спадкові порушення функціональної здатності тромбоцитів D69.1 (якісні дефекти тромбоцитів) з наявністю лабораторних порушень функціональної здатності тромбоцитів та об'єктивно підтверджених проявів геморагічного синдрому та об'єктивно підтверджених проявів геморагічного синдрому, які не потребують стаціонарного лікування.
3) до пункту "в" належать:
набуті гемолітичні анемії (D59) та інші анемії (D64) в стадії тривалої (понад 5 років) повної клініко-гематологічної ремісії після проведення оперативного, цитостатичного, таргетного, імуносупресивного або іншого лікування, спрямованого на припинення або призупинення гемолізу;
ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (D69.3) в стадії тривалої (понад 3 роки, рівень тромбоцитів від 100 х 10-9/л і вище) повної клініко-гематологічної ремісії після проведеного оперативного, цитостатичного, таргетного, імуносупресивного або іншого лікування, спрямованого на припинення або призупинення імунного руйнування тромбоцитів;
аліментарні анемії (D50 - D53) та хронічна постгеморагічна анемія (D62), що потребували стаціонарного лікування з приводу анемії три і більше разів на рік;
спадкові порушення функціональної здатності тромбоцитів (якісні дефекти тромбоцитів) (D69.1) з наявністю лабораторних порушень функціональної здатності тромбоцитів без об'єктивно підтверджених проявів геморагічного синдрому;
сімейний еритроцитоз (D75.0) без клінічних проявів і без показань до лікування.
У разі діагностування анемії при хронічних хворобах, класифікованих в інших рубриках та новоутвореннях (D63) експертне висновок виноситься по основній нозологічній формі захворювання, що спричинило виникнення анемії.
Діагноз саркоїдозу повинен бути підтверджений морфологічно. За неможливості морфологічної верифікації або відмови від неї діагноз встановлюється на основі комплексу клініко-рентгенологічних ознак.
4) до пункту "а" належать:
саркоїдоз легень зі значним порушенням функції дихання;
саркоїдоз з ураженням центральної нервової системи;
саркоїдоз з ураженням серця.
5) до пункту "б" належать:
саркоїдоз легень, лімфатичних вузлів який потребує тривалого прийому ГКС або цитостатиків (не менше 6 місяців);
саркоїдоз легень з помірним порушенням функції дихання;
рецидивуючий перебіг саркоїдозу.
6) до пункту "в" належать:
саркоїдоз лімфатичних вузлів;
саркоїдоз легень без або з незначним порушенням функції зовнішнього дихання.
Критерії оцінки порушень функції зовнішнього дихання наведені в таблиці 13 статті 49 цього додатка.
Постанова про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою приймається у разі, коли тимчасові розлади функцій крові та кровотворних органів після перенесених захворювань (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, порушення функцій еритроцитів та тромбоцитів) не зумовлені системними захворюваннями крові або після хірургічного лікування для повного відновлення працездатності та нормалізації гематологічних показників потрібен строк не менше одного місяця.
Під час дії воєнного стану за пунктом "г" цієї статті може прийматися постанова "непридатний до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців" (із зазначенням відповідного строку) якщо для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців.
IV. Хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин (E00 - E90), їх наслідки
1. Стаття 13.
Медичний огляд кандидатів та військовослужбовців при визначенні ступеня придатності до військової служби проводиться після стаціонарного ретельного обстеження в умовах спеціалізованого лікувального закладу (установи). У разі виявлення вузлового зоба (вузол більше 1 см) пропонується проведення пункційної біопсії щитовидної залози під контролем УЗД та цитологічне дослідження біоптату. Якщо відсутні дані за новоутворення, огляд проводиться за пунктом "в".
1) до пункту "а" належать:
рецидивуючий тиреотоксикоз важкого ступеня (схуднення, екзофтальм, задуха у спокої, частота пульсу більше 120 ударів на хвилину та порушення серцевого ритму);
тяжкі форми гіпотиреозу, що потребують призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні 125 мкг та більше на добу.
2) до пункту "б" належать:
тиреотоксикоз середнього ступеня тяжкості (зниження ваги тіла більше 20 % від початкової, помірна тахікардія до 120 ударів на хвилину, характерні очні симптоми);
захворювання щитоподібної залози з гіпотиреозом середнього ступеня важкості, що потребує призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів в дозуванні від 75 мкг до 124 мкг на добу.
3) до пункту "в" належать:
захворювання щитоподібної залози з легким (зворотнім) перебігом тиреотоксикозу (легка неврозоподібна симптоматика, зниження толерантності до фізичного навантаження, тахікардія з частотою пульсу до 100 ударів на хвилину);
захворювання щитоподібної залози з гіпотиреозом легкого ступеня, що потребують призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні до 75 мкг на добу;
дифузний та вузловий зоб I - III стадії без порушення функцій щитовидної залози.
