Про електронні комунікації

3. Постачальники електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом, на яких накладені зобов’язання з доступу до інфраструктури електронних комунікацій, передбачені статтями 88 і 89 цього Закону, повинні також оприлюднювати на електронній регуляторній платформі довідкові пропозиції відповідно до мінімальних критеріїв та за формою, що встановлюються регуляторним органом.

1. Регуляторний орган приймає рішення про накладення регуляторного зобов’язання щодо недискримінації в питаннях взаємоз’єднання мереж та/або доступу, які передбачають надання постачальником електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом:

1) взаємоз’єднання мереж та/або доступу на рівних умовах в еквівалентних обставинах для інших постачальників еквівалентних електронних комунікаційних мереж та/або послуг;

2) послуг та інформації іншим постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг на тих самих умовах, у тому числі щодо ціни і якості, як і для надання електронних комунікаційних послуг власним або своїм дочірнім підприємствам чи партнерам, у тому числі за допомогою тих самих систем і процесів для забезпечення еквівалентності доступу.

1. Регуляторний орган приймає рішення про накладення регуляторного зобов’язання з роздільного бухгалтерського обліку щодо певних видів діяльності з взаємоз’єднання мереж та доступу, які передбачають обов’язок постачальника електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом, що є вертикально інтегрованим підприємством, забезпечити прозорість своїх оптових цін та внутрішніх трансфертних цін (щодо вертикально інтегрованих та пов’язаних суб’єктів господарювання), у тому числі для забезпечення дотримання зобов’язань щодо недискримінації згідно із статтею 86 цього Закону або, у разі необхідності, для запобігання недобросовісному перехресному субсидуванню.

Регуляторний орган встановлює вимоги до формату та методології роздільного обліку, що мають застосовуватися у разі накладення передбачених цією частиною зобов’язань.

2. З метою перевірки дотримання зобов’язань щодо прозорості та недискримінації регуляторний орган має право вимагати від постачальників електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом, на яких накладені зобов’язання відповідно до частини першої цієї статті, надання на запит бухгалтерської інформації, у тому числі про доходи, отримані від третіх сторін.

Регуляторний орган у встановленому ним порядку оприлюднює на електронній регуляторній платформі інформацію про виконання зобов’язань з роздільного обліку (крім персональних даних та інформації з обмеженим доступом) у визначених ним формі та обсягах, необхідних для сприяння відкритому і конкурентному ринку.

1. Регуляторний орган приймає рішення про накладення на постачальників електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом регуляторного зобов’язання задовольняти обґрунтовані запити на доступ та використання об’єктів будівництва, що знаходяться в їх володінні, у тому числі будівель або входів у будівлі, кабелів, антен, веж та інших опорних конструкцій, стовпів, щогл, каналів, трубопроводів, оглядових пристроїв, люків та шаф. Таке рішення приймається у разі, якщо за результатами проведення аналізу ринку регуляторний орган робить висновок, що відмова у такому доступі чи надання доступу на необґрунтованих умовах в еквівалентних випадках завдає шкоди ефективній конкуренції на певному ринку та інтересам кінцевих користувачів.

2. Регуляторний орган накладає зобов’язання, передбачені частиною першою цієї статті, незалежно від того, чи об’єкти, зазначені у частині першій цієї статті, щодо яких застосовується регуляторне зобов’язання, належать до того ринку електронних комунікацій, що аналізувався, та за умови, якщо таке зобов’язання є пропорційним і необхідним для досягнення завдань, передбачених статтею 4 цього Закону.

1. Регуляторний орган приймає рішення про накладення на постачальників електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом зобов’язання задовольняти обґрунтовані запити щодо доступу та використання конкретних елементів електронної комунікаційної мережі та пов’язаних з нею засобів у разі, якщо за результатами проведення аналізу ринку регуляторний орган робить висновок, що відмова в такому доступі чи надання доступу на необґрунтованих умовах в еквівалентних випадках завдає шкоди ефективній конкуренції на певному ринку та інтересам кінцевих користувачів.

2. Рішення регуляторного органу, передбачене частиною першою цієї статті, має включати одне або кілька таких зобов’язань:

1) надавати третім особам, що є постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг, доступ до конкретних фізичних елементів мережі та пов’язаних з ними засобів, а також до їх використання, включаючи повний або частковий доступ до місцевих (абонентських) ліній;

2) надавати постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг доступ до певних активних або пасивних мережевих елементів, а також пов’язаних послуг;

3) проводити переговори з постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг щодо доступу;

4) не скасовувати вже наданий доступ;

5) надавати окремі послуги на оптовому ринку для постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг;

6) надавати доступ до технічних інтерфейсів, протоколів або інших технологій, необхідних для надання електронних комунікаційних послуг, у тому числі послуг віртуальної мережі;

7) забезпечувати спільне розміщення або інші форми спільного використання пов’язаних засобів та елементів активної інфраструктури мереж;

8) надавати певні послуги, необхідні для забезпечення взаємодії електронних комунікаційних мереж для забезпечення можливості надання послуг користувачам з кінця в кінець, у тому числі послугу національного роумінгу в мережах мобільного зв’язку;

9) надавати доступ до систем операційної підтримки та/або аналогічного програмного забезпечення, необхідного для забезпечення конкуренції під час надання електронних комунікаційних послуг;

10) взаємоз’єднувати електронні комунікаційні мережі або з’єднувати технічні засоби електронних комунікацій;

11) надавати доступ до таких пов’язаних послуг, як ідентифікація, місцезнаходження та послуга визначення присутності.

