Про затвердження Порядку надання роботодавцям компенсацій за працевлаштування зареєстрованих безробітних

Відповідно до статей 26, 26-1 та частини четвертої статті 29 Закону України "Про зайнятість населення" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок надання роботодавцям компенсацій за працевлаштування зареєстрованих безробітних, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім підпунктів 3 та 4 пункту 3, абзаців першого та другого пункту 6, пунктів 15 та 22 Порядку, затвердженого цією постановою, які набирають чинності через шість місяців з дня набрання чинності Законом України від 21 вересня 2022 р. № 2622-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці".

1. Цей Порядок визначає умови, механізм виплати міжрегіональними, регіональними центрами зайнятості та їх філіями та обласними, Київським міським, міськими, районними та міськрайонними центрами зайнятості (до завершення їх реорганізації) (далі - центри зайнятості) роботодавцю компенсацій за працевлаштування зареєстрованих безробітних, визначених статтями 26, 26-1 та частиною четвертою статті 29 Закону України "Про зайнятість населення".

2. У цьому Порядку:

термін "тривалість виплати компенсації" означає сумарну кількість місяців (незалежно від календарної черговості), за які компенсуються витрати роботодавця за працевлаштування зареєстрованих безробітних;

термін "суб’єкт господарювання" вживається у значенні, наведеному в Господарському кодексі України;

інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про зайнятість населення", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", "Про державну допомогу суб’єктам господарювання".

3. Дія цього Порядку поширюється на роботодавців (суб’єктів господарювання), які за направленням центру зайнятості працевлаштовують такі категорії зареєстрованих безробітних:

1) громадяни, зазначені у пунктах 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 та 10 частини першої статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", а саме:

один з батьків або особа, яка їх замінює і:

- має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років;

- виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;

- утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності);

діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;

особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування";

особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

особи, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення;

2) особи, яким до настання права на пенсію за віком залишилося не більше п’яти років;

3) зареєстровані безробітні, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад шість місяців;

4) зареєстровані безробітні з числа осіб:

віком до 25 років, які сумарно мають страховий стаж не більше 12 місяців;

віком до 35 років - на перше робоче місце;

звільнених із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби - на перше робоче місце після такого звільнення.

Дія цього Порядку не поширюється на роботодавців (суб’єктів господарювання), які є бюджетними установами або фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

4. Роботодавцю, який працевлаштовує осіб, визначених абзацами другим - восьмим, десятим та дванадцятим підпункту 1 пункту 3 цього Порядку та які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад один місяць, а також осіб, визначених підпунктом 3 пункту 3 цього Порядку, за направленням центру зайнятості строком не менше ніж на два роки, компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, але не більше подвійного розміру мінімального страхового внеску.

5. Роботодавцю, який за направленням центру зайнятості працевлаштовує строком не менше ніж на один рік осіб, визначених абзацами дев’ятим та одинадцятим підпункту 1 та підпунктом 2 пункту 3 цього Порядку та які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад один місяць, компенсується 50 відсотків фактичних витрат на оплату праці, але не більше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент виплати.

6. Роботодавцю, який за направленням центру зайнятості працевлаштовує зареєстрованого безробітного з числа осіб, визначених підпунктом 4 пункту 3 цього Порядку, компенсується 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виплати, за відповідну особу за місяць.

Особи, визначені підпунктом 4 пункту 3 цього Порядку, можуть одноразово скористатися правом на працевлаштування у роботодавця з компенсацією за них частини витрат на оплату праці.

Особи, визначені підпунктами 1, 2 і 3 пункту 3 цього Порядку, можуть один раз на п’ять років скористатися правом на працевлаштування у роботодавця з компенсацією за них частини витрат на оплату праці за умови, що такі зареєстровані безробітні у відповідному п’ятирічному періоді не були працевлаштовані будь-яким роботодавцем з наданням йому компенсацій, передбачених Законом України "Про зайнятість населення" (крім професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітної особи).

7. Компенсації, передбачені цим Порядком, виплачуються за рахунок та в межах коштів, передбачених на ці цілі в бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних).

8. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 або пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залежно від джерела фінансування компенсації, крім випадку, коли на його робоче місце роботодавцем працевлаштовано іншого зареєстрованого безробітного за направленням центру зайнятості до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості.

