Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Службі зовнішньої розвідки України

стани після свіжих (до 4-х місяців) поранень, травм при повному та частковому до 75 % анатомічному пошкодженні на рівні сплетінь, плеча та стегна за наявності виражених та стійких рухових, чутливих розладів без розладів трофіки, що підтверджено даними ЕНМГ, УЗД, МРТ;

хронічні трофічні виразки, пролежні, а також наслідки пошкоджень, які супроводжуються стійким больовим синдромом.

2) до пункту "б" належать:

наслідки переломів тіл двох хребців з клиноподібною деформацією II - III ступенів;

наслідки травм спинного мозку, при яких вогнищеві симптоми і розлади функцій не досягли ступеня вираженості, зазначеного в пункті "а";

наслідки травм і поранень нервів, нервових корінців та сплетінь, при яких через парез групи м'язів або окремих м'язів помірно порушується основна функція кінцівки.

Щодо військовослужбовців за цим пунктом розглядаються рішення про потребу у тривалому лікуванні. Під час дії воєнного стану за пунктом "б" цієї статті може прийматися постанова "непридатний до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців" (із зазначенням відповідного строку) якщо для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців.

3) до пункту "в" належать:

стан після свіжого неускладненого перелому тіла хребця I ступеня (військовослужбовцям надається відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на підставі статті 92 Розкладу хвороб);

наслідки неускладненого перелому дужок, відростків хребців за наявності незначного порушення функції хребта і больового синдрому після лікування та відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);

наслідки травматичного пошкодження спинного мозку, за яких у неврологічному статусі виявляються незначні розлади рухових або чутливих функцій у поєднанні з вегетосудинною нестійкістю;

наслідки пошкоджень нервів, нервових корінців та сплетінь, за яких функція кінцівки незначно порушується.

4) до пункту "г" належать:

віддалені наслідки травм спинного мозку без порушень рухових, чутливих та інших функцій нервової системи;

віддалені наслідки пошкоджень нервів, нервових корінців та сплетінь, коли їхні функції повністю відновлені, а незначно виражені чутливі порушення в зоні іннервації пошкодженого нерва практично не обмежують функцію кінцівки.

Наслідками переломів вважаються сукупність змін, що виникли в період від 4 місяців до 1 року від моменту отримання травми.

Віддаленими наслідками переломів вважаються сукупність змін, що виникли в період більше 1 року від моменту отримання травми.

3. Стаття 88.

1) до пункту "а" належать:

пошкодження внутрішніх органів грудної, черевної порожнин, позаочеревинного простору, органів тазу, політравми внаслідок травм (поранень):

бронхолегеневого апарату із значним порушенням функції зовнішнього дихання;

розповсюджена облітерація перикарда, аневризма серця або аорти;

стани після резекції стравоходу, шлунка, тонкої або товстої кишки, накладання шлунково-кишкових анастомозів при вираженому занепаді живлення або значному порушенні функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню, стійкі проноси);

стан після накладання біліодигестивних анастомозів;

жовчні або панкреатичні нориці при незадовільних результатах лікування;

стан після резекції долі печінки (гемігепатектомії) або резекції підшлункової залози з накладанням панкреатодигестивних анастомозів;

відсутність нирки при порушенні функції нирки, яка залишилась, незалежно від ступеня її вираженості;

повний розрив промежини (розрив, за якого цілісність м'язів промежини порушена повністю і вони заміщені рубцевими тканинами, які переходять на стінку прямої кишки, недостатність сфінктера заднього проходу III з його деформацією);

стан після видалення легені;

стан після ушкодження органів двох або більше порожнин з помірними порушеннями їх функцій.

За наслідками поранень грудної клітки, поранень серця, перикарда після оперативного видалення чужорідних тіл з середостіння, перикарду, серця, розташованих біля кореня легені, серця або біля великих судин, трахеї, головних бронхів, стравоходу, медичний огляд військовослужбовців проводиться з урахуванням порушення функцій гемодинаміки, зовнішнього дихання тощо за пунктами "а", "б" чи "в" відповідних статей Розкладу хвороб.

2) до пункту "б" належать:

наслідки поранень та травм бронхолегеневого апарату з помірним порушенням функції зовнішнього дихання;

наслідки поранень та травм органів травлення зі стійкими помірними порушеннями функцій;

стан після сегментарної або атипової резекції печінки;

відсутність нирки при нормальній функції нирки, яка залишилась.

Щодо військовослужбовців за цим пунктом розглядаються рішення про потребу у тривалому лікуванні. Під час дії воєнного стану за пунктом "б" цієї статті може прийматися постанова "непридатний до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців" (із зазначенням відповідного строку) якщо для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців.

3) до пункту "в" належать:

наслідки поранень і травм органів грудної, черевної порожнин, органів, розташованих позаочеревинно, органів таза з незначними порушеннями функцій органів та систем;

стани після видалення селезінки, частини легені, резекції частки нирки.

4) до пункту "г" належать:

наслідки та віддалені наслідки (1 і більше років після травми, поранення) травм і поранень органів грудної, черевної порожнин, органів, розташованих позаочеревинно, та органів таза після стаціонарного обстеження з виходом в одужання.