При захворюваннях щитоподібної залози з порушенням функції, які потребують гормонзамісної терапії в будь-якому дозуванні військовослужбовці визнаються непридатними до служби в підрозділах спеціального призначення.
При захворюваннях щитоподібної залози без порушення функції та відсутності потреби у застосуванні гормонзамісної терапії, а також дифузним зобом не більше I ступеня кандидати визнаються придатними до служби в СЗРУ, крім служби за VI графою Розкладу хвороб.
4) до пункту "г" належать стани після хірургічних втручань на щитоподібній залозі, курсу радіойодотерапії. За цим самим пунктом оглядаються військовослужбовці за контрактом, які перенесли гострі та підгострі тиреоїдити.
Під час дії воєнного стану за пунктом "г" цієї статті може прийматися постанова "непридатний до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців" (із зазначенням відповідного строку) якщо для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців.
2. Стаття 14.
Медичний огляд кандидатів та військовослужбовців при визначенні ступеня придатності до військової служби проводиться після стаціонарного ретельного обстеження в умовах спеціалізованого лікувального закладу (установи).
1) до пункту "а" належать:
тяжка форма цукрового діабету: інсулінозалежний з лабільним перебігом (часті, більше двох, кетоацидотичні або гіпоглікемічні стани), наявністю ускладнень (проліферативна стадія ретинопатії, генералізована симетрична полінейропатія, хронічна сенсорно-моторна або автономна нейропатія, нефропатія в стадії протеїнурії більше 0,5 г/добу та розвитком ниркової недостатності, макроангіопатія) або наявністю потреби в застосуванні більше 60 одиниць інсуліну на добу для досягнення стану субкомпенсації вуглеводного обміну;
нецукровий діабет, що потребує постійного проведення замісної терапії.
До цього пункту належать також усі хвороби залоз внутрішньої секреції (гіпофізу, наднирників, паращитоподібної та статевих залоз), які супроводжуються відповідними клінічними проявами та відхиленнями в лабораторних показниках; потребують тривалого (більше 1 року) патогенетичного лікування.
2) до пункту "б" належать:
цукровий діабет середньої тяжкості з наявністю ускладнень (непроліферативна стадія ретинопатії, дистальна нейропатія з больовим синдромом, мікро- та макроангіопатія), що потребує застосування до 60 одиниць інсуліну на добу для компенсації вуглеводного обміну або пероральних цукрознижуючих препаратів;
аліментарне ожиріння III ступеня.
До цього пункту належать також захворювання залоз внутрішньої секреції з помірним порушенням функції.
Військовослужбовці, у яких діагностований цукровий діабет при якому для компенсації вуглеводного обміну достатньо застосування виключно пероральних цукрознижуючих препаратів визнаються придатними за I, II, III, IV та V графами розкладу хвороб. Військовослужбовці з цукровим діабетом при якому компенсація вуглеводного обміну досягається застосуванням інсуліну до 30 одиниць на добу визнаються придатними за I графою.
3) до пункту "в" належать:
цукровий діабет легкого ступеня: відсутність ускладнень, компенсація досягається дотриманням дієти та модифікацією способу життя;
гіпоталамічний синдром нейроендокринної форми (ожиріння, артеріальна гіпертензія, порушення толерантності до вуглеводів, наявність стрий на тулубі, кінцівках);
порушена толерантність до вуглеводів;
аліментарне ожиріння I - II ступеня;
прооперовані з приводу гінекомастії із сприятливим результатом;
функціональна гіпербілірубінемія з постійним підвищенням білірубіну більше ніж 30 ммоль/л.
Військовослужбовці, які мають будь-яке з захворювань, перелічених в підпунктах 1 - 3 пункту "в" цієї статті, а також аліментарне ожиріння II ступеня визнаються непридатними до служби в підрозділах спеціального призначення та до оперативно-постової служби.
Кандидати на службу до СЗРУ з аліментарним ожирінням I - II ступенів, функціональною гіпербілірубінемією, прооперовані з приводу гінекомастії із сприятливим результатом визнаються придатними по I, II, III, IV, V графам Розкладу хвороб.
З метою ранньої діагностики порушення вуглеводного обміну та цукрового діабету для проведення тесту обстежуваний приймає внутрішньо сухий порошок глюкози, розчинений в 250 мл води з розрахунку 1 г сухого порошку на 1 кг маси тіла, але не більше 100 г.
Таблиця 1
Інтерпретація результатів дослідження на основі критеріїв ВООЗ (2003 рік)
У разі дослідження вмісту цукру крові за іншими методиками враховуються відповідні норми для зазначених методик.
При рівні глюкози венозної крові натще >7,0 ммоль/л (при дворазовому вимірюванні) або >11,1 ммоль/л протягом дня встановлюється діагноз цукрового діабету та тест толерантності до глюкози не проводиться.
4) до пункту "г" належать:
стани після хірургічних втручань на ендокринних залозах при нормалізації їх функцій після лікування. За цим самим пунктом оглядаються військовослужбовці за контрактом з приводу вперше виявленого цукрового діабету 1-го типу.
