Про медіа

1) рівності прав і законних інтересів усіх суб’єктів у сфері медіа;

2) гарантування прав та законних інтересів кожного суб’єкта у сфері медіа;

3) об’єктивності та неупередженості здійснення нагляду та контролю;

4) відкритості, прозорості нагляду та контролю;

5) невтручання у діяльність суб’єкта у сфері медіа, якщо вона здійснюється в межах закону;

6) незалежності Національної ради під час здійснення нагляду та контролю від політичних партій та будь-яких інших об’єднань громадян.

1. До суб’єктів у сфері медіа застосовуються заходи реагування на порушення вимог законодавства та/або умов ліцензії у випадках та на підставах, визначених цим Законом.

2. Заходами реагування на порушення є:

1) припис, який застосовується за рішенням Національної ради;

2) штраф, який застосовується за рішенням Національної ради;

3) анулювання ліцензії за рішенням суду в порядку, визначеному статтею 116 цього Закону;

4) скасування реєстрації за рішенням Національної ради або за рішенням суду в порядку, визначеному статтею 116 цього Закону;

5) заборона видання та розповсюдження друкованого медіа за рішенням Національної ради або за рішенням суду в порядку, визначеному статтею 116 цього Закону;

6) тимчасова заборона поширення онлайн-медіа за рішенням Національної ради;

7) заборона поширення онлайн-медіа за рішенням Національної ради або за рішенням суду в порядку, визначеному статтею 116 цього Закону.

3. Національна рада має право звертатися до провайдерів платформ спільного доступу до інформації та уповноважених представників пошукових систем (у тому числі іноземних) з вимогами обмежити доступ до інформації та/або виключити з результатів пошуку, що видаються за запитами користувачів, посилання на інформацію, яка порушує вимоги законодавства України, зокрема розділів IV та IX цього Закону, та за поширення якої до суб’єкта у сфері медіа застосовано захід реагування у вигляді штрафу або анулювання ліцензії, скасування реєстрації та/або заборони поширення онлайн-медіа в Україні.

У разі застосування заходу реагування у формі штрафу право на звернення, передбачене абзацом першим цієї частини, виникає після закінчення 30-денного строку з моменту вручення суб’єкту у сфері медіа відповідного рішення Національної ради, а в разі його оскарження - з дня набрання законної сили рішенням суду, за яким рішення Національної ради визнано правомірним.

У разі застосування заходу реагування у формі анулювання ліцензії, скасування реєстрації та/або заборони поширення онлайн-медіа в Україні право на звернення, передбачене абзацом першим цієї частини, виникає з моменту оприлюднення відповідного рішення Національної ради та/або набрання законної сили рішенням суду про застосування відповідного заходу реагування.

4. Особливості процедури застосування до суб’єктів у сфері медіа в період дії воєнного чи надзвичайного стану заходів реагування за грубі порушення вимог законодавства визначаються відповідним положенням, яке затверджується Національною радою з урахуванням такого:

у разі виявлення Національною радою ознак вчинення суб’єктом у сфері медіа грубого порушення законодавства та/або умов ліцензії вона застосовує особливу процедуру щодо вжиття заходів реагування;

Національна рада оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті та надсилає суб’єкту у сфері медіа на електронну поштову адресу, яка зазначена в Реєстрі, повідомлення щодо початку розгляду питання щодо можливого вчинення ним грубого порушення законодавства та/або умов ліцензії;

таке повідомлення повинно містити інформацію про дату і час засідання Національної ради, на якому будуть оголошені результати такого розгляду, короткий опис питання, що розглядається, включаючи опис фактичних обставин, які свідчать про можливе вчинення суб’єктом у сфері медіа грубого порушення законодавства та/або умов ліцензії, а також строк надання суб’єктом у сфері медіа пояснень щодо зазначених обставин, що не може бути меншим за три робочі дні.

Відповідне повідомлення Національна рада направляє також органу спільного регулювання для отримання висновку щодо відповідності інформації, поширеної суб’єктом у сфері медіа, кодексам (правилам) спільного регулювання. Строк підготовки експертною колегією органу спільного регулювання висновку у такому випадку має відповідати строку, визначеному в абзаці четвертому цієї частини. Якщо висновок експертної колегії органу спільного регулювання не буде ухвалений у цей строк, Національна рада має право прийняти рішення за наявними матеріалами.

Розгляд Національною радою питання про застосування заходів реагування здійснюється на підставі акта моніторингу та/або інших доказів, які підтверджують наявність або відсутність фактичних обставин, що мають значення для вирішення питання про можливе притягнення суб’єкта у сфері медіа до відповідальності, з урахуванням його пояснень, якщо такі пояснення були надані.

Суб’єкт у сфері медіа, щодо якого розпочато розгляд питання про можливе вчинення грубого порушення законодавства та/або умов ліцензії, впродовж наданого Національною радою строку, який не може становити менше ніж три робочі дні з дня оприлюднення повідомлення на офіційному веб-сайті Національної ради та надсилання його на електронну поштову адресу суб’єкта у сфері медіа, що зазначена в Реєстрі, має право надати письмові пояснення шляхом направлення на електронну поштову адресу Національної ради, зазначену в повідомленні, яке оприлюднено на офіційному веб-сайті Національної ради та надіслано суб’єкту у сфері медіа. Цей строк може бути продовжений розпорядженням голови Національної ради на підставі мотивованого клопотання суб’єкта у сфері медіа, якщо наявні обставини, які об’єктивно перешкоджають або істотно ускладнюють можливість надання ним пояснень у встановлений Національною радою строк.

