Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією

9. До заяви про отримання дозволу на використання отруйної хімічної речовини додаються:

1) відомості про хімічну речовину:

назва хімічної речовини відповідно до номенклатури ІЮПАК;

інші назви хімічної речовини (тривіальні назви, торгові назви, абревіатура);

реєстраційний номер, установлений Хімічною реферативною службою (номер CAS) (за наявності);

інші ідентифікатори хімічної речовини (за наявності);

хімічна і структурна формули хімічної речовини (включаючи позначення специфікації спрощеного представлення молекул у рядку введення) (за наявності);

інформація щодо оптичної активності та типового співвідношення (стерео) ізомерів хімічної речовини (у разі наявності та відповідності);

молекулярна маса або діапазон молекулярних мас хімічної речовини;

ступінь чистоти хімічної речовини (концентрація основного компонента або основних компонентів у відсотках);

ідентифікатори домішок, включаючи ізомери та побічні продукти;

концентрація основних домішок у відсотках;

ідентифікатори та концентрація у порядку зменшення (у мільйонних долях або у відсотках) добавок (наприклад стабілізуючі або інгібіторні реагенти);

2) відомості про визначені види використання хімічної речовини або у складі хімічної продукції, щодо якої подається заява на отримання дозволу на використання;

3) звіт про безпечність хімічної речовини як результат проведеної оцінки безпечності хімічної речовини відповідно до статті 25 цього Закону, якщо він не був наданий під час процедури державної реєстрації хімічної речовини відповідно до статті 38 цього Закону;

4) відомості про здійснення необхідних заходів контролю ризиків;

5) відомості про страхування відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути завдано довкіллю та/або життю, здоров’ю і майну третіх осіб під час використання небезпечних хімічних речовин;

6) відомості про розрахунок розміру та порядок здійснення оплати за видачу дозволу.

10. У разі якщо заяву на отримання дозволу на використання отруйної хімічної речовини вже подано для розгляду іншим суб’єктом господарювання або такий дозвіл вже було надано іншому суб’єкту господарювання, заявник на отримання дозволу для такого самого виду використання ідентичної хімічної речовини або групи хімічних речовин може посилатися на відповідні документи, які були надані раніше іншим суб’єктом господарювання, якщо він офіційно дозволив заявнику робити такі посилання.

11. Форми документів, що додаються до заяви про отримання дозволу на використання отруйної хімічної речовини, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки.

12. Видача або надання відмови у видачі дозволу на використання отруйної хімічної речовини здійснюється протягом 30 календарних днів з дня одержання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, заяви та документів, необхідних для його видачі.

13. За видачу дозволу на використання отруйної хімічної речовини справляється плата, розмір якої обчислюється шляхом множення базового нормативу плати на відповідні коефіцієнти.

Суб’єкти господарювання, які надають послуги централізованого водопостачання, отримують дозволи на використання отруйної хімічної речовини на безоплатній основі.

14. Базовим нормативом плати за видачу дозволу на використання отруйної хімічної речовини є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття рішення про видачу такого дозволу.

15. Розмір плати розраховується з урахуванням коефіцієнтів:

1) кількості отруйних хімічних речовин;

2) обсягів використання отруйних хімічних речовин;

3) кількості видів використання отруйних хімічних речовин.

16. Для розрахунку розміру плати встановлюються такі значення коефіцієнтів:

1) коефіцієнт кількості отруйних хімічних речовин:

кількість отруйних хімічних речовин 1-1;

кількість отруйних хімічних речовин від 1 до 3 включно - 1,5;

кількість отруйних хімічних речовин від 4 до 5 включно - 2;

кількість отруйних хімічних речовин від 6 до 10 включно - 2,5;

кількість отруйних хімічних речовин понад 10-3;

2) коефіцієнт обсягу використання хімічних речовин:

до 1 тонни - 1;

від 1 тонни до 10 тонн включно - 2;

від 11 тонн до 40 тонн включно - 3;

від 41 тонни до 100 тонн включно - 4;

понад 100 тонн - 5;

3) коефіцієнт кількості видів використання отруйної хімічної речовини:

1-1;

від 1 до 3 включно - 2;

понад 3-3.

17. Строк дії дозволу на використання отруйної хімічної речовини становить три роки.

18. Підставами для переоформлення дозволу на використання отруйної хімічної речовини є:

1) зміна визначених видів використання хімічної речовини або хімічної продукції, для яких надається заява на отримання дозволу;

2) зміна необхідних заходів контролю ризиків.

19. Переоформлення дозволу на використання отруйної хімічної речовини здійснюється безоплатно протягом двох робочих днів за заявою, до якої додаються дозвіл на використання отруйної хімічної речовини, який підлягає переоформленню, та документи, зазначені в частині дев’ятій цієї статті.

20. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі (переоформлення) дозволу на використання отруйної хімічної речовини є:

1) подання суб’єктом господарювання не в повному обсязі документів, необхідних для одержання дозволу на використання отруйної хімічної речовини, згідно з переліком, встановленим цим Законом;

2) виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей.

21. Рішення про анулювання дозволу на використання отруйної хімічної речовини приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, на підставах, визначених Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", а також у разі отримання інформації про виникнення або визначення неконтрольованого ризику для здоров’я людини та/або довкілля внаслідок використання хімічної речовини.

22. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання відповідно до підстав, визначених Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

23. Суб’єкти господарювання, які отримали дозвіл на використання отруйної хімічної речовини, зобов’язані:

1) здійснювати заходи контролю ризиків для здоров’я людини та/або довкілля під час виробництва або використання отруйної хімічної речовини;

2) забезпечувати інформування протягом доби центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, щодо порушення технологічної дисципліни, виникнення хімічного інциденту, що призвели до отруєння населення або забруднення довкілля, шляхом застосування Інформаційної системи забезпечення хімічної безпеки.

24. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, отримує необхідні документи або інформацію без участі суб’єкта звернення на підставі поданих у заяві відомостей, у тому числі шляхом доступу до інформаційних систем або баз даних інших суб’єктів надання адміністративних послуг, суб’єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, або через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.

1. Державний нагляд (контроль) у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією - це превентивна діяльність органів, уповноважених здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, спрямована на виявлення та запобігання порушенням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією.

2. Органами, уповноваженими здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину та захисту рослин, санітарного та епідемічного благополуччя населення та гігієни праці, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів (далі - органи державного нагляду (контролю).

3. Державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", цього Закону та інших законодавчих актів.

4. Органи державного нагляду (контролю) уповноважені організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією.

1. Заходи державного контролю здійснюються відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

1. Заходи державного контролю здійснюються відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

2. Державний контроль за дотриманням вимог щодо забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією реалізується у формі заходів державного контролю, у рамках яких здійснюється запобігання порушенням, перевірка дотримання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання та фізичними особами вимог законодавства про хімічну безпеку та управління хімічною продукцією, виявлення та фіксація порушень, установлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності.

3. Заходи державного контролю за дотриманням вимог щодо забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією здійснюються на всій території України відповідно до розподілу повноважень органів державного нагляду (контролю).

Якщо об’єкт нагляду (контролю) перебуває у спільній власності (господарському віданні, оперативному управлінні, володінні чи користуванні) двох або більше суб’єктів, вони несуть солідарну відповідальність за дотримання (виконання) вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією на об’єкті нагляду, якщо інше не передбачено умовами договору між ними. Заходи державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією до таких суб’єктів здійснюються одночасно.

4. Заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією здійснюються без попередження, крім планових заходів.

5. Позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією здійснюються відповідно до законодавства.

6. Органи державного нагляду (контролю) фіксують заходи державного нагляду (контролю) чи окремі дії технічними приладами і засобами, що мають функції фото- та/або відеозйомки, аудіо- та/або відеозапису, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

7. Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією і визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України та повинні містити кількісні та якісні характеристики і розрахункові показники ризику.

1. Органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, можуть:

1) відвідувати виробничі майданчики та інші місця здійснення господарської діяльності суб’єктів господарювання, на яких здійснюється виробництво та/або використання хімічної продукції, у порядку, встановленому законом;

2) отримувати відповідні документи у паперовій або електронній формі від суб’єкта господарювання, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю);

3) складати акти перевірок, приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією у разі виявлення таких порушень;

4) звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об’єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, виробництва та надання на ринку хімічної продукції, якщо такі порушення створюють загрозу довкіллю та/або життю та здоров’ю людини;

5) проводити перевірку стану планування та готовності до здійснення заходів управління хімічною безпекою та хімічною продукцією;

6) застосовувати адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства з управління хімічною безпекою та хімічною продукцією;

7) розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням встановлених законодавством вимог щодо забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

8) здійснювати звукозапис, фото- і відеозйомку як допоміжні засоби документування правопорушень у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

9) скликати у встановленому порядку та проводити наради з питань, що належать до їхньої компетенції;

10) отримувати у встановленому порядку від центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання інформацію, необхідну для виконання поставлених завдань.

2. Органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, здійснюють інші повноваження відповідно до законодавства.

1. Посадові особи органів, уповноважених здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, у разі порушення вимог законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов’язані застосовувати санкції, визначені Законом.

2. У разі встановлення порушення законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, що створює загрозу довкіллю і життю та/або здоров’ю людини, посадові особи органів, уповноважених здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, виробництва та надання на ринку хімічної продукції у порядку, встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

3. За шкоду, завдану юридичним та фізичним особам внаслідок правомірного застосування санкцій, органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, та їх посадові особи відповідальності не несуть.

1. Посадові особи органів, уповноважених здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови у разі:

1) недотримання вимог щодо забезпечення хімічної безпеки, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами;

2) виробництва і надання на ринку хімічної продукції з порушенням вимог, визначених нормативно-правовими актами, або у разі відсутності даних про відповідність такої продукції вимогам щодо забезпечення хімічної безпеки;

3) невиконання вимог, передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами з питань управління хімічною безпекою та хімічною продукцією;

4) порушення правил поводження з небезпечними хімічними речовинами.

1. Підставою для звернення органів, уповноважених здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об’єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог щодо забезпечення хімічної безпеки, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами, що призвело або може призвести до забруднення довкілля, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини та економічних збитків;

2) виробництво і надання на ринку хімічної продукції з порушенням вимог, визначених нормативно-правовими актами, або у разі відсутності даних про відповідність такої продукції вимогам щодо забезпечення хімічної безпеки, що призвело або може призвести до забруднення довкілля, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини та економічних збитків;

3) недотримання вимог, передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами з питань управління хімічною безпекою та хімічною продукцією, що призвело або може призвести до забруднення довкілля, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини та економічних збитків;

4) порушення правил поводження з небезпечними хімічними речовинами, що призвело або може призвести до забруднення довкілля, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини та економічних збитків.

2. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об’єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

1. Державний ринковий нагляд за хімічною продукцією здійснюється відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" з урахуванням вимог цього Закону.

1. З метою здійснення державного ринкового нагляду за хімічною продукцією органи державного ринкового нагляду в межах своїх повноважень проводять перевірку щодо:

1) відповідності інформації про небезпеку хімічної продукції та її класифікації небезпечності, а також щодо встановлених правил нанесення інформації про небезпеку хімічної продукції;

2) державної реєстрації хімічних речовин, у тому числі у складі хімічної продукції, яка надається на ринку, відповідно до вимог, встановлених законодавством;

3) характеристик хімічної продукції (виробів) щодо встановлених обмежень використання хімічних речовин або груп хімічних речовин.

2. Органи, уповноважені здійснювати державний ринковий нагляд за хімічною продукцією, здійснюють інші повноваження відповідно до законів України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та інших законодавчих актів.

1. Плани управління хімічною безпекою розробляються на національному та регіональному рівнях.

2. Національний та регіональні плани управління хімічною безпекою розробляються на основі даних, отриманих в результаті статистичних спостережень, адміністративних даних центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, даних обліку та звітності суб’єктів господарювання, установ, організацій, а також даних Інформаційної системи управління хімічною безпекою.

3. Національний та регіональні плани управління хімічною безпекою оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

1. Національний план управління хімічною безпекою розробляється з метою визначення конкретних суспільно-політичних, інституційних, організаційно-технічних, регуляторних, технологічних заходів, спрямованих на реалізацію державної політики у сфері забезпечення хімічної безпеки, визначення відповідальних виконавців і строків здійснення заходів, джерел і обсягів фінансового забезпечення, засобів контролю за станом здійснення заходів та процедур моніторингу результатів їх впровадження.

2. Національний план управління хімічною безпекою розробляється уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері забезпечення хімічної безпеки та затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Національний план управління хімічною безпекою розробляється на період 10 років.

4. Основними розділами Національного плану управління хімічною безпекою є:

1) результати моніторингу загроз хімічній безпеці;

2) заходи щодо забезпечення безпеки та здоров’я працівників і населення від небезпечного впливу хімічної продукції;

3) заходи щодо забезпечення охорони довкілля від негативного впливу хімічної продукції;

4) заходи щодо забезпечення безпеки перевезення хімічної продукції;

5) заходи щодо підвищення рівня готовності до надзвичайних ситуацій внаслідок хімічних інцидентів та ліквідації наслідків;

6) заходи щодо запобігання вчиненню тероризму із застосуванням хімічної зброї або небезпечних хімічних речовин;

7) заходи щодо виконання вимог, передбачених міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, у сфері забезпечення хімічної безпеки.

5. Національний план управління хімічною безпекою є основою для розроблення регіональних планів управління хімічною безпекою.

6. Оцінка ефективності впровадження Національного плану управління хімічною безпекою проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, кожні два роки.

7. Результати оцінки ефективності виконання Національного плану управління хімічною безпекою оприлюднюються на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки.

8. Участь громадськості у підготовці Національного плану управління хімічною безпекою здійснюється відповідно до законодавства.

1. Регіональні плани управління хімічною безпекою розробляються та затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Проекти регіональних планів погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки. Регіональний план управління хімічною безпекою охоплює всю територію відповідної області, міста Києва чи Севастополя, Автономної Республіки Крим.

2. Порядок розроблення та затвердження регіональних планів управління хімічною безпекою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

3. Регіональні плани управління хімічною безпекою розробляються на період 10 років та підлягають перегляду кожні чотири роки з дня набрання ними чинності.

4. Регіональні плани управління хімічною безпекою підлягають оновленню протягом шести місяців після внесення змін до Національного плану управління хімічною безпекою.

5. Цільові показники, встановлені Національним планом управління хімічною безпекою, є обов’язковими для використання в регіональних планах управління хімічною безпекою і можуть бути скореговані лише на підставі достатніх обґрунтувань.

6. Затверджені регіональні плани управління хімічною безпекою є обов’язковою умовою для фінансування з державного і місцевого бюджетів заходів щодо мінімізації загроз хімічній безпеці та контролю ризиків на території відповідної області.

7. Оцінка ефективності впровадження регіональних планів управління хімічною безпекою здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями кожні два роки з дати затвердження.

8. Результати оцінки виконання регіональних планів управління хімічною безпекою оприлюднюються на веб-сайті органу, який проводив таку оцінку.

9. Участь громадськості у підготовці регіональних планів управління хімічною безпекою здійснюється відповідно до законодавства.

1. Фінансування заходів у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів суб’єктів господарювання, благодійних фондів, добровільних внесків громадян України та їх об’єднань, а також з інших джерел, не заборонених законодавством.

1. Страхування відповідальності суб’єктів господарювання у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією здійснюється у встановленому законодавством порядку.

2. Укладення договору страхування відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути завдано довкіллю та/або здоров’ю, життю і майну третіх осіб під час використання небезпечних хімічних речовин, є обов’язковою умовою для отримання дозволу на використання особливо небезпечної хімічної речовини, яка виводиться з ринку, та дозволу на використання отруйних хімічних речовин.

3. Кабінет Міністрів України може встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути завдано довкіллю та/або життю, здоров’ю і майну третіх осіб під час використання небезпечних хімічних речовин, у тому числі щодо страхових ризиків, які підлягають страхуванню за такими договорами, мінімального розміру страхової суми за такими договорами та строку дії такого договору.

1. Підвищення культури хімічної безпеки населення і професійна підготовка фахівців забезпечуються загальною обов’язковою комплексною освітою та вихованням у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, у тому числі в закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також підвищенням кваліфікації та перепідготовки працівників.

2. Знання з питань забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією є обов’язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов’язана з виробництвом, використанням, утилізацією та/або видаленням хімічної продукції.

3. Заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти здійснюють підготовку фахівців у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією з урахуванням суспільних потреб.

1. В Україні проводяться систематичні комплексні наукові дослідження з питань забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією з метою розроблення наукових основ їх застосування та забезпечення хімічної безпеки.

2. Координацію та узагальнення результатів зазначених досліджень здійснюють Національна академія наук України та уповноважені органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією.

1. Безпечність використання хімічної продукції в освітній, науковій, науково-технічній та інноваційній діяльності забезпечується шляхом:

1) дотримання встановлених правил та нормативів безпеки або інструкцій з безпечного використання;

2) інформування учасників освітнього процесу про ризики використання та небезпечні властивості хімічних речовин та іншої хімічної продукції, яку вони використовують в освітній, науковій, науково-технічній та інноваційній діяльності;

3) забезпечення освітніх, наукових та дослідницьких установ і лабораторій належним обладнанням та устаткуванням;

4) встановлення відповідальності за недотримання вимог безпечного використання хімічної продукції, охорони праці та охорони довкілля під час здійснення освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

1. Інформаційне забезпечення у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією уповноважених центральних органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання та громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства здійснюється шляхом використання Інформаційної системи управління хімічною безпекою.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, забезпечує громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства додатковою інформацією про хімічну продукцію, яка надається на ринку, та інструкціями з користування інформаційною системою у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією у зрозумілій для сприйняття громадськістю формі в електронному вигляді.

3. Суб’єкти господарювання забезпечують наступних у ланцюгу постачання користувачів та споживачів хімічної продукції інформацією про небезпеку, яку становить хімічна продукція, та заходи, які необхідно здійснити для забезпечення її безпечного використання, шляхом надання паспорта безпечності хімічної продукції або інструкції з безпечного використання.

1. Громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства та їх об’єднання забезпечуються відкритим доступом в електронному вигляді до інформації, яка міститься в Інформаційній системі забезпечення хімічної безпеки та не є інформацією з обмеженим доступом, відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

1. Особи, винні в порушенні вимог законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність за:

1) порушення вимог законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, що призвело або може призвести до забруднення довкілля, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини та економічних збитків;

2) виробництво, надання на ринку та використання хімічних речовин, які не пройшли процедуру державної реєстрації, щодо яких не отримано документи дозвільного характеру, передбачені цим Законом, або за недотримання умов, визначених такими документами;

3) порушення порядку імпорту, експорту та транзиту через територію України хімічних речовин та хімічної продукції;

4) невиконання розпоряджень та приписів органів, що здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

5) приховування або відмову в наданні інформації про виробництво небезпечних хімічних речовин, їх використання та зберігання, у тому числі про аварійні скиди та викиди;

6) приховування або фальсифікацію інформації про стан території та/або об’єктів, призначених для виробництва хімічної продукції.

2. Законами України може бути встановлено відповідальність також за інші правопорушення у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією.

1. Шкода, завдана внаслідок порушення вимог законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, підлягає компенсації в повному обсязі.

2. Суб’єкти господарювання та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства зобов’язані відшкодувати збитки, завдані внаслідок порушення ними вимог законодавства у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, у порядку та розмірах, установлених законом.

3. Суб’єкти господарювання та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства зобов’язані ліквідувати негативні наслідки, завдані довкіллю, за власний рахунок.

1. Спори, що виникають у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, вирішуються судом у встановленому законом порядку.

1. Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією відповідно до норм міжнародного права.

2. Міжнародне співробітництво України у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією здійснюється шляхом укладення міжнародних договорів, участі в міжнародних програмах і проектах, міждержавного обміну інформацією та передовим досвідом з метою забезпечення управління хімічною безпекою та хімічною продукцією.

3. У разі якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

1. Забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України, що випливають з її членства в Роттердамській конвенції про процедуру Попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі, здійснює національний орган, уповноважений виступати від імені України під час виконання адміністративних функцій, передбачених цією конвенцією.

2. Національний орган уповноважений виступати від імені України під час виконання адміністративних функцій, передбачених Роттердамською конвенцією про процедуру Попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі.

1. Забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України, що випливають з її членства у Стокгольмській конвенції про стійкі органічні забруднювачі, здійснює національний координаційний центр.

2. Національний координаційний центр розробляє, переглядає та оновлює Національний план виконання Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі, забезпечує інформування та обмін інформацією в порядку, встановленому зазначеною конвенцією.

3. Заборона та обмеження виробництва і використання, а також імпорту та експорту хімічних речовин, визначених у додатку А та додатку В до Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі, встановлюються відповідно до статті 45 цього Закону.

4. Хімічні речовини, визначені за результатом оцінки безпечності хімічної речовини відповідно до статті 25 цього Закону як стійкі, біоакумулятивні та токсичні для довкілля, вважаються особливо небезпечними хімічними речовинами, які становлять неконтрольований ризик для здоров’я людини та/або довкілля, що неможливо контролювати, та виробництво, використання або надання на ринку України яких обмежується відповідно до статті 45 цього Закону.

1. Забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України, що випливають з її членства в Мінаматській конвенції про ртуть, здійснює національний координаційний центр.

2. Національний координаційний центр забезпечує інформування та обмін інформацією в порядку, встановленому зазначеною конвенцією.

1. Транскордонне перевезення ртуті та її сполук здійснюється на підставі письмової згоди (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Подання суб’єктом господарювання заяви про отримання (переоформлення, анулювання) письмової згоди (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, здійснюється у паперовій формі або електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Інформаційну систему забезпечення хімічної безпеки, а рішення про відмову у видачі (переоформленні, анулюванні) письмової згоди (повідомлення) - виключно в електронній формі. Заяву може подавати особа, уповноважена суб’єктом господарювання.

3. Письмову згоду (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук надає до запланованої дати їх першого перевезення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, безоплатно протягом 30 робочих днів.

4. Видача (відмова у видачі, переоформлення, анулювання) письмової згоди (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

5. Порядок видачі (відмови у видачі, переоформлення, анулювання) письмової згоди (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук затверджується Кабінетом Міністрів України.

6. Форма документів, що додаються до заяви про отримання письмової згоди (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки.

7. До заяви на отримання письмової згоди (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук додаються:

1) для експорту ртуті та її сполук:

інформація про необхідну кількість заповнених бланків повідомлення (примірники, призначені для компетентних органів держав імпорту заповнюються мовою, прийнятною для цих держав);

відомості про кількість ртуті та її сполук;

відомості про походження ртуті та її сполук;

відомості про подальше використання ртуті та її сполук у державі імпорту;

відомості про наявність згоди держави імпорту;

відомості про виконання вимог Мінаматської конвенції про ртуть, необхідних для ввезення ртуті, у державі імпорту;

засвідчену належним чином копію контракту між експортером та особою, що відповідає за подальше поводження з ртуттю;

опис шляху перевезення ртуті та її сполук;

інформація про орієнтовний строк транскордонного перевезення;

відомості про страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів;

2) для імпорту ртуті та її сполук:

оригінал повідомлення держави експорту;

відомості про кількість ртуті та її сполук;

відомості про походження ртуті та її сполук;

відомості про подальше використання ртуті у державі імпорту;

відомості про виконання вимог Мінаматської конвенції про ртуть, необхідних для ввезення ртуті, у державі імпорту;

засвідчену належним чином копію контракту між експортером та особою, що відповідає за подальше поводження з ртуттю та її сполуками;

опис шляху перевезення ртуті та її сполук;

інформація про орієнтовний строк транскордонного перевезення;

відомості про страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.

8. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі (переоформленні) письмової згоди (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук є:

1) виявлення недостовірності даних, зазначених у документах, поданих для видачі письмової згоди (повідомлення);

2) подання не в повному обсязі документів, необхідних для видачі письмової згоди (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук.

9. Строк дії письмової згоди (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук становить три роки.

10. Підставою для переоформлення письмової згоди (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук є:

1) зміна в описі шляху транспортування;

2) заміна перевізника ртуті та її сполук;

3) зміна виду перевезення.

11. Переоформлення письмової згоди (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук здійснюється безоплатно протягом двох робочих днів за заявою, до якої додається письмова згода (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук, яка підлягає переоформленню, та документи, зазначені в частині сьомій цієї статті.

12. Рішення про анулювання письмової згоди (повідомлення) про транскордонне перевезення ртуті та її сполук приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, на підставах, визначених Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

13. Положення цієї статті не поширюються на:

1) обсяг ртуті та її сполук, які планується використовувати для лабораторних досліджень або як еталон та стандартні зразки складу та властивостей речовин і матеріалів;

2) обсяг ртуті у концентрації менше за 0,1 відсотка за масою ртуті природного походження, присутній у нертутних металах, рудах або корисних копалинах, включаючи вугілля, та продукцію, отриману з них;

3) обсяг ртуті у складі хімічної продукції у концентрації менше за 0,1 відсотка за масою ртуті.

1. Виробництво, імпорт та експорт продукції, що містить ртуть, здійснюються на підставі висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть.

2. Висновок щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, надає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Для отримання висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, суб’єкт господарювання подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, заяву про отримання висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть.

4. Подання суб’єктом господарювання заяви про отримання (переоформлення, анулювання) висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, здійснюється у друкованому вигляді або електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Інформаційну систему управління хімічною безпекою, а рішення про відмову у видачі (переоформленні, анулюванні) - виключно в електронній формі. Заяву може подавати особа, уповноважена суб’єктом господарювання.

5. Видача (відмова у видачі, переоформлення, анулювання) висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" безоплатно протягом 30 робочих днів з дня одержання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, заяви та документів, необхідних для його видачі.

6. Порядок видачі (відмови у видачі, переоформлення, анулювання) висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, затверджується Кабінетом Міністрів України.

7. Форма документів, що додаються до заяви про отримання висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки.

8. До заяви про отримання висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, додаються:

1) копія зовнішньоекономічного договору або контракту щодо транскордонного перевезення продукції, що містить ртуть;

2) відомості про походження і склад продукції, що містить ртуть, яка є об’єктом транскордонного перевезення;

3) відомості про виробництво продукції, що містить ртуть.

9. Строк дії висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, становить один рік.

10. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі (переоформленні) висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, є:

1) недостовірність відомостей у документах, поданих для видачі висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть;

2) подання документів, необхідних для видачі висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, не в повному обсязі.

11. Рішення про анулювання висновку щодо можливості здійснення виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, на підставах, визначених Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".