Регламент Верховної Ради України (Розділ 5 - розділ 11)

2) якщо метою поправки є зменшення статті доходу, то спочатку обговорюються і голосуються запропоновані автором поправки варіанти відповідного зменшення видатків або збільшення доходів за рахунок інших джерел (допоміжні пропозиції). У разі, коли ці пропозиції відхиляються, текст поправки не обговорюється, і вона вважається відхиленою. Якщо допоміжні пропозиції підтримані комісією, обговорюється і голосується текст поправки;

3) якщо метою поправки є збільшення видатків, то спочатку обговорюються і голосуються запропоновані автором поправки варіанти відповідного збільшення доходів або зменшення видатків по інших статтях (допоміжні пропозиції). У разі, коли ці пропозиції відхиляються, текст поправки не обговорюється, і вона вважається відхиленою. Якщо допоміжні пропозиції підтримані комісією, обговорюється і голосується текст поправки.

3. Постійна комісія з питань бюджету готує доповідь і таблицю про підтримані поправки і перелік відхилених поправок. Доповідь робиться на засіданні Верховної Ради. Доповідь та інші матеріали поширюються серед депутатів не менш як за 5 днів до цього засідання.

1. Перше читання проекту закону про державний бюджет починається з доповіді постійної комісії з питань бюджету. Якщо поправки, відхилені комісією, були внесені іншою постійною комісією в межах її компетенції, в доповіді повинні бути викладені мотиви відхилення поправки. У разі виникнення розбіжностей у поглядах щодо компетенції комісій Верховна Рада може вирішити це питання без обговорення. По доповіді проводиться обговорення (ст.3.4.1).

2. Якщо у поправках (як схвалених постійною комісією з питань бюджету, так і відхилених) містяться пропозиції про зміни до чинного законодавства, то спочатку обговорюються ці пропозиції і щодо них приймається рішення відповідно до положень ст.3.5.6.

3. Після обговорення доповіді на голосування ставиться постанова про схвалення висновків і пропозицій постійної комісії з питань бюджету. Якщо така постанова не підтримується, Верховна Рада приймає рішення або про повернення доповіді на доопрацювання в постійну комісію з питань бюджету, або про розгляд на пленарному засіданні всіх поправок, що надійшли до постійної комісії з питань бюджету в термін і з дотриманням вимог, зазначених в ст.9.1.3.

4. Якщо доповідь постійної комісії з питань бюджету схвалюється, на пленарному засіданні розглядаються тільки ті поправки, які відхилені комісією і на розгляді яких наполягають ініціатори їх внесення.

5. Порядок розгляду поправок визначається ч.2 ст.9.1.4.

1. Кабінет Міністрів протягом двох тижнів доопрацьовує проект бюджету відповідно до схваленої доповіді комісії з питань бюджету і поправок, підтриманих Верховною Радою, і подає доопрацьований проект у Верховну Раду на друге читання. Для ознайомлення з проектом бюджету депутатам дається не менше 5 робочих днів. В ці дні пленарні засідання не проводяться.

2. Друге читання починається з доповіді Міністра фінансів або особи, яка виконує його обов'язки. Якщо Кабінет Міністрів подає проект бюджету, в якому передбачено дефіцит, спочатку затверджується граничний розмір дефіциту державного бюджету.

3. Після затвердження граничного розміру дефіциту державного бюджету Верховна Рада приймає проект закону про державний бюджет постатейно. При цьому обговорення статей не проводиться, якщо Верховна Рада в першому читанні обговорювала і голосувала поправки, відхилені постійною комісією з питань бюджету. Дозволяються тільки виступи з мотивів голосування щодо цих статей.

4. Якщо під час постатейного голосування до проекту бюджету не було внесено істотних змін, Кабінет Міністрів може запропонувати прийняти закон про державний бюджет в цілому. Якщо були прийняті поправки (за правилами ст.9.1.3), що призвели до перевищення граничного розміру дефіциту бюджету, Уряд на свій розсуд може або відразу запропонувати свої поправки з метою скорочення дефіциту, або запросити у Верховної Ради перерву для доопрацювання проекту бюджету.

5. Якщо після обговорення і прийняття поправок Уряду досягнуто затвердженого граничного розміру дефіциту бюджету, Верховна Рада голосує проект бюджету в цілому.

6. Якщо дефіцит бюджету перевищує граничний розмір, Верховна Рада розглядає питання про пропорційне скорочення всіх статей видатків, крім захищених. У разі прийняття рішення про пропорційне скорочення статей видатків Верховна Рада за поданням Уряду затверджує перелік захищених статей бюджету і процент скорочення видатків по всіх інших статтях. Після цього проект закону про державний бюджет голосується в цілому.

7. Якщо Верховна Рада не приймає рішення про пропорційне скорочення статей видатків, проект бюджету передається для доопрацювання в постійну комісію з питань бюджету і розглядається у третьому читанні.

1. Протягом трьох днів постійні комісії і депутати подають свої пропозиції про скорочення дефіциту бюджету до постійної комісії з питань бюджету.

2. Постійна комісія з питань бюджету розглядає поправки протягом 5 днів і не менш як за 3 дні до засідання Верховної Ради висновки комісії поширюються серед депутатів. Порядок розгляду поправок визначається ч.2 ст.9.1.4.

3. Проект бюджету подається на третє читання. Обговорюються і голосуються поправки про скорочення дефіциту бюджету. Якщо внаслідок цього досягнуто затвердженого граничного розміру дефіциту бюджету, Верховна Рада голосує проект бюджету в цілому (третє читання), якщо ні - то пропорційно скорочуються статті видатків згідно з положеннями ч.6 ст.9.1.6.

4. Про введення в дію закону про державний бюджет України Верховна Рада приймає постанову, проект якої готується Урядом і поширюється серед депутатів разом з матеріалами до другого читання.

1. В разі неприйняття закону про державний бюджет до 2 грудня поточного року Верховна Рада приймає постанову про порядок фінансування невідкладних витрат до затвердження закону про державний бюджет.

1. Протягом фінансового року до закону про державний бюджет з додержанням вимоги ч.4 ст.6.8.2 можуть бути внесені зміни і доповнення за поданням осіб і органів, які мають право законодавчої ініціативи.

2. Зміни і доповнення до закону про державний бюджет не можуть змінювати чинне законодавство. У разі такої потреби спочатку вносяться зміни до відповідного закону і лише після того розглядаються пропозиції про зміни і доповнення до закону про державний бюджет відповідно до положень ст.3.5.6.

3. Зміни і доповнення розглядаються спочатку комісіями, до компетенції яких належить галузь, фінансування якої зачіпають пропоновані зміни. Висновки цих комісій розглядає постійна комісія з питань бюджету і готує проект відповідного рішення. Терміни і порядок розгляду пропозицій про зміни до бюджету визначаються ч.2 ст.9.1.3 і ч.2 ст.9.1.4.