Відсутність пояснень суб’єкта у сфері медіа та/або відсутність його представника на засіданні не перешкоджає розгляду Національною радою питання про вчинення суб’єктом у сфері медіа грубого порушення законодавства та/або умов ліцензії та ухваленню Національною радою рішення за результатами такого розгляду.

За результатами розгляду питання про вчинення суб’єктом у сфері медіа грубого порушення законодавства та/або умов ліцензії Національна рада ухвалює одне з таких рішень:

1) про відсутність порушення законодавства та/або умов ліцензії;

2) про застосування до суб’єкта у сфері медіа заходів реагування, передбачених цим Законом;

3) про звернення до військового командування під час воєнного стану.

Рішення Національної ради впродовж трьох робочих днів з дня його ухвалення оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національної ради та надсилається суб’єкту у сфері медіа на зазначену ним в Реєстрі електронну поштову адресу.

У разі застосування до суб’єкта у сфері медіа заходу реагування у вигляді штрафу такий суб’єкт зобов’язаний сплатити штраф у 15-денний строк з дня опублікування відповідного рішення Національної ради на її офіційному веб-сайті.

У разі несплати суб’єктом у сфері медіа штрафу в зазначений строк Національна рада звертається до суду з позовом щодо стягнення штрафу.

Оскарження рішення Національної ради про застосування заходу реагування у вигляді штрафу не зупиняє строк його оплати.

Рішення Національної ради про звернення до військового командування для відповідного реагування ухвалюється Національною радою у випадку повторного впродовж дії воєнного стану вчинення суб’єктом у сфері медіа грубого порушення законодавства та/або умов ліцензії.

1. У разі вчинення суб’єктом у сфері медіа незначного порушення законодавства та/або умов ліцензії Національна рада має право ухвалити рішення про винесення відповідному суб’єкту припису.

Винесення припису здійснюється Національною радою без проведення перевірки.

Строк для прийняття Національною радою рішення про винесення припису не може перевищувати 30 днів з моменту виявлення порушення.

Припис має містити докладний опис виявленого порушення та застереження щодо недопущення такого порушення в майбутньому.

У разі якщо порушення за своєю суттю є триваючим, припис має містити докладний опис виявленого порушення та вимогу про припинення порушення із зазначенням строку на виконання припису.

У разі неподання суб’єктом у сфері медіа копій документів, пояснень та іншої інформації на законну та мотивовану вимогу Національної ради припис має містити перелік документів, які вимагаються від суб’єкта, вимогу щодо надання пояснень чи інформації та строк на виконання припису.

2. Суб’єкт у сфері медіа, який отримав припис, зобов’язаний припинити порушення, що триває і стало підставою для винесення припису, у строк, визначений Національною радою у приписі. Цей строк має бути достатнім для виконання вимог припису.

3. На підставі заяви суб’єкта у сфері медіа Національна рада має право переглянути рішення про винесення припису. Заява про перегляд має бути подана впродовж семи днів з дня оприлюднення відповідного рішення. У разі пропуску зазначеного строку або відсутності підстав для задоволення заяви Національна рада ухвалює рішення про відхилення заяви. Якщо під час розгляду заяви буде встановлено нові обставини, які свідчать про відсутність порушень законодавства та/або умов ліцензії з боку заявника, Національна рада має право ухвалити рішення про скасування припису. Рішення про відхилення заяви або скасування припису має бути прийнято у строк не більше 30 днів від дати надходження такої заяви до Національної ради.

1. У разі застосування до суб’єкта у сфері медіа заходу реагування у вигляді штрафу суб’єкт зобов’язаний сплатити штраф упродовж 60 днів з дня оприлюднення відповідного рішення на офіційному веб-сайті Національної ради.

У разі оскарження рішення про застосування заходу реагування у вигляді штрафу термін сплати штрафу, зазначений у цій частині, призупиняється до набрання судовим рішенням законної сили.

2. Рішення Національної ради про застосування заходу реагування у вигляді штрафу є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". У випадку оскарження такого рішення в судовому порядку рішення Національної ради про застосування заходу реагування у вигляді штрафу набуває статусу виконавчого документа після набрання судовим рішенням законної сили.

1. Перебіг строку для прийняття Національною радою рішення щодо застосування заходів реагування може бути зупинено з ініціативи Національної ради з таких підстав:

1) необхідності завершення розгляду Національною радою або судом справи, якщо рішення щодо цієї справи може суттєво вплинути на рішення з питання, яке розглядається;

2) розгляду іншим державним органом питання, вирішення якого має істотне значення для прийняття рішення з питання, яке розглядається;

3) звернення до органу спільного регулювання для отримання висновку щодо застосування положень цього Закону у сферах спільного регулювання;

4) направлення запиту на отримання від державних чи інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для отримання доказів щодо розгляду питання;

5) замовлення експертизи.

