Деякі питання ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки та ведення їх обліку, що додається.

2. Внести до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються.

3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

4. Державній службі з надзвичайних ситуацій забезпечити ведення обліку об’єктів підвищеної небезпеки та ведення Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки.

Міністерству внутрішніх справ разом з Державною службою з надзвичайних ситуацій протягом дев’яти місяців з дня набрання чинності цією постановою відповідно до вимог Закону України "Про публічні електронні реєстри" розробити та подати Кабінетові Міністрів України проект постанови щодо функціонування та ведення Державного електронного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки.

1. Цей Порядок визначає процедуру віднесення об’єктів, на яких розміщені установки, сховища (резервуари, посудини), трубопроводи, машини, агрегати, технологічне устаткування (обладнання), споруди або комплекс споруд, що розташовані в межах об’єкта на поверхні землі або під землею (далі - виробнича одиниця), в яких тимчасово або постійно використовується, переробляється, виготовляється, транспортується, зберігається одна або кілька небезпечних речовин, до об’єктів підвищеної небезпеки відповідного класу.

2. Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки проводиться юридичними або фізичними особами - підприємцями (далі - суб’єкт господарювання) стосовно об’єктів, які перебувають у їх власності або користуванні.

Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки стосовно об’єктів, які проектуються, проводиться замовниками будівництва.

Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки стосовно об’єктів, інформація про які є державною таємницею, проводиться з дотриманням вимог відповідних нормативно-правових актів.

3. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

Державний електронний реєстр об’єктів підвищеної небезпеки (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, що створюється відповідно до вимог Закону України "Про публічні електронні реєстри", держателем якої є ДСНС, та яка забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення реєстрових даних та надання реєстрової інформації, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування з метою отримання визначеної законодавством інформації у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;

категорія небезпеки - група критеріїв у межах кожного класу небезпеки небезпечної речовини із визначенням ступеня небезпеки;

клас небезпеки небезпечної речовини (клас небезпечної речовини) - характер фізичної небезпеки небезпечної речовини, небезпеки для здоров’я людини або навколишнього природного середовища;

повідомлення про результати ідентифікації об’єкта підвищеної небезпеки (далі - повідомлення за формою ОПН-1) - документ, що формується у Реєстрі (до введення Реєстру в дію складається суб’єктом господарювання) за результатами ідентифікації об’єкта підвищеної небезпеки.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Кодексі цивільного захисту України, Законі України "Про об’єкти підвищеної небезпеки", а також у ДСТУ 2960-94 ("Організація промислового виробництва. Основні поняття. Терміни та визначення").

4. Ідентифікація об’єкта підвищеної небезпеки проводиться трьома етапами.

5. На першому етапі складається перелік небезпечних речовин за індивідуальними назвами, класами небезпечних речовин та категоріями небезпеки, наведеними відповідно в таблицях 1 і 2 додатка 1, що розміщені або можуть розміщатися у виробничих одиницях на об’єкті згідно з проектною та технічною документацією.

У разі коли небезпечні речовини мають властивості, що дають змогу віднести їх до кількох класів небезпечних речовин або категорій небезпеки, для цілей ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки застосовується найменша порогова маса небезпечних речовин.

Суміші відповідно до їх властивостей розглядаються так само, як чисті речовини.

6. На другому етапі складається перелік виробничих одиниць, які містять небезпечні речовини, визначені згідно з пунктом 5 цього Порядку.

7. На третьому етапі визначається маса небезпечної речовини в кожній окремій виробничий одиниці та проводиться розрахунок загальної маси небезпечних речовин окремо для кожної індивідуальної назви небезпечної речовини, визначеної згідно з таблицею 1 додатка 1. У разі відсутності назви наявної небезпечної речовини в зазначеній таблиці проводиться розрахунок загальної маси небезпечних речовин відповідного класу небезпечної речовини (категорії небезпеки), визначеного згідно з таблицею 2 додатка 1.