9. У разі коли на місце звільненого працівника працевлаштовано зареєстрованого безробітного з числа осіб, які належать до категорії, відповідно до якої була призначена компенсація, її виплата продовжується до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості з урахуванням положень пункту 7 цього Порядку.

10. Виплата компенсації зберігається у разі, коли строк працевлаштування іншого зареєстрованого безробітного на місце звільненого працівника не перевищує 60 календарних днів.

Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування обчислюються сумарно з дати працевлаштування першого працівника, враховуючи строки виплаченої компенсації та перерви між працевлаштуванням безробітних.

У разі досягнення працівником, за якого виплачувалася компенсація, пенсійного віку та призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, встановлення йому інвалідності або зняття інвалідності та продовження ним роботи виплата компенсації продовжується до закінчення встановленого строку отримання компенсації.

11. Компенсації, передбачені цим Порядком, не надаються суб’єкту господарювання у разі наявності одного з таких випадків:

1) суб’єкт господарювання має заборгованість:

із сплати єдиного внеску;

із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

з виплати заробітної плати;

перед державним (місцевим) бюджетом понад шість місяців;

2) до суб’єкта господарювання застосовуються судові процедури банкрутства (неплатоспроможності), передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, або суб’єкт господарювання перебуває на стадії ліквідації.

12. Компенсації, передбачені цим Порядком, надаються з урахуванням положень Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання".

Сукупний розмір компенсації разом з будь-якими іншими напрямами державної підтримки та/або допомоги (незалежно від її видів та джерел) сукупно не може перевищувати за будь-який трирічний період суму, еквівалентну 200 тис. євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком, що діяв на останній день фінансового року.

Суб’єкт господарювання, який має намір отримати компенсацію, надає центру зайнятості відомості про сукупний розмір незначної державної допомоги, отриманої ним протягом останніх трьох років, її форму та мету.

Положення, передбачені цим пунктом, не застосовуються у період воєнного стану.

13. Для отримання компенсації, передбаченої пунктом 4 цього Порядку, роботодавець подає до центру зайнятості заяву за формою згідно з додатком 1.

14. Для отримання компенсації, передбаченої пунктом 5 цього Порядку, роботодавець подає до центру зайнятості заяву за формою згідно з додатком 2.

15. Для отримання компенсації, передбаченої пунктом 6 цього Порядку, роботодавець подає до центру зайнятості заяву за формою згідно з додатком 3.

16. У заявах, передбачених пунктами 13-15 цього Порядку, зазначаються, зокрема:

основний вид економічної діяльності, сукупний розмір незначної державної допомоги, отриманої роботодавцем протягом останніх трьох років, її форма та мета;

інформація про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати;

інформація про працевлаштування особи на умовах, передбачених цим Порядком;

прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) працевлаштованої особи.

Інформація, зазначена в заявах, передбачених пунктами 13-15 цього Порядку, подається та оброблюється на всіх етапах з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

Заяви, передбачені пунктами 13-15 цього Порядку, подаються роботодавцем протягом двох місяців з дня працевлаштування особи до центру зайнятості, розташованого за місцем провадження діяльності роботодавця.

Заяви, передбачені пунктами 13-15 цього Порядку, можуть бути подані особисто роботодавцем до центру зайнятості або через електронний кабінет роботодавця Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

17. Інформація щодо застосування до роботодавця судових процедур банкрутства (неплатоспроможності), передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, або перебування на стадії ліквідації визначається центром зайнятості на підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань шляхом електронної інформаційної взаємодії засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.

18. Центр зайнятості не пізніше ніж через п’ять робочих днів з дня надходження заяви у порядку обміну інформацією з Пенсійним фондом України та ДПС перевіряє зазначену в заяві інформацію з метою підтвердження відповідності умовам надання компенсації.

Пенсійний фонд України у строки, визначені порядком обміну інформацією, надає відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування про:

трудові відносини з особою, працевлаштованою роботодавцем (дата початку трудових відносин);

суму нарахованої працевлаштованій особі заробітної плати та єдиного внеску;

наявність/відсутність заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

ДПС у строки, визначені порядком обміну інформацією, надає інформацію (станом на 1 число місяця, в якому надійшов запит в порядку обміну інформацією) про:

наявність/відсутність заборгованості роботодавця перед державним (місцевими) бюджетом (бюджетами) з податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи;

наявність/відсутність заборгованості з виплати заробітної плати у роботодавця;

наявність/відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску.