Для оцінки стану харчування слід використовувати індекс маси тіла (далі - ІМТ), який визначається шляхом відношення величини маси тіла (кг) до квадрату величини зросту в метрах.
Відповідно до ІМТ слід користуватися такими показниками:
недостатнє харчування - < 18,5;
рекомендована вага тіла - 18,5 - 24,9;
надмірне харчування - 25 - 29,9;
ожиріння I ст. - 30 - 34,9;
ожиріння II ст. - 35 - 39,9;
ожиріння III ст. - e 40.
При ожирінні іншого походження огляд проводиться залежно від тяжкості перебігу основного захворювання за відповідними статтями Розкладу хвороб цього Положення.
Особи з незбалансованим харчуванням, недостатнім фізичним розвитком, а також конституціональною високорослістю оглядаються за статтею 80 Розкладу хвороб.
Таблиця 2
Рекомендована вага тіла в кілограмах та її діапазон залежно від зросту
(в осіб віком 18 - 25 років)
Під час дії воєнного стану за пунктом "г" цієї статті може прийматися постанова "непридатний до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців" (із зазначенням відповідного строку) якщо для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців.
V. Розлади психіки та поведінки (F00 - F99), їх наслідки
1. У разі відмови військовослужбовця від стаціонарного обстеження та лікування в умовах психіатричного стаціонару при наявності у нього ознак важкого психічного розладу з проявами ауто- або гетероагресивної поведінки, керівник підрозділу зобов'язаний призначити службове розслідування з підтвердженням ознак хворобливих чи небезпечних проявів. Матеріали розслідування надаються з метою подальшого визначення потреби в примусовій госпіталізації військовослужбовця до спеціалізованого стаціонару.
2. Стаття 15.
Передбачає психози та інші психічні розлади, що виникають унаслідок травм, пухлин головного мозку, епілепсії, енцефаліту, менінгіту, сифілісу мозку, а також при сенільних та пресенільних психозах, судинних, дегенеративних та інших органічних захворюваннях або ураженнях головного мозку.
Наявність вищезгаданих психічних розладів в анамнезі без патології з боку внутрішніх органів та психо-неврологічної сфери на період огляду не дає підстав визначати оглянутим ступінь придатності до військової служби.
Сприятливе закінчення цих психічних розладів повинно бути підтверджене в спеціалізованому лікувальному закладі, тому експертна оцінка проводиться після стаціонарного обстеження з урахуванням клінічного психологічного дослідження з визначенням ступеня вираженості за результатами доказових методик (MMSE шкала, монреальський когнітивний опитувальник (MoCa)).
У документах про результати обстеження та огляду вказується основне захворювання, яке викликало розвиток психічного розладу.
1) до пункту "а" належать:
різко виражені, затяжні психотичні стани, а також психічні розлади, що проявляються вираженими порушеннями або стійкими змінами особистості за психоорганічним типом (ейфоричний та апатичний варіант), з вираженим когнітивним зниженням або стійким органічним розладом особистості, а також різко вираженими клінічними проявами або тривалим перебігом.
2) до пункту "б" належать:
помірно виражені або повторні психотичні чи афективні стани із сприятливим перебігом за психоорганічним типом (астенічний варіант, експлозивний варіант психоорганічного синдрому), або психічні розлади, що призводять до патологічних змін особистості за органічним типом з проявами вираженого стійкого (до 2 місяців) астенічного стану (церебрастенії), а також неврозоподібним або психопатоподібним синдромом внаслідок органічного захворювання або ураження головного мозку.
3) до пункту "в" належать.
минучі, легкі і короткотривалі психотичні та непсихотичні розлади, що виникли внаслідок травм або гострих органічних захворювань головного мозку, які закінчуються астенією без ознак органічного ураження центральної нервової системи.
3. Стаття 16.
Передбачає психічні і поведінкові розлади, зумовлені зловживанням психоактивних речовин з активною залежністю. Характерні різко виражені зміни особистості з інтелектуально-мнестичними і психотичними порушеннями, з відсутністю позитивного ставлення до лікування та критики до свого стану та безуспішності спеціального лікування у стаціонарі.
До цієї ж статті належать психічні та поведінкові розлади, зумовлені зловживанням психоактивними речовинами, при синдромі залежності з помірними або незначними психічними розладами та збереження критичного ставлення до свого стану і поведінки.
Застосування цієї статті можливе тільки після стаціонарного обстеження та лікування.
Поодиноке або епізодичне вживання психоактивних речовин або інших токсичних речовин без психічних та соматичних розладів не може бути підставою для застосування цієї статті.
Щодо військовослужбовців, які перенесли гостре отруєння психоактивними речовинами з виходом в одужання, постанова ВЛК про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не приймається.
4. Стаття 17.
Передбачає гострий поліморфний психотичний розлад, розлад шизофренічного спектру (шизоафективний розлад, шизофренія, шизотипові та маячні розлади, транзиторні психотичні розлади), встановлені тільки в стаціонарних умовах спеціалізованого лікувального закладу.
1) до пункту "а" належать:
усі форми шизофренії, шизотипових та хронічних маячних розладів з частими загостреннями та/або хронічним перебігом, шизоафективний розлад, гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії.
2) до пункту "б" належать:
гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії;
транзиторні психотичні розлади (виключено екзогенно-токсичний генез порушень).
Застосування цієї статті можливе тільки після стаціонарного обстеження та лікування.
5. Стаття 18.
Передбачає афективні розлади (маніакальний епізод, біполярний афективний розлад I та II типу), встановлені тільки в умовах стаціонару спеціалізованого лікувального закладу.
1) до пункту "а" належать:
Біполярний афективний розлад з частими змінами фаз без стійких епізодів інтермісії;
2) до пункту "б" належать:
тільки легкі форми біполярних афективних розладів (розладів настрою) з нечастими нападами та довгими (не менше двох років) проміжками повного психічного здоров'я.
Застосування цієї статті можливе тільки після стаціонарного обстеження та лікування.
6. Стаття 19.
1) до пункту "а" належать:
ПТСР з вираженою симптоматикою та прогредієнтним типом перебігу, виражений тривожно-депресивний розлад асоційований зі стресом, виражений генералізований тривожний розлад, виражений обсесивно-компульсивний розлад, тяжкий депресивний епізод без психотичних симптомів, тяжкий депресивний епізод з психотичними симптомами, депресивні епізоди, ускладнені суїцидальними спробами, суїцидальними намірами, аутоагресивною поведінкою, які не піддаються лікуванню з тривалістю хворобливих проявів понад 3 місяці з моменту виникнення клінічних хворобливих проявів.
2) до пункту "б" належать:
помірно виражені тривалі або повторні невротичні розлади, ПТСР з помірно вираженою симптоматикою та стабільним типом перебігу, помірний тривожно-депресивний розлад асоційований зі стресом, генералізований тривожний розлад, обсесивно-компульсивний розлад, помірний депресивний розлад, помірно виражені рекурентні депресивні розлади, коли хворобливі явища, незважаючи на патогенетичне лікування, стійко утримуються і заважають особам виконувати обов'язки військової служби. Експертна постанова приймається після безуспішного стаціонарного лікування хворого не менше 21 дня.
3) до пункту "в" належать:
короткривалі (до 3 тижнів) невротичні розлади зі сприятливим перебігом, ПТСР з регредієнтним типом перебігу, що закінчився легкою астенією, помірний депресивний епізод із сприятливим перебігом, що закінчився легкою астенією.
4) до пункту "г" належать:
стан після гострої реакції на стрес, легкий депресивний епізод, порушення адаптації, легкі та помірно виражені невротичні розлади, які характеризуються переважно вегетативними порушеннями, добре піддаються лікуванню та закінчуються одужанням, ПТСР з регредієнтним типом перебігу після епізоду загострення.
До цієї статті належать психогенна вегетативна дистонія з гіпервентиляційним та кардіалгічним синдромами (як соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи (F45.3) та психовегетативні пароксизми - панічні розлади (F41.0).
Застосування цієї статті можливе тільки після стаціонарного обстеження та лікування.
7. Стаття 20.
Для діагностики розладів особистості необхідний старанно та об'єктивно зібраний анамнез, а також ретельне обстеження в умовах психіатричного стаціонару. Огляд кандидатів на військову службу, військовослужбовців проводиться після вивчення особової справи, службової та медичної характеристик.
1) до пункту "а" належать:
різко виражені, що не піддаються компенсації, так звані ядерні форми психопатії та випадки патологічного розвитку особистості (паранояльні, обсесивно-фобічні тощо), які характеризуються найбільш глибокими та стійкими хворобливими проявами, що на тривалий час позбавляють працездатності та перешкоджають виконанню службових обов'язків.
2) до пункту "б" належать:
помірно виражені форми розладів особистості, психопатії та патологічного розвитку особистості, що проявляються помірно вираженими стійкими емоційно-вольовими афективними зривами, легкістю розвитку афективно-поведінкових реакцій, виразною неврівноваженістю вегетативної нервової системи, а також психічним інфантилізмом.
Випадки установчої, навмисної поведінки, прояви недисциплінованості, що не випливають з усієї патологічної структури особистості, не можуть оцінюватися як ознаки хворобливого розладу.
8. Стаття 21.
Огляд кандидатів на військову службу та військовослужбовців проводиться після стаціонарного обстеження.
1) до пункту "а" належать:
глибока та тяжка розумова відсталість або легка зі значними поведінковими порушеннями, що потребують уваги або лікування.
При значних та явних дефектах інтелекту питання про непридатність до військової служби може бути вирішене і без госпіталізації у спеціалізований заклад охорони здоров'я (установу).