4. Жодний закон, що впливає на зменшення доходів або збільшення видатків бюджету поточного року, не може бути прийнятий в цілому Верховною Радою, якщо відповідні поправки не будуть внесені до закону про державний бюджет за процедурою ч.2 і 3 цієї статті.

1. Загальний постійний контроль за виконанням державного бюджету здійснює Верховна Рада як безпосередньо, так і через постійну комісію з питань бюджету. Інші постійні комісії Верховної Ради можуть контролювати виконання статей бюджету відповідно до їх компетенції. Міністерство фінансів щомісяця надсилає постійній комісії з питань бюджету необхідну інформацію про стан бюджету і його виконання.

2. На засіданні Верховної Ради хід виконання державного бюджету розглядається двічі на рік: у липні і грудні. Під час розгляду заслуховується доповідь Уряду, проводиться обговорення (ст.3.4.1) і приймається постанова про затвердження доповіді Уряду. В разі незатвердження доповіді Уряду Верховна Рада може вирішити питання про відповідальність Уряду або окремих його членів. За пропозицією постійної комісії з питань бюджету Верховна Рада в цьому разі може також розглянути і прийняти закон про внесення змін і доповнень до закону про державний бюджет.

3. На засіданнях постійних комісій виконання бюджету розглядається чотири рази протягом терміну його виконання: у квітні, липні, жовтні і січні. Комісія може або схвалити бюджетну політику Уряду або ініціювати розгляд Верховною Радою питання про недовіру до бюджетної політики Уряду. В останньому випадку розгляд питання здійснюється за процедурою ч.2 цієї статті.

1. Президент України не пізніше 31 березня подає Верховній Раді докладний письмовий звіт про виконання державного бюджету за минулий рік.

2. На найближчому засіданні, але не раніш як через 10 днів, Верховна Рада заслуховує доповідь Кабінету Міністрів про виконання державного бюджету та відповіді на запитання. Обговорення по доповіді не проводиться.

3. Протягом двох тижнів після доповіді Уряду постійні комісії розглядають поданий Президентом України звіт про виконання державного бюджету і готують висновки.

4. Звіт про виконання державного бюджету повинен бути розглянутий на засіданні Верховної Ради не пізніше 1 травня. На засіданні заслуховуються висновки постійної комісії з питань бюджету та інших постійних комісій. Після обговорення приймається постанова про звіт про виконання державного бюджету.

5. В разі незатвердження звіту про виконання державного бюджету Верховна Рада може розглянути питання про відповідальність державних органів і посадових осіб виконавчої влади, а також вирішити інші питання, пов'язані з порушеннями закону про державний бюджет, якщо такі порушення виявлено під час розгляду звіту.

1. Проекти найважливіших загальнодержавних програм економічного, соціального і національно-культурного розвитку України, звітів та інформацій про виконання цих програм вносяться у Верховну Раду Кабінетом Міністрів України не пізніш як за місяць до розгляду їх на засіданні Верховної Ради.

2. Президія Верховної Ради направляє зазначені документи для попереднього розгляду і підготовки висновків постійним комісіям Верховної Ради. При цьому визначається головна комісія, якій інші постійні комісії не пізніш як за 2 тижні до розгляду питання на засіданні Верховної Ради подають свої висновки щодо цих проектів.

3. Головна комісія і постійна комісія з питань бюджету на спільному засіданні готують висновки щодо повноти фінансового обгрунтування і забезпечення найважливіших загальнодержавних програм економічного, соціального і національно-культурного розвитку України.

1. Проекти найважливіших загальнодержавних програм економічного, соціального і національно-культурного розвитку України, звіти про виконання цих програм з відповідними висновками постійних комісій не пізніш як за 5 днів до розгляду їх на засіданні Верховної Ради поширюються серед депутатів.

1. Верховна Рада розглядає проекти найважливіших загальнодержавних програм економічного, соціального і національно-культурного розвитку України, звіти про виконання цих програм на підставі доповіді Кабінету Міністрів України, співдоповіді головної комісії, інших постійних комісій Верховної Ради та їх висновків; обговорення здійснюється в повному обсязі (ст.3.4.1).

2. У разі необхідності Верховна Рада за своєю ініціативою, а також за поданням головної комісії приймає постанову про проведення додаткової наукової, економічної, фінансової, правової експертизи проектів найважливіших загальнодержавних програм економічного, соціального і національно-культурного розвитку України або про винесення їх на народне обговорення.

1. Про затвердження найважливіших загальнодержавних програм економічного, соціального і національно-культурного розвитку України, звітів або інформацій про їх виконання Верховна Рада приймає постанову.

2. Затверджені найважливіші загальнодержавні програми економічного, соціального і національно-культурного розвитку України, звіти або інформації про їх виконання публікуються в газеті "Голос України" та інших офіційних виданнях Верховної Ради України.

1. Контроль за ходом виконання найважливіших загальнодержавних програм економічного, соціального і національно-культурного розвитку України Верховна Рада здійснює як безпосередньо, заслуховуючи доповіді Кабінету Міністрів з цих питань, так і через постійні комісії відповідно до їх компетенції.

2. Президент України одночасно із звітом про виконання державного бюджету (ст.9.1.11) подає на розгляд Верховної Ради доповіді про виконання соціально-економічних та інших програм.

1. В разі запровадження на території України або її частині режиму воєнного, надзвичайного чи іншого стану, пов'язаного з обмеженням конституційних прав громадян:

1) Верховна Рада розглядає поданий їй Указ Президента України про запровадження режиму воєнного чи надзвичайного стану протягом 24 годин. Це питання розглядається без включення його до порядку денного;

2) в період між сесіями або пленарними засіданнями Верховна Рада розглядає Указ Президента України про запровадження режиму воєнного чи надзвичайного стану не пізніш як через 72 години з моменту його прийняття.

2. Якщо внаслідок стихійного лиха, інших непереборних труднощів депутати не зможуть терміново (протягом трьох днів) прибути на позачергові засідання чи засідання позачергової сесії Верховної Ради в місто Київ або сесія не може відбутися в будинку Верховної Ради, Президія Верховної Ради обирає інше приміщення в місті Києві або інше місто України, про що через засоби масової інформації або в інший спосіб повідомляються депутати.

1. Питання про воєнний, надзвичайний стан можуть виноситися на розгляд Верховної Ради без попереднього розгляду в комісіях Верховної Ради.

2. Обговорення проектів закону чи постанови про воєнний, надзвичайний стан проходять за процедурою, встановленою ст.3.4.1.