За наявності чужорідних тіл, розташованих в корені легені, в серці, в перикарді або безпосередньо біля великих судин, при неможливості їх видалити або при відмові пораненого медичний огляд проводиться за пунктом "a", незалежно від ускладнень та порушення функції органів та систем.

При проведенні медичного огляду поранених (травмованих) військовослужбовів, які завершили лікування та повернулися з відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), за наявності у них помірних змін функції зовнішнього дихання - визнавати непридатними до служби за VI графою або повторно приймати постанову про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва).

При наявності у таких пацієнтів значних рентгенологічних та/або ендоскопічних змін (посттравматичний пневмофіброз, що поширюється на долю легені та більше; рубцеві деформації трахеї та бронхів) - приймати постанову про придатність або непридатність до військової служби в залежності від порушення функції зовнішнього дихання.

При наявності у таких пацієнтів незначних змін функції зовнішнього дихання - приймати постанову про придатність до військової служби.

4. Стаття 89.

1) до пункту "а" належать:

неправильно зрощені вертикальні переломи кісток таза з порушенням цілісності тазового кільця;

наслідки переломів кісток таза з пошкодженням тазових органів при незадовільних результатах лікування;

наслідки центрального вивиху стегнової кістки (анкілоз або деформуючий артроз кульшового суглоба III - IV ступенів та деформація вісі кінцівки);

наслідки (віддалені наслідки) переломів довгих та інших кісток зі значними порушеннями функцій кінцівки або функції зовнішнього дихання при множинних переломах ребер та грудини;

2) до пункту "б" належать:

наслідки центрального вивиху стегнової кістки з помірними порушеннями функцій кінцівки;

наслідки перелому шийки стегна при незадовільних результатах лікування;

укорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки від 5 до 8 см включно або нижньої кінцівки - від 2 до 5 см включно;

наслідки (віддалені наслідки) переломів довгих та інших кісток з помірними порушеннями функцій кінцівки або функції зовнішнього дихання при множинних переломах ребер та грудини.

3) до пункту "в" належать:

наслідки перелому шийки стегна, що лікувався з використанням остеосинтезу при незначних порушеннях функцій кульшового суглоба;

невилучені металеві конструкції;

наслідки (віддалені наслідки) переломів довгих та інших кісток з незначними порушеннями функцій кінцівки або функції зовнішнього дихання при множинних переломах ребер та грудини;

укорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки від 2 до 5 см включно або нижньої кінцівки до 2 см включно;

віддалені наслідки (більше 1 року) травм і поранень верхніх та нижніх кінцівок, ізольовані переломи кісток (у тому числі і таза без деформації тазового кільця), суглобів та їх капсульно-зв'язкового апарату, м'язів, сухожилків та кровоносних судин за відсутності порушень функцій.

За наявності хибних суглобів пропонується оперативне лікування і залежно від його результатів визначається ступінь придатності до військової служби.

За наслідками (віддаленими наслідками) травм і поранень суглобів, їх капсульно-зв'язкового апарату, інших кісток, м'язів, сухожилків, кровоносних судин та нервів медичний огляд проводиться залежно від результатів лікування, порушень функцій кінцівки за пунктами "а", "б" чи "в" відповідних статей Розкладу хвороб.

Кандидати та військовослужбовці з віддаленими наслідками (більше 1 року) травм і поранень верхніх та нижніх кінцівок, ізольовані переломи кісток (у тому числі і таза без деформації тазового кільця), суглобів та їх капсульно-зв'язкового апарату, м'язів, сухожилків та кровоносних судин за відсутності порушень функцій визнаються придатними до військової служби.

Визначення придатності кандидатів після вилучення металевих конструкцій проводиться залежно від результатів лікування, порушень функцій кінцівки за пунктами "а", "б" чи "в" відповідних статей Розкладу хвороб.

При проведенні медичного огляду поранених (травмованих) військовослужбовців, які мають множинні ушкодження ребер (більше 3), грудини, лопатки з наявністю кісткових дефектів, деформацію грудної клітини та незначні або помірні зміни функції зовнішнього дихання, - визнавати їх непридатними до служби в підрозділах спеціально призначення, спеціальних спорудах.

5. Стаття 90.

1) до пункту "а" належать: наслідки термічних та хімічних опіків у вигляді масивних келоїдних, гіпертрофічних рубців на ділянці голови, шиї, тулуба, кінцівок, спаяні з підшкірними тканинами або легко вразливі та які часто вкриваються виразками при незадовільних результатах лікування або відмові від нього, що значно обмежують рухи в суглобах, перешкоджають носінню військової форми одягу, взуття і спорядження;

стан (протягом року) після перенесених глибоких опіків більше 20 % площі шкіри тіла та ускладнених амілоїдозом нирок;

тяжка акубаротравма.

Вибухова травма - це бойове багатофакторне ураження, яке виникає внаслідок сукупної ушкоджуючої дії на організм людини ударної хвилі, газових струменів, вогню, токсичних продуктів вибухів та горіння, уламків корпусів боєприпасів, вторинних снарядів. Вибухова травма завжди супроводжується впливом звуків високої інтенсивності, що може спричинити акубаротравму.