2) до пункту "б" належить:
помірна та легка розумова відсталість з помірними та мінімальними поведінковими порушеннями або їх відсутністю.
У разі встановлення цього діагнозу, особливо у випадках, коли дані лікарського обстеження не відповідають іншим даним, що характеризують поведінку оглянутого в побуті, на виробництві, у підрозділі тощо, стаціонарне обстеження обов'язкове.
VI. Хвороби нервової системи (G00 - G99), їх наслідки
1. Стаття 22.
Передбачає також наслідки ураження нервової системи в разі сифілісу, інших інфекційних та паразитарних хвороб, хвороб крові.
1) до пункту "а" належать:
хвороби нервової системи, що супроводжуються глибокими паралічами або парезами, синдромом паркінсонізму, церебральним кістозно-злипливим арахноїдитом внаслідок нейроінфекції з різким підвищенням внутрішньочерепного тиску (більше 400 мм вод. ст.), вираженою гідроцефалією (розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку більше ніж на 20 мм), вираженими ліквородинамічними розладами (5 та більше кризів на місяць), оптикохіазмальним арахноїдитом з розвитком атрофії зорових нервів з вираженим розладом зору (у разі стійкого концентричного звуження поля зору від точки фіксації до рівня менше 30 градусів на обох очах, частими епілептичними нападами (4 та більше разів на рік) внаслідок нейроінфекції, а також наслідки перенесеного мієліту з явищами паралічу або вираженого парезу.
2) до пункту "б" належать:
хвороби нервової системи з повільним перебігом, які за ступенем порушень функцій центральної нервової системи обмежують можливість проходження військової служби, у вигляді залишкових явищ вторинного енцефаліту з помірно вираженим геміпарезом (у формі зниження сили м'язів, невеликого збільшення м'язового тонусу, що не супроводжується розладом мови, пам'яті, ходи), помірної гідроцефалії - розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку до 15 - 20 мм, наслідки нейроінфекції з нечастими епілептичними нападами (менше 4 разів на рік), з церебральним кістозно-злипливим арахноїдитом з помірним підвищенням внутрішньочерепного тиску (300 - 400 мм вод. ст.), помірною гідроцефалією (розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку до 15 - 20 мм), помірними ліквородинамічними розладами (3 - 4 кризи на місяць), з оптикохіазмальним арахноїдитом з розвитком атрофії зорових нервів з помірним розладом зору (у разі стійкого концентричного звуження поля зору від точки фіксації до рівня від 30 до 45 градусів на обох очах).
3) до пункту "в" належать:
залишкові явища ураження нервової системи із незначними порушеннями функцій (гіпомімія, анізорефлексія, недостатність конвергенції тощо) з окремими органічними ознаками, поєднаними з вегетативно-судинною нестійкістю та астено-невротичними проявами;
залишкові явища ураження нервової системи з вегетативно-судинною нестійкістю без порушень функцій.
При визначенні придатності військовослужбовців за цим пунктом до служби в підрозділах спеціального призначення враховується вираженість астено-невротичних та вегето-судинних проявів відповідно до характеру діяльності.
Разом з цією статтею при визначенні наслідків нейроінфекції слід застосовувати інші статті Розкладу хвороб.При оцінці клінічної картини гіпертензивного синдрому, крім підвищення тиску спинномозкової рідини, змін на краніограмах, ураховуються наявність застійних змін на очному дні, ступінь розширення шлуночкової системи мозку за даними КТ або МРТ.
Факт лікування з приводу нейроінфекції та її наслідків в анамнезі повинен бути підтверджений медичними документами. Вплив наслідків нейроінфекції на працездатність або виконання обов'язків військової служби повинен підтверджуватися характеристиками з місця роботи, навчання або військової служби, а в разі їх відсутності - даними клінічних обстежень.
2. Стаття 23.
1) до пункту "а" належать: розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, аміотрофічний бічний склероз, лейкодистрофія, церебральний ліпідоз, хорея Гентінгтона, торсійна дистонія, атаксія Фрідрейха, спинально-м'язова атрофія, сірінгомієлія з різко вираженими порушеннями трофіки, тяжкі форми мієлопатії, дитячий церебральний параліч та інші паралітичні синдроми.
2) до пункту "б" належать хвороби, перебіг яких характеризується повільним (протягом 1 - 2 років) прогресуванням симптомів (повільно прогресуюча сірінгомієлія з вираженою атрофією м'язів та помірним розладом чутливості, краніостеноз із синдромом внутрішньочерепної гіпертензії тощо) при помірному порушенні функції.
3) до пункту "в" належать: хвороби нервової системи, які повільно прогресують протягом тривалого часу (більше двох років), коли об'єктивні ознаки виражені незначно (сірінгомієлія з незначно вираженим дисоційованим розладом чутливості, без атрофії м'язів та трофічних розладів).
3. Стаття 24.
Передбачає епілепсію як хронічне захворювання головного мозку з генералізованими або парціальними нападами, психічними еквівалентами або специфічними змінами особистості. Симптоматична епілепсія до цієї статті не належить. У таких випадках медичний огляд проводиться щодо захворювань, які призвели до розвитку судомного синдрому.
1) до пункту "а" належать епілепсія з частими судомними нападами (4 і більше на рік) або з вираженими психічними розладами, епілептичний статус, міоклонус-епілепсія, катаплексія та нарколепсія.
2) до пункту "б" належить епілепсія без психічних розладів з нечастими нападами (менше 3 разів на рік);
3) до пункту "в" належать розлади сну внаслідок органічної патології центральної нервової системи, пароксизмальні розлади, що суттєво не впливають на функції органів та систем, а також різні форми мігрені з частими (2 та більше на місяць) і довготривалими (доба та більше) нападами.
Наявність нападу повинна бути підтверджена лікарськими спостереженнями. В окремих випадках беруться до уваги акти, підписані офіційними особами немедичного складу, результати опитування очевидців лікуючим лікарем, якщо зазначений напад та післянападний стан можна вважати епілептичним. У сумнівних випадках слід запитувати дані з місця проживання, навчання, роботи, служби. У тих випадках, коли єдиним помітним проявом хвороби є слабо виражені та рідко виникаючі малі напади або специфічні настрої, питання про придатність до військової служби тих, хто оглядається, вирішується після стаціонарного обстеження. Особи з епілептичною хворобою без психічних розладів, яка розвинулася внаслідок перенесеного органічного захворювання, оглядаються за пунктом "а" або "б" цієї статті залежно від частоти нападів. Якщо документами закладу охорони здоров'я (установи) підтверджуються епілептичні напади в анамнезі та під час обстеження в стаціонарі в період оформлення на військову службу за даними ЕЕГ виявлено патологічні зміни, то кандидати оглядаються за пунктом "б". Діагноз епілепсії обов'язково повинен бути підтверджений результатами ЕЕГ.
Діагноз апное сну встановлюється на підставі скарг хворого на підвищену денну сонливість, яка не може бути пояснена іншими факторами, або наявністю двох з наступних симптомів, які також не можуть бути пояснені іншими факторами: епізоди зупинки дихання (ядухи) уві сні, періодичні пробудження, відсутність відчуття відпочинку після сну, денна втома, порушення концентрації уваги.
Діагноз апное сну обов'язково підтверджується об'єктивними дослідженнями: кардіо-респіраторний моніторинг (запис каналів пульсоксиметрії, повітряного потоку з носу чи/та роту та інші показники) або полісомнографія (бажано, золотий стандарт).
Епізод апное/гіпопное діагностується при зниженні амплітуди потоку повітря при моніторуванні нижче 50 % протягом більше ніж 10 с, яке супроводжуєтья десатурацією на 3 % та більше. Відповідно до частоти виникнення епізодів апное/гіпопное підраховується індекс апное/гіпопное (АНІ): кількість апное/гіпопное, що виникають протягом години. Наявність апное сну підтверджується при АНІ e5/год. За значеннями індексу апное/гіпопное (АНІ) встановлюють також тяжкість обструктивного апное сну (важкого ступеня - АНІ e30/год; апное сну середнього ступеня важкості - АНІ 15 - 29/год; апное сну легкого ступеня важкості АНІ = 5 - 14/год).
Ступінь придатності визначається за пунктами "а", "б" або "в" в залежності від тяжкості нічної гіпоксемії, яка оцінюється за відсотком часу проведеного з сатурацією кисню <90 % (SIT90 %) протягом періоду сну.
4) до пункту "а" належить нічна гіпоксемія важкого ступеня (SIT90 % >25 %).
5) до пункту "б" належить нічна гіпоксемія середнього ступеня важкості (SIT90 % = 15 - 25 %).
до пункту "в" належить нічна гіпоксемія легкого ступеня важкості (SIT90 % = 5 - 14 %).
4. Стаття 25.
1) до пункту "а" належать такі форми невральної аміотрофії, міастенії, міопатії, пароксизмальної міоплегії, наслідки поліневритів (поліневропатій), плекситів запального та інтоксикаційного походження, що мають несприятливий перебіг та супроводжуються значно вираженими розладами рухів та чутливості та/або трофіки (виражені гіпотрофії м'язів при однобічному процесі: плеча - більше 4 см, передпліччя - більше 3 см, стегна - більше 8 см, гомілки - більше 6 см, контрактури, хронічні трофічні виразки, пролежні, розлади чутливості, каузалгія тощо). До цього пункту належать також радикулопатії з частими (більше двох разів на рік) рецидивами і тривалим перебігом, що супроводжуються тяжким та стійким больовим синдромом з вираженими руховими та/або вегетативно-трофічними порушеннями, які вимагають довготривалого лікування, а також плексопатії і тяжкі форми невралгії у разі безуспішного лікування.
2) до пункту "б" належать: деякі форми невральної аміотрофії зі сприятливим перебігом (синдром Руссі-Леві), хвороби периферичних нервів та сплетінь, при яких помірно порушена основна функція; стійкий параліч мімічних м'язів, порушення функцій кінцівок тощо. До цього пункту належать хронічні радикулопатії з рецидивами, плексопатії, невропатії, що супроводжуються в період загострення вимушеним положенням тулуба, болем вздовж нервів тощо та потребують тривалого стаціонарного і амбулаторного лікування протягом 2 місяців.
Поєднання виражених дегенеративно-дистрофічних змін у хребті з незначно вираженими неврологічними розладами.
3) до пункту "в" належать дорсалгія, цервікалгія, торакалгія, люмбалгія без радикулопатії; хвороби периферичних нервів та сплетінь з незначними загостреннями без тенденції до наростання рухових, чутливих і трофічних розладів, а також існуючі слабо виражені залишкові явища, зумовлені перенесеними в минулому загостреннями, які суттєво не обмежують функцію кінцівки та працездатність оглянутого. За цим пунктом оглядаються також громадяни та військовослужбовці з наслідками невриту лицьового, серединного нервів.
За наслідками хірургічного та реабілітаційного лікування з приводу грижі міжхребцевого диска кандидати оглядаються за пунктами "б" або "в" цієї статті, а військовослужбовцям надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою за статтею 26 Розкладу хвороб.
Особи з нервово-м'язовими захворюваннями оглядаються за пунктами "а", "б" або "в" цієї статті залежно від ступеня порушень функцій.
5. Стаття 26.
За цією статтею оглядаються кандидати та військовослужбовці, які перенесли гострі захворювання центральної та периферійної нервової систем або оперативні втручання.
При вирішенні питання про необхідність надання військовослужбовцям відпустки за станом здоров'я або звільнення від службових обов'язків великого значення набуває визначений результат хвороби.
Після реалізації відпустки для лікування у зв'язку з хворобою придатність до військової служби оглянутих за графами I - VI Розкладу хвороб проводиться за відповідними статтями Розкладу хвороб залежно від ступеня порушень функцій.
Під час дії воєнного стану за цією статтею може прийматися постанова "непридатний до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців" (із зазначенням відповідного строку) якщо для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців.
VII. Хвороби ока та придаткового апарату (H00 - H59), їх наслідки
1. Усі випадки діагностованого зниження зору обов'язково мають бути підтвердженими та пов'язані з відповідними захворюваннями органу зору або центральної нервової системи.
Значним зниженням зорових функцій вважається гострота зору з максимально переносимою корекцією до 0,2; помірним зниженням зорових функцій вважається гострота зору з максимально переносимою корекцією вище 0,2 до 0,5.
2. Стаття 27.
Передбачає вроджені або набуті вади положення повік (зрощення, виворіт, заворот тощо); захворювання повік, сльозових шляхів та орбіти, кон'юнктиви з урахуванням ступеня порушень зорових та рухових функцій.
1) до пункту "а" належать:
зрощення повік між собою або з очним яблуком;
різко виражені виразкові блефарити з рубцевим переродженням та значним облисінням країв повік;
хронічне трахоматозне ураження кон'юнктиви, а також захворювання сльозових шляхів, які не піддаються хірургічному лікуванню в стаціонарі;
птоз вродженого або набутого характеру, у разі якого верхня повіка прикриває більше половини зіниці на одному оці або не менше однієї третини зіниці на обох очах без напруження лобного м'яза.
2) до пункту "б" належать:
птоз вродженого або набутого характеру, у разі якого верхня повіка прикриває половину зіниці на одному оці або менше однієї третини зіниці на обох очах без напруження лобного м'яза;
хронічні кон'юнктивіти з гіпертрофією та різко вираженою інфільтрацією тканини з загостреннями не менше двох разів на рік при безуспішному стаціонарному лікуванні;
рецидиви крилоподібної пліви рогівки після безуспішного повторного хірургічного лікування та при прогресуючому порушенні функції ока;
рецидивуючі, помірно виражені блефарити.
3) до пункту "в" належать:
простий блефарит з окремими лусочками та незначною гіперемією країв повік;
фолікулярний кон'юнктивіт з поодинокими фолікулами;
бархатисті кон'юнктиви в кутах повік та в ділянці кон'юнктивних склепінь;
птоз вродженого або набутого характеру, у разі якого верхня повіка менше однієї третини зіниці на одному оці;
окремі дрібні поверхневі рубці кон'юнктиви нетрахоматозного походження, а також гладкі рубці кон'юнктиви трахоматозного походження без інших змін кон'юнктиви та рогівки, без рецидивів трахоматозного процесу протягом року;
несправжня та справжня пліва без ознак прогресування.
