реєструють масу;

9) провітрюють та очищають камеру, прибираючи всі залишки, що можуть вплинути на наступне випробування. За потреби дають можливість камері охолонути;

10) повторюють етапи 4-9 процедури випробування для двох інших аерозольних розпилювачів із тим самим вмістом (усього три розпилювачі, водночас кожний аерозольний розпилювач випробовують лише один раз).

6.3.2.4. Метод оцінки результатів.

6.3.2.4.1. Складають протокол випробування, у якому має міститися така інформація:

1) аерозоль, що піддавався випробуванням, та його основні характеристики;

2) внутрішній тиск і швидкість вивільнення аерозолю;

3) температура та відносна вологість у приміщенні;

4) для кожного випробування - тривалість (с) вивільнення вмісту до досягнення займання (якщо аерозоль не займається, це реєструють);

5) маса аерозолю, розпиленого під час кожного випробування (г);

6) фактичний об’єм камери (дм-3).

6.3.2.4.2. Часовий еквівалент (teq ), за якого відбувається займання в 1 м-3, розраховують так:

див. зображення

6.3.2.4.3. Густину дефлаграції (Ddef ), за якої відбувається займання під час випробування, розраховують так:

див. зображення

6.3.3. Випробування на займистість аерозолів, що піняться.

6.3.3.1. Це стандартний метод випробування, призначений для визначення займання аерозолю, що розпилюється у вигляді піни, мусу, гелю або пасти. Аерозоль у вигляді піни, мусу, гелю або пасти розпилюється (приблизно 5 грам) на часове скло, а джерело запалювання (свічку, вощаний ґніт, сірник або запальничку) розміщують біля основи часового скла для спостерігання за займанням і стійким горінням піни, мусу, гелю або пасти. Займанням вважається стабільне полум’я, що підтримується принаймні впродовж 2 cекунд і має мінімальну висоту 40 міліметрів.

6.3.3.2. Устатковання та матеріали.

6.3.3.2.1. Потрібне таке устатковання:

6.3.3.2.2. Часове скло розміщують на вогнетривкій поверхні в приміщенні без протягів, що може бути провітрене після кожного випробування. Мірну лінійку розміщують безпосередньо за часовим склом за допомогою опорної стійки та затискача.

6.3.3.2.3. Лінійку встановлюють так, щоб її початкова поділка була на рівні основи часового скла, яка розміщена в горизонтальній площині.

6.3.3.3. Процедура.

6.3.3.3.1. Загальні вимоги.

6.3.3.3.1.1. Перед випробуванням кожний аерозольний розпилювач піддають кондиціюванню та вивільняють приблизно упродовж 1 секунди з метою видалення неоднорідного матеріалу із зануреної трубки.

6.3.3.3.1.2. Необхідно неухильно дотримуватися інструкції із використання, особливо в частині, що стосується положення розпилювача: вертикальне чи горизонтальне. У разі коли згідно з інструкцією аерозольний розпилювач перед використанням необхідно струшувати, перед випробуванням його струшують.

6.3.3.3.1.3. Випробування проводять у добре провітреному приміщенні без протягів за температури 20 °С ± 5 °С та відносної вологості 30-80 відсотків.

6.3.3.3.2. Процедура випробування:

1) мінімум чотири повністю наповнені аерозольні розпилювачі піддають кондиціюванню за температури 20 °С ± 1 °С шляхом занурення принаймні 95 відсотків розпилювача у воду не менше ніж на 30 хвилин (якщо аерозольний розпилювач занурюють повністю, для кондиціювання достатньо 30 хвилин);

2) дотримуються загальних вимог. Реєструють температуру та відносну вологість повітря у приміщенні;

3) визначають внутрішній тиск і початкову швидкість вивільнення вмісту за температури 20 °С ± 1 °С (для виявлення несправних або частково наповнених аерозольних розпилювачів);

4) вимірюють швидкість вивільнення вмісту або витрату аерозолю, що випробовується, для більш точного вимірювання кількості вивільненого аерозолю, що випробовувався;

5) зважують один із аерозольних розпилювачів і реєструють його масу;

6) на основі виміряної швидкості вивільнення або витрати вмісту з дотриманням інструкцій виробника вивільняють приблизно 5 грам аерозолю на центр очищеного часового скла так, щоб утворилася горбкувата поверхня не вище 25 міліметрів;

7) після завершення вивільнення вмісту джерело запалювання впродовж 5 секунд прикладають до краю зразка біля основи та одночасно запускають хронометр (секундомір). За потреби джерело запалювання відводять від краю зразка приблизно через 2 секунди для візуального виявлення займання. У разі коли явного займання не сталося, до краю зразка повторно підносять джерело запалювання;

8) якщо відбувається займання, реєструють:

максимальну висоту полум’я (мм) над основою часового скла;

тривалість горіння (с);

висушують і повторно зважують аерозольний розпилювач і розраховують його масу;

9) провітрюють зону випробування після кожного випробування;

10) у разі коли займання не відбувається, а вивільнений аерозоль залишається у вигляді піни або пасти упродовж усього часу використання, повторюють етапи 5-9 процедури випробування. Перед застосуванням джерела запалювання аерозолю дають можливість відстоятися впродовж 30 секунд, 1 хвилини, 2 хвилин або 4 хвилин;

11) повторюють етапи 5-10 процедури випробування ще двічі (усього тричі) із тим самим розпилювачем;

12) повторюють етапи 5-11 процедури випробування для інших двох розпилювачів (усього три розпилювачі) із таким самим вмістом.

6.3.3.4. Метод оцінки результатів.

6.3.3.4.1. Складають протокол випробування, у якому міститься така інформація:

1) наявність займання аерозолю;

2) максимальна висота полум’я (мм);

3) тривалість горіння (с);

4) маса аерозолю, що випробовувався.

див. зображення

1. Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1057 у позиції "МВС" у графі "Сфера діяльності, в якій здійснюються функції технічного регулювання (об’єкти технічних регламентів)" після слів "конструктивно схожі із зброєю вироби для розваг і відпочинку)" доповнити словами "; аерозольні розпилювачі".

2. Перелік видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1069, доповнити пунктом 63 такого змісту: