Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією

Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, спрямовані на запобігання небезпечному впливу хімічної продукції на довкілля та здоров’я людини, встановлює вимоги до діяльності суб’єктів господарювання галузі хімічної промисловості, регулює відносини, що виникають у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, з урахуванням міжнародних зобов’язань України.

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) аналіз загроз та уразливості цільового об’єкта - процес виявлення потенційних та реальних загроз вчинення терористичного акту на території цільового об’єкта або його захоплення, несанкціонованого вилучення і переміщення хімічних речовин подвійного використання, доступу до них сторонніх осіб або персоналу, а також кіберзагроз;

2) виведення з ринку особливо небезпечної хімічної речовини - комплекс заходів, спрямований на припинення виробництва чи імпорту особливо небезпечної хімічної речовини або на припинення її використання суб’єктами господарювання у процесі виробництва хімічної продукції;

3) вид небезпечного впливу - елемент інформації у графічній та/або текстовій формі про небезпечні властивості хімічної продукції з визначенням характеру і ступеня небезпечності хімічної продукції відповідно до певного класу та категорії небезпечності;

4) визначені орієнтовно безпечні рівні впливу - похідні безпечні рівні впливу хімічної речовини на довкілля та здоров’я людини або показники прогнозованої концентрації хімічної речовини, що не спричиняє несприятливого ефекту;

5) використання хімічної продукції - споживання, перетворення, змішування, переміщення, обробка, зберігання, пакування, використання хімічної продукції, включаючи виробництво, оброблення відходів такої продукції;

6) виробник хімічної продукції - суб’єкт господарювання, який здійснює виробництво, використання та надання на ринку хімічної продукції;

7) диференціація в межах класу небезпечності - розподіл у межах класів небезпечності хімічної продукції залежно від характеру впливу або негативних наслідків;

8) довкілля - земля, надра, ґрунти, поверхневі і підземні води, атмосферне повітря, рослинний, тваринний світ, ландшафти, інші природні території та об’єкти, озоновий шар атмосфери і навколоземний космічний простір, а також об’єкти, створені людиною для забезпечення потреб суспільства;

9) життєвий цикл хімічної продукції - послідовні та взаємопов’язані етапи зміни стану хімічної продукції від придбання чи виробництва до оброблення її відходів, включаючи наукові дослідження та розробки, лабораторний синтез, промислове виробництво, споживання або використання та утилізацію;

10) забезпечення хімічної безпеки - діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, спрямована на створення умов для стійкого, екологічно безпечного соціально-економічного розвитку держави та запобігання зовнішнім і внутрішнім загрозам хімічної безпеки;

11) заборона хімічної речовини - встановлення відповідно до законодавства заборони виробництва, використання, постачання, транспортування чи зберігання хімічної речовини;

12) забруднення довкілля хімічними речовинами - потрапляння в довкілля хімічних речовин, властивості, місце розташування або кількість яких спричиняють на нього небезпечний вплив;

13) загроза хімічній безпеці - наявність чинників або ситуацій, що виникають під час виробництва, транспортування, зберігання, використання хімічної продукції, оброблення її відходів, включаючи ризики виникнення хімічних інцидентів, диверсій, терористичних актів, надзвичайних ситуацій, і призводять до зростання ризиків для довкілля та/або здоров’я людини;

14) захист хімічної продукції - комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню хімічних інцидентів у суб’єктів господарювання хімічної галузі промисловості та терористичних актів з використанням хімічних речовин подвійного використання, на мінімізацію негативних наслідків для здоров’я людини та/або довкілля, включаючи заходи щодо запобігання незаконному обігу токсичних хімічних речовин або прекурсорів хімічної, вогнепальної, запалювальної, ракетної та самохідної підводної вибухової зброї, а також заходи щодо кіберзахисту суб’єктів господарювання хімічної галузі промисловості;

15) заходи щодо мінімізації загроз хімічній безпеці та контролю ризиків - заходи, спрямовані на усунення ідентифікованих загроз хімічній безпеці, зменшення імовірності виникнення хімічних інцидентів або на досягнення стану для достатнього контролю та стримування небезпечного впливу хімічних речовин на здоров’я людини та/або довкілля;

16) зона можливого хімічного забруднення - територія або акваторія, у межах якої в разі зміни напрямку вітру чи течії можливе переміщення небезпечних хімічних речовин у концентрації, що є небезпечною для здоров’я людини та/або довкілля;

17) інформація про небезпеку хімічної продукції - інформація у графічній та/або текстовій формі про небезпечні властивості хімічної продукції та заходи щодо запобігання небезпечному впливу або його негативним наслідкам, що є частиною маркування хімічної продукції;

18) інформаційний супровід хімічної продукції - попередження споживача та перевізника хімічної продукції про небезпеку та можливі негативні наслідки, надання споживачу повної інформації про безпечне використання хімічної продукції на всіх етапах її життєвого циклу;

19) їдка хімічна речовина - небезпечна хімічна речовина, однократний небезпечний вплив якої призводить до незворотного пошкодження шкіри (видимого некрозу від епідермісу до дерми), тканин ока або до серйозного фізичного погіршення зору;

20) категорія (підкатегорія, тип) у межах класу небезпеки - результат розподілу критеріїв у межах кожного класу небезпеки для визначення небезпечних властивостей хімічної речовини чи хімічної продукції;

21) класифікація небезпечності - віднесення хімічної продукції до певного виду чи видів небезпечної продукції або класу небезпеки, встановлення категорії та диференціація у межах класу небезпеки шляхом порівняння наявних даних з установленими критеріями класу небезпеки;

22) клас небезпечності - характеристика хімічної продукції відповідно до її небезпечних властивостей: фізичної небезпеки, небезпеки для здоров’я людини та/або довкілля;

23) моніторинг загроз хімічній безпеці - виявлення та аналіз потенційних загроз хімічній безпеці;

24) надання хімічної продукції на ринку - платне або безоплатне постачання хімічної продукції для її розповсюдження, споживання чи використання на ринку;

25) небезпечна хімічна речовина (хімічна продукція) - хімічна речовина (хімічна продукція), що потенційно може завдати шкоду здоров’ю людини та/або довкіллю;

26) обмеження використання хімічної речовини (хімічної продукції) - умова або заборона виробництва, видів використання або надання на ринку певної хімічної речовини або хімічної продукції;

27) особливо небезпечна хімічна речовина - небезпечна хімічна речовина, яка має мутагенні та/або канцерогенні властивості, та/або є токсичною для репродуктивної системи людини, та/або має здатність до руйнування ендокринної системи людини, та/або є стійкою, біоакумулятивною і токсичною для довкілля;

28) отруйна хімічна речовина - небезпечна хімічна речовина, яка може спричинити виникнення гострого або відстроченого тяжкого отруєння, яке призводить до хвороб, порушення роботи систем організму або його загибелі, у разі її перорального надходження, потрапляння на шкіру або під час вдихання;

29) оцінка безпечності хімічної речовини - аналіз інформації щодо небезпечних властивостей хімічної речовини, визначення безпечних рівнів впливу, прогнозування впливу хімічної речовини протягом її життєвого циклу, оцінки ризиків на основі отриманої інформації з визначенням заходів та засобів захисту від небезпечного впливу, необхідних для досягнення контролю ризиків;

30) оцінка впливу хімічної речовини - проведення оцінки безпечності хімічної речовини, що передбачає прогнозоване визначення рівнів впливу хімічної речовини на здоров’я людини та/або довкілля під час виробництва, використання, оброблення її відходів;

31) оцінка небезпечності - аналіз інформації щодо орієнтовно безпечних рівнів впливу хімічної речовини або хімічної продукції, здатних завдати шкоду довкіллю, здоров’ю людини або майну;

32) оцінка ризиків - проведення оцінки безпечності хімічної речовини, що передбачає співвідношення рівнів впливу хімічної речовини на здоров’я людини та/або довкілля під час виробництва, використання, оброблення її відходів, з визначеними орієнтовно безпечними рівнями впливу;

33) паспорт безпечності хімічної продукції - документ уніфікованої форми, що містить дані про небезпечні властивості хімічної продукції та заходи щодо її безпечного використання і видається наступному в ланцюгу постачання хімічної речовини або хімічної продукції суб’єкту господарювання для інформаційного супроводу поводження з хімічною продукцією;