8. Загальна маса небезпечної речовини береться:

1) для сховищ (резервуарів) - сумарна маса небезпечної речовини, що може в них розміщатися за максимально допустимого завантаження відповідно до проектної або технічної документації, з урахуванням вимог нормативно-правових актів;

2) для технологічних установок - сумарна маса, що може розміщатися в апаратах і трубопроводах відповідно до проектної або технічної документації;

3) для обладнання колонного типу - сумарна маса небезпечної речовини за максимального рівня рідини на тарілках. Для апаратів, у яких застосовуються наповнювачі з пористим інертним середовищем, сумарна маса небезпечної речовини визначається з урахуванням максимального обсягу вільного простору;

4) для лінійної частини магістральних нафтопровідних, нафтопродуктопровідних та інших трубопровідних систем для транспортування рідких небезпечних речовин - сумарна маса небезпечної речовини, що міститься в лінійній частині трубопроводу між двома запірними пристроями, і сумарна маса, що може виділитися протягом часу, установленого для виявлення витоку речовини та здійснення перекриття запірних пристроїв, згідно з проектною документацією, а для внутрішньооб’єктових трубопроводів - сумарна маса небезпечної речовини в усьому трубопроводі.

Для розрахунку сумарної маси нафти, нафтопродуктів та інших небезпечних речовин використовуються параметри проектного режиму експлуатації магістральних трубопроводів і технологічного обладнання та проектна ємність резервуарних парків;

5) для лінійної частини магістральних газопроводів - сумарна маса небезпечної речовини, що міститься в дільниці газопроводу між лінійною запірною арматурою, включаючи резервні нитки, технологічні перемички і відгалуження, та сумарна маса, що може виділитися протягом розрахункового часу, необхідного для виявлення витоку речовини та здійснення ручного перекриття лінійної запірної арматури згідно з технологічним регламентом та проектною документацією.

Сумарна маса газу визначається з урахуванням проектних значень робочого тиску газу на дільницях магістральних газопроводів та в технологічному обладнанні;

6) для систем постачання природного газу до населених пунктів та адміністративних районів - сумарна маса природного газу, що міститься в системі за умови дотримання проектного значення тиску, яка встановлюється шляхом визначення суми:

маси газу, що міститься в газопроводах високого тиску I і II категорії всіх діаметрів, з урахуванням маси газу, що може виділитися із системи протягом розрахункового часу, необхідного для локалізації аварії;

маси газу, що міститься в газопроводах середнього тиску всіх діаметрів, ураховуючи масу газу, що може виділитися із системи протягом розрахункового часу, необхідного для локалізації аварії.

Розрахунковий час виявлення витоку речовини та перекривання трубопроводів визначається в кожному конкретному випадку, виходячи з реальної обстановки, і повинен бути мінімальним з урахуванням паспортних даних на запірні пристрої, характеру технологічного процесу та виду розрахункової аварії.

Під час проведення розрахунків маса газу, що міститься у дворових вводах, не враховується;

7) для міжцехових, внутрішньоцехових, внутрішньоскладських трубопроводів - сумарна маса небезпечної речовини в усьому трубопроводі;

8) для операцій зливу-наливу - додатково враховується сумарна маса небезпечної речовини в залізничних або автомобільних цистернах, у вантажних танках суден під час проведення технологічних операцій. Для проведення таких розрахунків використовуються значення проектної ємності та проектної кількості цистерн або танків, які можуть установлюватися на естакаді або причалі одночасно.

9. У разі коли на об’єкті загальна маса небезпечних речовин, визначена відповідно до пунктів 7 і 8 цього Порядку, дорівнює або перевищує порогову масу небезпечної речовини за індивідуальною назвою чи відповідним класом небезпечної речовини (категорією небезпеки), такий об’єкт належить до об’єкта підвищеної небезпеки відповідного класу.