2. Національна рада зупиняє строк для прийняття рішення щодо застосування заходів реагування шляхом прийняття відповідного рішення із зазначенням дати спливу такого строку або із зазначенням певних обставин, настання яких є підставою для поновлення строку.

1. Національна рада має право призначати планову, позапланову та додаткову перевірку відповідно до вимог цього Закону та у визначеному нею порядку. Перевірки можуть бути виїзні або безвиїзні.

2. Підставами для призначення позапланової перевірки є:

1) неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної та/або неповної інформації, що має подаватися суб’єктом у сфері медіа відповідно до цього Закону;

2) надходження скарг від фізичних осіб, що відповідають вимогам Закону України "Про звернення громадян", від юридичних осіб, державних органів, органів місцевого самоврядування, що свідчать про наявність ознак порушень законодавства та/або умов ліцензії;

3) подання суб’єктом у сфері медіа письмової заяви до Національної ради про проведення перевірки за його бажанням (ініціативою);

4) виявлення Національною радою за наслідками розгляду результатів моніторингу ознак порушень законодавства та/або умов ліцензії;

5) необхідність перевірки виконання суб’єктом у сфері медіа рішень Національної ради щодо усунення порушень вимог законодавства та/або умов ліцензії, прийнятих і виданих за результатами проведених перевірок;

6) отримання обґрунтованої інформації (крім звернень фізичних та юридичних осіб, державних органів та органів місцевого самоврядування), що свідчить про наявність ознак порушень суб’єктом у сфері медіа вимог законодавства та/або умов ліцензії.

3. Перевірки проводяться на підставі рішення Національної ради про призначення перевірки, в якому зазначається найменування суб’єкта у сфері медіа, щодо якого буде проводитися перевірка, вид і предмет перевірки та підстави проведення перевірки із зазначенням стислого опису ознак порушення.

Рішення про призначення позапланової перевірки не приймається, якщо:

1) питання не належить до сфери повноважень Національної ради;

2) з моменту вчинення порушення минуло більше ніж один рік;

3) не встановлений суб’єкт, який є відповідальним за порушення, крім випадків, коли розгляд питання може відбуватися за фактом порушення та крім нерезидентів;

4) відповідні факти вже були предметом іншої перевірки Національної ради, крім випадку, передбаченого частиною шостою статті 104 цього Закону.

4. Виїзною перевіркою є комплекс встановлених цим Законом та визначеним Національною радою порядком заходів нагляду і контролю за дотриманням суб’єктами у сфері медіа вимог законодавства та/або умов ліцензії, які здійснюються уповноваженими Національною радою особами за адресою, за якою здійснюється редакційний контроль і яка зазначена в Реєстрі, або за іншою адресою за письмовим клопотанням суб’єкта у сфері медіа.

Виїзна перевірка повинна проводитися у присутності керівника юридичної особи, діяльність якої підлягає перевірці, або іншої уповноваженої особи. Перевірка щодо фізичної особи - підприємця повинна здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

5. Безвиїзною перевіркою є комплекс встановлених цим Законом та визначеним Національною радою порядком заходів нагляду і контролю за дотриманням суб’єктами у сфері медіа вимог законодавства та/або умов ліцензії, які здійснюються уповноваженими Національною радою особами. Безвиїзна перевірка не передбачає проведення перевірки за адресою суб’єкта у сфері медіа.

6. У разі отримання додаткової інформації щодо предмета перевірки, яка впливає на результати розгляду питання про порушення законодавства та/або умов ліцензії та яка не була відома або не могла бути відомою на дату проведення відповідної перевірки, Національна рада ухвалює рішення про призначення додаткової перевірки (виїзної або безвиїзної).

7. Планова перевірка проводиться не раніше ніж за один рік та не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії і призначається відповідно до затвердженого Національною радою плану проведення перевірок. Рішення про проведення планової перевірки надсилається суб’єкту у сфері медіа не пізніше ніж за 10 днів до її початку.

1. Перевірки Національної ради проводяться уповноваженими особами, які є працівниками апарату Національної ради. У разі потреби за рішенням Національної ради до проведення перевірки можуть залучатися також представники інших державних органів за їхньою згодою.

2. Під час проведення перевірки уповноважені особи Національної ради мають право:

1) своєчасно отримувати на свою вимогу інформацію (документи), у тому числі інформацію з обмеженим доступом (крім державної таємниці), від суб’єктів господарювання, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших фізичних та юридичних осіб з питань, що виникають під час перевірки та стосуються предмета перевірки;

2) здійснювати фіксацію процесу перевірки в цілому чи кожної окремої дії будь-якими технічними засобами;

3) вимагати припинення дій, що перешкоджають проведенню перевірки;

4) одержувати пояснення, довідки, документи (копії документів), відомості з питань, що виникають під час перевірки та стосуються предмета перевірки.

3. Працівники Національної ради, що здійснюють перевірку, зобов’язані не розголошувати відомості (документи, інформацію тощо), отримані під час перевірки, крім випадків, коли ці відомості стали підставою для застосування заходів реагування.

