• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про психіатричну допомогу

Верховна Рада України  | Закон від 22.02.2000 № 1489-III
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 22.02.2000
  • Номер: 1489-III
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 22.02.2000
  • Номер: 1489-III
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
( Частина четверта статті 19 в редакції Закону № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося це питання судом в зазначений період. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. Адміністрація закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, а також адміністрація кримінально-виконавчої установи, якщо примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи за місцем відбування покарання, зобов’язані забезпечити безперешкодну можливість обстеження особи обраним нею незалежним лікарем-психіатром на території закладу з надання психіатричної допомоги або кримінально-виконавчої установи відповідно.
( Частина п’ята статті 19 в редакції Закону № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Примусові заходи медичного характеру, не пов’язані з позбавленням волі, застосовуються в закладі з надання психіатричної допомоги у межах адміністративно-територіальної одиниці за місцем проживання особи за бажанням такої особи. Розміщення хворих, до яких за рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру, у відділеннях і палатах закладів з надання психіатричної допомоги відповідного типу здійснюється з урахуванням їх статі, віку та психічного стану в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
( Статтю 19 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
При застосуванні судом запобіжних заходів до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, порядок організації психіатричної допомоги такій особі встановлюється Кабінетом Міністрів України.
( Статтю 19 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Стаття 20. Експертиза психічного стану особи
Експертиза психічного стану особи (медико-соціальна експертиза втрати працездатності, військово-лікарська та інші) проводиться на підставах та в порядку, передбачених законами та прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 21. Судово-психіатрична експертиза
Судово-психіатрична експертиза в адміністративних, цивільних справах, у кримінальному провадженні призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом.
( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
Стаття 22. Порядок судового розгляду заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку
Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у триденний строк з дня її надходження.
Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до такого закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги протягом 24 годин з дня її надходження.
( Частина друга статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи у десятиденний строк з дня їх надходження. Заяви представників закладів з надання психіатричної допомоги про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги у десятиденний строк з дня їх надходження.
Судові справи щодо надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядаються у присутності особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй такої допомоги. Участь під час розгляду цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника закладу з надання психіатричної допомоги, який подав заяву, адвоката та законного представника осіб, стосовно яких розглядаються питання, пов’язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов’язковою.
( Частина четверта статті 22 в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023 )
Особа, стосовно якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, має право на безоплатну правничу допомогу в порядку, встановленому Законом України "Про безоплатну правничу допомогу", протягом розгляду справи в суді.
( Статтю 22 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 5477-VI від 06.11.2012 - зміна набирає чинності поетапно після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги - див. розділ II Закону № 5477-VI від 06.11.2012; в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023 )
Стаття 23. Влаштування особи, яка страждає на психічний розлад, до закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціального навчального закладу для соціального захисту та спеціального навчання
( Назва статті 23 в редакції Закону № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Підставою для влаштування особи, яка страждає на психічний розлад, до закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, є особиста письмова заява особи та висновок лікарської комісії за участю лікаря-психіатра; для особи віком до 18 років - письмова заява батьків або іншого законного представника та рішення органу опіки та піклування, прийняте на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра. Висновок повинен містити відомості про наявність у особи психічного розладу та її потребу в постійному сторонньому догляді.
( Частина перша статті 23 в редакції Закону № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Органи опіки та піклування повинні вживати заходів для охорони майнових інтересів особи, яка перебуває в закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади.
( Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Підставою для поміщення до спеціального навчального закладу неповнолітнього віком до 18 років, який страждає на психічний розлад, є письмова заява одного з його батьків чи іншого законного представника та висновок комісії за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога. Висновок повинен містити відомості про наявність у неповнолітнього психічного розладу та необхідність його навчання в умовах спеціального навчального закладу.
( Частина третя статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Власник закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціального навчального закладу чи уповноважений ним орган зобов’язаний не рідше одного разу на рік організовувати проведення огляду осіб, які перебувають у них, лікарською комісією за участю лікаря-психіатра, комісією за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога з метою вирішення питання щодо подальшого їх проживання у цих закладах або щодо можливості перегляду рішень про недієздатність тих, хто такими визнаний.
( Частина четверта статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Стаття 24. Переведення і виписка із закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціального навчального закладу
( Назва статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Переведення особи із закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або загальноосвітнього навчального закладу відповідного типу до будинку-інтернату (пансіонату) для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю або до навчального закладу іншого типу здійснюється на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра, комісії за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога про відсутність медичних показань для проживання особи у закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціальному навчальному закладі.
( Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Підставою для виписки особи із закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціального навчального закладу є:
( Абзац перший частини другої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
особиста письмова заява особи за наявності висновку комісії лікарів-психіатрів про можливість особи задовольняти свої основні життєві потреби;
( Абзац другий частини другої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
письмова заява законного представника неповнолітнього віком до 18 років або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, із зобов’язанням здійснення необхідного догляду;
рішення суду про незаконне поміщення особи до закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціального навчального закладу.
( Абзац четвертий частини другої статті 24 в редакції Закону № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Розділ III
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ОСІБ ПРИ НАДАННІ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ
Стаття 25. Права осіб, яким надається психіатрична допомога
Особи, яким надається психіатрична допомога, мають права і свободи громадян, передбачені Конституцією України та законами України. Обмеження їх прав і свобод допускається лише у випадках, передбачених Конституцією України, відповідно до законів України.
Особи, яким надається психіатрична допомога, можуть піклуватися про захист своїх прав та свобод особисто або через своїх представників у порядку, встановленому Цивільним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України.
Особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на:
поважливе і гуманне ставлення до них, що виключає приниження честі й гідності людини;
отримання інформації про свої права, пов’язані з наданням психіатричної допомоги;
одержання психіатричної та соціальної допомоги, соціальних послуг в умовах, що відповідають вимогам санітарного законодавства, одержання допомоги з боку благодійних та громадських організацій;
( Абзац четвертий частини третьої статті 25 в редакції Закону № 2205-VIII від 14.11.2017 )
відмову від надання психіатричної допомоги, за винятком випадків її надання в примусовому порядку, передбаченому законом;
усі види медико-санітарної допомоги (у тому числі санаторно-курортне лікування) за медичними показаннями;
одержання психіатричної допомоги в найменш обмежених, відповідно до їх психічного стану, умовах, якщо можливо, за місцем проживання цих осіб, членів їх сім’ї, інших родичів або законних представників;
перебування в закладі з надання психіатричної допомоги лише протягом строку, необхідного для обстеження та лікування;
( Абзац восьмий частини третьої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
попередню письмову згоду або письмову відмову в будь-який час від застосування нових методів діагностики і лікування та лікарських засобів чи від участі у навчальному процесі;
( Абзац дев’ятий частини третьої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
безпечність надання психіатричної допомоги;
безоплатне надання медичної допомоги у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, а також безоплатне або на пільгових умовах забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
безоплатну юридичну допомогу з питань, пов’язаних з наданням їм психіатричної допомоги;
альтернативний, за власним бажанням, психіатричний огляд та залучення до участі в роботі комісії лікарів-психіатрів з питань надання психіатричної допомоги будь-якого фахівця, який бере участь у наданні психіатричної допомоги, за погодженням з ним;
збереження права на жиле приміщення за місцем їх постійного проживання протягом часу надання їм стаціонарної психіатричної допомоги;
особисту участь у судових засіданнях, висловлення своєї думки щодо висновків лікарів-психіатрів у судовому засіданні при вирішенні питань, пов’язаних з наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв’язку з цим їх прав;
( Абзац п’ятнадцятий частини третьої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
відшкодування заподіяної їм шкоди або шкоди їх майну внаслідок незаконного поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги чи закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціального навчального закладу чи внаслідок незабезпечення безпечних умов надання психіатричної допомоги або розголошення конфіденційних відомостей про стан психічного здоров’я і надання психіатричної допомоги;
( Абзац шістнадцятий частини третьої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
одержання винагороди за фактично виконану роботу нарівні з іншими громадянами.
Особи під час перебування у закладі з надання психіатричної допомоги, закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, мають право на:
( Абзац перший частини четвертої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
спілкування з іншими особами, в тому числі з адвокатом або іншим законним представником, без присутності сторонніх осіб згідно з правилами внутрішнього розпорядку закладу з надання психіатричної допомоги;
повідомлення будь-якої особи за своїм вибором про надання їм психіатричної допомоги;
забезпечення таємниці листування при відправці та отриманні будь-якої кореспонденції;
доступ до медіа;
дозвілля, заняття творчою діяльністю;
відправлення релігійних обрядів, додержання релігійних канонів;
звернення з питань надання психіатричної допомоги безпосередньо до керівника або завідуючого відділенням закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або навчального закладу для спеціального навчання з питань надання психіатричної допомоги, соціального захисту, соціальних послуг, виписки із закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або навчального закладу для спеціального навчання та додержання прав, передбачених цим Законом;
( Абзац восьмий частини четвертої статті 25 в редакції Закону № 2205-VIII від 14.11.2017 )
допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню або пенсію згідно з законодавством.