10. У разі коли на об’єкті відсутні певні небезпечні речовини із загальною масою, що перевищує або дорівнює відповідній пороговій масі, з метою вирішення питання про віднесення об’єкта до об’єкта підвищеної небезпеки необхідно застосовувати такі формули:

1) об’єкт є об’єктом підвищеної небезпеки 1 класу, якщо сума:

де qi - маса окремої небезпечної речовини за індивідуальною назвою або класом небезпечної речовини (категорією небезпеки) відповідно до таблиці 1 або 2 додатка 1;

Q1i - порогова маса окремої небезпечної речовини за індивідуальною назвою або класом небезпечної речовини (категорією небезпеки) для об’єкта підвищеної небезпеки 1 класу, визначена в таблиці 1 або 2 додатка 1;

2) об’єкт є об’єктом підвищеної небезпеки 2 класу, якщо сума:

де qi - маса окремої небезпечної речовини за індивідуальною назвою або класом небезпечної речовини (категорією небезпеки) відповідно до таблиці 1 або 2 додатка 1;

Q2i - порогова маса окремої небезпечної речовини за індивідуальною назвою або класом небезпечної речовини (категорією небезпеки) для об’єкта підвищеної небезпеки 2 класу, визначена в таблиці 1 або 2 додатка 1;

3) об’єкт є об’єктом підвищеної небезпеки 3 класу, якщо сума:

де qi - маса окремої небезпечної речовини за індивідуальною назвою або класом небезпечної речовини (категорією небезпеки) відповідно до таблиці 1 або 2 додатка 1;

Q3i - порогова маса окремої небезпечної речовини за індивідуальною назвою або класом небезпечної речовини (категорією небезпеки) для об’єкта підвищеної небезпеки 3 класу визначена в таблиці 1 або 2 додатка 1.

Визначена за наведеними формулами розрахункова сума всіх небезпечних речовин, що розміщені на об’єкті, зазначається з точністю до другого знака після коми.

11. Наведені у пункті 10 цього Порядку формули з метою оцінювання впливу небезпеки від небезпечних речовин на здоров’я людини, об’єкти інфраструктури (фізична небезпека) та навколишнє природне середовище застосовуються окремо для кожного виду загроз, а саме:

1) для впливу на організм і здоров’я людини розраховується загальна маса небезпечних речовин, наведених у секції "Н" ("Загроза для здоров’я людини") таблиці 2 додатка 1;

2) для впливу на об’єкти інфраструктури розраховується загальна маса небезпечних речовин, наведених у секції "Р" ("Фізичні загрози для об’єктів інфраструктури") таблиці 2 додатка 1;

3) для впливу на навколишнє природне середовище розраховується загальна маса небезпечних речовин, наведених у секції "Е" ("Загрози для навколишнього природного середовища") таблиці 2 додатка 1.

При цьому використовується найменша порогова маса.

У разі коли небезпечна речовина зазначена в таблицях 1 і 2 додатка 1, у розрахунках відповідно використовуються порогові маси небезпечних речовин за індивідуальними назвами, зазначені у таблиці 1 додатка 1.

12. Інформація, визначена на кожному з трьох етапів ідентифікації, вноситься до Реєстру з метою автоматизованого проведення ідентифікації, формування повідомлення за формою ОПН-1 згідно з додатком 2 та його надсилання до ДСНС або її територіального органу за місцезнаходженням об’єкта з метою перевірки повноти наведеної інформації та прийняття рішення про віднесення об’єкта до об’єкта підвищеної небезпеки відповідного класу.

13. До введення в дію Реєстру за результатами ідентифікації складається повідомлення за формою ОПН-1 згідно з додатком 2, яке подається до ДСНС або її територіального органу за місцезнаходженням об’єкта з метою перевірки наведеної інформації та прийняття рішення про віднесення об’єкта до об’єкта підвищеної небезпеки відповідного класу.

Розрахунки, які проводяться під час ідентифікації об’єкта підвищеної небезпеки, оформляються у вигляді розрахунково-пояснювальної записки, яка додається до повідомлення за формою ОПН-1 та враховується під час перевірки повноти наведеної в ньому інформації.