3. Рішення про затвердження або відхилення Указу Президента України про запровадження режиму воєнного чи надзвичайного стану, а також про запровадження Верховною Радою режиму надзвичайного стану вважаються прийнятими, якщо за них проголосувала більшість депутатів від їх фактичної кількості.

1. Верховна Рада може затвердити Указ Президента України про запровадження режиму воєнного чи надзвичайного стану і передбачені ним заходи повністю, в частині або відхилити його.

2. В разі схвалення Верховною Радою Указу Президента України про запровадження режиму воєнного чи надзвичайного стану та передбачених ним заходів набирають чинності лише положення, схвалені Верховною Радою.

3. Про прийняте рішення Верховна Рада негайно (протягом трьох годин) повідомляє Президента України і робить повідомлення через засоби масової інформації.

1. Указ Президента України про запровадження режиму воєнного чи надзвичайного стану втрачає чинність, якщо Верховна Рада України не затвердила його в строки, визначені ч.1 ст.9.3.1 цього Регламенту.

1. Інші питання щодо режиму надзвичайного стану регулюються Законом України про надзвичайний стан.

1. Верховна Рада розглядає зовнішньополітичні питання згідно з Конституцією України, цим Регламентом та іншими законами.

1. Верховна Рада здійснює ратифікацію міжнародних договорів відповідно до Закону України про міжнародні договори України, Віденської конвенції про право міжнародних договорів та цього Регламенту.

2. Ратифікації Верховною Радою підлягають договори, передбачені Законом України про міжнародні договори України, а також міжнародні договори України, при укладенні яких сторони домовилися про наступну їх ратифікацію.

1. Внесення Верховній Раді міжнародних договорів на ратифікацію здійснюють Президент України або Кабінет Міністрів України. Верховна Рада може прийняти рішення про внесення їй на розгляд міжнародного договору.

1. До договорів, що вносяться Верховній Раді на ратифікацію, додаються:

1) формулювання застережень України щодо договорів, якщо такі є;

2) застереження інших договірних сторін щодо договорів, формулювання заперечень щодо цих застережень або згоди з ними за наявності таких застережень або заперечень;

3) проекти законів або змін і доповнень до чинних законів чи пропозицій про підготовку і прийняття законів або внесення змін і доповнень до чинних законів, що випливають з цих договорів;

4) проекти актів щодо ратифікації відповідних міжнародних договорів.

2. До договорів повинні додаватися також фінансово-економічні розрахунки і прогнози можливих наслідків ратифікації відповідних договорів.

1. Верховна Рада при розгляді міжнародних договорів, поданих їй на ратифікацію, в разі необхідності може зажадати висновки Конституційного Суду України щодо відповідності таких договорів Конституції України.

1. Особи та органи, які мають право законодавчої ініціативи, вносять пропозиції про застереження до міжнародних договорів, заперечення до застережень, законопроекти або пропозиції про прийняття законів або внесення змін чи доповнень до чинних законів, спрямованих на виконання договорів, за загальним порядком законодавчої процедури, встановленим цим Регламентом. У такому ж порядку здійснюються їх обговорення, прийняття і обнародування.

1. Проекти законів України, змін і доповнень до чинних законів, пропозицій про прийняття нових законів або внесення змін і доповнень до чинних законів, проекти актів Верховної Ради, спрямовані на виконання міжнародних договорів, подаються Верховній Раді за погодженням з Міністерством юстиції України.

1. Внесені на ратифікацію міжнародні договори попередньо розглядаються постійною комісією у закордонних справах, відповідною галузевою комісією, а в разі необхідності - й іншими постійними комісіями Верховної Ради.

1. Тексти міжнародних договорів України, застереження і заперечення щодо них подаються Верховній Раді на ратифікацію державною і російською мовами. Ці тексти повинні бути автентичними.

2. Автентичні тексти міжнародних договорів, застереження і заперечення передаються також постійній комісії у закордонних справах, відповідній галузевій комісії, а в разі необхідності - й іншим постійним комісіям.

3. Рішення про приєднання України до міжнародних договорів або їх прийняття ухвалюються Верховною Радою за наявності українського і автентичного російського тексту.

1. Верховна Рада з урахуванням висновків відповідних постійних комісій розглядає внесені Президентом України або Кабінетом Міністрів України на ратифікацію міжнародні договори, а також формулювання застережень України щодо них, застереження інших договірних сторін, формулювання заперечень України щодо застережень або згоди з ними, проекти законів або змін чи доповнень до чинних законів, пропозиції про підготовку і прийняття законів або про внесення змін і доповнень до чинних законів, що випливають з цих договорів, а також проекти актів Верховної Ради з цих питань, і приймає відповідні рішення щодо кожного з них.

1. Рішення Верховної Ради про ратифікацію міжнародних договорів приймається у формі закону.

2. В законі про ратифікацію договору зазначаються порядок і дата набрання чинності цим договором на території України, якщо інше не передбачено в самому договорі або у Віденській конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року.

1. На підставі закону про ратифікацію Голова Верховної Ради підписує ратифікаційну грамоту, яка засвідчується підписом Міністра закордонних справ України.

1. В разі ратифікації міжнародного договору Верховна Рада має офіційно підтвердити застереження, зроблені Україною при підписанні договору, або зняти їх, виразити згоду з застереженнями інших держав - учасниць договору або заперечення проти них.

Застереження, згода з застереженнями і заперечення проти них повинні бути зроблені у письмовій формі і доведені до відома договірних сторін та інших сторін, які мають право стати учасниками договору.

1. Верховна Рада України приймає рішення про приєднання до міжнародних договорів або про їх прийняття.

2. Згода на обов'язковість багатостороннього міжнародного договору для України, в підписанні якого вона участь не брала, висловлюється шляхом прийняття закону України про приєднання України до міжнародного договору або про його прийняття.

1. Пропозиції про денонсацію міжнародних договорів України вносить Верховній Раді Президент України або Кабінет Міністрів України.

2. Верховна Рада проводить денонсацію міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою, договорів, прийняття або приєднання до яких було здійснено на підставі рішень Верховної Ради.

3. За дорученням Президії Верховної Ради постійна комісія у закордонних справах, а в разі необхідності - й інші постійні комісії Верховної Ради попередньо розглядають внесені для денонсації міжнародні договори України і дають відповідні висновки.

4. Міжнародні договори України, які вносяться для денонсації, передаються для попереднього розгляду постійній комісії у закордонних справах, а в разі необхідності - й іншим постійним комісіям разом з документами, які дають підстави для відповідних висновків і рішень щодо їх денонсації, і проектами актів, прийняття яких зумовлюється денонсацією відповідних міжнародних договорів.

5. Рішення про денонсацію міжнародного договору приймається у формі закону.

1. Закони України про ратифікацію міжнародних договорів, приєднання до них, їх прийняття або денонсацію приймаються відповідно до цього Регламенту, Закону України про міжнародні договори України, Віденської конвенції про право міжнародних договорів. В разі необхідності в законі зазначаються ті чинні нормативні акти, які потребують змін чи доповнень з метою виконання відповідних міжнародних договорів.

1. Міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою, і договори, прийняття або приєднання до яких здійснено на підставі рішень Верховної Ради або Президента України, публікуються в офіційних виданнях Верховної Ради.

1. Тлумачення міжнародних договорів, щодо яких приймалося рішення Верховною Радою, здійснюється нею відповідно до цього Регламенту, Закону України про міжнародні договори України і Віденської конвенції про право міжнародних договорів.

1. Офіційні делегації зарубіжних держав приймає Голова Верховної Ради. Секретаріат Верховної Ради організовує прийом офіційних делегацій та церемонію вручення грамот.

1. Верховна Рада щорічно ухвалює план співробітництва з парламентами іноземних держав. Проект плану готує постійна комісія у закордонних справах Верховної Ради з урахуванням пропозицій Президії Верховної Ради, інших постійних комісій.

2. Верховна Рада за поданням Президії Верховної Ради визначає склад офіційних парламентських делегацій до іноземних держав з урахуванням пропозицій постійних комісій Верховної Ради та зареєстрованих депутатських груп (фракцій).

3. Офіційні парламентські делегації України в строк до 15 днів після закінчення візиту подають звіт Верховній Раді або її Президії.

1. Усунення з посади Верховною Радою у зв'язку з вчиненням злочину або недостойною (негідною) поведінкою вищої посадової особи (імпічмент) застосовується до вищих посадових осіб державної влади, які відповідно до Конституції України обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України, за винятком посадових осіб Верховної Ради. Верховна Рада може застосовувати імпічмент і до інших посадових осіб держави, якщо визнає це за необхідне.

1. Підставою для порушення питання про усунення з посади є відомості про порушення вищою посадовою особою Конституції і законів України або вчинення нею дій, які завдали шкоди інтересам України, заплямували її як державного службовця, дискредитували державний орган, в якому вона працює.

2. Заяву про недостойну (негідну) поведінку вищої посадової особи може зробити народний депутат України або група народних депутатів, Голова Верховної Ради, Голова Верховного Суду України, Генеральний прокурор України.

3. Особа, яка зробила таку заяву, зобов'язана чітко викласти на засіданні Верховної Ради суть звинувачення, повідомити про обставини, які його підтверджують, та дати характеристику їх достовірності.

4. Особа, щодо якої обговорюється питання про застосування імпічменту, має право в будь-який момент обговорення взяти в ньому участь, робити заяви, подавати документи і заявляти клопотання.

5. Ця ж особа має право заявити про відмову від участі в процедурі імпічменту, що тягне за собою негайне усунення її з посади.

1. Рішення про порушення процедури імпічменту приймається після обговорення (ст.3.4.1) більшістю голосів депутатів від їх фактичної кількості.

1. Особа, щодо якої прийнято рішення про застосування імпічменту, за розпорядженням головуючого на засіданні негайно відсторонюється від виконання своїх службових обов'язків (із збереженням заробітної плати). Строк відсторонення від роботи визначається Верховною Радою і не може перевищувати 60 днів.

1. Не пізніше 48 годин після прийняття рішення Верховною Радою про застосування імпічменту Голова Верховної Ради запрошує особу, щодо якої розпочато цю процедуру, для ознайомлення з наявними матеріалами.

2. Голова Верховної Ради і особа, щодо якої порушено процедуру імпічменту, погоджують термін, протягом якого ця особа дає пояснення щодо матеріалів звинувачення. Цей термін не може перевищувати 5 днів. За наявності поважних причин термін може бути продовжено ще на 2 дні.

3. Після закінчення терміну, вказаного в ч.2 цієї статті, Голова Верховної Ради інформує на пленарному засіданні депутатів про наявні матеріали, про пояснення і докази, подані особою, щодо якої порушено процедуру імпічменту, і ставить на голосування питання про проведення розслідування. Постанова про проведення розслідування приймається шляхом поіменного голосування більшістю голосів депутатів від їх фактичної кількості.

За тими ж підставами процедуру імпічменту щодо цієї ж особи не може бути порушено повторно, крім випадку виявлення нових обставин.

1. Якщо попереднє обговорення даного питання свідчить про необхідність проведення розслідування, Верховна Рада створює тимчасову слідчу комісію. Про створення такої комісії та її завдання Верховна Рада приймає постанову.

2. Особа, щодо якої порушено процедуру імпічменту, має право заявити відвід будь-якому члену тимчасової слідчої комісії. Відвід повинен бути мотивованим і поданим Голові Верховної Ради у письмовій формі не пізніше 12 годин після створення комісії. Рішення щодо заявленого відводу Верховна Рада приймає більшістю голосів депутатів від їх фактичної кількості. В разі задоволення відводу негайно обирається інший член комісії.

3. Тимчасова слідча комісія для цієї мети обирається таємним голосуванням у складі 9 депутатів. Якщо хтось із запропонованих кандидатів у члени комісії не одержав необхідної більшості голосів, негайно пропонується інша кандидатура. І так до того часу, поки склад комісії не буде укомплектовано.

4. У тому разі, коли хто-небудь із членів тимчасової слідчої комісії вибуває з її складу до закінчення роботи, вибори нового члена комісії не проводяться, якщо кількість членів комісії залишається не меншою 7 депутатів.

1. Перше засідання тимчасової слідчої комісії повинно відбутися не пізніш як через 24 години з моменту її обрання.

2. На першому засіданні комісія обирає голову і секретаря, затверджує процедуру її діяльності і складає план роботи.

3. Комісія веде протоколи і стенограми засідань.

4. Всі засідання комісії є закритими. Інформацію про її діяльність може одержати в будь-який час Голова Верховної Ради. Комісія визначає доцільність і обсяг надання попередньої інформації Верховній Раді.

В разі звільнення з посади посадової особи, щодо якої порушено процедуру імпічменту, до закінчення роботи тимчасової слідчої комісії комісія припиняє свою діяльність. В цьому разі рішення про припинення роботи комісії затверджує Верховна Рада, про що приймає постанову більшістю голосів депутатів від їх фактичної кількості, і передає зібрані матеріали Генеральному прокурору України для вирішення питання щодо подальшого переслідування в загальному порядку.

1. Тимчасова слідча комісія має право користуватися всіма засобами встановлення істини: допитувати свідків, вимагати і досліджувати (вивчати) документи, проводити експертизи, слідчі експерименти тощо.

2. Порядок одержання і дослідження (вивчення) доказів встановлюється комісією відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

3. Свідки, експерти, інші особи, причетні до подання доказів тимчасовій слідчій комісії, приносять присягу такого змісту:

"Зобов'язуюся повідомляти тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України достовірні факти, які стали мені відомими у справі..., не приховуючи і не змінюючи їх навмисно, говорити тільки правду. Я усвідомлюю свою відповідальність за порушення цього обов'язку".

4. Експерти, спеціалісти та інші особи, причетні до роботи тимчасової слідчої комісії у справі дослідження (вивчення) доказів, приносять присягу такого змісту:

"Зобов'язуюся повідомляти тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України достовірні дані, відомі мені в силу моїх спеціальних (професійних) знань, сумлінно їх використовувати при дачі висновків і їх формулюванні. Я усвідомлюю свою відповідальність за порушення цього обов'язку".

5. Одночасно з принесенням присяги ці особи підписують текст аналогічного змісту. Відповідно до ст.178, 179 Кримінального кодексу України вони попереджаються про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і відмову від дачі показань.

6. В разі порушення особами, зазначеними в ч.3, 4 цієї статті, присяги тимчасова слідча комісія направляє матеріал про це Генеральному прокурору України. Ці особи несуть відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України.

1. Результати розслідування тимчасова слідча комісія викладає в письмовому висновку, який повинен містити відомості про:

1) факти і обставини, які стали підставами для розслідування;

2) факти, встановлені комісією, і докази, якими це підтверджується;

3) факти, що не підтвердилися, і причини цього.

2. При підготовці висновку комісія щодо кожного факту проводить голосування. Результати голосування з зазначенням кількості голосів, поданих "за" і "проти", вказуються у висновку. Кожний член комісії має право викласти свою окрему думку, яка додається до висновку комісії.

1. Висновок тимчасової слідчої комісії надсилається Голові Верховної Ради, який вносить ці матеріали на розгляд Президії Верховної Ради.

1. Президія Верховної Ради, розглянувши висновок тимчасової слідчої комісії, приймає рішення про термінове винесення питання на розгляд Верховної Ради; про це повідомляється особа, щодо якої порушено процедуру імпічменту.

2. Матеріали, подані тимчасовою слідчою комісією, поширюються серед депутатів не пізніш як за 3 дні до розгляду цього питання на пленарному засіданні.

1. Засідання Верховної Ради щодо розгляду висновку тимчасової слідчої комісії є відкритими. Вони можуть бути закритими лише тоді, коли стосуються питань державної безпеки або становлять державну чи іншу охоронювану законом таємницю. Вони можуть бути закритими також на прохання особи, щодо якої порушено процедуру імпічменту, якщо питання стосуються її особистого життя або членів її сім'ї.

2. Засідання Верховної Ради для розгляду висновку тимчасової слідчої комісії починаються з інформації головуючого на засіданні про відкриття слухань.

3. Після оголошення про відкриття слухань місце Голови Верховної Ради займає на його запрошення Голова Конституційного Суду України. Голова Верховної Ради займає місце в залі серед депутатів.

4. У разі, коли до оголошення про відкриття слухань Голова Конституційного Суду з будь-яких причин не може виконувати обов'язки головуючого на засіданнях Верховної Ради при розгляді питань про імпічмент, ці обов'язки виконує Голова Верховного Суду України, а якщо процедура імпічменту порушена щодо нього, - то Генеральний прокурор України.

1. Головуючий на засіданні після відкриття слухання запитує особу, щодо якої здійснюється процедура імпічменту, про її згоду брати участь у слуханнях, а також роз'яснює правові наслідки, які настають в разі її незгоди бути присутньою і брати участь у слуханнях. В разі згоди цій особі відводиться спеціальне місце в залі засідань Верховної Ради.

2. В разі відмови особи, щодо якої здійснюється процедура імпічменту, від участі в слуханнях Верховна Рада слухання припиняє і головуючий на засіданні оголошує про усунення посадової особи з посади, про що оформляється відповідна постанова Верховної Ради.

3. Про припинення слухань Верховна Рада приймає постанову більшістю голосів депутатів від їх фактичної кількості.

1. Головуючий на засіданні починає слухання з короткої інформації про зміст обвинувачення проти посадової особи, називає її прізвище, ім'я, по батькові, посаду, термін її зайняття, повідомляє про зроблену роботу для встановлення обгрунтованості обвинувачення, про готовність висновку тимчасової слідчої комісії.

2. Після інформації головуючого на засіданні Верховна Рада заслуховує доповідь тимчасової слідчої комісії. Документ оголошується головою комісії або доповідачами, визначеними для цього комісією.

3. Доповідачі зобов'язані відповідати на всі запитання депутатів та особи, щодо якої здійснюється процедура імпічменту.

4. Особа, щодо якої здійснюється процедура імпічменту, має перевагу в черговості постановки запитань доповідачам.

5. Після закінчення доповіді і відповідей на всі запитання головуючий на засіданні надає слово особі, щодо якої здійснюється процедура імпічменту. Час для її пояснень не обмежується.

6. Пояснення особи, щодо якої здійснюється процедура імпічменту, повинно мати заперечення або визнання обвинувачення щодо кожного його пункту. Заперечення обвинувачень має бути мотивованим.

1. Особа, щодо якої здійснюється процедура імпічменту, має право в будь-який момент слухання виступити з поясненнями, клопотати про витребування і долучення нових документів, виклик свідків або про додатковий допит раніше допитаних, проведення експертизи.

2. В разі задоволення цих клопотань Верховна Рада доручає тимчасовій слідчій комісії виконати ці дії, у зв'язку з чим у слуханнях оголошується перерва, під час якої Верховна Рада може здійснювати поточну діяльність. Її засідання веде Голова Верховної Ради або інші особи, зазначені в ч.1 ст.3.1.2.

1. Після виконання тимчасовою слідчою комісією доручень Верховної Ради вона може внести зміни чи доповнення до свого висновку, про що Верховній Раді подається письмове повідомлення, або залишити висновок без змін. Про це голова тимчасової слідчої комісії робить усну заяву на слуханнях.

2. Після виголошення доповідей, відповідей на запитання і виступу особи, щодо якої здійснюється процедура імпічменту, головуючий на засіданні надає слово для виступів депутатам. Депутати зобов'язані формулювати своє ставлення до обвинувачення, обгрунтовуючи, які з його пунктів вони вважають доведеними і які - ні.

3. Після виступу депутатів головуючий на засіданні ставить на голосування питання про закінчення слухань. Думка особи, щодо якої здійснюється процедура імпічменту, заслуховується обов'язково.

4. Рішення про закінчення слухань приймається більшістю голосів депутатів від їх фактичної кількості.

