Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків

доповнити пунктом 5 такого змісту:

"5) зупинення дії рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих на виконання Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків", а також встановлення для Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їхніх посадових та службових осіб/членів заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень (індивідуальних актів)";

2) у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436):

статтю 5 доповнити частинами п’ятою і шостою такого змісту:

"5. Єдиним способом захисту прав осіб, права та інтереси яких були порушені внаслідок продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, на підставі протиправних (незаконних) рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.

6. Визнання протиправними (незаконними) індивідуальних актів/рішень, передбачених частиною п’ятою цієї статті, не може бути підставою для застосування способів захисту у вигляді визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених внаслідок продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків";

частину другу статті 76 доповнити абзацом такого змісту:

"Особливості визначення шкоди, завданої внаслідок продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, на підставі протиправних (незаконних) рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, встановлюються Законом України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків";

у статті 150:

частину четверту доповнити абзацом такого змісту:

"Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права, капітал (у тому числі статутний капітал), акції та активи щодо банку, щодо якого розпочато і не завершено процедуру продажу пакета акцій відповідно до Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків" (у тому числі з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про початок підготовки пакета акцій банку до продажу до моменту переходу права власності на такий пакет акцій до покупця за відповідним договором купівлі-продажу пакета акцій банку), у разі якщо провадження у відповідній справі відкрито за позовом (заявою) однієї та/або кількох осіб, що були акціонерами, власниками істотної участі та/або кінцевими бенефіціарними власниками такого банку до переходу акцій банку у власність держави (та/або їхніх представників/законних представників), а так само у разі, якщо з відповідною заявою про арешт зазначеного майна звертається одна та/або кілька осіб, що були акціонерами, власниками істотної участі та/або кінцевими бенефіціарними власниками такого банку до переходу акцій банку у власність держави (та/або їхні представники/законні представники)";

доповнити частиною п’ятнадцятою такого змісту:

"15. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих на виконання Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків", а також встановлення для Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їхніх посадових та службових осіб/членів заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень (індивідуальних актів)";

3) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436):

частину другу статті 72 доповнити абзацом такого змісту:

"Особливості визначення шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами та/або рішеннями, передбаченими частиною першою статті 266-2 цього Кодексу, встановлюються Законом України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків";

частину третю статті 77 доповнити абзацом такого змісту:

"В адміністративних справах, передбачених частиною першою статті 266-2 цього Кодексу, обов’язок доказування шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами Національного банку України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішеннями Кабінету Міністрів України, покладається на позивача";

частину третю статті 151 доповнити пунктом 11 такого змісту:

"11) зупинення дії рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих на виконання Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків", а також встановлення для Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їхніх посадових та службових осіб/членів заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень (індивідуальних актів)";

доповнити статтею 266-2 такого змісту:

"Стаття 266-2. Особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України стосовно продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків

1. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих на виконання Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків".

2. Позовна заява про оскарження індивідуального акта/рішення подається до суду протягом трьох місяців з дня оприлюднення такого акта/рішення в порядку, визначеному законом. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

3. Подання позовної заяви, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного індивідуального акта/рішення.

4. Адміністративні справи, передбачені частиною першою цієї статті, розглядаються у порядку загального позовного провадження.

5. Під час розгляду адміністративних справ, передбачених частиною першою цієї статті, суд перевіряє, чи прийнятий індивідуальний акт або рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, які визначають повноваження Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України.

6. Під час розгляду адміністративних справ, передбачених частиною першою цієї статті, суд використовує як підставу для власної оцінки та покладається на кількісні, якісні оцінки і висновки, зроблені Національним банком України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на підставі яких були прийняті відповідні рішення, крім випадків, якщо:

1) оскаржуване рішення/акт прийнято з істотним порушенням встановленого порядку його прийняття (порушення, яке істотно вплинуло на результат оцінки);

2) кількісні, якісні оцінки і висновки ґрунтуються на очевидно помилкових відомостях та/або не враховують суттєвих обставин (фактів), за умови врахування яких оскаржуване рішення/акт не могло бути прийнято;

3) наявні очевидні розбіжності та/або логічні суперечності між кількісними, якісними оцінками та/або висновками;

4) оскаржуване рішення/акт прийнято за відсутності повноважень або з використанням повноважень всупереч меті, з якою вони надані законом.

7. Суд за результатами розгляду адміністративних справ, передбачених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, передбаченого частиною першою цієї статті, або окремих його положень;

2) стягнення з відповідача (відповідачів) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним (незаконним) індивідуальним актом/рішенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення;

3) відмову в задоволенні позовних вимог (повністю або частково).