14. ДСНС або її територіальний орган протягом 20 робочих днів після отримання від суб’єкта господарювання повідомлення про результати ідентифікації приймає рішення про віднесення (невіднесення) об’єкта до об’єкта підвищеної небезпеки відповідного класу або з урахуванням пункту 22 цього Порядку виключення його з Реєстру, про що інформує суб’єкта господарювання, відповідну місцеву держадміністрацію, орган місцевого самоврядування та органи державного нагляду (контролю), що здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки.

15. У разі надання суб’єктом господарювання неповної або неточної інформації про результати ідентифікації ДСНС або її територіальний орган протягом 10 робочих днів після виявлення такого факту письмово повідомляє про це суб’єкту господарювання, який опрацьовує відповідну інформацію та подає відкориговане повідомлення за формою ОПН-1 для розгляду в установленому порядку.

16. Ідентифікація об’єкта підвищеної небезпеки вважається завершеною після письмового (електронного) повідомлення ДСНС або її територіальним органом суб’єкту господарювання про віднесення такого об’єкта до об’єкта підвищеної небезпеки відповідного класу або підтвердження того, що об’єкт не віднесено до об’єктів підвищеної небезпеки.

17. Порядок надання інформації про об’єкти підвищеної небезпеки, які належать до сфери управління Міноборони, для включення до Реєстру або виключення з нього встановлюється Міноборони за погодженням із ДСНС.

18. Для об’єктів, які проектуються, ідентифікацію об’єкта підвищеної небезпеки повинно бути проведено до затвердження проектної документації.

19. Для об’єктів підвищеної небезпеки, що включені до Реєстру, до введення в дію цього Порядку суб’єкти господарювання, які їх експлуатують, протягом року після введення в дію цього Порядку проводять їх ідентифікацію.

20. Місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких розміщені ідентифіковані об’єкти підвищеної небезпеки, з урахуванням інформації, що міститься в Реєстрі, розміщують на власних офіційних веб-сайтах протягом 30 днів після отримання інформації від ДСНС або її територіального органу про включення об’єкта підвищеної небезпеки до Реєстру такі відомості про об’єкт підвищеної небезпеки:

юридична адреса оператора;

повне та скорочене найменування об’єкта підвищеної небезпеки;

фактична адреса об’єкта підвищеної небезпеки;

клас об’єкта підвищеної небезпеки.

21. Оператор протягом 60 календарних днів повторно проводить ідентифікацію відповідно до вимог цього Порядку в разі:

зміни форми власності або організаційно-правової форми оператора;

зміни технічних характеристик об’єкта підвищеної небезпеки, пов’язаних із змінами кількості та/або номенклатури небезпечних речовин;

зміни найменування суб’єкта господарювання, який експлуатує об’єкт підвищеної небезпеки;

внесення змін до чинних або прийняття нових нормативно-правових актів у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, у разі, коли це стосується порядку проведення ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки або впливає на її результати.

22. Виключення об’єкта підвищеної небезпеки з Реєстру здійснюється за рішенням ДСНС або її територіального органу на підставі розгляду наданих оператором матеріалів повторної ідентифікації об’єкта підвищеної небезпеки, за результатами якої об’єкт не віднесений до об’єктів підвищеної небезпеки відповідного класу, та представлення документів, які підтверджують:

зміну технічних характеристик або кількості джерел небезпеки у разі, коли на об’єкті підвищеної небезпеки зменшена сумарна маса небезпечних речовин порівняно з нормативом порогової маси за індивідуальною масою або класом небезпечної речовини, внаслідок чого об’єкт не належить до будь-якого класу об’єктів підвищеної небезпеки;

ліквідацію або виведення з експлуатації (списання з балансу) об’єкта підвищеної небезпеки.

23. Виключення об’єкта підвищеної небезпеки з Реєстру ДСНС або її територіальним органом здійснюється також за результатами заходів державного нагляду (контролю) у разі виявлення факту ліквідації об’єкта підвищеної небезпеки або у разі наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації про припинення оператором господарської діяльності.