4. Під час проведення перевірки не допускається вилучення у суб’єктів у сфері медіа оригіналів фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, комп’ютерної техніки, а також будь-якого іншого майна.

5. Керівник або представник суб’єкта у сфері медіа під час проведення перевірки зобов’язаний:

1) допускати уповноважених осіб Національної ради до місця проведення перевірки (у разі проведення виїзної перевірки);

2) забезпечити належні умови для проведення перевірки уповноваженими особами Національної ради (у разі проведення виїзної перевірки);

3) надавати уповноваженим особам Національної ради пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час перевірки та стосуються предмета перевірки.

6. У разі відмови суб’єкта у сфері медіа у проведенні перевірки його діяльності відповідно до вимог цього Закону уповноваженими особами Національної ради складається та підписується акт про відмову у проведенні перевірки суб’єкта у сфері медіа, до якого можуть долучатися відео-, аудіозапис, пояснення або інша інформація, що свідчать про відмову у проведенні перевірки. Такий акт є підставою для прийняття рішення щодо застосування заходів реагування в порядку, визначеному цим Законом.

Впродовж 30 днів з дня складення такого акта Національна рада повторно призначає перевірку суб’єкта у сфері медіа, предмет якої має відповідати предмету перевірки, яка не була проведена через відмову суб’єкта у сфері медіа.

У разі повторної відмови суб’єкта у сфері медіа у проведенні перевірки його діяльності відповідно до вимог цього Закону уповноваженими особами Національної ради складається та підписується акт, який є підставою для прийняття рішення щодо застосування заходів реагування в порядку, визначеному цим Законом.

7. Відмовою суб’єкта у сфері медіа у проведенні перевірки вважається:

1) відсутність суб’єкта у сфері медіа за місцем проведення перевірки (за адресою, за якою здійснюється редакційний контроль і яка зазначена у Реєстрі, або за іншою адресою за письмовим клопотанням суб’єкта у сфері медіа) або відсутність за місцем проведення перевірки особи, уповноваженої представляти інтереси суб’єкта у сфері медіа при проведенні перевірки;

2) перешкоджання уповноваженим особам Національної ради у проведенні перевірки, у тому числі безпідставне ненадання суб’єктом у сфері медіа запитуваних Національною радою документів, які стосуються предмета перевірки. Не вважається відмовою від проведення перевірки:

недопуск до проведення перевірки представників Національної ради, які не пред’явили належно оформлені документи, що уповноважують їх на проведення перевірки;

надання суб’єктом у сфері медіа пояснень та/або доказів, які підтверджують неможливість надання витребуваних відомостей (інформації та/або документів);

3) перешкоджання в доступі уповноважених осіб Національної ради до головної станції провайдера аудіовізуальних сервісів для проведення перевірки та/або здійснення моніторингу діяльності такого провайдера.

1. Суб’єкт у сфері медіа, щодо якого прийнято рішення про призначення перевірки, має право:

1) ознайомлюватися з матеріалами перевірки;

2) подавати Національній раді докази, клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення);

3) одержувати копії рішень Національної ради, прийнятих щодо перевірки (витяги з них);

4) користуватися правовою допомогою при проведенні перевірки та під час розгляду Національною радою її результатів;

5) відмовити у наданні уповноваженим особам Національної ради пояснень, довідок, документів, матеріалів, відомостей з питань, що не стосуються предмета перевірки.

1. Під час розгляду питання про порушення суб’єктом у сфері медіа законодавства та/або умов ліцензії Національна рада бере до уваги:

1) результати офіційного моніторингу Національної ради;

2) пояснення суб’єкта у сфері медіа, посадових і службових осіб, інших осіб;

3) висновки експертів;

4) інформацію, що надана іншими державними органами в межах їх компетенції;

5) матеріали перевірок, проведених Національною радою;

6) будь-які інші фактичні дані, що дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

1. Суб’єкт у сфері медіа не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства та/або умов ліцензії, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

2. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства та/або умов ліцензії становить один рік з дня вчинення порушення.

3. Перебіг строку давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства та/або умов ліцензії зупиняється з дня прийняття Національною радою рішення про призначення перевірки до розгляду на засіданні Національної ради результатів перевірки. Строк зупинення не може перевищувати трьох місяців з дня призначення перевірки.

1. До прийняття Національною радою рішення щодо застосування до суб’єкта у сфері медіа заходів реагування Національна рада або відповідний суб’єкт у сфері медіа має право звернутися до органу спільного регулювання для отримання висновку щодо відповідності інформації, поширеної суб’єктом у сфері медіа, кодексам (правилам) спільного регулювання.

2. На запит органу спільного регулювання Національна рада надає йому усі матеріали, необхідні для підготовки висновку.

3. Орган спільного регулювання передає отримані матеріали відповідній експертній колегії. Експертна колегія органу спільного регулювання розглядає звернення та ухвалює свій висновок не пізніше одного місяця з дня отримання матеріалів від Національної ради.

4. Експертна колегія органу спільного регулювання може запитати від Національної ради додаткові матеріали, необхідні для ухвалення висновку. Такі матеріали мають бути надані Національною радою упродовж п’яти робочих днів. У випадку ненадання або відсутності запитуваних матеріалів експертна колегія зобов’язана вказати про це у висновку.