3. При прийнятті рішення відповідно до цієї статті, у тому числі щодо оцінки пропорційності та умов накладення регуляторних зобов’язань, регуляторний орган повинен проаналізувати наявність і достатність інших форм доступу до елементів електронних комунікаційних мереж та об’єктів інфраструктури на певному або суміжному оптових ринках, що дають змогу вирішити виявлені під час проведення аналізу ринку проблеми в інтересах кінцевих користувачів.

Така оцінка має включати пропозиції комерційного доступу, доступу, що регулюється згідно із статтею 34 цього Закону, існуючого або запланованого регульованого доступу до інших елементів електронних комунікаційних мереж та об’єктів інфраструктури відповідно до цієї статті.

4. Регуляторний орган при прийнятті рішень, передбачених цією статтею, повинен враховувати такі фактори:

1) технічну та економічну ефективність використання або розгортання аналогічних елементів мереж іншими операторами з урахуванням темпів розвитку ринку, характеру та типу взаємоз’єднання мереж або доступу, враховуючи ефективність інших послуг доступу вищого рівня, таких як доступ до каналів;

2) очікувану технологічну еволюцію, що впливає на проектування та управління електронною комунікаційною мережею;

3) необхідність забезпечення технологічного нейтралітету, що дає змогу сторонам розробляти та керувати власними мережами електронних комунікацій;

4) доцільність надання пропонованого доступу відповідно до наявної потужності;

5) початкові інвестиції власника об’єкта з урахуванням державних інвестицій (за наявності) та ризиків, пов’язаних із здійсненням інвестицій, зокрема щодо мереж високої пропускної здатності;

6) необхідність захисту економічної конкуренції в довгостроковій перспективі, у тому числі економічно ефективної конкуренції на основі інфраструктури електронних комунікацій та інноваційних бізнес- моделей, що підтримують стійку конкуренцію, на основі спільного інвестування в мережі електронних комунікацій;

7) у випадках, передбачених законом, відповідні права на інтелектуальну власність;

8) надання транскордонних послуг відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

5. Прийняття рішення про накладення регуляторного зобов’язання відповідно до статті 88 цього Закону або цієї статті здійснюється регуляторним органом з урахуванням пропорційності таких зобов’язань для стимулювання конкуренції в інтересах кінцевого користувача.

6. При накладенні зобов’язань відповідно до цієї статті регуляторний орган у встановленому ним порядку може встановлювати технічні або експлуатаційні умови, яким повинна відповідати сторона, що надає, та сторона, що отримує доступ, у разі, якщо це необхідно для забезпечення функціонування мережі електронних комунікацій.

Такі умови мають забезпечувати здійснення доступу до елементів мереж та об’єктів інфраструктури електронних комунікацій на справедливих, обґрунтованих і своєчасних засадах.

Умови, що передбачають дотримання визначених технічних регламентів чи інших нормативних документів, повинні відповідати вимогам статей 36 і 37 цього Закону.

1. Регуляторний орган приймає рішення про накладення на постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг (на оптових ринках) із значним ринковим впливом регуляторних зобов’язань з обліку витрат та контролю за цінами, зокрема щодо орієнтації цін на собівартість та/або щодо обліку витрат для надання певних видів взаємоз’єднання мереж або доступу.

Таке рішення приймається для сприяння ефективній конкуренції, що не дасть змоги постачальнику електронних комунікаційних мереж та/або послуг із значним ринковим впливом встановлювати ціни на надмірно високому рівні або застосувати ціновий тиск з метою завдання шкоди інтересам кінцевих користувачів.

2. Норма прибутку на послуги на певному оптовому ринку, щодо якого встановлені регуляторні зобов’язання, встановлюється регуляторним органом у встановленому ним порядку.

3. При прийнятті рішення відповідно до частини першої цієї статті регуляторний орган повинен враховувати:

1) необхідність сприяння конкуренції та довгостроковим інтересам кінцевих користувачів, пов’язаних з розгортанням та використанням електронних комунікаційних мереж наступного покоління, особливо мереж з надвисокою пропускною здатністю;

2) враховувати інвестиції, здійснені постачальником електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом, на якого накладаються регуляторні зобов’язання з метою заохочення інвестицій, у тому числі в електронній комунікаційній мережі наступного покоління.

4. У разі прийняття рішення про накладення зобов’язання з орієнтації цін на собівартість за цінами регуляторний орган повинен:

1) зобов’язати постачальника електронних комунікаційних мереж, на якого накладається таке зобов’язання, застосовувати норму прибутку, передбачену частиною другою цієї статті;

2) враховувати переваги передбачуваних і стабільних оптових цін у забезпеченні ефективного виходу на ринок і достатніх стимулів для всіх постачальників електронних комунікаційних мереж будувати нові та розвивати діючі електронні комунікаційні мережі.

5. Регуляторний орган повинен розглянути можливість не встановлювати або звільнити від виконання встановлених регуляторних зобов’язань, передбачених цією статтею, у разі наявності регуляторних зобов’язань, що забезпечують ефективний і недискримінаційний доступ.

6. Регуляторний орган встановлює вимоги до системи обліку витрат та орієнтації цін на собівартість для надання певних видів взаємоз’єднання мереж або доступу, що мають сприяти будівництву нових та розвитку діючих електронних комунікаційних мереж, ефективній конкуренції та максимізації вигоди для кінцевих користувачів.

Такі вимоги мають передбачати умови щодо врахування цін на доступ на аналогічних конкурентних ринках.

7. Постачальник електронних комунікаційних мереж та/або послуг, на якого накладено зобов’язання з орієнтації цін на собівартість, повинен до початку їх застосування надавати регуляторному органу обґрунтування того, що його ціни базуються на витратах і включають певну норму прибутку, та аудиторський висновок щодо відповідності системи обліку витрат вимогам частин другої та шостої цієї статті.

У разі встановлення регуляторним органом факту невідповідності цін вимогам цієї статті він приймає рішення про зобов’язання відкоригувати ціни у визначений рішенням строк.

8. У разі накладення зобов’язань щодо системи обліку з метою підтримки цінового контролю регуляторний орган встановлює та оприлюднює на електронній регуляторній платформі основні його параметри, зокрема категорії, за якими обліковуються витрати, правила, що застосовуються до розподілу витрат, а також щорічні аудиторські висновки щодо відповідності системи обліку витрат вимогам цієї статті.

1. Регуляторний орган встановлює єдині оптові розрахункові такси:

1) за послуги термінації національного трафіка для мобільного голосового зв’язку;

2) за послуги термінації національного трафіка для фіксованого голосового зв’язку.

Зазначені у цій частині розрахункові такси є обов’язковими до застосування всіма постачальниками голосових послуг мобільних та/або фіксованих електронних комунікацій відповідно.

2. Регуляторний орган встановлює або змінює розрахункові такси, передбачені частиною першою цієї статті, розраховані згідно з встановленим ним порядком, що враховує такі вимоги:

1) такси встановлюються відповідно до результатів розрахунку собівартості відповідних послуг згідно з моделлю ефективного оператора;

2) такса за термінацію повинна враховувати лише різницю між витратами, розрахованими за моделлю ефективного оператора, яка передбачає надання всіх послуг пропуску трафіка, та витратами, розрахованими за тією самою моделлю, за умови відсутності надання послуг термінації іншим постачальникам;

3) такса за термінацію трафіка встановлюється для постачальників послуг фіксованого зв’язку незалежно від ринкової частки, розміру мереж та понесених фактичних витрат.

3. Модель ефективного оператора, що використовується для розрахунку собівартості розрахункових такс за послуги термінації трафіка, створюється та належить регуляторному органу.

4. Регуляторний орган може залучати для створення та використання моделі ефективного оператора інших суб’єктів господарювання, за умови що вони не є постачальниками та не є пов’язаними з іншими постачальниками послуг пропуску трафіка, для яких встановлюється відповідна такса.

5. Модель ефективного оператора, що використовується для розрахунку собівартості послуг термінації трафіка, повинна відповідати таким вимогам:

1) не враховувати можливість використання існуючої інфраструктури постачальників послуг;

2) не враховувати у розрахунках витрати на збут, крім тих, які напряму пов’язані з наданням послуг пропуску трафіка;

3) обсяг послуг та/або кількість кінцевих споживачів, які закладаються в розрахунок, не мають бути меншими ніж 20 відсотків загального обсягу роздрібних послуг ринку, пов’язаного з відповідним оптовим, для якого встановлюється такса;

4) для розрахунку амортизації вартості основних засобів, закладених у модель ефективного оператора, використовується прямолінійний метод з урахуванням строку можливості використання відповідних основних засобів;

5) модель ефективного оператора для мобільного зв’язку не повинна враховувати витрати на рентну плату за користування радіочастотним спектром;

6) модель розрахунку ефективного оператора фіксованого зв’язку повинна базуватися на технологіях пакетної комутації та не враховувати витрати на створення та утримання інфраструктури абонентських ліній.

Інші вимоги до моделі ефективного оператора, що використовується для розрахунку собівартості послуг пропуску трафіка, встановлює регуляторний орган;

7) при моделюванні мереж для розрахунку такс необхідно враховувати найновіші доступні в Україні технології мереж електронних комунікацій, що базуються на Інтернет-протоколах, а також різні технології, які можуть використовуватися протягом строку дії розрахункової такси.

Для моделювання мереж фіксованого зв’язку з’єднання вважаються пакетно-комутованими;

8) до додаткових витрат повинні включатися лише ті витрати, яких можна було б уникнути за відсутності надання послуги термінації трафіка на оптових ринках;

9) до додаткових витрат повинні включатися лише ті витрати, пов’язані з розширенням ємності мережі, які зумовлені збільшенням обсягу додаткових послуг термінації трафіка на оптових ринках.

6. Перегляд розміру встановлених розрахункових такс за термінацію трафіка здійснюється регуляторним органом не частіше одного разу на три роки або в разі інфляції, що перевищує 12 відсотків кумулятивно.

7. До створення моделі ефективного оператора регуляторний орган встановлює розрахункові такси за термінацію трафіка на базі собівартості надання цих послуг.

1. Постачальники електронних комунікаційних мереж із значним впливом на одному чи більше певних ринків у разі розгортання (створення) нової мережі надвисокої пропускної здатності, що складається з оптоволоконних елементів, до приміщень кінцевого користувача або базової станції можуть пропонувати іншим постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг спільне інвестування, в тому числі шляхом набуття спільної власності або довгострокового розподілу ризиків через співфінансування, або через договори купівлі, що ведуть до виникнення організаційних прав з боку інших постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг.

2. Інвестиційна пропозиція, передбачена частиною першою цієї статті, повинна відповідати таким критеріям:

1) бути відкритою на недискримінаційній основі для будь-якого постачальника електронних комунікаційних мереж та/або послуг протягом усього строку експлуатації електронної комунікаційної мережі, побудованої шляхом спільного інвестування.

Пропозиція може включати обґрунтовані умови щодо фінансової спроможності потенційного учасника спільного інвестування, зокрема щодо підтвердження його здатності здійснювати поетапне фінансування будівництва електронної комунікаційної мережі та щодо прийняття стратегічного плану, на основі якого розробляються середньострокові плани будівництва такої мережі;

2) бути прозорою, що передбачає:

а) оприлюднення її на веб-сайті постачальника електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом;

б) надання на запит потенційного учасника спільного інвестування у строк, що не перевищує 20 робочих днів з моменту його отримання, повних деталізованих умов, включаючи юридичну форму договору про спільне інвестування та строк дії правил управління інструментом спільного інвестування, а також інформації про встановлені етапи процесу створення та розвитку проекту спільного інвестування;

3) включати справедливі та недискримінаційні умови для потенційних учасників спільного інвестування, які сприяють сталій конкуренції в довгостроковій перспективі, зокрема таке:

а) умови участі у договорі про спільне інвестування, у тому числі щодо термінів для участі, фінансових розрахунків, необхідних для придбання певних прав, захисту інтересів учасників на етапі будівництва та експлуатації мереж, у тому числі надання незмінних прав користування протягом визначеного строку експлуатації електронної комунікаційної мережі, а також умов припинення договору про спільне інвестування. Недискримінаційні умови не означають надання однакових умов усім потенційним учасникам спільного інвестування;

б) забезпечення гнучкості у питаннях вартості та часу виконання зобов’язань, у тому числі із застосуванням узгодженого та потенційно зростаючого відсотка загальної кількості кінцевих користувачів на певній території, що дає змогу учасникам з меншими розмірами та обмеженими ресурсами вступати до спільного інвестування на мінімально достатньому рівні з поступовим збільшенням своєї участі.

При визначенні фінансового вкладу учасника спільного інвестування повинні враховуватися вищі ризики здійснення інвестицій на ранніх етапах будівництва електронної комунікаційної мережі;

в) можливе збільшення вартості для зобов’язань, узятих на себе на пізніх етапах, після початку проекту спільного інвестування, що обумовлене зменшенням ризиків та стимулюванням залучення коштів на більш ранніх етапах розгортання мереж;

г) передбачати відповідно до договору про спільне інвестування передачу на договірних засадах придбаних прав участі у спільному інвестуванні іншим учасникам спільного інвестування або третім особам, які беруть на себе обов’язок виконання усіх первинних зобов’язань за договором про спільне інвестування учасника, що передає такі права;

ґ) передбачати надання учасниками взаємних прав на справедливих та прозорих умовах для доступу до спільно інвестованої фізичної інфраструктури електронних комунікаційних мереж з метою надання електронних комунікаційних послуг, у тому числі кінцевим користувачам послуг;

д) транспортна електронна комунікаційна мережа, створена шляхом спільного інвестування, повинна забезпечувати доступ до мережі всім учасникам спільного інвестування для ініціації та термінації з’єднань на справедливих умовах, у тому числі фінансових, з урахуванням різних рівнів ризику, прийнятих певними учасниками;

4) забезпечувати стабільні інвестиції, що можуть задовольняти майбутні потреби в електронних комунікаційних мережах, шляхом розгортання нових елементів мережі, що значною мірою сприяють розгортанню мереж надвисокої пропускної здатності.

3. Регуляторний орган у встановленому ним порядку повинен оцінювати відповідність пропозиції для спільного інвестування наведеним у частині другій цієї статті критеріям та, у разі її відповідності, прийняти рішення про обов’язковість такої пропозиції та про ненакладення інших зобов’язань відповідно до статей 88 і 89 цього Закону щодо елементів нової мережі високої пропускної здатності, якщо принаймні один потенційний учасник укладає договір спільного інвестування такої мережі з постачальником електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом.

Це не перешкоджає накладенню за результатами аналізу ринка регуляторних зобов’язань з питань, що не відповідають умовам, викладеним у частинах другій та третій цієї статті.

4. Як виняток із частини третьої цієї статті регуляторний орган за наявності обґрунтованих підстав та в установленому ним порядку приймає рішення про накладення, збереження або зміну регуляторних зобов’язань, передбачених статтями 88 і 89 цього Закону, щодо нових мереж надвисокої пропускної здатності у разі необхідності вирішення значних проблем щодо конкуренції на певних ринках, характеристики яких не дозволяють подолати такі проблеми в інший спосіб.

5. Постачальники мереж електронних комунікацій із значним ринковим впливом, на яких накладені регуляторні зобов’язання відповідно до цієї статті, щороку надають до регуляторного органу у встановлених ним формі та строки регуляторну звітність про виконання таких зобов’язань.

1. Якщо попереднє накладення відповідно до цього розділу зобов’язань щодо доступу не привело до досягнення ефективної конкуренції і усунення її порушень та існують важливі і постійні проблеми з конкуренцією на певних ринках доступу, як винятковий засіб на вертикально інтегрованого постачальника електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом може бути накладене регуляторне зобов’язання забезпечувати діяльність, пов’язану з оптовим наданням відповідних послуг доступу через суб’єкта господарювання, який діє самостійно. Такий суб’єкт господарювання повинен надавати послуги доступу всім постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг, у тому числі тим, що контролюються материнською компанією, на тих самих умовах, у тому числі щодо рівня цін і якості обслуговування, та із застосуванням тих самих систем і процесів.

2. Зобов’язання, передбачене частиною першою цієї статті, накладається регуляторним органом у порядку, що встановлюється ним з урахуванням вимог законодавства про захист економічної конкуренції щодо примусового поділу.

3. Передбачене цією статтею рішення повинно містити:

1) докази, що обґрунтовують висновки регуляторного органу, зазначені у частині першій цієї статті;

2) обґрунтування висновку про відсутність або низьку вірогідність ефективної та стабільної конкуренції, пов’язаної з інфраструктурою електронних комунікаційних мереж, протягом визначеного періоду часу;

3) аналіз очікуваного регуляторного впливу на такого постачальника, в тому числі працівників відокремленого суб’єкта господарювання, та сферу електронних комунікацій в цілому, на стимули для інвестування у цій сфері, а також на інші заінтересовані сторони, очікуваний вплив на конкуренцію та потенційні наслідки для споживачів;

4) обґрунтування, що таке зобов’язання буде найбільш ефективним регуляторним зобов’язанням, спрямованим на вирішення проблем конкуренції на відповідному ринку (ринках).

4. До постачальника електронних комунікаційних мереж, на якого накладені регуляторні зобов’язання відповідно до цієї статті, не можуть застосовуватися будь-які регуляторні зобов’язання, передбачені статтями 85-90 цього Закону, на будь-якому ринку, де він був визначений таким, що має значний ринковий вплив.

1. Постачальники електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом повинні інформувати регуляторний орган не пізніше ніж за три місяці до будь-якої запланованої передачі їхніх активів у мережі місцевого доступу чи істотної їх частини до іншої юридичної особи або створення окремого суб’єкта господарювання з метою забезпечення надання всім постачальникам роздрібних послуг, включаючи власні підрозділи, що надають роздрібні послуги, еквівалентних послуг доступу.

2. Такі постачальники також повинні:

1) інформувати регуляторний орган про зміну намірів щодо виділення (поділу) та про кінцевий результат поділу;

2) надавати у встановленій регуляторним органом формі пропозицію про умови доступу, які будуть застосовуватися до їхньої електронної комунікаційної мережі протягом періоду здійснення та після здійснення поділу, з метою забезпечення ефективного та недискримінаційного доступу третіх осіб (за наявності відповідних зобов’язань).

3. Регуляторний орган повинен оцінити відповідно до встановленого ним порядку вплив запланованого виділення (поділу) та наданих пропозицій про умови доступу на виконання існуючих регуляторних зобов’язань.

На основі передбаченої цією частиною оцінки регуляторний орган приймає в установленому ним порядку рішення про накладення, збереження, зміну чи скасування регуляторних зобов’язань, а також визначення обов’язку дотримання наданих пропозицій про умови доступу в повному обсязі чи частково.

4. Рішення, передбачені цією статтею, приймаються з проведенням консультацій із заінтересованими сторонами відповідно до цього Закону.

1. Постачальники електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом мають право надавати регуляторному органу пропозиції щодо регуляторних зобов’язань стосовно умов доступу та/або спільного інвестування, що застосовуються до їхніх мереж електронних комунікацій, зокрема щодо:

1) механізму співпраці, що стосується оцінки відповідних і пропорційних зобов’язань згідно із статтею 84 цього Закону;

2) спільного інвестування в мережі високої пропускної здатності відповідно до статті 92 цього Закону;

3) ефективного і недискримінаційного доступу третіх осіб відповідно до статті 94 цього Закону протягом та після здійснення вертикально інтегрованим постачальником добровільного поділу.

Такі пропозиції повинні бути деталізованими та включати терміни і обсяги їх реалізації, щоб дати змогу регуляторному органу здійснити свою оцінку відповідно до частини другої цієї статті, та можуть виходити за межі періодів для проведення аналізу ринку, передбачених частиною шостою статті 82 цього Закону.

2. З метою оцінки пропозицій, передбачених частиною першою цієї статті, крім тих, що не відповідають одній чи більше вимогам розділу XII цього Закону, регуляторний орган проводить консультації із заінтересованими сторонами відповідно до цього Закону.

3. Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, що є потенційними учасниками спільного інвестування розгортання мереж та/або запитувачами доступу, можуть надавати регуляторному органу пропозиції щодо змін до пропозицій стосовно умов регуляторного зобов’язання з умов з доступу та/або спільного інвестування.

4. При оцінці пропозицій постачальника електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом щодо умов регуляторних зобов’язань стосовно доступу та/або спільного інвестування регуляторний орган повинен враховувати таке:

1) докази щодо справедливого та правомірного характеру запропонованих умов регуляторних зобов’язань;

2) відкритість регуляторних зобов’язань для усіх постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, що є учасниками відповідного ринку (ринків);

3) своєчасне надання доступу на справедливих, правомірних і недискримінаційних умовах, у тому числі до мереж високої пропускної здатності, для надання відповідних роздрібних послуг;

4) загальну відповідність запропонованих умов регуляторних зобов’язань цілям забезпечення стабільної конкуренції на ринках роздрібних послуг та сприяння співпраці з розвитку мереж високої пропускної здатності в інтересах кінцевих користувачів.

5. Регуляторний орган у строк, що не перевищує 30 робочих днів з моменту отримання пропозицій, та з урахуванням результатів консультацій надсилає постачальникам електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом попередні висновки щодо відповідності наданих пропозицій щодо регуляторних зобов’язань вимогам цієї статті.

Постачальник електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом у разі необхідності переглядає свою пропозицію з урахуванням попередніх висновків регуляторного органу у строк, що не перевищує 20 робочих днів з моменту їх отримання.