34) піктограма небезпечності - графічна композиція, що є елементом інформації про небезпечні властивості хімічної продукції, містить певний символ та інші графічні складові (контур, фоновий чи кольоровий малюнок) і призначена для передачі конкретної інформації про небезпечні властивості хімічної продукції наступному в ланцюгу постачання хімічної речовини або хімічної продукції суб’єкту господарювання;

35) показники прогнозованої концентрації, шо не спричиняє небезпечного впливу, - показники, що визначаються шляхом розрахунку на основі результатів екотоксикологічних досліджень під час проведення оцінки безпечності хімічної речовини, перевищення яких у викидах у довкілля може призвести до негативних наслідків;

36) попередження про небезпечний вплив - інформація, що містить опис рекомендованих заходів щодо мінімізації або запобігання виникненню негативних наслідків можливого впливу небезпечної хімічної продукції під час її використання;

37) похідні безпечні рівні впливу хімічної речовини на здоров’я людини - показники, що визначаються шляхом розрахунку на основі результатів токсикологічних досліджень під час проведення оцінки безпечності хімічної речовини, перевищення яких в результаті впливу хімічної речовини може призвести до негативних наслідків для здоров’я людини, та застосовуються під час проведення оцінки ризиків;

38) прогнозована зона хімічного забруднення - зона, визначена розрахунковим методом, у межах зони можливого хімічного забруднення;

39) проміжна хімічна речовина - хімічна речовина, крім мономерів, вироблена з метою її використання для перетворення в іншу хімічну речовину або речовини;

40) ризик-орієнтований підхід - забезпечення безпечного виробництва, використання хімічної продукції, оброблення її відходів шляхом визначення ризиків їх небезпечного впливу на здоров’я людини та/або довкілля, що виникають під час діяльності, пов’язаної з виробництвом та використанням хімічної речовини, визначення та здійснення заходів, необхідних для забезпечення контролю ризиків, а також унеможливлення відповідних ризиків;

41) сигнальне слово - елемент інформації про небезпечні властивості хімічної продукції з визначенням ступеня небезпечності хімічної продукції для попередження про небезпечний вплив наступного користувача або споживача;

42) стійка, біоакумулятивна та токсична для довкілля хімічна речовина - небезпечна хімічна речовина, стійка до абіотичного та біотичного розкладу, що має здатність накопичуватися в живих організмах та є токсичною для них;

43) суворо контрольовані умови - умови виробництва або використання хімічної речовини, за яких її вивільнення суворо стримується за допомогою технічних засобів протягом життєвого циклу такої речовини для мінімізації її викидів у довкілля та будь-якого впливу на здоров’я людини;

44) суворе обмеження використання - встановлення відповідно до законодавства заборони виробництва та використання хімічної речовини, крім визначених видів використання;

45) управління ризиком - комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію реального ризику або на максимальне зменшення ступеня такого ризику;

46) управління хімічною безпекою - реалізація правових, адміністративних, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на забезпечення хімічної безпеки та сталого соціально-економічного розвитку держави;

47) управління хімічною продукцією - реалізація правових, адміністративних, санітарних та еколого-економічних методів під час планування та провадження господарської та іншої діяльності з метою забезпечення гарантій захищеності довкілля, життя та здоров’я людини від можливого небезпечного впливу хімічних речовин;

48) хімічна безпека - стан, за якого ризики для здоров’я людини та/або довкілля, які виникають під час виробництва, транспортування, зберігання, використання хімічної продукції, оброблення її відходів, включаючи ризики вчинення хімічних інцидентів, диверсій, терористичних актів, є мінімальними та контрольованими;

49) хімічна продукція - хімічні речовини, суміші, сплави, а також вироби, під час використання яких відбувається навмисне вивільнення хімічних речовин або які виготовляються для проведення підривних робіт чи створення піротехнічного ефекту;

50) хімічна речовина (хімічна продукція) - хімічний елемент та його сполуки у природному стані або отримані в результаті виробничого процесу, включно з добавками, необхідними для збереження стабільності, та домішками, що утворилися внаслідок виробничого процесу, крім розчинника, який може відділятися без впливу на стабільність речовини або зміни її складу;