Акубаротравма - це насамперед ураження слухової системи, тому завжди супроводжується порушеннями слухової функції. Тяжка акубаротравма - це симптомокомплекс, що проявляється низкою клінічних проявів у різних комбінаціях, які суттєво впливають на стан пацієнта: значним, часто прогресуючим, зниженням слухової функції (зокрема, підвищення порогів слуху до тонів), порушеннями розбірливості мови, змінами в центральних відділах слухового аналізатора, посиленою або спотвореною чутливістю до звуків, непереносимістю гучних звуків (явища феномену прискореного зростання гучності ФПЗГ), суб'єктивним вушним шумом, вестибулярними дисфункціями. Тяжка акубаротравма може супроводжуватись системними (екстраауральними) проявами (насамперед, порушеннями з боку серцево-судинної та центральної нервової систем), психоемоційними розладами, порушеннями зору, нюху і мовлення (голосу). Діагноз встановлюється у закладах охорони здоров'я (установах) з використанням інструментальних методів обстеження.

Ступінь порушення слухової функції визначається за допомогою результатів аудіометричного обстеження за рівнем порогів слуху до тонів в дБ. При цьому розраховується середньоарифметичне значення порогів слуху на тони чотирьох частот - 0.5; 1; 2 і 4 кГц - на тональній аудиометричній кривій пацієнта і порівнюється з стандартними орієнтирами згідно затвердженої класифікації. Визначення ступеня порушення слуху здійснюється відповідно до Міжнародної класифікації порушень слухової функції, наведеної у статті 38 цього додатка. Тяжка акубаротравма встановлюється при порушеннях слуху тяжкого ступеня і вище; може бути встановлена при прогресуючій сенсоневральній приглухуватості середньо-тяжкого ступеня у поєднанні з тяжкими вестибулярними проявами (ознаки розладів тяжкого ступеня за однією або кількома вестибулометричними методиками обстеження) і вираженими системними проявами.

Прогресуюча сенсоневральна приглухуватість визначається у випадку коли реєструється погіршення слухової функції порівняно з попередніми дослідженнями понад 15 дБ на більше ніж одній частоті у процесі спостереження (три аудіограми з інтервалами не менше 3 тижнів).

Ступені порушення вестибулярної функції визначаються відповідно до пояснень, наведених у статті 37 цього додатка. Ступені порушення голосової та супутньої дихальної функції визначаються, у тому числі, відповідно до пояснень, наведених у статтях 48 та 49 цього додатка. Тяжкість акубаротравми визначається при поєднанні уражень кількох органів і систем, насамперед, слухового і вестибулярного аналізаторів на фоні екстраауральних проявів, а також,можливо, розладів нюхового аналізатора, зору, системи голосоутворення. Саме комплекс ураження обумовлює загальний тяжкий стан пацієнта. Тому тяжка акубаротравма визначається у випадку ураження не менше двох систем з тяжким ступенем ураження однієї з них, обов'язково - слуховими і вестибулярними розладами, як правило, на фоні екстраауральних змін. Порушення мовлення (голосу), нюху та зору при акубаротравмі є ознаками тяжкої акубаротравми.

2) до пункту "б" належать:

наслідки термічних та хімічних опіків, які помірно обмежують рухи в суглобах або значно утруднюють носіння військової форми одягу, взуття і спорядження, у вигляді келоїдних, гіпертрофічних рубців, що не вкриваються виразками, а також рубців, які спотворюють обличчя, при незадовільних результатах лікування або відмові від нього;

стан після перенесених глибоких опіків від 10 до 20 % площі шкіри тіла;

стан після перенесеної гострої променевої хвороби після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування;

незначні стійкі зміни у функціях органів і систем як наслідок перенесених гострих отруєнь бойовими отруйними речовинами (БОР), компонентами ракетного палива (КРП) після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування;

акубаротравма середнього ступеня тяжкості - без тяжкого ураження слухового і вестибулярного аналізаторів, порушень нюху, зору і мовлення (голосу). Випадки з середнім ступенем слухових і вестибулярних порушень без виражених системних змін та ураження інших сенсорних систем і порушень голосоутворення. Ступені порушення вестибулярної функції визначаються відповідно до пояснень, наведених у статті 37 цього додатка.

Ступені порушення слухової функції визначаються відповідно до пояснень, викладених у статті 38 цього додатка.

3) до пункту "в" належать:

наслідки термічних і хімічних опіків, які незначно обмежують рухи в суглобах або незначно утруднюють носіння військової форми одягу, взуття і спорядження, у вигляді еластичних рубців, які покриваються виразками під час довготривалої ходьби та фізичних навантажень;

наслідки перенесених термічних та хімічних опіків у вигляді рубців шкіри, що не супроводжуються ускладненнями, указаними в пункті "б" цієї статті, та не утруднюють носіння військової форми одягу, взуття і спорядження;

стан після перенесених глибоких опіків до 10 % площі шкіри тіла;

стан після перенесених гострих отруєнь БОР, КРП після повного курсу стаціонарного та реабілітаційного лікування без порушень функцій органів і систем протягом року після одужання;

акубаротравма легкого ступеня, з легким ступенем слухових і вестибулярних порушень без системних змін і без уражень інших аналізаторів та порушень голосоутворення;

стани після перенесених наслідків дії на організм інших зовнішніх чинників, указаних у Розкладі хвороб, без порушень функцій органів і систем після одужання (більше року).