Регуляторний орган у строк, що не перевищує 30 робочих днів з моменту схвалення попередніх висновків, приймає рішення про затвердження регуляторних зобов’язань відповідно до наданих пропозицій в повному обсязі або в частині, що не суперечить цій статті, та визначає строк, на який вони накладаються.

У разі регуляторного зобов’язання щодо спільного інвестування такий строк не може бути меншим семи років.

При прийнятті рішення щодо накладення зобов’язань за цією статтею регуляторний орган повинен оцінити наслідки такого рішення для розвитку ринку та доцільність накладення чи ненакладення регуляторних зобов’язань.

6. Регуляторний орган здійснює нагляд за забезпеченням виконання зобов’язань відповідно до цієї статті та розглядає питання про продовження строку їх дії у разі його закінчення.

1. При визначенні відповідно до статті 83 цього Закону постачальника із значним ринковим впливом на оптовому ринку (ринках) електронних комунікацій, який не працює на жодних роздрібних ринках електронних комунікацій, регуляторний орган повинен встановити наявність таких характеристик:

1) постачальник та його підрозділи, а також підприємства, що ним контролюються, та будь-який акціонер, здатний здійснювати контроль над таким постачальником, здійснює та планує здійснювати діяльність лише на оптових ринках електронних комунікацій і не здійснює діяльності на жодному роздрібному ринку електронних комунікацій;

2) постачальник не має договорів, що містять ексклюзивні умови для одного певного постачальника на роздрібному ринку електронних комунікацій.

2. За наявності передбачених частиною першою цієї статті умов регуляторний орган може накладати лише регуляторні зобов’язання, передбачені статтями 86 і 89 цього Закону, або щодо справедливої і обґрунтованої ціни, у разі встановлення такої необхідності за результатами аналізу ринку та з урахуванням перспективної оцінки ймовірної поведінки постачальника із значним ринковим впливом.

3. Регуляторний орган має право у будь-який час переглянути регуляторні зобов’язання, накладені згідно із цією статтею, у разі наявності підтвердження того, що умови частини першої цієї статті більше не виконуються та існує необхідність застосування норм, викладених у статтях 81-90 цього Закону.

Постачальник із значним ринковим впливом на оптовому ринку електронних комунікацій повинен інформувати регуляторний орган про зміну обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у строк, що не перевищує 10 робочих днів з моменту їх настання.

4. Регуляторний орган також переглядає зобов’язання, накладені згідно з цією статтею, якщо на підставі вивчення поданих умов, що пропонуються постачальником із значним ринковим впливом своїм конкурентам, регуляторний орган робить висновок про наявність проблем з конкуренцією, які шкодять кінцевим користувачам та потребують накладення одного або кількох регуляторних зобов’язань відповідно до статей 84, 86, 87, 89 цього Закону або зміни таких зобов’язань, накладених відповідно до частини другої цієї статті.

5. Рішення, передбачені цією статтею, приймаються з проведенням консультацій із заінтересованими сторонами відповідно до цього Закону.

1. Постачальник електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом на відповідному ринку (ринках) зобов’язаний повідомляти регуляторний орган у встановлених ним строки та формі про план щодо виведення з експлуатації або зміни частини інфраструктури електронної комунікаційної мережі, в тому числі інфраструктури, необхідної для управління мідною мережею, що підпадає під зобов’язання відповідно до статей 85-96 цього Закону.

2. Регуляторний орган у встановленому ним порядку повинен забезпечити, щоб процес виведення з експлуатації або заміни застарілої інфраструктури електронних комунікаційних мереж передбачав наявність прозорого графіка та умов, у тому числі строків такої заміни, і встановлював наявність альтернативних засобів забезпечення доступу до оновленої інфраструктури мереж, які мають не гіршу якість, у разі, якщо це необхідно для захисту конкуренції та прав кінцевих користувачів.

3. Регуляторний орган може зняти зобов’язання, передбачені частинами першою та другою цієї статті, у разі якщо буде встановлено, що такий постачальник електронних комунікацій виконав обидві такі умови:

1) встановив відповідні умови для переходу із застарілої інфраструктури електронних комунікаційних мереж, у тому числі щодо надання альтернативних засобів доступу, не гіршої якості, ніж ті, що були доступні з використанням застарілої інфраструктури електронних комунікаційних мереж, а також для їх надання запитувачам доступу до тих самих кінцевих користувачів;

2) виконав умови та процедури, про які повідомив регуляторний орган відповідно до цієї статті.

Рішення, передбачені цією частиною, приймаються з проведенням консультацій із заінтересованими сторонами відповідно до цього Закону.

1. Регуляторний орган приймає рішення про накладення регуляторних зобов’язань на постачальників електронних комунікаційних послуг із значним ринковим впливом на певному роздрібному ринку, визначених відповідно до статті 83 цього Закону, за наявності одночасно таких умов:

1) у результаті проведеного аналізу ринку регуляторний орган встановлює, що певний ринок роздрібних послуг, визначений відповідно до статті 83 цього Закону, не є ефективно конкурентним;

2) регуляторний орган робить висновок, що зобов’язання, накладені відповідно до статей 84-90 цього Закону на відповідних оптових ринках електронних комунікацій, не привели до досягнення завдань, передбачених статтею 4 цього Закону.

2. Регуляторні зобов’язання, накладені згідно з частиною першою цієї статті, повинні ґрунтуватися на характері виявленої проблеми, бути пропорційними їй та виправданими в розрізі завдань, передбачених статтею 4 цього Закону.

Регуляторний орган застосовує відповідно до цієї статті регуляторні зобов’язання з метою недопущення застосування завищених цін (встановлення яких було б неможливе за умови ефективної конкуренції) чи стримування виходу на ринок або обмеження конкуренції шляхом встановлення цін на послуги нижче собівартості, що унеможливлює конкуренцію з боку інших постачальників послуг електронних комунікацій та спрямовано на усунення з ринку інших постачальників послуг та/або надання невиправданих переваг певним кінцевим користувачам або на технічно та/або економічно необґрунтоване (щодо кінцевих користувачів) пакетування послуг електронних комунікацій.

3. Регуляторний орган у встановленому ним порядку з метою захисту інтересів кінцевих користувачів і сприяння ефективній конкуренції та за наявності умов, передбачених частинами першою та другою цієї статті, приймає рішення про накладення на постачальників електронних комунікаційних послуг із значним ринковим впливом на певному роздрібному ринку регуляторних зобов’язань з:

1) встановлення максимальної граничної роздрібної ціни;

2) контролю за індивідуальними тарифами (що визначаються регуляторним органом) на електронні комунікаційні послуги;

3) орієнтування тарифів (цін) на електронні комунікаційні послуги на собівартість;

4) орієнтування тарифів (цін) на електронні комунікаційні послуги на ціни на подібних ринках.

4. Постачальник електронних комунікаційних послуг із значним ринковим впливом, на якого накладені регуляторні зобов’язання відповідно до цієї статті, повинен застосовувати системи обліку витрат відповідно до вимог (формату та методології обліку), що встановлюються регуляторним органом.

Дотримання таких вимог щороку підтверджується аудиторським висновком, який подається до регуляторного органу у встановлені ним терміни.

Регуляторний орган щороку оприлюднює на електронній регуляторній платформі висновок щодо відповідності системи обліку витрат такого постачальника встановленим вимогам.

5. Регуляторний орган не повинен застосовувати передбачені цією статтею механізми контролю цін до географічних або роздрібних ринків, якщо на таких ринках існує ефективна конкуренція.

6. Рішення, передбачені цією статтею, приймаються з проведенням консультацій із заінтересованими сторонами відповідно до статті 22 цього Закону.

1. Універсальними електронними комунікаційними послугами є:

1) послуги широкосмугового доступу до мережі Інтернет у фіксованому місці, що відповідають вимогам частини другої цієї статті;

2) послуги голосових електронних комунікацій у фіксованому місці.

Універсальна електронна комунікаційна послуга надається у фіксованому місці (за адресою будинку, споруди, вказаної споживачем) незалежно від технологій (проводового, безпроводового) доступу споживача до електронних комунікаційних мереж.

2. Універсальні електронні комунікаційні послуги широкосмугового доступу до мережі Інтернет у фіксованому місці повинні забезпечувати швидкість відповідно до показників та параметрів, встановлених центральним органом виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра. Центральний орган виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра повинен встановлювати показники на рівні, достатньому для підтримки доступу споживачів до таких послуг (сервісів):

1) електронна пошта;

2) пошукові системи, що дають змогу здійснювати пошук усіх типів інформації;

3) основні електронні засоби навчання та освіти;

4) засоби масової інформації в мережі Інтернет;

5) електронна комерція;

6) інтернет-банкінг;

7) доступ до послуг електронного урядування (електронних адміністративних послуг);

8) соціальні мережі та сервіси обміну повідомленнями в мережі Інтернет;

9) голосові та відеоз’єднання.

3. Усі споживачі на всій території України мають право на отримання універсальних електронних комунікаційних послуг із встановленими центральним органом виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра показниками якості та за доступною ціною.

4. Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, регуляторний орган, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та цього Закону зобов’язані здійснювати заходи із забезпечення реалізації прав споживачів на доступ до універсальних послуг.

1. З метою визначення доступності для споживачів цін на універсальні послуги на всій території України регуляторний орган за участю центрального органу виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також центральних органів державної влади у сферах економічного розвитку, торгівлі та статистичного обліку щороку здійснює у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку моніторинг рівня тарифів (цін) на послуги, визначені статтею 99 цього Закону.

Доступність універсальних електронних комунікаційних послуг визначається за встановленими Кабінетом Міністрів України критеріями та їх значеннями з урахуванням рівня цін на універсальні електронні комунікаційні послуги на території держави та рівня доходів споживачів.

Результати такого моніторингу оприлюднюються регуляторним органом на електронній регуляторній платформі та надсилаються до Кабінету Міністрів України для прийняття рішення про необхідність застосування заходів, передбачених частиною першою статті 101 цього Закону.

2. При наданні універсальних електронних комунікаційних послуг постачальник таких послуг повинен:

1) пропонувати та надавати споживачам відповідні універсальні послуги (послугу) на недискримінаційних умовах;

2) надавати універсальні послуги за встановленими центральним органом виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра показниками якості;

3) надавати універсальні послуги за економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, інформувати споживачів про зміни цін на універсальні послуги не пізніше ніж за 20 календарних днів до їх застосування у спосіб, визначений правилами надання та отримання електронних комунікаційних послуг;

4) надавати універсальні електронні комунікаційні послуги на підставі публічного договору приєднання, який повинен відповідати вимогам, визначеним статтею 103 цього Закону та правилами надання та отримання електронних комунікаційних послуг, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та оприлюднюватися на веб-сайті постачальника електронних комунікаційних послуг у форматі відкритих даних;

5) припиняти надання універсальних електронних комунікаційних послуг споживачам, які відносяться до вразливих соціальних груп, у порядку, встановленому правилами надання та отримання електронних комунікаційних послуг.