Військовослужбовцям після лікування з приводу гострої трахоми постанова про відпустку для лікування у зв'язку із хворобою не приймається, за необхідності приймається постанова про потребу звільнення від службових обов'язків за статтею 34 Розкладу хвороб, а кандидати визнаються тимчасово непридатними до виліковування.
Якщо є ускладнення трахоми зі стійкими порушеннями функцій ока, то постанова приймається за відповідними статтями Розкладу хвороб, що передбачають ці порушення.
У разі весняного катару та інших алергічних уражень кон'юнктиви придатність до військової служби визначається за пунктами "а" чи "б" даної статті залежно від тяжкості перебігу захворювання, частоти загострень та ефективності здійснюваного лікування.
3. Стаття 28.
Передбачає хронічні, важко виліковні або невиліковні захворювання запального, інфекційного (туберкульозного, люетичного тощо), дегенеративного, дистрофічного та іншого походження.
У разі закінченого процесу або захворювань з нечастими загостреннями (не більше двох разів на рік), а також після пересадження тканин придатність до військової служби визначається залежно від функцій ока за відповідними статтями Розкладу хвороб. За наявності новоутворень ока та його придатків медичний огляд проводиться відповідно до статті 8 або 10 Розкладу хвороб.
1) до пункту "а" належать:
захворювання з прогресуючим зниженням зорових функцій та ті, які не піддаються консервативному, хірургічному лікуванню, а також спадкові абіотрофії сітківки та стани після кератопластики (кератопротезування) обох очей незалежно від функцій ока. Діагноз абіотрофії сітківки повинен бути підтверджений об'єктивними нейрофункціональними методами досліджень;
кератоконус III або IV стадії на обох очах;
порушення периферичного зору по типу геміанопсії;
атрофія зорових нервів зі значним порушенням зорових функцій (діагноз повинен бути підтверджений об'єктивними нейрофункціональними методами досліджень).
При стійких центральних та парацентральних скотомах, зумовлених ураженням центральної нервової системи, придатність до військової служби визначається в залежності від функцій органу зору.
У разі стійкого звуження поля зору знизу та ззовні (за вертикальним та горизонтальним меридіанами) від точки фіксації до рівня менше 30 градусів на обох очах постанова приймається за пунктом "а", те саме на одному оці - за пунктом "б"; від 30 до 45 градусів на обох очах - за пунктом "б", те саме на одному оці - за пунктом "в".
2) до пункту "б" належать:
кератоконус II стадії на одному або обох очах, кератоконус III або IV стадії на одному оці;
кератоглобус, афакія, вивих та підвивих кришталика;
артифакія після операцій виконаних не методом ультразвукової факоемульсифікації та імплантацією інтраокулярних лінз з разміщенням не в капсульному мішку на одному або обох очах;
короткозорість обох очей в одному з меридіанів більш як 3,0 дптр за наявності дегенеративно-дистрофічних змін на очному дні (периферичні розриви сітківки без відшарування сітківки, крайова дегенерація сітківки, множинні хоріоретинальні вогнища, задня стафілома тощо) при помірному зниженні зорових функцій;
атрофія зорового нерва при помірному зниженні зорових функцій;
периферичні розриви сітківки без відшарування сітківки.
Кандидати на військову службу, які перенесли оптико-реконструктивні операції на рогівці або склері, визнаються тимчасово непридатними, якщо після операції минуло менше 2 місяців, а військовослужбовцям надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або звільнення від службових обов'язків за статтею 34 Розкладу хвороб. Придатність осіб до військової служби після операції визначається залежно від стану функцій ока за відповідними статтями Розкладу хвороб.
Особи, які перенесли оптико-реконструктивні операції на рогівці, визнаються придатними до навчання у ВВНЗ не раніше ніж через три місяці після проведеної операції за умови відсутності післяопераційних ускладнень та дегенеративно-дистрофічних змін на очному дні.
При афакії, артифакії на одному або обох очах рішення щодо військовослужбовців приймається відповідно до вимог статті 33 Розкладу хвороб залежно від гостроти зору з практично переносимою корекцією будь-якого виду, у тому числі інтраокулярними та контактними лінзами.
Особи, які працюють з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ, у яких при біомікроскопії виявлено помутніння під задньою капсулою кришталика та наявні переконливі ознаки прогресування помутнінь кришталика (значне збільшення їх кількості та розміру в разі тривалого нагляду), визнаються непридатними до роботи з ними.
При атрофії зорового нерва, що не прогресує, придатність до військової служби військовослужбовців визначається залежно від функцій ока (гострота зору, поле зору тощо). Особи, які вступають до ВВНЗ, визнаються непридатними.
У всіх випадках наявності сторонніх тіл у середині ока питання про придатність до військової служби військовослужбовців вирішується не раніше ніж через 3 місяці після травми. При збережених функціях ока (гострота зору, поле зору, темнова адаптація тощо), відсутності запальних явищ та ознак металозу вони визнаються придатними до військової служби, але визнаються непридатними до військової служби за II, V, VI графами Розкладу хвороб.