5. Якщо висновок експертної колегії органу спільного регулювання не був ухвалений у строк, визначений частиною третьою цієї статті, Національна рада має право прийняти рішення за результатами перевірки.

6. За вмотивованим клопотанням експертної колегії органу спільного регулювання у зв’язку зі складністю питання, що розглядається, Національна рада має право продовжити строк на підготовку висновку, але не більше ніж на строк, визначений у частині третій цієї статті.

7. Висновок експертної колегії органу спільного регулювання має містити короткий виклад поставленого питання, мотивувальну та резолютивну частини.

8. Висновок експертної колегії органу спільного регулювання надсилається Національній раді та суб’єкту у сфері медіа, стосовно якого була призначена перевірка, упродовж двох робочих днів з дня його ухвалення.

1. За результатами розгляду питання про порушення законодавства та/або умов ліцензії Національна рада ухвалює одне з таких рішень:

1) про відсутність порушення законодавства та/або умов ліцензії;

2) про застосування до суб’єкта у сфері медіа заходів реагування, передбачених цим Законом;

3) про проведення додаткової перевірки.

Прийняте Національною радою рішення публікується на офіційному веб-сайті Національної ради, розміщується в електронному кабінеті, а також надсилається у письмовій формі суб’єкту у сфері медіа упродовж трьох робочих днів з дня його оприлюднення.

1. Порушення суб’єктами у сфері лінійних аудіовізуальних медіа вимог законодавства та/або умов ліцензії, за які Національна рада має право застосовувати заходи реагування, поділяються на:

1) незначні;

2) значні;

3) грубі.

2. До незначних порушень відноситься:

1) порушення умов ліцензії у частині програмної концепції мовлення;

2) ненадання, порушення строків надання інформації за запитом Національної ради у випадках та з підстав, передбачених цим Законом;

3) порушення строків внесення змін до Реєстру, які ліцензіат чи реєстрант відповідно до цього Закону самостійно вносять до Реєстру, відповідно до частини сімнадцятої статті 60, частини дев’ятої статті 64 цього Закону;

4) нерозміщення актуальних відомостей про структуру власності на своєму веб-сайті (за наявності);

5) порушення встановлених статтею 37 цього Закону вимог щодо повідомлення вихідних даних;

6) порушення встановлених статтею 44 цього Закону вимог мовлення у дні трауру (скорботи, жалоби) та дні пам’яті;

7) порушення встановленого статтею 46 цього Закону порядку надання доступу до подій значного суспільного інтересу;

8) порушення встановлених статтею 47 цього Закону вимог щодо поширення програм з платними інтерактивними конкурсами (іграми, вікторинами);

9) порушення встановлених статтею 48 цього Закону вимог щодо обліку і зберігання програм;

10) порушення встановлених Законом України "Про рекламу" вимог та обмежень щодо порядку поширення (розповсюдження) реклами та спонсорства;

11) порушення на 10 і менше відсотків вимог щодо обсягів європейського та/або національного продукту;

12) порушення радіомовником вимог щодо забезпечення частки пісень державною мовою, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої статті 40 цього Закону, на 5 і менше відсотків від встановленої цим Законом частки.

3. До значних порушень відноситься:

1) поширення висловлювань, що підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих осіб та їх груп на основі етнічного та соціального походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, інвалідності або за іншою ознакою;

2) розповсюдження та демонстрування фільмів, розповсюдження та демонстрування яких заборонено відповідно до Закону України "Про кінематографію";

3) поширення пропаганди вживання наркотичних засобів, психотропних речовин;

4) поширення пропаганди жорстокого поводження з тваринами;

5) поширення інструкцій або порад щодо виготовлення, придбання або використання вибухових, наркотичних чи психотропних речовин;

6) поширення інформації, що заперечує або виправдовує злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, злочинний характер націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, створює позитивний образ осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української науки та культури), працівників радянських органів державної безпеки, виправдовує діяльність радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті;

7) поширення інформації, що містить символіку комуністичного або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, крім випадків, передбачених Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки";

8) поширення інформації, що принижує або зневажає державну мову;

9) порушення більш як на 10 відсотків вимог щодо обсягів європейського та/або національного продукту;

10) порушення встановлених статтею 40 цього Закону вимог щодо мови у сфері аудіовізуальних медіа, крім порушень, передбачених частинами дванадцятою та чотирнадцятою статті 40 цього Закону;

11) порушення радіомовником вимог щодо забезпечення частки пісень державною мовою, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої статті 40 цього Закону, більше ніж на 5 відсотків від встановленої цим Законом частки;

12) поширення інформації, що може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей, без спеціальних попереджень та/або з порушенням часу розповсюдження; порушення вимог частини десятої статті 42 цього Закону щодо нерозголошення інформації про дитину без письмової згоди хоча б одного з батьків або інших законних представників дитини, за винятком випадків, якщо це здійснюється в найкращих інтересах дитини;