При оцінці обсягу рухів у суглобах слід керуватися таблицею "Оцінка обсягу рухів у суглобах в градусах, що викладена у статті 64 цього додатка.

За наявності рубців з явищами каузалгії після безуспішного хірургічного лікування, наслідків опіків, відморожень з пошкодженням очей, пальців кисті або стопи, наслідків дії на організм інших зовнішніх чинників медичний огляд проводиться в тому числі за відповідними статтями Розкладу хвороб залежно від ступеня порушень функцій органів і систем.

За ступенем патогенності мікроорганізми I - II груп патогенності відповідно до вимог ДСП 9.9.5.035.99 "Безпека роботи з мікроорганізмами I - II груп патогенності", затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01 липня 1999 року № 35, поділяються:

перша група:

збудник особливо небезпечної бактеріальної інфекції - чуми;

вірусні збудники геморагічних лихоманок (Марбурга, Ебола, Ласса, Хуанін, Мачупо та Конго-Кримської), натуральної віспи та мавпячого вірусу B;

друга група:

збудники небезпечних бактеріальних інфекцій: холери, сибірської виразки, сапу, меліоїдозу, туляремії, бруцельозу, лептоспірозу, легіонельозу;

вірусні збудники небезпечних інфекцій - сказу, вірусних гепатитів "B", "C", "D" (дельта), ВІЛ-інфекції, T-клітинного лейкозу;

збудники повільних нейроінфекцій (пріонних інфекцій) та енцефалітів, енцефаломієлітів і менінгоенцефалітів, пташиного грипу, жовтої лихоманки, москітних гарячок, ящуру, гарячок з менінгіальним синдромом та артритами;

рикетсі - Ку-лихоманки, епідемічного висипного тифу та хвороби Бриля, висипного тифу щурів, гарячки цуцугамуші, плямистої гарячки Скелястих гір, везикульозного рикетсіозу;

грибкові інфекції - бластомікозу, кокцидоїдозу та гістоплазмозу;

хламідії - орнітозу (пситакозу);

отрути біологічного походження - ботулінічні токсини всіх видів, правцевий токсин та отрута павука каракурта.

Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 липня 1995 року № 133.

6. Стаття 91.

Серед найбільш розповсюджених гострих отруєнь, які зустрічаються в практиці військових лікарів, є:

1) отруєння спиртами та їх ефірами. Найбільш токсичні одноатомні спирти (метанол, етанол тощо) та окремі двоатомні спирти (етиленгліколь тощо). Алкогольна інтоксикація етанолом пригнічує функцію центральної нервової системи, призводить до депресії дихального та судинного центрів, травматизму, синдрому позиційного здавлення м'яких тканин.

Метиловий спирт використовується як компонент моторного та ракетного палива.

Етиленгліколь і його ефіри широко використовуються як пластифікатори проти утворення льоду та входять до складу антифризів, авіаційного палива.

Наслідки отруєнь вказаними спиртами та їх ефірами залежать від своєчасного надання невідкладної допомоги з проведення всього комплексу реанімаційних та лікувальних заходів та наявності ранніх стійких незворотних ускладнень з боку органів і систем (зору, центральної нервової системи, серцево-судинної системи, нирок тощо).

2) отруєння газами, пороховими (вибуховими) газами. Це отруєння газоподібними продуктами розкладу вибухової речовини (окис вуглецю, окиси азоту, вуглекислий газ, сірчаний газ). Комплекс патологічних явищ, які спостерігаються після вдихання газів та димів, що утворюються при вибухах, називається пороховою хворобою, де переважають клінічні прояви отруєння окисом вуглецю. При інгаляційному отруєнні виникає спектр порушень, які пов'язані з гемічною та тканинною гіпоксією. Одужання після отруєння середнього ступеня тяжкості відбувається повільно, тривалий час зберігається астенічний синдром. При тяжкому ступені отруєння одужання тривале і практично ніколи не буває повним.

3) отруєння лікарськими засобами, медикаментами зустрічаються переважно в побутових умовах, у тому числі й у військових колективах.

У першу чергу це наркотичні анальгетики (опіати та їх похідні сурогати), психотропні препарати, транквілізатори, нейролептики, антидепресанти, холінолітики, кардіотонічні речовини, антибіотики тощо.

4) наслідки токсичної дії, спричиненої контактом з отруйними тваринами, укусами плазунів, членистоногих, також є актуальними в теперішній час, особливо в період участі військовослужбовців у МО.

За наслідками гострих отруєнь, токсикоалергічних станів (анафілактичний шок, синдром Лайєлла, Стівенса-Джонсона) та дії на організм інших зовнішніх чинників питання щодо ступеня придатності до військової служби та служби за військовою спеціальністю вирішується відповідно до цієї статті та інших статей Розкладу хвороб залежно від ступеня порушень функцій відповідних органів та систем.

Потребу у звільненні від виконання обов'язків військової служби або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) після проведеного лікування ВЛК вирішують у кожному окремому випадку індивідуально за статтею 92 Розкладу хвороб.

7. Стаття 92.

Передбачає стани після перенесених гострих травм, поранень, отруєнь та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин громадянами та військовослужбовцями, які лікувалися консервативними або хірургічними методами.