24. Про прийняте рішення щодо виключення об’єкта з Реєстру ДСНС або її територіальний орган повідомляє суб’єкту господарювання, місцевим держадміністраціям, органам місцевого самоврядування та органам державного нагляду (контролю), що здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, письмово протягом 20 робочих днів після одержання матеріалів повторної ідентифікації об’єкта підвищеної небезпеки та відповідних документів від оператора (одержання інформації за результатами заходів державного нагляду (контролю). У разі відмови щодо виключення об’єкта підвищеної небезпеки з Реєстру ДСНС або її територіальний орган надає оператору обґрунтовані мотиви для такої відмови.

25. Результати ідентифікації та розрахунки, на підставі яких вони проводилися, зберігаються оператором протягом усього часу експлуатації об’єкта підвищеної небезпеки, а в разі відчуження об’єкта, зміни форми власності або організаційно-правової форми оператора передаються суб’єкту господарювання - правонаступнику.

26. Суб’єкт господарювання несе відповідальність згідно із законодавством за своєчасне, повне і достовірне проведення ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки.

1. Для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки порогові маси небезпечних речовин установлюються за індивідуальними назвами для небезпечних речовин, які мають індивідуальні властивості (таблиця 1), а також за класами небезпечних речовин та категоріями небезпеки, які мають однорідні (подібні) індивідуальні властивості залежно від виду загроз, поєднані у секції: секція "Н" - "Загрози для здоров’я людини", секція "Р" - "Фізичні загрози", секція "Е" - "Загрози для навколишнього природного середовища" і секція "О" - "Інші загрози" (таблиця 2).

Масу поліхлордибензофуранів і поліхлордибензодіоксинів розраховують за такими показниками:

10. Якщо небезпечна речовина відповідно належить до класу небезпечних речовин "Займисті рідини" (категорія P5a або P5b таблиці 2), для цілей ідентифікації застосовують найменшу порогову масу.

11. Якщо суміш не містить гіпохлориту натрію, така суміш не належить до гостронебезпечних для водного середовища категорії 1 з характеристикою небезпеки H400 (дуже токсично для водних організмів).

12. Вміст азоту 15,75 відсотка за масою у зв’язку з наявністю амонію нітрату відповідає 45 відсоткам амонію нітрату.

13. Вміст азоту 24,5 відсотка за масою у зв’язку з наявністю амонію нітрату відповідає 70 відсоткам амонію нітрату.

14. Вміст азоту 28 відсотків за масою у зв’язку з наявністю амонію нітрату відповідає 80 відсоткам амонію нітрату.

Cпецифічна вибіркова токсичність, що характеризується ураженням окремих органів-мішеней у разі однократного впливу (ВТОМ-ОВ), має три категорії небезпеки:

категорія 1 - небезпечні речовини, що викликають значну токсичність у людей або такі, що на підставі досліджень на тваринах можуть вважатися потенційно токсичними для людей внаслідок однократного впливу;

категорія 2 - небезпечні речовини, які внаслідок випробувань на тваринах можуть вважатися потенційно небезпечними для людини після однократного впливу;

категорія 3 - небезпечні речовини, які мають транзитний вплив на здоров’я людини, тобто після незначного періоду впливу їх дія може припинитися за дуже короткий період часу, не викликаючи значних порушень в органах людини або функціональних порушень. До таких речовин можуть належати наркотичні речовини або такі, що викликають подразнення очей або дихальних шляхів.

2. До класу небезпечних речовин "Вибухові речовини" належать тверді або рідкі речовини (або суміші речовин), здатні до самостійного виділення газів внаслідок хімічної реакції (детонації) за такої температури, тиску і швидкості, небезпечна дія яких завдає шкоди навколишньому природному середовищу.

Піротехнічні речовини також включаються до цього класу, навіть якщо вони не виділяють газів.

3. До піротехнічних речовин належать небезпечні речовини (або суміші речовин), призначені для отримання ефекту у вигляді вогню, диму або їх комбінації внаслідок екзотермічних реакцій, що відбуваються без детонації.