13) порушення вимог законодавства України щодо форми, маркування, порядку поширення (розповсюдження), джерел та порядку фінансування агітації, інших обмежень, визначених законодавством для агітації в медіа під час виборів та референдумів, а також порушення вимог законодавства України щодо участі медіа в інформаційному забезпеченні виборів та референдуму;

14) неподання у визначені цим Законом строки заяви про внесення змін до Реєстру (крім змін, які ліцензіат чи реєстрант згідно з цим Законом самостійно вносить до Реєстру відповідно до частини сімнадцятої статті 60, частини дев’ятої статті 64 цього Закону);

15) поширення програм та матеріалів (крім інформаційних та інформаційно-аналітичних), серед учасників яких є особи, внесені до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці;

16) висвітлення діяльності органів влади держави-агресора (держави-окупанта) в інформаційних та інформаційно-аналітичних програмах без супроводження повідомленням про статус держави-агресора (держави-окупанта);

17) невиконання умов ліцензії, крім вимог до програмної концепції мовлення;

18) відсутність мовлення лінійного медіа упродовж 14 днів поспіль, крім випадків, якщо це спричинено обставинами, які не залежать від волі суб’єкта;

19) відмова у проведенні перевірки;

20) поширення музичних фонограм, відеограм, музичних кліпів, розповсюдження яких заборонено відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про культуру".

4. До грубих порушень відноситься:

1) поширення закликів до насильницької зміни, повалення конституційного ладу України, розв’язування або ведення агресивної війни або воєнного конфлікту, порушення територіальної цілісності України, ліквідації незалежності України, інформації, яка виправдовує чи пропагує такі дії;

2) поширення висловлювань, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи їх груп за національною, расовою чи релігійною ознакою;

3) поширення пропаганди або закликів до тероризму та терористичних актів, інформації, що виправдовує чи схвалює такі дії;

4) поширення порнографічних матеріалів, а також матеріалів, що заохочують сексуальну експлуатацію та насильство над дітьми, демонструють статеві відносини дітей, використовують образ дітей (візуальний запис образу дітей) у видовищних заходах сексуального чи еротичного характеру;

5) поширення інформації, що містить пропаганду російського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, а також символіку воєнного вторгнення російського тоталітарного режиму, крім випадків, передбачених Законом України "Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну";

6) відмова в поширенні офіційних повідомлень про надзвичайні ситуації у випадках, встановлених статтею 45 цього Закону;

7) поширення інформації, що висвітлює збройну агресію проти України як внутрішній конфлікт, громадянський конфлікт чи громадянську війну, якщо наслідком цього є розпалювання ворожнечі чи ненависті або заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності;

8) поширення недостовірних матеріалів щодо збройної агресії та діянь держави-агресора (держави-окупанта), її посадових осіб, осіб та організацій, що контролюються державою-агресором (державою-окупантом), у разі якщо наслідком цього є розпалювання ворожнечі чи ненависті або заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності;

9) повторна відмова у проведенні перевірки впродовж останнього року;

10) здійснення діяльності, яка відповідно до цього Закону може здійснюватися виключно за умови отримання ліцензії та/або реєстрації, без отримання відповідної ліцензії та/або без реєстрації.

5. За грубі порушення до суб’єктів у сфері лінійних аудіовізуальних медіа застосовується штраф у розмірі 25 відсотків розміру ліцензійного збору для ліцензіатів або від 10 до 75 мінімальних заробітних плат на день вчинення порушення для реєстрантів.

За значні порушення до суб’єктів у сфері лінійних аудіовізуальних медіа застосовується штраф у розмірі 10 відсотків розміру ліцензійного збору для ліцензіатів або від 5 до 40 мінімальних заробітних плат на день вчинення порушення для реєстрантів.

У випадку, що передбачений пунктом 2 частини першої статті 116 цього Закону, до суб’єктів у сфері лінійних аудіовізуальних медіа застосовується штраф у розмірі 10 відсотків розміру ліцензійного збору для ліцензіатів або від 5 до 40 мінімальних заробітних плат на день вчинення порушення для реєстрантів.

У разі вчинення суб’єктом у сфері лінійних аудіовізуальних медіа грубого порушення, передбаченого пунктом 10 частини четвертої цієї статті, Національна рада застосовує до такого суб’єкта захід реагування у вигляді штрафу за грубе порушення у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів, інших державних органів та посадових осіб щодо припинення відповідної діяльності.

При визначенні розміру штрафу, який обраховується у мінімальних заробітних платах, Національна рада враховує вид та технологію мовлення, територіальну категорію, час та обсяги мовлення, наявність чи відсутність системи умовного доступу, а також інші обставини, що впливають на рівень суспільної небезпеки вчиненого порушення, про що зазначає у своєму рішенні.

При застосуванні штрафу за порушення, передбачені пунктом 10 частини четвертої цієї статті, розмір штрафу до особи-порушника застосовується як для ліцензіара, якщо має місце здійснення діяльності, яка відповідно до цього Закону може здійснюватися виключно за умови отримання ліцензії, та як для реєстранта, якщо має місце здійснення діяльності, яка відповідно до цього Закону може здійснюватися виключно за умови реєстрації.