Особи під час перебування у закладі з надання психіатричної допомоги або закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, мають також права, які за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) в інтересах захисту їх здоров’я чи безпеки, а також в інтересах здоров’я або безпеки інших осіб можуть бути обмежені:
( Абзац перший частини п’ятої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
приймати відвідувачів наодинці;
придбавати і використовувати предмети повсякденного вжитку;
перебувати на самоті.
Рішення про обмеження прав осіб, яким надається психіатрична допомога, фіксується у медичній документації із зазначенням строку його дії та може бути оскаржено до суду.
Забороняється залучення осіб, яким надається психіатрична допомога, до примусової праці.
Стаття 26. Інформація про стан психічного здоров’я особи та надання психіатричної допомоги
Лікар-психіатр зобов’язаний пояснити особі, якій надається психіатрична допомога, з урахуванням її психічного стану, у доступній формі інформацію про стан її психічного здоров’я, прогноз можливого розвитку захворювання, про застосування методів діагностики та лікування, альтернативні методи лікування, можливий ризик та побічні ефекти, умови, порядок і тривалість надання психіатричної допомоги, її права та передбачені цим Законом можливі обмеження цих прав при наданні психіатричної допомоги. Право на одержання зазначеної інформації щодо неповнолітнього віком до 14 років та особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, мають їх законні представники.
( Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Особа при наданні їй психіатричної допомоги або її законний представник має право на ознайомлення з історією хвороби та іншими документами, а також на отримання в письмовому вигляді будь-яких рішень щодо надання їй психіатричної допомоги відповідно до закону.
( Частина друга статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
У випадках, коли повна інформація про стан психічного здоров’я особи може завдати шкоди її здоров’ю або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб, лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів можуть таку інформацію обмежити. У цьому разі лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів інформує законного представника особи, враховуючи особисті інтереси особи, якій надається психіатрична допомога. Про надану інформацію або її обмеження робиться запис у медичній документації.
Стаття 27. Професійні права, обов’язки та пільги лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади
( Назва статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Професійні права, обов’язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров’я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.
( Частина перша статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного розладу, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов’язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.
( Частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом.
Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону.
Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів.
Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів мають право відмовити у наданні психіатричної допомоги у разі відсутності підстав для її надання. Відмова у наданні психіатричної допомоги із зазначенням її причин фіксується у медичній документації за підписом особи чи її законного представника та лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів.
Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, мають право на конфіденційність відомостей про своє місце проживання, склад сім’ї, номер домашнього телефону тощо.
( Статтю 28 виключено на підставі Закону № 3728-IX від 22.05.2024 )
Стаття 29. Обов’язки власника закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, спеціального навчального закладу або уповноваженого ним органу
( Назва статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Власник закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, спеціального навчального закладу або уповноважений ним орган зобов’язаний:
( Абзац перший частини першої статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
створювати необхідні умови для надання психіатричної допомоги, соціального захисту, соціальних послуг, спеціального навчання та правового захисту осіб, яким надається психіатрична допомога;
( Абзац другий частини першої статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
забезпечувати осіб, яким надається психіатрична допомога, психіатричною допомогою гарантованого рівня та іншою необхідною медичною допомогою;
знайомити осіб, яким надається психіатрична допомога, надаються соціальний захист, соціальні послуги, спеціальне навчання, або їх законних представників із законодавством про психіатричну допомогу, соціальний захист, соціальні послуги, спеціальне навчання, правилами внутрішнього розпорядку закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, іншого закладу соціальної підтримки (догляду), спеціального навчального закладу, а також адресами та телефонами відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, громадських організацій, до яких може звернутися особа у разі порушення її прав;
( Абзац четвертий частини першої статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
здійснювати захист прав і законних інтересів осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, які не мають законного представника;
створювати умови для дозвілля осіб, яким надається психіатрична допомога, соціальний захист, соціальні послуги, спеціальне навчання;
( Абзац шостий частини першої статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
своєчасно інформувати відповідно до закону членів сім’ї, інших родичів або законних представників чи інших осіб про стан здоров’я осіб, яким надається психіатрична допомога, соціальний захист, соціальні послуги або які проходять спеціальне навчання, та про перебування зазначених осіб у закладі з надання психіатричної допомоги, закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, спеціальному навчальному закладі;
( Абзац сьомий частини першої статті 29 в редакції Закону № 2205-VIII від 14.11.2017 )
створювати безпечні умови надання психіатричної допомоги, соціального захисту, соціальних послуг, спеціального навчання;
( Абзац восьмий частини першої статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
забезпечувати виконання вимог санітарного законодавства;
забезпечувати належні умови праці фахівців та інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, соціального захисту, соціальних послуг або спеціальному навчанні, в тому числі здійснюють догляд за особами, яким надається психіатрична допомога;
( Абзац десятий частини першої статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
виконувати інші обов’язки, пов’язані з наданням психіатричної допомоги, соціального захисту, соціальних послуг або спеціальному навчанні, передбачені законом.