51) хімічна речовина подвійного використання - хімічна речовина, яка, крім прямого призначення, може використовуватися як хімічна зброя або вибухівка, як прекурсор для виготовлення хімічної, вогнепальної, запалювальної, ракетної та самохідної підводної вибухової зброї або використовуватися для здійснення терористичного акту, диверсії, нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, забруднення довкілля на значних територіях з метою спричинення загибелі або захворюваності людей, масової загибелі об’єктів тваринного і рослинного світу або інших тяжких наслідків;

52) хімічний інцидент - випадкова або навмисна подія, що становить загрозу небезпечного впливу хімічних речовин або спричиняє такий вплив на здоров’я людини та/або довкілля, включаючи фізичні види небезпечного впливу внаслідок хімічних реакцій, вибуху;

53) цільовий об’єкт - виробничий, промисловий, торговий або будь-який інший об’єкт, на території якого зберігаються хімічні речовини подвійного використання в обсязі, що перевищує встановлений ліміт.

1. Відносини у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом цивільного захисту України, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про оцінку впливу на довкілля", "Про охорону праці", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про національну безпеку України", іншими актами законодавства, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Відносини у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно окремими законами шляхом внесення змін до цього Закону.

3. Оцінка безпечності хімічної речовини, класифікація небезпечності хімічної продукції, заборона хімічної речовини, обмеження використання хімічної речовини, виведення з ринку особливо небезпечної хімічної речовини здійснюються виключно у порядку, передбаченому цим Законом.

4. У разі суперечності норм цього Закону нормам спеціальних законів норми цього Закону мають перевагу.

1. Цей Закон регулює відносини, пов’язані із забезпеченням хімічної безпеки та управлінням хімічною продукцією, включаючи діяльність уповноважених центральних органів виконавчої влади, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб - підприємців, суб’єктів наукової та науково-технічної діяльності.

2. Дія цього Закону поширюється на діяльність, пов’язану з виробництвом, зберіганням, імпортом, експортом, обігом, використанням хімічної продукції, обробленням її відходів, а також на відносини у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією.

3. Дія цього Закону не поширюється на діяльність, пов’язану з виробництвом, імпортом, експортом, обігом, використанням, утилізацією та/або видаленням активних фармацевтичних інгредієнтів, лікарських засобів, а також наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, пестицидів і агрохімікатів, біоцидів, дезінфекційних засобів, тютюнових виробів, нікотиновмісної та кінцевої косметичної продукції.

1. До основних цілей державної політики у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією належать:

1) забезпечення державного управління хімічною безпекою та хімічною продукцією;

2) захист довкілля та здоров’я людини від небезпечного впливу хімічної продукції протягом її життєвого циклу;

3) унеможливлення розроблення, виробництва, імпорту та використання хімічної зброї;

4) запобігання терористичним актам із застосуванням хімічної зброї або небезпечних хімічних речовин, диверсій у суб’єктів господарювання галузі хімічної промисловості, запровадження контролю за використанням прекурсорів хімічної, вогнепальної, запалювальної, ракетної та самохідної підводної вибухової зброї;

5) запобігання виникненню хімічних інцидентів, пов’язаних з небезпечною хімічною продукцією;

6) відновлення стану довкілля після забруднення внаслідок хімічних інцидентів;

7) використання передового світового досвіду у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією у хімічній промисловості, стимулювання інноваційного розвитку економіки;

8) підвищення рівня інформаційного, освітнього, наукового та науково-технічного забезпечення у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією.

1. Основними принципами державної політики у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією є:

1) пріоритетність вимог хімічної безпеки, обов’язковість додержання встановлених нормативів під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, пов’язаної з використанням хімічної продукції або іншої нехарчової продукції;

2) сталий розвиток та захист довкілля від негативного антропогенного впливу;

3) гарантування мінімального ризику для життя та/або здоров’я людини і довкілля під час зберігання, виробництва та використання хімічних речовин або хімічної продукції;

4) науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства;

5) відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення вимог законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

6) координація діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади для цілей гарантування хімічної безпеки шляхом узгодженого планування на національному, регіональному рівнях з урахуванням наукових досягнень та технологічного розвитку;

7) доступність інформації про реалізацію державної політики у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, хімічні інциденти та відповідні заходи реагування, а також забруднені небезпечними хімічними речовинами території, небезпеку, яку становить хімічна продукція або інша нехарчова продукція;

8) соціальний захист працівників, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

9) використання передового світового досвіду для цілей гарантування хімічної безпеки, підвищення рівня промислової безпеки та забезпечення інноваційного розвитку галузей хімічної промисловості.