19. Рішення щодо надання або відмови у наданні компенсації приймається центром зайнятості та оформлюється відповідним наказом протягом п’яти календарних днів після отримання відповідної інформації з Пенсійного фонду України, ДПС та з урахуванням персональних даних про особу, якими володіє центр зайнятості.

Рішення щодо відмови у наданні компенсації приймається центром зайнятості у разі:

невідповідності роботодавця умовам надання компенсації, зазначеним цим Порядком;

перевищення отриманої суми незначної державної допомоги, визначеної Законом України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання".

Повідомлення про прийняте рішення щодо надання компенсації, відмови у її наданні надсилається роботодавцю протягом трьох календарних днів у спосіб, обраний роботодавцем для подання заяви.

Моніторинг відповідності роботодавця умовам надання компенсації здійснюється центром зайнятості протягом усього періоду виплати компенсацій.

20. Виплата компенсації, передбаченої пунктом 4 цього Порядку, здійснюється кожен непарний місяць роботи з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного. Загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців протягом двох років.

Розмір компенсації визначається на підставі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування про суму єдиного внеску, сплаченого роботодавцем за працівника.

Якщо компенсація надається за неповний місяць, розмір компенсації за такий період обчислюється пропорційно шляхом ділення суми сплаченого роботодавцем за працівника єдиного внеску за місяць на кількість календарних днів місяця та множення на кількість календарних днів, за які надається компенсація.

21. Виплата компенсації, передбаченої пунктом 5 цього Порядку, здійснюється кожен непарний місяць роботи з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного. Загальна тривалість виплати компенсації становить шість місяців.

Розмір компенсації визначається на підставі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування про суму заробітної плати, нарахованої роботодавцем працівнику.

Якщо компенсація надається за неповний місяць, розмір компенсації за такий період обчислюється пропорційно шляхом ділення суми нарахованої роботодавцем працівнику заробітної плати за місяць на кількість календарних днів місяця та множення на кількість календарних днів, за які надається компенсація.

22. Виплата компенсації, передбаченої пунктом 6 цього Порядку, здійснюється кожен непарний місяць роботи з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного. Загальна тривалість виплати компенсації становить не більше шести місяців за умови збереження гарантій зайнятості особи протягом періоду, що перевищує період виплати у два рази.

Якщо компенсація надається за неповний місяць, розмір компенсації визначається як різниця між сумою компенсації витрат (50 відсотків мінімальної заробітної плати) та її розміром, розрахованим пропорційно відпрацьованому працівником часу на місяць, за який надається компенсація.

23. Центр зайнятості формує щомісяця на підставі даних Пенсійного фонду України відомість про виплату компенсації роботодавцям за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за формою згідно з додатком 4 і передає до 15 числа місяця, наступного за місяцем подання звіту, зазначену відомість територіальному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

24. У разі зміни роботодавцем місця провадження діяльності компенсацію виплачує центр зайнятості, який її розпочав.

25. Роботодавець відповідає за достовірність даних щодо працевлаштування осіб та відповідності умовам, які є підставою надання компенсацій.

Роботодавець зобов’язаний повідомити центру зайнятості про припинення трудових відносин з працівником, за працевлаштування якого виплачується компенсація, протягом п’яти робочих днів з дня звільнення працівника.

Роботодавець втрачає право на отримання компенсації, а її виплата припиняється починаючи з місяця, у якому не було дотримано умов її надання або з відповідною особою були припинені трудові відносини.

Роботодавець у разі необхідності може надати центру зайнятості додаткову інформацію щодо виплати заробітної плати особі та сплаченого єдиного внеску за місяць, у якому настала підстава для припинення виплати компенсації.

У разі врахування зазначеної інформації та підтвердження дотримання умов для надання компенсації її виплата продовжується.

26. Рішення центру зайнятості щодо відмови у виплаті компенсації може бути оскаржено до Державного центру зайнятості або в судовому порядку.

27. У період воєнного стану строки виплати компенсації забезпечуються з урахуванням наявності фінансування.