( Абзац одинадцятий частини першої статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Розділ IV
КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ З НАДАННЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ
Стаття 30. Контроль за діяльністю з надання психіатричної допомоги
Державний контроль за діяльністю закладів з надання психіатричної допомоги усіх форм власності та фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
( Частина перша статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення:
організовує роботу щодо призначення та виплати грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;
( Абзац другий частини другої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
здійснює нормативно-правове регулювання, методичне забезпечення і координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо опіки і піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, дієздатність яких обмежена, а також їх соціального захисту.
( Статтю 30 доповнено новою частиною згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень здійснюють контроль за діяльністю закладів з надання психіатричної допомоги усіх форм власності та фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, а також контроль за виконанням своїх обов’язків законними представниками.
Громадський контроль за діяльністю закладів з надання психіатричної допомоги усіх форм власності незалежно від їх підпорядкування та за фахівцями, іншими працівниками, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюється об’єднаннями громадян у межах їх компетенції відповідно до законодавства України про об’єднання громадян.
Представники об’єднань громадян можуть відвідувати заклад з надання психіатричної допомоги відповідно до вимог, встановлених правилами внутрішнього розпорядку цього закладу.
Стаття 31. Нагляд за додержанням законів при наданні психіатричної допомоги
Нагляд за додержанням законів при наданні психіатричної допомоги здійснюється прокурором шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
( Стаття 31 в редакції Закону № 1697-VII від 14.10.2014 )
Розділ V
ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ І БЕЗДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНИХ З НАДАННЯМ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ
Стаття 32. Оскарження рішень, дій і бездіяльності, пов’язаних з наданням психіатричної допомоги, соціальним захистом, наданням соціальних послуг особам, які страждають на психічні розлади, або їх спеціальним навчанням
( Назва статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги, здійсненні їх соціального захисту, наданні їм соціальних послуг або проходженні ними спеціального навчання, можуть бути оскаржені, за вибором таких громадян, до власника закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, спеціального навчального закладу або уповноваженого ними органу, або у порядку підлеглості до вищого органу чи посадової особи, або безпосередньо до суду.
( Частина перша статті 32 в редакції Закону № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Особи, які страждають на психічні розлади, та їх законні представники звільняються від судових витрат, пов’язаних з розглядом питань щодо захисту прав і законних інтересів особи при наданні психіатричної допомоги, здійсненні їх соціального захисту, наданні їм соціальних послуг або проходженні ними спеціального навчання в порядку, встановленому законодавством.
( Частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
Стаття 33. Відповідальність за порушення законодавства про психіатричну допомогу
Особи, винні у порушенні законодавства про психіатричну допомогу, несуть відповідальність згідно з законами України.
Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім абзацу четвертого статті 5, абзацу дванадцятого частини третьої статті 25 і статті 28, які набирають чинності з 1 січня 2001 року.
2. До приведення законодавства України у відповідність з цим Законом нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність з цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;
забезпечити перегляд та скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.
4. Внести зміни до таких законів України:
( Підпункт 1 пункту 4 розділу VI втратив чинність на підставі Закону № 1909-IX від 18.11.2021 )
2) статтю 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113, № 26, ст. 281, № 49, ст. 459; 1994 р., № 28, ст. 241, № 29, ст. 257, № 33, ст. 300; 1995 р., № 13, ст. 85, № 14, ст. 90; 1996 р., № 9, ст. 43, № 41, ст. 192, № 52, ст. 306; 1997 р., № 6, ст. 46, № 9, ст. 70, № 18, ст. 131) доповнити пунктом 41 такого змісту:
"41) громадяни - за позовами, з якими вони звертаються до суду в справах, пов’язаних із захистом прав і законних інтересів при наданні психіатричної допомоги";
3) частину першу статті 43 Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19) викласти у такій редакції:
"Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта, який не досяг віку 15 років, а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників".

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ
22 лютого 2000 року
№ 1489-III