1. Суб’єктами у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, на яких поширюється дія цього Закону.

1. Суб’єкти господарювання мають право:

1) одержувати у встановленому порядку інформацію про небезпечні властивості хімічної продукції та її безпечне використання, про заходи щодо мінімізації загроз хімічній безпеці та контролю ризиків, а також про передовий світовий досвід у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

2) брати участь у розробленні національного та регіональних планів управління хімічною безпекою;

3) брати участь у відповідних заходах щодо мінімізації загроз хімічній безпеці та контролю ризиків;

4) отримувати відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення вимог законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, у встановленому законом порядку.

2. Суб’єкти господарювання зобов’язані:

1) проводити оцінку впливу на довкілля у випадках, передбачених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля";

2) дотримуватися вимог щодо обмеження використання небезпечних хімічних речовин;

3) використовувати за можливості альтернативні хімічні речовини до початку виробництва чи використання в технологічному процесі небезпечних хімічних речовин;

4) дотримуватися вимог щодо надання хімічної продукції та її маркування;

5) проводити оцінку безпечності хімічної речовини;

6) надавати інформацію про небезпечні хімічні речовини, хімічні інциденти та випадки забруднення довкілля;

7) запроваджувати систему управління хімічною безпекою та хімічною продукцією на основі ризик-орієнтованого підходу;

8) проводити класифікацію небезпечності хімічної продукції та ідентифікацію хімічних речовин;

9) проводити оцінку ризиків небезпеки для довкілля та здоров’я людини під час виробництва та використання хімічної продукції, у тому числі під час використання у науково-технічних та дослідно-технологічних розробках, виробництві нових хімічних речовин, та вживати заходів щодо їх мінімізації;

10) дотримуватися вимог щодо державної реєстрації хімічних речовин та безпечного управління хімічною продукцією;

11) дотримуватися встановлених законодавством вимог щодо виробництва та імпорту хімічної продукції, а також відповідних вимог щодо її перевезення, транспортування та зберігання;

12) запобігати сумісному перевезенню чи складуванню хімічних речовин з харчовими продуктами, завантаженню хімічних речовин у тару (зокрема великогабаритну), контейнери (зокрема середньої вантажопідйомності для масових вантажів), цистерни та іншу тару (упаковку), що використовуються для перевезення харчових продуктів;

13) мати дозвіл на використання особливо небезпечної хімічної речовини, що виводиться з ринку;

14) брати участь в інформаційному забезпеченні сфери забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

15) здійснювати заходи щодо запобігання виникненню хімічних інцидентів, а також щодо захисту персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого хімічного забруднення;

16) сприяти суб’єктам, що безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, та державним органам, які залучаються до участі в реалізації заходів, пов’язаних із запобіганням, виявленням і припиненням терористичної діяльності;

17) забезпечувати безпечні умови праці та охорону довкілля під час використання хімічної продукції, надавати працівникам або їх повноважним представникам доступ до інформації про властивості хімічної продукції, що виробляється або використовується ними, під вплив якої вони можуть потрапити під час виконання своїх обов’язків;

18) здійснювати у встановленому законодавством порядку відшкодування шкоди, завданої життю, здоров’ю і майну громадян України, юридичним особам, іноземцям та особам без громадянства та/або довкіллю, спричиненої порушенням вимог законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

19) забезпечувати фінансування заходів у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

20) забезпечувати проведення професійного навчання з підвищення кваліфікації працівників та проведення атестації фахівців у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

21) дотримуватися встановлених законодавством вимог у сфері ліцензування видів господарської діяльності під час здійснення перевезення небезпечних вантажів і небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом;

22) вживати заходів щодо гарантування хімічної безпеки;

23) визначати безпечний рівень впливу хімічної речовини на здоров’я людини та довкілля;

24) дотримуватися інших вимог законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією.

1. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на:

1) безпечні умови для життя та здоров’я під час управління хімічною продукцією протягом її життєвого циклу;

2) одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про небезпечні властивості хімічної продукції, що надається на ринку, та заходи щодо управління хімічною безпекою і мінімізації загроз хімічній безпеці та контролю ризиків;

3) участь в обговоренні питань щодо розміщення об’єктів, на яких виробляється або зберігається хімічна продукція;

4) відшкодування збитків, пов’язаних із загрозою життю, здоров’ю або майну внаслідок порушення вимог щодо забезпечення хімічної безпеки;

5) внесення пропозицій щодо забезпечення хімічної безпеки та вжиття додаткових заходів для мінімізації загроз хімічній безпеці та контролю ризиків.

2. Громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов’язані:

1) дотримуватися вимог цього Закону та інших законодавчих актів у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

2) дотримуватися правил безпечного використання хімічної продукції протягом її життєвого циклу;

3) повідомляти про порушення вимог законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією.

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією належать:

1) здійснення управління у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

2) забезпечення участі України у міжнародному співробітництві у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

3) координація діяльності та здійснення контролю виконання робіт щодо зниження ризиків, запобігання хімічним інцидентам, реалізації заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов’язаних з небезпечною хімічною продукцією;

4) встановлення Порядку виявлення джерел загроз хімічній безпеці;

5) визначення Порядку проведення оцінки безпечності хімічних речовин та складання звіту про безпечність хімічної речовини;

6) затвердження Порядку моніторингу загроз хімічній безпеці;

7) встановлення Порядку створення та адміністрування Інформаційної системи управління хімічною безпекою;

8) затвердження критеріїв та правил класифікації небезпек хімічної продукції;

9) визначення Правил використання інформації про небезпеку хімічної продукції;

10) затвердження Порядку оцінювання рівнів ризиків у сфері забезпечення хімічної безпеки;

11) затвердження Порядку державної реєстрації хімічних речовин;

12) визначення Порядку ведення Державного реєстру хімічних речовин;

13) затвердження Правил розроблення паспорта безпечності хімічної продукції, а також вимог до їх безпечного використання;

14) затвердження Порядку встановлення обмежень виробництва, використання або надання на ринку хімічної продукції, що становить неконтрольований ризик для здоров’я людини та/або довкілля, що неможливо контролювати, та Порядку формування Переліку хімічних речовин, які становлять неконтрольований ризик для здоров’я людини та/або довкілля, що неможливо контролювати, виробництво, використання або надання на ринку яких обмежується;

15) затвердження порядків видачі (відмови у видачі, переоформлення, анулювання) дозволу на використання особливо небезпечної хімічної речовини, що виводиться з ринку, і дозволу на використання отруйної хімічної речовини;

16) затвердження Порядку реєстрації повідомлення про використання альтернативної назви хімічної речовини;

17) встановлення критеріїв та процедур визначення особливо небезпечних хімічних речовин, що виводяться з ринку;

18) встановлення Порядку ведення переліку особливо небезпечних хімічних речовин, що виводяться з ринку;

19) затвердження Національного плану управління хімічною безпекою та проведення оцінки ефективності його виконання;

20) затвердження порядків видачі (відмови у видачі, переоформлення, анулювання) висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, і письмової згоди (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук;

21) встановлення Порядку ведення реєстрів викидів і скидів ртуті та її сполук;

22) формування державного замовлення на підготовку фахівців у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією за поданням уповноважених органів.

2. Кабінет Міністрів України у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

1. Уповноваженими органами у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину та захисту рослин, санітарного та епідемічного благополуччя населення та гігієни праці, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного контролю за додержанням вимог законодавства про захист прав споживачів; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері промислової безпеки, охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту; інші державні органи виконавчої влади відповідно до їхньої компетенції.

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, належать:

1) координація роботи уповноважених органів виконавчої влади у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

2) забезпечення формування державної політики у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

3) встановлення Порядку розроблення та затвердження регіональних планів управління хімічною продукцією;

4) забезпечення розроблення стратегій, планів, програм у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

5) укладання у встановленому законодавством порядку міжвідомчих міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо співробітництва у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

6) встановлення Порядку класифікації хімічних інцидентів;

7) забезпечення обміну інформацією з відповідними органами влади іноземних держав та міжнародними організаціями у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

8) надання підтримки у здійсненні наукових досліджень та розробок у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

9) участь у здійсненні заходів з адаптації законодавства України у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією до законодавства Європейського Союзу;

10) виконання функцій національного органу, який уповноважений виступати від імені України під час виконання адміністративних функцій, передбачених Роттердамською конвенцією про процедуру Попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі;

11) виконання функцій національного координаційного центру, передбачених Стокгольмською конвенцією про стійкі органічні забруднювачі;

12) виконання функцій національного координаційного центру, передбачених Мінаматською конвенцією про ртуть;

13) встановлення Порядку визначення відповідних категорій точкових джерел викидів та скидів ртуті і її сполук;

14) виконання функцій національного координаційного центру, передбачених Стратегічним підходом до міжнародного регулювання хімічних речовин;

15) розроблення та затвердження екологічних нормативів.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, належать:

1) реалізація державної політики у сфері забезпечення хімічної безпеки;

2) забезпечення розроблення і виконання стратегій, планів, програм у сфері забезпечення хімічної безпеки;

3) забезпечення розроблення і виконання Національного плану управління хімічною безпекою, забезпечення проведення оцінки його ефективності;

4) погодження проектів регіональних планів забезпечення хімічної безпеки;

5) видача (відмова у видачі, переоформлення, анулювання) дозволу на використання особливо небезпечної хімічної речовини, що виводиться з ринку, і дозволу на використання отруйної хімічної речовини;

6) здійснення державної реєстрації хімічних речовин;

7) ведення Державного реєстру повідомлень про використання альтернативної назви хімічної речовини;

8) забезпечення виконання робіт щодо зниження ризиків, запобігання хімічним інцидентам та хімічним аваріям;

9) реалізація заходів з виявлення джерел загроз хімічній безпеці;

10) забезпечення здійснення моніторингу загроз хімічній безпеці, підготовка та оприлюднення звіту за результатом його здійснення;

11) створення та адміністрування Інформаційної системи управління хімічною безпекою;

12) ведення Державного реєстру хімічних речовин;

13) формування та ведення Реєстру класифікації небезпечності та елементів інформації про небезпечну хімічну продукцію;

14) формування та ведення Переліку хімічних речовин, що становлять неконтрольований ризик для здоров’я людини та/або довкілля, що неможливо контролювати, виробництво, використання або надання на ринку України яких обмежується;

15) формування та ведення Переліку отруйних хімічних речовин;

16) встановлення лімітів обсягу та проведення ідентифікації хімічних речовин подвійного використання та формування і ведення Переліку хімічних речовин подвійного використання;

17) забезпечення розроблення плану заходів з підготовки до виконання зобов’язань, що випливають із членства України у Мінаматській конвенції про ртуть;

18) видача (відмова у видачі, переоформлення, анулювання) письмової згоди (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук;

19) видача (відмова у видачі, переоформлення, анулювання) висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть;

20) формування та ведення реєстрів викидів і скидів ртуті та її сполук;

21) забезпечення здійснення підготовки фахівців у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

22) забезпечення обміну інформацією з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у сфері забезпечення хімічної безпеки;

23) надання доступу до узагальнених даних у сфері забезпечення хімічної безпеки та інформування громадськості щодо забезпечення хімічної безпеки;

24) інформаційна та технічна підтримка компетентного органу виконавчої влади, що забезпечує виконання положень Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, національного органу, уповноваженого виступати від імені України під час виконання адміністративних функцій, передбачених Роттердамською конвенцією про процедуру Попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі, національного координаційного центру, передбаченого Стокгольмською конвенцією про стійкі органічні забруднювачі, національного координаційного центру, передбаченого Мінаматською конвенцією про ртуть, національного координаційного центру, передбаченого Стратегічним підходом до міжнародного регулювання хімічних речовин та Єдиного центру із забезпечення виконання міжнародних договорів України, що регулюють питання поводження з небезпечними відходами та речовинами;

25) участь у здійсненні заходів з адаптації законодавства України у сфері забезпечення хімічної безпеки до законодавства Європейського Союзу.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належать:

1) здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб’єктами господарювання, установами, організаціями вимог законодавства про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб’єктами господарювання вимог екологічних нормативів та за реалізацією необхідних заходів щодо мінімізації (контролю) ризиків для цілей забезпечення охорони довкілля за результатами проведення оцінки безпечності хімічних речовин та/або відповідно до паспортів безпечності хімічної продукції чи інструкцій з безпечного використання хімічної продукції, суб’єктами господарювання під час здійснення своєї господарської діяльності;

3) здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб’єктами господарювання правил і режиму експлуатації установок, призначених для використання хімічних речовин;

4) здійснення контролю за станом здійснення заходів, передбачених національним та регіональними планами управління хімічною безпекою.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, належать:

1) затвердження державних медико-санітарних нормативів та державних медико-санітарних правил (регламентів) під час виробництва та/або використання хімічних речовин чи хімічної продукції;

2) затвердження методичних настанов щодо аналізу ризику для здоров’я людини хімічних речовин або хімічної продукції;

3) визначення пріоритетних заходів щодо захисту населення від негативного впливу хімічних речовин або хімічної продукції;

4) методичне забезпечення під час визначення рівня небезпечності хімічних речовин;

5) забезпечення надання невідкладної медичної допомоги та необхідної інформації у випадках отруєнь, травм, хвороб, порушень роботи систем організму, спричинених негативним впливом хімічних речовин та хімічної продукції;

6) здійснення міжнародного співробітництва у питаннях розроблення та вдосконалення підходів до проведення оцінок впливу хімічних речовин на здоров’я населення та довкілля;

7) участь у здійсненні заходів з адаптації законодавства України у сфері забезпечення хімічної безпеки до законодавства Європейського Союзу.

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері промислової безпеки, охорони праці, належать:

1) здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням відповідних гігієнічних нормативів та за здійсненням необхідних заходів щодо мінімізації (контролю) ризиків;

2) реалізація заходів, передбачених планами управління хімічною безпекою.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері промислової безпеки, охорони праці, здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину та захисту рослин, санітарного та епідемічного благополуччя населення та гігієни праці, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного контролю за додержанням вимог законодавства про захист прав споживачів, належать:

1) здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду (контролю) за додержанням вимог санітарного законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

2) прийняття у передбачених законом випадках рішень про вилучення з обігу хімічної продукції, яка не відповідає вимогам законодавства;

3) розроблення та затвердження гігієнічних нормативів.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину та захисту рослин, санітарного та епідемічного благополуччя населення та гігієни праці, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного контролю за додержанням вимог законодавства про захист прав споживачів, здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, належать:

1) реалізація державної політики з питань хімічного захисту населення, координація діяльності та контроль здійснення заходів щодо захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із виливом (викидом) небезпечних хімічних речовин;

2) забезпечення здійснення заходів щодо захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах хімічної промисловості;

3) залучення підрозділів пошуково-рятувальних сил та аварійно-рятувальних служб центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та координація їхньої діяльності під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій державного і регіонального рівнів, пов’язаних з вивільненням (викидом) небезпечних хімічних речовин;

4) забезпечення здійснення заходів щодо мінімізації ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах хімічної промисловості;

5) участь у здійсненні заходів з адаптації законодавства України у сфері забезпечення хімічної безпеки до законодавства Європейського Союзу.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, запобігання злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку, у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, належить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень щодо незаконного обігу та використання отруйних хімічних речовин та особливо небезпечних хімічних речовин або операцій поводження з ними.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, запобігання злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку, здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

1. До повноважень Служби безпеки України у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією належать:

1) запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів технологічного тероризму;

2) запобігання терористичним актам з використанням небезпечних хімічних речовин;

3) участь в ідентифікації та інвентаризації цільових об’єктів відповідно до наявності на їхній території хімічних речовин подвійного використання в обсязі, що перевищує встановлений ліміт;

4) погодження Порядку формування Реєстру цільових об’єктів;

5) погодження наданого суб’єктами господарювання Порядку розроблення плану захисту цільових об’єктів;

6) схвалення планів захисту цільових об’єктів;

7) розроблення та виконання заходів щодо запобігання терористичним актам, диверсіям або актам несанкціонованого втручання на цільових об’єктах, а також координація діяльності суб’єктів господарювання під час нейтралізації (локалізації) загроз.

2. Служба безпеки України у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

1. До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією належать:

1) забезпечення дотримання законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;