6. Якщо суб’єкт у сфері лінійних медіа поширює декілька телеканалів (радіоканалів), розмір штрафу розраховується виходячи з розміру ліцензійного збору за видачу ліцензії на мовлення лише того телеканалу (радіоканалу), при поширенні якого мало місце порушення.

Якщо телеканал (радіоканал), при поширенні якого мало місце порушення, поширюється за допомогою різних технологій або на різних територіях, розмір штрафу розраховується шляхом складання сум штрафів, що підлягають нарахуванню за відповідне порушення для кожної з технологій чи територій, за умови що призначена Національною радою перевірка включала такі технології чи території.

Для ліцензіатів штраф розраховується виходячи з розміру ліцензійного збору за видачу ліцензії, нарахованого на момент прийняття Національною радою рішення про застосування штрафу.

До суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа громад за значні порушення та порушення, передбачені пунктом 2 частини першої статті 116 цього Закону, застосовуються штрафи у розмірі 10 відсотків від розмірів, визначених абзацами другим - третім частини п’ятої цієї статті.

7. У разі поширення суб’єктом у сфері лінійних аудіовізуальних медіа, який не відповідає ознакам, передбаченим частинами восьмою - десятою статті 2 цього Закону, але чиї медіа-сервіси є доступними на території України, інформації, визначеної у статтях 36, 42 та/або у статті 119 цього Закону, Національна рада звертається до такого суб’єкта з вимогою забезпечити обмеження доступу до такої інформації на території України. Національна рада має право звернутися до регуляторного органу держави, під юрисдикцією якої знаходиться відповідний суб’єкт у сфері лінійних аудіовізуальних медіа, з проханням сприяти виконанню вимоги Національної ради.

8. Порушення суб’єктами у сфері нелінійних аудіовізуальних медіа вимог законодавства, за які Національна рада має право застосовувати заходи реагування, поділяються на:

1) незначні;

2) значні;

3) грубі.

9. До незначних порушень відноситься:

1) ненадання, порушення строків надання інформації за запитом Національної ради у випадках та з підстав, передбачених цим Законом;

2) порушення строків внесення змін до Реєстру, які реєстрант відповідно до цього Закону самостійно вносить до Реєстру відповідно до частини дев’ятої статті 64 цього Закону;

3) нерозміщення актуальних відомостей про структуру власності на своєму веб-сайті (за наявності);

4) порушення встановлених статтею 37 цього Закону вимог щодо повідомлення вихідних даних;

5) порушення встановленого статтею 46 цього Закону порядку надання доступу до подій значного суспільного інтересу;

6) порушення встановлених статтею 47 цього Закону вимог щодо поширення програм з платними інтерактивними конкурсами (іграми, вікторинами);

7) порушення встановлених статтею 48 цього Закону вимог щодо обліку і зберігання програм;

8) порушення встановлених Законом України "Про рекламу" вимог та обмежень щодо порядку поширення (розповсюдження) реклами та спонсорства;

9) порушення на 10 і менше відсотків вимог щодо обсягів європейського продукту.

10. До значних порушень відноситься:

1) поширення висловлювань, що підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих осіб та їх груп на основі етнічного та соціального походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, інвалідності або за іншою ознакою;

2) розповсюдження та демонстрування фільмів, розповсюдження та демонстрування яких заборонено відповідно до Закону України "Про кінематографію";

3) поширення пропаганди вживання наркотичних засобів, психотропних речовин;

4) поширення пропаганди жорстокого поводження з тваринами;

5) поширення інструкцій або порад щодо виготовлення, придбання або використання вибухових, наркотичних чи психотропних речовин;

6) поширення інформації, що заперечує або виправдовує злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, злочинний характер націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, створює позитивний образ осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української науки та культури), працівників радянських органів державної безпеки, виправдовує діяльність радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті;

7) поширення інформації, що містить символіку комуністичного або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, крім випадків, передбачених Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки";

8) поширення інформації, що принижує або зневажає державну мову;

9) порушення більш як на 10 відсотків вимог щодо обсягів європейського продукту;

10) порушення встановлених частиною дванадцятою статті 40 цього Закону вимог щодо мови у сфері аудіовізуальних медіа;

11) поширення інформації, що може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей, без спеціальних попереджень та/або без використання системи умовного доступу; порушення вимог частини десятої статті 42 цього Закону щодо нерозголошення інформації про дитину без письмової згоди хоча б одного з батьків або інших законних представників дитини, за винятком випадків, якщо це здійснюється в найкращих інтересах дитини;

12) порушення суб’єктом у сфері медіа вимог законодавства України щодо форми, маркування, порядку поширення (опублікування), джерел та порядку фінансування передвиборної агітації, інших обмежень, визначених законодавством для передвиборної агітації в медіа під час виборів та референдумів, а також порушення вимог законодавства України щодо участі медіа в інформаційному забезпеченні виборів та референдумів;

13) неподання у визначені цим Законом строки заяви про внесення змін до Реєстру (крім змін, які реєстрант відповідно до цього Закону самостійно вносить до Реєстру відповідно частини дев’ятої статті 64 цього Закону);

14) поширення програм та матеріалів (крім інформаційних та інформаційно-аналітичних), серед учасників яких є особи, внесені до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці;

15) висвітлення діяльності органів влади держави-агресора (держави-окупанта) в інформаційних та інформаційно-аналітичних програмах без супроводження повідомленням про статус держави-агресора (держави-окупанта);

16) відмова у проведенні перевірки;

17) невиконання вимоги Національної ради щодо обмеження доступу до програми та/або інформації, за поширення якої до суб’єкта було застосовано захід реагування у формі штрафу, рішення про який не було скасовано у визначеному законом порядку;

18) поширення музичних фонограм, відеограм, музичних кліпів, розповсюдження яких заборонено відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про культуру".