8. Особливості визначення розміру шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами/рішеннями, передбаченими частиною першою цієї статті, встановлюються Законом України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків".

9. Визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, передбаченого частиною першою цієї статті, або окремих його положень:

1) не відновлює становища банку, що існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;

2) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків;

3) не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.

10. Суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків";

4) у Законі України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30 із наступними змінами):

у частині шостій статті 34-1 слова "(крім випадків розгляду пакетів документів, поданих стратегічними інвесторами, які подають заявку на участь у конкурсі відповідно до Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, у капіталізації яких взяла участь держава")" виключити;

статтю 62 після частини п’ятої доповнити новою частиною такого змісту:

"На виконання положень Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків" банк має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, особам, заінтересованим у придбанні пакета акцій банку, відібраним радником з продажу, учасникам конкурсу, відповідно до укладених банком договорів".

У зв’язку з цим частини шосту і сьому вважати відповідно частинами сьомою і восьмою;

5) розділ V "Прикінцеві положення" Закону України "Про Фонд державного майна України" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 28, ст. 311) доповнити пунктом 1-1 такого змісту:

"1-1. Установити, що положення цього Закону не застосовуються до продажу пакетів акцій банків відповідно до Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків";

6) пункт 6 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 12, ст. 68) викласти в такій редакції:

"6. Установити, що положення цього Закону не застосовуються до продажу пакетів акцій банків відповідно до Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків";

7) у Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" в редакції Закону України від 19 червня 2020 року № 738-IX із наступними змінами:

пункт 10 частини дванадцятої статті 36 викласти в такій редакції:

"10) вчинення правочинів у процесі приватизації, а також продажу пакетів акцій банків відповідно до Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків";

статтю 136 доповнити частиною дев’ятою такого змісту:

"9. На виконання положень Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків" банк, який поєднує провадження банківської діяльності з професійною діяльністю на ринках капіталу, має право розкривати інформацію, що становить професійну таємницю, учасникам конкурсу на підставі договору про нерозголошення конфіденційної інформації".

4. До завершення продажу пакетів акцій банків, у капіталізації яких брала участь держава відповідно до Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", управління корпоративними правами держави, що посвідчуються такими акціями, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, якщо інше не встановлено законом.

У випадку втрати банком статусу державного банку відповідно до статті 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі часткового відчуження державою належних їй акцій державного банку управління корпоративними правами держави, що посвідчуються акціями такого банку, що залишилися у державній власності, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

5. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

6. Радники з продажу, залучені для підготовки до продажу та/або здійснення продажу пакетів акцій банків до набрання чинності цим Законом, продовжують надання відповідних послуг згідно з умовами укладених з ними договорів та можуть отримати додаткову винагороду відповідно до положень цього Закону.

Установити, що продаж пакетів акцій банків, щодо яких рішення про продаж прийнято до набрання чинності цим Законом, продовжується та завершується відповідно до вимог цього Закону. Кабінет Міністрів України має право визначити особливості такого продовження та завершення продажу у порядку проведення конкурсу.

7. Установити, що:

1) положення абзацу першого частини другої та частини четвертої статті 105 Закону України "Про акціонерні товариства" не застосовуються до акцій, викуплених або іншим чином набутих до набрання чинності цим Законом банком, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій належать державі;

2) банк, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій належать державі, може:

здійснити продаж акцій, викуплених або іншим чином набутих таким банком до набрання чинності цим Законом на підставі рішення загальних зборів акціонерів незалежно від дати, у яку такі акції були викуплені чи іншим чином набуті таким банком;

прийняти рішення про анулювання акцій, викуплених або іншим чином набутих таким банком до набрання чинності цим Законом, а також пов’язані з ним рішення (зокрема про зменшення розміру статутного капіталу банку) без необхідності прийняття такого рішення власниками привілейованих акцій банку незалежно від положень статуту такого банку;

3) банк, контрольний пакет акцій якого проданий відповідно до Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків", протягом двох років з дати такого продажу може:

здійснити продаж акцій, викуплених або іншим чином набутих таким банком до набрання чинності цим Законом на підставі рішення загальних зборів акціонерів незалежно від дати, у яку такі акції були викуплені чи іншим чином набуті таким банком;

прийняти рішення про анулювання акцій, викуплених або іншим чином набутих таким банком до набрання чинності цим Законом, а також пов’язані з ним рішення (зокрема про зменшення розміру статутного капіталу банку) без необхідності прийняття такого рішення власниками привілейованих акцій банку незалежно від положень статуту такого банку.

8. Кабінету Міністрів України протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом:

забезпечити розроблення та прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

поінформувати Верховну Раду України про стан виконання цього Закону.

9. Рекомендувати Національному банку України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.