5. Незалежно від часу закінчення слухань, голосування про усунення з посади не може бути проведено раніше ніж через 24 години. В цей час інші питання на пленарних засіданнях не розглядаються.

1. Рішення про усунення посадової особи з посади в порядку імпічменту приймається не менш як 2/3 голосів депутатів від їх фактичної кількості шляхом поіменного голосування щодо кожного пункту обвинувачення та в цілому.

2. Голосуванням щодо пункту звинувачення визначається доведеність викладених у ньому фактів та вина особи у пред'явленому за цим пунктом звинуваченні.

3. Голосуванням в цілому визначається достатність підстав для усунення посадової особи з посади; це голосування проводиться, якщо хоча б з одного пункту звинувачення ця особа визнана винною.

4. Про усунення з посади в порядку імпічменту посадової особи Верховна Рада голосуванням в цілому відповідно до ч.1, 3 цієї статті приймає постанову. Рішення Верховної Ради з цих питань не переглядаються.

5. Усунення з посади відбувається невідкладно. Посадова особа вважається усунутою з посади з моменту оголошення про це головуючим на засіданні за результатами голосування.

6. Одночасно приймається рішення про припинення повноважень тимчасової слідчої комісії.

7. Про прийняте рішення Верховна Рада повідомляє Генерального прокурора України і направляє йому, за наявності передбачених законом підстав, матеріали тимчасової слідчої комісії.

8. Якщо посадова особа, яка користується правом недоторканності, усунута з посади в порядку імпічменту, рішення Верховної Ради про дачу згоди на притягнення її до відповідальності не потрібно. Якщо при голосуванні в цілому відповідно до положень ч.1, 3 цієї статті за усунення посадової особи з посади було подано менше 2/3, але більше половини голосів депутатів від їх фактичної кількості, вважається, що Верховна Рада дала згоду на притягнення зазначеної особи до відповідальності, і відповідна постанова Верховної Ради оформляється без додаткового голосування щодо неї.

1. В разі відхилення пропозиції про усунення з посади головуючий на засіданні:

1) скасовує всі обмеження стосовно функцій посадової особи, щодо якої здійснювалася процедура імпічменту;

2) оголошує про припинення процедури імпічменту;

3) дає розпорядження про публікацію про це в засобах масової інформації;

4) оголошує про розпуск тимчасової слідчої комісії;

5) від імені Верховної Ради України вибачається перед посадовою особою, якщо жоден з пунктів обвинувачення не дістав підтвердження.

1. Подання про дачу згоди на притягнення до відповідальності депутата вноситься Верховній Раді. Клопотання, порушені органами попереднього слідства, повинні бути підтримані Генеральним прокурором України, а клопотання судових органів - Головою Верховного Суду України.

2. Подання про дачу згоди на притягнення до відповідальності депутата повинні бути мотивованими, містити конкретні факти і докази з долученням матеріалів, що підтверджують обвинувачення у скоєнні суспільно небезпечного діяння або адміністративного проступку, за які стягнення накладаються в судовому порядку.

3. Подання, що не відповідає цим вимогам, Президія Верховної Ради повертає відповідно Генеральному прокурору або Голові Верховного Суду. Про це негайно на найближчому засіданні повідомляється Верховна Рада.

4. Якщо подання відповідає вимогам ч.2 цієї статті, Президія Верховної Ради у найкоротший строк визначає день розгляду подання на засіданні Верховної Ради.

1. Президія Верховної Ради пропонує подати письмові пояснення депутату, щодо якого внесено подання про притягнення до відповідальності, комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики, і доручає їй подати висновок щодо питання про дачу згоди.

1. Комісія, до компетенції якої входять питання депутатської етики, з додержанням звичайної процедури визначає законність і обгрунтованість подання. Підготовку цього питання комісія здійснює в терміновому порядку. На засідання комісії запрошується депутат, щодо якого внесено подання. Відсутність запрошеного депутата на засіданні комісії без поважних причин не є перешкодою для прийняття рішення комісією.

2. В засіданнях комісії бере участь Генеральний прокурор або виконуючий обов'язки Генерального прокурора, якщо клопотання виходить від органів слідства, або Голова Верховного Суду, якщо клопотання виходить від судових органів.

3. Комісія, якщо визнає це за необхідне, може витребувати додаткові матеріали справи. Комісія не проводить дослідження представлених доказів. Вона може заслухати пояснення осіб, про яких йдеться в клопотанні депутата.

4. В разі відсутності достатніх доказів щодо обгрунтування подання Президія Верховної Ради разом з вмотивованим висновком комісії має право повернути його Генеральному прокурору або Голові Верховного Суду з пропозицією подати додаткові обгрунтування. В цьому разі комісія зупиняє перевірку, про що повідомляється Голова Верховної Ради, який інформує про це Верховну Раду.

5. Комісія залишає подання без розгляду, доки не надійдуть матеріали або вмотивована відповідь, що вимагаються. Про це Верховну Раду повідомляє Голова Верховної Ради.

1. Президія Верховної Ради визначає день розгляду внесеного подання на засіданні Верховної Ради, але не пізніше 7 днів з дня подання висновку комісією.

1. Засідання Верховної Ради починаються інформацією головуючого на засіданні про подання, що надійшло, проведену роботу і наявність висновку комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики. Головуючий на засіданні оголошує подання про дачу згоди на притягнення до відповідальності депутата, письмове пояснення депутата, а також пропонує йому дати пояснення на пленарному засіданні.

2. Якщо на засіданні Верховної Ради буде встановлено, що депутат відмовляється від дачі пояснень, Верховна Рада дає згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності.

3. Доповідь від імені комісії оголошує її голова або визначений комісією доповідач. Обговорення здійснюється відповідно до правил ст.3.4.1.

4. Головуючий на засіданні ставить на голосування питання про дачу згоди на притягнення до кримінальної відповідальності депутата. Згода на притягнення до відповідальності депутата приймається поіменним голосуванням у вигляді постанови не менш як 2/3 голосів депутатів від їх фактичної кількості. Рішення Верховної Ради з цього питання не переглядаються.

5. Про прийняту постанову Верховна Рада негайно ставить до відома Генерального прокурора або Голову Верховного Суду.

1. Рішення і висновки Конституційного Суду України у справах, порушених за поданням Верховної Ради України або з ініціативи інших юридичних і фізичних осіб, з питань, що входять до компетенції Верховної Ради, розглядаються на її відкритих засіданнях. Їх розгляд здійснюється у невідкладному порядку.

1. З рішенням чи висновком Конституційного Суду України попередньо знайомиться Президія Верховної Ради, яка може залучати фахівців та постійні комісії Верховної Ради для складання висновку та пропозицій.

2. Про винесення рішення чи висновку Конституційного Суду на розгляд Верховної Ради депутати повідомляються протягом трьох днів після відповідного подання Конституційного Суду.

1. Рішення Конституційного Суду, якими визначається невідповідність законодавчого акта чи його окремих положень Конституції України або чинному законодавству, розглядаються на пленарному засіданні не пізніше одного місяця з дня його подання до Верховної Ради України. Матеріали, пов'язані з розглядом подання Конституційного Суду, поширюються серед депутатів не пізніш як за 10 днів до проведення пленарного засідання.

1. Рішення Конституційного Суду України підлягають негайному виконанню. Рішення Верховної Ради з цього питання публікуються у "Відомостях Верховної Ради України" та газеті "Голос України".

1. У разі визнання законодавчого акта чи його окремих положень такими, що не відповідають Конституції України, іншим законам України, міжнародним договорам, Верховною Радою приймається рішення про врегулювання цих питань.

1. Висновки Конституційного Суду про додержання Президентом України, Прем'єр-міністром та членами Уряду, Головою Верховного Суду, Головою Вищого арбітражного суду, Генеральним прокурором, а також дипломатичними та іншими представниками України Конституції і законів України розглядаються на засіданнях Верховної Ради і щодо них приймаються відповідні постанови.

1. Верховна Рада України розглядає питання про дострокове припинення повноважень народного депутата України у випадках, зазначених у ст.3 Закону України про статус народного депутата України.

2. Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Верховна Рада приймає відкритим (але не поіменним) голосуванням постанову і доручає Центральній виборчій комісії по виборах народних депутатів України провести вибори депутата замість вибулого відповідно до Закону України про вибори народних депутатів України.

3. Прийняте Верховною Радою рішення про дострокове припинення повноважень депутата не підлягає перегляду.

1. Депутат, який бажає достроково скласти депутатські повноваження, подає особисту письмову заяву на ім'я Голови Верховної Ради. В заяві депутат може викласти мотиви свого рішення. Заява депутата про складення повноважень не може відкликатися; вона розглядається у десятиденний термін з дня подання.

2. Верховна Рада за поданням комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики, розглядає заяву депутата і приймає постанову про припинення його повноважень.

3. Заява депутата про складення ним повноважень та постанова Верховної Ради з цього питання друкуються в газеті "Голос України".

1. У разі відкликання депутата виборцями комісія, до компетенції якої входять питання депутатської етики, розглядає відповідні матеріали, що подаються Центральною виборчою комісією, і готує висновок.

2. Верховна Рада України за пропозицією комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики, приймає постанову про доручення Центральній виборчій комісії провести голосування про відкликання депутата у випадку, зазначеному в ч.3 ст.4.1.8.

1. В разі перебування депутата на посаді, не сумісній із статусом народного депутата України, Верховна Рада за поданням комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики, на основі відповідних документів приймає постанову про дострокове припинення його депутатських повноважень.

1. Після отримання Верховною Радою копії обвинувального вироку суду, який набрав законної сили щодо народного депутата, Верховна Рада за поданням комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики, протягом місяця приймає постанову про дострокове припинення повноважень народного депутата України.

1. Після отримання Верховною Радою України копії рішення суду про визнання депутата недієздатним або безвісно відсутнім Верховна Рада за поданням комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики, приймає постанову про дострокове припинення повноважень депутата.

1. Після отримання Верховною Радою від органів внутрішніх справ повідомлення про втрату депутатом громадянства або виїзду його на постійне проживання за межі України Верховна Рада за поданням комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики, приймає постанову про дострокове припинення його повноважень.

1. Народні депутати України, Президія Верховної Ради, посадові особи Верховної Ради, постійні і тимчасові комісії Верховної Ради та зареєстровані депутатські групи (фракції) забезпечуються документами та іншими інформаційними матеріалами Секретаріатом Верховної Ради України та іншими структурами Верховної Ради з питань інформаційного і наукового забезпечення її законотворчої діяльності.

1. Забезпечення документами та інформаційними матеріалами народних депутатів України, членів Президії Верховної Ради, посадових осіб Верховної Ради, її постійних і тимчасових комісій та зареєстрованих депутатських груп (фракцій) здійснюється відповідно до правил, встановлених нормативними актами про органи і організації з інформаційного і наукового забезпечення законотворчої діяльності Верховної Ради та законодавчими актами про статус народного депутата України, про постійні і тимчасові комісії Верховної Ради України, цим Регламентом та іншими законодавчими актами.

1. Організаційне, технічне та інше обслуговування діяльності Верховної Ради України та її органів, народних депутатів України, зареєстрованих депутатських груп (фракцій) забезпечує Секретаріат Верховної Ради.

1. Положення про Секретаріат Верховної Ради затверджує Верховна Рада, а його структуру і штати - Президія Верховної Ради в межах кошторису витрат, пов'язаних з діяльністю Верховної Ради, затвердженого Верховною Радою.

1. Кошторис витрат, пов'язаних з діяльністю Верховної Ради, затверджується Верховною Радою.

1. При обчисленні строків, зазначених у: ч.4 ст.4.5.2; ч.3 ст.4.6.3; ч.2 ст.5.1.3; ч.1 ст.6.5.1; ч.1 ст.6.6.1; ч.1 ст.6.7.1; ч.1 ст.6.10.3; ч.2 ст.6.10.4; ч.1 ст.7.0.4; ч.1 ст.8.3.5; ч.1 ст.9.1.6 щодо строку доопрацювання проекту бюджету Кабінетом Міністрів; ч.2 ст.9.5.14, - не враховуються офіційні вихідні та святкові дні.

2. Не враховуються офіційні вихідні та святкові дні, а також дні пленарних засідань Верховної Ради при обчисленні строків, зазначених у: ч.5 ст.4.2.1; ч.2 ст.5.1.3; ст.6.2.13; ст.6.2.14; ст.6.2.15; ч.2 ст.9.1.2; ч.2 ст.9.1.3; ч.1, 3 ст.9.1.4; ч.1 ст.9.1.6 щодо строку для ознайомлення з проектом бюджету депутатів; ч.1, 2 ст.9.1.7; ч.3 ст.9.1.11; ст.9.2.2.

3. При обчисленні інших строків, зазначених у статтях цього Регламенту (крім наведених у ч.1, 2 цієї статті), враховуються календарні дні.

4. У разі, коли закінчення строків, зазначених в цьому Регламенті, припадає на офіційний вихідний або святковий день, то днем закінчення строку вважається наступний робочий день.

5. День поширення матеріалів серед депутатів не враховується при обчисленні відповідних строків.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДІЛ 2. СЕСІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

Глава 2.1. РОЗПОРЯДОК РОБОТИ

Глава 2.2. ПЕРША СЕСІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ НОВОГО СКЛИКАННЯ

Глава 2.3. ЧЕРГОВІ І ПОЗАЧЕРГОВІ СЕСІЇ

Глава 2.4. ПОРЯДОК ДЕННИЙ СЕСІЇ

Глава 2.5. РОЗКЛАД РОЗГЛЯДУ І ПІДГОТОВКИ ПИТАНЬ

РОЗДІЛ 3. ЗАСІДАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

Глава 3.1. ВЕДЕННЯ ПЛЕНАРНИХ ЗАСІДАНЬ

Глава 3.2. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

Глава 3.3. ПОРЯДОК НАДАННЯ СЛОВА

Глава 3.4. ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗГЛЯДУ ПИТАНЬ

Глава 3.5. РОЗГЛЯД ПИТАНЬ ПРО НЕПРИЙНЯТНІСТЬ, ПРЕЮДИЦІАЛЬНИХ ТА ВІДКЛАДАЛЬНИХ ПИТАНЬ

Глава 3.6. ПОРЯДОК ГОЛОСУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЙ

Глава 3.7. ТАЄМНЕ ГОЛОСУВАННЯ ШЛЯХОМ ПОДАЧІ БЮЛЕТЕНІВ

Глава 3.8. ДИСЦИПЛІНА ТА ЕТИКА ПЛЕНАРНИХ ЗАСІДАНЬ

Глава 3.9. ПРОТОКОЛ, СТЕНОГРАФІЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ, СТЕНОГРАФІЧНИЙ ЗВІТ ТА СПРАВА ЗАСІДАННЯ

РОЗДІЛ 4. НАРОДНІ ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ, ПОСАДОВІ ОСОБИ І ОРГАНИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Глава 4.1. НАРОДНІ ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ

Глава 4.2. ГРУПИ (ФРАКЦІЇ) НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ

Глава 4.3. ГОЛОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ І ЙОГО ЗАСТУПНИКИ

Глава 4.4. ПОСТІЙНІ КОМІСІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

Глава 4.5. ПРЕЗИДІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

Глава 4.6. ТИМЧАСОВІ СПЕЦІАЛЬНІ КОМІСІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

РОЗДІЛ 5. ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ І СУДОВОЇ ВЛАДИ. ПЕРСОНАЛЬНІ ОБРАННЯ, ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗАТВЕРДЖЕННЯ І ЗВІЛЬНЕННЯ

Глава 5.1. РОЗГЛЯД КАНДИДАТУРИ ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ ТА КАНДИДАТУР ДО СКЛАДУ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Глава 5.2. ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ СУДОВОЇ ВЛАДИ, ОБРАННЯ, ПРИЗНАЧЕННЯ І ЗВІЛЬНЕННЯ КЕРІВНИКІВ ІНШИХ ОРГАНІВ

Глава 5.3. ВІДСТАВКА ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА, ОКРЕМИХ ЧЛЕНІВ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ АБО КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ В ЦІЛОМУ

РОЗДІЛ 6. ЗАКОНОДАВЧА ПРОЦЕДУРА

Глава 6.1. РОЗРОБКА ПРОЕКТІВ ЗАКОНІВ

Глава 6.2. ВНЕСЕННЯ І ВІДКЛИКАННЯ ЗАКОНОДАВЧИХ ПРОПОЗИЦІЙ, ЗАКОНОПРОЕКТІВ, ПОПРАВОК

Глава 6.3. РОЗГЛЯД ЗАКОНОДАВЧИХ ПРОПОЗИЦІЙ, ЗАКОНОПРОЕКТІВ, ПОПРАВОК У КОМІСІЯХ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

Глава 6.4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО РОЗГЛЯДУ ЗАКОНОПРОЕКТІВ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ

Глава 6.5. РОЗГЛЯД ЗАКОНОПРОЕКТІВ У ПЕРШОМУ ЧИТАННІ

Глава 6.6. РОЗГЛЯД ЗАКОНОПРОЕКТІВ У ДРУГОМУ ЧИТАННІ

Глава 6.7. РОЗГЛЯД ЗАКОНОПРОЕКТІВ У ТРЕТЬОМУ ЧИТАННІ

Глава 6.8. ВНЕСЕННЯ ЗМІН І ДОПОВНЕНЬ, СКАСУВАННЯ ЗАКОНІВ

Глава 6.9. ТЛУМАЧЕННЯ ЗАКОНІВ

Глава 6.10. ОПУБЛІКУВАННЯ І ВВЕДЕННЯ В ДІЮ ЗАКОНІВ ТА ІНШИХ АКТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

РОЗДІЛ 7. ПРИЙНЯТТЯ ПОСТАНОВ ТА ІНШИХ АКТІВ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ, ЇЇ ОРГАНАМИ І ПОСАДОВИМИ ОСОБАМИ

РОЗДІЛ 8. ЗДІЙСНЕННЯ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ ТА ЇЇ ОРГАНАМИ КОНТРОЛЬНИХ ФУНКЦІЙ І ПОВНОВАЖЕНЬ

Глава 8.1. ЗАСАДИ КОНТРОЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

Глава 8.2. ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ ФУНКЦІЙ ЩОДО ВИКОНАВЧОЇ ТА СУДОВОЇ ВЛАДИ

Глава 8.3. РОЗГЛЯД ДЕПУТАТСЬКИХ ЗАПИТІВ

Глава 8.4. КОНТРОЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ІНШИХ ОРГАНІВ ТА ДЕПУТАТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

РОЗДІЛ 9. РОЗГЛЯД І ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ ЗА СПЕЦІАЛЬНИМИ ПРОЦЕДУРАМИ

Глава 9.1. ЗАТВЕРДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ І КОНТРОЛЬ ЗА ЙОГО ВИКОНАННЯМ

Глава 9.2. РОЗГЛЯД І ЗАТВЕРДЖЕННЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ ЕКОНОМІЧНОГО, СОЦІАЛЬНОГО І НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ І ЗВІТІВ ТА ІНФОРМАЦІЙ ПРО ЇХ ВИКОНАННЯ

Глава 9.3. РОЗГЛЯД ПИТАНЬ ПРО ВОЄННИЙ ТА НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН

Глава 9.4. РОЗГЛЯД ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ ПИТАНЬ

Глава 9.5. ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЦЕДУРИ ІМПІЧМЕНТУ

Глава 9.6. РОЗГЛЯД ПИТАНЬ ПРО ЗГОДУ НА ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Глава 9.7. ПРОЦЕДУРИ, ЗУМОВЛЕНІ РІШЕННЯМ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

Глава 9.8. ПРО ПОРЯДОК ДОСТРОКОВОГО ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ

РОЗДІЛ 10. АПАРАТ І КОШТОРИС

РОЗДІЛ 11. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