3. Сприяння отриманню універсальних електронних комунікаційних послуг споживачами з інвалідністю та заходи із сприяння забезпеченню їх відповідним термінальним обладнанням та спеціальними засобами, що покращують рівноцінний доступ, включаючи, за необхідності, розпізнавання та синтез мови, здійснюються за рахунок державних коштів у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

1. У разі встановлення за результатами моніторингу, зазначеного у частині першій статті 100 цього Закону, що ціни на універсальні електронні комунікаційні послуги не є доступними для вразливих соціальних груп споживачів, такі споживачі мають право на отримання в порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, цільової адресної соціальної допомоги для отримання таких послуг. Такий порядок та розміри повинні переглядатися Кабінетом Міністрів України не рідше одного разу на три роки.

2. У разі встановлення за результатами географічних оглядів розгортання мереж відсутності на певній території (територіях) універсальної послуги та за умови, що така послуга не може бути забезпечена на цій території (територіях) на комерційних умовах, регуляторний орган приймає рішення про визначення цієї території (територій) такою, на якій має бути здійснено забезпечення доступу до універсальних електронних комунікаційних послуг.

3. У разі прийняття такого рішення на електронній регуляторній платформі оприлюднюються:

1) рішення про визначення території (територій) такою, на якій має бути здійснено забезпечення доступу до універсальних електронних комунікаційних послуг;

2) пропозиція постачальникам електронних комунікаційних послуг подати у визначений строк заявки на участь у конкурсі з розгортання електронних комунікаційних мереж для забезпечення доступності універсальних електронних комунікаційних послуг;

3) інформація щодо умов конкурсу та компенсації у зв’язку з цим частини витрат на розгортання електронних комунікаційних мереж.

4. Конкурс проводиться центральним органом виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку з урахуванням законодавства про публічні закупівлі. Умови конкурсу можуть передбачати компенсацію частини витрат від розгортання електронних комунікаційних мереж для забезпечення доступу до універсальних електронних комунікаційних послуг відповідно до статті 102 цього Закону.

5. Постачальники електронних комунікаційних послуг, обрані на передбаченому частиною другою цієї статті конкурсі, з метою розгортання електронних комунікаційних мереж для забезпечення доступності універсальних електронних комунікаційних послуг на призначеній території мають право на:

1) безкоштовний доступ на відповідній території в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, до об’єктів інфраструктури державної та комунальної форм власності, придатної для розгортання (створення) електронних комунікаційних мереж, у тому числі антен, стовпів, труб, кабельної каналізації, колекторів, люків, опор, веж, щогл, будівель, їх відповідних інженерних систем, інших інженерних споруд та засобів;

2) доступ з метою розгортання мереж для забезпечення універсальних електронних комунікаційних послуг за встановленими Кабінетом Міністрів України тарифами до елементів інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв’язку, будинкової розподільної мережі.

6. У разі якщо жоден суб’єкт господарювання не взяв участі в конкурсі або за його результатами не визначено постачальника електронних комунікаційних послуг для розгортання електронних комунікаційних мереж з метою забезпечення доступності універсальних електронних комунікаційних послуг на визначеній території, регуляторний орган в установленому Кабінетом Міністрів України порядку призначає одного або кількох постачальників електронних комунікаційних послуг, на яких покладаються зобов’язання з надання доступу до універсальної послуги на призначеній території, з числа тих, у яких більшою мірою наявні можливості для їх надання.

Таке рішення приймається з урахуванням економічних і технічних можливостей відповідного постачальника послуг електронних комунікацій, у тому числі наявності відповідної мережі електронних комунікацій, території покриття, його частки на певному ринку та фінансового стану.

7. У разі наявності у постачальника універсальних електронних комунікаційних послуг простроченої заборгованості компенсації від держави витрат на розгортання та/або обслуговування електронних комунікаційних мереж такий постачальник має право відмовитися від розгортання мережі для забезпечення наявності універсальних електронних комунікаційних послуг за процедурою, передбаченою частиною шостою цієї статті. У такому разі нові рішення, передбачені частиною шостою цієї статті, стосовно такого постачальника не приймаються, а прийняті - підлягають скасуванню регуляторним органом.

8. Рішення щодо компенсації частини витрат на розгортання електронних комунікаційних мереж та/або рішення про накладення зобов’язання з надання доступу до універсальної послуги на призначеній території, передбачені цією статтею, приймаються регуляторним органом за умови наявності та в межах передбаченого законом про державний бюджет на відповідний рік (роки) фінансування для компенсації витрат розгортання мереж для забезпечення доступу до універсальних послуг. У разі відсутності фінансування такі рішення підлягають скасуванню регуляторним органом на вимогу призначеного постачальника універсальних послуг.

9. Постачальник електронних комунікаційних послуг, розгортання електронної комунікаційної мережі якого здійснювалося з компенсацією частини витрат за рахунок державних коштів, повинен здійснювати надання універсальних послуг з використанням такої мережі на відповідній призначеній території.

Якщо такий постачальник має намір надати частину або всі активи своєї місцевої мережі доступу окремій юридичній особі, він повинен інформувати про це регуляторний орган у встановлені ним строки. Регуляторний орган повинен здійснити оцінку впливу запланованого договору на надання універсальних послуг відповідно на призначеній території.

У такому випадку регуляторний орган може приймати у встановленому ним порядку рішення про накладення, зміну чи скасування зобов’язань, передбачених цією статтею, у тому числі накладення на постачальника послуг електронних комунікацій, на користь якого була відчужена така мережа, зобов’язання забезпечувати доступ до універсальних послуг.