Щодо військовослужбовців за цією статтею розглядаються рішення про потребу у відпустці для лікування, про потребу у тривалому лікуванні або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців із зазначенням відповідного строку (під час дії воєнного стану) в залежності від отриманих травм, поранень, отруєнь тощо та їх наслідків.

Після переломів дрібних кісток, кісточок, поперечного або остистого відростка хребця, видалення металевих та інших конструкцій щодо військовослужбовців виноситься постанова про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) або у звільненні від виконання обов'язків військової служби.

У разі неускладнених закритих переломів довгих або інших кісток, що потребують тільки іммобілізації гіпсовою пов'язкою або з приводу яких виконано металоостеосинтез, військовослужбовці за контрактом можуть бути виписані із закладу охорони здоров'я (установи) на амбулаторне лікування з оглядом ВЛК для визначення потреби у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) або звільненні від виконання обов'язків військової служби за станом здоров'я.

При залишкових явищах після перенесених гострих отруєнь, токсичної дії речовин та інших зовнішніх чинників військовослужбовцям виноситься постанова про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) або у звільненні.

У разі виявлення змін та порушень функцій органів і систем медичний огляд проводиться за відповідними статтями Розкладу хвороб.

При огляді кандидатів на військову службу в СЗРУ в разі очікуваних позитивних результатів лікування та відновлення функцій органів та систем за цією статтею може виноситись постанова "непридатний до військової служби в СЗРУ до одужання", в подальшому ступінь придатності або непридатність визначається за результатами лікування на підставі відповідних статей Розкладу хвороб.

 

1. Усі гострі захворювання (травми, поранення) - до видужання та хронічні захворювання у фазі загострення - до фази стійкої ремісії.

2. Туберкульоз різних локалізації на період лікування.

3. Злоякісні новоутворення усіх локалізацій.

Хворим, які пролікувались з приводу злоякісних новоутворень з ремісією тривалістю більше 5 років, дозволений виїзд у відрядження до країн з помірним кліматом.

4. Стенокардія спокою та напруження.

Хворим із стенокардією напруження I функціонального класу дозволений виїзд у короткотермінові відрядження до країн з помірним кліматом.

5. Перенесений інфаркт міокарда незалежно від строку давності з подальшою:

а) стенокардією;

б) серцевою недостатністю II, III стадій або порушенням ритму чи провідності.

Хворим із серцевою недостатністю I стадії дозволений виїзд у короткотермінові відрядження до країн з помірним кліматом;

в) пароксизмальною формою порушення ритму або внутрішньо-серцевою блокадою;

г) аневризмою серця;

ґ) постійною формою фібриляції передсердь.

Через один рік після перенесеного неускладненого інфаркту міокарда, за відсутності симптоматики, дозволений виїзд у короткотермінові відрядження до країн з помірним кліматом.

6. Повторний інфаркт міокарда.

7. Аневризма чи інші ураження аорти або її гілок.

8. Атеросклеротичний або міокардитичний кардіосклероз, ускладнений серцевою недостатністю II, III стадій або порушенням ритму чи провідності.

9. Гіпертонічна хвороба II, III стадій.

Хворим з гіпертонічною хворобою I стадії дозволений виїзд у відрядження до країн з помірним кліматом.

10. Часті пароксизми порушення ритму будь-якої етіології (більше одного разу на два місяці).

11. Ревматична вада серця за наявності серцевої недостатності, миготливої аритмії, вираженої кардіомегалії та даних про активізацію ревматичного процесу протягом попередніх чотирьох років.

12. Будь-яка дифузна хвороба сполучної тканини.

13. Персистуюча бронхіальна астма середньої тяжкості та тяжка.

14. Будь-яке хронічне захворювання легень з помірним або значним порушенням функції зовнішнього дихання.

15. Виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у фазі загострення або з ускладненим чи часто рецидивуючим перебігом в анамнезі.

Хворим з неускладненою виразковою хворобою у фазі стійкої ремісії (тривалістю більше двох років) дозволений виїзд у відрядження до країн з помірним кліматом.

16. Жовчнокам'яна хвороба за наявності конкрементів в жовчному міхурі або протоках. Хворим з видаленим жовчним міхуром з приводу жовчнокам'яної хвороби дозволено виїзд у відрядження за кордон через дванадцять місяців після оперативного лікування за умови збереженої функції жовчовидільної системи.

17. Неспецифічний виразковий коліт.

18. Хвороба Крона.

19. Сечокам'яна хвороба за наявності конкременту (0,5 мм та більше) у нирці або сечоводі при будь-яких порушеннях функцій нирки.

20. Хронічний гломерулонефрит; хронічний пієлонефрит при будь-яких порушеннях функцій нирки.

21. Хвороба Іценко-Кушинга незалежно від форми захворювання.

22. Будь-яка пухлина гіпофіза з клінікою ендокринних захворювань (краніофарингіома, гігантизм тощо).

23. Нецукровий діабет.

24. Цукровий діабет I типу.

Хворим із компенсованим цукровим діабетом II типу дозволений виїзд у короткочасні відрядження до країн з помірним кліматом.

25. Будь-яке захворювання наднирників, білящитовидних залоз, щитовидної залози, які супроводжуються порушенням їх функцій.

26. Гемобластози незалежно від стадії.

Хворим із лімфогранулематозом із стійкою ремісією понад п'ять років після проведеного специфічного лікування (у стаціонарних умовах) дозволений виїзд у короткотермінові відрядження до країн з помірним кліматом.

27. Будь-який геморагічний діатез.

28. Анемія.

Хворим із залізодефіцитною або вітамін-B12-залізодефіцитною анемією із стійкою ремісією понад шість місяців дозволений виїзд у відрядження до країн з помірним кліматом.

29. Рецидивуючий агранулоцитоз, мієлодиспластичний синдром або цитопенія іншого генезу.

30. Хвороба "накопичення".

31. Медичні протипоказання для проведення профілактичних щеплень.

32. Хронічний тромбофлебіт з частими загостреннями в анамнезі.

33. Випадіння прямої кишки.

34. Будь-яке захворювання судин кінцівок із значними або помірними порушеннями кровообігу та функцій.

Хворим із захворюванням судин кінцівок з незначними порушеннями кровообігу та функцій або без порушень дозволений виїзд у відрядження до країн з помірним кліматом.

35. Геморой з частими кровотечами.

36. Свищ будь-якої етіології і локалізації.

37. Грижа.

Хворим з грижею, що не потребує оперативного лікування, дозволений виїзд у короткотермінові відрядження до країн з помірним кліматом.

38. Анкілоз двох і більше великих суглобів.

39. Анкілоз кульшового суглоба туберкульозної етіології зі значним укороченням кінцівки.

40. Кукса верхньої третини стегна і вище.

41. Хронічний остеомієліт.

42. Фіброзно-кістозна мастопатія.

43. Поширений ліпоматоз.

Фіброзно-кістозна мастопатія, поширений ліпоматоз є протипоказанням до відрядження тільки до країн із жарким кліматом.

44. Минуще порушення мозкового кровообігу будь-якої етіології без локальної неврологічної симптоматики.

45. Наслідки мозкового інсульту з порушенням функцій.

46. Дисциркуляторна енцефалопатія з інтелектуально-мнестичними або руховими розладами.

47. Хронічний попереково-крижовий радикуліт будь-якої етіології з частими (більше двох разів на рік) загостреннями.

48. Залишкові наслідки парезів окремих нервів (травматичного або запального походження).

49. Будь-яка спадково-сімейна прогресуюча хвороба нервової системи.

50. Паркінсонізм.

51. Розсіяний склероз.

52. Інфекційне ураження нервової системи з вираженими порушеннями функцій.

53. Виражена вегетосудинна нестійкість.

54. Будь-яка нервово-м'язова хвороба.

55. Наслідки перенесених травм черепа за наявності стійких залишкових проявів та дефектів черепа.

56. Психічний розлад.

57. Усі види наркоманій, токсикоманій і хронічний алкоголізм.

58. Епілепсія.

59. В'ялий або спастичний параліч, який утруднює пересування.

60. Озена.

61. Будь-яка хвороба вестибулярного апарату з розладами рівноваги або частими приступами меньєрівського симптомокомплексу.

62. Гострота зору нижче 0,3 дптр на кожне око з корекцією не вище 8,0 дптр (з урахуванням спеціальності).

63. Будь-яка хронічна хвороба кон'юнктиви або рогівки з частими загостреннями в анамнезі.

64. Трахома або аденовірусний кон'юнктивіт.

65. Глаукома: некомпенсована та субкомпенсована.

66. Пігментна дегенерація сітківки.

67. Сифіліс у всіх стадіях.

68. Гонорея гостра і хронічна до вилікування.

69. Будь-яка грибкова хвороба волосяної частини голови та шкіри - виїзд дозволений не раніше шести місяців після вилікування.

70. Мікоз, зумовлений червоним трихофітоном (рубромікоз), а також епідермофітія стоп при активних проявах цих хвороб на шкірі.

71. Глибокий мікоз.

72. Будь-яка заразна хвороба шкіри (піодермія, короста тощо) - виїзд дозволений не раніше шести місяців після вилікування.

73. Будь-яка пухирчата хвороба шкіри.

74. Поширена форма лускатого лишаю, псоріатична еритродермія, псоріатичний артрит.

75. Виражена форма генеодерматозу.

76. Поширена, часто рецидивуюча свербляча (алергічна форма) екзема, нейродерміт, почесуха Гебри, дерматоз (екзема, нейродерміт, червоний плоский лишай) - виїзд дозволений не раніше шести місяців після вилікування.

77. Хронічний алергічний васкуліт (виразково-некротичний, системний).

78. Гострокінцева кондилома - до вилікування.

79. Лепра в усіх стадіях.

80. Пародонтит, абсцедуюча форма.

81. Будь-яке гостре і хронічне одонтогенне запалення щелепно-лицьової ділянки.

82. Функціональна маткова кровотеча.

83. Фібро- та міома матки (при збільшенні матки відповідно до 11 - 12 тижневої вагітності і більше).

84. Клімакс, що важко протікає.

85. Вагітність.

1. Будь яка хвороба, що потребує диспансерного нагляду.

2. Туберкульоз легень протягом перших трьох тижнів ефективного лікування.

3. Віраж проб та вперше виявлена туберкульозна інфікованість, за необхідності призначення хіміопрофілактики і спостереження фтизіатра.

4. Будь-яка хронічна хвороба легень (нетуберкульозного походження) з частими (більше двох разів на рік) загостреннями.

5. Лімфогранульоматоз.

6. Анемія (будь-якої етіології).

7. Лейкоз.

8. Гемофілія.

9. Геморагічний діатез.

10. Органічні захворювання серцево-судинної системи:

ревматизм;

септичний ендокардит;

будь-яка вада серця (вроджені та набуті у стадії суб- і декомпенсації в анамнезі);

фібробластоз;

пароксизмальна тахікардія з частими приступами.

11. Гіпертонічна хвороба.

12. Будь-яка дифузна хвороба сполучної тканини.

13. Періодична хвороба.

14. Мієломна хвороба.

15. Гломерулонефрит (усі форми і стадії).

16. Пієлонефрит в активній фазі та у фазі клініко-лабораторної ремісії менше трьох років.

17. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки незалежно від фази загострення.

18. Хронічний гастрит або дуоденіт.

19. Хронічний гепатит або холецистит.

20. Алергічні хвороби: бронхіальна астма.

21. Гіпокортицизм.

22. Гіпофізарний нанізм.

23. Ожиріння III ступеня.

24. Тімомегалія.

25. Олігофренія, у тому числі хвороба Дауна.

26. Епілепсія, епісиндром та судорожна готовність.

27. Дитячий церебральний параліч.

28. Гідроцефалія і мікроцефалія.

29. Міопатія і міастенія.

30. Будь-яка хвороба головного або спинного мозку та дефект черепа.

31. Хорея.

32. Вегетосудинна дистонія.

33. Будь-яка психічна хвороба.

34. Будь-яка спадково-дегенеративна хвороба нервової або м'язової системи.

35. Декомпенсований хронічний тонзиліт.

36. Аденоїдні вегетації II і III ступеня (неоперовані).

37. Хронічний отит у фазі ремісії менше одного року.

38. Хронічний гайморит, часто рецидивуючий.

39. Вроджена вада розвитку опорно-рухового апарату.

40. Вроджена вада розвитку внутрішнього органу з порушеннями його функцій.

41. Неоперована вроджена вада розвитку губи або піднебіння.

42. Хронічний остеомієліт.

43. Грижа (будь-якої локалізації).

44. Випадіння прямої кишки.

45. Хвороба Іценко-Кушинга незалежно від форми.

46. Будь-яка пухлина гіпофіза з клінікою ендокринних захворювань.

47. Нецукровий діабет.

48. Цукровий діабет.

49. Будь-яка хвороба наднирників, щитовидної залози або білящитовидних залоз.

50. Церебральний передчасний статевий розвиток (усі форми).

51. Шкірна хвороба, вказана у розділі "Шкірні і венеричні хвороби", у тому числі поширена форма екземи, атопічний дерматит.

52. Протипоказання до різких змін клімату.

53. Профілактичні щеплення згідно з віком дитини виконано не в повному обсязі.

Примітка: у кожному випадку питання про можливість виїзду за кордон у відрядження вирішується індивідуально з урахуванням умов країни відрядження і характеру праці відрядженого, службової необхідності та згоди військовослужбовця.

 

1. Усі гострі захворювання (до клінічного вилікування).

2. Судинні захворювання головного та спинного мозку при помірних, але стійких порушеннях функції, а також тимчасові розлади мозкового кровообігу.

3. Наслідки інфекційно-вірусних захворювань центральної нервової системи, органічні ураження головного та спинного мозку при помірних, не різко виражених залишкових явищах з незначним порушенням функції.

4. Наслідки травм головного та спинного мозку, а також органічні захворювання центральної нервової системи при помірному чи незначному порушенні функції.

5. Захворювання вегетативної нервової системи, гангліоніти, гіпоталамічні синдроми із частими та середньої частоти загостреннями.

6. Наслідки травм та хвороб периферичних нервів при стійких, помірно виражених розладах функцій.

7. Хвороби ендокринної системи.

8. Захворювання системи крові незалежно від характеру перебігу та ступеня тяжкості.

9. Стійкі зміни складу периферичної крові: кількість лейкоцитів менше 4 х 10 в 9 ступені/л, постійний лейкоцитоз понад 9 х 10 в 9 ступені/л, кількість тромбоцитів менше 180 х 10 в 9 ступені/л, гемоглобін менше 130 г/л для чоловіків та 120 г/л - для жінок.

10. Усі види вроджених та набутих імунодефіцитів, ВІЧ - інфекція.

11. Злоякісні новоутворення незалежно від форми перебігу захворювання; передпухлинні захворювання, схильні до злоякісних перероджень та рецидивів.

12. Доброякісні новоутворення з помірним порушенням функцій органів та ті, що ускладнюють носіння форменого одягу (спорядження).

13. Психотичні розлади.

14. Наслідки органічного ураження головного мозку за наявності психоорганічного синдрому.

15. Наркоманія, токсикоманія, у тому числі хронічний алкоголізм.

16. Неврози, соматогенні або психогенні психічні розлади непсихотичного рівня з вираженими або (та) стійкими хворобливими проявами.

17. Психопатія.

18. Розумова відсталість будь-якого ступеня.

19. Зниження гостроти зору нижче 0,6 на одному оці, нижче 0,5 - на другому.

20. Захворювання зорового нерва та сітківки.

21. Зріла катаракта.

22. Анофтальм.

23. Глаукома.

24. Хронічні гнійні захворювання придаткових пазух носа, хронічний середній отит з частими загостреннями.

25. Гіпертонічна хвороба II, III стадій.

26. Хронічна ішемічна хвороба серця з недостатністю кровообігу.

27. Інші хвороби серця з недостатністю кровообігу.

28. Облітеруючий ендартеріїт, хвороба Рейно, ангіоспазм периферичних судин.

29. Хронічні хвороби легень з вираженою легенево-серцевою недостатністю, схильність до кровотечі.

30. Бронхіальна астма з тяжким перебігом та вираженими функціональними порушеннями дихання і кровообігу поза приступами.

31. Набряк Квінке.

32. Туберкульоз різних локалізацій на період лікування.

33. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки з частими загостреннями та схильністю до ускладнень.

34. Цироз печінки, активний хронічний гепатит, ураження жовчовивідної системи з частими або тяжкими приступами.

35. Хронічний панкреатит, ентерит та коліт з частими загостреннями.

36. Захворювання органів черевної порожнини, наслідки їх пошкоджень або оперативних втручань при помірному порушенні травлення.

37. Хронічні запальні та дистрофічні захворювання нирок при помірному порушенні функції.

38. Сечокам'яна хвороба з частими приступами або ускладненнями.

39. Варикозне розширення вен сім'яного канатика при значному порушенні кровообігу з синдромом болю.

40. Водянка оболонок яєчка та сім'яного канатика, різко виражена.

41. Стійке порушення менструальної функції.

42. Вагітність та період лактації.

43. Хронічні запальні захворювання матки та її придатків з частими загостреннями.

44. Звичне невиношування та антенатальне пошкодження плоду у жінок дітородного віку.

45. Хронічні інфекційні та грибкові захворювання шкіри.

46. Дифузні захворювання сполучної тканини.

47. Хвороби суглобів із частими вираженими загостреннями або стійким порушенням функції суглобів.

48. Хронічні захворювання (наслідки пошкоджень) суглобів, м'язів, сухожилків, хребта, кісток таза при помірному порушенні функції із частими загостреннями (не рідше двох разів на рік).

49. Застарілі чи звичні вивихи у великих суглобах, які часто виникають при незначних фізичних навантаженнях.

50. Дефекти пальців рук та ніг із порушеннями функцій кисті і стопи значною мірою.

51. Відсутність верхньої кінцівки на будь-якому рівні.

52. Вроджені аномалії органів із вираженою недостатністю їх функцій.

53. Раніше перенесений вплив іонізуючого випромінювання у дозі 25 бер та вище.

54. Хронічна променева хвороба.

Всі особи, у яких виявлені захворювання, що підпадають під дію таких статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби цього Положення:

3-в, 3-б, 4-в, 4-б, 8-б, 9-в, 9-б, 10-в, 10-б, 12-в, 12-б, 13-б, 14-б, 15-б, 17-б, 18-б, 19-б, 22-б, 23-б, 24-б, 25-б, 27-б, 28-б, 29-б, 30-б, 31-в, 32-б, 33-б, 36-б, 37-б, 38-б, 40-б, 41-б, 42-б, 43-б, 44-б, 45-б, 47-б, 48-б, 49-в (при незначному порушенні функції). 49-б, 50-в, 50-б, 52-в, 52-б, 54-в, 54-б, 55-б, 56-б, 57-б, 58-б, 60-б, 61, 63-б, 64-б, 65-б, 66-б, 68-б, 71-б, 72-б, 73-б, 74-б, 75-б, 76-б, 78, 82-б, 83-в, 83-б, 85-б, 86-б, 87-в, 88-в, 89-б, 90-в, 90-б, 91-б

до робіт з ДІВ, КРП, ЕМП, ЛВ, особливо небезпечними інфекційними хворобами та мікроорганізмами I - II груп не допускаються.

Особи, робота яких пов'язана з ДІВ, КРП, ЕМП, ЛВ, особливо небезпечними інфекційними хворобами та мікроорганізмами I - II груп, повинні мати нормальне кольоровідчуття, гостроту зору для віддалі без корекції не нижче 0,5/0,2; сприйняття шепітної мови не менше 5/5 м, по всій тональній шкалі до 10 дБ.

Величини відстані сприйняття шепітної мови (ШМ) та розмовної мови (РМ), а також камертональні проби застосовуються лише як орієнтири для відбору пацієнтів до подальшого обстеження і не можуть бути підставою для визначення ступеня втрати слуху. Таке дослідження сприйняття мови здійснюється на етапах, де немає можливості аудіометричного обстеження.

Якщо при акуметричному дослідженні отоларингологом виявляється відхилення від вимоги, то тоді пацієнт (обстежуваний) потребує подальшого обстеження. У разі якщо акуметрія відповідає вимогам, проведення суб'єктивної аудіометрії не обов'язкове.