11. До грубих порушень відноситься:

1) поширення закликів до насильницької зміни, повалення конституційного ладу України, розв’язування або ведення агресивної війни чи воєнного конфлікту, порушення територіальної цілісності України, ліквідації незалежності України, інформації, яка виправдовує чи пропагує такі дії;

2) поширення висловлювань, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи їх груп за національною, расовою чи релігійною ознакою;

3) поширення пропаганди або закликів до тероризму та терористичних актів, інформації, що виправдовує чи схвалює такі дії;

4) поширення порнографічних матеріалів, а також матеріалів, що заохочують сексуальну експлуатацію та насильство над дітьми, демонструють статеві відносини дітей, використовують образ дітей (візуальний запис образу дітей) у видовищних заходах сексуального чи еротичного характеру;

5) поширення інформації, що містить пропаганду російського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, а також символіку воєнного вторгнення російського тоталітарного режиму, крім випадків, передбачених Законом України "Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україні";

6) поширення інформації, що висвітлює збройну агресію проти України як внутрішній конфлікт, громадянський конфлікт чи громадянську війну, якщо наслідком цього є розпалювання ворожнечі чи ненависті або заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності;

7) поширення недостовірних матеріалів щодо збройної агресії та діянь держави-агресора (держави-окупанта), її посадових осіб, осіб та організацій, що контролюються державою-агресором (державою-окупантом), у разі якщо наслідком цього є розпалювання ворожнечі чи ненависті або заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності;

8) повторна відмова у проведенні перевірки впродовж останнього року;

9) здійснення без реєстрації діяльності, яка відповідно до цього Закону може здійснюватися виключно за умови реєстрації.

12. За грубі порушення до суб’єктів у сфері нелінійних аудіовізуальних медіа застосовується штраф у розмірі від 50 до 75 мінімальних заробітних плат на день вчинення порушення.

За значні порушення до суб’єктів у сфері нелінійних аудіовізуальних медіа застосовується штраф у розмірі від 30 до 40 мінімальних заробітних плат на день вчинення порушення.

У випадку, що передбачений пунктом 2 частини першої статті 116 цього Закону, до суб’єктів у сфері нелінійних аудіовізуальних медіа застосовується штраф у розмірі від 30 до 40 мінімальних заробітних плат на день вчинення порушення.

У разі вчинення суб’єктом у сфері нелінійних аудіовізуальних медіа грубого порушення, передбаченого пунктом 9 частини одинадцятої цієї статті, Національна рада застосовує до такого суб’єкта захід реагування у вигляді штрафу за грубе порушення у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів, інших державних органів та посадових осіб щодо припинення відповідної діяльності.

При визначенні розміру штрафу, який обраховується у мінімальних заробітних платах, Національна рада враховує технологію, що застосовується для надання сервісу, територію надання та аудиторію сервісу, а також інші обставини, що впливають на рівень суспільної небезпеки вчиненого порушення, про що зазначає у своєму рішенні.

1. Порушення суб’єктами у сфері друкованих медіа вимог законодавства, за які Національна рада має право застосовувати заходи реагування, поділяються на:

1) незначні;

2) значні;

3) грубі.

2. До незначних порушень відноситься:

1) порушення встановлених статтею 48 цього Закону вимог щодо зберігання примірників друкованих медіа;

2) неподання зареєстрованим суб’єктом у визначені цим Законом строки заяви про внесення змін до Реєстру чи порушення зареєстрованим суб’єктом строків внесення змін до Реєстру, які реєстрант відповідно до цього Закону самостійно вносить до Реєстру;

3) ненадання, порушення строків надання інформації за запитом Національної ради у випадках та з підстав, передбачених цим Законом;

4) порушення встановлених статтею 37 цього Закону вимог щодо повідомлення вихідних даних;

5) порушення встановлених Законом України "Про рекламу" вимог та обмежень щодо порядку поширення (розповсюдження) реклами та спонсорства.

3. До значних порушень відноситься:

1) поширення висловлювань, що підбурюють до дискримінації чи утисків щодо окремих осіб та їх груп на основі етнічного та соціального походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, інвалідності або за іншою ознакою;

2) поширення пропаганди вживання наркотичних засобів, психотропних речовин;

3) поширення пропаганди жорстокого поводження з тваринами;

4) поширення інструкцій або порад щодо виготовлення, придбання або використання вибухових, наркотичних чи психотропних речовин;

5) поширення інформації, що заперечує або виправдовує злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, злочинний характер націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, створює позитивний образ осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української науки та культури), працівників радянських органів державної безпеки, виправдовує діяльність радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті;